Скорочення стратегiчних наступальних озброiнь

Важливим напрямом росiйськоi мiжнародноi полiтики залишаiться скорочення стратегiчних наступальних озброiнь (СНВ) на двостороннiй основi з США з метою подальшого змiцнення стабiльностi в свiтi. Разом з тим слiд зазначити, що традицiйнi пiдходи, якi були виробленi ще в рокiв тАЬхолодноi вiйни тАЭ, об'iктивно перестають вiдповiдати умовам, що змiнюються, i, внаслiдок цього, втрачають свою ефективнiсть. Ранiше, при оцiнках стратегiчного балансу для проведення скорочень на паритетнiй основi, бралися до уваги лише можливостi ядерних озброiнь i засобiв iх доставки, що було виправдане iснуванням величезних ядерних арсеналiв у обох сторiн. В перспективi, у мiру бiльш глибоких кiлькiсних скорочень СНВ, зниження iх оперативноi боiготовностi i, найiмовiрнiше, розвитку стратегiчних оборонних засобiв, зростаi роль i iнших чинникiв, якi поки не враховуються i практично нiяк не обмежуються. Своiчасне виявлення таких чинникiв, вивчення iх впливу i облiк в переговорах по СНВ представляiться вельми актуальним, оскiльки процес скорочень ядерних озброiнь може бути успiшним i необоротним лише за умови, що вiн збалансований i не i тим, що дестабiлiзував.

Хоча позицiя Росii на мiжнароднiй аренi зараз не виглядаi достатньо сильноi для того, щоб добитися iстотного прогресу в рiшеннi проблеми облiку ВТО в стратегiчному балансi, проте, переговорних механiзмiв, що навiть в рамках склалися, по СНВ i звичайним озброiнням можна уникнути помилок, якi можуть помiтно позначитися в майбутньому. В ходi переговорiв по СНВ-3 i бiльш глибоким скороченням ядерних озброiнь Росiя винна послiдовно добиватися, щоб взаiмнi скорочення неодмiнно супроводжувалися необоротною лiквiдацiiю стратегiчних носiiв. Росii слiд дуже зважено i обережно вибирати заходи по взаiмному пониженню оперативноi готовностi стратегiчних ядерних арсеналiв. РЖ цi заходи повиннi будуть супроводжуватися одностороннiми обмеженнями на неядернi озброiння США. В числi заходiв, здатних понизити те, що дестабiлiзувало вплив крилатих ракет морського базування (КРМБ) великоi дальностi, можуть бути введенi обмеження на максимальну кiлькiсть розгорнених КРМБ на пiдводних човнах i районiв патрулювання багатоцiльових пiдводних човнiв.

Вiйськовою технiкою пiсля свiтовоi вiйни зроблений великий крок вперед. В технiцi стрiлецького озброiння, артилерiя, танкобудування, авiацii, хiмiчних засобiв боротьби, засобiв зв'язку тАУ у всiх областях i крупнi досягнення. Результати цього розвитку технiки частково вже реалiзованi, але переважно вони зберiгаються у виглядi дослiдних зразкiв а до масового виробництва iх ще не поступило. Проте, досягнення цi настiльки великi, що вони вже в нинiшньому своiму виглядi можуть бути прийнятi на озброiння армii США, а в ходi вiйни це буде зроблено напевно.

За останнi десятирiччя США зазнало якiсний скачок. Безперечно одним з найважливiших досягнень XX столiття стала поява високоточноi зброi (далi ВТО), зброi яке може бути нацiлене i направлене проти конкретноi мети. Що запускаються з лiтакiв, судiв, субмарин i наземних установок або навiть солдатами iз землi, ВТО тАУ це найбiльша загроза важливим наземним об'iктам. Характерно також, що для доктринальних установок озброiних сил США намiтилася тенденцiя поступового перенесення ролi заборони з ядерного на високоточну зброю, що явно простежуiться. РЖснуючi плани мiнiстерства оборони США припускають розгортання в найближчому десятирiччi до 150,000 одиниць ВТО, а також iнфраструктури, що забезпечуi iх ефективне вживання.

Ще з часу I Свiтовоi вiйни плани по створенню ВТО, хоча в цей час технологiчний i науковий розвиток був вiдсталим для створення такоi зброi.

Кажучи про опрацьованiсть даноi теми в сучаснiй лiтературi i перiодицi, слiд зазначити публiкацii наступних авторiв: статтю А. Грiгорьева, присвячену американськiй керованiй бомбi як одному з видiв високоточноi зброi; статтю А. Алексiiва, що описуi специфiку проникаючоi бойовоi частини для крилатоi ракети AGM-86C CALCM; статтю В. Горелова, що описуi плани США по вдосконаленню арсеналу мiжконтинентальних балiстичних ракет; статтю А. Кузьмiна, в якiй проведено дослiдження тактичнi винищувачiв F-15, що стоять на озброiннi США; необхiдно також вiдзначити статтю двох авторiв тАУ А. Дьякова i Е. Мясникова, маi безпосереднi вiдношення до теми даного реферату тАУ в нiй мовиться про замiну ядерних ракет високоточними в умовах сучасноi полiтики озброiнь.

Ядернiй зброi додаiться значна роль в забезпеченнi обороноздатностi росiйськоi держави, що постiйно пiдкреслюiться як в офiцiйних державних документах, так i в заявах росiйських полiтикiв. В досяжному майбутньому стримуюча роль ядерноi зброi, мабуть, збережеться, оскiльки в ситуацii, що склалася, у Росii не з'явиться адекватного iнструменту, здатного прийти йому на змiну.

Не менше важлива i полiтична роль росiйського ядерного арсеналу, що залишаiться в даний час iдиним символом супердержави i головним чинником, що дозволяi Росii претендувати на паритетнi вiдносини з США. РЖсторично полiтичнi вiдносини СРСР i США склалися таким чином, що взаiмна ядерна заборона була стрижнем цих вiдносин. Не дивлячись на спроби трансформувати природу росiйсько-американських вiдносин в 90-е роки, що склалися в роки Влхолодноi вiйниВ» стереотипи виявилися такими сильними, що полiтичнi елiти обох краiн багато в чому успадковували старi пiдходи i в епоху взаiмного партнерства. Подii останнiх рокiв - застiй в областi контролю над озброiннями, розширення НАТО на схiд, пiдготовка США до розгортання нацiональноi протиракетноi оборони i югославська криза тАУ дозволяють з достатньою упевненiстю констатувати, що в осяжному майбутньому полiтика взаiмноi ядерноi заборони, як i ранiше, гратиме важливу роль у вiдносинах двох краiн.

РЖ проте, через цiлий ряд об'iктивних причин, головними з яких i внутрiшньо-економiчнi, стримуючий потенцiал ядерноi зброi Росii в найближчому десятирiччi неминуче знижуватиметься.

По-перше, росiйський ядерний арсенал зменшиться кiлькiсно. РЖ цей факт пов'язаний не стiльки з виконанням мiжнародних зобов'язань по скороченню ядерних озброiнь, скiльки з нездатнiстю держави продовжувати експлуатувати i обновляти стратегiчнi озброiння в колишньому об'iмi.

Традицiйно перспективи стратегiчних ядерних сил (СЯС) полiтичне керiвництво Росii пов'язувало перш за все з розвитком ракет наземного базування. Ще весною 2000 р. експерти припускали, що з урахуванням iснуючих тенденцiй Росiя була б здатна розвернути близько 300-400 наземних МБР до 2010 р. Проте, наступнi подii тАУ полемiка мiж мiнiстром оборони РЖгорем Сергiiвим i начальником Генерального Штабу Анатолiiм Квашнiним про реформу Озброiних Сил, яка дiстала широкий резонанс в росiйських засобах масовоi iнформацii, i рiшення Ради Безпеки (СБ), що послiдували, вiд 11 серпня 2000 р. тАУ внесли iстотнi корективи. РЖ хоча у вiдкритому друцi iснуi лише мiзерна офiцiйна iнформацiя про ухваленi рiшення, заяви iнформованих джерел дозволяють зробити висновок, що Генеральний штаб плануi в перспективi мати у складi РВСН не бiльше 150 МБР.

Найiмовiрнiше, значно скоротиться i склад морських стратегiчних ядерних сил (МСЯС), оскiльки закiнчуiться термiн служби iснуючих пiдводних ракетоносцiв, а будiвництво серii стратегiчних пiдводних човнiв типа "Юрiй Долгорукий" затягнулося. За найоптимiстичнiшими оцiнками експертiв, до 2010 р. у складi МСЯС буде не бiльше 10-15 ПЛАРБ.

На фонi майбутнiх скорочень РВСН i МСЯС дещо бiльш переважними виглядають перспективи авiацiйних СЯС, склад яких може налiчувати близько 80 бомбардувальникiв. Проте, найiмовiрнiше, велика частина парку АСЯС буде оснащена високоточною зброiю i переорiiнтована на рiшення "неядерних задач". Слiд також вiдзначити, що росiйськiй авiацiйнiй складовiй нiколи не додавалося визначального значення в оцiнках балансу стратегiчних наступальних озброiнь США i Росii (СРСР).

По-друге, ядерний арсенал функцiонуватиме в нових економiчних умовах, що, найiмовiрнiше, знизить його якiснi характеристики. Проблема полягаi в тому, що деградацiя сил загального призначення i вiйськово-промислового комплексу, що набрала iнерцiю, в найближчi роки продовжуватиметься. Цей чинник безумовно позначиться на здатностi здiйснювати оперативне управлiння СЯС i iх захист.

В зв'язку з цим в найближчiй перспективi практично неминуче посилення побоювань полiтичного керiвництва Росii в тому, що можуть виникнути обставини, при яких Росiя позбавиться свого стримуючого ядерного потенцiалу. Якщо в Росii запануi подiбна точка зору, то, щонайменше, пiдрив процесу скорочення наступальних озброiнь буде практично неминучий, що врештi-решт може привести до нового витка гонки ядерних озброiнь. З цих причин доцiльно об'iктивно проаналiзувати зовнiшнi чинники, що знижують стримуючий потенцiал росiйськоi ядерноi зброi, i те, як вони враховуються в переговорах по СНВ.

Можна видiлити наступну групу подiбних чинникiв:

В· контрсиловий потенцiал ядерноi зброi потенцiйного супротивника.

Цей чинник традицiйно враховувався при оцiнцi стратегiчного паритету з США i виробленнi договорiв по обмеженню i скороченню СНВ. Ймовiрно, що вiн розглядатиметься i надалi при переговорах по СНВ-3 i бiльш глибоким скороченням ядерних озброiнь США, Росii i iнших ядерних краiн.

В· Розвиток систем протиракетноi оборони.

У минулому чинник ПРО розглядався швидше не як позбавляючий можливостi у вiдповiдь удар, а як стимулюючий гонку озброiнь. Проте, останнiми роками, в умовах, коли США роблять кроки по створенню системи протиракетноi оборони нацiональноi територii в обхiд iснуючого Договору по ПРО, в Росii вони сприймаються саме як дii, направленi на пiдрив ii здатностi завдати у вiдповiдь неприйнятного збитку.

Багато росiйських експертiв бiльш стримано вiдносяться до потенцiйних можливостей майбутньоi системи нацiональною ПРО США, вважаючи, що в осяжному майбутньому вона не буде здатна запобiгти у вiдповiдь ядерному удару Росii, i стратегiчний паритет не змiниться, так що побоювання iз цього приводу поки не мають реальних пiдстав. Проте, офiцiйна росiйська реакцiя на дii Вашингтона залишаiться чiткою i недвозначною: Росiя проти модифiкацii Договору по ПРО i розглядаi збереження останнього як неодмiнну умову для продовження процесу по взаiмному скороченню ядерних озброiнь. В своiму виступi в Державнiй Думi 14 квiтня 2000 р. перед голосуванням за Договором СНВ-2, президент Володимир Путiн навiть заявив, що у разi руйнування Договору по ПРО Росiя вийде ". не тiльки з Договору по СНВ-2, але i всiii системи договiрних вiдносин по обмеженню i контролю стратегiчних i звичайних озброiнь." Мабуть, Росiя продовжуватиме наполягати на облiку чинника, пов'язаного з ПРО на переговорах по СНВ i надалi.

В· Розвиток контрсилових можливостей звичайноi високоточноi зброi (ВТО)

На контрсиловi можливостi ВТО фахiвцi звернули увагу вiдносно недавно. Багато в чому, цьому сприяв прогрес в розвитку високоточних озброiнь, широкомасштабнi плани США по розробцi i ухваленню на озброiння ВТО нових типiв, а також агресивнi вiйськовi операцii США i НАТО в РЖраку i Югославii, в якому вживанню високоточноi зброi була вiдведена ключова роль. Оскiльки в засобах масовоi iнформацii (ЗМРЖ) всiляко пiдкреслювалися i афiшувалися новi можливостi ефективного вживання "розумноi" зброi проти добре укрiплених пiдземних споруд (бункерiв) i мобiльних цiлей, то виникло цiлком природне побоювання, що воно може представляти небезпеку i для стратегiчних шахтних пускових установок наземного базування.

Чинник ВТО практично не знайшов вiддзеркалення в рiшеннях, досягнутих в ходi двостороннiх переговорiв по СНВ у минулому. Пояснити це можна тим, що, з одного боку, ядернi арсенали налiчували десятки тисяч розгорнених ядерних боiзарядiв, а з iншою, тАУ i СРСР, i США не володiли неядерними засобами, здатними з високою вiрогiднiстю долати обороннi системи супротивника i вражати стратегiчнi об'iкти. Тому у той час високоточна зброя не вносила радикального впливу на баланс сил. В перспективi це положення справ може змiнитися. Показово, що розвиток i розгортання ВТО в США супроводжуiться i появою доктринальних установок, направлених на поступове перенесення ролi заборони з ядерного на високоточну зброю. Примiтно i те, що в США здiйснюiться оснащення стратегiчних систем доставки звичайною зброiю. Як вiдомо, з початку 1990-х рокiв були початi програми по переоснащенню стратегiчних бомбардувальникiв пiд "неядернi" задачi. Розглядаiться можливiсть переобладнання в найближчiй перспективi ПЛАРБ як носii звичайноi зброi, а також використовування мiжконтинентальних балiстичних ракет в звичайному спорядженнi. Насторожуi також наполегливiсть США в прагненнi "вивести iз застою" своi стратегiчнi системи доставки, не знищуючи iх. Певною мiрою симптоматичнi i пропозицii кандидата в президенти США Джорджа Буша про значнi скорочення стратегiчних арсеналiв, i в той же час, про зниження оперативноi iх боiготовностi i розгортання повномасштабноi НПРО. Певною мiрою заяви Буша можна потрактувати як курс на поступове перенесення стримуючоi ролi на високоточну зброю, яка, на вiдмiну вiд ядерного, може застосовуватися у вiйськових конфлiктах.

Доти поки ВТО не граi iстотноi ролi в стратегiчному балансi, його розвиток, мабуть, сприяi подальшому скороченню ядерних озброiнь. Проте, в перспективi розвиток високоточних озброiнь здатний зупинити цей процес i навiть повернути назад. Питання про обмеження або облiк ВТО поки що не винесено на переговори по СНВ, i США практично не обмеженi в можливостях його удосконалювати, проводити i використовувати.

РЖснуючi оцiнки захищеностi шахтних пускових установок, як правило, вiдносяться до дii вражаючих чинникiв ядерного удару, основним з яких i надмiрний тиск ударноi хвилi. Робилися спроби застосувати аналогiчнi критерii i до вражаючих чинникiв ВТО. Проте, навряд чи такий пiдхiд обТСрунтований, оскiльки високоточна зброя надаi лише локальну дiю, на вiдмiну вiд ядерноi зброi. Як вiдомо, захищенiсть шахтних ПУ вiд ударноi хвилi оцiнюiться фахiвцями в 100-200 атмосфер. При ядерному ударi такий надмiрний тиск реалiзуiться на вiдстанях до 50-100 м вiд епiцентра вибуху, так що ударну хвилю в розрахунках стiйкостi ПУ можна приблизно вважати плоскою хвилею. Абсолютно iнша ситуацiя виникаi при дii високоточноi зброi. Оцiнки показують, що при калiбрi вживаного ВТО до 1 т, зiставний надмiрний тиск у фронтi ударноi хвилi виникаi всього лише на вiдстанi до декiлькох метрiв, якщо не робиться нiяких заходiв для фокусування енергii вибуху.

Ударна хвиля вибуху (фугасна дiя) не i основним вражаючим чинником при дii ВТО по укрiпленим ШПУ, а до таких вiдносяться кiнетична (за рахунок кiнетичноi енергii боiзаряду) i кумулятивна дiя. При достатнiй кiнетичнiй енергii боiзаряду, потужностi його кумулятивного струменя, або сукупного ефекту вiд цих чинникiв можливе крiзне пробиття захисного даху ШПУ, що приведе до пошкодження контейнера МБР i самоi ракети, так що пуск останньоi буде неможливим. Шахта ПУ може бути виведена з ладу також i в результатi попадання боiзаряду в критично важливi вузли. Наприклад, дiя ВТО може бути не такою сильною для того, щоб пробити захисний дах, але достатнiм для того, щоб викликати ii заклинювання або iнше пошкодження, що також приведе до неможливостi пуску ракети.

Як показують оцiнки, для надiйноi поразки ШПУ однiii - двома боiголовками необхiдна точнiсть не гiрше 1-2м. В iснуючих типах ВТО така висока точнiсть не забезпечуiться. Найбiльшою точнiстю володiють УАБ з лазерним наведенням, а також УАБ i УР з корекцiiю на кiнцевiй дiлянцi траiкторii (КВО = 3 м). Проте, у мiру вдосконалення головок самонаведення i вживання бiльш продуктивноi обчислювальноi технiки в системах цiленаправлення ВТО, в перспективi можливе досягнення необхiдноi точностi. Очевидно, для цього буде потрiбно корекцiя боiголовки на кiнцевiй дiлянцi траiкторii. РЖснують два способи отримання даних для такоi корекцii, i обидва мають iстотнi недолiки.

Використовування головки самонаведення (ГСН) на самому бойовому елементi.

Бойовi елементи багатьох типiв ВТО оснащуються телекамерами видимого або iнфрачервоного дiапазону. Селекцiя мети проводиться або в автоматичному режимi, або по командi оператора на борту носiя, з якого застосовуiться зброя.

Основний недолiк автоматичного режиму полягаi в тому, що вiн припускаi апрiорне знання фоно-цiльовоi обстановки (тобто повиннi бути вiдомi основнi параметри мети i фону). Як правило, автоматичний режим ефективний лише тодi, коли алгоритм видiлення мети можна задати наперед, i цей алгоритм забезпечуi високу вiрогiднiсть правильного виявлення при низькiй вiрогiдностi помилковоi тривоги. В реальних умовах фоно-цiльова обстановка i статистичною характеристикою i залежить вiд природних умов, геометрiя зближення боiголовки з метою, а також вiд заходiв, зроблених для маскування мети (що, як правило, важко передбачити наперед).

Для того, щоб пiдвищити ефективнiсть ГСН, застосовуiться метод пiдсвiчування мети з борту авiаносiя (наприклад, на такому принципi засновано вживання бомб з лазерним наведенням). Проте, такий спосiб цiленаправлення вимагаi пiдходу авiаносiя на достатньо близьку вiдстань (декiлька кiлометрiв) до мети, що не завжди можливе, якщо район навкруги мети захищений угрупуванням ППО.

Селекцiя мети по командi бортоператора може зажадати захiд авiаносiя в зону ППО. Окрiм цього, такий спосiб цiленаправлення припускаi обмiн даними мiж ГСН бойового елемента ВТО i авiаносiiм, що може бути демаскуючою ознакою. Нарештi, бортоператор здатний скоректувати боiзаряд лише в умовах, коли у нього i достатньо часу для аналiзу обстановки i ухвалення вiрного рiшення. Наприклад, в умовах низькоi хмарностi або туману такий спосiб корекцii незастосовний, оскiльки зображення мети буде доступне лише за частки секунди до попадання ВТО на мету.

Використовування iнерцiальноi навiгацiйноi системи з корекцiiю за даними космiчноi радiонавiгацiйноi системи (КРНС) GPS

В даний час цей спосiб швидше доповнюi попереднiй на випадок несприятливих погодних умов, оскiльки iснуюча точнiсть доставки ВТО при корекцii за даними КРНС складаi до 12-18м. На деяких типах носiiв (наприклад, B-2) коректування за допомогою даних бортовiй РЛС дозволяi пiдвищити КВО ВТО, КРНС, що наводиться, до 5 м.При використовуваннi диференцiального методу корекцii за даними КРНС досяжна i бiльш висока точнiсть.

Проте, iснуi принципове обмеження цього методу. Для вказiвки абсолютних координат мети в просторi з точнiстю до 1-2 м необхiднi наперед здiйснити прив'язку цiii мети до координатноi сiтки. Представляiться, що абсолютне положення росiйських ШПУ МБР вiдоме в США з точнiстю не краще, нiж 10-15 м, оскiльки в даний час прив'язку положення росiйських ШПУ можна здiйснювати тiльки завдяки даним, одержаним по супутникових зображеннях поверхнi Землi. Для бiльш точноi прив'язки необхiдне проведення в районi розташовуi мети спецiальних топогеодичних вимiрювань або вимiрювань з використанням приймача КРНС. Проте, точнiсть попадання по метi може бути iстотно пiдвищена i в цих умовах при послiдовному вживаннi декiлькох одиниць ВТО i коректуваннi подальших ударiв з урахуванням колишнiх попадань.

Можливiсть нанесення скритного обеззброюючого удару високоточною зброiю по стратегiчних комплексах залежатиме не тiльки вiд характеристик ВТО i здатностi супротивника здiйснювати цiленаправлення з достатньою точнiстю, але також i вiд кiлькостi носiiв ВТО, якi можуть бути використанi для вирiшення цiii задачi. Представляiться, що для нанесення скритного масованого удару можуть в першу чергу використовуватися лише малопомiтнi носii (самолеты-"стелз", КРМБ на пiдводних човнах i КРВБ), а також високоточнi балiстичнi ракети в звичайному спорядженнi. Можливостi таких носiiв iстотно розрiзнятимуться при вживаннi по стацiонарних i мобiльних цiлях.

Носii ВТО для поразки стацiонарних МБР

Якщо мiнiмальний калiбр ВТО, здатного вражати ШПУ МБР, складе 2 т., то скритна доставка ВТО зможе здiйснюватися лише стратегiчними бомбардувальниками B-2 (по 8 авiабомб). При мiнiмальнiй кiлькостi одиниць ВТО вiд 2 до 4, що вимагаються для поразки ШПУ з високою вiрогiднiстю, весь перспективний парк бомбардувальникiв B-2 зможе уразити в одному бойовому вильотi не бiльше 42-84 цiлей. Враховуючи те, що бази стацiонарних МБР знаходитимуться на значному видаленнi один вiд одного, а обеззброюючий удар потрiбно буде провести в стислi термiни, кiлькiсть уражених цiлей, ймовiрно, виявиться меншою.

Якщо мiнiмальний калiбр ВТО, здатного вражати ШПУ МБР, складе 0.5-1 т, стратегiчнi бомбардувальники B-2 будуть здатнi вражати до 84-168 цiлей. Окрiм них для нанесення скритного удару можна буде використовувати КРМБ на пiдводних човнах, а в деяких випадках - КРВБ i тактичнi малопомiтнi бомбардувальники.

Слiд зазначити, що питома вага тактичноi авiацii буде мала в порiвняннi iз стратегiчними носiями, оскiльки винищувачi володiють невеликим навантаженням (1-2 одиницi ВТО). Проте, при глибоких скороченнях стратегiчних наступальних озброiнь, якi супроводжуватимуться лiквiдацiiю носiiв, включаючи i КРМБ, внесок контрсилового потенцiалу тактичноi авiацii стане визначаючим.

Балiстичнi ракети, що володiють точнiстю краще 6-8 м здатнi кардинальним чином збiльшити контрсиловий потенцiал ВТО. Не порушуючи Договору СНВ-1, на БРПЛ "Trident II" можна буде розмiстити до 8 звичайних боiзарядiв, а на МБР "Minuteman III" - до 3.

Носii ВТО для поразки мобiльних МБР

Мабуть, слiд припускати, що у разi нанесення обеззброюючого удару об'iктами атаки стануть не тiльки ПГРК, що знаходяться на маршi, але також i всi стацiонарнi укриття ПГРК, а також об'iкти, замаскованi пiд ПГРК. Сумарна кiлькiсть потенцiйних об'iктiв атаки може виявитися в 3-4 рази бiльшою, нiж фактична кiлькiсть розгорнених ПГРК. Проте, можна чекати, що бiльшiсть з них розташовуватиметься на невеликому видаленнi один вiд одного тАУ в гарнiзонах (як, наприклад, укриття ПГРК) або поблизу гарнiзонiв, тАУ що дозволить застосовувати однi i тi ж носii для атаки групи цiлей.

Оптимальними платформами для поразки ПГРК на маршi i КР морського i повiтряного базування великоi дальностi за умови, що останнi володiтимуть здатнiстю перенацiлюватися у польотi. Дальнiсть перспективних КРМБ i КРВБ з корисним навантаженням, достатнiм для поразки мобiльних ракет, може досягати 3-4 тис. км. Крилатi ракети великоi дальностi можуть також використовуватися i для поразки стацiонарних укриттiв. Як показують простi оцiнки, тiльки розгорненоi кiлькостi КРМБ на пiдводних човнах в звичайному оснащеннi буде достатньо для поразки до 1400 цiлей (350 ПГРК при 3 "помилкових" цiлях на кожний ПГРК), а з урахуванням розгорнених КРВБ можна буде уразити в сукупностi удвiчi бiльше цiлей.

Поразка стацiонарних укриттiв ПГРК може здiйснюватися i бомбардувальниками B-2, МБР i БРПЛ в звичайному спорядженнi, а також тактичними малопомiтними бомбардувальниками. Проте, навряд чи високоточнi балiстичнi ракети з неядерними боiзарядами будуть ефективними проти ПГРК, що знаходяться на маршi.

Контрсиловий потенцiал решти носiiв ВТО

Можливий спектр носiiв ВТО, здатних загрожувати стратегiчним комплексам, багато разiв зросте, якщо потенцiал ППО i ВМФ ВС РФ впаде до такого ступеня, що супротивник зможе добитися панування в повiтрi над територiiю РФ i на морi поблизу меж Росii. В цьому випадку для нанесення обеззброюючого удару можуть бути застосованi додатково стратегiчнi бомбардувальники B-1B, КРМБ корабельного базування, палубна авiацiя ВМС США, тактична авiацiя НАТО (при базуваннi в Прибалтицi або Закавказзi). Зокрема, однi лише стратегiчнi бомбардувальники B-1B будуть здатнi доставити 2256 (94 x 24) одиниць ВТО до цiлей.

Приведенi оцiнки виразно показують, що якщо не вводити обмежень на кiлькiсть стратегiчних носiiв (МБР наземного базування, БРПЛ, бомбардувальникiв) в звичайному оснащеннi, то в перспективi iснуючоi кiлькостi носiiв США може виявитися достатнiм для нанесення обеззброюючого удару по ракетах наземного базування РФ.

Не дивлячись на те, що ВТО супротивника володiтиме значним контрсиловим потенцiалом, його ефективнiсть може бути iстотно понижена, якщо прийняти комплекс заходiв протидii. Навiть якщо супротивник спробуi нанести обеззброюючий удар скритно, приготування до удару приховати буде практично неможливо.

Зокрема, про приготування до операцii свiдчитиме активнiсть супротивника по корекцii орбiт розвiдувальних космiчних апаратiв. Практично дуже складним буде приховати i присутнiсть над територiiю РФ розвiдувальних безпiлотних лiтальних апаратiв, особливо якщо БЛА здiйснюватимуть передачу iнформацii в пункти управлiння або вестимуть нагляд в активному режимi. Представляiться, що БЛА увiйдуть до повiтряного простору РФ i пiдлетять до цiлей щонайменше за декiлька годин до нанесення удару. Ймовiрно, на приготування до удару також указуватиме i збiльшення кiлькостi багатоцiльових ПЛА в Баренцевом i японському морях, а також бiльш висока активнiсть пiдводних сил супротивника (бiльше, нiж звичайно, кiлькiсть пiдводних човнiв, що знаходяться в морi).

Теоретично можливо припустити, що стратегiчнi бомбардувальники B-2 i крилатi ракети зможуть пiдлетiти до районiв базування МБР, залишившися непомiченими, але практично це буде важко здiйснити. Будучи малопомiтними для наземних РЛС, цi носii, проте, можуть бути знайденi лiтаками дальнього огляду радiолокацii на великому видаленнi. Оскiльки час прольоту носiiв ВТО над територiiю РФ до районiв розташовуi цiлей складатиме щонайменше 3-4 години, цього часу цiлком може вистачити для того, щоб удар супротивника не виявився несподiваним.

Мабуть, навряд чи удар буде скоординованим настiльки, що iстотна частина стратегiчних комплексiв буде знищена протягом 15-30 мiн пiсля першого ракетного або бомбового удару, пiсля чого операцiя перестане залишатися скритною. У разi використовування супротивником балiстичних ракет, пуск яких реiструiться СПРН, у керiвництва ВС РФ також буде щонайменше 15-20 мiн для нанесення у вiдповiдь-стрiчного удару.

Завдяки маскуванню можна iстотно пiдвищити мiнiмальну кiлькiсть одиниць ВТО, необхiдних для поразки всього угрупування МБР. Зокрема, можна замаскувати ШПУ, розкидавши навколо камуфляж i накривши iм захисний дах. В зимовий час захисний дах знаходитиметься пiд снiгом, i вона не буде помiтна на навколишньому фонi. Для маскування вiд РЛС можна застосувати металевi вiдбивачi, розташованi навколо шахти МБР. Якщо супротивник використовуi ВТО з наведенням вiд КРНС GPS, то, створюючи радiоперешкоди, можна значно понизити точнiсть ВТО, так що воно перестане бути ефективним.

Ефективнiсть ВТО проти ШПУ МБР може бути понижена i завдяки посиленню захисних властивостей даху ШПУ. Зокрема, можливе вживання динамiчного захисту (ДЗ), дiя якоi заснована на руйнуваннi кумулятивного струменя ВТО. Проте, ДЗ не захистить вiд могутнiх кумулятивних боiзарядiв тандемного типа i високоточних боiголовок балiстичних ракет. До певного ступеня можуть виявитися ефективними i системи активного захисту (АЗ), призначенi для знищення боiзарядiв ВТО при пiдльотi до мети. Обмеженням цих систем, мабуть, буде нездатнiсть перехоплення боiзарядiв при високiй густинi удару (при атацi мети бiльш, нiж 10 одиницями ВТО).

Маскування ПГРК може бути досягнута завдяки частим iх перемiщенням. Оптимально здiйснювати перемiщення тодi, коли район розгортання ПГРК неприступний для нагляду розвiдувальними супутниками. Проте, при розгортаннi угрупування НО, дозволяючоi здiйснювати нагляд районiв, що цiкавлять, в квазiбезперервному режимi, повнiстю приховати пересування буде складним. Для маскування ПГРК i iх стацiонарних укриттiв вiд виявлення у видимому або iнфрачервоному дiапазонi можна також використовувати камуфляж, а вiд виявлення в радiодiапазонi - металевi вiдбивачi. Окрiм цього, ефективним може виявитися i використовування муляжiв ПГРК.

Як показуi проведений аналiз, в перспективi США можуть володiти могутнiм контрсиловим потенцiалом ВТО, який складатиме серйозну загрозу для росiйських СЯС. Представляiться, що таке положення справ дестабiлiзуi обстановку в свiтi. Тому важливо зробити висновки про те, якiй винна бути полiтика Росii в областi контролю над озброiннями в майбутньому для того, щоб зберегти поступальний рух до створення безпечного i стабiльного миру i в той же час не допустити значного дисбалансу в стратегiчних озброiннях з США.

Контрсиловий потенцiал ВТО i процес СНВ

Подальший процес скорочення СНВ важливий i вигiдний для Росii, оскiльки в перспективi Росiя не буде в змозi зберiгати рiвень СЯС, що дозволяiться договорами СНВ-1 i СНВ-2. Доцiльно добиватися подальших взаiмних скорочень СНВ Росii i США до рiвнiв 1500 розгорнених боiзарядiв, а можливо, i нижче.

Проте, в переговорах по СНВ-3 i бiльш глибоким скороченням Росiя винна послiдовно добиватися, щоб скорочення СНВ супроводжувалися лiквiдацiiю стратегiчних носiiв. Особливо, це торкаiться мiжконтинентальних балiстичних ракет наземного i морського базування. Як вiдомо, цю лiнiю Росii не завжди вдавалося вiдстояти. Наприклад, в Договорi СНВ-2 iз застою виключенi стратегiчнi бомбардувальники B-1B. США в тому ж договорi вдалося настояти на пониженнi зараховуваних боiзарядiв на МБР i БРПЛ для того, щоб зберегти стратегiчнi системи доставки i в той же час добитися бiльш низьких рiвнiв розгорнених боiзарядiв. Насторожуi також i настирне бажання США знищувати лише перший ступiнь ракети MX, хоча, згiдно процедурам СНВ-1, лiквiдацii винна пiддаватися вся ракета.

Представляiться, що в майбутньому полiтика США на переговорах буде, як i ранiше, направлена на збереження стратегiчних носiiв пiд приводом "переорiiнтацii iх пiд неядернi задачi". Не менше небезпечна i iнша поступка Росii - "розвантаження носiiв". Як добре вiдомо, саме в результатi цiii поступки США володiтимуть значним "поворотним потенцiалом" в рамках СНВ-2, що з'явилося однiiю з основних перешкод при розглядi Договору росiйським парламентом. Окрiм цього, в свiтлi зробленого аналiзу перспектив розвитку ВТО, представляiться, що "розвантаження носiiв" i лише способом, дозволяючим США дещо вiдтягнути "переорiiнтацiю носiiв пiд неядернi задачi", що буде зроблене при бiльш сприятливiй для них зовнiшньополiтичнiй ситуацii, а також у мiру пiдвищення точностi доставки боiзарядiв МБР i БРПЛ.

Контрсиловий потенцiал ВТО i пониження оперативноi готовностi СЯС

Протягом вже декiлькох рокiв висловлюiться iдея взаiмного зниження оперативноi готовностi стратегiчних ядерних сил з метою запобiгання ненавмисних пускiв стратегiчних балiстичних ракет. Поки вона реалiзована лише частково в домовленостях мiж Росiiю i США. Зокрема, згiдно нью-йоркським угодам, деактивацii пiдлягають МБР, якi будуть лiквiдованi вiдповiдно до Договору СНВ-2. Проте, iдея залишаiться популярною, i цiлком вiрогiдно, що вона все частiше обговорюватиметься в майбутнiх переговорах. Проте, в умовах, коли звичайне ВТО володiтиме контрсиловим потенцiалом, пониження оперативноi готовностi стратегiчних комплексiв (навiть симетричне) тiльки усилюватиме дисбаланс в стратегiчних озброiннях. В усякому разi, Росii слiд дуже зважено i обережно вибирати заходи по взаiмному пониженню оперативноi готовностi. РЖ цi заходи неодмiнно повиннi будуть супроводжуватися одностороннiми обмеженнями на неядернi озброiння США. Вони можуть включати деактивацiю або навiть лiквiдацiю стратегiчних носiiв, переорiiнтованих на "неядернi" задачi, обмеження на райони iх базування i зони патрулювання, а також заходи транспарентностi, якi виключали б можливiсть раптового обеззброюючого удару звичайною зброiю з боку США.

Проблема КРМБ на пiдводних човнах

Результати, одержанi в справжнiй роботi, в черговий раз пiдкреслюють важливiсть облiку в стратегiчному балансi розгорнених КРМБ великiй дальностi, а особливо КРМБ на пiдводних човнах. Росiя неодноразово пiднiмала це питання, але США продовжують наполегливо наполягати на тому, щоб вiн залишався зовнi рамок переговорiв по скороченню стратегiчних наступальних озброiнь. Представляiться, що частковий компромiс по цiй проблемi, проте, можливий. Зокрема, США можуть згодитися на контрольовану лiквiдацiю ядерних боiзарядiв КРМБ в обмiн на поступки Росii в областi скорочення тактичноi ядерноi зброi. Не випадково вiдповiдний пункт був зафiксований в домовленостях Хельсiнкi Президентiв США i Росii в 1997 р. Цей захiд дозволив би на якийсь час зняти проблему крилатих ракет i не враховувати розгорненi КРМБ в рамках СНВ-3. Проте, в бiльш довгостроковому планi вона представляiться недостатньою, оскiльки в перспективi будуть створенi КРМБ, здатнi перенацiлюватися у польотi. Радикальне рiшення проблеми тАУ лiквiдацiя КРМБ, як у випадку з балiстичними ракетами, тАУ представляiться нереальним.

Одним з шляхiв рiшення проблеми може виявитися пропозицiя заборонити розгортати бiльше 18 пускових установок КРМБ (включаючи i торпеднi апарати) на пiдводних човнах. Всi iснуючi i перспективнi багатоцiльовi ПЛА США, не пiдпадатимуть пiд це обмеження, але воно дозволить перекрити шлях планам переобладнання ПЛАРБ типа тАЬOhioтАЭ в носii КРМБ. Як вiдомо, до 2005 р., закiнчаться термiни експлуатацii всiх БРПЛ "Trident I", i поки ВМС США не плануi закупiвлю нових балiстичних ракет для чотирьох пiдводних човнiв. Можливо, що полiтичне керiвництво США ухвалить рiшення переобладнати цi ПЛАРБ в носii крилатих ракет. Зараз в США iснуi могутня пiдтримка на користь ухвалення саме такого рiшення. Кожна з переобладнаних ПЛАРБ зможе нести до 154 КРМБ. Таким чином, на чотирьох ПЛАРБ можна буде розмiстити бiльше КРМБ, нiж на всiй рештi багатоцiльових ПЛА США.

У будь-якому випадку, на переговорах по СНВ-3 доля "зайвих" 4 ПЛАРБ США може виявитися достатньо гострим предметом для обговорення. В тому випадку, якщо США заблокують заборону на максимальну кiлькiсть КРМБ, яка можна розвернути на одному пiдводному човнi, вони напевно наполягатимуть на можливостi переобладнання ПЛАРБ без вирiзки ракетних вiдсiкiв. Як вiдомо, згiдно положенням Договору СНВ-1, за човнами продовжуватимуть зараховуватися по 24 ПУ БРПЛ, якщо не проробляти цiii процедури. З другого боку, переобладнання ПЛАРБ в ПЛАРК з вирiзкою ракетного вiдсiку i його замiною, як потрiбен Договором СНВ-1, приведе до значних фiнансових витрат.

Можливо, що США запропонують спростити процедури лiквiдацii ПУ ПЛАРБ. Росiiю ця пропозицiя зустрiне, найiмовiрнiше, неоднозначно. Рiч у тому, що одна з животрепетних росiйських проблем тАУ утилiзацiя атомних пiдводних човнiв, i ця проблема може стати iстотною перешкодою у виконаннi договiрних зобов'язань по СНВ-1, а також i у вiддаленiшiй перспективi. Спрощення процедур лiквiдацii ПУ БРПЛ дозволило б обробляти в першу чергу не стратегiчнi, а багатоцiльовi атомнi пiдводнi човни першого i другого поколiнь, якi вже багато рокiв чекають утилiзацii i представляють небезпеку для навколишнього середовища. Окрiм цього, Росiя зберегла б можливiсть законсервувати стратегiчнi пiдводнi човни, що виводяться з бойового складу, для того, щоб модернiзувати i переобладнати в носii крилатих ракет в майбутньому. З цих причин, представляiться, що можливi пропозицii США за процедурами лiквiдацii ПУ БРПЛ повиннi бути ретельно зваженi.

Паралельно з обмеженням на кiлькiсть розгортаних КРМБ Росii слiд добиватися i обмежень на райони патрулювання багатоцiльових ПЛА. Цi заходи направленi на те, щоб запобiгти можливостi скритного розгортання значноi частини пiдводних човнiв США поблизу територii РФ. Наприклад, можна б було встановити обмеження на кiлькiсть ПЛА, що знаходяться в межах 1000 км зони вiд побережжя. При цьому були б розв'язанi i iншi проблеми, якi неодноразово пiдiймалися Росiiю на переговорах тАУ заборона скритноi протичовновоi дiяльностi в районах розгортання i патрулю

Вместе с этим смотрят:

Бiологiчна зброя. Ураження при вибухах

Безопасность Республики Беларусь в военной сфере

Боевая служба временного розыскного поста

Боевое применение мотострелковых подразделений, частей, соединений на БМП

Вклад М.В. Фрунзе в развитие советской военной стратегии, оперативного искусства и тактики