Лексичнi особливостi перекладу французьких науково-технiчних текстiв

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. МОВА РЖ СТИЛЬ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ

1.1 Поняття дискурсу. Науковий дискурс

1.2 Характеристики функцiонального стиля науковоi i технiчноi лiтератури

1.3 Науково-технiчна термiнологiя як система

1.3.1 Термiн як мовний засiб вираження спецiального поняття

1.3.2 Становлення термiносистем

1.4 Засоби науково-технiчного термiнотворення

1.4.1 Синтетичнi засоби термiнотворення

1.4.2 Аналiтичнi засоби термiнотворення

1.5 Термiнологiчна ситуацiя в галузi альтенативних видiв енергii

ВИСНОВКИ ДО РОЗДРЖЛУ 1

РОЗДРЖЛ 2. ДЕЯКРЖ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ

2.1 Лексичнi труднощi перекладу науково-технiчних текстiв з проблем альтернативних видiв енергii

2.2 Особливостi перекладу термiнiв у науково-технiчних текстах

2.3 Прийоми перекладу термiнiв

2.3.1 Лексичнi прийоми перекладу термiнiв

2.4 Граматичнi труднощi перекладу текстiв з проблем альтернативних видiв енергii

ЗАГАЛЬНРЖ ВИСНОВКИ

РЕЗЮМЕ ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВОЮ

ЛРЖТЕРАТУРА

Вступ

Основне завдання науково-технiчного перекладу полягаi в гранично ясному i точному доведеннi до читача iнформацii, яка повiдомляiться. Це досягаiться логiчно обТСрунтованим викладенням фактичного матерiалу, без яскраво вираженоi емоцiйностi. Стиль науково-технiчноi лiтератури характеризуiться формальнiстю та логiчнiстю.

Науково-технiчнi тексти виявляють цiлий ряд лексичних та граматичних особливостей. Найбiльш типовою, примiром, лексичною ознакою науково-технiчноi лiтератури (НТЛ) i насиченiсть тексту термiнами i термiнологiчними словосполученнями, а також наявнiсть лексичних конструкцiй, скорочень, абревiатур. У такiй лiтературi особливе мiсце займають тексти, орiiнтованi не стiльки на носiiв певноi мови, скiльки на представникiв певноi професiйноi групи. Але варто також вiдмiтити, що хоча дана наукова робота присвячена перекладу науково-технiчних текстiв, матерiал на тему альтернативних видiв енергii (АВЕ), пiдiбраний для цiii роботи, можна було б скорiше охарактеризувати як такий, що належить не до суто наукового, а скорiше до науково-популярного стилю, хоча, безумовно, ми його можемо вiднести до розряду науково-технiчних текстiв.

Актуальнiсть подiбного дослiдження обумовлюiться стрiмким розвитком свiтовоi науковоi думки, зокрема розвитком галузi альтернативних енергоресурсiв; зростаi потреба в мiжнародному обмiнi науково-технiчною iнформацiiю, адже все частiше вiдбуваiться обтАЩiднання зусиль рiзних краiн для реалiзацii перспективних науково-технiчних проектiв.

Темою даноi науковоi роботи i ВлЛексичнi особливостi перекладу науково-технiчних текстiв (на матерiалi проблематики альтернативних видiв енергiiВ»).

Мета роботи полягаi у дослiдженнi загальних закономiрностей перекладацькоi дiяльностi у сферi науково-технiчних матерiалiв i зокрема у сферi iнформацiйних матерiалiв на тему альтернативних видiв енергii.

Поставлена мета передбачаi розвтАЩязання таких завдань:

- проаналiзувати поняття наукового дискурсу;

- встановити характеристики функцiонального стилю НТЛ;

- описати роль термiна як мовного засобу вираження спецiального поняття;

- зтАЩясувати шляхи становлення термiносистеми АВЕ;

- виявити шляхи досягнення еквiвалентностi при перекладi дослiджуваного матерiалу.

ОбтАЩiкт даноi дипломноi роботи тАУ науково-технiчнi iнформацiйнi матерiали французькою мовою на тему альтернативних видiв енергii загальним обсягом 200 000 знакiв та iх переклад, виконаний нами украiнською мовою.

Предметом дипломноi роботи i лексичнi особливостi перекладу з французькоi мови на украiнську текстiв науково-технiчного спрямування, зокрема текстiв, присвячених тематицi АВЕ.

Методи дослiдження. Мета i завдання роботи зумовили використання зiставного аналiзу текстiв оригiналiв та перекладiв як основного методу дослiдження. Лiнгвостилiстичний аналiз дискурсу використовувався при характеристицi функцiонального стилю науковоi прози, видiленнi його жанрових рiзновидiв. Структурно-лiнгвiстичний опис дискурсу спрямовувався на висвiтлення власне текстових, змiстових i формальних особливостей наукового спiлкування.

За структурою дана наукова робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, загальних висновкiв, резюме та списку використаних джерел. У вступi висвiтлюiться актуальнiсть самоi роботи, визначаiться ii мета, обтАЩiкт, предмет i методи дослiдження. У першому роздiлi викладаiться теоретичне пiдТСрунтя для дослiдження, розкриваiться суть науково-технiчноi термiнологii як системи (зокрема у сферi обраноi нами теми). Другий роздiл насить практичний характер тАУ на окремих прикладах ми дослiдили лексичнi особливостi перекладу науково-технiчних текстiв, ТСрунтуючись на матерiалах з галузi самовiдновлювальних енергоресурсiв.

Наукова новизна роботи полягаi в тому, що аналiз лексичних особливостей перекладу науково-технiчних текстiв з французькоi мови на украiнську проводиться саме у контекстi сучасноi бази наукових матерiалiв про альтернативнi види енергii, яка поки що не пiддавалась ТСрунтовному дослiдженню у перекладацькому аспектi обох мов.

Теоретичне значення роботи полягаi у певному внеску авторiв у принципи створення методики перекладацького аналiзу наукових дискурсiв загалом та матерiалiв з проблематики АВЕ зокрема.

Дослiдження маi певну практичну цiннiсть. Його результати можна використовувати при розглядi певних перекладацьких проблем, що стосуються тематики даноi роботи, для методичних цiлей при потребi певноi перекладацькоi iнформацii з даноi проблематики, при подальшому, бiльш глибокому та структурованому дослiдженнi даноi теми тощо.

РОЗДРЖЛ 1. МОВА РЖ СТИЛЬ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ

1.1 Поняття дискурсу. Науковий дискурс

Поняття дискурсу i одним iз основних понять сучасноi прагматичноi лiнгвiстики та лiнгвiстики тексту. Сучаснi уявлення про дискурс вiддзеркалюють увесь хiд лiнгвiстичноi науки. У першiй половинi ХХ ст. мовознавство протягом досить тривалого перiоду було зосереджене на вивченнi однiii з двох дiалектично повтАЩязаних сторiн мовноi системи тАУ слова, але, починаючи з другоi половини 60-х рр., центр уваги лiнгвiстiв переноситься на iншу сторону цiii дiалектичноi iдностi тАУ у мовленнiву дiяльнiсть та ii продукт тАУ дискурс, формальнi характеристики якого були отриманi у 1952 р. З. Херрiсом. Цей складний соцiолiнгвiстичний феномен сучасного комунiкативного середовища маi довгу i багату iсторiю свого розвитку, проте як термiн в лiнгвiстицi зтАЩявився лише у 50-х рр. XX ст. Термiн тАЮдискурстАЭ вперше вживаiться Ю. Хабермасом для позначення тАЮвиду мовленнiвоi комунiкацii, що пропонуi рацiональний критичний розгляд цiнностей, норм та правил, якi знаходяться у соцiальному життiтАЭ.

Беручи до уваги вiк дискурсу, що i не дуже довгим з точки зору лiнгвiстичноi науки, i незважаючи на те, що вивченням даного поняття займалась невелика кiлькiсть науковцiв, на сучасному етапi дослiдження проблема породження та функцiонування дискурсу виступаi одним з провiдних напрямiв свiтовоi лiнгвiстики. Сфера вживання термiну тАЮдискурстАЭ стаi надзвичайно широкою, а дискурсивний аналiз текстiв все частiше застосовуiться науковцями [16, c.21-22., 32, c.16].

Аналiзуючи пiдходи до вивчення поняття тАЬдискурстАЭ вiтчизняними та зарубiжними науковцями, ми можемо зробити наступний висновок: хоча теорiя дискурсу вже опрацьовуiться з 50-х рр. XX ст., загальновизнаного пiдходу та унiверсального визначення поняття тАЬдискурстАЭ ще досi не iснуi. Дискурс розглядаiться з точки зору найрiзноманiтнiших аспектiв: i як комунiкативний процес, i як текст, i як система, i як комунiкативна подiя. Але, незважаючи на те, що всi цi пiдходи базуються на рiзноманiтних рисах та характеристиках, вони не виключають одне одного. Тому, ми вважаiмо за доцiльне дати узагальнене визначення дискурсу. Таке визначення сформульовано i ми цiлком подiляiмо його.

Тож, дискурс тАУ це комунiкативна подiя, що обумовлюiться взаiмозвтАЩязком мiж мовцем та слухачем i передбачаiться мовленнiвою поведiнкою останнiх [16, c. 23].

Завданням же, зокрема, наукового дискурсу i насамперед доведення певних положень, гiпотез, аргументування, точний i систематичний виклад наукових проблем з метою описати, визначити й пояснити явища природи i суспiльного життя, передати суму знань, ТСрунтовно викласти результати дослiджень.

Знайомство з науковими текстами дало можливiсть видiлити типи адресата:

- спецiалiст у вузькiй областi дисциплiнарного знання (тексти вузькоспецiалiзованого характеру);

- спецiалiст широкого профiлю;

- масовий читач (науково-популярнi тексти) [4, c.32].

Рольовi вiдносини, якi задаються i водночас формуються у процесi науковоi комунiкацii, визначаються нами, перш за все, за типом адресата.

Функцiя комунiканта передбачаi, що адресат декодуi повiдомлення на тих умовах i з тiiю ж метою, якi i iнтенцiйно заданi адресатом цього повiдомлення i визначаються даним типом дискурсу. На нашу думку, читацька аудиторiя у науковiй комунiкацii i досить однорiдною, бо iнтенцiйно заданими рецiпiiнтами наукових дискурсiв i люди, якi володiють науковими спецiалiзованими знаннями, якi обтАЩiднують всiх отримувачiв повiдомлення у деяку спiльнiсть професiйно параметризованих комунiкантiв, до якоi входить i сам вiдправник повiдомлення.

Проте, як i в будь-якiй ситуацii, i винятки iз загального правила. РЖ цим винятком у нашому випадку виступаi своiрiдний рецепiiнт тАУ перекладач науково-технiчного тексту. Зазвичай це маi бути фiлолог-перекладач, що спецiалiзуiться на перекладах у окремих галузях знань. Насамперед для нього важливо ознайомитися iз лексичним складом iнформацiйних матерiалiв на обрану ним тематику, iз закономiрностями його функцiонування у мовi i особливостями його перекладу на iншу мову. Таким чином пiд дискурсом у даному дослiдженнi розумiiться комунiкативна подiя, що обумовлюiться взаiмозвтАЩязком мiж мовцем та слухачем i передбачаiться мовленнiвою поведiнкою останнiх.

Дослiджуваний науковий дискурс тАУ це дослiдження лексичних особливостей перекладу на украiнську мову текстiв французькоi мови, обтАЩiднаних тематикою альтернативних видiв енергii (АВЕ). Дана проблематика науково-технiчних текстiв i вельми актуальною на сучасному етапi розвитку суспiльства, а науково-технiчна спiвпраця мiж краiнами набуваi неабиякого значення для здобуття спiльних цiлей. У даному випадку цiллю i пошук i знаходження альтернативних джерел енергii у всьому свiтi задля виходу людськоi цивiлiзацii на наступний рiвень розвитку тАУ бiльш прогресивний та свiдомий. Отже, перекладачем науково-технiчноi лiтератури у подiбному випадку i фiлолог-перекладач, добре обiзнаний iз основними поняттями дослiджуваноi ним науково-технiчноi теми, який може оперувати даними поняттями, i глибоко зацiкавлений проблематикою, особливостями та перспективами розвитку даноi областi науково-технiчних знань.

1.2Характеристики функцiонального стиля науковоi i технiчноi лiтератури

У даному параграфi мова пiде про основнi ознаки функцiонального стилю науковоi та технiчноi лiтератури.

Функцiональний стиль тАФ це рiзновид мови, який обслуговуi ту чи iншу сферу суспiльно-мовноi практики людей i характеризуiться сукупнiстю власних засобiв [6, c.12].

У сучасному мовознавствi в межах лiтературноi мови розрiзняються стилi: розмовний i книжнi, до останнiх належать публiцистичний, офiцiйно-дiловий та науковий. Окремо видiляють художнiй стиль. Питання про його мiсце у лiтературнiй мовi викликаi суперечки серед науковцiв. На думку окремих дослiдникiв, вiн i функцiональним стилем, iншi мовознавцi надiляють його особливим статусом, виходячи з того, що мова художньоi лiтератури маi "багатостильовий" характер, оскiльки мiстить елементи всiх стилiв, зокрема територiальнi й соцiальнi дiалекти. [13, c. 25]

Кожен iз стилiв виступаi у певнiй соцiально значущiй сферi. Загалом науковий стиль обслуговуi науку i виробничо-технiчну сферу. Наявнiсть стилiв пов'язують також iз рiзною функцiональною спрямованiстю мовних пiдсистем. Для розмовного стилю тАФ це безпосереднi спiлкування, для публiцистичного тАФ полiтичний вплив, для наукового тАФ обмiн науковою iнформацiiю, для офiцiйно-дiлового тАФ повiдомлення фактiв державного чи приватного значення, для художнього стилю тАФ створення художнiх образiв.

У кожному iз стилiв, у свою чергу, можуть бути видiленi кiлька пiдстилiв. Науковий стиль подiляiться на пiдстилi:

- власне науковий;

- науково-навчальний;

- науково-популярний [20, c.11].

Кожен iз функцiональних стилiв маi своi особливостi в лексицi, фонетицi, фразеологii, морфологii, синтаксисi, у використаннi емоцiйно-оцiнних та експресивних засобiв, однак у будь-якому стилi переважають загальномовнi, чи мiжстильовi норми тАФ орфоепiчнi, орфографiчнi, лексичнi, граматичнi.

Для наукового стилю характернi попереднi обдумування висловлювання, його логiчна стрункiсть, точнiсть у поясненнi фактiв. Науковi роботи вiдзначаються монологiчним характером. Лексика характеризуiться нейтральнiстю. Характерною рисою наукового стилю i наявнiсть термiнологii.

Покажемо цi особливостi на матерiалi текстiв з проблем альтенативних видiв енергii.

Приклад 1

Як бачимо iз наведеного прикладу, в науково-технiчних текстах часто зустрiчаiться не лише специфiчна термiнологiя, але i ii абревiатурнi позначення: французька абревiатура EPR i позначенням термiнологiчного поняття тАУ RéacteurPréssurisé Européen, хоч вона й записуiться на англiйський манер (EPR тАУ EuropeanPressurizedReactor).

Приклад 2

На цьому прикладi ми можемо побачити, що тексти, якi стосуються тематики альтернативних видiв енергii, дуже часто наповнюються статистичними даними, точними датами, числами, часто вираженими у вiдсотках. Хоч це i не маi важливого значення для лексичного аспекту письмового перекладу науково-технiчних текстiв, це маi неабияке значення для усного перекладу, усноi iнтерпретацii науково-технiчних текстiв, коли цифрами та датами необхiдно оперувати швидко i точно. Крiм того, можемо видiлити тут поняття éérgiehidraulique тАУ гiдравлiчна енергiя, яке безпосередньо стосуiться тематики АВЕ, i маi прямий вiдповiдник в украiнськiй мовi.

Приклад 3

Як бачимо, у текстах науково-технiчного характеру дуже часто зтАЩявляються спецiальнi поняття iз певноi галузi знань. У текстах на тему АВЕ, дуже часто, це тАУ галузь хiмii (lesoufre - сiрка, ledioxodedтАЩazote тАУ двоокис азоту), фiзики, технiки (новiтнiх технiчних розробок), але якщо казати загалом, то сюди ми можемо вiднести бiльшiсть галузей знань, якi стосуiться навколишнього природного середовища.

Специфiка стилю яскраво виявляiться на морфологiчному рiвнi, зокрема у таких особливостях:

- замiна особового займенника я авторським ми("Ми прийшли до висновку..", "Ми пропонуiмо таке вирiшення проблеми..");

- абстраговане, "позачасове" вживання дiiслiвноi категорii часу ("Правопис охоплюi орфографiю i пунктуацiю"; "Рекуператори використовуються в металургiйнiй i хiмiчнiй промисловостi"; "З газосилiкату виготовляють тепло- i звукоiзоляцiйнi вироби";);

- використання типових сполучникiв i зворотiв (залежно вiд того, що; пiсля того, як).

Характерними для синтаксису наукового стилю i складнi речення рiзних типiв, вiдокремленi звороти, конструкцii з однорiдними членами речення, а також прямий порядок слiв.

Проiлюструймо зазначене вище прикладами з дослiджуваного дискурсу.

Приклад 4

Як бачимо iз уривку науково-технiчного тексту, у науковому дискурсi майже завжди вiдбуваiться замiна особових займенникiв авторським ми, нашi i т.д. Це типово для наукового стилю мовлення, адже науковi здобутки та вiдкриття дуже часто i результатом колективноi працi науковцiв-однодумцiв.

Приклад 5

Окремоi уваги заслуговуi той факт, що у текстах наукового дискурсу нерiдко можна зустрiти "позачасове" вживання дiiслiвноi категорii часу, констатацiю тАЬпостiйно дiючоiтАЭ iстини, яку дуже важливо вiрно передати при перекладi. Найчастiше це стосуiться наукових (фiзичних, хiмiчних) законiв або принципiв функцiонування того чи iншого технiчного устаткування.

Приклад 6

Мова науково-технiчних текстiв оперуi типовими для них сполучниками та зворотами (autotaleтАУ загалом, в цiлому;selon тАУ в залежностi вiд тощо), якi перекладачу важливо запамтАЩятати для подальшого легкого вiдтворення.

Таким чином, функцiональний стиль тАФ це рiзновид мови, який обслуговуi ту чи iншу сферу суспiльно-мовноi практики людей i характеризуiться сукупнiстю власних засобiв. Як ми вже згадували, науковий стиль подiляiться на пiдстилi: 1) власне науковий; 2) науково-навчальний; 3) науково-популярний i обслуговуi науку i виробничо-технiчну сферу. Для наукового стилю загалом, i дослiджуваному дискурсу з проблем альтернативних джерел енергii зокрема, характернi логiчна стрункiсть, точнiсть у поясненнi фактiв, монологiчний характер. Специфiка стилю характеризуiться лексичною нейтральнiстю, вона яскраво виявляiться на морфологiчному та синтаксичному рiвнях.ВаВаВаВаВаВаВаВа Дослiджуваний масив текстiв слiд розглядати як яскравий приклад, який допомагаi нам наглядно проаналiзувати особливостi функцiонування у французькiй мовi науково-технiчного, i, зокрема, науково-популярного стилю, до якого ми вiдносимо тексти на тему АВЕ. Цi тексти i, по сутi, матерiалом, на якому ми з практичноi точки зору будуiмо своi дослiдження лексичних особливостей перекладу французькоi науково-технiчноi лiтератури на украiнську мову [31, c.53-54].

1.3 Науково-технiчна термiнологiя як система

1.3.1 Термiн як мовний засiб вираження спецiального поняття

Словниковий склад мови визначаi можливостi для позначення тих або iнших понять чи предметiв навколишньоi дiйсностi. Вiдсутнiсть у мовi позначення вiдомого поняття i однiiю з найбiльших перешкод для його передачi в мовi. Це означаi, що одна мова може не мати слова на позначення певного поняття (можливо, це поняття i новим i ще не встигло набрати форму слова в певнiй мовi, або дане поняття i нетиповим для даноi культури та мови i виступаi у якостi реалii для якоiсь окремоiкультури) i перекладачевi доводиться постати перед вибором лексеми, щоб найточнiше виразити iншою мовою дане поняття чи iдею. Зазвичай цi перешкоди долаються шляхом створення нового слова чи його запозичення з iншоi мови. Таке поповнення лексики вiдбуваiться постiйно, кришталюючи в словах все те, що вiдклалося в суспiльнiй свiдомостi [3, c.27].

В iнтересах викладу тiii чи iншоi теми, в першу чергу необхiдно мати запас найменувань для тих понять, якi входять до кола цiii теми. Це однаковою мiрою стосуiться не тiльки тем побутового характеру, а й тем спецiального чи наукового змiсту. Очевидним i те, що, говорячи про альтернативнi джерела енергii чи про будiвельнi матерiали, про зерновi культури, або ж польовi роботи, ми також потребуiмо знання найменувать у цiй сферi, так само як, розкриваючи яке-небудь питання з фiзики чи граматики, повиннi використовувати вiдповiдну фiзичну чи граматичну номенклатуру. Номенклатурою ж називаiться i система (сукупнiсть) назв, термiнiв, специфiчноi лексики, якi вживаються в певних галузях науки чи технiки. Кожна галузь життя й знання характеризуiться своiм колом найменувань, якими слiд оволодiти кожному, хто маi з цим справу. Необхiднiсть найменувань являiться елементарною умовою точностi самоi мови.ВаВаВаВаВаВаВаВа Пiдкреслюючи важливiсть найменувань, слiд звернутися до термiнiв. Термiни, як лексеми, якi служать для точного визначення понять з областi науки i технiки, i найвищим розрядом найменувань. Взагалi, термiном i слово або словосполучення, яке точно i однозначно визначаi чiтко окреслене спецiальне поняття якоi-небудь галузi науки, технiки, мистецтва, суспiльного життя тощо i його спiввiдношення з iншими поняттями в межах спецiальноi сфери.

На вiдмiну вiд слiв загальноi лексики, якi часто i багатозначними та мають емоцiйний вiдтiнок, термiни в межах сфери застосування i зазвичай однозначними i позбавленi авторськоi експресii [6, c.31-32].

Повноцiнне функцiонування нацiональноi мови в науково-технiчнiй сферi великою мiрою залежить вiд пiзнавально-iнформацiйноi досконалостi термiнологii, а отже й вiд лiнгвiстично виваженого пiдходу до проблем термiнотворення. Пiд термiнологiiю ми розумiiмо сукупнiсть термiнiв, тобто слiв та словосполучень, що виражають специфiчнi поняття певноi галузi знань. Сучасна науково-технiчна термiнологiя продовжуi розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися вiдповiдно до розвитку i вдосконалення науки й технiки. У системi науково-технiчноi термiнологii вiдбуваються рiзноманiтнi лексико-семантичнi процеси. Системнi термiнологiчнi лексико-семантичнi групи пiдтверджують усебiчне вiдображення широкого кола наукових та технiчних понять. У процесi науково-технiчноi комунiкацii термiни виступають когнiтивно-iнформацiйними моделями, спiввiдносними з поняттiво-концептуальною i предметно-тематичною сферами вiдповiдних галузей науки, технiки й виробництва. На цих екстралiнгвальних чинниках тАУ науковому знаннi та його застосуваннi в технiцi та виробництвi тАУ й базуiться функцiонування термiна.

Когнiтивно-номiнативний та структурно-лiнгвiстичний аспекти вивчення термiнологii, якi ТСрунтуються на принципi прiоритетностi поняттiво-концептуального та предметно-практичного складника термiнологiчноi лексики, сприяi усвiдомленню специфiки науково-технiчноi сфери, ii впливу на суспiльну свiдомiсть у цiлому. Ця сфера становить одну з форм суспiльноi свiдомостi з вiдповiдним видом дiяльностi i формою думки [11, c.46-47].

У наш час науково-технiчна сфера впливаi не лише на розвиток технiки i технологii, а й на характер i спрямованiсть фундаментальних дослiджень, на матерiальнi умови суспiльного та iндивiдуального буття, стиль мислення (не тiльки професiйного). Вивчення когнiтивних та структурних особливостей сучасноi термiнологii з урахуванням екстралiнгвальних чинникiв сприяi пiдвищенню iнформацiйно-мовноi культури в сучасному суспiльствi.

Науково-технiчний працiвник, як правило, добре обiзнаний i з теоретичним пiдТСрунтям певних явищ i процесiв, i з практичним призначенням механiзмiв, iнструментiв i пристроiв, створених на основi певних теоретичних знань. Вiн водночас усвiдомлюi i пiзнавальнi, i прагматичнi характеристики термiна. Саме тому термiн у науково-технiчнiй сферi маi бути унiверсальним тАУ придатним i для когнiтивноi, i для практичноi дiяльностi фахiвцiв [18, c.51-52].

Термiн i системним складником загальнолiтературноi лексики. Вiн, як i кожне повнозначне слово, i внутрiшньою конструктивною iднiстю лексичних i граматичних значень. У звтАЩязку зi стрiмким зростанням кiлькостi iнформацii, вимоги до систематизацii термiнологii стають дедалi суворiшими. Це повтАЩязано iз залученням комптАЩютерноi технiки до пошуку, систематизацii та зберiгання знань. Системнiсть науково-технiчноi термiнологii ТСрунтуiться на позамовних чинниках тАУ сукупностi наукових i виробничих реалiй, що iх обслуговують термiносистеми фундаментальних i технiчних наук.

Термiнологiчний ярус сучасноi лiтературноi мови тАУ самостiйна, багаторiвнева система iiрархiчно i концептуально повтАЩязаних елементiв, якi забезпечують процеси номiнацii спецiальних наукових i технiчних понять. З огляду на це, моделювання технiчноi термiносистеми на когнiтивних засадах уможливлюi ТСрунтовне розумiння механiзмiв ii органiзацii [22, c.120-121].

Термiнологiя маi бути лексично i морфологiчно строго систематизованою, бути максимально парадигматичною у планi типових парадигм. Термiн повинен вiдповiдати словотвiрним i синтаксичним законам мови. Ця багатоаспектнiсть вимог до термiна пояснюiться тим, що вiн виступаi у подвiйнiй ролi: вiдображаi специфiку певноi галузi науки чи технiки, а як елемент мови водночас пiдпорядковуiться загальномовним нормам словотвору, словозмiни i слововживання. Системнiсть термiнiв виявляiться на рiвнi унiфiкованостi морфологiчних лексико-синтаксичних моделей структурноi органiзацii технiчноi та природничоi термiнологii.

У складi термiнологiчноi лексики можна видiлити декiлька тАШтАЭпрошаркiвтАЭ, якi вiдрiзняються сферою застосування, особливостями обтАЩiкту, що позначаiться:

1. Перш за все це загальнонауковi термiни, якi використовуються в рiзноманiтних областях знань i належать науковому стилю мови в цiлому. Наприклад такi термiни як: експеримент, реакцiя, еквiвалент, прогнозувати, гiпотетичний i т.д. Такi термiни утворюють загальний поняттiвий фонд рiзних наук та мають найбiльшу частоту застосування.

2. Розрiзняються також i вузькоспецiальнi термiни, якi закрiпленi за певними науковими дисциплiнами, галузями виробництва та технiки. Наприклад в лiнгвiстицi: пiдмет, присудок, займенник, прикметник; в медицинi: рентген, хiрургiя, кардiологiя i т.д. В цих термiнологiях концентруiться квiнтесенцiя кожноi науки [15, c.102-104].

Отже, iз зростанням людських знань i розвитком iдей, а також iх змiною, зростаi i кiлькiсть слiв у мовi. Кожне нове наукове вiдкриття потребуi найменування як засобу вираження логiчноi уяви про поняття. Даний процес викликаi також численнi змiни значень iснуючих слiв. Технiчна лексика вживаiться у галузях науки, хоча при цьому залучаiться значна частина загальновживаних слiв. Науково-технiчний вокабуляр тАУ це засiб спiлкування учених i фахiвцiв, якi намагаються користуватися ним точно i постiйно.ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Технiчнi термiни мають спецiалiзованi i окресленi значення. Незважаючи на те, що термiнологiя нараховуi велику кiлькiсть одиниць, користуiться нею менша частина населення, а тому термiнолексика у своiй бiльшостi до загального словника мови не потрапляi. Через це термiни мають бiльшу стабiльнiсть i стiйкiсть перед морфологiчними i семантичними змiнами, нiж загальновживана лексика.

В основi кожного термiна обовтАЩязково лежить визначення (дефiнiцiя) реалii, яку вiн позначаi, завдяки чому термiни представляють собою точну i в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперуi власними термiнами, якi й складають суть термiнологiчноi системи даноi науки.

При визначенi термiна пiдкреслюють його функцiонально-смисловий бiк, бо термiн за вимогами, що до нього визначаються, маi стосуватися одного поняття, хоча на практицi так буваi не завжди [9, c.23-25]

1.3.2 Становлення термiнологiчних систем

Становлення термiнологiчних систем украiнськоi та французькоi мов вiдбувалося протягом столiть. У науковiй мовi поступово складалася система науково-технiчноi термiнологii, зародження якоi в украiнськiй мовi почалося ще за часiв Киiво-Могилянськоi академii, у французькiй мовi приблизно у той самий час, тому що особливого розвитку термiнологiчна система набула за часiв iснування Французькоi Академii, заснованоi у 1635 роцi.

Створення основних, системних елементiв у термiнотвореннi бере початок вiд староукраiнськоi та старофранцузькоi лексики. Протягом усього iсторичного розвитку науково-технiчна термiнологiя формувалася i вдосконалювалася через нормативнi критерii, якi регламентували ii системнiсть [19, c.15; 50].

За своiм складом науково-технiчна термiнологiя неоднорiдна. Одну частину ii становлять власнi термiни:

У. Мiнливiсть, клiтина, спадковiсть.

Ф. Isolation, châssis, bureau.

РЖншу групу в науково-технiчнiй термiносистемi становлять запозичення з iвропейських мов:

У. Скелет (грецька мова), комбайн (англiйська), купе (французька), крейда (нiмецька), пiанiно (iталiйська).

Ф. Eolienne (grec), cellule (latin), tornade (espagnol), software (anglais).

В iдеалi запозичений термiн природно й закономiрно входить до складу нацiональноi термiнологii. Штучне насаджування запозичень, тим бiльше термiнiв, завжди невмотивоване i небажане [21].

Проаналiзуiмо походження деяких, наприклад, теплотехнiчних термiнiв з галузi паливо та альтернативне паливо у французькiй та украiнськiй мовах:

Biomasse (f) тАУ французький термiн, утворений за допомогою iменника masse та префiкса bio- (украiнською мовою вiдповiдно iменник маса та префiкс бiо-). Увiйшов у широкий вжиток близько 1966 року. Украiнський вiдповiдник тАУ термiн бiомаса.

Украiнський термiн паливо походить вiд слова палити, спалювати; у французькiй мовi маi два вiдповiдники тАУ combustible та carburant (який частiше маi значення рiдке паливо). Combustible тАУ термiн французького походження, який у значеннi паливо почав вживатися у ХVIII ст. Carburant тАУ i також термiном французького походження, який набув поширення на початку ХХ ст.

Французький термiн éthanol широкого вжитку набув на початку ХХ ст.,маi французьке походження. Його украiнський вiдповiдник тАУ етанол i запозиченим термiном iз французькоi мови.

Термiн pétrole, який увiйшов у французьку лексику ще у XIII ст.,походить вiд латинського слова petroleum (мiнеральне масло). Украiнською мовою може перекладатися як нафта тАУ вiд грецького слова nafda тАУ чи гас.

Батарея тАУ украiнський технiчний термiн, походить вiд латинського слова battuere, потрапив в украiнську мову приблизно на початку XIX ст. через французький термiн batterie, який почав вживатись у Францii у своiму ВлтехнiчномуВ» значеннi саме у цей час [36; 48].

Отже, науково-технiчна термiнологiя як система i самостiйним лексичним утворенням кожноi мови. Ця система i важливим рушiйним iнструментом для науки: ученi i фахiвцi у своiму колi за допомогою мови, оперуючи спецiальними науково-технiчними поняттями, описують своi науковi розробки, вiдкриття, дослiдження якi, таким чином, згодом стають доступними бiльш широкому загалу людей, але в уже дещо спрощенiй лексичнiй формi.

Якщо ж говорити про науково-технiчну лiтературу у перекладацькому аспектi, то, можливо, для перекладача найцiкавiшим тут i стадiя, коли науково-технiчна термiнологiчна система, якою ученi у обмеженому колi фахiвцiв користувались у своiй науковiй роботi, переплiтаiться iз загальновживаною лексикою, тобто стаi близькою до науково-популярного стилю, для того, щоб бути легше сприйнятою людьми, не надто обiзнаними iз специфiчною термiнологiчною лексикою у певнiй областi наукових знань. У такому випадку, коли вiдбуваiться цей синтез науково-технiчноi лексики iз загальновживаною, для перекладача процес перекладу стаi, у деякiй мiрi, бiльш рiзноманiтним та цiкавим, адже матерiал, який вiн перекладаi, стаi не таким сухим, яким вiн зазвичай i у чистому науковому виглядi, хоч, разом з тим, i не i таким ВлвiльнимВ» та експресивним, як художнiй стиль мови.

Системну органiзацiю термiнологii забезпечують деривацiйнi засоби. Тож, перейдемо тепер до розгляду будови термiна [1, c.34-35].

1.4 Засоби науково-технiчного термiнотворення

При твореннi термiнiв прiоритетним i структурно-когнiтивний аспект тАУ тут насамперед вiдштовхуються вiд поняття. Двi характеристики термiна тАУ структурно-когнiтивна (звтАЩязок з iншими поняттями певноi галузi наукового знання) i лiнгвопрагматична (забезпечення фахового спiлкування) у науковiй сферi виявляються по-рiзному в теоретичнiй i практичнiй дiлянках технiчноi науки.

Акт термiнологiчного словотвору залежить вiд класифiкацii понять, у рядi яких перебуватиме утворений термiн, причому термiни одного класифiкацiйного ряду в iдеалi повиннi бути утворенi за однiiю словотвiрною моделлю. Термiни, утворенi за допомогою рiзних деривацiйних засобiв, входять до певноi термiносистеми, яка вiдзначаiться строгою логiко-семантичною органiзацiiю. Причому рiвнева iiрархiя поняттiвоi структури термiнологii вiдображаi логiко-поняттiву картину галузi, науки. Певна термiн

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

Affixation in modern english

AIDS

Airplanes and security

American Riddles