Аналiз основних правових положень перевезення пасажирiв та багажу
ЗМРЖСТ
Вступ
Роздiл РЖ Поняття та характеристика договору перевезення пасажирiв та багажу
1.1 Загальнi засади перевезення пасажирiв та багажу
1.2 Поняття договору перевезення пасажирiв та багажу
1.3 Змiст договору та порядок виконання
1.4 Сторони договору перевезення пасажирiв та багажу iх правовий статус
1.5 Форма договору перевезення пасажирiв та багажу
1.6 Особливостi правовiдносин перевезення
Роздiл РЖРЖ Особливостi перевезення пасажирiв рiзними видами транспорту
2.1 Перевезення пасажирiв та багажу залiзничним транспортом
2.2 Перевезення пасажирiв та багажу автомобiльним транспортом
2.3 Перевезення пасажирiв та багажу внутрiшньоводним i морським транспортом
2.4 Перевезення пасажирiв та багажу авiацiйним транспортом
2.5 Особливостi перевезення небезпечних вантажiв
Роздiл РЖРЖРЖ Вiдповiдальнiсть за порушення договору перевезення пасажирiв та багажу
3.1 Загальна характеристика цивiльно-правовоi вiдповiдальностi за порушення транспортних зобов'язань
3.2 Вiдповiдальнiсть за порушення договору перевезення пасажирiв та багажу залiзничним транспортом
3.3 Вiдповiдальнiсть за порушення договору перевезення пасажирiв та багажу автомобiльним транспортом
3.4 Вiдповiдальнiсть за порушення договору перевезення пасажирiв та багажу внутрiшньоводним i морським транспортом
3.5 Вiдповiдальнiсть за порушення договору перевезення пасажирiв та багажу авiацiйним транспортом
3.6 Звiльнення перевiзника вiд вiдповiдальностi
Висновки
СПИСОК використаних джерел
ВступУ всiх краiнах свiту транспорт i однiiю з важливих галузей народного господарства та складовою частиною мiжлюдських стосункiв. Сам процес перевезень не виробляi нового продукту, але виступаi як сполучна ланка мiж пiдприiмствами, сприяючи функцiонуванню iнших галузей економiки, розв'язанню соцiальних задач, рацiональному та гнучкому використанню виробничих сил, забезпечуючи обороноздатнiсть краiни.
Тому державна полiтика становлення та розвитку транспортного комплексу Украiни передбачаi забезпечення своiчасного, повного та якiсного задоволення потреб населення i суспiльного виробництва у перевезеннях, створення рiвних умов для розвитку господарськоi дiяльностi пiдприiмств транспорту всiх форм власностi та входження транспортного комплексу Украiни до iвропейськоi i свiтовоi транспортноi системи.
За договором про перевезення пасажира перевiзник зобов'язуiться перевезти пасажира до пункту призначення, а в разi здачi пасажиром багажу тАФ також доставити багаж до пункту призначення i видати його уповноваженiй на одержання багажу особi; пасажир зобов'язаний сплатити встановлену плату за проiзд, а при здачi багажу тАФ i за його перевезення (910 ЦК Украiни).
Перевезення пасажирiв здiйснюiться залiзничним, рiчковим, морським, повiтряним та автомобiльним транспортом, а в мiстах тАФ метрополiтеном, трамваями i тролейбусами. РЖснують автомобiльнi примiськi, мiжмiськi перевезення пасажирiв та мiськi автобуснi, а також перевезення маршрутними та вантажопасажирськими таксомоторами. Перевезення за плату пасажирiв та iхнiх речей громадянами, якi здiйснюють iх епiзодично, регулюються нормами про договiр пiдряду, а не правилами транспортного законодавства.
Роль i значення транспорту закрiплено статтею 1 Закону Украiни ВлПро транспортВ» вiд 10 листопада 1994 р., в якiй визначаiться, що транспорт i однiiю з найважливiших галузей суспiльного виробництва, яка покликана задовольнити потреби населення та суспiльного виробництва в перевезеннях. Отже, законодавець визначаi транспорт як важливу галузь суспiльного виробництва, що перебуваi у тiснiй взаiмодii з промисловiстю; енергетичним, агропромисловим, будiвельним i торговельним комплексом; зв'язком; житловим господарством, побутовим обслуговуванням населення; сферою використання й охорони природних ресурсiв тощо. У кожнiй з перерахованих галузей i окремi специфiчнi матерiальнi умови виробництва, технологiчнi процеси, структура пiдприiмств, особовий склад працiвникiв i т. iн.
На сьогоднiшнiй час чи не найпоширенiша функцiя транспорту полягаi у перевезеннi пасажирiв. Щорiчно обсяги перевезення пасажирiв збiльшуються на таких видах транспорту, як автомобiльний, залiзничний, вiдновлюi своi можливостi за рахунок покращення матерiальноi та технiчноi бази рiчковий, морський та авiацiйний транспорт.
На даний момент вважаiться, що для задоволення потреб у перевезеннi пасажирiв та багажу необхiднi транспортнi засоби й комплекси, якi мають бути побудованi й повиннi перебувати у вiдповiдному технiчному станi, своiчасне впровадження заходiв технiчного переозброiння i передових методiв з вдосконалення всiх ланок транспортноi системи. Досягнення стратегiчних результатiв, якi повинна забезпечувати транспортна система, залежить вiд виконання вищезазначених завдань.
Сьогоднi в Украiнi транспортний комплекс маi свою органiзацiйну структуру. За Законом Украiни ВлПро транспортВ» (роздiлi II, ст. 21) у нашiй краiнi сформована РДдина транспортна система, яка охоплюi всi види державного, колективного й приватного транспорту, транспортно-технiчнi засоби, рухомий склад, структури управлiння на кожному видi транспорту та соцiально-економiчного забезпечення. Пiдтвердженням цьому i статтi 22тАФ40 зазначеного вище Закону. Так, стаття 22 визначаi склад залiзничного транспорту, до якого входять пiдприiмства залiзничного транспорту, що здiйснюють перевезення пасажирiв i вантажiв, рухомий склад залiзничного транспорту, залiзницi, шляхи сполучення, а також промисловi, будiвельнi, торговельнi та постачальницькi пiдприiмства, навчальнi заклади, технiчнi школи, дитячi дошкiльнi заклади, заклади охорони здоров'я, фiзичноi культури та спорту, культури, науково-дослiднi, проектно-конструкторськi органiзацii, пiдприiмства промислового залiзничного транспорту та iншi пiдприiмства, установи й органiзацii незалежно вiд форм власностi, що забезпечують його дiяльнiсть i розвиток. Подiбнi статтi визначають iншi складники транспорту.
Необхiдно зазначити, що в юридичнiй лiтературi вважаiться - транспортнi правовiдносини мають всi ознаки цивiльно-правових вiдносин, якi врегульованi нормами цивiльного права на пiдставах договору перевезень.
Враховуючи формування нових економiчних вiдносин, створення стабiльноi та незалежноi ринковоi iнфраструктури на сьогоднiшнiй день повиннi бути актуальними питання подальшого розвитку транспортноi системи, збiльшення обсягiв перевезень, в тому числi i пасажирiв, що забезпечить наповнюванiсть державного та мiсцевих бюджетiв.
На сьогоднiшнiй час транспортне право Украiни тiльки починаi вiдокремлюватись в самостiйну галузь права. У звтАЩязку з цим в юридичнiй лiтературi майже немаi робот, якi б висвiтлювали основнi принципи дiяльностi та правового регулювання транспорту.
Актуальнiсть теми. Полягаi в тому, що утворення Украiни та становлення ii як демократичноi, правовоi, соцiальноi держави стало результатом втiлення багатовiкових традицiй державотворення украiнського народу. Подальший державний розвиток обумовлюi необхiднiсть удосконалення державноi полiтики у сферi перевезень. Транспорт тАУ найважливiша ланка у сферi економiчних вiдносин, одна iз провiдних галузей матерiального виробництва. Вiн бере участь у створеннi продукцii та доставцi ii споживачам, здiйснюi звтАЩязок мiж виробництвом та споживанням, мiж рiзними галузями господарства, мiж краiнами та регiонами. Без вiдносин у сферi перевезення був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхiднi зв'язки щодо постачання сировини i продукцii.
В якостi обтАЩiкту дослiдження в роботi взяте чинне законодавство Украiни про транспорт та договiрнi вiдносини, а також деякi працi юристiв в галузi транспортного, цивiльного, господарського права, серед яких можна назвати таких, як: Демський Е.Ф., Гiжевський В.К., О.В. Дзеру, Н.С. Кузнiцову, О.А.Пiдопригору, Д.В.Боброву, С.М. Приступу, Сергiiва А.П., Толстого Ю.К., Корнiiва С.М., Братуся С. Н., Попова Ю.А., Маслова В.Ф.та iн.
Мета роботи полягаi в аналiзi основних правових положень одного iз iнститутiв транспортного права тАУ перевезення пасажирiв та багажу.
Головнi завдання тАУ проаналiзувати нормативно-правову базу перевезень пасажирiв рiзними видами транспорту, окреслити основнi напрями ii систематизацii. Робота побудована таким чином, щоб максимально виконати поставленi завдання. У звтАЩязку iз цим: спочатку буде дано характеристику правових вiдносин, якi виникають пiд час перевезення пасажирiв рiзними видами транспорту i якi оформленi вiдповiдними цивiльними договорами, будуть видiленi основнi права та обовтАЩязки сторiн в цих вiдносинах. Потiм будуть видiленi основнi пiдстави юридичноi вiдповiдальностi за порушення договорiв перевезення пасажирiв та багажу, а також пiднятi основнi актуальнi проблеми, що виникли сьогоднi в дiяльностi транспортноi системи Украiни.
В роботi використанi рiзноманiтнi науковi загальнi та спецiальнi методи, такi як: логiчний, порiвняльний, iсторичний, методи синтезу та аналiзу та iн.
Роздiл РЖПоняття та характеристика договору перевезення пасажирiв та багажу1.1 Загальнi засади перевезення пасажирiв та багажуЗмiст спецiальноi правоздатностi деяких пiдприiмств становить виробнича дiяльнiсть з надання послуг. Однi послуги являють собою результат певних видiв дiяльностi або працi (споживнi вартостi) i втiлюються у товарах, iншi, навпаки, не залишають реальних результатiв, якi б iснували окремо вiд виконавцiв цих послуг. Головною особливiстю договорiв про надання послуг, на вiдмiну вiд договорiв про виконання робiт, i те, що надання послуг невiддiльне вiд дiяльностi особи, яка надаi послуги. Корисний ефект такоi дiяльностi не виступаi у виглядi певного осяжного матерiалiзованого результату, як це маi мiсце у пiдрядних договорах, а полягаi в самому процесi надання послуги. Зобов'язання з надання послуг виникають, зокрема, з транспортних договорiв.
У ст. 6 Закону Украiни "Про транспорт" вiд 10 листопада 1994 р. визначено загальнi основи господарськоi дiяльностi пiдприiмств транспорту. Перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти, надання iнших транспортних послуг, експлуатацiя та ремонт шляхiв здiйснюють залiзницi, пароплавства, порти (пристанi), автомобiльнi, авiацiйнi, дорожнi пiдприiмства, якщо це передбачено iх статутами [34, с. 247].
Пiдприiмства транспорту здiйснюють перевезення та надають послуги на основi державних контрактiв i договорiв про перевезення пасажирiв i вантажiв з урахуванням економiчноi ефективностi перевiзних та переробних можливостей транспорту. Економiчнi вiдносини пiдприiмств транспорту, що виникають у процесi перевезення, ТСрунтуються на принципах взаiмноi вигоди, рiвноi та повноi вiдповiдальностi [32, с. 64].
Вiдносини пiдприiмств транспорту загального користування з центральними та мiсцевими органами виконавчоi влади та органами мiсцевого самоврядування будуються на основi податкiв, податкових пiльг, встановлених нормативiв та iнших економiчних засобiв вiдповiдно до чинного законодавства Украiни.
Транспортнi договори подiляються на основнi та допомiжнi. Основнi транспортнi договори опосереднюють головну сферу взаiмовiдносин транспортних органiзацiй та клiiнтури (договори про перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти, договори буксирування). Допомiжнi договори сприяють нормальнiй органiзацii перевiзного процесу (договори на органiзацiю перевезень, експедицii, на експлуатацiю пiд'iзних колiй, подачу i забирання вагонiв тощо).
Перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти залежно вiд видiв транспорту, якими вони здiйснюються, подiляються на: а) залiзничнi; б) внутрiшнiми водними шляхами (рiчковi); в) морськi; г) повiтрянi; д) автомобiльнi.
Крiм того, перевезення у межах територiальноi сфери дii однiii транспортноi органiзацii (наприклад, Львiвськоi залiзницi) вважаються перевезеннями мiсцевого сполучення; перевезення двома чи кiлькома органiзацiями одного виду транспорту i перевезеннями у прямому сполученнi, а перевезення за iдиним транспортним документом органiзацiями рiзних видiв транспорту тАФ перевезеннями у прямому змiшаному сполученнi. На морському транспортi перевезення та буксирування бувають: а) каботажнi тАФ мiж портами Украiни; б) мiжнароднi тАФ мiж iноземними портами [43, с. 276].
Кожен iз видiв транспорту i окремою господарською системою, що взаiмодii з iншими транспортними системами. Крiм перелiчених, iснуi ще один вид транспорту тАФ трубопровiдний, який перекачуi нафту, газ, воду тощо. Проте вiдносини, що складаються при транспортуваннi цих продуктiв трубопроводами, регулюються або законодавством про поставки, або законодавством про постачання енергетичних та iнших ресурсiв через приiднану мережу. Органiзацiя, що експлуатуi трубопровiд, водночас i й володiльцем продукцii, яка перебуваi у трубопроводi [44, с. 186].
У ЦК УРСР (статтi 358тАФ368), ЦК Украiни (статтi 908тАФ928), ГК Украiни (статтi 306тАФ315) визначено загальнi норми щодо договорiв про перевезення пасажирiв i вантажiв. Детальнiше умови перевезення пасажирiв, вантажiв i багажу та вiдповiдальнiсть сторiн за цими перевезеннями регулюють статути (кодекси) окремих видiв транспорту та правила, прийнятi у встановленому порядку. Зокрема, на залiзничному транспортi дii Закон Украiни "Про залiзничний транспорт" вiд 4 липня 1996 p., Статут залiзниць Украiни, затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 6 квiтня 1998 р., на рiчковому тАФ Статут внутрiшнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 15 жовтня 1955 р., на морському тАФ Кодекс торговельного мореплавства Украiни, затверджений Верховною Радою Украiни 9 грудня 1994 р[5, с. 349]., на повiтряному тАФ Повiтряний кодекс Украiни, затверджений Верховною Радою Украiни 4 травня 1993 р [7]. Умови перевезення пасажирiв, вантажiв та багажу автомобiльним транспортом i вiдповiдальнiсть сторiн за цi перевезення визначаються Законом Украiни "Про автомобiльний транспорт" вiд 5 квiтня 2001 p., Статутом автомобiльного транспорту УРСР, затвердженим постановою Ради Мiнiстрiв УРСР 27 червня 1969 р., та iншими нормативними актами.
Згiдно зi статутами (кодексами) розробляються та затверджуються правила перевезення на окремих видах транспорту, а також у змiшаному сполученнi.
За договором перевезення пасажира одна сторона (перевiзник) зобов'язуiться перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разi здавання багажу тАФ також доставити багаж до пункту призначення та видати його особi, яка маi право на одержання багажу, а пасажир зобов'язуiться сплатите встановлену плату за проiзд, а у разi здавання багажу тАФ також за його провезення (ч. 1 ст. 910 ЦК).
Договiр перевезення пасажира i багажу тАФ це оплатний, двостороннiй та консенсуальний договiр.
Договiр укладаiться як усно тАФ в разi попереднього продажу квитка, так i шляхом вчинення конклюдентних дiй тАФ посадка пасажира при подачi транспортного засобу [30, с. 369].
Вiдповiдно до ст. 910 ЦК Украiни - за договором перевезення пасажира одна сторона (перевiзник) зобов'язуiться перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разi здавання багажу тАФ також доставити багаж до пункту призначення та видати його особi, яка маi право на одержання багажу, а пасажир зобов'язуiться сплатити встановлену плату за проiзд, а у разi здавання багажу тАФ також за його провезення.
Укладення договору перевезення пасажира та багажу пiдтверджуiться видачею вiдповiдно квитка та багажноi квитанцii, форми яких встановлюються вiдповiдно до транспортних кодексiв (статутiв).
Вiдповiдно до ст. 187 КТМ доказом укладення договору морського перевезення пасажира i сплати вартостi проiзду i виданий перевiзником квиток. Договiр морського перевезення пасажира включаi i умову про доставку перевiзником каютного багажу. При здачi багажу пасажир сплачуi вартiсть його перевезення, що засвiдчуiться багажною квитанцiiю. Договiр морського круiзу (ст. 195-202 КТМ) не квалiфiкуiться як рiзновид договору морського перевезення пасажира, а вважаiться iнститутом, що iснуi поряд з iнститутом морського перевезення пасажирiв [30, с. 370].
Перевезення пасажирiв i багажу внутрiшнiми водними шляхами регулюються ст. 104-125 СВВТ.
Розгорненi правила, якi регулюють вiдносини щодо перевезення пасажирiв, багажу i вантажобагажу залiзничним транспортом, встановленi ст. 100-104 СЗУ, Порядком обслуговування громадян залiзничним транспортом, Правилами перевезень пасажирiв, багажу, вантажобагажу та пошти залiзничним транспортом Украiни. Укладення договорiв перевезення пасажира автомобiльним транспортом маi свою специфiку. Зазвичай такi договори укладаються автовокзалами, автостанцiями, вiд iменi перевiзника (ст. 42 Закону "Про автомобiльний транспорт" ). Договiр укладаiться в письмовiй формi, якщо може бути пасажирський квиток, договiр, квитанцiя тощо. Встановлюiться, що договiр вважаiться укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проiзду. Укладений в такий спосiб договiр набуваi чинностi з моменту посадки пасажира в автомобiльний транспортний засiб. При туристичних перевезеннях, при перевезеннях на замовлення, а також у випадках, коли пасажир користуiться право пiльгового проiзду договiр перевезення вважаiться укладеним з моменту посадки в автобус. Стосовно таксi встановлюються, що з моменту посадки пасажира договiр перевезення набуваi чинностi (ст. 52 Закону "Про автомобiльний транспорт"). Всi цi особливостi визначення моменту укладення договору перевезення та набуття ним чинностi не мають iстотного практичного значення, а лише пiдкреслюють неконструктивнiсть iдеi використання поряд з правовою конструкцiiю укладення цивiльно-правового договору правовоi конструкцii набуття (набрання) ним чинностi (ч. 2 ст. 631 ЦК).
Перевезення мiським електричним транспортом також здiйснюiться на договiрних засадах (ст 4 Закону "Про мiський електричний транспорт") Вшносини щодо перевезення регулюються Правилами користування трамваiм i тролейбусом в мiстах Украiни.
Сьогоднi при регулюваннi транспортних вiдносин пiд час перевезення пасажирiв та iх багажу постають двi головнi проблеми, якi повтАЩязанi iз:
1) створенням досконалоi та систематизованоi нормативно-правовоi бази в сферi транспорту;
2) забезпеченням високого рiвня транспортних послуг, якi б вiдповiдали свiтовим стандартам i задовольняли iнтереси та потреби пасажира.
Для вирiшення зазначених проблем необхiдно, в першу чергу, визначити правову природу транспортних вiдносин та окреслити iх юридичне оформлення.
Як вже зазначалось, виникаючi при наданнi транспортом послуг з перевезення пасажирiв вiдносини оформляються договором, в силу якого одна сторона (перевiзник) зобов'язуiться перевезти пасажира в обумовлений пункт призначення, а iнша сторона (пасажир) зобов'язуiться сплатити за проiзд установлену плату. Таким чином в даних вiдносинах i , як мiнiмум, двi сторони, що надiленi взаiмними правами та обовтАЩязками. Такi вiдносини носять цивiльно-правовий характер. Правовi пiдстави договору перевезення пасажирiв та iх багажу передбаченi ст. 910 Цивiльного кодексу Украiни (далi тАУ ЦК), що набув чинностi з 01 сiчня 2004 року. Вiдповiдно до вказаноi статтi за договором перевезення пасажира одна сторона (перевiзник) зобов'язуiться перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разi здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особi, яка маi право на одержання багажу, а пасажир зобов'язуiться сплатити встановлену плату за проiзд, а у разi здавання багажу - також за його провезення.
Укладення договору перевезення пасажира та багажу пiдтверджуiться видачею вiдповiдно квитка та багажноi квитанцii, форми яких встановлюються вiдповiдно до транспортних кодексiв (статутiв) [44, с. 188].
Необхiдно погодитись з тим, що на сьогоднiшнiй час оформлення вiдносин з перевезення пасажирiв у виглядi договору та надання iм цивiльно-правового характеру i найоптимальнiшим варiантом.
Якщо дати цивiльно-правову характеристику даному договору, необхiдно зазначити, що вiн i взаiмним, оплатним i консенсуальним. Крiм того, договiр перевезення пасажирiв та багажу транспортом загального користування i публiчним [30, с. 374].
Перевезення пасажирiв та багажу регулюiться в загальнiй формi Цивiльним кодексом, транспортними статутами i кодексами, а також дiючими Правилами надання послуг по перевезенню пасажирiв. Про це зазначаi вже згадана ст. 910 ЦК Украiни, що носить вiдсилочний характер.
Потрiбно пiдкреслити - оскiльки стороною розглядуваного договору виступаi громадянин-споживач (пасажир), на цей вид перевезень поширюiться Закон Украiни тАЬПро захист прав споживачiвтАЭ та iншi правовi акти. Всi згаданi нормативнi документи в сукупностi складають законодавство, яке регламентуi iнститут перевезення пасажирiв. Не можна визнати позитивним iснування такоi кiлькостi нормативних актiв для однiii сфери надання послуг. Це обумовлюi виникнення правових колiзiй, вiдсутнiсть чiткого механiзму вiдповiдальностi субтАЩiктiв, що надають послуги з перевезення пасажирiв.
Розглянемо загальнi характеристики даного договору, його iстотнi умови та змiст.
Сторонами в розглядуваному видi цивiльно-правових договорiв i пасажир i перевiзник, що мають чiтко визначенi права й обовтАЩязки, якi характеризують iх правовий статус та визначають iстотнi умови договору.
Однiiю iз iстотних умов договору перевезення пасажирiв являiться плата.
Провiзна плата, будучи цiною договору, на транспортi загального користування визначаiться тарифами, а в iнших випадках тАФ угодою сторiн. Тарифи на перевезення встановлюються державними i мiсцевими (для мiського i примiського транспорту) органами виконавчоi влади. Тарифи залежать вiд виду перевезення, його вiдстанi, роду (типу) перевiзних засобiв i категорii (класу) займаного в них мiсця. РЖснують загальнi i пiльговi тарифи для деяких пасажирiв. У встановлених законом випадках пасажир взагалi може бути звiльнений вiд внесення проiзноi плати (пенсiонери в мiському транспортi й iн.). Понесенi в зв'язку з цим витрати вiдшкодовуються транспортнiй органiзацii за рахунок засобiв вiдповiдного бюджету. Проiзна плата вноситься при укладаннi договору. Виключення складають перевезення в не маршрутних таксомоторах, розрахунки за перевезення в яких здiйснюються пiсля iх завершення.
Основний обов'язок пасажира тАФ сплата проiзних платежiв. Придбання квитка й означаi виконання даного обов'язку, якщо пасажиру не надане право безплатного проiзду. Пасажир зобов'язаний зберiгати квиток до закiнчення поiздки i пред'явити його в шляху проходження на першу вимогу посадових осiб, уповноважених на перевiрку проiзних документiв. Пасажир, виявлений у потязi (на суднi, у лiтаку) без квитка або з квитком, що не даi право на проiзд у даному потязi (на суднi, у лiтаку), зобов'язаний сплатити штраф у встановленому розмiрi i, крiм того, вартiсть проiзду до найближчоi станцii (порту). Потiм вiн або здобуваi квиток для подальшого проходження, або вiддаляiться з потяга (знiмаiться з рейса). Пасажири зобов'язанi дотримуватись встановлених правил перевезень [30, с. 378].
Права, що належать пасажиру, рiзнi i можуть бути зв'язанi з:
а) висновком i виконанням договору перевезення;
б) змiною спочатку укладеного договору
в) вiдмовленням вiд його виконання.
У самому загальному видi вони зазначенi в Цивiльному кодексi Украiни та конкретизованi в транспортних статутах i кодексах.
Так, вiдповiдно до ст. 911 ЦК пасажир маi право:
1) одержати мiсце у транспортному засобi згiдно з придбаним квитком;
2) провозити з собою безоплатно одну дитину вiком до шести рокiв без права зайняття нею окремого мiсця;
3) купувати для дiтей вiком вiд шести до чотирнадцяти рокiв дитячi квитки за пiльговою цiною;
4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);
5) зробити не бiльше однiii зупинки в дорозi з подовженням строку чинностi проiзних документiв (квитка) не бiльше нiж на десять дiб, а в разi хвороби - на весь час хвороби;
6) вiдмовитися вiд поiздки, повернути квиток i одержати назад повну або часткову вартiсть квитка - залежно вiд строку здавання квитка згiдно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);
7) отримувати повну та своiчасну iнформацiю про час та мiсце вiдправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документi (квитку) маршрутом.
Пасажир може мати також iншi права, встановленi iншими законами, транспортними кодексами (статутами), iншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються вiдповiдно до них.
Таким чином перелiк прав пасажира не замикаiться в рамках транспортного законодавства. Пасажир, що виступаi як споживач, маi й iншi права, що випливають iз Закону Украiни тАЬПро захист прав споживачiвтАЭ.
Насамперед, пасажир маi право зайняти мiсце вiдповiдно до квитка. У випадку ненадання пасажиру мiсця вiдповiдно до квитка перевiзник зобов'язаний надати йому мiсце хоча б i бiльш високоi категорii без стягування доплати. При згодi пасажира зайняти мiсце меншоi вартостi йому повертаiться рiзниця. Якщо пасажир вiдмовляiться вiд запропонованоi йому замiни, перевiзник повертаi вартiсть проiзду. Крiм того, пасажир вправi провозити iз собою безкоштовно одну дитину визначеного вiку, якщо вона не займаi окремого мiсця. РЖншi з пасажиром дiти провозяться по дитячих квитках з наданням окремого мiсця.
Пасажир вправi також безкоштовно провозити iз собою речi (ручну поклажу) у межах установлених вагових норм. Понад цi норми ручна поклажа може провозитися як багаж за окрему плату. Пасажир вправi зробити одну зупинку на шляху (якщо це можливо в залежностi вiд виду транспорту), попередивши про те перевiзника, iз продовженням термiну придатностi квитка на встановлений час, а у випадку хвороби тАФ на час хвороби (при наявностi довiдки з лiкувальноi установи).
Нарештi, пасажир вправi вiдмовитися вiд договору до початку перевезення або на шляху проходження. Вiдмовлення може бути змушеним (хвороба, затримка рейсу i т.д.) i добровiльним. При змушеному вiдмовленнi пасажиру повертаються грошi по невикористаному цiлком або частково квитку. Наслiдки добровiльного вiдмовлення залежать вiд часу вiдмовлення. Частина, що повертаiться пасажиру, вартостi проiзду назад пропорцiйна кiлькостi часу, що залишилась до вiдправлення транспортного засобу. Вона визначаiться в транспортних статутах i кодексах.
У випадку припинення договору на шляху проходження пасажиру повертаiться вартiсть проiзду за непрослiдовану вiдстань. В усiх випадках повернення проiзних документiв з пасажира стягуiться встановлений збiр.
РЖнша сторона договору - перевiзник зобов'язаний доставити пасажира в пункт призначення в термiни, визначенi транспортним законодавством. Цi термiни фiксуються в затверджених перевiзником розкладах руху транспортних засобiв (польотiв). Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за затримку вiдправлення пасажира, а також за запiзнення прибуття транспортного засобу, що перевозить пасажира, у пункт призначення (за винятком перевезень у мiському i примiському сполученнях) [30, с. 381].
Вiдповiдальнiсть перевiзника настаi при наявностi його провини i полягаi, як правило, в сплатi неустойки (штрафу) у розмiрi, встановленому транспортним статутом або кодексом.
Провина перевiзника в такому простроченнi презумуiться: вiн вiдповiдаi, якщо не доведе, що затримка або запiзнення мали мiсце внаслiдок нездоланноi сили, усунення несправностi транспортних засобiв, що загрожуi життю або здоров'ю громадянина, або iнших обставин, що не залежать вiд перевiзника. Крiм того, при вiдмовленнi пасажира вiд перевезення через затримку вiдправлення транспортного засобу перевiзник повертаi пасажиру проiзну плату [37, с. 863].
Необхiдно зазначити, що вiдповiдальнiсть перевiзника за заподiяння шкоди життю i здоров'ю пасажира визначаiться не правилами про договiр перевезення, а нормами делiктного права. У цьому випадку перевiзник вiдповiдаi за заподiяння шкоди життю i здоров'ю пасажира (у тому числi безквиткового), виступаючи як власник джерела пiдвищеноi небезпеки.
Лише на морському транспортi встановлено, що перевiзник вiдповiдаi за смерть пасажира або ушкодження його здоров'я при наявностi провини. Отже, не допускаiться безвинна вiдповiдальнiсть перевiзника перед пасажиром за пiдвищено небезпечну дiяльнiсть по експлуатацii транспорту.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що умови, пiдстави та порядок укладення договорiв перевезення пасажирiв i майже однаковими на всiх видах транспорту:
- сторонами в таких правовiдносинах виступають перевiзник та пасажир;
- iстотною умовою договору i його цiна, яку сплачуi пасажир;
- основнi права та обовтАЩязки сторiн i iдентичними.
Система прав пасажирiв досить досконала, але тiльки при iх узагальненнi, при наданнi послуг певним видом транспорту дуже велике значення маi його специфiка, враховуючи яку задовольнити всi вимоги пасажира досить складно. Таким чином перелiченi вище права пасажирiв та ознаки вiдповiдальностi транспортних перевiзникiв можуть бути лише базою для побудови окремих правовiдносин.
Охарактеризуiмо розглядуваний вид договорiв за ще однiiю iстотною ознакою тАУ формою iх укладення.
1.5 Форма договору перевезення пасажирiв
та багажу
Будь-який договiр перевезення пасажирiв та багажу оформляiться видачею пасажиру проiзного квитка та багажноi квитанцii, в яких вказуються всi iстотнi умови договору. Квиток та квитанцiя i являються своiрiдною формою даноi цивiльно-правовоi угоди.
Сама форма вказаних провiзних документiв встановлюiться в порядку, передбаченому транспортними статутами i кодексами. На окремих видах мiського транспорту (наприклад, метро) договiр може полягати конклюдентними дiями пасажира без видачi квитка (при проходi через турнiкети метро i здiйсненнi платежу магнiтною картою або жетоном). На усiх видах транспорту (за винятком повiтряних i залiзничного в потягах далекого прямування) проiзнi квитки i пред'явницькими документами: транспортна органiзацiя зобов'язана виконати договiр перевезення у вiдношеннi будь-якого пасажира, що пред'явив квиток або його аналог при посадцi. Однак пiсля початку перевезення передача проiзного квитка не допускаiться. Утрачений квиток не вiдновлюiться, а внесена по ньому плата за проiзд не повертаiться.
Аналiзуючи форму квитка, на мою думку вона потребуi доповненню щодо змiсту i мiстити вiдсотковi ставки в разi його повернення i невикористання з вiдповiдних причин. Це питання як один iз аспектiв викриваi проблему забезпечення прав пасажирiв. На практицi нi процедура, нi сам порядок повернення квитка не захищають пасажира. Доволi часто пасажир з певних причин не може ним скористатись i в такому випадку транспортна органiзацiя не повертаi повноi вартостi назад. Зрозумiло, що органiзацiя також несе певнi збитки, але вони бiльше можуть бути вiднесенi до нормального комерцiйного ризику, нiж в рахунок коштiв пасажира. На сьогоднiшнiй час майже на всiх видах транспорту враховуiться час здачi квитка пасажиром, який його не використав. До уваги не беруться форс-мажорнi обставини, непереборна сила, нещаснi випадки, що могли статись з пасажиром. Сама процедура повернення квитка забираi тривалий час у пасажира, при цьому йому не сплачують 100% його вартостi. Правила, якi передбачають такi випадки досить не досконалi. Можливо, у звтАЩязку iз зазначеним було б доцiльно у змiст квитка включити вiдсоткову шкалу вартостi в разi його повернення пасажиром. Така б вартiсть враховувала конкретну цiну квитка в разi його повернення в залежностi вiд певноi обставини, яку б повинен був пiдтвердити пасажир, i пiдлягала поверненню в будь-якiй касi транспортного перевiзника [30, с. 387].
Щодо самого договору перевезення пасажирiв та багажу, необхiдно зазначити, що квитки можуть бути разовi (для однократного проiзду) i тривалi. Останнi застосовуються при перевезеннях мiським i примiським транспортом i укладаються шляхом придбання абонементного квитка. Разовi договори можуть полягати для проiзду в одному, а iнодi й у зворотному напрямку (туди i назад) i мають установлений термiн дii (термiн придатностi), у межах якого пасажир маi право робити зупинки в шляху, тобто переривати перевезення. У деяких випадках термiн придатностi квитка може бути продовжений. При цьому, якщо квиток не був використаний з поважноi причини (наприклад, через хворобу пасажира), перевiзник зобов'язаний, а в iнших випадках вправi продовжити термiн придатностi квитка.
Транспортнi правовiдносини, якi виникають пiд час перевезення пасажирiв та багажу, мають своi особливi ознаки, серед яких можна видiлити наступнi:
1. Транспортнi правовiдносини складаються у сферi, де перевезення виступаi у формi процесу виробництва на транспортi, закiнченим продуктом якого i надання послуг.
2. Транспортнi правовiдносини виникають у разi обов'язковоi участi вiдповiдного транспортного органу або посадовоi особи цього органу (пiдприiмства, органiзацii, установи). Для цих вiдносин характерна наявнiсть державно-владного органiзуючого впливу або виконавчо-розпорядчоi дiяльностi (наявнiсть вiдповiдних нормативних актiв, планiв перевезень, графiкiв руху транспортних засобiв, дозволiв на використання шляхiв сполучення, лiцензування тощо).
3. Транспортнi правовiдносини можуть виникати за iнiцiативою будь-якоi iз сторiн. Проте згода чи бажання другоi сторони майже завжди i обов'язковою. Наявнiсть згоди другоi сторони вiдокремлюi транспортнi правовiдносини вiд адмiнiстративних.
4. Транспортнi правовiдносини виникають з приводу експлуатацii транспортних засобiв i шляхiв сполучення, якi виконують роль засобiв виробництва, а вiдповiдно i роль засобiв працi робiтникiв транспорту.
5. Предметом транспортних правовiдносин завжди i дiяльнiсть з надання послуг. Як зазначаi В. В. Луць, головною особливiстю договорiв про надання послуг, на вiдмiну вiд договорiв про виконання робiт, i те, що надання послуг невiддiльне вiд дiяльностi особи, яка надаi послуги. Корисний ефект такоi дiяльностi не виступаi у виглядi певного досяжного матерiалiзованого результату, як це маi мiсце у пiдрядних договорах, а полягаi у самому процесi надання послуги [29, с. 82].
З даною позицiiю можна не погодитись, оскiльки бажання будь-якого пасажира, який користуiться транспортними послугами, також спрямованi на отримання результату у виглядi безпечноi та комфортноi доставки у пункт призначення.
Перерахованi особливостi транспортних правовiдносин та iхня характеристика дають змогу зробити висновок про те, що не будь-якi суспiльнi вiдносини входять до кола транспортно-правових. Деякi ознаки мають мiсце i в iнших, наприклад, цивiльно-правових вiдносинах. Лише наявнiсть у правовiдносинах сукупностi всiх наведених вище ознак даi пiдстави вважати його транспортним [44, с. 193].
Транспортнi вiдносини будуються на умовах рiвностi сторiн, де права одних суб'iктiв вiдповiдають обов'язкам iнших, i навпаки. В юридичнiй лiтературi такi вiдносини прийнято називати горизонтальними.
Горизонтальними транспортними правовiдносинами визнаються вiдношення, в межах яких сторони вiдносно фактично i юридично
Вместе с этим смотрят:
Автоматизированная система оперативного управления перевозками
Автоматика и автоматизация на железнодорожном транспорте
Автомобильные дизельные топлива
Автомобильные эксплуатационные материалы
Автомобильный кран