Засоби вираження модальностi в сучаснiй англiйськiй мовi та особливостi ii перекладу (на матерiалi текстiв рiзних жанрiв)

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Модальнiсть як функцiонально-семантична категорiя

1.1 Концептуальнi пiдходи до визначення поняття модальностi у лiнгвiстицi

1.2 Емотивнiсть як пiдкатегорiя модальностi

1.3 Класифiкацii видiв модальностi

1.4 Класифiкацii засобiв вираження модальностi

Роздiл 2. Стилi мовлення та iхнi жанри

2.1 Визначення поняття "функцiональний стиль" та функцiонально-стильовi типи текстiв

2.2 Визначення функцiонально-стильових типiв текстiв

2.3 Особливостi перекладу рiзноманiтних функцiонально-стильових типiв текстiв

Роздiл 3. Засоби вираження модальностi при перекладi текстiв рiзних жанрiв з англiйськоi мови на украiнську

3.1 Фонетичнi засоби вираження модальностi

3.2 Лексичнi засоби вираження модальностi

3.3 Лексико-граматичне вираження модальностi за допомогою модальних дiiслiв

3.4 Лексико-граматичне вираження модальностi за допомогою модальних дiiслiв, що не завжди мають еквiваленти в украiнськiй мовi

Висновки

Summary

Додатки

У сучаснiй мовознавчiй науцi та в перекладознавствi спостерiгаiться пiдвищений iнтерес до категорii модальностi в ii багатофункцiональних виявах. Модальнi вiдношення i засоби iх реалiзацii все частiше привертають увагу лiнгвiстiв i стають обтАЩiктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунiкативно-функцiональному та текстовому рiвнях.

ТРрунтовнi дослiдження категорii модальностi репрезентовано працями В.В. Виноградова (1972), Н.Ю. Шведовоi (1980), Г.О. Золотовоi (1973), В.Г. Гака (1972), Н.А. Золототрубовоi (1975), Н.Д. Зайченко (1989). РЖнновацiйнi пiдходи в дослiдженнi цiii категорii спостерiгаiмо в роботах РЖ.Р. Вихованця (1993), А.П. Грищенка (1997), Н.В. Гуйванюк (1997), Г.П. Немця (1999), Б.РД. Арама (1995), РД.А. Попова (2000) та iн. Проте явище модальностi залишаiться об'iктом дослiдження багатьох лiнгвiстiв i воно завжди i актуальним. Адже важко передати будь-якi мовнi засоби без вираження модальностi в них.

В данiй роботi дослiджуються засоби вираження модальностi, якi мають дуже важливе значення при iх застосуваннi, адже неможливо створити текст перекладу, не знаючи як правильно його оформити. Бiльш того, дослiджуються засоби вираження модальностi у творах рiзних жанрiв, що значно розширюi дiапазон iх використання, а отже i зумовлюi особливiсть iх застосування.

Що стосуiться актуальностi даного дослiдження, то вона повтАЩязана з поширеним вживанням модальних дiiслiв та iнших засобiв вираження модальностi як явищ в сучаснiй англiйськiй мовi, зi змiнами, якi мають мiсце в американськiй граматицi англiйськоi мови, якi в кiнцевому результатi можуть стати причиною до спонукання небажаних змiн в класичнiй британськiй граматицi, важливiстю знань засобiв вираження модальностi, iх значень та порядок застосування, а також з необхiднiстю наукового пiдходу до вивчення модальностi.

Об'iктом дослiдження i модальнiсть як функцiонально-семантична категорiя

Предметом дослiдження i особливостi засобiв вираження модальностi при перекладi з англiйськоi мови на украiнську в текстах рiзних жанрiв.

Мета роботи - дослiдити засоби вираження модальностi в текстах рiзних жанрiв при перекладi з англiйськоi мови на украiнську.

Для досягнення поставленоi мети були поставленi наступнi завдання: уточнити поняття модальностi; встановити роль модальностi в перекладi текстiв рiзних жанрiв; навести класифiкацii засобiв вираження модальностi; виявити особливостi використання засобiв вираження модальностi в англiйськiй мовi в текстах рiзних жанрiв та iх перекладу з англiйськоi мови на украiнську.

Методи дослiдження:

1) теоретичнi,

2) емпiричнi: синхронне й порiвняльне дослiдження засобiв вираження модальних значень в англiйськiй та украiнськiй мовах; кiлькiсний та якiсний аналiз, застосування процедур дистрибутивного, трансформацiйного, контекстуального i компонентного аналiзу.

Матерiалом дослiдження послугували тексти рiзних жанрiв (художня лiтература, тексти офiцiйно-дiлового стилю, суспiльно-iнформативнi тексти та технiчнi тексти).

Теоретичне значення одержаних результатiв зумовлене тим, що в данiй роботi систематизовано поняття модальностi та ii значення у перекладацькому процесi.

Практичне значущiсть одержаних результатiв полягаi у можливостi iх використання при подальших дослiдженнях у сферi порiвняльноi лiнгвiстики, у зiставнiй граматицi та лексикологii.

Будь-яке лiнгвiстичне явище в перекладi набуваi особливих рис, на якi обов'язково необхiдно звертати увагу, щоб максимально правильно передати те, що хотiв сказати автор тексту-оригiналу.

Модальнiсть розглядаiться як функцiонально-семантична категорiя, мовна унiверсалiя, що проявляiться в основних категорiях мови. Ця мовна категорiя виступаi важливим елементом комунiкацii, виражаючи вiдношення того, хто говорить до висловлювання, i i невiдтАЩiмною властивiстю тексту, що вмiщуi вiдношення автора до дiйсностi, i основною складовою прагматичного компоненту тексту; одне з основних властивостей психiки i здатнiсть протиставити тАЮЯтАЭ - тАЮне Я" у рамках висловлювання.

За допомогою модальностi ми можемо виражати своi думки вiльно, експресивно, адже не можливо передати необхiдну iнформацiю без демонстрування нашого ставлення до того, що ми повiдомляiмо. Тому модальнiсть вiдiграi важливу роль в текстах будь-якого стилю, будь-якого жанру.

Явище модальностi надзвичайно складне та багатоаспектне. Як зазначаi Я.РЖ. Рецкер, тАЬнемаi в англiйськiй мовi iншоi лексико-граматичноi категорii, котра представляла би бiльше складностей в процесi перекладу, нiж категорiя модальностi" [Рецкер 2006: 170]. Саме тому ця проблема i предметом суперечок у лiнгвiстицi, а отже належить до тАЬвiчних" питань мовознавчих студiй, адже ще й досi не iснуi iдиного погляду на природу цiii категорii.

Так, за визначенням В.Н. Ярцевоi, тАЬмодальнiсть (вiд сер. -лат. modalis - модальний; лат. Modus - мiра, спосiб) - функцiонально-семантична категорiя, що виражаi рiзноманiтнi види вiдносин ставлення до дiйсностi, а також рiзнi види суб'iктивноi квалiфiкацii того, що повiдомляiтьсятАЭ [Ярцева 1990: 303].О. О. Селiванова визначаi категорiю модальностi як тАЬрепрезентацiю рiзних емотивно-оцiнних сигналiв, змодельованих авторською свiдомiстю; реальнiстю/iрреальнiстю iмiтованоi референцii, яка вiдiграi суттiву роль в актуалiзацii змiстовно-континуальноi органiзацii текстутАЭ [Селiванова 2000: 10].

За визначенням Поутсма, тАЬмодальнiсть - це особова форма дiiслова, дiiслiвне словосполучення або модальний прислiвник, за допомогою котрих той, що говорить виражаi свою точку зору на степiнь виконання дii чи стану, позначеного присудком" [Рецкер 2006: 170]. З iншого боку, Шарль Баллi стверджуi: тАЬМодальнiсть - це душа речення. Немаi висловлювань без модальностi" [Баллi 1955: 44]. Цю думку роздiляi також видатний академiк В.В. Виноградов [Виноградов, 1950] та О.А. Бунь [Бунь, 2000].

Отже, не дивлячись на рiзноманiття визначень категорii модальностi лiнгвiстами, можна прийти до загального висновку: модальнiсть - це вiдношення автора слiв до навколишнього середовища, як негативне, так i позитивне.

Займаючись вивченням текстовоi модальностi як категорii, дослiдник-лiнгвiст О.О. Селiванова вважаi, що дана категорiя включаi пiдкатегорiю емотивностi - одну з базових властивостей художнього тексту, яка спiввiдноситься з предметованими в ньому емоцiогенними знаннями i актуалiзуються за допомогою активованих текстових компонентiв, що втiлюють авторськi емоцiйнi iнтенцii, та моделюючи можливi емоцii адресата звтАЩязанi з сприйняттям та iнтерпретацiiю текстовоi модальностi [Селiванова 1997: 56].

Категорiю емотивностi в художньому текстi потрiбно розглядати з трьох антропоцентричних позицiй: автора, читача та персонажiв. Емотивнiсть знаходиться у взаiмозвтАЩязку з вибором номiнативних засобiв у текстi. РЖмтАЩя персонажу актуалiзуi i авторську модальнiсть, i прагматичну направленiсть тексту на читацьку спiвучасть [Селiванова 2000: 200].

Лiнгвiст-дослiдник O.H. Журавльова розглядаi текстову модальнiсть як екстралiнгвiстичну категорiю, що може не мати прямоi експлiкацii у поверхневi структури тексту, але завжди присутня в глибиннiй i сприяi розкриттю сутi тексту [Гладьо 2000: 81]. Вона виявляi себе в таких основних аспектах:

вiдображення реальностi/iрреальностi створюваного текстового свiту;

емотивно-оцiнне вiдношення автора до персонажiв;

емотивно-оцiнне вiдношення персонажiв один до одного.

Емотивнiсть i рiзновидом субтАЩiктивноi модальностi й маi пряме вiдношення до створеннi експресивностi. Експресивна одиниця мови не завжди несе емотивне навантаження, мовна експресiя передаi дещо iнше. Проте емотивно маркована одиниця невiддiльна вiд експресивностi.

Ставлення того, хто говорить чи пише, до дiйсностi постаi як основна ознака модальностi, властивоi будь-якому висловлюванню. Оскiльки воно може бути виражене рiзними засобами (формально-граматичними, лексичними, фразеологiчними, синтаксичними, iнтонацiйними, композицiйними, стилiстичними), модальнiсть виявляiться категорiiю, властивою мовi у дii, тобто мовленню, i тому i самою суттю комунiкативного процесу. Проте сучаснi англiйськi лiнгвiсти взагалi не дають визначення цiii категорii, розглядаючи ii як дане, i обмежуються вказiвкою на ii рiзновиди: умовна, дiйсна, алетична, деонтична, епiстемiчна [Тураiва 1999: 40].

тАЬДослiдження категорii модальностi ускладнюiться багатозначнiстю або навiть омонiмiчнiстю термiнутАЭ, - вважаi О.П. Воробйова [Воробйова, 1989]. Модальнiсть - явище багатоаспектне, i тому в лiнгвiстичнiй лiтературi висловлюються рiзноманiтнi думки з приводу сутностi даного феномена. Проте РД.РЖ. Бiляiва зазначаi, що рiзноманiтнi визначення модальностi не виключають, а доповнюють один одного, вiдображаючи складнiсть, багатоплановiсть самого поняття тАЬмодальнiстьтАЭ [Бiляiва 1988: 13].

Як вiдомо, вже став традицiйним подiл модальностi на два типи: об'iктивну та суб'iктивну. Перша розумiiться як вiдношення висловлення до позамовноi дiйсностi, оформлене граматично, друга - як вираження вiдношення того, хто говорить (пише) до того, що вiн повiдомляi. Дослiдники вiдзначають, що об'iктивна модальнiсть i обов'язкова для будь-якого висловлення, суб'iктивна - факультативна. Це цiлком справедливе твердження. Бiльш того, два типи модальностi, що описуються, настiльки вiдрiзняються, що нам рекомендуiться рацiонально диференцiювати цi два термiни.

За визначенням В.Н. Ярцевоi, об'iктивна модальнiсть - тАЬобов'язкова ознака будь-якого вислову, одна з категорiй, що формуi предикативну одиницю - реченнятАЭ. Вона виражаi ставлення того, що повiдомляiться до дiйсностi в планi реальностi та iрреальностi [Ярцева 1990: 303]. Ляпон Л.В. зазначаi, що об'iктивна модальнiсть тАЬвиражаi вiдношення повiдомлюваного до дiйсностi в категорiях вiдмiнку, часу за допомогою синтаксичних форм дiiслiв та частоктАЭ [Ляпон 1997: 240]. За обтАЩiктивною модальнiстю судження подiляються на судження необхiдностi, дiйсностi та можливостi. [http://" onclick="return false">

Суб'iктивна модальнiсть виражаi вiдношення мовця до того, що повiдомляiться. Вона базуiться на розумiннi оцiнки у широкому значеннi слова, включаючи не тiльки логiчну квалiфiкацiю, але й рiзнi види емоцiйноi реакцii. Введення субмодального значення в загальну категорiю модальностi i мiстком вiд речення до висловлювання та тексту i створюi передумови до ii розподiлу на фразову та текстову [Кресан 1999: 79]. На вiдмiну вiд об'iктивноi модальностi, суб'iктивна модальнiсть i факультативною ознакою вислову. Змiстову основу суб'iктивноi модальностi створюi поняття оцiнки у широкому поняттi, включаючи не лише логiчну (iнтелектуальну, рацiональну) квалiфiкацiю того, що повiдомляiться, але й також рiзнi види емоцiональноi (iррацiональноi) реакцii.

Мещеряков В.Н., дослiдник-лiнгвiст, видiляi також сегментну модальнiсть, яка за його визначенням тАЬхарактеризуi процес розгортання тексту на окремих його дiлянкахтАЭ [Мещеряков 2001: 100]. Тому не слiд забувати не лише про можливiсть фiксацii модальноi енергii на тАЬокремих дiлянкахтАЭ, а й про вираження присутностi автора - коментатора власного тексту, його вiдношення до тексту. В розумiннi Н.А. Нiколiноi, тАЬавторська модальнiсть - це авторська позицiя, авторське вiдношення до повiдомленнятАЭ, тому таке вiдношення, а вiдповiдно i модальнiсть, зазвичай знаходять своi вираження не в тАЬпрямих оцiнкахтАЭ, а в таких рiвневих виявленнях системи тексту, як його заголовок, ключовi слова (семантичнi домiнанти), власнi назви, ремарки [Нiколiна 2003: 167]. В той же час Н.С. Валгiна зазначаi, що авторська модальнiсть - тАЬце вираження в текстi вiдношення автора до того, що повiдомляiться, його точки зору, позицii, сформульованого заради повiдомлення iх читачутАЭ [Валгiна 2003: 96].

Також iснуi логiчна модальнiсть, тАЬяка полягаi в ступенi встановленоi достовiрностi думок завдяки тому чи iншому рiзновиду судженнятАЭ [" onclick="return false">

Отже, лiнгвiсти-дослiдники видiляють логiчну, авторську, сегментну модальнiсть, проте слiд зазначити, що подiл модальностi на обтАЩiктивну та субтАЩiктивну i бiльш традицiйним.

РЖснують рiзноманiтнi класифiкацii засобiв вираження модальностi, якi залежать вiд приналежностi лiнгвiста до тiii чи iншоi науковоi школи. Так наприклад, РЖ.В. Корунець зауважив, що тАЬмодальнiсть, будучи екстралiнгвiстичною категорiiю, що виражаi вiдношення мовця до реальностi, маi загальнi в англiйськiй та украiнськiй мовi засоби реалiзацii, якi в себе включають:

фонетичнi засоби (наголос та iнтонацiя);

лексико-граматичнi засоби (модальнi дiiслова);

лексичнi засоби (модальнi слова та модальнi вирази), що виражають суб'iктивну модальнiсть;

граматичнi засоби, що виражають граматичну модальнiсть" [Корунець 2001: 308].

Такий подiл також проводить Я.РЖ. Рецкер, який вважаi, що тАЬв теорii практики та перекладу задача, головним чином, полягаi у передачi суб'iктивноi модальностiтАЭ, як фонетичними, так i лексико-граматичними, лексичними та граматичними засобами [Рецкер 2006: 170].

Що стосуiться перекладу науково-технiчноi лiтератури, то В.РЖ. Карабан зазначаi, що така лiтература перекладаiться лексико-граматичними засобами вираження модальностi, за допомогою складних модальних присудкiв з must, have to, should, may, might, can, could, will, would, need, ought to, to be to [Карабан 1997: 49].

У своiй роботi про етикет англомовного наукового дискурсу лiнгвiст О.М. РЖльченко видiлив епiстемiчну модальнiсть. За визначенням Н.В. Скибицькоi, епiстемiчна модальнiсть - тАЬскладник субтАЩiктивноi модальностi, зорiiнтована на вираження значень вiрогiдностi/достовiрностi, iстинностi повiдомлюваного, ступеня повноти та характеру знань мовця про повiдомлюване" [Скибицька 2004: 3]. РЖ за класифiкацiiю О.М. РЖльченка епiстемiчну модальнiсть при перекладi з англiйськоi мови на украiнську можна виразити такими засобами, як модальнi дiiслова та iх еквiваленти (may, might, be going to та iн.), прислiвники (типу eventually, possibly), iменники (feeling, guess тощо), прикметники (possible, probable, tentative тощо), числiвник one, неозначений артикль a та нульовий артикль [РЖльченко 2002: 159].

Усi засоби вираження модальних значень (модальностi) можна роздiлити на два види: унiверсальнi i неунiверсальнi. Першi характернi для всiх без винятку висловлювань - це iнтонацiя. Другi присутнi лише в деяких висловлюваннях. Призначення засобiв вираження модальностi - звтАЩязувати форми i значення ii вираження. Неунiверсальнi засоби вираження модальностi використовуються з метою створення для тiii або iншоi форми умов, щоб вона стала формою вираження модальностi.

До цих засобiв вiдносяться: наявнiсть двоскладноi конструкцii з прямим порядком слiв, наявнiсть односкладноi конструкцii, наявнiсть структури складноi пропозицii. Якщо дiiслiвний нахил використовуiться для вираження невластивого йому модального значення, то в якостi засобу вираження цього значення вживаються частки. Засоби i форми вираження модальностi об'iднуються у своiрiдний блок. Засоби вираження модальностi нiби з'iднують форми вираження модальностi з засобами ii вираження. У цьому i полягаi iхня роль при формуваннi висловлювань.

Отже, модальнiсть - це 1) категорiя, що характеризуi спосiб дii або вiдношення до дii,

2) функцiонально семантична категорiя, яка виражаi вiдношення змiсту висловлювання до дiйсностi i мовця до змiсту висловлювання. Модальнiсть буваi рiзних видiв, проте подiл на субтАЩiктивну та обтАЩiктивну i бiльш загальним. РЖснуi декiлька класифiкацiй засобiв вираження модальностi, проте в данiй роботi ми будемо розглядати детальнiше класифiкацiю РЖ.В. Корунця.

В найрiзноманiтнiших сферах мова використовуiться по-рiзному. Для науково-технiчного тексту необхiдний один стиль написання, для газетно-журнально iнформацiйного - iнший, для художнього - свiй естетичний пiдхiд. Всi вони мають ряд вiдмiнних рис на всiх мовних рiвнях - лексичному, морфологiчному, синтаксичному та текстовому. Як зазначаi С.Я. РДрмоленко, кiлькiсть-жанрово-стильових рiзновидiв мови залежить як вiд зовнiшньо мовних (iсторичнi умови функцiонування лiтературноi мови, соцiально-психологiчнi основи вiдтворення мовних типiв спiлкування), так i внутрiшньомовних чинникiв (порядок слiв, флективнiсть, наявнiсть варiантних форм тощо) у взаiмозв'язках [Украiнська мова. Енциклопедiя 2000: 602].

Основи функцiональноi стилiстики були закладенi Ш. Баллi (1961), Б. Гавранеком (1932), В. Матезiусом (1942), Й. Вахеком (1964) та iншими представниками Празького лiнгвiстичного гуртка. У росiйському мовознавствi проблемами функцiональних стилiв займалися Л.В. Щерба (1957), В.В. Виноградов (1941), а також М.М. Кожина (1983), О.Б. Сиротiнiна (1999) та багато iнших. Украiнська стилiстична думка сформувалася завдяки значним теоретичним та практичним досягненням у цiй галузi Л.А. Булаховського (1975), М.М. Пилипинського (1976), С.Я. РДрмоленко (1987), Л.Я. Мацько (2003), В.С. Ващенка (1958), РЖ.П. Чередниченка (1962), Н.В. Ботвiноi (1999) та iнших.

У результатi цих дослiджень встановлено, що провiднi функцiональнi стилi виникають вiдповiдно до найважливiших суспiльних функцiй мови, тому видiляють основнi та периферiйнi стилi. До того ж функцiональним стилям властива змiннiсть у межах однiii нацiональноi мови, що залежить знов таки вiд суспiльно-полiтичних умов життя народу.

Сьогоднi функцiональний стиль визначаiться як:

рiзновид мови (функцiональний стиль), закрiплений традицiiю за однiiю iз найбiльш вагомих сфер суспiльного життя, що вiддзеркалюiться в фонетицi, граматицi, лексицi;

загальновизнана манера, спосiб виконання конкретного мовленнiвого акту;

iндивiдуальна манера, у тому числi й лiтературно-художня;

мовна парадигма епохи, пiд якою розумiють стан мови в стильовому вiдношеннi в конкретну епоху [Лингвистический энциклопедический словарь 1990: 494].

Видатний мовознавець РЖ.П. Ющук визначаi функцiональний стиль так: "Функцiональний стиль - це сукупнiсть мовних засобiв та прийомiв, вибiр яких зумовлюiться змiстом, характером i метою висловлювання, а також обставинами, у яких воно вiдбуваiться" [Ющук 2004: 49].

Виходячи iз розумiння стилiв та функцiй мови, видiляють шiсть функцiонально-стильових типiв текстiв:

розмовнi (розмовно-побутовi та розмовно-дiловi);

офiцiйно-дiловi (державнi, полiтичнi, юридичнi тощо);

суспiльно-iнформативнi (публiцистичнi);

науковi (спецiальнi, науково-популярнi);

художнi (вся жанрова рiзноманiтнiсть художньоi лiтератури, критики);

релiгiйнi (книги Священного писання, апокрифи, проповiдi тощо) [http://" onclick="return false">
2.2 Визначення функцiонально-стильових типiв текстiв

Як було зазначено у пунктi 2.1, iснуi 6 функцiонально-стильових типiв текстiв. У повсякденному життi ми використовуiмо розмовний стиль, тобто такий стиль, сферою використання якого i усне спiлкування в побутi, у сiмтАЩi, на виробництвi. Всi iншi стилi використовуються в основному в письмових текстах. РЖ оскiльки вони сформувались на книжнiй основi, iх називають книжними.

Мовою художньоi лiтератури i художнiй стиль - це переважно стиль художньоi лiтератури, де слово не тiльки щось називаi, а ще й часто, будучи художнiм засобом, i знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача [Гнатюк 2002: 248].

Офiцiйно-дiловий стиль - функцiональний рiзновид мови, який слугуi для спiлкування в державно-полiтичному, громадському й економiчному життi, законодавствi, тобто у сферi управлiння адмiнiстративно-господарською дiяльнiстю.

До публiцистичного стилю вiдносять такi тексти, якi вiдносяться до громадсько-полiтичноi, суспiльно-виробничоi сфер використання, а також до культурно-освiтньоi дiяльностi та навчання.

Сферою використання наукового стилю i наукова дiяльнiсть, науково-технiчний прогрес, освiта. Його основне призначення - викладення наслiдкiв дослiдження про людину, суспiльство, явище природи, обТСрунтування гiпотез, доведення iстинностi теорiй, класифiкацiя й систематизацii знань, роз'яснення явищ, збудження iнтелекту читача для iх осмислення. РЖ найменш розповсюдженим в обох мовах i конфесiйний стиль - це функцiональний рiзновид мови, призначенням якого i обслуговування релiгiйних потреб всього суспiльства. Вiн утiлюiться в проповiдях, молитвах (усна форма), у тАЬБiблii" та iнших церковних книгах, молитовниках тощо (писемна форма) [http://revolution./languages/010540_0.html].

З лiнгвiстичноi точки зору мовленнiвi жанри мають багато спiльних ознак у рiзних мовах, бо в основi iх видiлення лежать однаковi критерii. А перекладач повинен добре знати особливостi жанрiв мовлення в англiйськiй i украiнськiй мовах i бути ознайомленим iз принципами передачi цих особливостей пiд час перекладу.

Питання видiлення ознак, за якими розрiзняються мовленнiвi жанри, порушувало багато лiнгвiстiв, i в науковiй лiтературi i багато суджень щодо цiii проблеми. Вивчення й систематизацiя iх дозволить скласти досить повне уявлення про те, що це за ознаки, який iхнiй характер.

У розмовному стилi спостерiгаiться велика кiлькiсть колоквiалiзмiв та не завжди правильнi граматичнi структури. Проте при перекладi усний перекладач маi бiльшу свободу творчостi, нiж в iнших стилях мовлення.

Художнiй стиль також маi багато образних порiвнянь, якi перекладач маi правильно зрозумiти i передати цi значення вiдповiдно до очiкування цiльовоi аудиторii.

Юридичнi тексти офiцiйно-дiлового стилю слiд передавати з точнiстю до оригiналу, а також звертати увагу на термiни, якi мають багато значень.

Тексти публiцистичного стилю рiдко перекладаються до друку повнiстю, при цьому переклад замiнюiться бiльш коротким реферативним викладом. Так як в таких текстах багато назв, скорочень та жаргонiзмiв, перекладач маi мати попереднi знання для адекватного перекладу. Також необхiдно замiнювати теперiшнiй час на минулий при перекладi газетно-iнформацiйного стилю.

Технiчнi тексти та тексти науковоi лiтератури складають особливий iнтерес для перекладача. У граматичному вiдношеннi проблем немаi, проте у науковому стилi спостерiгаiться величезна кiлькiсть термiнiв, якi у рiзних галузях мають рiзнi значення. Тому обовтАЩязково необхiдно мати фоновi знання в рiзних галузях.

Так як конфесiйний стиль вiдрiзняi небуденна урочистiсть та пiднесенiсть, твори цього стилю мiстять велику кiлькiсть алегорiй, метафор, символiв. Перекладач маi iх розумiти i адекватно перекладати.

Отже, жанр виступаi як стiйка структура тексту оригiналу, яка органiзуi всi його компоненти в iдину систему. У звтАЩязку з цим специфiчнi мовнi проблеми, що виникають при перекладi текстiв рiзних жанрiв, повиннi вирiшуватись разом зi специфiчними питаннями перекладу кожного конкретного жанру. При жанровому пiдходi до перекладу дотримання / недотримання норми жанру в обох текстах (оригiналу i перекладу) може бути критерiiм оцiнки вiдповiдностi / невiдповiдностi тексту оригiналу та тексту перекладу, його адекватностi, еквiвалентностi.

Саме в цьому напрямку ведуться дослiдження в галузi жанрово-стилiстичноi теорii перекладу, яка через вивчення комунiкативно-прагматичних особливостей текстiв рiзних стилiв та жанрiв виявляi iх жанрово-стилiстичнi домiнанти, тобто сукупностi мовних, композицiйних i прагматичних ознак даних текстiв. Пiдходячи до перекладу з позицii жанрово-стилiстичного аналiзу, перекладач мимоволi стикаiться з проблемою зiставного аналiзу мовних одиниць цих жанрiв, а також iз компаративним вивченням тематично аналогiчних текстiв двох мов. Проте не дивлячись на все рiзноманiття творiв рiзних стилiв та жанрiв, перекладач маi орiiнтуватися у всiх сферах життя для того, щоб переклад можна було вважати прямим вiдповiдником твору оригiналу, але на iншiй мовi.

Модальнiсть, будучи екстралiнгвiстичною категорiiю вираження вiдношення мовця до реальностi, в англiйськiй та украiнськiй мовах маi загальнi засоби вираження. Проте не завжди в украiнськiй мовi можна знайти еквiвалент при перекладi речень, в яких i модальнi вираження. Якщо перекладач буде знати, якими засобами перекладати будь-який текст того чи iншого стилю, вiн зможе досягти найбiльшоi адекватностi при перекладi.

РЖснують рiзноманiтнi способи перекладу засобiв вираження модальностi при перекладi з англiйськоi на украiнську. Для того, щоб досягти максимальноi еквiвалентностi, перекладач повинен враховувати особливостi того чи iншого тексту, адже еквiвалентнiсть та способи ii досягнення залежать вiд приналежностi тексту до певного стилю мовлення. Так як ми розглядаiмо тексти рiзних стилiв та рiзних жанрiв, слiд звернути увагу на те, в якому жанрi можна зустрiти найбiльше засобiв вираження модальностi, а в якому найменше.

Нижче розглянемо фонетичнi, лексичнi та лексико-граматичнi (модальнi дiiслова, котрi мають еквiваленти в украiнськiй мовi, i котрi не мають украiнських вiдповiдникiв) засоби вираження модальностi.

Вираження модального значення за допомогою фонетичних засобiв завжди мають iдентичну реалiзацiю в обох мовах, хоча в украiнськiй мовi часто виражаються за допомогою лексичних засобiв (модальнi частки та модальнi прислiвники). Цi засоби також можуть виражати вiдтiнки значення передбачення, застереження, припущення, сумнiву, впевненостi та iн. Найбiльш часто вживаними частками, котрi створюють такi чи подiбнi значення, i аж, ж, хоч, б, би, i, й, - но, - то, саме, таки та iн., а також прислiвники авжеж, адже, надто, певне, напевне, все ж, все ж таки, немов, нiби та деякi iншi. Вибiр модальних часток чи модальних прислiвникiв залежить вiд контексту, хоча в бiльшостi випадкiв вiн залежить вiд перекладача та його власного бажання забарвити текст перекладу. Наприклад, можна при перекладi створити бiльш слабке чи бiльш сильне значення слiв у реченнi:

тАЬHow fastidious is the human memory! тАЭ (The Ukrainian, p.10). - тАЬДивовижна таки людська памтАЩять / Дивовижна все ж таки людська памтАЩять" (The Ukrainian, p.10).

При перекладi перекладач часто застосовуi фонетичнi засоби вираження модальностi, адже вiн суб'iктивно вiдноситься до реальностi, зображеноi у текстi оригiналу. Це можна побачити за деяких можливих iнтерпретацiй модального значення у реченнi, де модальнiсть виражаiться за допомогою емфатичного та логiчного наголосу, що падаi на пiдмет чи займенник you (ти, ви): тАЬI do really wish it hadn't been you (Sir Arthur Conan Doyle, p.46) - тАЬМенi й справдi хотiлося, щоб це був не титАЭ (Дмитренко, с.120).

Коли пiд емфатичний чи логiчний наголос попадаi англiйське модальне дiiслово, вираження модальностi може збiгатися в обох реченнях:

тАЬVitrenko is unlikely to be willing to dissolve her mighty charisma in any тАЬbloc typeтАЭ allianceтАЭ (The Ukrainian, p.18). - тАЬВiтренко навряд чи буде тАЬрозчинятитАЭ свою досить могутню полiтичну харизму в якомусь обтАЩiднаннi тАЬблокового типутАЭ (The Ukrainian, p.18).

Це саме модальне значення впевненостi може виражатися в украiнськiй мовi за допомогою модального прислiвника певне/напевне та часток ж, таки:

тАЬThis is sure to be the basis of her electoral campaignтАЭ (The Ukrainian, p.18). - тАЬНапевне на цiй основi будуватиметься ii кампанiятАЭ (The Ukrainian, p.18).

Значення здивування чи припущення, що виражаiться в англiйськiй мовi за допомогою просодичних засобiв, передаються в украiнськiй мовi за допомогою часток та передачi iнтонацii та ноголосу:

тАЬHow has the nation or its people changed during this period? тАЭ (The Ukrainian, p.10). - тАЬЯк все ж таки запамтАЩятали той час люди, що змiнилося для них за часи незалежностi? тАЭ (The Ukrainian, p.10).

Зазначимо, що iнтонацiя як засiб вираження модальностi з чисто фонетичного феномена перетворюiться у феномен фонетико-граматичний, тому що вiн виконуi i граматичну функцiю.

Текстова модальнiсть, вiдображаючи найбiльш загальнi та суттiвi ознаки тексту, а саме ставлення того, хто говорить чи пише до дiйсностi, може проявлятись на поверхню лексичними засобами. Композити, займаючи промiжне мiсце мiж простими словами, похiдними одиницями, абревiатурами та iдiомами, вважаються одним iз найбiльш перспективних способiв експлiкацii.

Композити i одним iз засобiв вираження модальностi у текстi, яка iснуi у таких аспектах [Кресан Е.Я. 1999: 76]:

1. Реальнiсть/iрреальнiсть текстового свiту. Категорiя модальностi подiляiться на два види:

а) атрибутивно-модальне значення;

б) субтАЩiктивно-модальне значення.

Лiнгвiст Н.Ю. Шведова вважаi, що модальнiсть не може обмежуватись лише вказiвкою на вiдношення того, хто говорить з точки зору реальностi / iрреальностi. У значнiй мiрi в цiй категорii виявляi себе субтАЩiктивно-оцiнне вiдношення. Крiм закладеного в системi форм пропозицii обтАЩiктивно-модального значення, що вiдносить повiдомлення в план реальностi / iрреальностi, - пише Шведова, - кожне висловлювання, побудоване на основi тiii чи iншоi схеми пропозицii, включаi субтАЩiктивно-модальне значення i виражаi ставлення мовця до сказаного" (власне ставлення автора чи ставлення автора до ситуацii, котре виражаiться за допомогою вираження думок героiв твору) [Кресан 1999: 80]:

тАЬIn that case we had better discuss it in a cosy room rather than in this wind-swept market-placeтАЭ (Sir Arthur Conan Doyle, p.167). - тАЬУ такому разi нам краще поговорити в затишнiй кiмнатi, а не на цьому ринковому майданi, де вiють усi вiтри" (Дмитренко, с.128).

Композит wind-swept виражаi ставлення героя до мiсця негативно, бо воно не i зручним для обговорення iхньоi важливоi справи. Таким чином, цей композит сприяi цiлiсному вiдтворенню реальностi у творi - ситуацiя потребуi особливоi уваги.

2. Оцiнно-емотивне вiдношення автора до персонажiв, змальованих ситуацiй, тексту в цiлому, покликане сформулювати у читача уявлення схожого емоцiйно-оцiнного характеру, спрямувати дii з результатом (iлокутивна дiюча сила) [Кухаренко 1979: 202]. Наприклад у реченнi:

тАЬTurning around we saw a little rat-faced fellow standing in the centre of the circle of yellow lightтАжтАЭ (Sir Arthur Conan Doyle, p.166). - тАЬОбернувшись, ми побачили, що в колi жовтого свiтла вiд лiхтаря догiдливо схилився чоловiчок з розпашiлим обличчямтАЭ (Дмитренко, с.126).

Композит ret-faced покликаний передати негативне ставлення автора до персонажу, яке розкриваiться на фонi всього тексту. Зовнiшнi риси чоловiка розкривають сутнiсть його внутрiшнього свiту.

У прикладi: тАЬThe little man stood glancing from one to the other of us with half-frightened, half-hopeful eyesтАж" (Sir Arthur Conan Doyle, p.167). - тАЬЧоловiчок стояв, не рухаючись iз мiсця, i переводив погляд, в якому свiтилися страх i надiя, з мене на Холмса й назадтАжтАЭ (Дмитренко, с.126).

Композити half-frightened, half-hopeful змальовують персонаж як чоловiка боязливого та жалюгiдного.

тАЬHe curled himself up in his chair, with his thin knees drawn up to his hawl-like noseтАЭ (Sir Arthur Conan Doyle, p.43). - тАЬВiн скоцюрбився в крiслi, пiдтягши колiна аж до свого орлиного носатАЭ (Дмитренко, с.57).

Автор використовуi композит hawl-like для зображення носу Холмса, щоб за допомогою зовнiшнiх рис показати сутнiсть характеру Шерлока Холмса - його спостережливiсть та хитрiсть.

3. Передбачувана оцiнка читача. Оцiнка читача i результат спiвпереживання, що формуiться у його уявi та завдяки замаскованим шляхам впливу збiгаiться у бiльшостi випадкiв з оцiнкою автора. За допомогою пiдбору номiнатем, автор може впливати на читача, враховуючи набiр його очiкувань, переконань, смакiв, вiкових особливостей, тобто передбачуючи його оцiнку.

У прикладi тАЬIt allows to see a sample surface topology, to perform high-precision distance measurements on it (up to micrometer parts) etc.тАЭ (32, p.1), - композит high-precision i певною установкою читачевi, якому автор радить тАЬпроводити дуже точнi вимiритАЭ (32, p.1). За допомогою такого прийому автор апелюi до пасивноi частини читацькоi аудиторii з упевненiстю, що дiстане пiдтримку та позитивну оцiнку своii позицii.

Також до лексичних засобiв вираження модальностi вiдносять модальнi слова, що виражають субтАЩiктивне ставлення мовця до висловлювання у реченнi. Модальнi слова мають значення сумнiву, вiрогiдностi, впевненостi, передбачення та iн. До модальних слiв вiдносять такi слова: perhaps (можливо), maybe (можливо), definitely (без сумнiву), certainly (звiсно), probably (можливо), of course (звичайно), surely (звiсно), without a doubt (без сумнiву), in fact (фактично), in truth (правду кажучи), possibly (можливо), naturally (звiсно), obviously (очевидно), happily (на щастя), fortunately (на щастя), unfortunately (на жаль), undoubtedly (без сумнiву) та iншi [http://linguistic.ru/index.php? id=69&op=content].

Виражаючи сумнiв, припущення автор англiйського тексту-оригiналу використовуi такi модальнi слова як perhaps, maybe, probably, possibly, якi перекладаються словами можливо, ймовiрно, мабуть:

тАЬWell maybe one way for the rest of the world to protect itself is to stop buying American productsтАЭ (The Ukrainian, p.6). - тАЬЙмовiрно, одним iз шляхiв для решти краiн свiту - щоб захистити себе - стане вiдмова з iхнього блоку вiд американських товарiв" (The Ukrainian, p.6).

Для вираження впевненостi зазвичай вживаються такi модальнi слова: definitely, certainly, of course, surely, without a doubt, no doubt, naturally, undoubtedly. На украiнську мову вони перекладаються такими словами як без сумнiву, звiсно, звичайно, безперечно:

тАЬWe are at present, Doctor - as no doubt you have divined - in the cellar of the City branch of one of the principal London banks" (Sir Arthur Conan Doyle, p.49). - тАЬЗараз ми, докторе, перебуваiмо, як ви вже, безперечно, вгадали, в пiдвалi мiського вiддiлення одного з найбiльших лондонських банкiвтАЭ (Дмитренко, с.65).

Модальнi слова in fact, in truth, truly також виражають впевненiсть, яка базуiться на певних достовiрних даних i перекладаються на украiнську мову словами правду кажучи, фактично, по-справжньому:

тАЬтАжbefore Ukraine truly becomes an independent and worthy nationтАЭ (The Ukrainian, p.10). - тАЬтАжщоб стати по-справжньому незалежною та гiдною державоютАЭ (The Ukrainian, p.10).

Виражаючи позитивне чи негативне ставлення до ситуацii, автор англiйського тексту-оригiналу використовуi модальнi слова: happily, fortunately, unfortunately. Вiдповiдними еквiвалентами цих слiв будуть на жаль (для вираження негативного ставлення) та на щастя (для вираження позитивного ставлення):

тАЬFortunately, we could save our collection of microorganismsтАЭ (The Ukrainian, p.11). - тАЬНа щастя, нам вдалося зберегти колекцiю мiкроорганiзмiв" (The Ukrainian, p.11).

Для вираження припущення вживаються такi модальнi слова як evidently, obviously, що перекладаються на украiнську мову модальним словом очевидно:

тАЬThis Godfrey Norton was evidently an important factor in the matterтАЭ (Sir Arthur Conan Doyle, p.16). - тАЬГодфрi Нортон, очевидно, вiдiграi важливу роль в усiй цiй справiтАЭ (Дмитренко, с.22).

Отже, в англiйських текстах лексичними засобами вираження модальностi можуть бути композити та модальнi слова. За допомогою лексичних засобiв вираження модальност

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

Affixation in modern english

AIDS

Airplanes and security

American Riddles