Становлення ракетноi технiки класу "земля-земля" та основнi шляхи ii розвитку в канун та перiод Другоi свiтовоi вiйни

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ ТА НАУКИ УКРАРЗНИ

МАЛА АКАДЕМРЖЯ НАУК УКРАРЗНИ

Генiчеське територiальне вiддiлення МАН

Секцiя Всесвiтня iсторiя

Становлення ракетноi технiки класу тАЬземля-землятАЭ та основнi шляхи ii розвитку в канун та перiод Другоi свiтовоi вiйни

Роботу виконав

Попов Олег Валерiйович

учень 11- Б класу

гiмназii м. Генiчеська

Керiвник роботи

вчитель iсторii

Головiна Любов Павлiвна

Генiчеськ

2010 р

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Дослiдження становлення та розвитку ракетних технологiй в канун та перiод Другоi Свiтовоi вiйни

1.1 Передумови розвитку ракетноi технiки

1.2 Друга Свiтова вiйна як основний чинник удосконалення та використання ракетноi зброi

Роздiл 2. Основнi тенденцii розвитку ракетобудування напередоднi та в перiод Другоi свiтовоi вiйни у краiнах тАУ учасницях воiнних дiй

2.1 Ракетна технiка краiн фашистського блоку

а) балiстичнi ракети системи тАЬФАУтАЭ

б) РСЗВ та мiнометнi установки

2.2 Застосування ракетних технологiй у СРСР

2.3 Розвиток ракетноi технiки в iнших краiнах

Роздiл 3. Використання ракетноi технiки як нового виду збройних сил та ii вплив на перебiг воiнних дiй у перiод Другоi свiтовоi вiйни

3.1 Застосування ракетноi зброi рiзними видами вiйськових сил

3.2 Порiвняльна характеристика артилерii та ракетноi технiки як

альтернативних видiв зброi

3.3 Найбiльшi вiйськовi операцii з використанням ракетноi технiки як

одного з основних засобiв ведення воiнних дiй

3.4 Перспективи подальшого розвитку ракетноi технiки у вiйськових та мирних цiлях

Висновки

Список використаноi лiтератури

Додатки

ВСТУП

Канун Другоi Свiтовоi вiйни вiдзначився стрiмким пошуком нових видiв зброi, якi б змогли забезпечити технiчну та вогневу перевагу у веденнi бойових дiй. Тогочасний розвиток науки та технiки у галузi матерiалознавства та машинобудування, хiмii вибухових речовин та фiзичноi аеродинамiки призвiв до розвитку виробництва та застосування ракетноi технiки.

Поштовхом до цього стали роботи вчених К. Цiолковського, В. Аборенкова, В. АртемтАЩiва, В. Бессонова, В. Брее, В. фон Брауна, РЖ. Гвая, РЖ. Зандера, Г. Лангемака, В. Лужина, А. Тихомирова, Л. Шварца, Кума Хiно, Л. Кемпбелла [1,2].

Розробки цих вчених дозволили значно пiдвищити надiйнiсть реактивних снарядiв, стабiльнiсть i дальнiсть iх польоту, прицiльнiсть та точнiсть попадання, забезпечити тривалий термiн зберiгання без втрати бойових якостей, значно здешевити виробництво та зробити його серiйним. РЖнженернi розробки дозволили застосовувати цей вид зброi у комбiнацii з рiзними видами технiки, що значно пiдвищило мобiльнiсть вогневих установок i забезпечило своiчасну доставку до мiсць бойових дiй. Масовiсть застосування цього виду зброi, ii скорострiльнiсть призвели до появи новоi тактики ведення вогневоi пiдтримки бойових операцiй - нанесення одномоментного залпового вогневого удару по великiй площi, що значно пiдвищило ступiнь ураження особистого складу та технiки супротивника.

Враховуючи великий обтАЩiм теми, у даному дослiдженнi ми вiдобразимо найбiльш застосовуваний вид ракетноi зброi - реактивнi снаряди типу тАЬземля-землятАЭ з огляду на те, що iншi види ракетних снарядiв - тАЬповiтря-повiтрятАЭ, тАЬземля-повiтрятАЭ, тАЬповiтря-водатАЭ та стратегiчнi далекоцiльовi ракети типу тАЬФаутАЭ вiдiграли менш значущу роль у веденнi бойових дiй та в цiлому у пiдсумках вiйни.

Розвиток цього напрямку воiнноi технiки пiд час Другоi свiтовоi вiйни призвiв у подальшому до виникнення нового виду збройних сил - ракетних вiйськ, якi на наш час i передовою ланкою у сучасних збройних силах Украiни й забезпечують достатнiй рiвень обороноздатностi нашоi Батькiвщини та ii мирне iснування.

Конституцiя молодоi незалежноi краiни одним з головних стратегiчних завдань держави визначаi захист суверенiтету, територiальноi цiлiсностi Украiни, забезпечення мирного життя та всебiчного розвитку ii громадян. Украiнська армiя

та найбiльш передовий i технiчно оснащений ii пiдроздiл тАУ ракетнi сили тАУ i невiдтАЩiмною частиною державноi полiтики, спрямованоi на захист iнтересiв держави. Вiд стану та перспектив розвитку воiнного потенцiалу краiни залежить подальше збереження самостiйностi, суверенiтету i стабiльностi нашоi держави. Проте, щоб спрогнозувати напрямки подальшоi еволюцii украiнських ракетних технологiй, необхiдно вивчити витоки та iсторичне минуле ракетноi зброi, осмислити стан розвитку цього виду бойовоi технiки на початку на початку Другоi Свiтовоi вiйни та зтАЩясувати основнi тенденцii ii розвитку.

Цим i зумовлена актуальнiсть даного дослiдження.

Предметом дослiдження i ракетна технiка кiнця 30-х рокiв ХХ ст. та перiоду Другоi Свiтовоi вiйни.

ОбтАЩiктом дослiдження i розвиток ракетних технологiй в канун i пiд час Другоi Свiтовоi вiйни та ii використання у бойових дiях ворогуючих сторiн (в основному у Нiмеччинi та СРСР).

Хронологiчнi рамки охоплюють перiод вiд 1939 року до кiнця Другоi Свiтовоi вiйни ( 1945р.).

Метою роботи i дослiдження особливостей розвитку та застосування ракетноi технiки в умовах Другоi Свiтовоi вiйни пiд впливом тогочасного науково-технiчного прогресу, визначення найбiльш актуальних напрямкiв використання ракет у воiннiй галузi та перспективнiсть розвитку даного виду зброi як самостiйного пiдроздiлу вiйськових сил.

Головним завданням дослiдження було:

- визначення стану та розвитку ракетобудування у Нiмеччинi та СРСР - головних краiнах ворогуючих вiйськових таборiв, якi мали найбiльш розвинутi ракетнi технологii в свiтi;

- вивчення основних характеристик реактивних систем залпового вогню, що вироблялись у цих краiнах, виявлення iх недолiкiв та переваг у тактико-технiчних показниках;

- дослiдження порiвняльних характеристик артилерii та ракетноi технiки;

- визначення перспективностi ракетноi зброi як однiii з ведучих тактико-стратегiчних видiв бойовоi технiки.

Стан науковоi розробки теми. Дана тема знайшла своi вiдображення в рiзних публiкацiях довоiнного та повоiнного часу, у сучаснiй науковiй, технiчнiй, довiдниковiй та мемуарнiй лiтературi. В дослiдженнi зроблена спроба, використовуючи чисельну лiтературну та джерельну базу, узагальнити вивчений матерiал, виокремити контекст ракетноi зброi та визначити чинники, що сприяли розвитку цього виду бойовоi технiки в рiзних краiнах свiту.

Методи дослiдження.

Дослiдження базуiться на використаннi системного пiдходу, що даi можливiсть розглянути воiнний потенцiал держави як складно органiзовану конструкцiю, важливим i перспективним елементом якоi виступаi ракетна технiка. Виходячи з проблематики роботи, використовувався також кiлькiсно-якiсний аналiз для визначення основних характеристик реактивних снарядiв рiзних типiв та порiвняльний метод у зтАЩясуваннi iх тактико-технiчних переваг. Для розкриття практичних аспектiв використовувався аналiтичний метод, зокрема, в аналiзi технiчних досягнень у сферi ракетобудування рiзних краiн. При розробцi пропозицiй стосовно подальшого розвитку ракетноi галузi використовувався також метод моделювання та прогнозування, зокрема, у розробцi висновкiв щодо вивчення ракетноi зброi як однiii з найперспективнiших галузей розвитку вiйськовоi технiки.

Практичне значення даноi роботи полягаi в тому, що вона i спробою вийти за межi шкiльноi програми, а узагальнення та висновки можуть бути основою для подальшоi роботи над темою. Цей матерiал може бути також корисним в якостi додаткового матерiалу для учнiв середньоi школи, якi цiкавляться подiями Другоi Свiтовоi вiйни.

Апробацiя теми. Тема виносилась на захист наукових робiт у рамках районного вiддiлення Малоi академii наук та отримала схвальнi вiдгуки з боку викладачiв iсторii. Заслуховувалась на вiдкритому засiданнi факультативу тАЬРолть НТП у розвитку людстватАЭ. Виносилась для обговорення в шкiльному науковому товариствi тАЬРЖнтелекттАЭ.

РОЗДРЖЛ I

ДОСЛРЖДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ РАКЕТНИХ ТЕХНОЛОГРЖЙ У ПЕРРЖОД ДРУГОРЗ СВРЖТОВОРЗ ВРЖЙНИ

1.1 Передумови розвитку ракетноi технiки

Ракети - одне з найбiльш генiальних винаходiв людства за весь перiод його iснування. Вони використовуються у рiзних галузях не тiльки для воiнних, а й наукових цiлей. Сьогоднi важко уявити собi життя без телекомунiкацiй, iнтернету, мобiльного звтАЩязку. Всьому цьому ми вдячнi саме ракетам. Ракети стають все бiльш важливими i у планi освоiння космосу.

Проте iснують й iншi фактори. У наш час, в епоху глобалiзацii економiчних та геополiтичних процесiв, досить гостро постаi питання про забезпечення захисту не тiльки певних краiн, але й всього свiту. Сьогоднi ракети досить часто використовують для вiйськових цiлей. На озброiннi бiльшостi сучасних краiн i величезна кiлькiсть ракетних комплексiв, не говорячи про ядерну зброю. Тому ми маiмо звернутись до iсторичних фактiв створення ракетноi технологii для бiльш детального вивчення цiii проблеми.

Звернiмося до першоджерел створення ракетних комплексiв в давнi часи. 960 рiк - саме на цей рiк припадаi перша згадка про використання в Китаi бойових порохових ракет [3]. Розглянемо принципи iх використання та конструкцii.

Першi китайськi пороховi ракети складались iз бамбуковоi трубки з пороховим зарядом. Характерним для них була вiдсутнiсть стабiлiзатора й вiдсутнiсть можливостi управлiння цим видом зброi. Досить цiкаво, що у майбутньому цю технологiю будуть використовувати татаро-монголи у своiх вiйнах [4].

У 1232 роцi у Китаi створено ракетнi установки для залпового вогню та ракети з дальнiстю польоту до 9 км. Це стало справжньою основою для розвитку ракетобудування й науково-технiчного прогресу загалом. Конструкцiя установок була досить простою, проте дiiвою (див. додаток А). Багато у чому вона була схожа на тАЬКатюшiтАЭ часiв Другоi Свiтовоi вiйни, тобто стала ii прообразом.

Згодом, близько 1250 року араби використовували бойовi пороховi ракети проти хрестоносцiв в 7-му Хрестовому походi [3].

Останнiм найважливiшим прикладом використання ракетноi технiки у РДвропi було розгромлення м.Копенгагена англiйською ракетною ескадрою пiд керiвництвом адмiрала Дж.Гамбера ракетами конструкцii В. Коунгрева (див. додаток Б) у 1796 роцi [5]. Пiсля цiii подii людство бiля 150 рокiв майже не використовувало ракетну технiку на територii РДвропи. Фактично вперше лише на теренах Другоi свiтовоi вiйни знову пролунала ракетна технiка в образi тАЬКатюшiтАЭ та нiмецьких тАЬФаутАЭ.

1.2 Друга свiтова вiйна як основний чинник удосконалення та використання ракетноi зброi

В канун Другоi Свiтовоi вiйни знов постала проблема застосування ракетноi технiки у вiйськових цiлях. Основними краiнами - агресорами того часу були СРСР та Нiмеччина. Двi краiни з величезним науково-технiчним та ресурсним потенцiалом вели полiтичну i економiчну боротьбу на свiтовiй аренi. У 30-х роках ХХ ст. в обох краiнах панували мiлiтаристськi настроi. Величезнi амбiцii керiвникiв держав перетворювали краiни на джерела агресii. Керiвництво розумiло, що вiйна неминуча, i це стимулювало розвиток краiн загалом саме у внутрiшньо-вiйськовому сенсi. НевiдтАЩiмною частиною цього була стимуляцiя розвитку як важкоi артилерii, так i прогресивного ракетобудування.

З обох бокiв величезнi кошти вкладалися в удосконалення нових видiв зброi i технiки. Так, напередоднi вiйни СРСР мала новiтнi розробки так званих тАЬКатюштАЭ (БМ-13), у свою чергу Нiмеччина, не вiдстаючи, робила ставку саме на впровадження ракетно-балiстичних проектiв. Нiмецькi вченi зумiли досягти багато чого ще до вiйни, коли Гiтлер кинув на розвиток збройних сил мiльярди рейхсмарок.

Ракети V-1 та V-2 згодом слугували прототипами балiстичних атомних i космiчних ракет СРСР та США. Нацистськими вченими були розробленi та створенi радари, iнфрачервонi i звуковi детектори, самонавiднi й керованi бомби, ракети "повiтря-повiтрятАЭ, торпеди, скорострiльнi безвiдкатнi гармати для лiтакiв, пiдводнi човни з електродвигуном. Паралельно такi ж розробки велися i в Радянському Союзi та США.

Якби вiйна тривала ще кiлька рокiв i Нiмеччина встигла б добудувати своi тАЬЗнаряддя помститАЭ - гiгантську скорострiльну гармату V-3, що стрiляла на вiдстань у кiлька сотень кiлометрiв, та налагодити виробництво реактивних або ракетних винищувачiв й застосувати перший у свiтi бойовий нервово-паралiтичний газ, або хоча б завершити розробку атомноi бомби, то пiдсумок вiйни, можливо, мiг бути ще бiльш кривавим [6]. У своiму щоденнику головний пропагандист третього рейху Геббельс писав за мiсяць до закiнчення вiйни: тАЬПоложення у нас настiльки безнадiйне, що жити не хочеться. Проклятий Герiнг зовсiм не управляi ВПС. Було б у нас побудовано хоча б 200 реактивних ракет, ми могли б по-iншому розмовляти з американцями i росiянами. Але нiчого цього немаi, напевно, вже й не буде. Не встигли! тАЬ[7, с. 73].

Використання цих досягнень призвело до тактичноi змiни основ ведення боiв. На заднiй план вiдходила стара, непрогресивна зброя, даючи мiсце новим видам озброiнь, як то ракети або новiтнi артилерiйськi розробки.

Досить часто на теренах Другоi Свiтовоi вiйни поруч iз ракетною технiкою використовувалась саме артилерiя, яка на той час складала основу важких вiйськ ворогуючих сторiн. Не стояв на мiсцi i розвиток самоi артилерii, адже було спроектовано новi ii види. Для прикладу вiзьмемо важкi самохiднi установки Радянського Союзу, якi було створено на базi важких броньовикiв, або ж навiть на танковiй основi. Вони активно використовувались для масового знищення технiки або ж позицiй ворогiв.

Проте артилерiя була хоч i важливим, але старим видом вiйськовоi технiки, який майже вичерпав усi ресурси вдосконалення. Натомiсть ракетнi технологii тiльки-но почали стрiмко розвиватися як у технiчному, так i у тактико-стратегiчному напрямках. Вже на той час вони мали бiльшу мобiльнiсть та можливiсть використовуватися для ведення одномоментного залпового вогню по великiй площi.

Втiм, зупинимось окремо на озброiннi такого типу кожноi з ворогуючих краiн.

РОЗДРЖЛ II

ОСНОВНРЖ ТЕНДЕНЦРЖРЗ РОЗВИТКУ РАКЕТОБУДУВАННЯ НАПЕРЕДОДНРЖ ТА В ПЕРРЖОД ДРУГОРЗ СВРЖТОВОРЗ ВРЖЙНИУ КРАРЗНАХ-УЧАСНИЦЯХ ВОРДННИХ ДРЖЙ

2.1 Ракетна технiка краiн фашистського блоку

Для того, щоб конструктивно розглядати всi аспекти розвитку зброi, необхiдно провести детальний аналiз ракетного забезпечення кожноi з краiн. Головною державою тАУ агресором на той час була Нiмеччина. Саме на нiй ми i зупинимось.

Нiмеччина, як одна iз найбiльш розвинених краiн свiту, мала величезний науково-технiчний потенцiал у всiх галузях, що у свою чергу стало основою здiйснення науково-технiчноi революцii. Наявнiсть квалiфiкованих наукових кадрiв стало фактором створення як перспективних нових видiв зброi, так i удосконалення старих.

Основою воiнноi технiки Третього Рейху стала так звана тАЬзброя вiдплатитАЭ -

(нiм. Vergeltungswaffe; V-Waffen) тАУ амбiтна назва ряду проектiв створення зброi нацистськоi Нiмеччини, покликаних змiнити хiд Другоi свiтовоi вiйни на користь Нiмеччини. У виступах пропагандистiв Третього рейху як синонiми тАЬзброi вiдплатитАЭ вживалися термiни тАЬСпис ВотанатАЭ, тАЬМеч ЗiгфрiдатАЭ та iншi термiни давньогерманськоi мiфологii [8].

Однiiю з новiтнiх, прогресивних галузей воiнноi технiки Нiмеччини було саме ракетобудування, яке стало основою тАЬзброi вiдплатитАЭ. Нiмеччина досягла величезних успiхiв саме у цiй галузi. Розглянемо основнi типи ракет .

Найбiльш вiдомими проектами важкого тАЬзброi вiдплатитАЭ i реактивний безпiлотний лiтак-снаряд тАЬФау-1тАЭ (V-1, Fi-103) i балiстична ракета тАЬФау-2тАЭ (V-2, A4). Менш вiдомими, але тим не менш реально iснуючими проектами, доведеними до тiii чи iншоi стадii виконання, були проекти керованоi мiжконтинентальноi двоступеневоi крилатоi ракети А-9/А-10 ( тАЬAmerika-RaketeтАЭ, або тАЬProjekt AmerikaтАЭ) (див. додаток В) для бомбардування Нью тАУ Йорка та iнших мiст США.

Крилата ракета А-9/А-10 тАЬAmerika-RaketeтАЭ була випробувана незадовго до закiнчення Другоi свiтовоi вiйни, 24 сiчня 1945 р. Доведення проекту бомбардування Нью-Йорка до кiнця, мабуть, було вже неможливо, оскiльки Третьому рейху залишалося проiснувати лише кiлька мiсяцiв. За неперевiреними даними, був близький до завершення i проект триступiнчатоi мiжконтинентальноi балiстичноi ракети А-12.

Застосування перших багатоступеневих твердопаливних ракет дозволило розробити мiжконтинентальнi балiстичнi ракети [8].

Балiстичнi ракети системи тАЬФАУтАЭ.

тАЬФау-1тАЭ(див. додаток Г) (нiм. V-2 (Vergeltungswaffe-2) тАУ дослiвно - зброя вiдплати) тАФ одна з ракет проекту Зброя вiдплати, iнша назва нiм. А-4 (Aggregat-4)) тАФ одноступiнчата балiстична ракета, розроблена фiрмами тАЬАргустАЭ i тАЬФiзелертАЭ (конструктор В. Брее) у виглядi лiтака-середньоплана довжиною 7,6 м, розмахом крил 5,3 м, стартовою масою 2,2 т/ (з яких 1т. припадала на бойовий заряд i 0,5 т. - на пальне). Пульсуючий повiтряно-реактивний двигун забезпечував швидкiсть польоту 550 км / год/ i дальнiсть вiд 240 до 370 км/ (в останнiй модифiкацii).

тАЬФау-1тАЭ мала систему управлiння на основi пневматичного гiроскопiчного автопiлота з магнiтною корекцiiю i механiзмом вiдлiку пройденоi вiдстанi, який видавав команду на пiкiрування. Ракета вiдрiзнялася простотою конструкцii, але мала низькi тактико-технiчнi характеристики i велику вразливiсть для засобiв ППО.

тАЬФау -1тАЭ застосовувалась Нiмеччиною наприкiнцi Другоi Свiтовоi вiйни для ураження мiст i великих обтАЩiктiв на територii Великобританii i Бельгii. Пiсля вiйни була прототипом для розробки перших балiстичних ракет в США, СРСР та iнших краiн [9].

тАЬФау-2тАЭ(додаток Д), одноступiнчата балiстична ракета з рiдинним ракетним двигуном i автономним управлiнням на активнiй дiлянцi траiкторii. Стартова маса майже 13 т., маса вибуховоi речовини - 800 кг, довжина - 14 м, максимальний дiаметр корпуса - 1,65 м., швидкiсть польоту наприкiнцi активноi дiлянки траiкторii - 1700 м/с (6120 км/год.), дальнiсть польоту - до 320 км. тАЬФау-2тАЭ мала складну конструкцiю, що обходилася у виробництвi вдесятеро дорожче, нiж тАЬФау-1тАЭ, коштувала в середньому 119600 рейхсмарок, й була абсолютно невразливою для засобiв ППО того часу. Проте невисока точнiсть влучення (в коло дiаметром 10 км. влучало тiльки 50 % запущених ракет) й недостатня потужнiсть бойового заряду не давали змоги ефективно використовувати цю перевагу. З 4300 запущених ракет понад 2000 вибухнули на землi чи в повiтрi при запуску, або вийшли з ладу в польотi, 1402 з тих, що долетiли, застосовано безпосередньо проти Великобританii, 517 iз них вибухнули в Лондонi [10].

Наступний представник цiii зброi належить до ППО.

Зенiтна ракета тАЬВассерфальтАЭ. Розглянемо характеристики.

Снаряд тАЬВассерфальтАЭ(див. додаток Е) представляв собою аналог тАЬФау-2тАЭ, зменшений у два рази. Вiдмiнною рисою ракети було те, що вона мала чотири короткi крила. Передбачалося, що ця ракета пiсля пiдйому на задану висоту повинна була розгорнутися i атакувати бомбардувальник або в лоб, або у хвiст. Розробку ракети вдалося довести до кiнця, але ii не встигли запустити в серiйне виробництво. Першi модельнi випробування ракети вiдбувалися в березнi 1943 року. До кiнця вiйни ракета мала статус тАЬзброi вiдплатитАЭ.

До травня 1945 року ЗУ тАЬWasserfallтАЭ була готова до серiйного виробництва i готувалася до розгортання на бойових позицiях. У березнi 1945 року пройшли випробування ракети, на яких тАЬВассерфальтАЭ досягла швидкостi 780 м / с i висоти 16 км. Зброя успiшно пройшла випробування i могла взяти участь у вiдбиттi нальотiв союзноi авiацii. Але не було заводiв, де можна було розгорнути масове виробництво, а також не було достатньоi кiлькостi ракетного палива. До кiнця вiйни залишалося пiвтора мiсяця. Деякi джерела повiдомляють, що 50 ЗУ тАЬВассерфальтАЭвсе ж таки були поставленi на бойове чергування.

Також iнтерес представляi ЗУ тАЬWasserfallтАЭ з вертикальним стартом, що розроблялася нiмецьким конструктором ракетноi технiки Вернером фон Брауном (пiсля вiйни працював у США). Це була зменшена крилата ракета A-4 тАЬФау-2тАЭ. Старт ракети проводився вертикально вгору зi спецiального пускового верстата, аналогiчного тАЬФау-2тАЭ. Пiсля запуску наведення на цiль тАЬВассерфалятАЭ здiйснював оператор за допомогою радiокоманд [11].

Досить великоi уваги заслуговують нiмецькi мiномети, якi широко застосовувались у театрах воiнних дiй Другоi Свiтовоi вiйни. Яскравим представником цього став тАЬNebelwerferтАЭ - нiмецький буксируваний реактивний мiномет. За характерний звук, що видаiться снарядами, отримав у радянських солдатiв прiзвисько тАЬВiслюктАЭ. РЖнша розмовна назва тАУ тАЬВанюшатАЭ - за аналогiiю з розмовною ж назвою тАЬКатюшатАЭ. Буквальний переклад назви з нiмецького - газомет - наводить на припущення, що спочатку знаряддя передбачалося використовувати в якостi хiмiчноi мортири для створення димових завiс. У ходi вiйськових дiй було захоплено й хiмiчнi снаряди для цiii зброi, якi пiдтверджували його первiсне призначення Проте фактично воно використовувалося для стрiльби осколково-фугасними мiнами.

Реактивний мiномет тАЬNebelwerfer 41тАЭ(див. додаток РД) мав шiсть 150-мм стволiв i стрiляв 68-кiлограмовими снарядами на вiдстань 6,8 км. Бiльш пiзня версiя свiдчить, що тАЬNebelwerfer 42тАЭ(див. додаток Ж ), мала п'ять 210-мм стволiв. Для неi застосовувалися значно важчi 210-мм снаряди вагою 113 кг, дальнiсть стрiльби якими становила 8 км. Крiм того, тАЬNebelwerfer 42тАЭ оснащувався знiмними направляють для снарядiв калiбру 150 мм вiд тАЬNebelwerfer 41тАЭ, якi монтувалися всерединi стволiв. Обидва мiномети встановлювалися на легкому двоколiсному лафетi. Пiсля наведення мiномета на цiль розрахунок йшов в розташоване поруч укриття. Запуск проводився дистанцiйно, по проводах вiд акумулятора. Залп тривав близько 10 секунд. Залишений снарядами димовий слiд був чудовим орiiнтиром для артилерii противника, тому розрахунку потрiбно якомога швидше змiнити позицiю. Але внаслiдок того, що на радянському фронтi тАЬNebelwerferтАЭ використовувався спiльно зi штатною важкою артилерiiю, гаубицями i гарматами, то такоi потреби в укриттi не було потрiбно аж до 1943 року. Основним недолiком мiномета на пiзнiх етапах вiйни стала низька мобiльнiсть, через яку вiн мiг стати легкою здобиччю для ворожоi авiацii. Для подолання цього недолiку мiномет стали встановлювати на напiвгусеничне шасi. Така машина отримала назву тАЬPanzerwerferтАЭ. РЖншим способом подолання недостатньоi мобiльностi, особливо популярним в кiнцi вiйни, стало виробництво бiльш дешевих (часто дерев'яних) одноразових пускових установок - так званих тАЬWurframenтАЭ(див. додаток З), якi доставлялися на вогневу позицiю на тягачi. Пiсля пуску розрахунок швидко залишав позицiю. Реактивнi снаряди, якi використовуються для тАЬNebelwerferтАЭ, також застосовувалися на лiтаках ППО [12].

Важливе мiсце у тогочаснiй ракетнiй технiцi посiдаi 15 cm тАЬPanzerwerferтАЭ 42 auf Sf, або Sd.Kfz.4 (див. додаток И) - германська самохiдна РСЗВ перiоду Другоi свiтовоi вiйни. Створена в 1942 роцi на базi напiвгусеничного вантажного автомобiля тАЬOpel MaultierтАЭ. В ходi серiйного виробництва в 1943-1944 роках було випущено 300 Sd.Kfz.4 / 1, а також 289 пiдвожчикiв боiприпасiв до них, на тiй же базi. Sd.Kfz.4 / 1 активно використовувалися нiмецькими вiйськами аж до кiнця вiйни [13].

Оскiльки жодна германська реактивна система залпового вогню не досягала дальностi стрiльби тАЬКатюштАЭ, Верховне Головнокомандування вермахту прийняло рiшення про детальне вивчення конструкцii радянськоi РСЗВ i створення аналогiчноi системи. Реалiзацiя цього завдання було доручено заводу тАЬWaffenfabrik BrunnтАЭ(колишнi заводи тАЬCeska ZbrojovkaтАЭ в Брно). Фактично була скопiйована сама радянська пускова установка: 48 направляючих незвичного для нiмцiв рейкового типу (офiцiйна назва: 8-cm Raketen-Vielfachwerfer) монтували на бронетранспортерi, для якого використовувалися рiзнi шасi. Зважаючи на велику вагу пусковоi установки (48 балкових направляючих у чотири яруси), ii довелося монтувати на базi трофейного французького середнього танка SOMUA S35, що отримав у вермахтi позначення PzKpfw 35s або 739 (f). Реактивна система залпового вогню, що отримала позначення Sd.Kfz.303(додаток РЖ), стала iдиною нiмецькою повнiстю гусеничноi пусковий установкою реактивних снарядiв. Напрямнi монтувалися замiсть знятоi башти танка. Проте у бойових умовах ця система так i не була використана [ 14].

Таким чином, у цей перiод Нiмеччина мала найбiльш розвинений науково-технiчний потенцiал у виробництвi ракетноi технiки, особливо в ракетах стратегiчного застосування з великою дальнiстю ураження.

2.2 Використання ракетних технологiй у СРСР

СРСР тАУ краiна з величезним науково-технiчним потенцiалом, який став базисом розвитку РСЗВ та реактивних мiнометiв. Наявнiсть величезноi кiлькостi трудових i природних ресурсiв зумовило як удосконалення старих, так i розвиток нових видiв бойовоi технiки, насамперед ракетних вiйськ. Ще напередоднi вiйни Радянський Союз мав величезну кiлькiсть бойових розробок у галузi реактивноi технiки. Що ж зумовило подiбний розвиток?

Як вже було зазначено, обидвi ворогуючi сторони знали, що вiйна неминуча. Винайдення нових видiв РТ призвело до широкого iх використання у театрi бойових дiй Другоi свiтовоi вiйни, i саме завдяки РСЗО були вигранi важливi битви. Серед головних досягнень науковцiв СРСР були так званi тАЬКатюшiтАЭ( БМ-8 БМ-13i БМ-31.Зупинимось детальнiше на цьому видi.

тАЬКатюшатАЭ - неофiцiйна збiрна назва бойових машин реактивноi артилерii БМ-8 (див. додаток К), БМ-13 (див. додаток Л), i БМ-31 (див. додаток М). Такi установки активно використовувалися СРСР пiд час Другоi свiтовоi вiйни. У березнi 1941 року були проведенi успiшнi полiгоннi випробування установок БМ-13 зi снарядом М-13, а вже 21 червня, за кiлька годин до вiйни, пiдписана постанова про iх серiйне виробництво. Першi вiсiм полкiв по 36 машин були сформованi 8 серпня 1941 р. Покращена модифiкацiя БМ-13Н була створена в 1943 роцi i до кiнця Другоi Свiтовоi вiйни було виготовлено близько 1800 таких установок. Радянська промисловiсть у 1941 - 1944 рр. виготовила близько 30 тис. бойових машин тАЬКатюшатАЭ i понад 12 млн. штук реактивних снарядiв до них (усiх калiбрiв) [15].

Першi машини виготовлялися на базi вiтчизняних шасi (усього близько 600 штук - майже всi, за винятком одиниць, були знищенi в боях), пiсля початку тАЬленд-лiзовськихтАЭ поставок, основним шасi для БМ-13 (БМ-13Н) став американська вантажiвка тАЬСтудебекертАЭ (Studebacker-US6)(додаток Н) - близько 20 тис. автомобiлiв було поставлено США для нашоi тАЬКатюшiтАЭ. Реактивними системами БМ-13 та БМ-8 в першу чергу були озброiнi гвардiйськi мiнометнi частини, що входили до складу артилерii резерву Верховного Головнокомандування. Тому тАЬКатюшiтАЭ iнодi неофiцiйно називали тАЬгвардiйськими мiнометамитАЭ. Зброя була неточною, але дуже ефективною при масованому застосуваннi. Важливий був i емоцiйний ефект: пiд час залпу всi ракети випускалися практично одночасно - за кiлька секунд територiю в районi мети буквально переорювали реактивнi снаряди. Мобiльнiсть установки дозволяла швидко змiнювати позицiю i уникати удару супротивника. На кожнiй машинi знаходився ящик з вибухiвкою i бiкфордiв шнур. У випадку появи ризику захоплення технiки ворогом екiпаж був зобов'язаний пiдiрвати ii i тим самим знищити реактивнi системи [16].

Вперше ця справжня знахiдка була випробувана 14 липня 1941р. Саме тодi в районi залiзничного вузла Орша i переправи через рiчку Оршiца радянськими вiйськами вперше було застосовано цi бойовi машини. Результат двох залпiв по скупченню сил противника став приголомшливим для ворога. Втрати нiмцiв потрапили пiд графу тАЬнеприпустимiтАЭ. У витягзi з директиви вiйськам гiтлерiвського вищого вiйськового командування говориться: тАЬРосiяни мають автоматичну багатостовбурну вогнеметну гармату.. Пострiл проводиться електрикою .. Пiд час пострiлу утворюiться дим ..тАЭ. Очевидна безпораднiсть формулювань свiдчила про повну необiзнанiсть нiмецького генералiтету щодо пристрою i технiчних характеристик нового радянськоi зброi - реактивного мiномета [17]. Яскравим прикладом ефективностi гвардiйських мiнометних частин, а iх основу складали тАЬКатюшiтАЭ, можуть бути рядки зi спогадiв маршала Г. Жукова: тАЬРеактивнi снаряди своiми дiями приводили до суцiльного спустошення. Я дивився райони, за якими вiвся обстрiл, i побачив повне знищення оборонних споруд тАЬ[18].

З тим, щоб рiзнопланово розглянути цей генiальний винахiд, необхiдно звернути увагу на один з пiдвидiв РСЗВ СРСР - на БМ-8-24. Якщо бiльшiсть ракетних мiнометiв робилась на базi вантажних машин, то даний робився на базi танку.

БМ-8-24 (див. додаток О) - це легка по масi радянська самохiдно-артилерiйська установка (САУ) класу реактивних систем залпового вогню. Машини цiii марки серiйно випускалися на московському заводi тАЬКомпресортАЭ шляхом демонтажу вежi й установки пакету направляючих для 24 некерованих ракет М-8 калiбру 82 мм з пусковим обладнанням на легких танках типiв Т-40_ (танк) i Т-60. Пiсля зняття з виробництва танка Т-60 випуск САУ БМ-8-24 також було припинено, артилерiйську частину стали монтувати на вантажiвках. Випущенi машини брали участь в боях 1942-43 рр. i були добре прийнятi у вiйськах через кращу систему захищеностi i прохiдностi у порiвняннi з тАЬКатюшамитАЭ на базi вантажних автомобiлiв [19, c. 117].

2.3 Розвиток ракетноi технiки в iнших краiнах

У Японii розробка ракет почалася з 1935 року, однак велася повiльно i невпевнено. РЗРЗ очолював капiтан-лейтенант Кума Хiно. Загальне враження, яке складаiться при вивченнi рiзних вiдомчих японських доповiдей, зводиться до того, що вищi японськi штаби хоча i не хотiли заважати розробцi ракет, але й не виявляли до цих проектiв нiякого iнтересу. Асигнування були невеликими, матерiальних засобiв вiдпускалося мало. Проте вiдомо, що деякi досягнення у японцiв були. Так, вони створили своi, досить оригiнальне тверде ракетне паливо. Його склад (див. додаток П), був одним iз найпрогресивнiших на той перiод.

До того часу, коли стало очевидно, що Японiя програi вiйну, надiйшла iнформацiя, що на японських вiйськових складах зберiгаiться величезна кiлькiсть 250-кг фугасних авiацiйних бомб, для доставки яких не вистачаi лiтакiв. Цi бомби були переробленi в реактивнi снаряди шляхом приiднання порохового ракетного двигуна до хвостовоi частини бомби. Снаряди запускалися з похилих дерев'яних або залiзних жолобiв i мали максимальну дальнiсть польоту 4800 м. Подiбним чином були пристосованi й iншi авiацiйнi бомби та навiть артилерiйськi снаряди.

Звернiмося безпосередньо до краiн антифашистського табору.

Англiя. Ще у травнi 1938 р. було створено концептуально новий для Англii вид ракет. Його розробка почалася з 76-мм ракети, яка була закiнчена до осенi 1938 р., а наступноi весни вже була випробувана на полiгонах. Протягом зими 1938/39 рр. на Ямайцi було проведено близько 2500 запускiв ракет за програмою балiстичних випробувань. Результати виявилися неприйнятними для iмперського генерального штабу, оскiльки характеристики були нижче необхiдних, перш за все не задовольняла влучнiсть попадання. Розробка цiii ракети з метою полiпшення ii влучностi тривала аж до початку вiйни. Через чотири мiсяцi пiсля початку вiйни було вирiшено, що навiть така зброя, яка не маi достатньоi влучностi, знайде собi застосування, у зв'язку з чим було дано вказiвку запустити 76-мм ракету у виробництво. На той час була створена i пускова установка для цiii ракети.

Протягом 1940-1941 рр. було виготовлено кiлька тисяч таких установок, що призначалися для оборони найбiльш важливих об'iктiв - найбiльших вiйськових заводiв i залiзничних пунктiв постачання. У листопадi 1941р. була створена спарена пускова установка. Пiзнiше з'явилися установки для залпового пуску, якi забезпечували масове ведення вогню залпами у 128 ракет. Ще бiльш пiзнiм кроком була розробка 127-мм ракети для сухопутних вiйськ; яка могла нести бойову голiвку вагою 13,5 к.г на вiдстань вiд 3 до 6 км. Ця ракета широко застосовувалась впродовж вiйни.

США - займались самостiйною розробкою нових видiв ракет, проте спирались на досягнення англiйцiв. Серед iх конструктивних розробок були концептуально новi види 145 мм. ракет. Ще одним досягненням американцiв стала славнозвiсна протитанкова ракета системи тАЬБазукатАЭ(див. додаток Р ). Першi ракети тАЬБазукатАЭ мали суттiвi конструктивнi недолiки. Мали мiсце частi розриви стовбура при стрiлянинi в спекотнi днi, але пiсля того, як заряд зменшили, вiн добре працював у спекотну i теплу погоду, а в холоднi днi, як i ранiше, вiдмовляв. Коли нарештi був вiдпрацьований заряд, що добре дiяв при будь-яких температурах, з'явилися скарги на те, що пускова труба дуже довга i незручна для застосування в лiсi та на пересiченiй мiсцевостi. Ця проблема була пiзнiше вирiшена дуже просто, шляхом створення складноi пусковоi труби.

Вперше на полi бою тАЬБазукатАЭ була застосована в Пiвнiчнiй Африцi. Коли на початку 1943 р. генерал-майор Л. Кемпбелл повiдомив про iснування у союзникiв цiii зброi i пояснив, що невелика ракета, яка важить всього декiлька кiлограмiв, може знищити танк, багато хто подумав, що така ii ефективнiсть пояснюiться високою швидкiстю ракетного снаряду. Насправдi ж ракета тАЬБазукатАЭ рухаiться дуже повiльно, ii можна бачити на всьому шляху траiкторii вiд пусковоi труби до цiлi.

Секрет високоi пробивноi сили не мав нiчого спiльного з тим фактом, що тАЬБазукатАЭ була забезпечена ракетним двигуном, який ховався в загостренiй бойовiй голiвцi ракети, де був розмiщений кумулятивний заряд, що забезпечував велетенську руйнiвну силу [2].

Таким чином, в технологii виробництва та використання реактивних снарядiв класу тАЬземля-землятАЭ протягом всiii вiйни Радянський Союз мав беззаперечну перевагу серед усiх краiн тАУ учасниць бойових дiй. Застосування систем ракетно-мiнометного залпового вогню вiдiграло важливу роль у перемозi СРСР над Нiмеччиною.

РОЗДРЖЛIII

ВИКОРИСТАННЯ РАКЕТНОРЗ ТЕХНРЖКИ ЯК НОВОГО ВИДУ ЗБРОЙНИХ СИЛ ТА РЗРЗ ВПЛИВ НА ПЕРЕБРЖГ ПОДРЖЙ У ПЕРРЖОД ДРУГОРЗ СВРЖТОВОРЗ ВРЖЙНИ

3.1 Використання ракетноi зброi рiзними видами вiйськових сил, синтез iз рiзними родами вiйськ

Розвиток науки i технiки, насамперед ракетобудування, призвели до виникнення необхiдностi у синтезi ракетного комплексу з рiзними видами вiйськових сил. Ще до початку вiйни були висунутi iдеi вiдносно схрещування ракетного комплексу iз бронетехнiкою та ВМС.

Першим напрямком такого синтезу стала бронетехнiка. Як було зазначено ранiше, ракетна технiка потребувала основи, броньованоi основи, що стало першим етапом у синтезi вiйськових сил подiбних типiв. Результатом схрещування стали радянський БМ-8-24, та нiмецький тАЬPanzerwerfer 42тАЭ. Це була спроба зробити ракетнi сили бiльш потужними. РЖдею повного схрещування танка та РС висунув винахiдник А. Александров. Результатом його розробок став легкий танк БТ-5 та БТ 7 [20].

Установка на танк БТ-5 у якостi додатковоi зброi 132-мм. реактивних снарядiв (РС) проводилася в ракетному науково-дослiдному iнститутi (РНДРЖ) iз залученням iнженера АБТУ В. РЖ. Александрова, який працював у той час в НДРЖ № 3. Спiльними зусиллями представникiв обох НДРЖ вже у квiтнi 1935 р. були розробленi проекти i виготовленi дослiднi зразки установки 132-мм РС (ракет) на танку БТ-5 (див. додаток С).

В результатi проведених протягом 1934-1936 рр. робiт А. Александровим були розробленi три варiанти проекту установки ракетного озброiння на танках БТ-5 i БТ-7. В основу проектiв була покладена ракетна установка калiбру 132 мм., що представляi собою трубу довжиною 2000 мм. з трьома направляючими, розташованими рiвномiрно всерединi труби по колу. Для утримання снаряду в трубi використовувалися два стопори, що вбираються при пострiлi. У першому варiантi проекту основна зброя танка було збережена, а ракетна зброя розглядалася як додаткова. Двi ракетних гармати калiбру 132 мм. з механiзмами наведення, прицiлом i механiзмом подачi снарядiв встановлювалися по бортах обертаючоi вежi. Вертикальний кут становив вiд 5 В° до +25 В°. У магазинi, розмiщеному в кормовiй частинi башти разом з механiзм

Вместе с этим смотрят: