Дiя хiмiчноi зброi
1.
Поняття хiмiчноi зброi i iсторiя ii застосування
За свiдченнями нiмецького iсторика Ганса Дельбарка, ще пiд час Кримськоi вiйни англо-французькi вiйська намагались задушити отруйними газами захисникiв Севастополя. Проте цей пiдступний план зiрвався через невмiння правильно використовувати потiк вiтру.
На початку Першоi свiтовоi вiйни нiмецька армiя наприкiнцi вересня 1914 р., порушивши угоди Гаазьких конференцiй 1899 i 1907 рр., використала артилерiйськi хiмiчнi снаряди з подразнюючими отруйними речовинами.
Перше офiцiйне повномасштабне використання хiмiчноi зброi було здiйснене нiмецькими вiйськами 22 квiтня 1915 р. поблизу рiчки РЖпр (Бельгiя) проти французьких вiйськ. Хiмiчна атака була органiзована наступним чином. На дiлянцi шириною 6 км вони встановили 6000 балонiв, що мiстили 180 т хлору. Використовуючи сприятливий напрямок вiтру, вони скерували отруйнi гази на позицii противника. Внаслiдок цього в першi години загинуло близько 6 тис. осiб, а 15 тис. зазнали рiзних ушкоджень.
Через мiсяць нiмцi провели газову атаку проти росiйських вiйськ. Хлором було отруiно 9 тис. чол., з них загинуло 1200.
У 1916 р. французька армiя проти нiмецьких вiйськ застосувала синильну кислоту як бойову отруйну речовину.
За час Першоi свiтовоi вiйни промисловiстю всiх воюючих держав було вироблено близько 180 тис. тонн отруйних речовин, при цьому на полi бою було використано 125 тис. тонн. За перiод Першоi свiтовоi вiйни (1914-1918 pp.) загальна кiлькiсть уражених вiд застосування хiмiчноi зброi становила близько 1300000 осiб.
Пiсля Першоi свiтовоi вiйни пiд тиском громадськоi думки в 1925 р. представники 37 держав у Женевi пiдписали ВлПротокол про заборону застосування на вiйнi задушливих ядучих або iнших подiбних газiв i бактерiологiчних засобiвВ». Цей протокол ратифiкували або приiднались до нього бiльшiсть краiн свiту.
Проте iсторiя свiдчить, що деякi держави неодноразово порушували Женевську угоду. В 1935-1936 pp. РЖталiя у вiйнi з Ефiопiiю провела 19 хiмiчних атак, внаслiдок яких загинуло 15 тис. осiб iз загальноi кiлькостi загиблих пiд час вiйськового конфлiкту 50 тис. ефiопiв.
У 1937-1943 pp. японськi вiйська у вiйнi проти Китаю застосовували хiмiчнi i бактерiологiчнi засоби масового ураження. Протягом Другоi свiтовоi вiйни фашистськi вiйська застосовували хiмiчну зброю як пiд час бойових дiй, так i для масових знищень в'язнiв концентрацiйних таборiв у газових камерах (метиловий Влциклон АВ» i етиловий Влциклон БВ»).
Пiд час вiйни в Кореi (1950-1954 pp.) i В'iтнамi (1963-1975 pp.) американськi вiйська у великих масштабах застосовували хiмiчну зброю. Тiльки у В'iтнамi внаслiдок застосування бiльш як 100 тис. т хiмiчних речовин постраждали понад 2 млн. осiб. Для дестабiлiзацii природного середовища було скинуто 14 млн. бомб i снарядiв, розпорошено 5700 т гербiцидiв, близько 23000 т дефолiантiв, 17000 т сильнодiючоi отруйноi речовини дiоксану. Хiмiчними речовинами було отруiно майже 1,5 млн. га територii В'iтнаму, при цьому майже на 0,5 млн. га територii повнiстю знищена рослиннiсть, що призвело до серйозних екологiчних i генетичних наслiдкiв.
Хiмiчну зброю застосовували в РЖрано-РЖракськiй вiйнi у 80-х роках. Пiсля операцii ВлБуря в пустелiВ» (1991), iракський диктатор Саддам-Хусейн для приборкування повстань в краiнi, застосувавши хiмiчну зброю, повнiстю винищив курдське село з чисельнiстю жителiв понад 5 тис. осiб.
У сiчнi 1993 р. в Парижi прийнята Мiжнародна конвенцiя про заборону розробки, виробництва, накопичення i застосування хiмiчноi зброi та ii знищення. Однак ii на землi ще дуже багато, тому не усунута i можливiсть ii застосування. Так, в березнi 1995 р. представники релiгiйноi секти Аум Сенрiкьо застосували в Токiйському метро проти мешканцiв мiста хiмiчну зброю - газ нервово-паралiтичноi дii на зразок зарину, внаслiдок чого декiлька тисяч людей отримали серйознi ураження, 13 осiб загинуло.
Отже хiмiчна зброя - це зброя масового ураження, дiя якоi ТСрунтуiться на використаннi бойових токсичних хiмiчних речовин - бойових отруйних речовин (ОР), токсинiв, фiтотоксикантiв i сильнодiючих ядучих речовин (СДЯР).
Бойовi властивостi хiмiчноi зброi:
хiмiчна зброя маi здатнiсть вибiрковоi дii - вражаi людей, тварин i рослини без знищення матерiальних цiнностей;
бiохiмiчний механiзм вражаючоi дii на живий органiзм;
висока токсичнiсть хiмiчних речовин, що викликаi тяжкi й смертельнi ураження;
здатнiсть проникати в укриття, сховища, споруди, технiку й вражати людей, якi там знаходяться;
великi масштаби застосування;
довготривалiсть вражаючоi дii отруйних речовин у повiтрi й на мiсцевостi;
труднощi з визначенням факту застосування ворогом хiмiчноi зброi й типу отруйних речовин;
необхiднiсть використання для захисту людей вiд ураження отруйними речовинами та лiквiдацii наслiдкiв застосування хiмiчноi зброi великого i рiзноманiтного комплексу спецiальних заходiв i засобiв (хiмiчноi розвiдки, iндивiдуального й колективного захисту, санiтарноi обробки, евакуацii, антидотiв та iн.);
застосування хiмiчноi зброi може призвести до серйозних екологiчних i генетичних наслiдкiв, для лiквiдацii яких потрiбний тривалий перiод;
величезний негативний морально-психологiчний ефект впливу на людей i навколишнi середовище.
Шляхи проникнення бойових токсичних хiмiчних речовин в органiзм людини:
а)ВаВаВаВаВа через органи дихання;
б)ВаВаВаВаВа через шкiру й слизовi оболонки (очей i носоглотки);
в)ВаВаВаВаВа через шлунково-кишковий тракт;
г)ВаВаВаВаВаВа безпосередньо у кров при пораненнях або порiзах.
Хiмiчна зброя зберiгаiться i застосовуiться у виглядi:
хiмiчних боiприпасiв:
а)ВаВаВаВаВа артилерiйських хiмiчних снарядiв та мiн, обладнаних рiдинними й твердими ОР;
б)ВаВаВаВаВа авiацiйних хiмiчних бомб та касет;
в)ВаВаВаВаВа ракетних боiголовок;
г)ВаВаВаВаВаВа хiмiчних фугасiв, шашок, гранат та набоiв;
засоби багаторазового використання (виливнi авiацiйнi пристроi й механiчнi генератори аерозолю);
бiнарнi хiмiчнi боiприпаси.
Способи застосування хiмiчноi зброi:
вогневi нальоти та прицiльний вогонь артилерii i мiнометiв;
залп реактивноi артилерii;
окремi й груповi пуски ракет;
одиночне й групове бомбометання;
виливання бойових токсичних хiмiчних речовин iз поливальних пристроiв;
випуск бойових токсичних хiмiчних речовин за допомогою аерозольних генераторiв;
кидання гранат i набоiв;
застосування хiмiчних фугасiв. Ознаками застосування хiмiчноi зброi i:
поява на мiсцевостi туману, диму в момент застосування ОР;
у мiсцi вибуху боiприпасiв, що мiстять ОР, з'являiться бiла чи злегка пiдфарбована хмара диму, туману або пару;
у разi застосування ОР за допомогою авiацii за лiтаком з' являiться темна смуга, що швидко розсiюiться i осiдаi на землю;
на поверхню землi, рослин, будiвель, механiзмiв ОР осiдають у виглядi олiйних крапель, плям або потокiв;
зелена трава змiнюi свiй колiв, листя жовкне й бурii;
в уражених людей у бiльшостi випадкiв спостерiгаiться вiдчуття страху, утруднення дихання, нудота, головний бiль та iн.
2. Отруйнi речовини
Отруйними речовинами називаються хiмiчнi речовини, якi при бойовому застосуваннi або при аварiйному потрапляннi в атмосферу можуть заражати незахищених людей i тварин, а також повiтря, мiсцевiсть, споруди, воду, рiзнi предмети i матерiали, що робить iх не придатними для користування i небезпечними при стиканнi з ними.
Для досягнення максимального ефекту ОР переводять у бойовий стан - пару, аерозоль, краплi.
За тактичним призначенням ОР подiляються на:
смертельнi (тривалiсть дii до 10 дiб, смертнiсть понад 50%);
тимчасовоi дii (тривалiсть дii вiд 1 до 5 дiб);
короткочасовi (тривалiсть дii до декiлькох годин);
подразнюючi.
До ОР смертельноi дii належать: зарин (GB), хлорцiан (СК), зоман (GD), табун (GA), iприт (HD), Вi-РЖкс (VX), синильна кислота (АС), фосген (CG) i т.д. За фiзiологiчною дiiю на органiзм ОР подiляються на:
нервово-паралiтичнi (зарин (GB), зоман (GD); табун (GA), Вi-РЖкс (VX));
шкiрнонаривнi (iприт (HD), люiзит (L), азотистi iприти (HN-1, -2, -3));
загальноотруйнi (хлорцiан (СК), синильна кислота (АС));
задушливi (фосген (CG), дифосген (DP), сполуки якi мiстять F);
подразнюючi (хлорацетофенон (Сi), адамсит (РМ), Сi-Ес (CS), Ci-Ap
(CR);
психохiмiчнi або психотропнi - Бi-Зет (BZ), ЛСД (LCD), Ес-Ен (SN). За швидкiстю виникнення вражаючоi дii ОР бувають:
швидкодiючi, якi не мають прихованого перiоду дii i за кiлька хвилин призводять до смертi або до втрати боiздатностi чи працездатностi (зарин (GB), зоман (GD), синильна кислота (АС), хлористий цiан (СК), Сi-Ес (CS), Ci-Ap (SR));
повiльнодiючi, що мають прихований перiод дii i призводять до ураження через деякий час (Вi-РЖкс (VX), iприт (HD), фосген (CG), Бi-Зет (BZ)).
Залежно вiд тривалостi зберiгати здатнiсть вражати незахищених людей ОР подiляються на двi групи:
стiйкi - вражаюча дiя зберiгаiться кiлька годин або дiб (зоман, iприт, VX);
нестiйкi - вражаюча дiя зберiгаiться кiлька десяткiв хвилин пiсля iх потрапляння у навколишнi середовище.
Стiйкiсть вражаючоi здатностi ОР залежить вiд клiматичних та метеорологiчних умов.
Хiмiчнi боiприпаси мають спецiальне забарвлення, маркування i кодування. В армii США вони мають темно-сiре забарвлення, маркування включаi тип ОР, модель, шифр та iншi вiдомостi.
Кодування здiйснюiться за допомогою кольорових кiлець:
зеленими кiльцями позначенi боiприпаси, обладнанi смертельними ОР:
а)ВаВаВаВаВа 3 зелених кiльця - нервово-паралiтичнi;
б)ВаВаВаВаВа 2 зелених кiльця - шкiрнонаривнi;
в)ВаВаВаВаВа 1 зелене кiльце - загальноотруйнi та задушливi;
червоними кiльцями позначенi ОР тимчасовоi дii:
а)ВаВаВаВаВа 1 червоне кiльце - боiприпаси з ОР тимчасовоi дii;
б)ВаВаВаВаВа 2 червоних кiльця - боiприпаси з ОР, що тимчасово виводять з ладу. Важливою характеристикою ОР та iнших отрут i токсичнiсть.
Токсичнiсть ОР - це здатнiсть виявляти вражаючу дiю на органiзм, викликаючи певний ефект ураження - мiсцеве або загальне. Можливi одночасно мiсцеве i загальне ураження. Мiсцеве ураження виявляiться в мiсцi контакту ОР з тканинами органiзму (ураження шкiрних покривiв, подразнення органiв дихання), загальне ураження виникаi при потрапляннi ОР у кров через шкiру (шкiрно-резор- бтивна токсичнiсть), органи дихання (iнгаляцiйна токсичнiсть) й раневi поверхнi.
Токсичнiсть характеризуiться кiлькiстю речовини, яка виявляi вражаючий ефект, i характером токсичноi дii на органiзм.
Для кiлькiсноi оцiнки токсичностi ОР i токсинiв застосовуються певнi категорii токсичних доз при рiзних шляхах проникнення в органiзм: iнгаляцiйному, шкiрно- резорбтивному i через раневi поверхнi.
Токсична доза (токсодоза) ОР - це кiлькiсть речовини (доза), яка спричиняi певний токсичний ефект. Токсодоза, що вiдповiдаi певному ефекту ураження, приймаiться:
1) при iнгаляцiйних ураженнях величина токсодози ОР визначаiться iз спiввiдношення Ct, де С - середня концентрацiя ОР у повiтрi, t - час перебування людини чи тварини в зараженому повiтрi;
2) при шкiрно-резорбтивних ураженнях - масi рiдкоi ОР, яка спричиняi певний ефект ураження при потрапляннi на шкiру.
Для характеристики токсичностi ОР, що впливаi на людину через органи дихання, застосовують такi токсодози:
середня смертельна LCt50 (L - вiд лат. letalis - смертельний) призводить до смертi 50% уражених;
середня ICt50 (I - вiд англ. incapacitating - небоiздатний) виводить зi строю 50% уражених;
середня порогова PCt50 (Р - вiд англ. primary - початковий) викликаi початковi симптоми ураження у 50% уражених.
РЖнгаляцiйнi токсичнi дози вимiрюють у грамах (мiлiграмах) за хвилину 33 (секунду) на кубiчний метр або лiтр (г х хв/м, г х с/м, мг х хв/л).
Ступiнь токсичностi ОР шкiрно-резорбтивноi дii оцiнюiться токсичною дозою LD50. Це середня смертельна токсодоза, яку вимiрюють у мiлiграмах на людину (мг/люд.) або в мiлiграмах на кiлограм маси людини (мг/кг).
Отруйнi речовини нервово-паралiтичноi дii
Нервово-паралiтичнi отруйнi речовини (зарин (GB), зоман (GD), табун (GA), Вi-РЖкс (VX)) належать до фосфорорганiчних сполук, якi уражують здебiльшого нервову систему органiзму. В краплинно-рiдинному i пароподiбному станi вони легко i швидко проникають в органiзм людини через органи дихання, шкiру, слизовi оболонки i травний канал, викликаючи при важкому ступенi отруiння спазми кровоносних судин, бронхiв легенiв i серцевого м'яза.
Зарин (GB, трилон 144, трилон 46) - безколiрна рiдина, без запаху. Пароподiбний i рiдкий зарин легко сорбуiться пористими матерiалами (тканинами, вовною, деревиною, цеглою, бетоном), вбираiться у пофарбованi поверхнi й гумо- вотехнiчнi вироби. Це створюi небезпеку отруiнь у людей, якi вийшли iз зараженоi атмосфери. Вiдносна токсичнiсть при iнгаляцii 0,075 мг-хв./л. Першi ознаки ураження - мiоз i утруднене дихання - виявляються при концентрацii в повiтрi 0,0005 мг/л через 2 хв. Шкiрно-резорбтивна токсодоза LD50 24 мг/кг, пероральна - 0,14 мг/кг.
Важкий ступiнь отруiння настаi при 0,3-0,5 LD50 - ознаки: мiоз, слиновидiлення, пiтливiсть, спазми кровоносних судин, бронхiв, легенiв i серцевого м'яза. З'являються задишка, утруднене дихання, бiль у грудях, загальна слабкiсть, блювота, втрачаiться координацiя рухiв, виникають короткочаснi судоми. Зарин маi кумулятивнi властивостi в органiзмi.
При появi перших ознак ураження зарином необхiдно ввести пiдшкiрно або внутрiшньом'язово розчин атропiну, афiну або будаксиму зi шприц-тюбика. Вмiст шприц-тюбика, введений не пiзнiше нiж через 10 хв. пiсля ураження, здатний нейтралiзувати одну смертельну дозу ОР. За необхiдностi ураженому потрiбно зробити штучне дихання.
Надiйним захистом вiд пароподiбного зарину i фiльтруючий протигаз i захисний одяг. При потрапляннi на шкiру рiдкого зарину потрiбно застосувати iндивiдуальний протихiмiчнiй пакет: обробка через 2 хв. пiсля потрапляння гарантуi безпеку у 80% випадкiв, через 5 хв. - у 30%, а через 10 хв. вона практично вже неефективна. Для дегазацii зарину застосовують воднi й водно-спиртовi розчини парiв амiаку, а також розчини перекису водню.
Зоман (GD) - прозора рiдина, може мати колiр вiд солом'яно-жовтого до коричневого iз запахом камфори. Обмежено розчиняiться у водi до 1,5%, але вода стаi непридатною для вживання, легко розчиняiться в органiчних розчинниках. При температурi -80 В°С зоман перетворюiться в склоподiбну масу. Пористi матерiали зоман вбирають бiльше, нiж зарин. За характером фiзiологiчноi дii зоман аналогiчний зарину, але бiльш токсичний.
Всi рекомендацii захисту вiд зарину прийнятнi й для захисту вiд зоману.
Для знезаражування зоману на шкiрi або одязi потрiбно своiчасно зняти краплi тампонами i термiново обробити заражене мiсце рiдиною з iндивiдуального протихiмiчного пакета або водно-спиртовим розчином амiаку.
Для дегазацii технiки й поверхнi рiзних предметiв застосовують амiачно-лужнi розчини. Мiсцевiсть i об'iкти можна дегазувати суспензiями гiпохлоритiв кальцiю, а також розчинами лугiв.
Вi-РЖкс (VX) - масляниста безколiрна рiдина, без запаху, погано розчиняiться у водi, добре - в органiчних розчинах. Проникаi крiзь одяг i дii на органiзм через шкiру, газ небезпечний при потрапляннi через органи дихання. Прихований перiод - кiлька годин. Маi кумулятивнi властивостi. Першi ознаки ураження: мiоз, свiтлобоязнь, утруднене дихання, бiль у грудях, лобi.
Вi-РЖкс легко проникаi в пористi матерiали, тканини, рослини, що утруднюi його дегазацiю. Потiм можлива його зворотна дифузiя з пор i небезпечне повторне зараження.
Повний захист вiд Вi-РЖкс забезпечують протигаз i захисний одяг. Дегазацiя буде ефективною, якщо ii провести протягом 5 хв пiсля контакту з ОР. Для знезараження шкiри i одягу можна застосовувати розчини алкоголятiв амiноспиртiв. Технiку i об'iкти можна дегазувати хлоруючими засобами в неводних розчинах i окислювачами. Як антидоти придатнi препарати, рекомендованi для застосування при ураженнях зарином.
Шкiрнонаривнi отруйнi речовини
До шкiрнонаривних отруйних речовин належать iприт (HD), люiзит (L), який може застосуватись як компонент тактичних сумiшей. Для забруднення водних джерел можуть бути застосованi так званi азотистi iприти (HN-1, HN-2, HN-3).
РЖприт (HD) - безколiрна масляниста рiдина, важча вiд води, погано розчиняiться у водi й добре в органiчних розчинниках, паливi та мастильних матерiалах, а також в iнших ОР. Органiзм людини уражають пари, аерозолi й краплi через органи дихання, шкiру, слизовi оболонки i шлунково-кишковий канал. ОР маi прихований перiод i кумулятивний ефект.
Через 2-6 год. пiсля потрапляння на шкiру з'являiться почервонiння, а потiм утворюються пухирi й виразки залежно вiд ступеня ураження. Концентрацiя парiв iприту 0,1 г/м уражаi очi з втратою зору. Симптоми ураження очей: почервонiння, припухлiсть, свiтлобоязнь, вiдчуття пiску в очах, рiзка болючiсть, сильна сльозотеча. Резорбуючись зi шкiри, iприт розподiляiться кров'ю по всiх органах, концентруючись переважно в легенях, печiнцi й частково в центральнiй нервовiй системi.
РЖприт у паро- i туманоподiбному станi впливаi на органи дихання. Через 4-6 год з'являються пригнiчення, кашель, ознаки ринiту. Через 3-4 доби починаiться гнiйне запалення слизовоi оболонки дихальних шляхiв i пневмонiя. При легких ураженнях через 9-10 дiб настаi одужання, при важких - через 6-8 дiб - смерть.
Дегазацiю iприту на шкiрi проводять промиванням 15%-ним водно-спиртовим розчином хлорамiну Б, вiн руйнуi iприт не тiльки на шкiрi, а й частково той, що вже проник у неi. Можна обмивати лужними i мильними розчинами. Ураженi очi промивають 0,25% водним розчином хлорамiну або 2% розчином двовуглекислого натрiю чи борноi кислоти. Слизову оболонку рота i носа промивають 0,5% розчином хлорамiну або 2-3% розчином двовуглекислоi соди.
Речовини загальноотруйноi дii
Речовини загальноотруйноi дii об' iднують хiмiчнi сполуки, рiзнi як за своiю фiзiологiчною дiiю, так i за хiмiчною будовою.
Як потенцiйнi ОР загальноотруйноi дii найбiльше значення мають синильна кислота (АС) i хлорцiан (СК). Певну небезпеку через високу токсичнiсть несуть гiдриди миш'яку i фосфору, окис вуглецю i карбонiли металiв.
Синильна кислота (АС) - безколiрна рiдина iз запахом гiркого мигдалю, необмежено розчиняiться у водi, сильна швидкодiюча отрута. Незахищених людей
пари синильноi кислоти уражають через органи дихання, а також при надходженнi в органiзм з iжею i водою. При концентрацii понад 10 г/м вражаi органiзм через шкiру.
Ознаки ураження: гiркота i металевий присмак у ротi, нудота, головний бiль, задишка, судоми. Смерть настаi вiд паралiчу серця.
Сучасний фiльтруючий протигаз надiйно захищаi органи дихання людини вiд синильноi кислоти, а шкiру - захисний костюм.
При ураженнi людини необхiдно застосувати антидот, наприклад, амiлнiтрит. Роздавлену ампулу з антидотом швидко вводять пiд лицеву частину протигазу, за необхiдностi роблять штучне дихання. Додатково до амiлнiтриту внутрiшньовенно вводять метиленову синь у фiзiологiчному розчинi або розчинi глюкози, 25-30% розчин тiосульфату натрiю, дiоксiацетон. Комплексна антидотна терапiя даi можливiсть зняти токсичну дiю не менш як десяти смертельних доз синильноi кислоти.
Синильну кислоту, яка потрапила на шкiру, змивають 2% розчином соди або водою з милом. Для дегазацii синильноi кислоти можна застосовувати воднi суспензii, приготовленi з 20% iдкого натру i 10% розчину залiзного купоросу (1:2 за об'iмом). Можна обробити синильну кислоту лугом, але при цьому утворюiться цiанистий натрiй, тому доцiльно змiшати луг з окислювачем, наприклад.
Задушливi отруйнi речовини
Задушливi отруйнi речовини мають високу леткiсть, пiд час вдихання iх специфiчно уражуiться легенева тканина i виникаi токсичний набряк легенiв. Такi властивостi маi фосген (CG), дифосген (DP), а також деякi сполуки, якi мiстять фтор. Жодна речовина з цiii групи нинi не знаходиться на озброiннi армiй провiдних краiн. Але деякi з них, зокрема фосген, розглядаються як резервнi ОР через наявнiсть великих виробничих потужностей.
Фосген (CG) при температурi понад +8 В°С - газ iз запахом горiлого сiна, важчий вiд повiтря, погано розчиняiться у водi, добре - в органiчних розчинниках. Це нестiйка ОР, заражаi тiльки атмосферу. Тривалiсть дii фосгену влiтку до 30 хв., взимку - до 3 год. Тривале зараження повiтря може бути лише у мiсцях його застою.
Фосген уражуi легенi людини, спричиняючи набряк, подразнюi очi й слизовi оболонки. Маi властивостi кумулятивноi дii. Основнi симптоми ураження: подразнення очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабкiсть. Прихований перiод дii 4-5 год., за цей час розвиваiться ураження легеневоi тканини. Потiм з'являються кашель, посинiння губ, вух, кiнчикiв пальцiв нiг i рук, головний бiль, задишка, температура пiдвищуiться до 39 В°С. Смерть настаi через двi доби вiд набряку легень.
Токсичнiсть, патогенез i клiнiчна картина отруiння фосгеном i дифосгеном аналогiчнi.
При дii цих ОР на органи дихання збiльшуiться проникнiсть стiнок капiлярiв, що й призводить до набряку легень.
Вiд фосгену органи дихання надiйно захищаi протигаз. Засоби захисту шкiри не потрiбнi.
Всi люди, якi потрапили в зону зараження, незалежно вiд iх суб'iктивного стану, мають бути евакуйованi. Не допускаiться виведення iх пiшки, навiть якщо немаi скарг. Необхiдна швидка евакуацiя, тому що одягнутий протигаз внаслiдок опору диханню пiдвищуi фiзичне навантаження на ураженого, тодi як йому потрiбний повний спокiй. Рекомендуються зiгрiвання тiла, гарячий чай, молоко або кава.
Для дегазацii фосгену i дифосгену придатнi розчини амiаку, амiнiв, лугiв. РЖз примiщення ОР можна видалити вентиляцiiю.
Психотропнi отруйнi речовини
Психотропнi речовини (iнкапаситанти) - це синтетичнi або природнi сполуки, якi можуть спричинити у здорових людей аномалii або фiзичну нездатнiсть виконання завдань, поставлених перед ними.
Психотропнi речовини дiють вражаюче на людей у дуже малих дозах (мiлi- грами-мiкрограми на людину), якi не виявляються звичайними методами iндикацii. Вражаючi концентрацii психотропних речовин у 10 разiв нижчi, нiж у зарину, i у 1000 разiв нижчi, нiж у синильноi кислоти. Цi ОР спричиняють розумовi й психiчнi аномалii. Такi ураження iнколи розглядають як хiмiчну шизофренiю. Деякi психо- отрути можуть спричинити порушення координацii рухiв, тимчасову слiпоту або глухоту, блювоту, рiзку змiну кров'яного тиску, апатiю, млявiсть, зоровi й слуховi галюцинацii.
Представниками цiii групи i Бi-Зет (BZ), ЛСД (LCD), Ес-Ен (SN). На озброiннi армii США знаходиться Бi-Зет.
Бi-Зет (BZ) - тверда кристалiчна речовина, не розчиняiться у водi, добре - в органiчних розчинах. Випускають у виглядi порошку. Вражаючий стан - дрiбнодисперсний аерозоль (дим). Бi-Зет уражаi людину через органи дихання i шлунково-кишковий канал. Симптоми ураження виникають через 0,5 год. (перiод прихованоi дii): сухiсть i почервонiння шкiри, розширення зiниць, загальна слабкiсть, пригнiчений стан, порушення контакту з оточенням, втрата орiiнтування в часi й просторi, зоровi й слуховi галюцинацii. Тривалiсть токсичноi дii залежить вiд дози - вiд кiлькох годин до доби.
Подразнюючi отруйнi речовини
До подразнюючих отруйних речовин належать хлорацетофенон (CN), адамсит (DM), Ci-Ec (CS) i Сi-Ар (CR). Цi ОР уражають чутливi нервовi закiнчення слизових оболонок очей i верхнiх дихальних шляхiв. Пiсля ураження з'являються такi симптоми: подразнення верхнiх дихальних шляхiв, опiки шкiри, печiння та бiль в очах i грудях, сльозотеча, нежить, кашель, блювота.
Зараження ОР мiсцевостi, кормiв, продуктiв i води залежить вiд застосованоi речовини, яка потрапила пiсля аварii в навколишнi середовище, стану ii на момент застосування чи аварiйного випадання (газ, пара, аерозоль), а також вiд характеру мiсцевостi, виду продуктiв, кормiв i умов, у яких вони знаходилися (склади, поле та iн.). Особливо небезпечне зараження отруйними речовинами, якi можуть проникати на певну глибину i тривалий час зберiгати вражаючу дiю, небезпечну для людей i тварин. У разi випадання небезпечних речовин на лiсовi насадження, хiмiчнi речовини можуть тривалий час залишатися у кронах, на лiсовiй пiдстилцi, ТСрунтi, роблячи небезпечним навколишнi середовище. У листяному лiсi й садах значно бiльше затримуiться хiмiчних речовин влiтку, нiж взимку. За таких умов будуть уражатися птахи, звiрi, сiльськогосподарськi тварини, небезпечною буде продукцiя лiсового господарства: деревина, гриби, ягоди, сiно.
Отруйнi речовини у паро- i туманоподiбному станi добре проникають крiзь нещiльну тару, мiшковину, папiр i заражають продукти харчування, фураж. У тваринницьких фермах, iнших виробничих примiщеннях й житлових будинках, проникаючи крiзь вiкна, дверi, вентиляцiйнi отвори, димарi, вони можуть застоюватись i бути небезпечними тривалий час. Небезпечним i ураження продуктiв, урожаю, кормiв i води стiйкими ОР влiтку.
Забруднення урожаю, продуктiв i кормiв залежить вiд типу ОР, iх стану в час забруднення (пароподiбнi, рiдкi чи твердi), тривалостi прямого осiдання хiмiчних речовин, щiльностi зерна, коренеплодiв, умов, в яких вони знаходились (у примiщеннях, вiдкрито на мiсцевостi, в мiшках та iн.).
Дуже небезпечнi стiйкi ОР - Вi-РЖкс, зоман, зарин, iприт, синильна кислота та деякi СДЯР, якi добре сорбуються зерном i кормами й можуть зберiгати вражаючу дiю до кiлькох тижнiв, а iнколи й кiлькох мiсяцiв.
Харчовi продукти, урожай, корми, якi були пiд впливом фосгену, провiтренi до повного зникнення запаху ОР, можна використовувати (але пiсля перевiрки). Дифосген заражаi харчовi продукти i корми на нетривалий час, тому iх можна використовувати, але пiсля зникнення запаху i вiдсутностi ОР за результатами аналiзу.
Хлорацетофенон, бромбензилцiанiд, адамсит, дифенiлхлорарсин можуть заразити продукти, урожай i корми лише поверхнево. Пiсля зняття верхнього шару i проведення аналiзу iх можна використовувати.
Багато хiмiчних речовин в урожаi, кормах i продуктах не залишаються на певнiй глибинi, а поступово проникають глибше. Краплi хiмiчних речовин можуть проникати глибше у виглядi парiв i створювати небезпечне зараження урожаю, продуктiв, кормiв.
Тривалий час небезпечним може бути зараження рiллi. Пiсля дощу кiрка, яка утворюiться, певний час затримуi випаровування небезпечних парiв, але пiсля ii розпушення вражаюча дiя небезпечних хiмiчних парiв може стати загрозою для людей i тварин.
Зараження води залежить вiд типу хiмiчноi речовини i водойми. РЖприт пiсля потрапляння у воду утворюi на водi маслянисту плiвку. В колодязi, озерi, ставку iприт поступово осiдаi на дно i розкладаiться, утворюючи нетоксичнi речовини. Азотистi iприти (HN-3, HN-2, HN-1) утворюють водорозчиннi солi з мiнеральними кислотами, якi не поступаються за токсичнiстю найбiльш отруйним речовинам.
Це створюi небезпеку застосування iх як диверсiйних отрут для зараження непроточних джерел.
Зарин зберiгаi вражаючу дiю у водi кiлька дiб, а Вi-РЖкс - кiлька мiсяцiв. Тривалий час небезпечною залишаiться вода, заражена синильною кислотою i солями азотного iприту.
Люiзит розчиняiться i розкладаiться у водi, але утворюються речовини з небезпечним вмiстом миш'яку, тому така вода не придатна для використання людьми i тваринами.
Фосген воду не отруюi, а дифосген отруюi, але на нетривалий час.
Синильна кислота i табун воду не заражають. Металевi предмети затримують хiмiчнi речовини тiльки своiю поверхнею. Люiзит сприяi, появi iржi, а в краплинно-рiдинному виглядi руйнуi алюмiнiiвi сплави. Хлорцiан при пiдвищенiй температурi руйнуi багато металiв.
3. Токсини
Токсинами називають хiмiчнi речовини рослинного, тваринного або мiкробного походження, якi мають високi токсичнi властивостi й можуть уражати органiзм людини i тварини.
Основне призначення токсинiв - це знищення або тимчасове виведення з ладу людей, а також диверсii в тилу. Для досягнення однакового вражаючого ефекту необхiдна бойова концентрацiя ботулiнового токсину в два рази нижча концентрацii Вi-РЖкс i у шiсть разiв - зарину.
У бойових умовах для зараження приземного шару атмосфери токсини можна розпилювати у виглядi дрiбнодисперсного аерозолю за допомогою авiацiйних генераторiв-аерозолiв, касет або боiголовок ракет з дистанцiйним пiдривником. Такi способи використання можуть призвести до зараження токсинами повiтря над великими площами i спричинити масовi ураження людей i тварин. При витратi ботулiнового токсину 5-6 кг/км утворюiться хмара аерозолю з глибиною поширення до 6км. На цiй територii концентрацiя токсину призведе до знищення або виведення з ладу 60% людей, якщо заходи iх захисту не будуть вжитi протягом 1 хв. Вражаюча дiя аерозолю зберiгаiться до 12 годин.
Токсини часто вiдносять до бiологiчноi зброi. Проте iснують вагомi докази належностi iх до хiмiчноi зброi, оскiльки за хiмiчним складом вони не вiдрiзняються вiд хiмiчних сполук i можуть бути одержанi синтетичним шляхом, не життiздатнi й за будь-яких умов не можуть розмножуватися, вони не мають iнкубацiйного перiоду, прихований перiод залежить тiльки вiд дози i шляхiв надходження в органiзм, ураження токсинами не i iнфекцiйним захворюванням, а застосовують iх на основi тих же принципiв, що й ОР. Залежно вiд походження всi токсини подiляють на три групи: фiтотоксини - рослинного походження, одержуванi вiд окремих рослин; зоотоксини - тваринного походження, продукованi деякими видами тварин i входять до складу отрути цих тварин, часто з видiленням у навколишнi середовище; мiкробнi токсини, якi виробляються багатьма видами мiкроорганiзмiв i i причиною отруiнь та захворювань.
Ботулiновий токсин (XR) - продукт життiдiяльностi бактерii Clostridium Botulinum. Це сiрий порошок без смаку i запаху, сильнодiюча отрута смертельноi дii. Найбiльша токсичнiсть - при потрапляннi у кров або через рани.
Ураження настаi пiсля прихованого перiоду дii через 2 год. Симптоми: сильна слабкiсть, нудота i блювота, запаморочення, двоiння в очах, погiршення зору, болi в шлунку, спрага. Через 1-10 дiб настаi смерть вiд паралiчу серця i дихальних м'язiв.
Для захисту вiд аерозолю ботулiнового токсину застосовують протигази i респiратори. Лiкування - симптоматичне, на будь-якiй стадii застосовують антитоксини разом з антибiотиками, пiзнiше додатково вводяться судинорозширюючi засоби, стимулятори серцевоi дiяльностi й дихального центру.
Стафiлококовий ентеротоксин (PG) продукуiться бактерiiю золотистий стафiлокок Staphylococcus aureus. Надходить в органiзм через органи дихання, шлунково-кишковий канал i вiдкритi рани. Прихований перiод - вiд 30 хв. До 6 год. залежно вiд дози i шляхiв надходження в органiзм. Симптоми ураження: посилена слинотеча, нудота, блювання, сильний бiль у шлунку, слабкiсть, зниженi кров'яний тиск i температура, кривавий пронос.
Для захисту вiд аерозолiв стафiлококового ентеротоксину застосовують протигази i респiратори. Лiкування уражених базуiться на застосуваннi методiв симптоматичноi терапii.
РЖз токсинiв рослинного походження найбiльше воiнне значення маi рицин. Рицин - це тверда порошкоподiбна речовина без запаху, може застосовуватися у виглядi дрiбнодисперсного аерозолю. Одержують рицин iз насiння рицини. За iнгаляцiйною токсичнiстю подiбний до зарину i зоману. Токсини тваринного походження продукуються деякими видами змiй, а також окремими видами членистоногих (скорпiонами, павуками). Цi токсини можуть застосовуватися з диверсiйною метою.
Захистом вiд токсинiв i протигази, респiратори, протипиловi ватяно-тканиннi маски i пов'язки.
Дезактивацiя токсинiв може бути досягнута водними розчинами формальдегiду й окисно-хлорними препаратами.
4. Фiтотоксиканти
Фiтотоксиканти (вiд грецьк. phyton - рослина i toxicon - отрута) - токсичнi хiмiчнi речовини, призначенi для ураження рiзних видiв рослинностi. Застосовують у мирний час при iнтенсивнiй технологii в сiльському господарствi. Залежно вiд фiзiологiчноi дii i призначення подiляються на гербiциди, арборициди, дефолiанти i десиканти. Фiтотоксиканти призначенi також для знищення сiльськогосподарських культур i лiсових насаджень з метою позбавлення краiни продовольчоi бази i пiдриву економiчного потенцiалу.
Гербiциди (лат. herba - трава, caedo - вбиваю) - органiчнi й неорганiчнi хiмiчнi речовини, якi застосовують для знищення або пригнiчення бур'янiв, трав'яноi рослинностi, злакових i овочевих культур. Як гербiциди можуть застосовуватися: 2, 4-дихлорфеноксiоцтова кислота, 2, 4, 5-Т трихлор-феноксiоцтова кислота, пара- кват, дикват, пiклорам, iоксинiл, какодилова кислота.
Арборициди - органiчнi й неорганiчнi хiмiчнi речовини, якi застосовують для знищення кущiв i дерев: 2, 4-Д; 2, 4, 5-Т; 2, 3, 6-ТБ; сульфат амонiю, паракват, дикват, далапон, тордон, фенурон.
Дефолiанти (лат. De - видалення, folium - листя) - органiчнi й неорганiчнi хiмiчнi речовини, якi застосовують для висушування i передчасного опадання листя: бутифос, ендотил, паракват, дикват, фолекс i 2, 4-Д.
Десиканти (лат. Desicare - висушувати) - органiчнi й неорганiчнi хiмiчнi речовини, якi можуть застосовуватися для висушування листя i стебел сiльськогосподарських культур. Найбiльш поширенi десиканти: динiтрофенол, ендотал, хлорат магнiю, пентахлорфенол, арсенiт натрiю.
Бiльшiсть з цих препаратiв широко застосовують в сiльському господарствi для захисту врожаю, але в летальнiй дозi або для культури, не стiйкоi до даноi речовини, вони можуть знищити всi посiви.
За вражаючими властивостями i фiтотоксиканти унiверсальноi (суцiльноi) дii, якi знищують всi види рослин, i вибiрковоi дii, що впливають тiльки на певнi види рослин. За ознаками дii на рослини розрiзняють контактнi, системнi й кореневi фiтотоксиканти.
Неправильне використання хiмiчних засобiв у сiльському, лiсовому господарствах чи виникнення аварiй з викидами у навколишнi середовище аналогiчних хiмiчних речовин потребуi: вжиття негайних заходiв захисту населення, тварин, дегазацii технiки, об'iктiв i територii.
На озброiннi деяких краiн фiтотоксиканти i як табельнi. Так, в армii США знаходяться три основних рецептури: ВлпомаранчеваВ», ВлбiлаВ» i ВлсиняВ».
ВлПомаранчеваВ» рецептура - це масляниста рiдина темно-бурого кольору. Зберiгаiться в грунтi 2-3 мiсяцi. Уражаi цукровi буряки, горох, соняшник, помiдори, виноград, бавовник. Може застосовуватися для знищення деревноi i кущовоi рослинностi. В уражених ВлпомаранчевоюВ» рецептурою з'являiться млявiсть, сонливiсть, втрата апетиту, нудота, солодкий присмак у ротi, сухiсть i печiння верхнiх дихальних шляхiв, блювання, пронос, ураження селезiнки, кiсткового мозку. Сильна токсична дiя пояснюiться присутнiстю у препаратi дiоксину, що спричиняi генетичнi змiни в людей.
ВлБiлаВ» рецептура - це порошкоподiбна сумiш бiлого кольору, не горить i не розчиняiться в маслах. Застосовуiться у виглядi водних розчинiв з добавкою поверхнево-активних речовин. Основою цiii сумiшi i пiклорам - речовина, високотоксична для цукрових бурякiв, картоплi, люцерни, соняшнику, бавовни. Уражаi людей i тварин, внаслiдок ii дii з'являються подразнення слизових оболонок, почервонiння обличчя, головний бiль, крововиливи на слизових оболонках, пiдвищення артерiального тиску, судоми. При переходi в хронiчне ураження розвиваiться лiмфоцитоз, порушення обмiну речовин, цироз печiнки.
ВлСиняВ» рецептура - це 40%-ний розчин натрiiвоi солi какодиловоi кислоти (мiстить до 54% миш'яку). Дуже чутливий до цiii сумiшi рис. При дозi 50 кг/га вiдбуваiться стерилiзацiя грунту. Багато рокiв зберiгаiться в навколишньому середовищi. В органiзмi людини i тварини ця сумiш пригнiчуi ферменти i окиснi процеси в тканинах, спричиняi запалення дихальних шляхiв, пронос, судоми, паралiч, втрату зору i свiдомостi. При потрапляннi на шкiру i слизовi оболонки викликаi бiль i розвиваiться некроз.
5. Сильнодiючi ядучi речовини
На об'iктах господарювання i великий асортимент хiмiчних речовин, токсичних i шкiдливих для здоров'я людей, тварин i небезпечних для навколишнього середовища. Цi речовини називають сильнодiючими ядучими ре
Вместе с этим смотрят:
Безопасность Республики Беларусь в военной сфере
Боевая служба временного розыскного поста
Вклад М.В. Фрунзе в развитие советской военной стратегии, оперативного искусства и тактики
Военно-транспортный самолёт Ил-76
Военнослужащий тАФ специалист, в совершенстве владеющий оружием и военной техникой