Абсолютне вживання перехiдних дiiслiв в англiйськiй мовi

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Категорiя перехiдностi - неперехiдностi в англiйськiй мовi

1.1 Трактування перехiдностi в концепцiях вiтчизняних i зарубiжних лiнгвiстiв

1.2 Абсолютне вживання перехiдних дiiслiв в англiйськiй мовi

1.3 Абсолютне вживання перехiдних дiiслiв з позицiй семантичного синтаксису

Висновок до першого роздiлу

Роздiл 2. Семантико-синтаксичнiй аналiз перехiдних дiiслiв, що вживаються безоб'ектно

2.1 Класифiкацiя перехiдних дiiслiв

Висновок до другого роздiлу

Заключення

Summary

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Дiiслово в граматичнiй будовi англiйськоi мови займаi абсолютно виняткове мiсце внаслiдок широкоi розгалуженостi своii системи i тiii великоi ролi, яку дiiслiвнi форми грають в побудовi речення. Дiiслово - це частина мови, яка називаi дii або представляi стан, прояв ознаки, змiну ознаки i тому подiбне як дii. У сучаснiй англiйськiй мовi дiiслово маi розвиненiшу систему засобiв словозмiни i формоутворення, чим яка-небудь iнша частина мови.

Будучи однiiю з головних i проблемних частин мови, дiiслово залучало i привертаi увагу багатьох дослiдникiв. Саме тому iснують рiзнi проблеми по вивченню даноi частини мови, iснують рiзнi класифiкацii дiiслiв i погляди на систему видо-часових форм дiiслова.

Дискусiйною проблемою в англiйськiй мовi також i i категорiя перехiдностi дiiслiв. Проблема перехiдностi заслуговуi на особливий розгляд. У цiй областi виявляються вельми своiрiднi властивостi i тенденцii розвитку, якi неодноразово були предметом обговорення i давали привiд для рiзних тлумачень. Будучи категорiiю спiрною i своiрiдною, в сучаснiй англiйськiй мовi довкола цiii проблеми породжуються рiзнi спори i дискусii.

Вiдомо, що перехiдне дiiслово як би бронюi бiля себе мiсце для слова (словосполуки), що позначаi предмет, на який безпосередньо переходить назване цим дiiсловом дiя (або предмет, що виникаi в результатi цiii дii, i т. п.). Цей залежний вiд дiiслова компонент i виконуi в реченнi роль прямого доповнення. Залежно вiд лексичного значення дiiслова тАУ присудка i пiдлеглого йому компонента, вiд ситуацii мови, вiд комунiкативноi установки вислову рiзною буде потреба в реалiзацii перехiдностi, мiру ВлпотрiбностiВ» при цьому дiiсловi тАУ присудку словесно вираженого прямого доповнення.

Отже, об'iктом дослiдження курсовоi роботи i перехiднi дiiслова з вiдсутнiм прямим доповненням. Предметом же дослiдження буде абсолютне вживання перехiдних дiiслiв в рiзних ситуацiях i реплiках героiв художнiх творiв.

Метою курсовоi роботи i загальне вивчення абсолютного вживання перехiдних дiiслiв в англiйськiй мовi.

Курсова робота складаiться з введення, двох роздiлiв, висновку, бiблiографii, списку лiтературних творiв i додатка.

У введеннi позначенi актуальнiсть i новизна вибраноi теми, визначенi об'iкт i предмет дослiдження, поставлена мета.

В першому роздiлi розглядаiться трактування перехiдностi в англiйськiй мовi, проблема абсолютного вживання перехiдних дiiслiв, а також трактування цiii проблеми з точки зору синтаксичних, лексико-семантичних i семантико-синтаксичних характеристик дiiслiв.

У другому роздiлi розглядаiться класифiкацiя перехiдних дiiслiв, яка складаiться з п'яти пiдкласiв. Потiм вивчаються чинники, що впливають на абсолютне вживання перехiдних дiiслiв в англiйськiй мовi.

В заключеннi представленi висновки i результати виконаноi роботи.

Бiблiографiя мiстить двадцять сiм найменувань, з яких двi - книги на iноземнiй мовi. Потiм слiдуi список лiтературних творiв i додаток.

Роздiл 1. Категорiя перехiдностi - неперехiдностi в англiйськiй мовi

1.1. Трактування перехiдностi в концепцiях вiтчизняних i зарубiжних лiнгвiстiв

Дiiслово в граматичнiй будовi англiйськоi мови займаi абсолютно виняткове мiсце унаслiдок широкоi розгалуженостi своii системи i тiii великоi ролi, яку дiiслiвнi форми грають в побудовi речення. Дiiслово - це частина мови, яка називаi дii або представляi стан, прояв ознаки, змiну ознаки i тому подiбне як дii. В сучаснiй англiйськiй мовi дiiслово маi розвиненiшу систему засобiв словозмiни i формоутворення, чим яка-небудь iнша частина мови.

Англiйське дiiслово маi дуже розвинену систему видо-часових форм, протиставлення дiйсного i пасивного стану, протиставлення дiйсного, умовного i наказового способiв. Це основнi дiiслiвнi категорii, що охоплюють всю систему дiiслова в цiлому. Але iснують, крiм того, безособовi форми - дiiприкметник, герундiй, iнфiнiтив - якi мають особливi функцii i якi передають i iншi стосунки, чим особистi форми [9,C.50.]. З вище сказаного витiкаi, що дiiслово - це частина мови, яка виражаi граматичне значення дii. Словотворча система якого досить багата, чого не можна сказати про словотворчу структуру дiiслова.

Вiдповiдно до морфологiчноi класифiкацii, дiiслова пiдроздiляються на двi групи: стандартнi i нестандартнi. РЖ мають особливу групу незмiнних дiiслiв. По функцii в реченнi дiiслова пiдроздiляються на знаменних i службових. По видовому характеру всi дiiслова пiдроздiляються на граничнi, неграничнi i дiiслова подвiйного видового характеру. РЖснуi ще класифiкацiя, яка характеризуi дiiслова з точки зору спрямованостi дii на об'iкт. З цiii точки зору всi знаменнi дiiслова дiляться на перехiдних i неперехiдних.

Проблема перехiдностi в сучаснiй мовi заслуговуi на особливий розгляд. У цiй галузi виявляються вельми своiрiднi властивостi i тенденцii розвитку, якi неодноразово були предметом обговорення i давали привiд для рiзних тлумачень.

Питання про роздiлення дiiслiв на перехiдних i неперехiдних належить до найважчих питань теоретичноi граматики. Тут залишилося ще дуже багато принципових недорозумiнь, i у багатьох випадках прилiчення конкретного дiiслова в даному конкретному реченнi до тiii або до iншоi категорii виявляiться справою дуже скрутною.

У найширшому сенсi перехiдними можна було б вважати тi дiiслова, значення яких потребуi заповнення доповненням якого б то нi було характеру, на вiдмiну вiд тих, якi жодного доповнення не вимагають.

Перейдемо тепер до систематичного розгляду питання про перехiднiсть i неперехiднiсть.

По своiй семантицi дiiслова можуть бути:

1) такi, якi дають самi абсолютно закiнчений смисл i прямого доповнення приймати не можуть;

2) такi, якi самi дають закiнчений смисл, але можуть приймати пряме доповнення, що уточнюi цей смисл;

3) такi, якi самi закiнченого смислу не дають i без прямого доповнення уживатися не можуть.

До першоi категорii перш за все вiдносяться дiiслова, що виражають стан: РЖ am sitting, I am standing, I am lying (лежу), а також дiiслова, що позначають дiю, яка по своiму характеру замкнута в самому суб'iктовi i не переходить нi на який об'iкт: РЖ am running, I am walking, I am jumping, I am laughing, the water is boiling. Правда, деякi з цих дiiслiв (stand, run, walk, boil) можуть бути в iншому значеннi перехiдними, тобто приймати пряме доповнення, але в цих випадках деякi лiнгвiсти вважають iх iншими дiiсловами.

Набагато складнiше йде справа з другою категорiiю. Сюди вiдносяться дiiслова такого типу, як в наступних реченнях: I am reading, I am writing, I am eating, I am drinking, I am drawing (малюю).

Кожне з цих дiiслiв даi сповна закiнчений смисл без жодного доповнення: вiн характеризуi дiяльнiсть (у найширшому смислi слова), якою зайнятий суб'iкт. На питання what is he doing? сповна досить вiдповiсти: he is writing. В цьому вiдношеннi тАЬhe is writingтАЭ по сутi не вiдрiзняiться вiд тАЬhe is lyingтАЭ або тАЬhe is sleepingтАЭ. Можна сказати, що дiяльнiсть, яку виражаi дiiслово тАЬto writeтАЭ, по сутi, i свого роду стан, в якому знаходиться суб'iкт.

Дiiслова другоi категорii вiдрiзняються вiд першоi тим, що вони допускають подальше питання: What is he reading? What is he writing? What is he eating? What is he drinking? What is he drawing?, тобто може бути поставлене питання, що вимагаi уточнення назви об'iкту, над яким виробляiться дiя, або який виникаi в результатi дii. Таким чином, можна вiдповiсти: he is reading а newspaper, he is writing а letter, he is eating potatoes, he is drinking coffee, he is drawing а picture of his friend.

У цих випадках додане таким чином пряме доповнення уточнюi i завершуi значення дiiслова, не мiняючи його основноi семантики. Таким чином, доводиться констатувати, що дiiслова тАЬreadтАЭ, тАЬwriteтАЭ, тАЬeatтАЭ, тАЬdrinkтАЭ, draw i тому подiбне можуть бути i неперехiдними, i перехiдними.

Третя категорiя дiiслiв вiдрiзняiться вiд попереднiх тим, що пряме доповнення представляiться тут обов'язковим для реалiзацii значення дiiслова. Проте в межах цiii обширноi категорii можна угледiти двi пiдгрупи: з одного боку, дiiслова iз значенням настiльки конкретним, що iх загальна семантика не викликаi жодних сумнiвiв, хоч вони i потребують прямого доповнення, наприклад тАЬto breakтАЭ, тАЬto killтАЭ або тАЬto mentionтАЭ; з iншого боку, дiiслова iз значенням настiльки розпливчатим, що вони набувають конкретного i вiдчутного смислу лише в контекстi, залежно вiд прямого доповнення; ср., наприклад, тАЬto takeтАЭ: he took а lesson або he took а pen або he took an examination; або дiiслово тАЬto makeтАЭ: he made а step forward або he made а mistake або he made а row.

Якщо взяти, наприклад, дiiслово тАЬto killтАЭ (убивати), то ясно, що не можна вбивати без об'iкту, що в результатi акту вбивання мають бути убитi. Таким чином, об'iкт при дiiсловi тАЬto killтАЭ повинен або бути виражений, або матися на увазi. РЖ цiлком можна уявити собi речення, в якому при тАЬkillтАЭ об'iкт не вказаний, наприклад, тАЬhe was accustomed to killтАЭ.

Ср. також наступний приклад з Чехова: Григорiй: А це що? Нiна: Чайка. Костянтин Гаврiлич вбив. Тут при дiiсловi тАЬвбивтАЭ немаi жодного доповнення, але з контексту, зрозумiло, абсолютно ясно, що маiться на увазi об'iкт ii або цю чайку, тобто об'iкт абсолютно безперечно присутнiй, хоча вiн зовнi нiяк не виражений в мовi. Вiн, очевидно, маiться на увазi завдяки тому, що перед цим реченням iде iменник-пропозицiя тАЬчайкатАЭ, з яким речення тАЬКостянтин Гаврiлич убивтАЭ знаходиться в безпосередньому семантичному зв'язку.

У англiйськiй мовi такий зворот був би абсолютно неможливий, тобто нiяк не можна було б сказати: тАЬA sea-gull. K. G. killedтАЭ, а треба було б або поставити при дiiсловi тАЬkilledтАЭ займенникове доповнення тАЬitтАЭ, або змiнити всю конструкцiю i сказати, наприклад, так: тАЬA sea-gull. Killed by K. GтАЭ.

Ср. також росiйське прислiв'я тАЬБог не видасть, свиня не з'iстьтАЭ, в якiй немаi доповнення нi при першому, нi при другому дiiсловi, але об'iкт безперечно маiться на увазi i заповнюiться iз загального змiсту цього речення, рiвносильного заклику до смiливостi. Обидва дiiслова в цьому реченнi доведеться вважати перехiдними, хоча доповнення при них немаi. Щоб переконатися в цьому, досить зiставити речення тАЬсвиня не з'iстьтАЭ хоч би з реченням тАЬсвиня не буде iститАЭ (наприклад, iз-за хвороби), в якому дiiслово дiйсне неперехiдне. РЖстотну роль, як видно з цих прикладiв, знову-таки граi дiiслiвний вигляд.

По-англiйськи такий зворот з доповненням, що маiться на увазi, абсолютно неможливий. Якщо перевести це росiйське прислiв'я буквально на англiйську мову, отримаiмо текст тАЬGod will not betray, а pig will not eatтАЭ, який у такому виглядi нетерпимий. Тут абсолютно необхiдно додати до обох дiiслiв пряме доповнення, хоч би у виглядi займенника тАЬyouтАЭ, яке в такому контекстi, звичайно, маi дуже невизначене значення: God will not betray you, а pig will not eat you. По сутi, тут займенник виражаi в найзагальнiшiй формi спрямованiсть дii взагалi на якийсь одушевлений об'iкт.

Таким чином, англiйськiй мовi припущення об'iкту, взагалi кажучи, невластиве. Проте, в окремих випадках воно все ж можливе, особливо, якщо йдеться про дiяльностi, яка характерна для суб'iкта. Ср., наприклад, таке речення з Байрона: Pacha! to hear is to obey!

Тут дiяльнiсть, позначена дiiсловами, сприймаiться загалом, у вiдвернутому значеннi, а об'iкт ii маiться на увазi з контексту.

Нарештi, останню пiдгрупу (другий пiдроздiл третьоi групи) складають дiiслова, значення яких, за вiдсутностi уточнюючого доповнення, настiльки розпливчато, що речення взагалi не даi задовiльного сенсу. Так наприклад, речення тАЬhe takesтАЭ без прямого доповнення, по сутi, незрозумiло. Якщо додати до цього дiiслова тАЬbooks from the libraryтАЭ, пiдкрiпиться основне значення дiiслова - значення бiльш менш фiзичного акту тАЬвзяттятАЭ. Якщо ж додати доповнення тАЬlessonsтАЭ або тАЬmeasuresтАЭ i т. п., то значення дiiслова стаi набагато слабкiшим i метафоричнiшим; об'iкт робить на нього настiльки сильний вплив, що поiднання цих двох елементiв стаi чимось iдиним, набуваi характеру зрощення фразеологiзму або iдiоматичного, в якому тоне i iндивiдуальний смисл iменника, який вiдiграi роль додатка. Так, iменник тАЬmeasuresтАЭ як доповнення до дiiслова тАЬtakeтАЭ маi, звичайно, зовсiм не те значення, яке воно маi, наприклад, у складi вираження тАЬmeasures of lengthтАЭ i тому подiбне. Ср. в украiнськiй мовi: приймати заходи i мiри довжини, метричнi заходи i тому подiбне. Правда, те ж значення, що i у поiднаннi з дiiсловом тАЬприйматитАЭ, слово тАЬмiритАЭ маi також у виразах тАЬрiшучi заходитАЭ, радикальнi заходи i тому подiбне.

У iнших поiднаннях такого типа центр тяжiння може бути повнiстю перенесений на додаток, а дiiслово стаi в таких випадках чимось на зразок допомiжного елементу, на зразок показника дiiслiвностi всiii словосполуки. Така, наприклад, роль дiiслова тАЬto takeтАЭ у складi виразiв тАЬto take care ofтАЭ, тАЬto take notice ofтАЭ або дiiслова тАЬto haveтАЭ в таких характерних для сучасноi англiйськоi мови поiднаннях як Влto have а lookВ», Влto have а glimpseВ», Влto have а washВ», Влto have а runВ», Влto have а smokeВ».

Дiiслова, з точки зору того, чи виражають вони за своiм значенням спрямованiсть дii на який-небудь об'iкт i, як наслiдок цього, чи можуть вони приймати доповнення, пiдроздiляються на перехiднi i неперехiднi дiiслова.

Всi знаменнi дiiслова з цiii точки зору дiляться на перехiдних i неперехiдних. При цьому слiд враховувати, що дуже часто переосмислення дiiслова, його вживання в похiдному значеннi веде до змiни його характеристики як перехiдного або неперехiдного. Перехiднiсть або неперехiднiсть дiiслова не залежить вiд того, в якiй формi - предикативною або непредикативною - дане дiiслово виступаi.

Неперехiднi дiiслова.

Сюди вiдносяться дiiслова, якi виражають дiю, що не поширюiться на об'iкт, а замикаiться в самому суб'iктовi (дiячi). У цей клас входять дiiслова iз значенням стану: тАЬbe, existтАЭ, тАЬlive, sleepтАЭ, тАЬdieтАЭ; рухи: тАЬgoтАЭ, тАЬcomeтАЭ, тАЬrunтАЭ, arrive, тАЬtravelтАЭ; положення в просторi: тАЬlieтАЭ, тАЬsitтАЭ, тАЬstandтАЭ i деякi iн.

арактерними ознаками неперехiдних дiiслiв i:

- нездатнiсть приймати доповнення;

- вiдсутнiсть форми пасивного стану

У складi одиниць фразеологiзмiв - еквiвалентiв дiiслiв - провiдний компонент (дiiслово) також може мати форму пасивного стану; в цьому випадку привiд стоiть пiсля всiii одиницi фразеологiзму

To take care of - to be taken care of

To lose sight of - to be lost sight of

To put fire to - to be put fire to.

Перехiднi дiiслова.

Цi дiiслова, в протилежнiсть неперехiдним, виражають дii, направленi на той або iнший об'iкт. Через це вони можуть:

- приймати доповнення;

- мати форму пасивного стану (окрiм невеликоi групи).

З перехiдних дiiслiв лише декiлька дiiслiв, що мають значення вiдношення, як, наприклад, тАЬto haveтАЭ, тАЬto resembleтАЭ, тАЬto suitтАЭ, тАЬto depend (on)тАЭ, to belong(to) i деякi iн., не утворюють форму пасивного стану, оскiльки вони не позначають жодноi дii. Перехiднiсть дiiслова може розкриватися:

а) у сполучуваностi з прямим доповненням, наприклад в дiiслiв тАЬtakeтАЭ, make, тАЬhaveтАЭ, тАЬdoтАЭ, тАЬtouchтАЭ, тАЬmoveтАЭ, тАЬbuildтАЭ, тАЬseeтАЭ, тАЬhearтАЭ:

You have а fine library here.

Сюди ж вiдносяться поiднання з прямим доповненням, вираженим зворотним займенником тАЬmyselfтАЭ, тАЬhimselfтАЭ i т. д., наприклад:

I wanted to please myself, not you.

б) у сполучуваностi з прийменниковим доповненням, наприклад в дiiслiв тАЬwait forтАЭ, тАЬlook atтАЭ, тАЬ:talk aboutтАЭ i iн. Привiд в цьому випадку i показником перехiдностi попереднього дiiслова:

You will wait for us, won''t you?

У рядi випадкiв дiiслова такого типа можуть приймати рiзнi прийменники залежно вiд семантики.

Крiм власно-перехiдних дiiслiв (iншими словами. дiiслiв, в яких перехiдне значення основне), в перехiдному значеннi часто вживаються дiiслова, основне значення яких i неперехiдним. Наприклад, неперехiднi дiiслова тАЬrunтАЭ, тАЬflyтАЭ, тАЬsailтАЭ i деяких iншi можуть набувати значення каузативностi (тАЬзмусити когось або щось виконувати вiдповiдну дiютАЭ), в якому вони i перехiдними: to run а lathe, to fly а kite, to sail а ship.

РЖнодi дiiслово, неперехiдне в основному значеннi, стаi перехiдним в похiдному значеннi (Влвиразити що-небудь яким-небудь чиномВ»).

Деякi дiiслова, зазвичай неперехiднi, як тАЬto liveтАЭ, тАЬto dieтАЭ i деякi iн., можуть зустрiчатися в перехiдному вживаннi в конструкцii з так званим cognate object типа тАЬto live а long lifeтАЭ, тАЬto die the death of а heroтАЭ i так далi.

Дiiслова, в яких перехiдне значення основне, можуть уживатися абсолютно, тобто без доповнення (у дiйснiй заставi). В цьому випадку жодного переосмислення дiiслова немаi; дiiслово залишаiться перехiдним, оскiльки об'iкт дii або ясний з контексту, або ж вiн неiстотний (маiться на увазi дiя як таке, здiбнiсть до здiйснення дii):

You will write today, I think you said?

Дiiслова типа тАЬwashтАЭ, тАЬshaveтАЭ, тАЬdressтАЭ i iн. також часто уживаються абсолютно, коли об'iктом дii i само дiйова особа (зворотний займенник опускаiться):

Now if you will go in and wash, I shall dress.

У тих випадках, коли нi перехiдне, нi неперехiдне значення не i похiдним, тобто обидва i основними, слiд говорити про два омонiмiчнi дiiслова - перехiдному i неперехiдному, але тут слiд обмовитися, що цю думку роздiляють не всi ученi:

Перехiдний: Turn тАЬповорачиватьтАЭ

Lanny turned his head (Abrahams)

Неперехiдний: Turn тАЬповорачиватьсятАЭ

She turned and walked back to the house (Abrahams)

Таким чином, в цiлому, в англiйськiй мовi розмежування мiж перехiдними i неперехiдними дiiсловами набагато менш чiтке, чим в украiнськiй; у рядi випадкiв перехiднiсть або неперехiднiсть вiдповiдного дiiслова розкриваiться лише в контекстi, в словосполученнi. [6,C.138-141]. Розглянемо тепер детальнiше, що ж таке абсолютне вживання перехiдних дiiслiв.

1.2 Абсолютне вживання перехiдних дiiслiв в англiйськiй мовi

Абсолютним прийнято рахувати таке вживання перехiдних дiiслiв, при якому описуiться ситуацiя з вираженим агенсом i невираженим об'iктом. Як вiдомо, проблема перехiдностi в англiйськiй мовi пов'язана з цiлим рядом спiрних загальнолiнгвiстичних проблем, таких, як багатозначнiсть i омонiмiя, тотожнiсть i границi слова, рiвневий статус доповнення i тому подiбне. Трактування абсолютного вживання з необхiднiстю витiкаi iз загальноi концепцii перехiдностi i тому розходиться у дослiдникiв рiзних напрямiв. У словнику лiнгвiстичних термiнiв О.С.Ахмановоi тАЬабсолютивнийтАЭ визначаiться як тАЬсамодовлеющий, не вимагаi поширення i уточнення iншими словами тАЬ, напр.тАЭВiн палитьтАЭ, на вiдмiну вiд тАЬВiн палить мiцнi сигаретитАЭ.

Характерний для класичних англiйських граматик i словникiв погляд на перехiднiсть як на категорiю переважно синтаксичну, таку, що виражаiться в наявностi при дiiсловi доповнення, зумовлюi тлумачення абсолютного вживання як окремого випадку дiiслiвноi неперехiдностi. Деякi дослiдники, що вивчали цю проблему в англiйському i iнших мовах, помiчають, що перехiднi дiiслова в абсолютивному вживаннi передають дiю взагалi, дiя бiльш вiдвернута, в якому перехiднiсть слабшаi в своiму конкретному змiстi, i дiiслово може розглядатися як наполовину непеехiдний.

У вiтчизнянiй лiнгвiстицi переважаi iнша концепцiя перехiдностi, що враховуi синтаксичнi, лексико-семантичнi i семантiко-синтаксичнi характеристики дiiслiв. Розглянемо iх тепер по порядку.

Проблема синтаксичних характеристик дiiслiв тiсним чином пов'язана з вiтчизняним вченням про факультативну i обов'язкову сполучуванiсть. Згiдно з цим ученням мовнi елементи здатнi мати два види сполучуваностi: обов'язкову i факультативну. Обов'язкова сполучуванiсть властива тим залежним елементам, якi потрiбнi як смисловим змiстом, так i формою мовних одиниць. Обов'язкова сполучуванiсть характеризуi тi одиницi, якi мають тАЬсильне управлiннятАЭ. Цей термiн був використаний А.М. Пешковським для позначення зв'язку дiiслова з вiдмiнковими фoрмами iменника, необхiдними для завершеностi, сенс якого передаiться дiiсловом.

Теорiя факультативноi i обов'язковоi сполучуваностi отримала остаточне визнання пiсля ii розвитку в працях провiдних вiтчизняних учених (В.В. Винограду, В.Г. Адмонi) i знайшла свiй подальший розвиток в роботах цiлого ряду дослiдникiв.

Як доказ того, що обов'язкова сполучуванiсть дiйсно iснуi, часто приводять як приклад дiiслово тАЬбутитАЭ в украiнськiй мовi i його аналоги в iнших мовах. Передбачаiться, що дiiслово бути або тАЬto beтАЭ являi собою приклад мовного елементу, який не здiбний до абсолютного функцiонування i вимагаi обов'язкового заповнення. Якщо розглядати дiiслово тАЬto beтАЭ iзольовано, поза певною синтаксичною структурою, то це твердження може здатися справедливим. При розглядi певних слiв як словарнi одиницi поняття факультативноi i обов'язковоi сполучуваностi виявляiться сповна обгрунтованим. Наприклад, англiйське дiiслово тАЬto lie - lay тАУ lainтАЭ, узятий iзольовано, як словарна одиниця, вимагаi вказiвки мiсця, i це його властивiсть виявляiться у рядi синтаксичних побудов: The dog was lying on the ground/at the feet of the boy. Обов'язковiсть придiiслiвного елементу легко доказова за допомогою вживання методу опущення, оскiльки синтаксичнi оскiльки синтаксичнi побудови типа тАЬThe dog was lyingтАЭ мають незавершений сенс i не можуть розцiнюватися як правильнi. На думку вченних факультативноi/обов'язковоi сполучуваностi, у дiiслова тАЬto lie - lay тАУ lainтАЭi обов'язкова валентнiсть на обставину мiсця, якщо розглянути його функцiонування в синтаксичних структурах, то виявляiться, що, якщо це дiiслово потрапляi в побудову, схемою якоi не передбаченi позицii для потрiбних по сенсу обставинних елементiв, вiн може вiльно функцiонувати без цих залежних одиниць. Для прикладу можна скористатися загальновiдомим прислiв'ям тАЬLet sleeping dogs lieтАЭ. Для приведеноi синтаксичноi моделi побудови потрiбне абсолютне вживання дiiслова тАЬto lieтАЭ, оскiльки необхiдно передати iдею самого процесу ВллежанняВ» безвiдносно до того, де i як вiн протiкаi. У подiбних випадках поява обставини не лише не потрiбна, але i неможлива, оскiльки поява залежного при дiiсловi позбавить дiiслово здатностi передавати значення тАЬзагальностiтАЭ дii. Аналогiчно i з дiiсловом тАЬto beтАЭ: потрапляючи в модель типа тАЬshe is..тАЭ, дiiслово тАЬto beтАЭ виступаi як одиниця, що обов'язково вимагаi заповнення: She is young/happy/clever/pretty i тому подiбне. Проте, якщо звернутися до тексту монологу Гамлета i розглянути добре вiдома побудова тАЬto be or not to beтАЭ i його росiйське переведення тАЬбути або не бутитАЭ, то у вказанiй структурi нi в англiйському, нi в росiйському варiантi дiiслово тАЬto be/бутитАЭ не лише не володii обов'язковою сполучуванiстю, але i характеризуiться обов'язковою несполучуванiстю. Подiбне абсолютне використання дiiслова тАЬto beтАЭ, що викликаiться вимогами моделi, спостерiгаiться не лише вiдносно дiiслова тАЬto beтАЭ як буттiвого, але i як зв'язкового. Наприклад: She has shown herself the pleasant, witty Judith she knows I like her to be, with а touch of coquetry thrown in on her own account (W. Locke). РЖснування структурноi схеми, що вимагаi абсолютного функцiонування дiiслiв типа тАЬto beтАЭ i тАЬto lieтАЭ, говорить про те, що наявнiсть або вiдсутнiсть одиницi комплементу обумовлена не лише значенням самого дiiслова, але i тiiю позицiiю, яку вiн займаi в кожнiй iз структур, що допускають його. Навiть особиста форма дiiслова в наказовому способi може функцiонувати без залежних, хоча особистi форми характеризуються найбiльш розгорнутою сполучуванiстю.

В.В. Бурлакова, вивчаючи вживання перехiдних дiiслiв в сучаснiй англiйськiй мовi, пише: тАЬтАжякщо розглядати перехiдне дiiслово як словарну одиницю мови на рiвнi лексичного значення, то в цьому випадку дiйсно всяке перехiдне дiiслово, взяте iзольовано, завжди володii обов'язковою лексичною сполучуванiстю. Проте якщо проводити аналiз на рiвнi синтаксису, тобто розглядати функцiонування перехiдних дiiслiв в певних структурах, то положення рiзко мiняiться, бо в цьому випадку сполучуванiсть перехiдного дiiслова регулюiться вимогами моделiтАЭ.

Встановлюючи перехiднiсть дiiслiв, лiнгвiсти часто звертаються не до фраз, а до пропозицiй, тобто до синтаксичних одиниць, в рамках яких реалiзуються фрази (тАЬбудiвельний матерiал для пропозицiйтАЭ). Ж. Вандрiiс приходить до наступного висновку: тАШСпожитий без доповнення, дiiслово дiйсно неперехiдне, оскiльки дiя, ним виражена, не переходить нi на який предметтАЭ [8, C.52]. Проте чи правомiрно ставити питання про перехiднiсть-неперехiднiсть дiiслiв в залежностi вiд того, чи реалiзуiться доповнення в реченнi чи нi? Про неперехiднiсть дiiслiв можна судити лише по тому, чи управляють вони доповненням у фразах, тобто чи здатнi вони утворювати фрази на основi лексичного зв'язку управлiння. У реченнi ж перехiдне дiiслово може вживатися i без доповнення, i вiд цього вiн не перестаi бути перехiдним. Щоб переконатися в цьому, можна вдатися до експерименту, що полягаi в тому, що замiсть одиночного перехiдного дiiслова в реченнi використовуiться перехiдне дiiслово з доповненням. Отже, рiшення питання про таку специфiчну змiстовну особливiсть дiiслiвноi лексеми, як перехiднiсть або неперехiднiсть, не можна пов'язувати з вживанням або невживанням доповнення в тому або iншому конкретному реченнi, що i одиницею-конструкцii iншого, синтаксичного рiвня мови [13, C.111-134].

1.3 Абсолютне вживання перехiдних дiiслiв з позицiй семантичного синтаксису

Розвиток лiнгвiстики, зокрема, семантичного синтаксису дозволило абсолютно по-новому поглянути на багато проблем, у тому числi на абсолютне вживання перехiдних дiiслiв.

Ю.Д. Апресян вважаi, що: тАЬнеобхiдно розрiзняти семантичне i синтаксичне управлiння. Всi слова з однаковим значенням мають одну i ту ж семантичну модель управлiння, незалежно вiд того, в якiй формi вони вжитi i до якоi частини мови вiдносятьсятАЭ [2, C.78-80]. Так, слово тАЬлiкуватитАЭ вимагаi по смислу максимум п'ять тАЬактантовтАЭ: хто лiкуi (лiкарка), кого лiкуi (пацiiнт), вiд чого лiкуi (хвороба), чим лiкуi (лiки) i в чому лiкуi (лiкарня). У тому випадку, коли цей смисл реалiзуiться у дiiслiвнiй формi, досягаiться максимальна вiдповiднiсть моделей семантичного i синтаксичного управлiння i синтаксично виявляiться можливою реалiзацiя всiх п'яти тАЬактантовтАЭ (мiсць предиката, валентностей, залежностей), ср.: Вiн лiкував дитину вiд грипу пенiцилiном в стацiонарi.

Для подальшого вивчення цього питання необхiдно мати на увазi, що:

а) в принципi мiж семантичним i синтаксичним управлiнням немаi необхiдного логiчного зв'язку;

б) семантичне управлiння, так само як i синтаксичне, може бути сильним i слабким;

в) тому, як справедливо вважаi РЖ.А. Мельчук, можливi чотири семантiко-синтаксичнi типи управлiння.

Перший тип - це сильне семантичне i сильне синтаксичне управлiння; ср, любити (хто, кого), давати (хто, що, кому), бити (хто, що, чим), велiти (хто, кому, що робити) i так далi.

Другий тип - це сильне семантичне i слабке або нульове синтаксичне управлiння. Як приклад можна привести будь-який випадок недiiслiвного вираження смислу, який за природою i дiiслiвним. Так, в дiiслова експортувати i три досить сильних смислових i синтаксичних валентностi: хто, що, кому/в що, ср. Росiя експортуi газ до РДвропи. Вiддiiслiвний iменник експорттАЭ, при тiй же самiй моделi семантичного управлiння, маi декiлька вiдмiнну синтаксичну модель управлiння: синтаксично сильною i для нього лише друга валентнiсть (експорт газу), а перша i третя валентностi - слабкi (ср. росiйський експорт газу до РДвропи).

Третiй семантiко-синтаксичнiй тип управлiння - це слабке або нульове семантичне i сильне синтаксичне управлiння. Прикладами можуть служити дiiслова типа тАЬголититАЭ (кому-л. бороду), тАЬвирiзуватитАЭ (кому-л. пухлина), тримати (кому-л. руки), тАЬзав'язуватитАЭ (кому-л. очi), тАЬвипробовуватитАЭ (мотор на мiцнiсть), тАЬбититАЭ (хто-л. по спинi), тАЬпрострiлятитАЭ (кому-л. кашкет), дивитися (кому-л. у очi), тАЬтряститАЭ (хто-л. за руку) i таке iнше. Всi цi дiiслова семантично двомiснi, проте пiдпорядковують комплекс i синтаксично здатнi, мабуть, до так званого подвiйного управлiння, тобто можть реалiзувати вiдразу три валентностi.

Нарештi, четвертий семантико-синтаксичнiй тип управлiння - слабке семантичне i слабке синтаксичне управлiння - можна iлюструвати прикладами тАЬлiкуватитАЭ (вiд чого, чим, в чому), тАЬйтитАЭ (по чому), тАЬмахатитАЭ (кому) i тому подiбне.

Iснуi тенденцiя пояснювати абсолютне вживання чисто синтаксичними чинниками. тАЬРД всi пiдстави вважати, - пише В.В. Бурлакова, - що абсолютне вживання так само характерне для деяких синтаксичних позицiй перехiдних дiiслiв, як поiднання з прямим доповненням для iншихтАЭ. У числi позицiй, для яких, на думку автора, характерне абсолютне вживання, вказуються позицii, зазвичай займанi неособистими формами, тодi як тАЬвикористання перехiдного дiiслова у позицii присудка у формi дiйсного простого або минулого простого часутАЭ, по словам В.В. Бурлаковоi, тАЬзазвичай спричиняi за собою обов'язкову присутнiсть додаткатАЭ[7,C.97].

Приведене пояснення навряд чи можна вважати задовiльним, оскiльки воно не вiдповiдаi мовнiй реальностi: абсолютне вживання, як буде показано нижче, регулярно зустрiчаiться як в позицiях, властивих неособистим формам, так i у позицii простого дiiслiвного присудка у всiх видо-тiмчасовiх формах. Просте дiйсне i минуле не становлять винятку: Rudolph shrugged (W.s. Maugham). If the republic lost it would be impossible for those who believe in it to live in Spain (E.Hemingway). [3,C.4-5].

Б.А. РЖльiш пов'язуi це явище з проблемою перехiдностi i неперехiдностi дiiслiв, де вiн розглядаi дiiслова без доповнення як неперехiднi [10, C.200-202]. Б.А. РЖльiш пише, що форми тривалого вигляду дiйсно можуть виконувати як ту, так i iншу функцiю (як неперехiдного i як перехiдного): he was reading i he was reading а newspaper, i тому подiбне. З формами результативного вигляду справа йде iнакше. Наприклад, такi форми дiйсного перфектного часу, як тАЬhe has readтАЭ, тАЬhe has writtenтАЭ, тАЬhe has eatenтАЭ, тАЬhe has drunkтАЭ, тАЬhe has drawnтАЭ не можуть вживатися як форми дiiслова неперехiдного, тобто без прямого доповнення. Речення тАЬhe has readтАЭ i чимось незавершеним, що потребуi доповнення. Перфектнi форми дадуть задовiльний смисл лише при перехiдному вживаннi, тобто з прямим доповненням: he has read many books, he has written several letters, he has eaten two apples, he has drunk two cups of coffee, he has drawn а picture of his wife, i так далi. Таким чином, перехiднiсть i неперехiднiсть виявляiться тут тiсно пов'язаною з категорiiю вигляду. Семантичну основу цього зв'язку встановити неважко: якщо дiя представлена продовженою, вона може розумiтися як стан, в якому перебуваi суб'iкт, i бути досить ясним i без уточнення об'iкту. Якщо ж дiя представлена як результативне, тобто завершене i таке, що привело до нового стану, то безоб'ектне розумiння його вже неможливо: повинно бути неодмiнно вказано, який же саме результат, виражений результативною формою дiiслова. Конкретно цей результат буде позначений назвою об'iкту, який пiддаiться дii, або об'iкту, що виник в результатi цiii завершеноi дii. Результативнiсть неминуче вимагаi конкретного результату.

Таким чином, робить висновок Б.А. РЖльiш, перехiдне дiiслово тАЬto readтАЭ маi форми результативного вигляду, а неперехiдне дiiслово тАЬto readтАЭ форм результативного вигляду не маi.

Залишаiться розглянути важче питання про те, як поводяться вiдносно перехiдностi i неперехiдностi форми загального вигляду: he reads, he will read. Перехiдними вони, звичайно, можуть бути: he reads two books every week, he read this novel in three days, he will read the newspaper every day. Але чи можуть вони бути також i неперехiдними? Здаiться що можуть, хоч це i не так очевидно, як вiдносно форм тривалого вигляду, якi особливо личать для неперехiдноi функцii. Так, наприклад, можна сказати: he always reads in his study, he always reads before going to bed, he read very quickly, he will read at five o'clock.

Проте вiдносно форми минулого часу, необхiдна обмовка: вона може вживатися як неперехiдна лише в тому випадку, якщо позначаi звичну або повторну дiю, тобто вiдповiдаi украiнському недосконалому виду. Якщо ж вона позначаi однократну закiнчену дiю, тобто вiдповiдаi украiнському доконаному виду, неперехiдне вживання неможливе. Так, не можна сказати: he read in three hours.

Н.Д. Арутюнова, розглядаючи семантичний (пов'язаний з природою денотата) аспект з'iднання слiв в сполученнях нефразеологiчного характеру , пояснюi тiсну залежнiсть мiж дiiсловом i його актантами тими категорiями реалiй, якi стоять за цими мовними знаками.

Розбираючи приклади типа тАЬзерно потекло в засiкитАЩ, де вживання дiiслова тАЬпотеклотАЭ замiсть тАЬпосипалосятАЭ виявилося достатнiм, щоб змiнити уявлення про структуру матерii, автор укладаi: тАЬНаведенi приклади показують, наскiльки поступовий процес розчленовування ситуацii, слiди якого стiйко зберiгаються в значеннi слiв, утворюючи як би контур розриву, нарiзку, задаючу точну форму приiднуваного фрагмента. Роздiливши поняття рухомоi маси i поняття руху, мова в той же час продовжуi зв'язувати характер руху з властивостями приведеноi в рух матерiiтАЭ [4, C.126-130].

Дослiджуване абсолютне вживання тiсно пов'язане з характером стосункiв мiж дiiсловом i його об'iктами. Воно характерне як для дiiслiв, що зберегли, по образному вираженню Н.Д. Арутюновоi, семантичну насiчку. так i для дiiслiв, що втратили ii. . Проте лексико-семантичнi причини, що приводять до безоб'ектному вживання дiiслiв, специфiчнi для кожноi групи. Вивчення цих причин i безоб'ектного функцiонування самих дiiслiв показуi, що абсолютне вживання - явище неоднорiдне: за зовнi iдентичною формою вже на лексико-семантичному рiвнi виявляються рiзнi закономiрностi.

Таким чином, розглянувши питання про те, що ж таке абсолютне вживання i рiзнi пiдходи по вивченню цiii проблеми, можна зробити висновок про те, що найбiльш вдалою, на наш погляд, i трактування дослiдникiв, що вивчали цю проблему з точки зору семантiко-синтаксичнiх характеристик.

Роздiл 2. Семантико-синтаксичнiй аналiз перехiдних дiiслiв, що вживаються безоб'iктно

2.1 Класифiкацiя перехiдних дiiслiв

Дiiслова можуть класифiкуватися по рiзним критерiям, але у нас викликають iнтерес дiiслова, якi класифiкуються по iх спрямованостi на об'iкт, iншими словами перехiднi i неперехiднi дiiслова. Абсолютне вживання допускають рiзнi дiiслова, але необхiдно вiдмiтити той факт, що не всi прехiднi дiiслова допускають абсолютне вживання. РЖснуi безлiч класифiкацiй дiiслiв, але в нашiй роботi вважаiмо вдалою семантичну класифiкацiю дiiслiв, представлену Н.Д. Арутюновоi.

Н.Д. Арутюнова пише, що найбiльш загальне правило семантичноi вiдповiдностi дiiслова його об'iкту зводиться до того, що дiiслова духовноi (iнтелектуальною, емоцiйною, вольовою ) дiяльностi, тобто дiiслова, що позначають процеси, що вiдбуваються в суб'iктовi, а також дiiслова слухового сприйняття вимагають пропозитивних доповнень (пiдрядних речень i iх номiналiзаций). Дiiслова фiзичноi (механiчного) дii поiднуються з предметними доповненнями (так само як i з конкретними суб'iктами). Тi дiiслова, якi позначають вiдчуття-дiю, тобто вiдчуття, не замкнуте психiкою суб'iкта, поiднуються з предметним доповненням (ср. любити). До цiii групи примикають i iншi дiiслова, позначаючi особистi стосунки i предметно-орiiнтованi емоцii. Ср. обожнювати, ненавидiти, сердитися на кого-небудь i iн.

Область, промiжну мiж предикатами, що виражають психiчнi акти, i дiiсловами, що позначають фiзичнi дii, займають дiiслова iз значенням соцiальноi активностi i iнституцiйних дiй. Цi дiiслова, значення яких не можна звести нi до психiчних, нi до фiзичних акцiй, можуть бути роздiленi на двi пересiчнi групи - особово-орiiнтованi i подiйно - орiiнтованi. До першоi групи вiдносяться дiiслова, що позначають санкцii, винагороди, призначення i тому подiбне. Ср. переслiдувати, заарештовувати, дякувати, нагороджувати, призначати, надавати звання, представляти до звання, рекомендувати i iн. Цi дiiслова поiднуються з предметним об'iктом (iм'ям особи). До другоi групи належать дiiслова, що позначають деякi види цiлеспрямованоi дiяльностi соцiального типа, такi, як тАЬклопотатитАЭ, тАЬдобиватисятАЭ, тАЬпротестуватитАЭ, закликати, тАЬборотисятАЭ, тАЬкеруватитАЭ, тАЬпiдтримуватитАЭ, тАЬприсiкатитАЭ, забороняти, вирiшувати, тАЬвимагатитАЭ i iн. Цi дiiслова поiднуються з пропозитивним об'iктом ,близьким до функцii обставини мети.

Оцiннi дiiслова також займають положення, що коливаiться, оскiльк

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

Affixation in modern english

AIDS

Airplanes and security

American Riddles