Стрiлецька зброя

РЕФЕРАТ

На тему ВлСТРРЖЛЕЦЬКА ЗБРОЯВ»

ВСТУП

Ручна вогнепальна зброя, у якому для викидання вражаючого елемента з каналу ствола використовуiться сила тиску газiв, що утворяться при згоряннi пороху чи спецiальноi пальноi сумiшi. Вогнепальна зброя виникла в результатi винаходу пороху i його застосування для метання вражаючих елементiв, першими з яких, очевидно, були ракетнi бойовi заряди й артилерiйськi ядра. Вогнепальна зброя, що носиться, з'явилося в серединi 14 ст. Першi зразки являли собою зменшенi подоби знарядь. Вони мали короткий i важкий ствол iз глухим тильним кiнцем, бiля якого чи зверху збоку висвердлювали невеликий запальний отвiр. Такий ствол укладали в дерев'яну колоду (ложi) i крiпили до неi металевими кiльцями. Для запалення порохового заряду пiдносили до запального отвору тлiючий гнiт. У Захiднiй РДвропi цi системи називалися бомбарделлами, на Русi тАУ ручницями. Першi зразки такоi зброi ще не мали механiзму, що подаi гнiт точно до запального отвору, як i полки над запальним отвором, куди насипали затравочний порох (полку пiзнiше прикрили вiд вiтру, дощу i снiгу вiдкидною кришкою). Раннiй зразок такоi зброi, що вiдноситься до 14 ст., зберiгаiться в Нiмецькому музеi Нюрнберга.

ЗАМКОВА ЗБРОЯ

Гнотовий замок. Наприкiнцi 15 ст. був розроблений перший ручничний замок тАУ гнотовий замок, що використовувався у вогнепальнiй зброi протягом декiлькох столiть.

Винахiд спускового механiзму був кроком вперед у порiвняннi з ручним пiдпалюванням метального заряду гнотом, що повiльно тлii завдяки попередньому просоченню селiтрою. Тепер стрiлець мiг двома руками тримати зброю при прицiлюваннi i робити пострiл, натискаючи лише вказiвним пальцем на спуск. Найпростiший замок такого роду являв собою тонку металеву смужку у видi латинськоi букви S, що одержала назву ВлсерпантинВ» (вiд лат. serpens тАУ змiя; на Русi тАУ жагра). Серпантин установлювався на осi в поглибленнi ложа. Коли стрiлець натискав на нижнiй кiнець серпантину, верхнiй його кiнець iз затиском, у якому крiпився тлiючий ТСнiт, опускався i торкався запального пороху. На початку 16 в. до цього пристрою додали пластинчасту пружину з виступом тАУ шептало, що прискорило запалення бойового заряду. Шептало тАУ це гачок, що утримуi серпантин i пружину в зведеному станi. При натисканнi на спусковий гачок шептало звiльняi серпантин, i той пiд дiiю стиснутоi пружини швидко опускаiться на полицю з затравочним порохом. У РДвропi гнотовi замки залишалися на службi протягом декiлькох столiть. На всьому протязi Тридцятирiчноi вiйни воюючi сторони застосовували гнотову стрiлецьку зброю, i навiть пiсля появи зброi з кремiнним колiсним замком багато хто надавав перевагу гнотовим замкам. Типове спорядження мушкетера того часу включало мушкет, пiдставка, бандельiру (одягнутий через лiве плече шкiряний ремiнь, до якого чiпляли дерев'янi посудини з вiдмiряними порцiями пороху), флягу з дрiбним затравочним порохом, пiдсумок для куль, згорнутi кiльцями гноти, коробку для приналежностей, шаблю (шпагу) i олов'яну чи латунну трубку з отворами по всiй довжинi для укладання гнота. При стрiльбi мушкетер упирав приклад у груди, утримував пiдставку i кiнець гнота лiвою рукою, а правою наводив зброю на цiль.

Поширення гнотовоi зброi в колонiальнiй Америцi. Бiльшiсть перших американських колонiстiв у Джемстауне, Нових Нiдерландах i Плiмутi користувалися гнотовою зброiю через простоту i дешевизну його виробництва. У 1620-х роках гнотову зброю простоi конструкцii привозили в Америку з РДвропи, i вже в 1648 вiд голландських купцiв, що доставляли ii в Олбанi, вона поступала в руки iндiанцiв Коннектикутськоi долини.

Поширення гнотовоi зброi в Азii й Африцi. У краiнах Азii i Пiвнiчноi Африки гнотова зброя, швидко одержавши широке поширення, ще довго застосовувалося пiсля того, як стало вважатися застарiлим у РДвропi. В РЖндii гнотовий замок з'явився, iмовiрно, на початку 16 ст., коли португальцi окупували територiю Гоа. Японцi також зобов'язанi своiм знайомством з вогнепальною зброiю португальцям, що у 1542 висадилися на островi Танегасима в 1542. Мiсцевi зброярi копiювали привезенi iвропейцями гнотовi мушкети.

Колiсний замок. Колiсний замок був винайдений в РЖталii наприкiнцi 15 ст. Першi зведення про нього маються в роботi Леонардо датАЩ Вiнчi. Чотири сторiнки з кресленнями цього механiзму входять у Кодекс Атлантикус креслення встановити важко, всетаки вiдомо, що датАЩ Вiнчi виготовив частину креслень по вiйськовiй технiцi для Джентiле детАЩ Боррi, зброяра мiланского герцога Людовiко Сфорца, у 1483тАУ1485. Габсбурги, що виявляли великий iнтерес до вогнепальноi зброi, сприяли удосконалюванню колiсного замка. Тому багато зразкiв стрiлецькоi зброi з таким замком, ще збереглися до наших днiв, виготовленi в Аугсбурзi i Нюрнберзi.

Конструкцiя i принцип дii. Колiсний замок був першим спусковим механiзмом, що дозволяв вiдмовитися вiд необхiдностi мати завжди пiд рукою вiдкритий вогонь у видi тлiючого гнота. Принцип його дii схожий з дiiю звичайноi запальнички для прикурювання сигарет. Основною його деталлю було колiща (колесо), вiсь якого з'iднана короткою ланцюговою передачею з заводною пружиною. Система заводилася спецiальним ключем, що вставлявся у виступаючий кiнець осi колiщати. В зведеному положеннi пружину утримувало шептало, що западало своiм кiнцем в отвiр колiщати. Пiсля взводу пружини зводився курок iз затиснутим у ньому шматочком кременя чи пiриту. При натисканнi на спуск шептало звiльняло колiща, що пiд впливом могутньоi пружини починало швидко обертатися. У цей час кулачок на осi колiщати вiдкидав кришку з вогнивоi полки, i зведений курок доторкався кременем до насiченого краю колiщати. РЖскри, що висiкаються, попадали на пороховий запал i пiдпалювали ii. Колiсний замок мав очевиднi переваги перед гнотовим. Вiн забезпечував велику надiйнiсть, не боявся дощу i вiтру i пiдвищував скорострiльнiсть.

Колiснi гвинтовальнi рушницi. З iхнiм створенням воiни i спортсмени одержали дуже ефективну зброю, однак до кiнця 16 ст. воно уступало арбалету, особливо на полюваннi. Приклад арбалета послужив моделлю для приклада спортивноi рушницi; iх навiть прикрашали однаково. Для пiдвищення бойових властивостей колiсноi зброi його часто вбудовували в арбалети, булави, бойовi сокири, мечi, списи i кинджали.

Колiснi пiстолети. З винаходом колiсного замка з'являються першi вдалi зразки пiстолетiв. Те, що з пiстолета можна вести вогонь, утримуючи його однiiю рукою, виявилося дуже зручним для кавалеристiв, у яких ранiш при стрiльбi з арбалета i гнотовоi рушницi були зайнятi обидвi руки.

Ударний замок ВлснепхенсВ». Цей замок, винайдений у другiй половинi 16 ст., був також кремiнним. При натисканнi на спуск, курок рiзко вдаряв кременем чи пiритом, затиснутим у його губках, по кресалу, i iскри, що утворилися, пiдпалювали пороховий запал. Такий замок займаi промiжне положення мiж колiсним i ударно-кремiнним. По сутi справи, це перший батарейний замок: батареiю в ньому i вертикально розташоване кресало, по якому вдаряi шматочок кременя чи пiриту. Вогнева полка, як i в колiсного замка, обладнана ковзною кришкою, не зв'язаною з батареiю. Батарею (чи кресало), що крiпилося шарнiрно, можна було вiдвести вперед, тим самим запобiгти можливостi випадкового пострiлу при перенесеннi зброi. При спусканнi курка кришка з полки автоматично зрушувалася. Прекраснi зразки пiстолетiв ВлснепхенсВ» продовжували виготовляти в РЖталii в першiй половинi 19 ст.

Замок ВлмикелеВ». Цей мiцний i практичний замок був винайдений до 1600 р. i встановлювався на стрiлецькiй зброi майже протягом 250 рокiв. Свою назву замок одержав вiд iспанськоi урядовоi ескортноi служби, службовцiв якоi називали ВлмикелеВ» по iменi войовничого Микеля де Пратс з оточення Чезаре Борджа (1476тАУ1507). Замок ВлмикелеВ» вiдрiзняiться вiд замка ВлснепхенсВ» i iнших типiв iскрових ударних кремiнних замкiв як формою, так i конструкцiiю механiзмiв. Вiн складався з 9 деталей, велика частина яких, включаючи бойову пружину i курок, розмiщалася на зовнiшнiй сторонi замковоi дошки. Шептало з пружиною монтувалися на внутрiшнiй сторонi. При заряджаннi курок ставили на т.зв. пiввзвод, що виключало його спуск при випадковому натисканнi на спусковий гачок (тому пiввзвод називають також запобiжним взводом). Це була важлива на той час технiчна новинка. Перед пострiлом курок ставили на бойовий взвод. Кресало складалося з двох колiн; перше вiдiгравало роль кришки полки, а по другому вдаряв кремiнь. Прямий курок, що використовувався, був мiцнiшим традицiйних S-подiбних; гвинт, що затискаi кремiнь, мав кiльцеподiбну голiвку. Замок ВлмикелеВ» був популярний у Захiдному Середземноморi, а також у Туреччинi, на Балканах i в Персii.

РЖскровий ударний кремiнний замок. Дата винаходу ударного кремiнного замка не встановлена. РЖмовiрно, його створив Марен ле Буржуа з Лiзьi (Францiя) у першому десятилiттi 18 ст. У цьому ж столiттi ударний замок одержав повсюдне поширення i встановлювався на стрiлецькiй зброi армiй усього свiту до середини 19 ст.

Конструкцiя i принцип дii. Шептало в цьому замку монтувалося на внутрiшнiй сторонi замковоi дошки i з'iднувалося з щиколоткою (диском), що поверталася при натиску на спусковий гачок. Щиколотка мала прорiзи для постановки зброi на запобiжний чи бойовий взвод, причому прорiз для запобiжного взводу була бiльш вузькою i глибокою, так що натискання на спусковий гачок, коли курок стояв на пiввзводi, не приводило до зриву курка. Перед пострiлом курок ставили на бойовий взвод, i бiльш дрiбний прорiз забезпечував зрив курка при натиску на спуск. Кресало також складалося з двох колiн, так що при ударi кременя по верхньому колiну кресало вiдкидалося, i друге колiно, що грало роль кришки, вiдкривало полку з затравочним порохом. Завдяки такiй конструкцii кресала необхiднiсть в окремiй кришцi i механiзмi для ii вiдкриття вiдпала.

Комбiнованi замки. Часто на однiй замковiй дошцi встановлювали два рiзних по типу замка. Спочатку до гнотового замка додавали колiсний, потiм ударний. Прекрасним прикладом сполучення гнотового й ударного замкiв на однiй замковiй дошцi служить мушкет Людовiка XIV, що зберiгаiться у Вiйськовому музеi в Парижi.

РДВРОПЕЙСЬКА СТРРЖЛЕЦЬКА ЗБРОЯ

Професiю зброяра завжди вибирали люди з художнiми нахилами. Такi видатнi майстри-зброярi, як Ладзарiно Комiнаццо (1593тАУ1611), Нiкола Ноэль Бутi (1761тАУ1833), Каспар Спет (1635тАУ1691) i Нiкола Бiс (1692тАУ1726), створювали своi зразки зброi в той iсторичний перiод, коли вимоги до iх художньоi обробки були дуже високими. Леонардо да Вiнчi займався розробкою колiсного замка, Бенвенуто Челлiнi сам зробив свiй пiстолет. У розробцi пiстолета чи рушницi звичайно брали участь кiлька фахiвцiв: по загальнiй конструкцii, ложi, замка, ствола i художнiй обробцi. На замках i стволах звичайно вказувалося iм'я майстра.

Майстер-зброяр повинен був добре розбиратися у властивостях металу. Вiн повинен був знати, як виготовляти й обробляти сталь, як загартовувати, вiдпускати i додавати iй потрiбний колiрний тон; як шлiфувати деталi до гладкостi скла; як уберегти сталь вiд iржi; як гравiрувати на металi i як наносити позолоту. Художня обробка замкiв i iнших деталей кремiнноi стрiлецькоi зброi демонструi, яких висот досягли майстри 16тАУ18 ст. у мистецтвi гравiювання на металi.

На противагу майстерно виконанiй спортивнiй зброi, вiйськовi мушкети мали стволи з погано висвердленими каналами. При значному зазорi мiж стiнками каналу ствола i сферичною кулею стрiльцю доводилося фiксувати ii забиванням пижа, iнакше вона могла викотитися зi ствола. Однак через те, що пиж притискав кулю до однiii зi стiнок каналу, вона при пострiлi починала котитися по цiй стiнцi, що викликало скривлення траiкторii польоту кулi.

РЖталiйськi пiстолети. Виготовлення стрiлецькоi зброi в середнi столiття досягло розквiту в Пiвнiчнiй РЖталii. Брешианскi пiстолети 17 ст. мають невелику масу (0,9 кг) i витонченi за формою. Вони набагато перевершують використовуванi до кiнця 16 ст. громiздкi i важкi пiстолети, що мали масу 2 кг i стрiляли великими сферичними кулями 50-го калiбру.

ВаСАМОЗАРЯДНИЙ ПРЖСТОЛЕТ ВлБЕРЕТТАВ»

Модель була обрана Армiiю США для замiни ВлветеранаВ» тАУ ВлКольтаВ» i одержала позначення М9. Пiстолет оснащений ударно-спусковим механiзмом подвiйноi дii. Автоматика працюi за схемою вiддачi ствола з коротким ходом. Калiбр 9 мм, маса зi спорядженим магазином 1159 гр, довжина 22,7 см., максимальна ефективна дальнiсть стрiльби 50 м. 1 тАУ мушка; 2 тАУ ствол; 3 тАУ замикаючий блок; 4 тАУ кожух-затвор; 5 тАУ ударник; 6 тАУ прицiл; 7 тАУ курок; 8 тАУ вiсь курка; 9 тАУ пiдйомний запобiжник; 10 тАУ шептало; 11 напрямна бойовоi пружини; 12 тАУ вiсь шептала; 13 тАУ бойова пружина; 14 тАУ наконечник бойовоi пружини; 15 тАУ дно магазина; 16 тАУ пружина подавача; 17 спусковий гачок; 18 тАУ пружина спускового гачка; 19 тАУ розподiльник; 20 тАУ направляючий стержень зворотноi пружини; 21 тАУ зворотна пружина.

Цi полiпшення стали результатом винаходу кращих сортiв сталi i поступовим вiдмовленням вiд лицарськоi збруi. Застосування кулi менше 50-го калiбру дозволило зменшити дiаметр ствола i вагу ложа. Велику популярнiсть у Брешii одержав майстер по виготовленню стволiв Ладзарiно Комiнаццо. Не менш знаменитi були i майстри по замках, чиi iмена збереглися на iхнiх виробах.

Голландськi пiстолети. Голландськi пiстолети 17 ст. вiдрiзняються ложем зi слоновоi кiстки. Рукоятки мають форму голови воiна. На замках бiльшостi збережених пiстолетiв стоiть клеймо мiста Маастрiхт тАУ основного мiсця iхнього виготовлення, зустрiчаються також клейма французького Седана i нiмецького Ахена. Такi розкiшнi пiстолети замовлялися для дарування, i тому чимало iх знаходилося в колекцiях зброi в Пруссii, Швецii, Данii i Росii.

Шотландськi пiстолети. РЗхня форма i декорування носять яскраво виражений нацiональний характер. Шотландськi пiстолети звичайно суцiльнометалевi, iнодi з латунним ложем. Рукоятки цих пiстолетiв закiнчуються традицiйно стилiзованими баранячими рогами, серцем, риб'ячим хвостом чи завитком. Спускова скоба вiдсутня, а сам спуск маi форму кульки. Поверхнi покритi кельтським орнаментом, завитками i срiбною iнкрустацiiю. Пiстолети виготовлялися парними комплектами: у 17 ст. один з пари пiстолетiв мав замок на лiвiй сторонi, iншоi тАУ на правiй; у пар пiстолетiв 18 ст. замок установлювався тiльки на правiй сторонi.

Сардинськi пiстолети. Звичний для цих пiстолетiв замок ВлмикелеВ» вказуi на iспанський вплив. Ложi за формою подiбно з французькими моделями перiоду Людовика XIII, а iнодi нагадуi арабськi зразки. РЗхньою вiдмiнною рисою i Влзалiзнi мереживаВ», цiлком чи частково покриваючi тонкi ложi, що робить конструкцiю бiльш мiцною i теж указуi на iспанський вплив.

Французька стрiлецька зброя. Бiльш чвертi столiття Н.Бутi працював для короля Францii, успадкувавши вiд тестя посаду i звання королiвського зброяра. По революцiйному декретi 1793 Бутi одержав право набирати досвiдчених ремiсникiв-зброярiв з Льiжа i реквiзувати необхiдне устаткування для органiзацii виробництва стрiлецькоi зброi. Пiзнiше Наполеон вiддав йому в концесiю на 18 рокiв фабрику у Версалевi, де за договором передбачалися випуск вiйськовоi стрiлецькоi зброi i шабель, а також пiдготовка майстрiв-зброярiв.

На пiдприiмствах Бутi випускалося рiзна по якостi i призначенню зброя: вiд простого i надiйного вiйськового до мистецьки виконаних подарункових зразкiв. Падiння наполеонiвськоi iмперii стало нещастям для Бутi. Пруськi вiйська, що ввiйшли у Версаль, розграбували його фабрику i вивезли в Берлiн у 30 фургонах матерiали, зразки, креслення i зброю. Це була катастрофа цiлоi галузi промисловостi, у якiй Бутi займав ведуче мiсце.

АМЕРИКАНСЬКА СТРРЖЛЕЦЬКА ЗБРОЯ

На початковому етапi освоiння американського континенту там використовувалася iвропейська вогнепальна зброя. Його конструкцiя послужила основою для розробки перших американських зразкiв. У 1609 Самюэль Шамплейн здiйснив першi постачання стрiлецькоi зброi для боротьби з iндiанцями. Пiстолети, що належали Дж.Вашингтоновi, експонуються в музеi вiйськовоi академii Уэст-Пойнта; вони мають лондонське мiське клеймо, що засвiдчуi придатнiсть зброi пiсля iспитiв, i iм'я лондонського майстра-зброяра Хокинса. Вiдповiдно до письмових свiдчень, перший пострiл Американськоi революцii був зроблений майором Дж.Питкерном iз шотландського суцiльнометалевого пiстолета в Лексингтоне.

Мушкети. ТРнотовi мушкети. Капiтан Дж.Смит у 1624 рекомендував забезпечити всiх колонiстiв Влмушкетами довжиною п'ять з половиною футiвВ». Такi простi i недорогi мушкети незабаром одержали широке поширення серед колонiстiв.

Мушкети з засувкою. Мушкети, постаченi замковою засувкою, були винайденi в Англii на початку 17 ст. Потрапляючи своiм виступом у вирiз на пiдставi курка, засувка дозволяла ставити зброю на запобiжний взвод (пiввзвод), крiм можливостi випадкового пострiлу. Такi мушкети випускалися в Новiй Англii.

Ударнi кремiннi мушкети. Основною стрiлецькою зброiю американськоi армii пiд час Вiйни за незалежнiсть були французький армiйський гладкоствольний мушкет зразка 1763 року з ударним кремiнним замком, вiдомий як Шарлевильский мушкет, англiйський армiйський мушкет зразкiв вiд 1690 року, що одержав назву ВлСмаглява БессВ», i американський мушкет, прозваний ВлКомiтет безпекиВ».

Кентуккийская гвинтiвка. Першi гвинтiвки, створенi в РДвропi, призначалися для спортивноi стрiльби (на початковому етапi розвитку стрiлецькоi зброi всi технiчнi нововведення знаходили застосування насамперед у мисливськiй зброi). Зразком для кентуккийскоi гвинтiвки послужила витончена нiмецька гвинтiвка 61-го калiбру. РЗi довжина 140 см, маса всього 3,6 кг, у стволi проробленi сiм нарiзiв, на ложi вирiзана кабаняча голова, замок покритий витонченим гравiруванням i на ньому нанесене iм'я палацевого зброяра РЖоганна Себастьяна Хаушка, що працював у Вольфенбюттеле з 1720 по 1755 рiк. На вiдмiну вiд мушкетноi кулi, яка крутилася в польотi, гвинтiвкова куля, рухаючись по гвинтових нарiзах, здобувала обертальний рух, що збiльшувало дальнiсть прямого пострiлу i влучнiсть стрiльби.

АМЕРИКАНСЬКА КРЕМРЖННА ГВИНТРЖВКА ВлКентуккiВ» калiбром 11,8тАУ12,2 мм

Перед революцiiю зброярi Пенсiльванii методом проб i помилок на основi описаного нiмецького зразка створили гвинтiвку, що одержала назву ВлКентуккiВ». Вона мала довгий ствол iз глибокими нарiзами; кривизна приклада складала великий кут з вiссю ствола; цiль (розмiщена по центрi ваги зброi) i мушка (бiля дулового зрiзу) були короткими i крiпилися жорстко, так що при приведеннi зброi до бою стрiлок установлював для себе точку прицiлювання на око, а не механiчно. Найбiльш важливою особливiстю гвинтiвки був ii менший калiбр, що дозволило зменшити вагу викладення стрiльцiв. Крiм того, куля мала трохи менший дiаметр, нiж дiаметр каналу ствола. Перед заряджанням кулю загортали в шматок промасленоi оленячоi шкiри чи полотна, тому вона вiдносно легко доставлялася шомполом, очищаючи при цьому ствол вiд гару. Щiльно прилягаюча до стiнок ствола гвинтiвкова куля, на вiдмiну вiд мушкетноi кульовоi кулi, повнiше сприймала тиск порохових газiв, що збiльшувало ii швидкiсть i дальнiсть польоту. Пiдвищилася точнiсть стрiльби: якщо з мушкета з вiдстанi 100 м можна було потрапити в цiль величиною з комiрнi дверi, то з цiii гвинтiвки можна було пiдстрелити бiлку з вiдстанi 50 м i вразити супротивника на дальностях до 180 м. На початку 1800-х рокiв ударнi кремiннi замки на кентукiйських гвинтiвках стали замiняти ударними капсульними. На замковiй дошцi замiсть затравочноi полки, кресала i кременя встановлювали затравочну трубку (бранд-трубку), у яку вставляли капсуль.

Гiрська гвинтiвка. У мiру того як американськi поселенцi просувалися на захiд, мiсцевiсть ставала усе бiльш гористою. Це змусило зброярiв внести змiни в кентукiйську гвинтiвку. РЗi ствол став коротшим i легшим, а ложе закiнчувалося не в дулового зрiзу, а посерединi ствола. Для зручностi стрiльби верхи приклад зробили коротшим i прямiшим, зменшивши кривизну щодо осi ствола. На гiрськi гвинтiвки встановлювали як ударнi кремiннi замки, так i ударнi капсульнi. Цi гвинтiвки залишалися основною далекобiйною зброiю поселенцiв до кiнця громадянськоi вiйни.

Пiстолети. Нечисленнi зразки американських пiстолетiв включають пiстолети з ударними кремiнними кентукiйскими замками, що домiнували майже 100 рокiв, нарiзнi пiстолети, ударний кремiнний револьвер, винайдений РЖ.Кольером у 1810, першi системи з капсульним запаленням Форсайта i пiстолети гiльзового заряджання, що випускалися англiйськими й американськими збройовими майстрами. Варто видiлити ВлкольтиВ» i ВлдеринджериВ», популярнi колись на Середньому Заходi, i особливо тАУ рiдкiснi револьвери ВлКольт ПатерсонВ» i ВлКольт УолкерВ». Численнi моделi револьверiв Кольта займають особливе мiсце в iсторii зброi США.

ВлКольт ПатерсонВ». Це рання (1836) модель птАЩятизарядного револьвера Кольта. Ударно-спусковий механiзм був простоi (одинарноi) дii: стрiлець перед кожним пострiлом вiдводив великим пальцем курок назад. Попит на нього виявився низьким. Однак ця система з обертовим барабаном дуже ефективна.

ВлКольт УолкерВ». У 1847 партiя в тисячу ВлкольтiвВ» полiпшеноi конструкцii була виготовлена за замовленням армii США, що брала участь тодi в мексиканськiй вiйнi. Це були шестизаряднi револьвери 44-го калiбру загальною довжиною 390 мм iз довжиною ствола 230 мм i удосконаленими ударно-спусковим механiзмом i спусковою скобою. Оскiльки iнiцiатором замовлення револьверiв був капiтан техаських рейнджерiв С.Уолкер, модель одержала його iм'я. Це були першi ВлкольтиВ», що виготовлялися зi стандартних взаiмозамiнних деталей.

РЖншi моделi Кольта. До 1848 року С. Кольт вiдкрив власний завод по виготовленню зброi у Хартфорде (шт. Коннектикут) i почав випускати модель ВлДрагунiвВ» i iншi моделi револьверiв. Серед його технiчних нововведень були прямокутнi стопори для бiльш надiйноi фiксацii барабана. У 1848 Кольт розробив невеликий кишеньковий револьвер, що одержав назву ВлУэллс ФаргоВ» пiсля того, як компанiя ВлУэллс Фарго ЕкспресВ», що займалася пересиланням грошей, багажу i т.п., озброiла останнiх, особливо вершникiв, цiiю зброiю. У 1849, коли почалася Влзолота лихоманкаВ» у Калiфорнii, Кольт випустив полiпшену модель кишенькового револьвера, що зберiгала популярнiсть в усьому свiтi до появи револьверiв пiд унiтарнi патрони на початку 1870-х рокiв. Пiд час громадянськоi вiйни Кольт випускав тисячними партiями капсульнi револьвери, гвинтiвки i мушкети. Револьвери Кольта стали iдеальною зброiю для шерифiв, ковбоiв, золотошукачiв i iнших людей, що проживали в глухiй сiльськiй мiсцевостi: вони були могутнiми, влучними з дальнiстю стрiльби понад 400 м, i пробивали бика навилiт.

Деринджери. М. Деринджер (1786тАУ1868), виробник зброi у Фiладельфii, одержав популярнiсть завдяки високiй якостi своiх гвинтiвок i дуельних пiстолетiв. Близько 1848 вiн випустив перший вдалий кишеньковий пiстолет. Справжнiм ВлдеринджеромВ» (спочатку вони продавалися парами) i одноствольний капсульний пiстолет з ложем горiхового дерева, звичайно з обробкою з нiмецького срiбла (нейзильбер), i нарiзним стволом 41-го калiбру довжиною 38тАУ150 мм у кишенькових моделях i вiд 150 до 230 мм тАУ у дуельних. Пiстолети Деринджера були настiльки популярнi, що всi коротко ствольнi однозаряднi пiстолети великого калiбру стали називатися ВлдерринджерамиВ» (з додатковою буквою ВлрВ»). До 1850-их рокiв усi, хто мав потребу в зброi для прихованого носiння, озброювалися звичайно двома ВлдерринджерамиВ»; саме з такого пiстолета Дж. Бут смертельно ранив Авраама Лiнкольна. З уведенням металевих унiтарних патронiв iм'я Деринджера стало широко використовуватися конкуруючими збройовими фiрмами. Кольтiвськi ВлдерринджериВ» були першою зброiю пiд унiтарний патрон, що поставлялося на ринок компанiiю ВлКольтВ» з 1870 року.

НОВОВВЕДЕННЯ 19 СТОЛРЖТТЯ

З моменту появи вогнепальноi зброi в 14 ст. його розвиток йшов повiльно аж до 19 ст., коли в першi ж десятилiття почався швидкий прогрес. У центрi уваги конструкторiв стрiлецькоi зброi було спрощення конструкцii в сполученнi з безпечною й ефективною стрiльбою. Професiя зброяра, що ранiш вимагала художньоi майстерностi, ставала усе бiльш технiчно орiiнтованою. Вiдкриття складiв, що детонують, чи, як iх тепер називають, що iнiцiюють речовину, i створення на iхнiй основi в 1807 першого запального пристрою, а потiм i капсуля, вiдкрило шлях до створення казнозарядного магазину зброi, могутнiх боiприпасiв, практичних револьверiв i автоматичноi зброi.

Склади, що детонують. Французькi хiмiки вiдкрили секрет солей гримучоi хлорноi кислоти, i в 1805 шотландський пастор Р.Форсайт почав розробляти запальний пристрiй, що повиннен був замiнити вже архаiчний кремiнний замок. Винайдений ним Влхiмiчний замокВ» забезпечував миттiве запалення метального заряду i значно пiдвищував надiйнiсть зброi. Нарештi стало можливим створення практичних казнозарядних систем, тому що тепер кожен заряд мiг бути постачений власним запалювальним елементом.

Капсульний замок. Його основними елементами i затравочна трубка (бранд-трубка), вгвинчена в казенник, i надягнутий на цю трубку мiдний чи латунний ковпачок-капсуль, по якому б'i курок iз плоскою голiвкою. Замок розробив у 1814 британський пейзажист Дж. Шоу, що переiхав у Фiладельфiю. За винаходом капсуля пiшов винахiд патронноi гiльзи, що об'iднала в одне цiле кулю, порох i капсуль, тобто був створений унiтарний патрон. Далi на черзi стояла розробка казнозарядного пристрою тАУ затвора, хоча спроби створення такого пристрою починалися ще триста рокiв тому.

Свою лепту в удосконалення ударних капсульних замкiв внiс англiiць Дж. Мэнтон, славу якому принесли його спортивнi рушницi. Вiн запропонував упресовувати гримучу сiль у мiдний ковпачок-капсуль. Однак заряджання бiльшостi зразкiв стрiлецькоi зброi здiйснювалося по старинцi через дуло.

Патрони. У 1850-х роках з'явилася величезна кiлькiсть рiзноманiтних казнозарядних стрiлецьких систем з капсульним запаленням i патронами з паперу чи iншого спаленного матерiалу. Пiд час громадянськоi вiйни в США воюючi сторони мали на озброiннi бiльш 50 зразкiв такоi зброi, серед них два чи три зразки перших магазинних гвинтiвок. Вони стрiляли Влметалевими патронами, що самовибухають,В» кругового запалення (бiчного бою), названими так тому, що ударно-запалюючий вмiст знаходився в них у кiльцевiй порожнинi на днi гiльзи. Для розбивання цього ободка застосовувався курок з долотоподiбним бойком. Металева гiльза забезпечувала надiйну обтюрацiю затвору вiд прориву порохових газiв внаслiдок деякого розширення гiльзи при пострiлi i щiльного прилягання ii до стiнок патронника.

Створення металевих патронiв приходиться на перiод з 1835 по середину 1870 х рокiв. Серед перших зразкiв видне мiсце займаi шпильковий патрон, винайдений у Францii Лефоше. Його гiльза, як i в сучасних мисливських патронiв, була картонна, але з латунним донцем. У гiльзi мiстилися пороховий заряд i капсуль. Вiд капсуля назовнi через отвiр у бiчнiй стiнцi гiльзи бiля дна виступав невеликий стержень-шпилька (у казеннiй частинi зброi для неi робився пропил). При ударi курка з плоским бойком, шпилька зрушувалася i наколювала капсуль. При перезарядженнi стрiлок вiдкривав замок, витягав стрiляну гiльзу за шпильку i вставляв новий патрон. Наступне удосконалювання патронiв можна простежити по патентах Холльера, отриманим iм наприкiнцi 1840-х рокiв: це цiлком металева гiльза, звичайно з мiдi чи латунi; патрон бiчного бою, використовуваний дотепер; кiлька раннiх зразкiв патронiв центрального бою. Останнi далi одержали повсюдне поширення. Дно корпуса гiльзи такого патрона маi в центрi гнiздо для капсуля, ковадло, на якiй капсуль розбиваiться бойком ударника, i два затравочних отвори, через якi до пороху проходить полум'я вiд капсуля. З вiдкриттям нових, бiльш могутнiх порохiв гiльзи, щоб iх не ВлроздувалоВ», стали робити винятково з латунi (крiм патронiв бiчного, для навчальноi зброi та дуже малих калiбрiв), пiдсилюючи при цьому донну частину, що витримуi пiдвищенi навантаження. Для захоплення гачком викидача першi латуннi гiльзи мали капелюшок iз закраiною, однак iз уведенням коробчатих магазинiв у донноi частини гiльзи стали робити тiльки проточку.

Затвори i магазини. Першi магазиннi гвинтiвки оснащувалися затворами пiдйомового типу. При вiдводi важеля (одночасно служив спусковою скобою) вниз i уперед вiдбувалося екстрагування стрiляноi гiльзи, а при поверненнi його в колишнi положення тАУ подача нового патрона в патронник з магазина (звичайно трубчастого, що розташовувався пiд стволом у прикладi).

Повздошно-ковзний затвор з рукояттю вперше установив на вiйськовiй стрiлецькiй зброi нiмець РЖ. Дрейзе. Створена ним однозарядна голчаста гвинтiвка була прийнята на озброiння пруською армiiю в 1840 роцi. Ця гвинтiвка стрiляла унiтарним патроном з паперовою гiльзою. Капсуль розмiщався мiж порохом i кулею. У трубчастому затворi знаходилася спiральна бойова пружина, пiд впливом якоi довгий i тонкий, як голка, бойок ударника пронизував гiльзу, пороховий заряд i наколював капсуль. Гвинтiвка продемонструвала виняткову ефективнiсть в австро-прусской вiйнi 1866, коли пруська армiя, озброiна новими (довго складали вiйськову таiмницю) казнозарядними i нарiзними (а виходить, бiльш скорострiльними i далекобiйними) гвинтiвками, швидко i з малими втратами розбила австрiйцiв, що ходили в наступ як i ранiше збройних дульнозарядними рушницями. Пристрiй затвора системи Дрейзе був простим. Його трубчастий кiстяк пересувався рукояттю в ствольнiй коробцi, що мала вiкно для введення патрона. При запираннi рукоять поверталася праворуч i входила в паз у ствольнiй коробцi; при цьому конiчна передня частина затвора упиралася в конiчний обрiз ствола, забезпечуючи надiйну обтюрацiю. Гвинтiвка системи Дрейзе з'явилася попередницею всiх зразкiв гвинтiвок з повздовжньо-ковзним затвором; рiзнi удосконалення, внесенi в ii конструкцiю за наступного 50 року, привели до створення таких чудових систем, як гвинтiвка системи Маузера зразка 1898 i гвинтiвка ВлСпрингфiлдВ» зразка 1903. З винаходом американцем Дж. Лi серединного коробчатого магазина в 1879 гвинтiвка придбала нову якiсть тАУ вона стала магазинною. Патрони в магазинi розташовувалися в один чи два (у шаховому порядку) ряди, i пружина, встановлена на днi магазину, виштовхувала патрони нагору до затвора. З'iднання повздоввжньо-ковзних затворiв i серединних магазинiв визначило iдину конструктивну схему бойовоi стрiлецькоi зброi, що знайшла також широке застосування в спортивнiй i мисливськiй зброi. Значнi удосконалення в цю схему внесли знаменитi iвропейськi конструктори зброi П. Маузер у Нiмеччинi i Ф. Манлихер в Австрii.

Бездимний порох. Уперше бездимний порох для вогнепальноi зброi був отриманий французьким хiмiком П. Вьелем у 1884. У 1886 iм стали споряджати 8-мм патрони для пiхотноi гвинтiвки, розробленоi директором французькоi стрiлецькоi школи Лебелем. Було встановлено, що з нiтроцелюлози i нiтроглiцерину можна одержувати порох з бiльш рiвномiрним горiнням i великим газоутворенням, нiж у чорного пороху. У 1887 А. Нобель розробив баллiститний бездимний порох тАУ попередник кордитного бездимного пороху. Гiльзi, використовуваноi з цими порохами, додали пляшкову форму; звужена частина, у якiй крiпиться куля, одержала назву ВлдульцеВ». У такiй гiльзi досягався ще бiльший тиск газiв, а для ii посилення застосовувалися мiдь, нiкель, сталь i бронза. Зi збiльшенням тиску порохових газiв збiльшувалася дальнiсть стрiльби.

Пiстолети. Раннi пiстолети були однозарядними (сучаснi однозаряднi пiстолети використовуються лише для спортивноi стрiльби i полювання на дрiбних тваринах). Однак головною метою зброярiв завжди було створення такого пiстолета, з якого можна було б робити пострiл за пострiлом, натискаючи лише на спуск. У результатi з'явилися револьвери й автоматичнi пiстолети. Першим, хто вирiшив проблему скорострiльностi i багатозарядностi стрiлецькоi зброi, був С. Кольт, що запатентував у 1836 револьверну систему, як виявилося практичноi i придатноi для вiйськових цiлей. Револьвер Кольта мав барабан з п'ятьма зарядними камерами, кожна була постачена бранд-трубкою (затравочним стрижнем), на яку надiвався капсуль. Пiдствольний важiль-шомпол дозволяв тугiше забити патрон у камеру. Барабан повертався i фiксувався автоматично при взведеннi курка.

Багато елементiв принципу дii i пристроi револьвера Кольта були вiдомi i до нього. Стрiлецька зброя з обертовим барабаном, що маi кiлька зарядних камор, i одним стволом використовувалося ще в 17 ст. Однак всi операцii при стрiльбi з такоi зброi робилися вручну, а вiдсутнiсть ефективних засобiв запалення стримувало його розвиток. Конструктор Кольер був автором двох важливих iдей: у його мисливськiй рушницi барабан поверталася при взводi курка, а в револьверi з кремiнним замком, запатентованому ним у 1818, найбiльш помiтним був пристрiй, що сполучаi чергову камору зi стволом i фiксуюче барабан у момент пострiлу. Дж. Хол, що у 1810 розробив вдале казнозарядну кремiнну рушницю, ранiш Кольта почав збирати зброю зi стандартних деталей. РЖдею прикрiплювати до револьвера приклад, перетворюючи його в карабiн, Кольт запозичав у виготовлювачiв колiсцевих рушниць 17 ст., у яких, навпаки, приклад вiдокремлювався для перетворення рушницi в пiстолет. Таким чином, сполучення багатьох технiчних рiшень зробило револьвери Кольта дуже популярними.

Револьвери подвiйноi дii. Системи подвiйноi дii були бiльше поширенi в РДвропi, нiж в Америцi. Ударно-спусковий механiзм таких револьверiв, крiм одинарного способу ведення вогню, допускаi самовзвiдну стрiлянину: стрiльцю не треба зводити курок перед кожним пострiлом тАУ досить натискати на спусковий гачок. При цьому автоматично повертаiться барабан, зводиться i спускаiться курок. РЖснують також системи, що дозволяють вести тiльки самовзвiдну стрiльбу.

Оборона зброя. До сучасноi оборонноi зброi вiдносять револьвери й автоматичнi пiстолети, що добре пiдходять для захисту житла вiд грабiжникiв, самооборони i полiцейськоi роботи.

Револьвер тАУ проста, влучна i надiйна зброя, патрони якого могутнiшi, нiж в автоматичних пiстолетiв найбiльшого калiбру. Його ударно-спусковий механiзм складаiться з невеликоi кiлькостi простих i мiцних деталей, вiдмовлення яких у роботi малоймовiрний. Таке сполучення потужностi i надiйностi робить револьвер кращим серед т. зв. цивiльноi стрiлецькоi зброi. До його недолiкiв можна вiднести вiдносно невисоку скорострiльнiсть, громiздкiсть барабана, що створюi незручнiсть для потайливого носiння, i виступаючий за габарити зброi курок, що утрудняi швидке витягування револьвера з кишенi. Однак револьвер зручно носити в кобурi, звiдкiля вiн легко витягаiться. Автоматичнi пiстолети тАУ це компактна портативна скорострiльна система. РЗх випускають самих рiзних калiбрiв: вiд ВлдерринджераВ» 22-го калiбру до вiйськових зразкiв, таких, як ВлкольтВ» 45-го калiбру. Пiстолет, на вiдмiну вiд револьвера, зручно носити в кишенi чи в дамськiй сумочцi. Однак велика кiлькiсть деталей робить пiстолет менш надiйним. Для того щоб мати можливiсть швидко почати стрiлянину, необхiдно носити пiстолет iз уже досланим у патронник патроном i зведеним курком. Якщо при цьому пiстолет не поставлений на запобiжник, то виникаi небезпека випадкового пострiлу вiд поштовху чи удару. З iншого боку, якщо носити пiстолет без патрона в патроннику i з незведеним курком, то губиться багато часу на пiдготовку першого пострiлу, тому що стрiльцю приходиться дiяти обома руками для утримання пiстолета i вiдводу кожуха-затвора назад до упору.

Полiцейський, що виконуi небезпечне оперативне завдання, маi потребу в могутнiй, надiйнiй i скорострiльнiй зброi. Найкраще для цього пiдходять крупнокалiбернi револьвери з коротким стволом i напiвсхова

Вместе с этим смотрят:

Безопасность Республики Беларусь в военной сфере

Вклад М.В. Фрунзе в развитие советской военной стратегии, оперативного искусства и тактики

Военно-транспортный самолёт Ил-76

Военнослужащий тАФ специалист, в совершенстве владеющий оружием и военной техникой

Воинские звания военнослужащих Вооруженных Сил РФ