Засоби вираження визначеностi та невизначеностi в сучаснiй англiйськiй мовi у зiставленнi з украiнською

Курсова робота

з англiйськоi мови

Засоби вираження визначеностi та невизначеностiв сучаснiй англiйськiй мовi у зiставленнi з украiнською

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. Засоби вираження категорii визначеностi / невизначеностi в англiйськiй мовi

1. Артикль як традицiйний засiб вираження визначеностi та невизначеностi в англiйськiй мовi

2. Периферiйнi засоби вираження категорii визначеностi та невизначеностi в англiйськiй мовi

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. Порiвняльна типологiя вираження визначеностi / невизначеностi в англiйськiй та украiнськiй мовах

1. Вiдношення означуване слово тАУ означення тАУ визначенiсть

2. Вказiвнi та неозначенi займенники як показник визначеностi та невизначеностi в украiнськiй мовi

3. Форми прикметникiв iз значенням визначеностi

ВИСНОВКИ

ЛРЖТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

Загальна характеристика категорii визначеностiта невизначеностi

Категорiя визначеностi та невизначеностi як граматична категорiя так чи iнакше характерна для бiльшостi мов. Змiст категорii визначеностi / невизначеностi вказуi на те, чи мислиться певний предмет, що позначаiться iменником, як такий, що вiдноситься до певного класу предметiв, або ж як предмет, що видiляiться з класу однорiдних iз ним предметiв.

Категорiя визначеностi / невизначеностi маi в англiйськiй мовi граматично виражений характер. Вона виражаiться за допомогою артиклiв: визначеного тАУ the та невизначених тАУ a або an.

На вiдмiну вiд англiйськоi мови, де дана граматична категорiя i експлiкованою, в украiнськiй мовi немаi спецiальних морфологiчних форм вираження категорii визначеностi / невизначеностi, але ми не можемо зовсiм виключити це поняття iз украiнськоi мовноi системи, бо в украiнськiй мовi теж маiмо справу iз позначенням предметiв, якi вiдносяться або до узагальненого класу предметiв, або видiляються з класу однорiдних iз ним предметiв. Таким чином, можна говорити про те, що граматична категорiя визначеностi / невизначеностi в украiнськiй мовi i прихованою, iмплiцитною.

Обрана тема дослiдження i актуальною на сьогоднiшнiй день, оскiльки постiйно постаi питання збереження всiх мовних нюансiв у перекладi певних сполучень, i, оскiльки категорiя визначеностi та невизначеностi не i тотожною за лексичним вираженням в обох мовах, слiд звертати увагу на правильнiсть та чiткiсть передачi думки пiд час перекладу в залежностi вiд контексту.

Метою роботи i порiвняльний аналiз засобiв вираження категорii визначеностi та невизначеностi в англiйськiй та украiнськiй мовах. Дана тема дослiджена не повнiстю, що пояснюiться тим, що вираження даноi категорii певними засобами вiдсутнi в украiнськiй мовi, а тому не було потреби дослiджувати дану проблему автономно вiд англiйськоi мови.

Досягнення поставленоi мети передбачаi розвтАЩязання ряду задач:

- вивчити засоби вираження визначеностi / невизначеностi в англiйськiй мовi;

- знайти вiдповiдники вираження категорii визначеностi / невизначеностi в украiнськiй мовi;

- порiвняти засоби вираження даноi категорii в обох мовах;

- визначити оптимальнi пiдходи до перекладу сполук, еквiвалентiв яких немаi в iншiй мовi.

У процесi написання роботи використовувалися такi методи дослiдження:

- описовий метод (вичленовування номiнативних одиниць для аналiзу, iх класифiкацiя, функцiонування в мовнiй системi англiйськоi та украiнськоi мов);

- порiвняльний (порiвняння засобiв вираження граматичноi категорii визначеностi / невизначеностi в обох мовах);

- метод дистрибутивного аналiзу (аналiз лексичних одиниць, змiст i особливостi перекладу яких залежить вiд контекстного оточення).

ОбтАЩiктом дослiдження нашоi роботи стала граматична категорiя визначеностi та невизначеностi як засiб позначення певного предмета, який мислиться або узагальнено, як частина певного класу подiбних предметiв, або конкретно, як одиниця певного класу, яка видiляiться певними особливостями.

Предмет дослiдження тАУ засоби вираження категорii визначеностi та невизначеностi тАУ експлiцитнi в англiйськiй мовi та iмплiцитнi в украiнськiй. Проблему артикля як засобу вираження категорii визначеностi / невизначеностi в англiйськiй мовi дослiджували Б.В. Кашкiн, Д.А. Штелiнг, С.Г. Ахметова, О. Волкова, Л.РЖ. Гуренко, РЖ.К. Крамський, О. Москальська, J.H. Hawkins. Що ж до украiнськоi мови, то це питання вивчалося мало, i категорiя визначеностi / невизначеностi лише побiжно згадуiться украiнськими лiнгвiстами, тому обрана тема i перспективною щодо подальшоi розробки.

Робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв та списку рекомендованоi лiтератури. У вступi визначаiться обтАЩiкт, предмет дослiдження, формулюiться мета та завдання, указуiться актуальнiсть обраноi проблеми та ступiнь ii розробки вченими-лiнгвiстами. Перший роздiл присвячений засобам вираження категорii визначеностi / невизначеностi в англiйськiй мовi, зокрема розглядаiться артикль як засiб безпосереднього вираження визначеностi / невизначеностi та периферiйнi засоби вираження даноi категорii. У другому роздiлi порiвнюються способи вираження категорii визначеностi / невизначеностi в англiйськiй та украiнськiй мовах. У додатках подаються приклади вираження категорii визначеностi та невизначеностi з книги Роберта Льюiса Стiвенсона тАЬTreasure IslandтАЭ iз перекладом украiнською мовою.

Робота маi практичне значення. Матерiали дослiдження можуть бути використанi пiд час роботи над перекладами, для порiвняння граматичних систем украiнськоi та англiйськоi мов.

РОЗДРЖЛ РЖ. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРРЖРЗ ВИЗНАЧЕНОСТРЖ / НЕВИЗНАЧЕНОСТРЖ В АНГЛРЖЙСЬКРЖЙ МОВРЖ

1. Артикль як традицiйний засiб вираження визначеностi та невизначеностi в англiйськiй мовi

В англiйськiй мовi категорiя визначеностi / невизначеностi i вiдкритою й виражаiться регулярно за допомогою вибору визначеного або невизначеного артикля. Можна розглядати наявнiсть артикля i, вiдповiдно, наявнiсть вiдкритоi категорii визначеностi в мовi як свiдчення того, що уявлення про визначенiсть i важливим елементом картини свiту для носiiв даноi мови.

Категорiя визначеностi та невизначеностi в англiйськiй мовi являi собою централiзоване поле з цiлiсним морфологiчним ядром, вираженим артиклевою формою iменi. Артикль (вiд лат. articulus тАУ тАЮелемент зтАЩiднаннятАЭ) тАУ умовна назва показника детермiнацii, одна iз найбiльш складних i своiрiдних граматичних категорiй iменника [23, 26].

РЖснують два основних типи систем вираження детермiнацii (або артиклевих систем) у мовах свiту. У першому типi головну роль вiдiграi протиставлення так званого референтного й нереферентного статусу iменi, у другому типi тАУ протиставлення так званого визначеного й невизначеного статусу. Перший тип притаманний тюркським, iранським, африканським та iншим мовам. Але нас цiкавить другий тип системи вираження детермiнацii, поширений у iвропейських мовах (i в англiйськiй зокрема). Ця система заснована на протиставленнi значень визначеностi та невизначеностi. Саме по собi це протиставлення i можливим для референтних iменникiв, воно зводиться дог того, чи вважаi та людина, що говорить, даний обтАЩiкт вiдомим або невiдомим адресату. Вiдповiдно показник визначеностi при iменнику тАЮХтАЭ маi приблизно таке значення:

тАЮХ, i я думаю, що ти в змозi визначити, який саме з-помiж обтАЩiктiв, якi мають таке позначення, я маю на увазiтАЭ.

Наприклад: тАЮThephotographwastakenonthelastdayofourfatal, summerandjustafewminutesbeforewemadeoursecondandfinalattempttothwartfateтАЭ (Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ Знiмок був зроблений в останнiй день нашого фатального лiта, лише за декiлька хвилин до нашоi другоi й останньоi спроби обманути долю.

У цьому випадку той, хто говорить, впевнений у тому, що адресату вiдомо, про який саме знiмок iде мова.

Показник невизначеностi при iменнику тАЮХтАЭ маi таке значення:

тАЮХ, i я думаю, що ти не знаiш, який з-помiж обтАЩiктiв, якi мають таку назву, я маю на увазiтАЭ.

Наприклад: тАЮAshortslimgirlpassedmeatarapid, high-heeledtrippingstepтАЭ (Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ Струнка дiвчина невеликого зросту пройшла повз мене швидким кроком на високих пiдборах.

Як бачимо, саме цi значення часто виражаються за допомогою службових слiв, якi називаються визначеними чи невизначеними артиклями. Нереферентний статус iменника в таких системах, звичайно, також позначаiться, однак не за допомогою спецiального показника, а вiдсутнiстю артикля (так званий нульовий артикль):

тАЮShe wrote poetryтАЭ (Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ Вона писала вiршi.

Отже, артикль тАУ частина мови, що використовуiться для вираження категорii визначеностi / невизначеностi.

В англiйськiй мовi розрiзняють такi типи артиклiв:

- визначений артикль тАУ the тАУ вказуi на те, що дане слово позначаi конкретний предмет (вiдомий iз контексту, iдиний у своiму родi предмет або предмет, який ранiше вже згадувався), явище;

- невизначений артикль тАУ a, an тАУ вказуi на те, що слово позначаi певний предмет, явище, не видiляючи його з числа iнших подiбних;

- нульовий артикль маi таке ж значення, що й невизначений артикль (наприклад, в англiйськiй мовi при вживаннi iменника у множинi).

Артиклi в англiйськiй мовi тАУ слова, що вживаються лише з iменниками або зi словами, якi перейшли до розряду iменникiв тАУ субстантивованими частинами мови.

Наряду iз вказiвними, присвiйними й неозначеними займенниками, артиклi передають значення визначеностi та невизначеностi в англiйськiй мовi.

В англiйськiй мовi артикль ставиться перед iменником, до якого вiн вiдноситься, тАУ препозитивний артикль.

РЖменник в англiйськiй мовi супроводжуiться артиклем (the, a / an). Але iснують певнi суперечностi серед мовознавцiв щодо природи артикля та його значення. Проблема граматичного значення артикля та його мiсця тАУ одна з найскладнiших в англiйськiй граматицi. Проблема мiсця артикля представлена двома теорiями. Одна з них розглядаi сполучення тАЮАртикль + РЖменниктАЭ як аналiтичну форму. За другою теорiiю артикль вiдноситься до службовоi частини мови, а сполучення тАЮАртикль + РЖменниктАЭ трактуiться як сполука особливого типу.

Згiдно з першою теорiiю, якщо дане сполучення розглядати як аналiтичне, то артикль прирiвнюiться до допомiжноi частини аналiтичноi форми. На користь цього твердження можна навести наступнi доводи:

1. Артикль i морфологiчним показником iменника.

2. Артикль не маi лексичного значення.

Цi положення серйознi, але не переконливi.

Хоча артикль i морфологiчним показником iменi (це його основне формальне призначення в мовi), усе ж вiн не складаi разом iз iменем такоi нероздiльноi одиницi, як наприклад, аналiтична форма дiiслова. Перш за все, артикль визначаi iмтАЩя, мiж артиклем та iменником iснуi синтаксичний звтАЩязок, якого немаi мiж компонентами аналiтичноi форми.

Артикль можна замiнити займенником the тАУ this, that; a / an тАУ some, а допомiжне дiiслово в аналiтичнiй формi нiчим замiнити не можна.

Не маючи лексичного значення, артикль маi граматичне значення визначеностi / невизначеностi.

Таким чином, можна зробити висновок, що артикль i компонентом сполучення й службовою частиною мови.

Артикль як частина мови визначаiться на основi трьох ознак: форма, функцiя, значення.

Що до значення, то артикль, як ми вже зазначали, виступаi показником категорii визначеностi / невизначеностi.

Як морфологiчний показник артикль i показником iменника, або детермiнативом.

Синтаксична функцiя. Артикль визначаi лiву межу атрибутивного сполучення: theleaves

Thoseleaves.

Артикль може виконувати й анафоричну функцiю (виступати своiрiдною вiдсилкою назад) i катафоричну функцiю (вiдсилка вперед). Наприклад: This is a pen. The pen is white (анафора).

Основна семантична функцiя артикля тАУ актуалiзацiя поняття, здатнiсть передавати значення iдентифiкацii предмета, позначеного iменником, або значення вiднесеностi до класу однорiдних предметiв.

РЖснують певнi спiрнi питання, iз якими стикають дослiдники, розглядаючи артикль, зокрема:

- вважати артикль словом чи морфемою;

- якщо це слово, то чи i воно частиною мови;

- кiлькiсть артиклiв.

РЖснуi двi позицii:

1). Артикль тАУ слово, хоча й службове. На користь цього говорить твердження про те, що i можливiсть дистантного розташування артикля вiдносно iменника.

2). Артикль розглядаiться як морфема iменника.

Деякi лiнгвiсти (Крiстоферсен) розглядають артикль як елемент, що створюi певну граматичну категорiю iменника, хоча визначаiться рiзними лiнгвiстами по-рiзному, зокрема, як елемент, що створюi категорiю детермiнацii, спiввiднесеностi, визначеностi. Дехто вважаi, що артикль прирiвнюiться до обтАЩiктного займенника, а сполучення тАЮАртикль + РЖменниктАЭ у такому випадку i атрибутивним сполученням.

У вiтчизнянiй лiнгвiстицi розповсюдженою i теорiя, згiдно з якою артикль i самостiйним службовим словом, що не утворюi аналiтичноi форми, оскiльки довелося б зараховувати до аналiтичного сполучення iменника з будь-яким детермiнативом (some, any, every, this), здатними замiнювати артикль. Не можна розглядати артикль i як синтаксичне сполучення, що дорiвнюi сполученню тАЮЗайменник + РЖменниктАЭ, оскiльки артикль не маi самостiйного лексичного значення, i, вiдповiдно, самостiйноi синтаксичноi позицii, бо артикль не може вживатися автономно вiд iменника.

В.В. Бурлакова вважаi, що артикль слiд розглядати як перехiдне явище, яке не може бути вiднесене нi до морфологii, нi до синтаксису. З одного боку, це маркер iменника, показник його частиномовноi приналежностi, що зближуi артикль з морфемою. З iншого боку, це самостiйне слово, яке в силу свого службового статусу не маi самостiйноi синтаксичноi позицii [21,53].

Серед iнших спiрних питань, повтАЩязаних iз артиклем, iснуi проблема кiлькостi артиклiв. РЖснують два артиклi, але в останнi часи привертаi до себе увагу теорiя трьох артиклiв, що включаi й тАЮнульовий артикльтАЭ. Розглядати артикль як нульовий можливо, якщо визнати артикль не як окреме слово, а як морфему, тобто артикль виступаi компонентом iменника. У цьому випадку сполука тАЮАртикль + РЖменниктАЭ визнаiться аналiтичним словом, компонент якого тАУ слово тАУ вiльно перемiщуiться: aquestion, animportantquestion, averyimportantquestion, тАУ i може замiнюватися семантично значущим словом: animportantquestion тАУ someimportantquestion. Якщо визнати сполуку тАЮАртикль + РЖменниктАЭ як аналiтичну, то сполука iменника з прийменником також необхiдно визнати як аналiтичну, наприклад, theviolenceofthestorm, що не маi сенсу. Таким чином, теорiя про третiй тАЮнульовийтАЭ артикль не маi обТСрунтування, хоча вiдсутнiсть артикля тАУ значуще питання.

Невизначений артикль (the Indefinite Article) в англiйськiй мовi походить вiд числiвника one: one → a, an. Однак, його не завжди можна замiнити на числiвник one, оскiльки така замiна може призвести до непорозумiнь. Порiвняймо:

Youlooklikeanidiot. тАУ You look like one idiot.

ItтАЩs a nice day. тАУ ItтАЩs one nice day.

One вживаiться, коли хочуть точно висловити свою думку або ж пiдкреслити одиничнiсть предмету або особи:

One look at his face told me all.

Невизначений артикль маi такi значення:

1. Класифiкацii предмету, особи, явища: ItтАЩs a bus (not a car). ItтАЩs a teenager novel (not for grown-up). He is an actor (not an artist).

2. Узагальнення тАУ предмет або особа, про яку йдеться мова, не просто класифiкуiться, але й виступаi в ролi представника класу предметiв, осiб, явищ. Це особливо характерно для прислiвтАЩiв та приказок, якi виражають якостi, характернi для будь-якого предмета чи особи з даного класу, або i своiрiдною порадою усiм, тобто в даному випадку чiтко прочитуiться значення невизначеностi, узагальненостi: Ahungrymanisanangryman.

3. Одиничностi, що i очевидним при вираженнi мiри часу, вiдстанi, ваги тощо: Anappleadaykeepsthedoctoraway.

Невизначений артикль зазвичай вживаiться з iменниками, що позначають предмети, якi можна полiчити, в однинi в синтаксичнiй функцii:

1. Пiдмета в реченнях iз конструкцiiю there is, there was, there will be:

There is a stamp on the envelope. There will be a good concert next month.

2. Предикатива (iменноi частини складеного iменного присудка):

Iamateacher, andsheisawriter. Nigel is an optimist, his wife is a pessimist.

Але: Are you pessimists or optimists?

3. Прямого додатка:

Hehasabigfamily. Mary wants a husband and some kids.

РЖменники, що позначають предмети та явища, що не пiдлягають рахуванню (збiрнi, абстрактнi), в усiх вище згаданих синтаксичних функцiях не мають артикля, оскiльки вживаються узагальнено, зi значенням невизначеностi:

ItтАЩs fine weather today!

There is hot tea in the tea-pot.

There was joy in the childrenтАЩs eyes.

У таких випадках можемо говорити про нульовий артикль, оскiльки зберiгаiться значення невизначеностi.

Визначений артикль (the Definite Article) походить в англiйськiй мовi вiд вказiвного займенника that i завжди вказуi на предмет, особу, явище як визначене. Еквiвалентами визначеного артикля в англiйськiй мовi виступають присвiйнi (my, your, his, her, its, our, their) та вказiвнi займенники (this,that, these, those).

Визначений артикль уживаiться в тих випадках, коли:

1. Ситуацiя (те, що ви подумки можете уявити) або контекст (частина звтАЩязного тексту) вказуi на те, що мова йдеться про визначений предмет або особу: Thefilmwasgreat, theactorswerewonderful.

2. Предмет згадувався ранiше в контекстi i може бути названий вдруге за допомогою того ж або iншого iменника: ThreelittlekittenslosttheirmittensтАж Thethreelittlekittens, theyfoundtheirmittens. Therewasacatonthestep. The animal was enjoying the sunshine. Nigel gave me a calendar, but I didnтАЩt like the present at all.

3. РЖменник маi уточнююче визначення, що може виражатися:

а) пiдрядним реченням: This is the chance IтАЩve been waiting for;

б) прийменниковою фразою: The house at the end of the street is for sale;

в) словами типу very, right, left, wrong, only, main, last, next, same, previous: He is the only person for the position;

г) порядковими числiвниками: Take the first turning to the right. I am reading the second chapter now.

4. Обставина мiсця, як правило виражаiться iз визначеним артиклем:

Jane spends most of her time either in the kitchen or on the phone.

5. Визначений артикль вживаються iз фразами, що позначають тип географiчного ландшафту: in the city, in the country, in the mountains, in the countryside, in the plains, in the desert, at the seaside, in the forest, in the taiga, in the jungle: The rain was hammering the land and the forest. I like the English countryside.

2. Периферiйнi засоби вираження категорii визначеностi / невизначеностi в англiйськiй мовi

Визначенiсть та невизначенiсть в англiйськiй мовi являють собою поле, у центрi якого знаходяться визначений та невизначений артиклi, якi несуть максимальне функцiональне навантаження i i найбiльш спецiалiзованим засобами вираження визначеностi / невизначеностi постiйного вживання. Усi iншi засоби вiдносяться до периферii даного поля. Серед них, зокрема, можна згадати такi:

1) займенники з власне значенням невизначеностi: one, (a) certain, some, any, much, many, few, a few, little, a little, several.

A little money that I had come my way after my father death, in addition.. (Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ Невелика власнiсть, що дiсталася менi пiсля смертi мого батька тАУ на додачу..

Займенники some, any та похiднi можуть уживатися у реченнi як займенниковий iменник або як займенниковий прикметник для позначення невизначеноi якостi або кiлькостi. Вони можуть поiднуватися з усiма класами iменникiв як в однинi, так i в множинi: Somepeopleareclever. Some are not. Something is wrong with my computer. Nothing can stop him. Everything is OK.

Невизначений займенник one вживаiться на позначення осiб, що мають загальний (безособовий) характер, як слово-замiнник iменника, яке уже вживалося в реченнi, з метою уникнення його повторення: One should be patient. тАУ Слiд бути терплячим. У цьому реченнi чiтко виражена категорiя невизначеностi, оскiльки не зрозумiло, кому саме слiд бути терплячим, тому порада сприймаiться як загальна порада для будь-кого.

Також невизначений займенник one вживаiться для вираження невизначеного часу: Onedayweshallmeetagain. тАУ Одного дня ми зустрiнемося знову. One dark night there came a knock at the door. тАУ Однiii темноi ночi у дверi постукали.

У сполученнi з визначеним артиклем займенник one уживаiться для вираження значення тАЮтой самийтАЭ, тАЮiдинийтАЭ, тобто у цьому випадку уже маiмо справу iз вираженням визначеностi: Stephenistheonemantohelpusout. тАУ Стефен тАУ iдина людина, здатна допомогти. Thisistheonewaytoavoidtherisk. тАУ Це iдина можливiсть уникнути ризику.

Сполучаючись iз дiiсловами must, ought to, can, may, займенник one маi узагальнено-безособове значення тАЮтребатАЭ, тАЮслiдтАЭ, тАЮнеобхiднотАЭ i т.д.: Onemustbecarefulaboutwhattheysay. One ought to think better of people. You can never tell what may happen.

2) переддетермiнативи, якi сполучаються лише з невизначенiстю: such (a), many (a), (a) most:

In a word, before such an Amazing Offer, before such a vastness and variety of vistas, I was as helpless Adam at the preview of early oriental history. (Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ Словом, перед таким сенсацiйним офертом, перед таким широкими й рiзноманiтними перспективами я був податливим, як Адам перед..

До бiльш вiддаленоi периферii можна вiднести такi засоби вираження невизначеностi, як:

1) субститути one, something, nothing та iн.

I cannot say he behaved insolently or anything like that. тАУ Не те, щоб вiн поводив себе нахабно, або що-небудь у цьому родi.

2) займенниковi сполучення some, any, many, none + other (також з прийменником of):

Theyweremisshapen, bare-necked, veryswarthyandoneof themworedarkglasses(Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ Вони були якогось кривого складу, з голими шиями, чорнявi; один iз них був у темних окулярах.

В англiйськiй мовi визначенi та невизначенi артиклi також можуть уживатися з власними iменниками. Група дослiдникiв вважаi, що артиклi свiдчать про перехiд власного iменi в загальне, iншi дослiдники говорять про те, що вживання артиклiв повтАЩязане з наявнiстю описових i лiмiтивних визначень, необхiднiстю видiлити фразу, аспект, стан обтАЩiкта.

У випадку первинноi номiнацii невизначений артикль показуi, що iмтАЩя представлене як таке, що не маi екстралiнгвiстичного фону:

Anadvertisementinalewdmagazinelandedme, onebraveday, intheofficeofaMlleEdith(Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ За оголошенням в непристойному журнальчику одного заповзятого дня я опинився в конторi якоiсь MlleEdith.

Сполучення визначеного артикля з власним iменем маi свою специфiку: актуалiзуiться фон, який мiстить у собi позитивну або негативну оцiнку:

Despitemynaturalvigor, Iamnopugilist, whiletheshortbutbroad-shoulderedMaximovichseemedmadeofpigiron(Nabokov V. The Annotated Lolita). тАУ Незважаючи на природну мою силу, я зовсiм не боксер, мiж тим як низькорослий, але широкоплечий Максимович здавався вiдлитим iз чавуну.

В цiлому, визначений артикль указуi на стiйкi ситуативнi характеристики людини, якi завдяки iхнiй стабiльностi можна розглядати як вiдомi адресату.

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ПОРРЖВНЯЛЬНА ТИПОЛОГРЖЯ ВИРАЖЕННЯ ВИЗНАЧЕНОСТРЖ / НЕВИЗНАЧЕНОСТРЖ В АНГЛРЖЙСЬКРЖЙ ТА УКРАРЗНСЬКРЖЙ МОВАХ

1. Вiдношення означуване слово тАУ означення - визначенiсть

На противагу англiйськiй в украiнськiй мовi категорiя визначеностi / невизначеностi не маi морфологiчного вираження й виражаiться лексичними засобами. Зрозумiло, що немаi необхiдностi доводити можливiсть i правомiрнiсть порiвняльного лiнгвiстичного дослiдження, яке не залежить вiд генеалогiчного принципу. Так, на думку М.С. Трубецького, у той час, як порiвняльна граматика мов вiдомоi генеалогiчноi групи маi за мету зтАЩясувати походження того чи iншого явища, що спостерiгаiться в кожнiй iз цих мов, i, тому, виявляi дiахронiчний пiдхiд, порiвняльне вивчення неспорiднених мов маi на метi висвiтлення синхронних вiдношень мiж фактами мови в порiвняннi з аналогiчними вiдношеннями, що iснують в iншiй мовi або в зовсiм iншому контекстi. Таке дослiдження може бути здiйснене лише з позицiй синхронного аналiзу [22, 37]. Тому вiдсутнiсть граматично вираженоi категорii визначеностi / невизначеностi в украiнськiй мовi не виключаi можливостi iснування цiii категорii в мовi iмплiцитно, а тому ця категорiя вимагаi дослiдження у порiвняннi з англiйською мовою.

РЖз позицiй синхронiчного аналiзу можнi говорити про вiдношення мiж означуваним, означенням та визначенiстю.

Вiдношення означуваного до означення, без сумнiву, i одним iз найбiльш розповсюджених синтагматичних вiдношень. Бiльшiсть мов мають iдиний спосiб вираження вiдношення мiж означуваним словом та означенням, i у бiльшостi мов цей спосiб не розповсюджуються на вiдношення мiж субтАЩiктом i предикатом.

Поняття визначеного артикля добре вiдоме в свiтi iвропейськоi культури. Але досвiдченi лiнгвiсти знають, що тАЮтi ж вiдтiнки значення, якi в грецькiй, нiмецькiй та англiйськiй мовах передаються додаванням визначеного артикля, в iнших мовах передаються iншими засобамитАЭ [22, 39]. Доречно, таким чином, використовувати термiн тАЮвизначена форматАЭ (термiн М. Трубецького) [22, 39] для всiх iменникiв, якi набувають того вiдтiнку значення, який мають iменники у поiднаннi з визначеним артиклем, i не важливо, у результатi чого утворилася ця тАЮвизначена форматАЭ тАУ додаванням артикля чи за допомогою якогось iншого морфологiчного способу.

Поняття визначеностi може виражатися трьома способами:

а) синтагмою (детермiнативною), утвореною даним iменником та визначеним артиклем, який розумiiмо як слово;

b) спецiальною формою аналiзованого iменника (тобто сполученням основи iменника й спецiального афiкса);

с) спецiальною формою iншого слова (iменника, прикметника, дiiслова), що вiдноситься до аналiзованого iменника, тобто утворену з ним синтагму (детермiнативну чи предикативну).

РЖнодi важко розрiзнити способи А та В.Сполучення з двох слiв повинно розглядатися в якостi такого, якщо його члени роздiленi вставкою, що складаiться з iнших слiв, тодi як афiкси можуть вiдокремленi вiд основи лише iншими афiксами з формальним значенням. У тих мовах РДвропи, де визначений артикль iснуi як вiдокремлюване слово, вiн завжди знаходиться в препозицii. Про це говорилося в роздiлi РЖ даного дослiдження. Вивчаючи неiвропейськi мови, лiнгвiсти-iвропейцi проявляють схильнiсть до тАЮтлумачення усiх зовнiшнiх маркерiв категорii визначеностi в якостi артиклiв, якщо вони знаходяться в препозицii, i в якостi афiксiв, якщо вони в постпозицiiтАЭ [22, 39]. Очевидно, що це помилкове твердження, якого слiд остерiгатися.

Що ж до випадку С, то слiд пiдкреслити, що вiн часто обтАЩiднуiться з одним iз попереднiх випадкiв.

Як i будь-яка граматична категорiя, поняття категорii визначеностi реально iснуi лише в опозицii з протилежним поняттям. В усiх мовах, якi нею володiють, опозицiя визначеностi тАУ невизначеностi нейтралiзуiться або усуваiться в деяких позицiях або за деяких умов, якi i рiзними в рiзних мовах. Не буде, на думку М. Трубецького, перебiльшенням стверджувати, що бiльшiсть випадкiв нейтралiзацii опозицii визначеностi тАУ невизначеностi повтАЩязана з функцiонуванням системи синтагм тАУ предикативних або детермiнативнихтАЭ [22, 40].

Предикативнi синтагми вiдображають вельми зрозумiлi вiдношення. Для бiльшостi мов опозицiя визначеностi / невизначеностi залишаiться в повнiй силi для всiх членiв названоi синтагми. Але в деяких мовах ця опозицiя усуваiться в iменниках у предикативнiй функцii. Зворотне явище, тобто скасування опозицii визначеностi тАУ невизначеностi iменникiв у функцii субтАЩiкта (i ii збереження в iменниках у функцii предиката), не зафiксоване в жоднiй iз мов свiту.

У межах детермiнативноi синтагми вiдношення складнi й видозмiнюються вiд мови до мови. Дуже часто опозицiя визначеностi / невизначеностi виявляiться усуненою в означуваного, а саме в двох групах випадкiв: коли означення i демонстративом або коли воно i посесивом. РЖменник, що уточнюiться демонстративами, знаходяться поза опозицiiю визначеностi тАУ невизначеностi майже в усiх мовах. Але у старословтАЩянськiй мовi, риси якоi збереглися в сучаснiй украiнськiй мовi, де поняття визначеностi виражалося спецiальними формами прикметника тАУ випадок С, визначенiсть могла вiдрiзнятися вiд невизначеностi навiть у сполученнi iз вказiвним займенником (цей випадок детальнiше розглянемо трохи нижче). У бiльшостi iнших мов те саме маi мiсце для субстантивiв, якi уточнюються присвiйними займенниками, будь-якими посесивами (наприклад, у старословтАЩянськiй мовi) або деякими типами посесивiв (в англiйськiй мовi тАУ присвiйнi займенники й генетиви на тАУs, що стоять перед позначуваним словом). Але у бiльшостi мов опозицiя визначеностi тАУ невизначеностi iснуi навiть для субстантивiв, що уточнюються присвiйними займенниками.

Якщо означення виражене якiсним прикметником, означуване слово зберiгаi опозицiю визначеностi тАУ невизначеностi в усiх вiдомих мовах. Бiльше того, у деяких мовах опозицiю визначеностi тАУ невизначеностi мають лише iменники, якi уточнюються якiсними прикметниками. Цей випадок стосуiться старословтАЩянськоi мови, де опозицiя визначеностi тАУ невизначеностi виражалася спецiальними формами прикметника.

У сучаснiй украiнськiй, а може i в деяких iнших словтАЩянських мовах, присвiйнi прикметники, похiднi вiд власних iмен, завжди вказують на наявнiсть визначеноi особи, тодi як обороти iз генетивом iменi особи не мiстять такого вiдтiнку. Наприклад, сполучення викладачева дочка завжди маi значення тАЮдочка цього викладачатАЭ, тодi як дочка викладача може з таким же успiхом мати й значення тАЮдочка цього викладачатАЭ, й тАЮдочка будь-якого викладачатАЭ. Це iдиний випадок, коли украiнська мова виявляi задатки опозицii мiж поняттями визначеностi та невизначеностi. При цьому варто зауважити, що мова в даному випадку йдеться про означення в детермiнативнiй синтагмi.

Як бачимо, таким чином, що опозицiя визначеностi тАУ невизначеностi може бути усунена в означуваного або в означеннi, але вона може бути обмеженою лише означуваним або тiльки визначенням. На думку лiнгвiстiв, було б корисним дослiдити цi можливостi в контекстi усiii граматичноi системи кожноi з мов [22, 43].

2. Вказiвнi та неозначенi займенники як показник визначеностi та невизначеностi в украiнськiй мовi

Вiдсутнiсть формального невизначеного артикля, рiвно як i визначеного артикля, не заважаi скритiй граматицi украiнськоi мови виражати, причому досить експлiцитно, унiверсальну категорiю визначеностi / невизначеностi. Основне питання, скорiш за все полягаi, в принципах класифiкацii граматичних засобiв: якi з них вважати власне граматичними, а якi нi. Деякi дослiдники говорять про наявнiсть тАЮсупрасегментноготАЭ артикля в украiнськiй мовi [12, 345].

Можна видiлити кiлька шляхiв вираження визначеностi / невизначеностi в украiнськiй мовi:

1) вираження визначеностi / невизначеностi за допомогою займенникiв;

2) вираження визначеностi / невизначеностi за допомогою членних прикметникiв.

Виразниками визначеностi / невизначеностi в украiнськiй мовi i займенники, а саме, вказiвнi та неозначенi групи займенникiв, якi здатнi безпосередньо виражати категорiю визначеностi та невизначеностi. Так, вказiвнi займенники той, цей, такий тощо видiляють предмет, особу явище з-помiж iнших спорiднених. У цьому планi украiнська мова близька до неспорiдненоi англiйськоi мови, де категорiя визначеностi виражаiться визначеним артиклем the, що в свою чергу походить вiд вказiвного займенника that, що перекладаiться як тАЮтойтАЭ. У цьому випадку простежуiмо спорiдненiсть неспорiднених генеалогiчно мов. При перекладi украiнською мовою англiйському iменнику iз визначеним артиклем вiдповiдатиме iменник iз вказiвним займенником цей, той. Наприклад:

I remember the girl. тАУ Я памтАЩятаю цю дiвчину.

You are the man we are looking for. тАУ Ви та людина, яку ми шукаiмо.

Неозначенi займенник дехто, дещо, хтось, якийсь, чийсь, будь-який тощо в украiнськiй мовi вказують на iснуючi, але невiдомi, неозначенi особи чи предмети та iх якостi, властивостi, ознаки. Тому вони i виразниками невизначеностi, що в англiйськiй мовi позначаiться неозначеним артиклем або його вiдсутнiстю тАУ нульовим артиклем. Значення неозначеного займенника у контекстi не конкретизуiться, не розкриваiться. Але пiд час перекладу, особливо з украiнськоi мови, слiд враховувати той факт, що не завжди неозначеному займеннику в украiнськiй мовi вiдповiдатиме iменник iз невизначеним артиклем в англiйськiй. Невизначенi займенники можуть перекладатися як невизначенi англiйськi вiдповiдники. У цьому випадку бачимо тотожнiсть значення, але рiзне морфологiчне оформлення категорii визначеностi / невизначеностi. Наприклад: Я не нездужаю, нiвроку, а щось такеi бачить око, i серце жде чогось (Тарас Шевченко).

Мiж украiнськими мовознавцями немаi iдиного погляду щодо вiднесення згаданих слiв до морфологiчного класу. Так, Доленко М.Г., Пацюк РЖ.РЖ., Жовтобрюх М.А. вiдносять iх до певних розрядiв займенникiв. Це традицiйний погляд на природу займенника. РЖншi лiнгвiсти тАУ Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанiвський В.М. мають дещо iншу думку з цього приводу. На iхню думку, за синтаксичною функцiiю займенниковi слова хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, дехто та iн. вiдносяться до класу iменникiв [4, 17]. РЗх роль у мовному вжитковi своiрiдна. Займенниковi iменники не мiстять конкретноi назви предмета, а тiльки в контекстi мають спорiднену з власне iменниками категорiальну предметнiсть, поза контекстом вони не зрозумiлi мовцевi. У граматичнiй системi мови займенники становлять пiдклас слiв узагальнено вказiвноi семантики. Тому можна зробити висновок, що, якщо неозначенi займенники навiть не видiляють в окремий граматичний клас, вони все одно i показником категорii невизначеностi, адже цi слова передають неконкретизоване, узагальнене значення, що мають в англiйськiй мовi iменники з невизначеним артиклем.

Вказiвнi ж займенники цей, той, такий, якийсь, деякий тощо, Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанiвський В.М., якi i прихильниками вчення РЖ. Вихованця, вiдносять до категорii прикметникiв. На iхню думку, цi слова, однак позбавленi семантичноi конкретностi, бо змiстову ознаку можуть передавати лише в контекстi. Вони виявляють вiдповiдний ступiнь семантичноi спiввiднесеностi з прикметниками, оскiльки здатнi певною мiрою вiдтворити особливостi предмета, названого супроводжувальним iменником [4, 99].

Вказiвнi займенники той, цей, такий, маючи високий ступiнь абстрактностi, замiщують прикметниковi форми широкого семантичного дiапазону, безвiдносно до iх змiсту. Наприклад: тАЮОй, лишенько! Як той бiдний Василько пробтАЩiться додому в таку негодутАЭ (М. Коцюбинський). У даному випадку хочемо дещо не погодитися iз таким твердженням дослiдникiв, оскiльки вказiвнi займенники, на нашу думку, видiляють певний обтАЩiкт з ряду подiбних, вказуючи на певну, характерну лише для нього, рису, особливiсть. Про це говорить уже сама назва тАЮвказiвнi займенникитАЭ, тобто займенники цього класу вказують на конкретну особу, предмет. Коли ми говоримо тАЮ та дiвчинатАЭ, тАЮця книгатАЭ, тАЮтакий прикладтАЭ, то маiмо на увазi конкретну дiвчину, книгу або приклад i розраховуiмо на те, що спiврозмовник теж володii цiiю iнформацiiю i розумiю, про кого або про що саме йдеться мова.

До класу граматичних засобiв, якi виражають невизначенiсть, можемо вiднести й числiвник один, який може вживатися в контекстi в значеннi якийсь. Наприклад: В свитинi латанiй дрижала одна людина (Тараса Шевченко) (маiться на увазi тАУ дрижала якась людина). У цьому випадку теж бачимо схожiсть iз англiйською мовою, у якiй неозначений займенник розвинувся з числiвника один тАУ one. РЖ в наведеному прикладi пiд час перекладу англiйською мовою словосполучення

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

American Riddles

An Evergreen topic in British classical literature, childrenтАЩs poems and everyday speech: patterns of climate in the British isles