Публiчний виступ як рiзновид усноi мови

План

Вступ

1. Публiчний виступ. Офiцiйно-дiловий стиль i культура мови.

2. Публiцистичний i науковий стилi. Культура дiалогу.

3. Бесiда, доповiдь, промова, лекцiя, репортаж.

4. Етапи публiчного виступу.

Висновок

Вступ

Публiчний виступ тАУ лекцiя, повiдомлення, бесiда, доповiдь, репортаж тАУ це ознаки як офiцiйно-дiлового стилю, так i публiцистичного, в залежностi вiд жанровоi специфiки тексту. Спробуiмо дати вiдповiдь на специфiку офiцiйно-дiлового стилю, повязавши з культурою мови. Дамо вiдповiдь на такi питання:

1. Яка функцiя офiцiйно-дiлового стилю?

2. Чому вiн належить до групи книжних стилiв?

3. Що спiльного й вiдмiнного в науковому й офiцiйно-дiловому стилях?

4. Якими ознаками характеризуiться офiцiйно-дiловий стиль?

5. Де вживаються тексти офiцiйно-дiлового стилю?

Отже, основна функцiя офiцiйно-дiлового стилю повiдомлення фактiв державного чи приватного значення. Обставини мовлення: дiловi контакти мiж державними установами, окремими мовцями. Сфера вживання цього стилю: документи державних i окремих осiб (дiловi папери). Загальнi ознаки: офiцiйнiсть, конкретнiсть змiсту, чiткiсть, стислiсть, логiчна послiдовнiсть. Мовнi ознаки: писемна (зрiдка усна) форма мовлення, слова дiловоi лексики, канцелярськi штампи i шаблони, розповiднi речення, монологiчна (зрiдка дiалогiчна) форма тексту. Тип мовлення тАФ розповiдь, опис.

Публiчний виступ. Офiцiйно-дiловий стиль i культура мови

Як ми помiтили, основна функцiя офiцiйно-дiлового стилю тАУ повiдомлення. Бiльшiсть жанрiв дiлового мовлення вiдображають позаiндивiдуальне спiлкування. Власне, функцiя офiцiйно-дiлового стилю виражаiться в тому, що вiн, вимагаючи певноi форми при письмовому викладi змiсту, надаi висловлюванню характер документа i тим самим надаi вiдображеним у цьому документi рiзним сторонам людських стосункiв офiцiйно-дiлового забарвлення.

Офiцiйно-дiловий стиль обслуговуi адмiнiстративно-господарську дiяльнiсть, законодавство та iншi дiлянки життя, пов'язанi з дiловодством, звiтнiстю та документацiiю. Вiн потрiбний для зв'язку державних i громадських установ як мiж собою, так i з населенням, для оформлення рiзних постанов, облiку фактiв, подiй. Цей стиль визначаiться безособовiстю, стереотипнiстю, вiдсутнiстю емоцiйного забарвлення, що наближаi його до наукового. Йому властивi конкретнiсть змiсту i абстрактнiсть засобiв вираження.

Найголовнiша ознака цього стилю тАУ офiцiйнiсть. Слово офiцiйний маi значення урядовий, службовий. Тому в його текстах використовуються слова i словосполучення тАУ назви документiв i дiлових, службових вiдносин: акт, заява, протокол, заактувати, вищесказане, згiдно з розпорядженням, на пiдставi наказу, до заяви додаю тощо.

Суттiвими ознаками його i стислiсть i чiткiсть. Це найбiльш стабiльний, консервативний стиль. Рiзнi явища життя вiн зображаi в суто стандартних формах висловлення. Для офiцiйно-дiлового стилю характернi канцелярськi штампи. Одноманiтнiсть i невiд'iмною ознакою дiлового стилю, в якому основна мета тАУ продуманiсть, чiткiсть формулювання. Тому ВлштампиВ» i ВлканцеляризмиВ» i стилiстичною особливiстю офiцiйно-дiлового стилю. Будова тексту. Для чiткiшоi органiзацii текст дiлять на параграфи, пункти, пiдпункти. Тут переважають простi речення з однорiдними членами (по кiлька пiдметiв при одному присудку, присудкiв тАУ при одному пiдметi, додаткiв тощо). Використовуються вставнi слова по-перше, по-друге, по-третi, безособовi речення.

Основним видом офiцiйно-дiлового стилю i документ. Документ (слово латинського походження, що означаi ВлдоказВ») тАУ це засiб закрiплення на паперi основноi думки з використанням культури мовлення (iнформацii про факти, подii, явища).

Вимоги до документiв, що мають бути повноцiнним джерелом iнформацii.

1. Документ повинен видаватися повноважним органом або особою у вiдповiдностi з ii компетенцiiю.

2. Документ не повинен суперечити дiючому законодавству i директивним указiвкам вищестоящих органiв.

3. Документ повинен бути достовiрним i вiдповiдати завданням конкретного керiвництва, тобто базуватися на фактах i мiстити конкретнi та реальнi пропозицii або вказiвки.

4. Документ повинен бути складений за встановленою формою.

5. Документ маi бути бездоганно вiдредагований i оформлений.

Зовнiшнiй вигляд документа i незаперечним свiдченням стилю роботи управлiння, дисциплiни i особистоi культури працiвникiв.

Публiцистичний i науковий стилi. Культура дiалогу

Продовженням першого питання тАУ культура мови тАУ i публiчний виступ i мовленнiва культура, культура дiалогу. Однак ми знаiмо, що усне спiлкування подiляiться на публiчне й приватне. Особливим рiзновидом усного спiлкування i публiчний виступ. Пристрасне переконливе слово тАУ дiйовий засiб впливу на слухачiв.

Але якщо у першому питаннi ми детально зупинялися на офiцiйно-дiловому стилi, то тепер поглянемо на публiцистичний стиль i дамо вiдповiдь на такi питання:

1. Яка функцiя публiцистичного стилю?

2. Якi i рiзновиди публiцистичного стилю?

3. Коли вживаються тексти публiцистичного стилю?

4. Якi особливостi цього стилю?

5. Якi жанри публiцистичного стилю?

4. Що спiльного в текстах публiцистичного, наукового й офiцiйно-дiлового стилiв?

Завважимо, що основна функцiя публiцистичного стилю тАУ це дiяння, вплив на читача або слухача, переконання в правильностi висловлених думок. Обставини мовлення: передача iнформацii з метою пропаганди певних iдей, впливу на широкi верстви населення. Сфера вживання: публiцистичнi статтi, виступи в газетах, журналах, по радiо, на телебаченнi, на зборах, мiтингах тощо. Загальнi ознаки: пропагандистський характер, точнiсть, логiчнiсть доводiв, урочистiсть, пiднесенiсть, офiцiйнiсть, експресивнiсть. Публiцистичний стиль атрибутують такi мовнi ознаки: писемна й усна форми мовлення; суспiльно-полiтичнi слова, емоцiйно забарвленi слова i вирази, газетнi штампи, речення рiзноi структури; монологiчна (iнодi дiалогiчна) форма тексту. Типи мовлення тАФ розповiдь, опис, роздум.

Публiцистичний стиль i одним з найбiльш дiйових, широковживаних з-помiж iнших стилiв. Як бачимо, основна функцiя публiцистичного стилю тАУ дiяння, вплив на читача (слухача).

Слово публiцистичний (вiд латинського publicus тАУ суспiльний, народний) послужило для утворення слова публiцистика тАУ особливого жанру лiтературних творiв, в яких висвiтлюються актуальнi питання суспiльного життя людей.

Публiцистичний стиль забезпечуi рiзнi потреби суспiльства, пов'язанi з полiтикою, адмiнiстративною i господарською дiяльнiстю. На вiдмiну вiд наукового й офiцiйно-дiлового публiцистичний стиль визначаiться пропагандистським характером. Його завдання тАУ агiтацiя, активний вплив на читача i слухача. Цей стиль поiднуi в собi точнiсть висловлення, логiчнiсть доводiв з вiдкритим вираженням експресii та емоцiйного забарвлення окремих фраз. Мета публiцистичних творiв полягаi у з'ясуваннi певних суспiльно-полiтичних питань, переконаннi читачiв та слухачiв у правильностi висловлених думок, а також в активностi впливу цих думок на них.

У публiцистичному стилi широко використовуються суспiльно-полiтична лексика, полiтичнi гасло й заклики, урочистi фрази, риторичнi запитання та засоби сатири й гумору. Основна форма викладу тАУ монолог. Публiцистичний стиль вбираi в себе елементи офiцiйно-дiлового i наукового стилiв. Про силу впливу наукового стилю i спецiальноi фразеологii на публiцистичний стиль свiдчить активне, образне, метафоричне застосування науковоi термiнологii. Не останнi мiсце в публiцистичному стилi посiдають образнiсть та iншi риси художнього стилю. Вживаються в мовi публiцистики i штампи. Але надмiрне вживання готових сполук i конструкцiй псуi мову газет, журналiв, тому треба уникати надмiрностi штампiв у публiцистичному мовленнi. У статтях, виступах на зборах, мiтингах, мiжнародних конгресах вiдбитi важливi питання полiтики держави й уряду. Автори цих статей, виступiв намагаються активно впливати на розум людей, достукатися до сердець кожного iндивiда, переконувати слухачiв i читачiв у правильностi своiх думок. Ось тому для публiцистичного стилю властивi урочистiсть, пiднесенiсть. Тут вживаються слова суспiльно-полiтичноi лексики та словосполучення на зразок: суверенна Украiна, ринкова економiка, украiнська культура, демократiя, посланцi народу та iн. Вживаються лозунги, заклики, гасла у виглядi окличних речень: Слава Украiнi! Слава i честь людям працi! Братаймося тАУ поборемо!

Тексти публiцистичного стилю бувають рiзних жанрiв: iнформацiйна стаття (замiтка), стаття (замiтка) дискусiйного характеру, нарис, репортаж, iнтерв'ю, памфлет та iншi. Зразками публiцистичного стилю i статтi, публiчнi виступи РЖ.Франка, М.Коцюбинського, Лесi Украiнки, Б.Грiнченка, В.Винниченка, О.Гончара, РЖ.Дзюби, В.Дончика, А.Погрiбного, В.Яворiвського, Р.Лубкiвського й багатьох iнших громадських дiячiв.

Сучасний публiцистичний стиль тАУ це мова газет, журналiв, радiо-, телепередач, кiнопублiцистика, ораторське мовлення.

А тепер розкриiмо сутнiсть наукового стилю. Саме до цього стилю студенти звертаються пiд час написання рефератiв, курсових i дипломних робiт. Спробуiмо дати вiдповiдь на такi питання:

1. Яка функцiя наукового стилю?

2. Якi i рiзновиди наукового стилю?

3. Коли вживаються тексти наукового стилю?

4. Якi особливостi цього стилю?

5. Що спiльного в текстах публiцистичного, наукового й офiцiйно-дiлового стилiв?

Отже науковий стиль тАУ це мова науки, технiки, освiти. Його основна функцiя тАУ повiдомлення про науковi досягнення в рiзних галузях знань. Одначе заакцентуiмо: в науковому стилi авторське ВляВ» вiдсутнi.

В межах цього стилю видiляються рiзновиди (пiдстилi):

а) власне науковий пiдстиль. Вiн розрахований на фахiвцiв певних галузей (сiльське господарство, технiка, математика, хiмiя, фiлологiя тощо). Ось приклад речення з фiлологii: ВлУ прозовому текстi письменники вживають метафори-субститути (порiвняння), що виконують передовсiм образотворчу функцiю; звiдси виникаi розгорнута метафора. Метафора-субститут (означник-субститут) i саме тим ТСрунтом, де виростаi розгорнута метафораВ»;

б) науково-публiцистичний пiдстиль (лiтературно-публiцистичнi статтi, висвiтлення наукових проблем з точки зору публiциста);

в) виробничо-технiчний пiдстиль тАУ це фахова лiтература рiзних сфер господарства й виробництва;

г) науково-навчальний пiдстиль використовують тi, хто опановуi знання. Зразок з навчального посiбника Г.Осовськоi ВлОснови менеджментуВ» (К. Кондор, 2003. тАУ С.352): ВлКласичний пiдхiд до прийняття управлiнського рiшення полягаi в дотриманнi певноi процедури i виконання обовтАЩязкових дiй. Основою будь-якого рiшення i проблемна ситуацiя, що вимагаi розвтАЩязання. Завдання менеджера на цьому етапi полягаi в аналiзi проблемноi ситуацii, тобто у визначеннi симптомiв ВлхворобиВ», вивченнi стану справ i мети, попереднього формулювання критерiiв рiшенняВ»;

д) науково-популярний пiдстиль адресований для широкого кола читачiв-нефахiвцiв. Наведемо зразок з iсторичного дослiдження: ВлБагатьох судили в той час, посилювалися репресii. Тiльки у Волочиському районi 1932-го репресували 922 чоловiки, що на 516 чоловiк бiльше з попереднiм роком [Державний архiв Хмельницькоi областi. тАУ Ф.Р.50: 197]. Виходячи з наведених архiвних даних, отже, пiдсумуiмо: в держави зерна було достатньо, лише не для селян. Влада на мiсцях, вiдчувши пiдтримку згори, спецiально знущалася над хлiборобами, над iхнiми дiтьми. Таiмними циркулярами через спецдонесення верховоди Кремля скеровували полiтику на великий терор, що нинi поiменовуiмо геноцидом. Такий курс бiльшовикiв взято ще 1929-гоВ».

Як бачимо, кожен пiдстиль характеризуiться особливостями, зумовленою сферою його вживання. Ознаки, властивi науковому стилю тАУ чiткi й точнi формулювання, аргументацiя положень, висновкiв, обтАЩiктивнiсть, логiчна послiдовнiсть й однозначнiсть викладу, що досягаiться завдяки використання спецiальних термiнiв (характернi для тiii чи iншоi галузi), стiйких термiнологiчних сполучень, загальнонауковоi абстрактноi лексики. В науковому стилi широко використовуються схеми, таблицi, графiки, символи, формули. Текст дiлиться на роздiли, пункти, пiдпункти, параграфи. Цим самим досягаiться чiткiсть та логiчнiсть викладу (подiбно до офiцiйно-дiлового стилю). Треба памтАЩятати, що текст наукового стилю насичений цитатами, покликаннями на архiвнi матерiали, лiтературу тАУ джерела iнформацii. В науковому стилi тАУ на першому мiсцi новизна дослiджень, викладення теоретичних положень, аргументiв, власне бачення проблеми i шляхи ii розвтАЩязання.

Науковий стиль видiляiться синтаксичною будовою: переважають складнi речення, ускладненi дiiприслiвниковими та дiiприкметниковими зворотами, вставними словами й конструкцiями. Власне, науковий стиль характеризуiться переважанням iменникiв над дiiсловами (значна частина наукових термiнiв тАУ це iменники), вiдносних прикметникiв над якiсними.

Зупинимося на культурi дiалогу. Культура дiалогу залежить вiд загальноi культури, начитаностi. Скажiмо, культура дiлового мовлення вимагаi вiд студента умiнь писати заяву, протокол, акт, розписку, доручення тощо. Але кожна людина повинна ще й умiти читати та розумiти дiловi папери.

У кожному конкретному випадку написання дiлових паперiв треба знати iх будову i тi мовнi засоби, за допомогою яких вони оформляються.

Щоб забезпечити культуру дiлового мовлення, треба дотримуватись вимог, що ставляться до оформлення дiлових паперiв. Це такi вимоги:

1. Чiтке дотримання прийнятих форм дiлового спiлкування (iх будови, набору реквiзитiв, правильне використання слiв тАУ рекомендуiмо, наказую, доповiдаю, гарантуiмо, прошу, ухвалити та iм подiбнi.).

2. Дотримання норм лiтературноi мови, вживання зрозумiлих, найбiльш переконливих слiв.

3. Вiдповiднiсть мовних засобiв iх стильовому призначенню (уникнення розмовних, емоцiйно-забарвлених, дiалектних, просторiчних слiв).

4. Логiчнiсть формування думки, чiткiсть i послiдовнiсть викладу, членування тексту вiдповiдно до будови дiлового паперу.

5. Стислiсть вираження думки, строга вiдповiднiсть слова його значенню, об'iктивнiсть викладу фактiв.

В офiцiйно-дiловому стилi вживаються пасивнi конструкцii: визначаються завдання, доводиться до вiдома, обговорюiться план, встановлюються строки виконання, задовольняються вимоги.

Бесiда, доповiдь, промова, лекцiя, репортаж

Як ми уже зазначали, залежно вiд змiсту, призначення, способу проголошення, обставин мовлення публiчнi виступи бувають таких жанрiв: бесiда, доповiдь, промова, лекцiя, репортаж.

Бесiда тАФ це агiтацiйний виступ, що проводиться з невеликою кiлькiстю учасникiв. У бесiдi викладаються найголовнiшi положення теми, даються вiдповiдi на запитання.

Доповiдь тАФ найпоширенiше з форм публiчних виступiв. Доповiдi бувають полiтичнi, звiтнi, дiловi. Полiтична доповiдь виголошуiться державним чи громадським дiячем (доповiдь Президента Украiни, Прем'iр-мiнiстра). Полiтична доповiдь ставить новi проблеми, визначаi програму дiй держави чи ii органу. Звiтна доповiдь тАФ це промова, в якiй аналiзуiться дiяльнiсть роботи депутата, керiвника колективу, установи, органiзацii тощо. Звiтна доповiдь за схемою нагадуi письмовий звiт. Дiлова доповiдь тАФ це документ, який мiстить виклад певних питань з висновками i пропозицiями.

Промова тАФ це виступ на мiтингах, масових збоpax на честь певноi подii, ювiлею тощо. Промови бувають мiтинговi, агiтацiйнi, ювiлейнi.

Мiтингова промова присвячена злободеннiй проблемi. Це короткий виступ, розрахований на безпосереднi сприймання слухачiв. Вiн вiдзначаiться емоцiйнiстю, iмпровiзацiiю та iндивiдуальним стилем оратора.

Агiтацiйна промова спрямована на роз'яснення, з'ясування певних питань. Вона передбачаi психологiчний вплив на слухачiв.

Ювiлейна промова присвячена певнiй датi, ювiлеiвi людини чи установи, пiдприiмства. Ця промова вiдзначаiться експромтами, iмпровiзацiiю, дотепнiстю, невимушенiстю.

Лекцiя також i однiiю з форм пропаганди, передачi наукових знань. Ця форма публiчного виступу вiдзначаiться бiльшою офiцiйнiстю, академiчнiстю викладу. Вона маi чiтку структуру (вступ, головна частина, висновки). Текст лекцii звичайно пишеться. А майстернiсть лектора полягаi в досконалому знаннi матерiалу i вмiннi його донести до слухачiв.

Репортаж тАФ це жива розповiдь очевидця про якусь подiю суспiльного життя. Темою репортажу можуть бути полiтична чи виробнича подiя, спортивнi, культурнi заходи.

Усна пропаганда, агiтацiя тАФ важливе знаряддя в руках держави i суспiльства. Живе слово, особистий приклад активно впливають на слухачiв. Справжнiй оратор тАУ яскрава особистiсть. Але талант промовця, як правило, i наслiдком тривалоi i наполегливоi роботи над удосконаленням свого мовлення. Для публiчного виступу важливе значення маi iндивiдуальний стиль, у якому проявляються характер, свiтогляд, ерудицiя, мовнi здiбностi людини i не менш важливо тАУ знайти контакт iз аудиторiiю.

Етапи публiчного виступу

Отже, виходячи з вищеозначеного, скажемо, що iндивiдуальний стиль з'являiться тодi, коли людина часто користуiться публiчним мовленням i постiйно працюi над його удосконаленням, уникаi Влчужих слiвВ». Публiчний виступ включаi кiлька етапiв:

1. Пiдготовка до виступу.

2. Композицiя виступу.

3. Написання конспекту (плану, тез) виступу.

4. Встановлення контакту зi слухачами.

5. Виголошення виступу (доповiдi, лекцii).

Звернення до великоi аудиторii слухачiв створюi атмосферу офiцiйностi й особливоi вiдповiдальностi за сказане.

Людина, яка звертаiться до аудиторii, повинна поводитись природно, уникаючи штучностi i надмiрноi офiцiйностi. В голосi та поведiнцi мають вiдчуватись доброзичливiсть, теплота, повага до слухачiв. Слова оратора повиннi звучати переконливо й дохiдливо, послiдовно й аргументовано. До майстра ораторського мистецтва ставляться такi вимоги: точнiсть формулювань, стислiсть, небагатослiвнiсть, доречнiсть, виразнiсть, своiрiднiсть, оригiнальнiсть, краса й багатство мови.

Порушення мовних норм, вади вимови, зловживання iншомовними словами (суржиком), виразiв, неправильне наголошення тАУ все це погiршуi сприймання змiсту публiчного виступу, знижуi авторитет промовця. Наприклад, часто з трибуни лунаi словосполучення ВлЯ так рахуюВ» (неправильний переклад з росiйськоi ВлЯ так считаюВ») замiсть ВлЯ так думаюВ», ВлЯк на менеВ», ВлНа моi переконанняВ», ВлВважаюВ», ВлНа мою думкуВ».

Важливими компонентами публiчного виступу i iнтонацiя, мiмiка, жести. У поняття iнтонацii входять сила i висота голосу, темп мовлення, паузи, тембр голосу. Завдання iнтонацii тАУ рiзними засобами вiдтворювати почуття, настроi, намiри людей. Завдяки iнтонацii написаний текст при його виголошеннi стаi живим, емоцiйним, переконливим. РЖнтонацiя оратора повинна бути природною, вiдповiдати нормам лiтературноi мови й поiднувати в собi логiчну та емоцiйну сторони публiчного виступу.

Важливу роль в усному спiлкуваннi вiдiграi пауза. Вона використовуiться на початку промови, щоб зiбратися з думками промовцевi, а слухачам тАУ сподiватися на оратора, на сприймання виступу. У процесi виголошення промови паузи вiддiляють частини викладу думки. Одначе, у непiдготовленому (iмпровiзованому) виступi пауз бiльше.

Мiмiка i жести також i важливими засобами посилення чи пом'якшення сказаного, емоцiйного впливу на слухачiв, але зловживати ними не слiд. Темп мовлення i тембр голосу у рiзних людей неоднаковi. Оратор повинен вибрати такий темп мовлення i тембр, висоту голосу, щоб не викликати роздратування у слухачiв. Але слiд говорити темпераментно, зберiгаючи мiру, бути тактовним, ввiчливим. Найголовнiше у публiчному виступi тАУ це iнтонацiя, мiмiка, жести, уся сукупнiсть виражальних засобiв мови пiдпорядкованi тому, аби засвiдчити про правдивiсть i переконливiсть думок та почуттiв оратора.

Отже, прочитайте текст. Скажiть, до якого з жанрiв публiчного виступу його можна вiднести? Чому? Якими мовними засобами вплинув автор на читача (слухача)?

ВлДуже гостро, нестерпно боляче вiдчував гнiт рiдноi культури й мови Михайло Михайлович Коцюбинський.

Висновок

Я вже не раз говорив, що моi духовне змужнiння починалося на незабутнiх ВлсуботахВ» у Коцюбинського. Це вiн, благородний iз благородних, вiдкривав перед нами, чернiгiвськими юнаками, небаченi, захоплюючi й чарiвнi обрii розквiту рiдноi мови i лiтератури за умов вiльного розвитку народу. Вiн пристрасно вiрив i нас навчав вiрити, що прийде вiльний час, i скоро вже прийде.. Ми вчилися у Коцюбинського ненавидiти гноблення i палко любити рiдну мову й культуру, переслiдувану i гнану царатом. Це вiн навчаi нас розумiти красу i глибину рiдноi мови, ii суспiльну i художню силу i багатющi барви, бачити ii потенцiальнi можливостi до розвитку всiх стилiв.. Вчилися ми в Коцюбинського любити i цiнувати украiнську народну пiсню, фольклор, думи i мудрiсть народнуВ». (П. Тичина).

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

Affixation in modern english

AIDS

Airplanes and security

American Riddles