Поняття бiологiчноi зброi

1. Поняття бiологiчноi зброi та iсторiя ii застосування

2. Осередок бiологiчного ураження

3. Осередок комбiнованого ураження

1. Поняття бiологiчноi зброi та iсторiя ii застосування

Бiологiчнi засоби, якi i основою осередку ураження, належать до засобiв масового ураження людей, тварин, рослин i зараження об'iктiв зовнiшнього середовища.

Для пiдриву економiки держави, виведення iз ладу людей, знищення поголiв'я сiльськогосподарських тварин, зменшення продукцii тваринництва i рослинництва таке ураження може бути органiзоване противником у мирний час диверсiйним методом, а у воiнний час шляхом застосування бiологiчноi зброi як зброi масового ураження стратегiчного призначення.

РЖсторiя застосування iнфекцiйних властивостей бiологiчних речовин для масового поширення смертельних хвороб серед мирного населення i вiйськ противника або захисту певних мiсць (споруд) бере свiй початок з прадавнiх часiв. Так, ще в II-РЖРЖРЖ тис. до н. е. в РДгиптi для захисту усипальниць фараонiв вiд зазiхань розкрадачiв, крiм всього iншого, речi у гробницi заражали смертоносними грибками (Влпрокляття фараонiвВ»). Армiя Олександра Македонського при облозi фортець за допомогою катапульт закидувала трупи людей i тварин, якi померли вiд iнфекцiйних хвороб, на територiю противника.

Науковi розробки бiологiчних засобiв та iх застосування для ураження противника були розпочатi командуванням нiмецькоi армii в роки Першоi свiтовоi вiйни.

Пiд час Другоi свiтовоi вiйни в Нiмеччинi в секретних науково-дослiдних центрах розроблялися методи вирощування збудникiв небезпечних та iнфекцiйних хвороб людей, сiльськогосподарських тварин та способи iх застосування як бiологiчноi зброi.

З 1940 по 1944 рр. японська армiя бiльше 11 разiв застосовувала рiзнi види бiологiчних засобiв проти китайських вiйськ i мирного населення, в результатi чого в рядi мiст i районiв Китаю спалахнула епiдемiя чуми.

З 1941 р. США розпочали дослiднi роботи для створення i можливого застосування з воiнною метою бiологiчних засобiв. Був вiдкритий головний вiйськовий науково-дослiдний центр у штатi Мерiленд, арсенал i завод для виробництва бiологiчних засобiв у штатi Арканзас, випробувальний полiгон у штатi Юта та ряд iнших об'iктiв. Подiбнi центри були створенi i в iнших краiнах.

Бiологiчна зброя - це спецiальнi боiприпаси i бойовi прилади iз засобами доставки, оснащенi бiологiчними засобами i призначенi для масового ураження людей, сiльськогосподарських тварин, посiвiв сiльськогосподарських культур, псування продуктiв харчування, палива i технiки, а також для зараження кормiв i води. Бiологiчними засобами ураження i хвороботворнi мiкроорганiзми - бактерii, вiруси, рикетсii, грибки.

Вражаюча дiя бiологiчноi зброi ТСрунтуiться на застосуваннi насамперед хвороботворних властивостей патогенних мiкробiв i токсичних продуктiв iхньоi життiдiяльностi. У спецiальнiй лiтературi зустрiчаiться термiн Влбактерiологiчна зброяВ», який широко застосовувався ранiше, коли основою вражаючоi дii такоi зброi вважали застосування тiльки патогенних мiкробiв iз бактерiй. Пiзнiше основою бактерiологiчноi зброi стали не тiльки бактерii, а й вiруси, рикетсii, грибки та шкiдники рослин, тому на сучасному етапi бiльш вiдповiдним i термiн Влбiологiчна зброяВ».

Для псування запасiв продовольства, нафтопродуктiв, деяких видiв вiйськового майна, оптичних приладiв та iншого обладнання можна за певних умов застосувати бактерii, грибки, якi швидко розкладають нафтопродукти, iзоляцiйнi матерiали, прискорюють корозiю металевих виробiв, окислення мiсць паяння контактiв електричних схем, що призводить до порушень i виходу з ладу складного електричного й оптичного обладнання.

Застосування бiологiчних засобiв пов'язане з властивостями патогенних мiкробiв у природних умовах проникати в органiзм людини i тварини такими шляхами: 1) з повiтрям через органи дихання - аерогенний, повiтрянокрапельний шлях; 2) з продуктами харчування i водою через травний тракт - алiментарний шлях; 3) через пошкоджену шкiру в результатi укусiв заражених кровососних членистоногих (вошей, блiх, комарiв, москiтiв, клiщiв) або хворих гризунiв - трансмiсiйний шлях; 4) через слизовi оболонки рота, носа, очей, а також через непошкод- жену шкiру - контактний шлях.

З воiнною метою вивченi й запропонованi такi способи бойового застосування бiологiчних засобiв: 1) розпилення бiологiчних рецептур для зараження приземного шару повiтря частинками аерозолю - аерозольний спосiб; 2) розсiювання штучно заражених бiологiчними засобами кровососних переносникiв, випуск хворих гризунiв, птахiв - трансмiсiйний спосiб; 3) зараження бiологiчними засобами повiтря i води в замкнутих просторах (об'iмах) за допомогою диверсiйного спорядження - диверсiйний спосiб; 4) використання бiологiчних боiприпасiв (ракет, авiабомб, снарядiв, мiн).

Аерозольний шлях - один з основних способiв зараження. За даними американських авторiв, зона вражаючоi дii бiологiчних боiприпасiв масою 20 кг, розпилених з лiтака, досягаi 100 тис. км.

Зараження людей i тварин вiдбуваiться пiсля контакту iз зараженими предметами, технiкою, рослинами, кормами, продуктами, хворими людьми i тваринами. Молоко, м'ясо, вовна, шкури, одержанi вiд хворих або уражених тварин, можуть бути джерелами iнфекцii i одним iз шляхiв поширення збудника i осередку ураження.

Переносниками збудникiв хвороб можуть бути комахи i гризуни, якi можуть заражатися в навколишньому середовищi (на нечистотах, трупах чи iх рештках) i потiм механiчно розносити (передавати) iнфекцiю.

РД також специфiчний шлях передачi iнфекцiйних хвороб, коли в органiзмi переносника (комахи, клiща, гризуна) проходять окремi стадii розвитку збудника. Пiсля укусу такою комахою, клiщем, твариною людини або тварини вiдбуваiться зараження, наприклад, сказом, туляремiiю, висипним тифом та iншими хворобами.

Поширення на великiй територii за короткий час масового захворювання людей називаiться епiдемiiю. Якщо захворювання охоплюi багато краiн, частин свiту, материки - називають пандемiiю. Охоплення великих територiй ураження хворобою рослин називаiться епiфiтотiiю, а масове ураження тварин на великих територiях - епiзоотiiю.

На утворення i поширення бiологiчного осередку ураження впливають такi особливостi бiологiчних засобiв:

1) висока ефективнiсть за рахунок масового ураження людей, сiльськогосподарських тварин i рослин збудниками особливо небезпечних iнфекцiйних хвороб i шкiдниками рослин на великих територiях;

2) можливiсть проникнення з повiтрям у житловi, виробничi й тваринницькi примiщення, протягом якого може статися масове перезараження людей, тварин (вiд 1 доби до 3 тижнiв);

3) здатнiсть тривалий час зберiгатися у навколишньому середовищi, в заражених комахах, клiщах, гризунах;

4) можливiсть застосування з диверсiйною метою для зараження продуктiв харчування, урожаю, кормiв, води для поширення епiдемiй i епiзоотiй;

5) складнiсть дiагностики захворювань людей, сiльськогосподарських тварин та iндикацii збудникiв у разi застосування ворогом бактерiй, вiрусiв та iнших мiкроорганiзмiв у складi комбiнованих рецептур.

Таким чином, висока бойова ефективнiсть цих засобiв обумовлена малою iнфекцiйною дозою, можливiстю таiмного застосування на великих територiях, труднощами iндикацii, вибором дii (тiльки на людину або на певний вид тварин), сильним психологiчним впливом i великим обсягом та складнiстю робiт з проти- бактерiологiчного захисту населення i лiквiдацii наслiдкiв iх застосування. Щоб досягти найбiльшого ефекту дii цих засобiв масового ураження людей, можуть бути використанi комбiнованi препарати, що вмiщують збудникiв декiлькох хвороб, рiзних токсинiв, а також бактерiальних засобiв у поiднаннi з отруйними речовинами.

В якостi бiологiчних засобiв ураження використовують: 1) бактерii - мiкроорганiзми рослинного походження (переважно одноклiтиннi),

що мають розмiри в межах 0,5-10 мкм i за сприятливих умов розмножуються простим дiленням через кожнi 20-30 хв. Вони здатнi зберiгатися у водi, та грунтi вiд 1 мiсяця до десяткiв рокiв, створюючи капсули (спори) стiйкi до висихання, високих i низьких температур. Тривалiсть iнкубацiйного перiоду 1-6 дiб. До основних бактерiологiчних засобiв вiдносяться збудники чуми, сибiрськоi виразки, бруцельозу, черевного тифу, туляремii, холери, мелiоiдозу, правця. РЖз великоi кiлькостi бактерiй, знайдених у природi, тiльки невелика частина видiв викликаi захворювання, тобто i патогенними (стафiлококи, стрептококи, стовбнякова паличка, холерний вiбрiон та iн.). Хвороботворнiсть бактерiй полягаi у iх здатностi проникати крiзь захиснi бар'iри органiзму й видiляти токсичнi речовини, якi викликають iнфекцiйнi захворювання;

2) вiруси - мiкроорганiзми, що мають розмiри в межах 0,08-0,35 мкм i розмножуються тiльки на живих тканинах (на вiдмiну вiд бактерiй). Вони добре переносять висушування та заморожування i i збудниками натуральноi вiспи, жовтоi лихоманки, рiзних видiв енцефалiтiв, лихоманки Денге, пситакозу, грипу, сапу, ящуру та iн. РЖнкубацiйний перiод вiрусних захворювань складаi 4-12 дiб;

3) рикетсii - це мiкроорганiзми, якi займають промiжне положення мiж бактерiями i вiрусами, живуть у тканинах уражених ними органiв, мають розмiри в межах 0,3-0,5 мкм. Вони не утворюють спор, але стiйкi до висушування i низьких температур (у висушеному виглядi можуть зберiгатись до пiвроку). РД збудниками висипного тифу, плямистоi лихоманки Скелястих гiр, Ку-лихо- манки, лихоманки Цуцугамуши. РЖнкубацiйний перiод захворювань складаi 4-23 доби;

4) грибки (мiкози) - одно- або багатоклiтиннi мiкроорганiзми рослинного походження, розмiри 3-50 мкм. Спори грибкiв дуже стiйкi до висушування, низьких температур, впливу сонячного свiтла i дезинфiкуючих засобiв. Вони викликають такi важкi iнфекцiйнi захворювання, як бластомiкоз, гiстоламоз, нокар- диоз, кокцидiоiдомiкоз. РЖнкубацiйний перiод захворювань складаi 5-20 дiб.

Як бiологiчнi засоби ураження найнебезпечнiшими для людей i антропозоонознi захворювання i група гострих, особливо небезпечних iнфекцiйних хвороб.

Антропозоонознi захворювання - загальнi для людей i тварин. До них належать бактерiальнi - чума, сибiрка, туляремiя, сап, мелiоiдоз; вiруснi - пситакоз, енце- фаломiiлiти, ящур; рикетсiйнi - Ку-пропасниця, плямиста пропасниця Скелястих rip; мiкози - кокцидiоiдомiкоз.

Група гострих, особливо небезпечних iнфекцiйних хвороб, якi уражають людей, це: вiруснi - натуральна вiспа, жовта пропасниця, грип; бактерiальнi - холера, черевний тиф; рикетсiйнi - висипний тиф.

Чума - гостре iнфекцiйне захворювання людей i тварин. РЖнкубацiйний перiод триваi 1-3 доби. Поширюiться блохами, повiтряно-краплинним шляхом, через заражену воду, продукти i корми. Збудник стiйкий у навколишньому середовищi. Хворий дуже небезпечний для оточення. Це найбiльш заразна i важка хвороба з групи iнфекцiйних, якi викликають хвороботворнi бактерii. Для чуми характернi висока температура, загальмована свiдомiсть, ураження серцево-судинноi системи й рiзко вираженi запальнi змiни в лiмфатичних вузлах, легенях та iнших органах. Основнi форми чуми: бубонна, легенева, септична, кишкова i шкiрна. Кишкова i шкiрна форми чуми як самостiйнi зустрiчаються рiдко.

Легенева i кишкова чума без лiкування швидко закiнчуiться смертю хворого, а шкiрна переходить у шкiрно-бубонну. Якщо при цьому хворих не лiкувати, може настати смерть.

Якщо своiчасно почати лiкування бубонноi i шкiрноi форм чуми антибiотиками, хворi видужують. При лiкуваннi легеневоi форми чуми смертнiсть знижуiться до 5-15%. Карантин триваi 6 дiб.

Сибiрка - гостре iнфекцiйне захворювання сiльськогосподарських тварин i людей. Людина може заразитися нею пiд час догляду за хворими тваринами, стиканнi з предметами, продуктами, шкурами, вовною, зараженими спорами, пiд час використання зараженого м'яса, а також вдиханнi пилу, в якому i спори збудника. Влiтку можна захворiти вiд укусу зараженого ТСедзя або мухи-жигалки. РЖнкубацiйний перiод - 1-3 доби.

Залежно вiд проникнення збудника в органiзм сибiрка може бути шкiрноi, легеневоi i кишковоi форми. Шкiрна форма сибiрки починаiться з появи на мiсцi проникнення мiкробiв червоноi плями, яка свербить, потiм перетворюiться на твердий вузлик, на вершинi якого утворюiться пухир. Пухир поступово наповнюiться кров'янистою рiдиною, потiм лопаiться i на його мiсцi з'являiться чорна кiрка - дiлянка мертвоi шкiри. Навколо цього мiсця виникають новi пухирчики, якi проходять такий же цикл розвитку. Так утворюiться карбункул сибiрки.

При легеневiй формi розвиваiться запалення легень внаслiдок потрапляння збудника через дихальнi шляхи. Симптоми: озноб, температура 40В° i бiльше, тиснення в грудях, кашель, рiзкий бiль, сльозотеча, голос хриплий, нежить. Кашель супроводжуiться видiленням рiдкого кров'янистого мокротиння. Без лiкування хвороба часто закiнчуються смертю хворого.

Кишкова форма сибiрки виникаi при зараженнi через рот. У хворого тяжке запалення кишкового тракту, частiше тонких кишок, утворюються виразки. Хвороба розвиваiться гостро: з'являються сильний рiжучий бiль у животi, блювота жовчю з домiшкою кровi, здуття живота, частий кров'яний пронос. При легеневiй i кишковiй формi температура висока i хвороба на 3-5-ту добу часто закiнчуiться смертю. Для лiкування хворим вводять антибiотики. Проти сибiрки i вакцини i сироватки. Строк карантину встановлюiться на 8 дiб.

Холера - гострозаразне кишкове захворювання людини. Зараження вiдбуваiться через воду, продукти, комах, розпилення в повiтрi. РЖнкубацiйний перiод триваi 1-5 днiв. Збудник у водi зберiгаiться до одного мiсяця, у продуктах - 4-20 днiв. Захворювання характеризуiться важким отруiнням мiкробними токсинами, виснажливими проносами i блювотою, рiзким зневодненням органiзму. Хворий швидко худне, з'являiться синюшнiсть, температура падаi до 35В° i нижче, настають судороги i затьмарення свiдомостi. Смертнiсть становить до 30%. Строк карантину - 6 дiб.

Черевний тиф - гостре iнфекцiйне захворювання внаслiдок проникнення збудника хвороби у шлунково-кишковий тракт iз зараженими водою i продуктами. У навколишнi середовище збудник з хворого органiзму видiляiться iз сечею i калом, може зберiгатися вiд кiлькох днiв до кiлькох мiсяцiв, особливо довго на харчових продуктах. РЖнкубацiйний перiод - 7-23 днi.

Захворювання супроводжуiться високою температурою, загальною iнтоксикацiiю, болючiстю у дiлянцi живота, проносом, затьмаренням свiдомостi, висипом на шкiрi грудей i живота у виглядi дрiбних рожевих цяточок. Якщо не проводити лiкування, смертнiсть досягаi 20%. Для профiлактики застосовують вакцину.

Висипний тиф - гостре iнфекцiйне захворювання людей. Зараження вiд хворого до здорового передаiться вошами. У хворого висока температура, сильний головний бiль i висип, бiль у всьому тiлi. Збудник рикетсii зберiгаiться у висушеному виглядi до 3-4 тижнiв. Смертнiсть без лiкування - до 40%, при лiкуваннi - 5%.

Натуральна вiспа - гострозаразне епiдемiчне захворювання людини. Зараження вiдбуваiться через дихальнi шляхи, пошкоджену шкiру i слизовi оболонки, при контактi з хворою людиною i зараженими предметами, iнкубацiйний перiод 13-14 днiв. Хвороба починаiться гостро з ознобу, пiдвищенням температури до 40В°. На 4-5-й день захворювання на обличчi й тiлi з'являються вузлики, якi перетворюються на пухирцi, потiм вони нагнивають кров'ю (чорна вiспа). Пухирцi пiдсихають, утворюються кiрочки, якi вiдпадаючи залишають пiсля себе слiди у виглядi вiспинок. Смертнiсть досягаi 40%, серед вакцинованих - до 10%. Карантин становить до 17 днiв.

Кокцидiоiдомiкоз - глибокий мiкоз - уражуi людей i тварин. РЖнкубацiйний перiод триваi 8-45 днiв. Хворий дуже небезпечний для оточення. Важко пiддаiться лiкуванню.

Бiологiчне зараження продуктiв, кормiв i води хвороботворними мiкробами або iх токсинами може стати джерелом ураження людей i сiльськогосподарських тварин. Картопля, овочi, фрукти, риба, м'ясо, молоко можуть бути зараженi збудниками холери, чуми, туляремii, ящуру, мелiоiдозу, черевного тифу, дизентерii, сапу, сибiрки та iнших небезпечних хвороб.

Незахищенi продукти, корми i вода найбiльш iнтенсивно заражаються збудниками хвороб у разi застосування iх у виглядi аерозолiв. Можливе зараження видiленнями хворих людей i тварин, комахами (паразитами), гризунами - переносниками iнфекцiйних захворювань, зараженими предметами догляду за хворими. Характер, ступiнь зараження продуктiв, кормiв i води, глибина проникнення в них хвороботворних мiкробiв залежать вiд виду збудникiв, шляхiв iх надходження в продукти, корми i воду, щiльностi зараження, виду продуктiв, кормiв, iхньоi вологостi, температури, часу та умов зберiгання.

Збудники багатьох iнфекцiйних хвороб швидко розмножуються, особливо таких, як холера, сибiрка, черевний тиф. Наприклад, потрапляючи у воду навiть на невеликiй дiлянцi рiчки, вони можуть заразити ii далеко за течiiю. Зараження невеликих i непроточних водойм, незахищених колодязiв може призвести до важких захворювань людей i тварин i стати причиною утворення осередку бiологiчного ураження.

2. Осередок бiологiчного ураження

У результатi потрапляння в навколишнi середовище небезпечних бiологiчних засобiв (аварiя, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування бiологiчноi зброi) i поширення на мiсцевостi хвороботворних мiкробiв, токсинiв, небезпечних шкiдникiв можуть утворитися зони бiологiчного зараження i осередки бiологiчного ураження.

Зона бiологiчного зараження - це територiя, заражена бiологiчними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники iнфекцiйних хвороб можуть поширюватися, збiльшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сiльськогосподарськi тварини i птиця, дикi звiрi i птахи, повiтря, мiсцевiсть, водойми, колодязi, резервуари з питною водою, фураж, сiльськогосподарськi посiви, запаси урожаю, продукти харчування, технiка, тваринницькi примiщення, пасовища i житловi примiщення.

Зона зараження характеризуiться видом бiологiчних засобiв, розмiрами, розмiщенням вiдносно об'iктiв господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки i змiною з часом. Розмiри осередку бiологiчного зараження залежать вiд типу, виду хвороботворних мiкробiв чи шкiдникiв рослин, iх кiлькостi, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середовищi, метеорологiчних умов, швидкостi iх виявлення своiчасностi проведення профiлактичних i лiкувальних заходiв.

Осередок бiологiчного ураження - це територiя, на якiй у результатi впливу бiологiчних засобiв (зброi противника) виникли масовi ураження людей, сiльськогосподарських тварин, рослин. Вiн може утворитися не тiльки в зонi зараження, а й за ii межами, як результат поширення iнфекцiйних захворювань. Осередок бiологiчного ураження характеризуiться видом бiологiчних засобiв, кiлькiстю уражених людей, тварин, рослин, тривалiстю дii вражаючих властивостей збудникiв хвороб.

На основi узагальнення даних, одержаних вiд санiтарно-епiдемiологiчних станцiй, ветеринарно-бактерiологiчних лабораторiй, станцiй захисту рослин, медичними службами ЦО i службами захисту тварин i рослин ЦО встановлюються межi зони бiологiчного зараження й осередку ураження.

Формування осередку бiологiчного ураження залежить вiд:

1) санiтарно-епiдемiологiчного i ветеринарно-санiтарного стану мiсцевостi, населеного пункту, тваринницьких примiщень;

2) якостi органiзацii i проведення протиепiдемiчних та протиепiзоотичних заходiв;

3) ступеня профiлактичноi iмунiзацii й рiвня iмунiтету проти захворювань, збудники яких можуть поширитися;

4) наявностi у сiльськогосподарському виробництвi сортiв сiльськогосподарських культур, стiйких проти найбiльш небезпечних хвороб i шкiдникiв;

5) наявностi медичних, ветеринарних засобiв профiлактики i лiкування найбiльш небезпечних хвороб i хiмiчних засобiв боротьби з хворобами й шкiдниками сiльськогосподарських культур.

Стiйкiсть осередку бiологiчного ураження залежить вiд температури, вологостi повiтря, наявностi сонячних днiв. Збудники багатьох хвороб при температурi нижче 0 В°С можуть тривалий час зберiгатися в зовнiшньому середовищi, тому взимку тривалiсть бiологiчного зараження бiльша. Влiтку при високiй температурi та iнтенсивнiй сонячнiй радiацii збудники хвороб гинуть швидше. Пiдвищення вологостi також сприяi зниженню стiйкостi збудникiв хвороб. За даними дослiджень вчених, iдеальним станом атмосфери для застосування бойових бiологiчних засобiв i iнверсiя, а найбiльш вигiдний час доби настаi пiсля заходу сонця, коли немаi прямоi дii сонячних променiв на бiоагенти. Виходячи з цього вважаiться, що великомасштабне застосування бiологiчноi зброi буде у вечiрнiй i нiчний час.

При виникненнi осередку бiологiчного зараження для запобiгання поширенню iнфекцiйних захворювань iз первинного осередку, вводиться карантин i обсервацiя.

Карантин - це система державних заходiв, якi проводяться в епiдемiчному (епiзоотичному, епiфiтотичному) осередку для запобiгання поширенню iнфекцiйних захворювань з вогнища ураження та для повноi iзоляцii i лiквiдацii його.

Карантин передбачаi iзоляцiю колективу, всерединi якого виникли iнфекцiйнi хвороби, з госпiталiзацiiю хворих, обсервацiiю тих, хто був у контактi з ними, медичним i ветеринарним спостереженням за рештою. З цiiю метою проводяться такi адмiнiстративно-господарськi заходи: забороняються в'iзд i виiзд людей, вивезення тварин, продукцii тваринництва i рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепiдемiчнi, ветеринарно-санiтарнi, санiтарно-гiгiiнiчнi, проти- епiзоотичнi лiкувально-профiлактичнi заходи. Навколо осередку встановлюють охорону. Через спецiальнi пункти пiд контролем медичноi служби ЦО органiзують постачання людей, якi знаходяться в осередку.

Карантиннi заходи в повному обсязi проводять тiльки при появi особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке i масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна вiспа, висипний тиф, ящур, сибiрка, сап). Припиняiться карантин пiсля закiнчення строку максимального iнкубацiйного перiоду захворювання (з моменту виявлення й iзоляцii останнього хворого).

Обсервацiя - це система заходiв спостереження за iзольованими людьми або тваринами, якi прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливiй зонi, тобто на територii, яка межуi з осередком ураження. Цi заходи включать обмеження в'iзду i виiзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукцii тваринництва без попереднього знезараження i дозволу медичноi й ветеринарноi служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування i водою.

В осередку бiологiчного зараження проводять профiлактичнi й санiтарно- гiгiiнiчнi заходи, дезинфекцiю i санiтарну обробку людей, тварин, води, технiки та iн. Особовий склад формувань робiтники i службовцi, якi перебувають в осередку, для його лiквiдацii переводяться на казармене становище. Тривалiсть карантину i обсервацii встановлюють, виходячи iз тривалостi максимального iнкубацiйного перiоду захворювання.

Осередок бiологiчного ураження може бути в мирний час при виникненнi iнфекцiйних захворювань людей, тварин i рослин внаслiдок завезення чи перенесення збудника хвороби з iнших краiн або в результатi порушення епiдемiологiчних норм.

3. Осередок комбiнованого ураження

Осередок комбiнованого ураження - це територiя, у межах якоi в результатi масового ураження, а також iнших засобiв нападу противника виникли масовi комбiнованi ураження людей, сiльськогосподарських тварин, садiв, лiсових насаджень, руйнування i пошкодження будiвель i споруд. Комбiнованi ураження можуть виникнути вiд дii кiлькох вражаючих факторiв одного виду зброi масового ураження або поiднання рiзних видiв зброi.

Такий осередок може виникнути i в мирний час при стихiйних лихах, аварiях i катастрофах з одночасним або послiдовним впливом на людей, тварин, сiльськогосподарськi рослини i лiсовi насадження кiлькох вражаючих факторiв з комбiнованим ураженням.

Таке одночасне або послiдовне ураження людей i тварин може призвести до значного збiльшення втрат i значно ускладнити надання медичноi та ветеринарноi допомоги, ведення рятувальних робiт, залучення великоi кiлькостi сил i засобiв для проведення вiдновлювальних робiт. Тому осередок комбiнованого ураження - це не просто збiг кiлькох вражаючих факторiв, а система взаiмодii рiзних вражаючих факторiв, якi ускладнюють обстановку i наслiдки. Розвиток i перебiг комбiнованих уражень залежать вiд послiдовностi впливу вражаючих факторiв, тривалостi iх дii, виду, типу ОР, ступеня забруднення радiоактивними речовинами, виду збудникiв iнфекцiйних захворювань, ступеня надання медичноi допомоги людям i ветеринарноi тваринам, можливостi органiзацii захисту сiльськогосподарських рослин i лiсових насаджень.

Список використаноi лiтератури

1. Попередження надзвичайних ситуацiй. тАУК.: Штаб цивiльноi оборони Украiни, 1997. тАУ 207 с. 2. Шоботов В.М. Цивiльна оборона. Навч.посiб. тАУ Киiв: тАЮЦентр навчальноi лiтературитАЭ, 2004. тАУ 438 с.

3.А. М. Архангельський "Бактерiологiчна зброя i захист вiд нього", Москва, 1971

4. Ю. В. Боровський, Р. Ф. Галiiв "Бактерiологiчна зброя ймовiрного противника та захист вiд нього", Москва, 1990

Вместе с этим смотрят:

Безопасность Республики Беларусь в военной сфере

Боевая служба временного розыскного поста

Вклад М.В. Фрунзе в развитие советской военной стратегии, оперативного искусства и тактики

Военно-транспортный самолёт Ил-76

Военнослужащий тАФ специалист, в совершенстве владеющий оружием и военной техникой