Латинiзми в сучаснiй польськiй мовi

Дипломна робота

з польськоi мови

ЛАТИНРЖЗМИ В СУЧАСНРЖ ПОЛЬСЬКРЖЙ МОВРЖ

ЗМРЖСТ

ВСТУП. Латинiзми як невiдтАЩiмна складова сучасноi польськоi мови

РОЗДРЖЛ 1. Загальна характеристика латинських запозичень у сучаснiй польськiй лiтературнiй мовi

1.1 Вплив релiгiйноi сфери життя та латинськоi мови на формування польськоi мови

1.2 Особливостi латинських запозичень у сучаснiй польськiй мовi. Групи латинiзмiв

1.3 Стилiстична неоднорiднiсть та словотворча активнiсть латинiзмiв у сучаснiй польськiй мовi

РОЗДРЖЛ 2. Особливостi функцiонування латинiзмiв у сучаснiй польськiй мовi

2.1 Характеристика способiв словотвору сучасноi польськоi мови, у яких беруть участь латинiзми

2.2 Адаптацiя афiксiв латинського походження на ТСрунтi сучасноi польськоi деривацii

ВИСНОВКИ

ЛРЖТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

Латинiзми як невiдтАЩiмна складова сучасноi польськоi мови

Вивчення запозиченоi лексики, що складаi невiдтАЩiмну частину словникового складу будь-якоi розвинутоi мови, визначаiться темою актуальною i важливою як у теоретичному планi, так i у зв'язку з практичними потребами сучасного суспiльства. Про зростаючий iнтерес украiнських i зарубiжних вчених до даноi проблеми свiдчить значна кiлькiсть лiтератури, що вивчаi питання мовних контактiв.

Дане дослiдження присвячене розгляду впливу латинi на формування польськоi мови та дослiдженню результатiв польсько-латинськоi взаiмодii в лексичнiй системi сучасноi польськоi мови.

У рiзнi iсторичнi перiоди словниковий склад польськоi мови поповнювався запозиченнями з латинськоi, чеськоi, нiмецькоi, французькоi, iталiйськоi, англiйськоi, росiйськоi та iнших мов. Однак до сьогоднiшнього дня запозичена лексика, що i складовою частиною лексичного фонду польськоi мови, не одержала в лiнгвiстичнiй лiтературi вичерпноi i належноi оцiнки. Особливо це стосуiться латинських лексичних запозичень, що складають найбiльшу групу запозичених слiв у польськiй мовi. Нечисленнi роботи, присвяченi цiй темi, характеризуються зверненням до лексичного матерiалу головним чином минулих сторiч i обмеженням тематики окремих дослiджень вузьким колом розглянутих питань. Варто пiдкреслити, що на даний момент вiдсутнi роботи, обтАЩiктом вивчення яких би виступали латинiзми, що функцiонують у сучаснiй польськiй лiтературнiй мовi.

ОбтАЩiктом нашого дослiдження стала сучасна польська мова, а саме функцiонування в нiй латинських запозичень.

Предмет дослiдження становлять такi питання, як основнi сфери вживання латинiзмiв у сучаснiй польськiй мовi, iх лексико-тематична i стилiстична характеристика, лексико-граматична приналежнiсть, частотнiсть уживання, освоiння носiями мови, словотворча активнiсть. Слiд пiдкреслити, що цi питання належним чином не розглядалися нi у вiтчизнянiй, нi у зарубiжнiй славiстицi, тому обрана тема дослiдження i актуальною на сьогоднiшнiй день.

Польсько-латинськi мовнi контакти характеризуються:

а) тривалiстю;

б) безперервнiстю;

в) однобiчним характером впливу (мало впливу латинi на польську мову, що обумовлюiться, насамперед, таким суспiльним фактом, як вiдсутнiсть у латинi соцiальноi бази вже до початку польсько-латинських мовних вiдносин);

г) прояв на всiх основних мовних рiвнях: на рiвнi морфологii, лексики, синтаксису i фразеологii [11, 43].

Незважаючи на безперервний характер польсько-латинських мовних вiдносин можна видiлити три основних етапи, що вiдрiзняються особливо iнтенсивним проникненням латинiзмiв у польську мову [7, 2-8].

РЖ етап тАУ Х-ХРЖ столiття. РЖнтенсивнiсть процесу запозичення в цей перiод обумовлена прийняттям новоi вiри, що покликала до життя необхiднiсть у найменуваннi предметiв, понять i явищ, що зтАЩявилися як наслiдок прийняття новоi вiри.

П етап тАУ ХVРЖ тАУ середина ХVРЖРЖРЖ столiття. Видiляiться у зв'язку з вiдродженням iнтересу iвропейцiв до культурноi спадщини античностi i зростаючим авторитетом латинi, крайнiм вираженням якого в мовi стало явище макаронiзму, тенденцiя до перемiшування польських слiв i оборотiв з латинськими. Поширення латинськоi мови в усiх основних сферах життя польського суспiльства (релiгiя, школа, наука, лiтература, суд, дипломатiя i т. iн.), поiздки за кордон, дiяльнiсть друкарень, активна перекладацька практика призвели до появи в польськiй мовi цього перiоду великоi кiлькостi латинiзмiв, iснування яких часто пiдтримувалося байдужнiстю сучасникiв до долi рiдноi мови.

Ш етап тАУ XX столiття. Зцiлення цього перiоду обумовлюiться активним розвитком рiзних областей науки, технiки i культури в багатьох краiнах свiту, у тому числi й у Польщi, що викликало появу численних латинiзмiв термiнологiчного характеру. Сукупнiсть перерахованих вище факторiв складаi основнi екстралiнгвiстичнi причини запозичення латинiзмiв у польську мову протягом Х-ХХ сторiч.

Велику роль у проникненнi i поширеннi латинiзмiв зiграли бiлiнгви (двомовнi особи), чисельнiсть яких, за свiдченнями iсторикiв мови i культури особливо зросла в Польщi в ХVРЖ-ХVРЖРЖ столiттях. Оскiльки один з iнтенсивних етапiв проникнення латинських слiв мав мiсце за умов становлення i розвитку польськоi лiтературноi мови (ХVРЖ-ХVРЖРЖ столiття), основна iнтралiнгвiстична причина запозичення полягаi у вiдсутностi вiдповiдного найменування для позначення найрiзноманiтнiших предметiв i понять, у необхiдностi поповнення i збагачення лексичного фонду польськоi мови.

Таким чином, актуальнiсть сьогодення визначаiться зростаючим iнтересом сучасних лiнгвiстiв до рiзних питань теорii мовних контактiв. Стала очевидною практична i теоретична значущiсть вивчення iноземних слiв у словниковому складi польськоi мови, гостро постала проблема невивченостi впливу латинi на стан i розвиток сучасноi польськоi лiтературноi мови.

Мета даноi роботи полягаi в тому, щоб охарактеризувати латинiзми, що функцiонують у сучаснiй польськiй лiтературнiй мовi.

Для досягнення цiii мети в роботi передбачаiться вирiшити наступнi задачi:

- установити основнi екстралiнгвiстичнi i мовнi причини, що обумовили запозичення латинських слiв;

- визначити кiлькiсний склад латинiзмiв у польськiй мовi;

- зробити лексико-граматичну класифiкацiю латинiзмiв;

- охарактеризувати латинiзми з погляду сфери вживання;

- дати лексико-тематичну характеристику латинських запозичень;

- дати стилiстичну характеристику латинiзмiв;

- виявити частотнiсть уживання;

- визначити ступiнь освоiння латинiзмiв сучасним носiями мови;

- простежити словотворчу активнiсть латинських запозичень.

Наукова новизна роботи полягаi в тому, що вперше аналiзуються лексичнi латинськi запозичення в польськiй мовi на сучасному етапi його розвитку. Уперше розглядаються питання лексико-граматичноi та стилiстичноi приналежностi латинiзмiв, частоти iхнього вживання; уперше вивчаiться здатнiсть латинських запозичень служити в польськiй мовi базою для створення нових слiв; розглядаiться питання про ступiнь освоiння латинiзмiв носiями мови; уточнюються кiлькiсть, семантика латинiзмiв, а також основнi причини iхнього проникнення в польську мову.

Матерiали i висновки дипломноi роботи можуть бути використанi для подальшоi розробки теорii мовних контактiв iпроблеми запозичення, для вивчення ряду соцiолiнгвiстичних проблем, а також для порiвняльного дослiдження латинськоi мовноi спадщини в сучасних iвропейських i, зокрема, слов'янських мовах. Висновки, зробленi в процесi дослiдження, можуть знайти застосування в процесi вивчення етимологiчних основ словникового складу сучасноi польськоi мови, у ходi дослiдження його функцiональних рiзновидiв. У практичному планi матерiали роботи можуть бути використанi в загальних курсах з iсторii, лексикологii i словотвору польськоi мови, у лексикографiчнiй практицi, а також при створеннi пiдручникiв i навчальних посiбникiв.

Як основний метод дослiдження застосовуiться метод лiнгвiстичного описання з залученням методу пiдрахункiв, метод класифiкацii та статистичноi обробки матерiалу.

Матерiалом дослiдження послужили лексичнi одиницi, виявленi в результатi вибiрки зi Словника польськоi мови пiд ред. М.Шимчака (Slownik jezyka polskiego: wzt/ Pod red. M.Szjmczaka. W-wa: PWN, 1978-1981). Як iлюстративний матерiал використанi вибiрки з добуткiв художньоi лiтератури. Для вивчення частотностi вживання латинiзмiв i вирiшення питання про ступiнь освоiння латинiзмiв сучасними носiями польськоi мови використовувалися матерiали Частотного словника польськоi мови (Kurcz I., Lewicki A., Maslowskij W., Sambor J., Worcnczak T. Slownictwo wspolczesnego jezyka polskiego. Listj frekwencjjne. тАУ W-wa: PAN, 1974-1976. T.1: Teksti popularno naukowe; T.2: Drobne wiadomosci prasowe; T.3: Publicjstjka; T.4: Proza artjstjczma.). Дослiдження словотворчоi активностi латинiзмiв проводилося на пiдставi матерiалiв SJPSz iз залученням даних Словника польськоi мови пiд ред. В.Дорошевского (Slownik jezyka polskiego. W to t. / Pod red. W.Doroszewskiego. W-wa: WP, 1958-1968).

РОЗДРЖЛ 1. Характеристика латинiзмiв у сучаснiй польськiй лiтературнiй мовi

1.1 Роль латини та релiгiйноi сфери життя у формуваннi польськоi мови

Практично всi iвропейськi мови вiдчули на собi суттiвий вплив латинськоi мови тАУ у першу чергу як джерела лексичного збагачення i поповнення полiтичноi, науковоi, технiчноi та iншоi термiнологii.

Польська мова (polski, jezyk polski) тАУ належить до лехiтськоi групи захiднословтАЩянських мов iндоiвропейськоi родини мов. Польська мова спорiднена з чеською, словацькою, поморською (кашубський дiалект якоi часто розглядаiться як дiалект польськоi мови), лужицькою та полабською мовами. Польська мова i рiдною мовою для близько 46 мiльйонiв людей, що проживають у багатьох краiнах свiту.

Якщо поглянути на iсторiю польськоi мови, то побачимо, що вона пройшла складний час формування, у рiзнi перiоди iсторii на польську мову впливали мови сусiднiх народiв, що не могло не позначитися на сучаснiй польськiй мовi.

У середньовiччi лiтературна польська мова розвивалась переважно у середовищi католицького духовенства, представники якого виконували переклад релiгiйних текстiв з латини на польську мову (як приклад можна розглядати Псалтир ХРЖV ст. тАУ Psalterz Florianski). Упродовж цього перiоду польська мова знаходилась пiд переможним впливом латини та чеськоi мови, проте вже починаючи вiд ХV ст. Вплив цих мов на польську мову зменшуiться. Вiд ХVРЖ ст. лiтературна польська мова починаi поширюватись в колах шляхти та буржуазii. Сучасна польська мова була створена в ХVРЖ ст. на базi захiдних дiалектiв, поширених на територii Познанського воiводства. Перiод ХVРЖ - ХVРЖРЖ ст.ст. став часом розквiту польськоi мови, яка стала чимось на кшталт тАЬлiнгва франкатАЭ на безкраiх просторах схiдноi РДвропи. Власне в той час вiдбулась iнтенсивна полонiзацiя лексики захiдних дiалектiв староруськоi мови, що спричинило остаточне вiдокремлення украiнськоi та бiлоруськоi мов вiд великоруськоi. Однак з кiнця ХVРЖРЖРЖ ст. пiсля розподiлу Польщi помiж Росiйською РЖмперiiю, Австрiiю та Прусiiю, польська мова починаю поступово втрачати свою позицiю у регiонi. Французька мова, яка тимчасово стала мовою елiти, у ХРЖХ ст. була витiснена нiмецькою. У ХХ ст. iй на змiну прийшла росiйська, яка знову стала рiдною поруч з вiдродженою бiлоруською, для бiльшостi населення Бiлорусii та колишньоi нiмецькоi Прусii. Останнi десятирiччя вiдзначилось сильним впливом англiйськоi мови на мову Полякiв.

Таким чином, окрiм чеськоi та латини, на польську мову значний вплив мали: французька, нiмецька, iталiйська, старобiлоруська, росiйська та англiйська мови. Однак вплив латини позначився бiльш сильно.

РЖ до сьогоднiшнього дня чiтко не зтАЩясоване питання генезис лiтературноi польськоi мови. Серед дослiдникiв iснують рiзнi думки стосовно цього питання. Так, кракiвський професор К.Нiтч вважаi, що лiтературна мова виникла на ТСрунтi велико польського дiалекту, на територii якого племтАЩя полян заклало основи польськоi державностi [18, 47]. Берлiнський професор А.Брюкнер доводив, що в основi польськоi лiтературноi мови лежить дiалект Малоi Польщi, де знаходився полiтичний центр Польщi протягом багатьох столiть.

Дослiдження цього спiрного питання ускладнювалося тим, що першi памтАЩятки писемноi мови вiдносяться до XIV ст. (Флорiанський Псалтир, Свiнтокржижськi уривки та iн.). Бiльш раннi рунiчнi надписи, якi у свiй час наробили багато галасу, виявилися фальсифiкацiiю. Можна погодитися з думкою професора Нiтча про те, що спочатку вплив великого польського дiалекту на формування норм лiтературноi мови мiг бути значним [19, 134]. Однак про iснування лiтературноi польськоi мови епохи ХРЖ ст. i навiть пiзнiше, коли центр полiтичного життя був перенесений до мiста Кракова, говорити не доцiльно.

На той перiод лiтературною мовою Польщi була латинська мова, яка була мовою не лише церкви, але й усього адмiнiстративного й суспiльного життя. До XV тАУ XVI ст.ст. говорять лише про витоки формування лiтературноi мови, до яких можна вiднести вплив i великого польського дiалекту, i дiалекту Малоi Польщi [12, 47].

Лiтературною польською мовою до XVI ст. була латинь. Однак вплив ii значно вiдчувався й пiзнiше i певною мiрою вiдчуваiться i на сьогоднiшньому етапi розвитку мови. З XV ст. у Польщi наступаi епоха швидкого розвитку торгiвельно-грошових вiдносин. Розвиваються ремесла, торгiвля. Польща постачаi хлiб навiть на внутрiшнiй ринок РЖспанii. Усi цi соцiально-економiчнi змiни обумовили культурний пiдйом, що був повтАЩязаний iз тАЮзолотим столiттямтАЭ польськоi лiтератури i створенням лiтературноi польськоi мови. Латинь поступово втрачаi своi значення й залишаiться лише мовою релiгii. РЖз середини XVI ст. усi державнi акти пишуться польською мовою. Подальший розвиток лiтературноi мови був повтАЩязаний з iсторiiю польськоi шляхетськоi держави. Роздiл Польщi наприкiнцi XVIРЖРЖ ст. призвiв до створення двох типiв лiтературноi мови тАУ варшавського типу та кракiвського. Вiдмiнностi мiж цими двома типами лiтературноi мови збереженi й до цих пiр i виявляються на лексичному та фонетичному рiвнях.

Сформувавшись у граматичному планi в XVI тАУ XVIРЖ ст.ст., лiтературна польська мова протягом XVII тАУ XIX ст.ст. розвивалася в стилiстичному й лексичному планi. Особливу роль у процесi формування сучасноi польськоi мови вiдiграв А. Мiцкевич. Пiсля Мiцкевича лiтературна мова набуваi рис народноi польськоi мови, втрачаi багато архаiзмiв.

Польська мова вiдчувала вплив багатьох мов протягом свого становлення та розвитку, що вiдобразилося на лексицi сучасноi польськоi мови. Так, у сучасному лексичному складi зафiксована чимала кiлькiсть латинськоi лексики, проникнення якоi до польськоi мови продовжувалося до XVIРЖРЖ ст. З XVI ст. посилюiться вплив чеськоi мови, завдяки чому значна кiлькiсть чеських слiв проникаi до лiтературноi польськоi мови. Особливо сильним був вплив нiмецькоi мови, що можна пояснити розвитком торгiвлi та рiзних ремесел. У польську мову увiйшли багато нiмецьких слiв, якi сильно асимiлювалися. Запозичувалися не лише слова, а й окремi афiкси. З XVIРЖРЖ ст. вiдчуваiться значний вплив французькоi мови на лiтературну польську мову. А з початку ХРЖХ ст. на польську мову починаi впливати росiйська. Цей процес тривав протягом усього ХРЖХ ст. Особливо сильно цей вплив вiдчуваiться у польськiй публiцистицi.

На сьогоднiшнiй день мовна полiтика сучасноi Польщi тiсно повтАЩязана iз загальною нацiоналiстичною полiтикою польського iмперiалiзму. Найбiльш актуальним залишаiться так зване кашубське питання, яке маi багатолiтню iсторiю. Нащадки колись багаточисельних поморських словтАЩян, кашуби на сучасному етапi являються собою незначнi поселення. Польська офiцiйна наука вбачаi в кашубськiй мовi лише дiалект польськоi мови. Для кашубiв обовтАЩязковою лiтературною мовою названа польська. Штучне насадження польськоi мови маi мiсце й серед багаточисельного украiнського та бiлоруського населення Польщi.

Графiка польськоi мови була впорядкована наприкiнцi XVIРЖРЖ тАУ ХРЖХ ст.ст. i користуiться латинським алфавiтом.

Отже, як бачимо становлення польськоi лiтературноi мови маi тривалу й складну iсторiю. Вплив рiзних мов позначився на сучаснiй польськiй мовi, тому дослiдження запозичень i iх освоiння польським населенням тАУ актуальне питання польськоi лiнгвiстики.

Спадком тих столiть, коли латинська мова вiдiгравала першочергову роль в культурному життi, i, по-перше, наявнiсть великоi кiлькостi латинських слiв, котрi ввiйшли i в сучасну польську мову. Це, мiжнароднi слова, або так звана iнтернацiональна лексика, наприклад: лiтература, республiка, колекцiя, прогрес. Однак, попри це, необхiдно вказати також i на iснуючi до цих пiр традицii використання латинських кореневих слiв для створення в усiх областях науки i технiки нових термiнiв, кiлькiсть яких iз кожним роком прогресивно зростаi, i безумовно на велику кiлькiсть латинських слiв i виразiв, якi вживаються в iвропейських мовах в iх латинськiй формi без перекладу i складають мiжнародний фонд крилатих слiв (або стiйких виразiв, якi iнакше називаються фразеологiзмами ).

У формуваннi лексичного складу, а також ряду iнших особливостей (граматика, орфографiя) польськоi мови латинська мова вiдiграла надзвичайно важливу роль. В ХРЖРЖ тАУ XV столiттях латинь була основною мовою польськоi церкви, держави, науки, освiти. Знання латинськоi мови було необхiдною умовою для того, щоб мати можливiсть працювати на церковних, державних та мунiципальних посадах.

Латинь складала основу в усiх видах розумовоi працi, панувала в польськiй поезii. Латинська мова була iдиною зброiю для висловлення складних думок освiчених людей, якi, якщо не спiлкувались, то у будь-якому випадку писали не без труднощiв своiю рiдною мовою, i навiть для зрозумiлостi i ясностi вдавалися iнколи до перекладу своiх польських фраз латинською мовою.

Впливовим центром гуманiстичноi (латинськоi) освiченостi став Кракiвський унiверситет. На факультетi вiльних мистецтв у трьох колегiумах провiдна роль вiдводилась читанню та коментуванню античних авторiв. Тексти лекцiй кракiвських професорiв, що збереглись i до наших днiв, досi свiдчать, що iм були вiдомi твори Аристотеля, Цицерона, Лукiана, Персiя.

Розвивались школи з посиленим пiдходом до фiлологiчноi критики текстiв античних авторiв.

Латинь, звичайно, мала значний вплив на польську мову. У польськiй мовi i багато прямих латинських запозичень. Однак, нiякоi змiшаноi, гiбридноi мови не виникло [23, 39].

На початку iсторii лiтературноi польськоi мови латинь була не суперником народнiй мовi, а зразком i опорою в ii розвитку.

Тематична класифiкацiя латинiзмiв, розкриваючи особливостi iх семантики, показуi головнi сфери використання латинських запозичень в сучаснiй польськiй мовi i тим самим головнi напрямки польсько-латинських мовних контактiв. За своiю семантикою латинiзми надзвичайно рiзноманiтнi, у iх складi виявляiться лексика науковоi i технiчноi термiнологii, соцiального, економiчного, полiтичного, культурного життя, вiйськовоi справи, а також слова на позначення осiб, предметiв, явищ. Вiдносно багато латинiзмiв i серед слiв, що означають риси характеру людини, ii почуття, здiбностi та погляди. Слова, якi називають людей за професiiю, родом дiяльностi. Досить широко представленi латинiзми, що функцiонують у релiгiйнiй сферi [10, 167].

1.2 Особливостi латинських запозичень у сучаснiй польськiй мовi. Групи латинiзмiв

По вiдношенню до слiв, що активно використовуються в польськiй мовi i не належать до ii основного словникового запасу, у мовознавствi iснуються такi визначення: iноземнi слова, iншомовнi слова, iноземнi запозичення, iншомовнi запозичення, запозичення, слова iншомовного походження.

У бiльшостi випадкiв до розряду запозичених слiв вiдносять тi, що ввiйшли до польськоi мови без змiн, i тi, якi зазнали значних змiн i на момент запозичення за формою досить сильно вiдрiзнялись вiд вiдповiдних iншомовних прототипiв.

Зазвичай не розрiзняють слова, що складенi з елементiв, якi вже вживаються в польськiй мовi, та словами, для побудови яких застосовуються елементи, що для польськоi мови абсолютно чужi.

Основними критерiями для вiднесення якогось слова до числа тАЮчужихтАЭ або тАЮсвоiхтАЭ можна вiднести такi:

1) наскiльки поiднання звукiв даного слова вiдповiдаi загальноприйнятим звукосполученням даноi мови;

2) наскiльки морфологiчна форма i окремi формальнi приналежностi слова (афiкси) вiдповiдають загальноприйнятим у данiй мовi, гармонують iз усiiю побудовою мови;

3) чи маi слово, яке розглядають, похiднi.

Взаiмодiiю цих трьох основних факторiв i пояснюiться те, що однi слова можна вважати такими, що вживаються в польськiй мовi, а iншi тАУ iноземними, тАЮчужимитАЭ. На цi головнi фактори накладаiться ще звичка, обумовлена великим розповсюдженням слова i його частим вживанням, а також вiдсутнiсть синонiмiчних форм, якi бiльше вiдповiдають складу мови, що запозичуi цi слова.

Пiд запозиченим словом в чистому виглядi розумiiться слово, перенесене в польську мову з латинськоi мови в тому виглядi, у якому воно iснувало на момент запозичення. У цьому випадку в польськiй мовi вiдсутнi будь-якi творчi моменти. При цьому деякi фонетичнi змiни, обумовленi рiзними системами звукiв, не беруться до уваги.

Якщо змiни запозиченого слова не обумовленi виключно фонетичними законами мови, то навряд чи можна говорити про запозичення в чистому виглядi. Змiна кореню, афiксiв, вiдкидання, додавання або змiна закiнчення яка супроводжуi запозичення слова, свiдчить про наявнiсть творчого моменту, про створення нового слова.

Такi слова, зазвичай, вiдрiзняються вiд буквальних запозичень. Цей тип запозичення можна назвати термiном тАЮтрансформуюче запозиченнятАЭ.

Бiльшу частину латинських запозичень складають лексичнi одиницi, якi використовуються в письмово-книжкових рiзновидах польськоi мови. Це, перш за все, латинiзми-термiни, книжковi латинiзми, латинiзми-iсторизми, латинiзми-архаiзми, а також група запозичень, якi виражають абстрактнi поняття [10, 168].

Якщо розглядати латинiзми-термiни, то зтАЩясовуiться, що оцiii групи вiдносяться спецiальнi слова, що вказують на сферу використання, наприклад: abrewiacja, absorbent, abstrakcjonizm, adresografia, grawitacja, inseminacja, palatografia, paleobiologia, paleocen, paleontologia, pigment (У додатках поданий невеличкий тлумачний словничок польських термiнiв латинiзмiв; подаiться тлумачення слiв-термiнiв iз зазначенням похiдних прикметникiв, iменникiв вiд латинських коренiв тАУ додаток 1).

У своiму найбiльш простому використаннi, тобто в конкретнiй термiнологiчнiй системi, термiни, безумовно, стилiстично нейтральнi. Однак з функцiональноi точки зору термiни не представляють собою абсолютно iзольовану лексичну групу, багато з них активно проникають в сучасну загальнолiтературну мову []10, 168].

Окремi книжковi латинiзми тАУ слова, якi вiдрiзняються вiд iнших книжних латинiзмiв чiтко вираженим лiтературним забарвленням. Функцiональна обмеженiсть слiв цiii групи пiдтримуiться, насамперед, наявнiстю в бiльшiй мiрi цих латинiзмiв початкових лексичних паралельних значень (слiв або словосполучень) afirmacja тАУ potwirdzenie, uznanie; konfindencja тАУ przyjazne stosunki; proweniencja тАУ pochodzenie, edukacja тАУ wychowanie, egzekucja тАУ wykonanie wyroky smierci, nacja тАУ narod (див. додаток 2).

Як правило латинiзми цiii групи застосовуються у вiдпрацьованому авторському мовленнi, для надання тексту певного лаконiзму, вишуканостi. В усному мовленнi такi латинiзми не вживаються, адже вони надають мовi певноi штучностi.

Часто зустрiчаються латинiзми цiii групи в художнiх текстах на iсторичну тематику з певними стилiстичними настановами тАУ з метою передачi колориту певноi епохи. Наприклад:

Ale wybacz waszmość pan, żem mu naprzód powinnej nie złożył dzięki za auxilium i skuteczny ratunek, który mnie od tak nagłej śmierci wybawił. тАУ Однак прости менi, Ваша милiсть, що я належноi не виразив вдячностi за допомогу та успiшне спасiння, що вберегли мене вiд несподiваноi смертi (auxilium тАУ лат. тАЮдопомогатАЭ) (тут i далi приклади з тексту Henryka Sienkiewicza тАЬOgniem i MieczemтАЭ)

тАУ Mosanie, stepy teraz spokojne; znam ja się z nimi nie od dziś, a to, co mnie spotkało, to jest złość ludzka i invidia. тАУ Степи, мiй пане, тепер спокiйнi, я iх добре знаю, а те, що сталося тАУ це злоба людська та заздрiсть (invidia тАУ лат. тАЮзаздрiстьтАЭ);

Strach, by z nich jaka rebelia, jako była Ostranicowa, nie korzystała, bo repeto: że to człek straszny, a umknął nie wiadomo gdzie. тАУ Подумати страшно, що ними смута якась, як Остранiцова, скористатися може, бо повторюю: людина вiн страшна, а щез невiдомо куди (repeto тАУ лат. тАЮповторюютАЭ); Kudak chciał minąć. Teraz intelligo. тАУ А Кудак вирiшив обiйти. Тепер розумiю (intelligo тАУ лат. тАЮрозумiютАЭ);

Quatuor articuli judicii castrensis: stuprum, incendium; latrocinium et vis armata alienis aedibus illata - a czyż nie była to właśnie vis armata? тАУ Чотири статтi польового суду: зТСвалтування, пiдпал, розбiй та озброiний напад на чужий дiм. А хiба не було це озброiною силою? (vis armata тАУ лат. тАЮозброiна силатАЭ);

Nescio, co bym wolał, czy mysie, czy psie kiszki. тАУ Не знаю, що б я обрав. Мишине нутро чи собаче (Nescio тАУ лат. тАЮне знаютАЭ);

Tfu, jak się waćpan nie wstydzisz, będąc człowiekiem i katolikiem, być tak długim, jak serpens lub jak pogańska włócznia! тАУ Тьфу! Ну як тобi, пане, не соромно, будучи людиною й католиком ходити довгим, як змiя або басурманська пика! (serpens тАУ лат. тАЮзмiятАЭ);

..nie wyznający żadnej religii тАУreligionis nullius, jak mówił wojewoda Kisiel. тАУ ..не сповiдували жодноi релiгii; religionis nullius, як казав воiвода Кисiль;

Wszystko to furda, jeśli, jak mówią, wojna z bisurmanem praeparatur. тАУ Усе це нiсенiтниця, якщо вiйна, як кажуть, iз бусурманом готуiться (praeparatur тАУ лат. тАЮготуватисятАЭ);

Choćby mieli co począć тАУrepeto; mamy czas. тАУ Хай би там i замислили щось заварювати тАУ повторюю: ми маiмо час (repeto тАУ лат. тАЮповторюватитАЭ);

Bo to jest książka żołnierska; gdzie obok modlitw rozmaite instructiones militares są przyłączone, z których nauczysz się waść o wszystkich nacjach, która z nich zacniejsza, która podła; co do Wołochów zaś, to się pokazuje, iż tchórzliwe z nich pachołki, a przy tym zdrajcy wielcy. тАУ Тому що це книжка солдатська: так що до молитов рiзнi воiнськi настанови додаються, iз яких довiдуiшся, Ваша милiсть, про всi нацii, яка з них достойна, яка пiдла; що ж до валахiв виявляiться, що вони боягузи, до того ж вiроломнi (instructiones militares тАУ лат. тАЮвоiнськi настановитАЭ);

Tak zacnemu kawalerowi wszystkie arkana duszy mojej otworzę, choć siła mówić, ale gdy waćpan ucha chętnego skłaniasz, przeto incipiam:тАУ Такому достойному кавалеру все таiмницi душiвiдкрию, хоча й довго розказувати; але раз ти, Ваша милiсть, вухом благосклонним слухаiш, то я починаю (incipiam тАУ лат. тАЮя почнутАЭ)

Kniaź Wasyl, przez straszliwy error sprawiedliwości ludzkiej skazany na utratę gardła i mienia, musiał się ucieczką salwować, ale później wykryła się jego niewinność, którą też promulgowano i do sławy go jako cnotliwego męża przywrócono; a sława tym większą być powinna, im większą była krzywda.тАУ Князь Василь iз-за жахливоi помилки правосуддя людського приговорений до позбавлення добра та живота, змушений був рятуватися втечею, але потiм довели, що вiн не винен, про що теж було оголошено, i честь йому, як мужу добродiйному, повернули; а чести тим бiльше, чим бiльша кривда була вчинена (error тАУ лат. тАЮпомилкатАЭ);

тАУBardzo to jest delikatne instrumentumтАУ zauważył na to pan Longin. тАУ То дуже делiкатне обладнання тАУ зауважив пан Логiн (instrumentum тАУ лат. тАЮобладнання, iнструменттАЭ);

тАУ Przysięgali też ludzie spod chorągwi pana strażnika Zamojskiego, która szła na przodku, jako już widzieli owe fines, na których orbis terrarum się kończy. тАУ Уже й люди з хоругви пана стражника Заморського, що йшла в авангардi, клялися, що бачили тi самi рубежi, на яких коло земне кiнчаiться (fines тАУ лат. тАЮрубежi, кордонитАЭ; orbisterrarum тАУ лат. тАЮколо земнетАЭ);

..rozumiałem z początku, iż w tej myśli, by zazdrość w Bychowcu excitare, ale widzę, że chciała go na hak przywieść i chyba dla ciebie jednego czulszy w sercu żywi sentyment. - ..я було подумав, щоб викликати ревнощi в Биховцi, але тепер бачу, що його задумала вона до петлi довести i тiльки до тебе одного, напевно, нiжний у серцi сентимент маi (excitare тАУ лат тАЮзбуджуватитАЭ); Dzień dobry pannie Annie! Czyliż takowe monstrum ze mnie, bym aż miał pannę Annę przestraszać?- День добрий, панно Анно! Невже ж я така i людей лякаю? ( monstrum - лат. тАЮпотворатАЭ);

Bellum civile to wojna braci. тАУ Громадянська вiйна тАУ то вiйна братiв (Bellumcivile тАУ лат. тАЮгромадянська вiйнатАЭ).

Як бачимо латинiзми у наведених прикладах виступають як засоби характеротворення тАУ володiння латинською мовою в давнi часи свiдчило про рiвень освiченостi людини, про ii соцiальне становище: у мовленнi вихiдцiв з простого народу не вживаються латинiзми, латинськi запозичення i характерними для мовлення вихiдцiв iз князiвського роду, знатi. Також слова латинського походження передають колорит епохи. То ж, як бачимо приклади такого слововживання мають чiтко визначене лiтературне забарвлення i i характерними для художнього, iнколи публiцистичного стилiв.

У додатку 2 можна ознайомитися зi значеннями деяких книжних слiв-латинiзмiв та з iхнiми похiдними.

РЖншу групу складають такi лексичнi одиницi, як латинiзми- iсторизми. Цi слова означають рiзноманiтнi реалii. У сучасному життi iх не iснуi, вони пропали, або просто стали неактуальними в наш час. Всi латинiзми-iсторизми мають яскраво виражене архаiчно-стилiстичне забарвленням, тому вони використовуються в художнiй лiтературi з визначеним стилiстичним намiром тАУ для створення iсторичного колориту конкретноi епохи. В сучаснiй польськiй мовi деякi латинiзми-iсторизми отримують новi, часто переноснi значення, набуваючи при цьому рiзноманiтного емоцiйно-експресивного забарвлення [10, 169]. Наприклад::

Widywano również całe wojska cieniów, które czasem przybliżały się tak do stanic, że straże grały larum. тАУ Ще бачили цiлi воiнства тiней тАУ якi iнодi так близько пiдходили до застав, що часовi трубили тревогу (larum тАУ лат. тАЮсигнал до боютАЭ)(HenrykSienkiewicz. OgniemiMieczem).

Латинiзми-архаiзми тАУ такi лексичнi одиницi, якi називають предмети i поняття, що не е застарiлими, але для позначення яких тепер використовуються iншi слова. Так, слово kinoвитiснило з вживання слово iluzjon, яке вживалось у перiод створення перших кiнострiчок. Латинiзми-архаiзми також служать для створення певного стилiстичного колориту. Наприклад:

Jak tatarska orda

Bierzesz w jasyr corda! тАУ

Ти жорстокiша, нiж орда,

Серця завжди полониш! (сorda тАУ лат. тАЮсерцетАЭ)

Widzisz mnie waćpan w wielkiej alteracji, gdyż od żądz tkliwych ledwie że tchu oribus mogę złapać. тАУ Бачиш ти мене, Ваша милiсть, у великому схвилюваннi, бо вiд солодких бажань ледве повiтря вустами ловлю (oribus тАУ лат. тАЮвустатАЭ).

тАУ Obrotnymaszwaść dowcipipodobnoodwstyduwiększy. ChceszsobieKozakówinpoculisskonwinkować, byprzyjaciółmicibyliwraziezwycięstwa. тАУ Швидкий розум маiш ти, пане, i його в тебе бiльше, нiж сорому. Хочеш козакiв за кубками настроiти до себе, щоб у разi перемоги друзями твоiми були (in poculis тАУ лат. тАЮза кубкамитАЭ). На сучасному етапi розвитку мови слово майже витiснене з ужитку.

Серед латинiзмiв-архаiзмiв видiляiться ряд слiв, якi зникли з мови як окремi одиницi, але функцiонують у складi окремих словосполучень.

Латинiзми, що виражають рiзнi абстрактнi поняття, наприклад: kolizja, konglomerat, anterioraта iн., вiднесенi до розряду книжково-письмовоi лексики i стилiстично-нейтральними латинiзмами.

Значну частину латинiзмiв складають мiжстильовi лексичнi одиницi, такi, що можуть використовуватись у рiзних сферах i умовах спiлкування, не вносячи у висловлювання нiякого стилiстичного забарвлення.

Окремi латинськi запозичення квалiфiкуються в сучаснiй польськiй мовi як розмовнi. Цi латинiзми не порушують норм лiтературноi мови, але вони недоречнi в дiловому i науковому мовленнi [10, 169].

Часом у сучаснiй польськiй лiтературнiй мовi вживаються запозичення цiлих словосполучень або виразiв. Наприклад:

Czy waszmość wie, że są listy hetmańskie przykazujące Chmielnickiego łapać i in fundo zadzierżyć? тАУ Чи вiдомо тобi, пане, що iснують гетьманськi накази Хмельницького ловити й на мiсцi затримувати? (in fundo тАУ лат. тАЮна мiсцiтАЭ);

Dajże, Boże miłosierny, daj takową świętą wojnę na chwałę chrześcijaństwu i naszemu narodowi, a mnie grzesznemu pozwól w niej wota moje spełnić, abym in luctu mógł być pocieszony albo też śmierć chwalebną znaleźć!тАУ Пошли ж, господи милосердний, пошли ж таку священну вiйну на славу християнства й народу нашого, а менi, грiшному, дай у нiй обiтницi своi виконати, щоб у жалобi змiг я знайти розраду або славну смерть! (in luctu тАУ лат. тАЮу жалобiтАЭ);

..ostatecznie nieszczęśliwy kniaź, pro crimine perduelionis skazany na utratę czci i gardła, musiał się ucieczką salwować. тАУ Кiнець-кiнцем князь, за звинуваченням у державнiй зрадi засуджений до позбавлення честi й живота змушений був втекти (priocrimineperduelionis тАУ лат. тАЮза звинуваченням у державнiй зрадiтАЭ);

Nie ja zostanę, ale serce zostanie, a jedno dulcis recordatio ze mną pojedzie.тАУ Не я, а серце моi! Лише солодкi спогади поiдуть зi мною (dulcis recordatio тАУ лат. тАЮсолодкi спогадитАЭ);

Pytanie waścine jest nie do rzeczy, bo gdyby wszyscy podobne śluby czynili, tedyby genus humanum zaginąć musiało. тАУ Питання це недоречне, бо якщо кожен подiбнi обiтницi буде давати, то рiд людський приречений зникнути (genushumanum тАУ лат. тАЮрiд людськийтАЭ);

Co tam Anusia! Wróćże sobie do niej тАУ non prohibeo. тАУ Та до чого тут Ануся! Можеш залицятися до неi знову тАУ не забороняю (non prohibeo тАУ лат. тАЮне забороняютАЭ);

Jeślikrólniedamniezatostarostwa, towierzajwaćpan, niemajustycjiwtejRzeczypospolitejanirekompensydlazasługilepiejponokurysadzać niż głowę propublicobononarażać. тАУ Якщо король мене старостою зроби, то вважай, мiй пане, що немаi правди й вдячностi за службу у цiй нашiй Речi Посполитiй, i краще воно курей на яйця саджати, нiж головою ризикувати заради суспiльного блага (propublicobono тАУ лат. тАЮзаради суспiльного благатАЭ).

Поряд iз запозиченням окремих слiв, що належать до груп латинiзмiв-термiнiв, латинiзмiв-iсторизмiв, латинiзмiв-архаiзмiв, а також сполучень слiв зустрiчаються й запозичення з латинськоi мови цiлих сталих виразiв тАУ фразеологiзмiв. Наприклад:

Mościa pani! Tempus fugit, za chwilę na koń nam siadać trzeba, nim więc podziękujemy wdzięcznym sercem za gościnę, mam ja tu ważną sprawę, o której bym chciał z jejmość panią i z ichmość jej synami kilka słów na osobności pomówić. тАФ Панi! Час летить, ось-ось i на коней сядемо, але перш нiж вiд щирого серця подякувати за гостиннiсть, хотiв би я про одну важливу справу з вашою милiстю, панi, i з iх милостями, синами твоiми, довiрливо поговорити (Tempus fugit тАУ лат. тАЮчас летитьтАЭ).

тАУ Wybierajcie тАУ powtórzył pan Skrzetuski: тАУaut pacem, aut bellum! тАУ Обирайте! тАУ Повторив пан Скшетуський. тАУ Autpacem, autbellum! (лат. тАЮабо мир або вiйнутАЭ).

Po drodze na samotnych dębach ryli pro aeterna rei memoria herby książęce, na koniec zaszli w tak głuche stepy, gdzie już i śladów człowieka nie było można dopatrzyć. Дорогою вирiзали вони на одиноких дубах pro aeterna rei memoria(лат. тАЮзаради вiчноi памтАЩятiтАЭ) князiвськi герби i врештi-решт досягли такоi глухоманi, де не можна було помiтити й слiдiв людських.

тАУVive valeque! тАУ wołał Zagłoba. тАУ A jeśli woda aż do Stambułu waści zaniesie, to kłaniaj się sułtanowi. тАУVive valeque!(лат. тАЮживи й здраствуйтАЭ) тАУ кричав Заглоба.тАУ А якщо вода аж до Стамбулу тебе, сударь, донесе, кланяйся султану.

Таке використання запозичених фразеологiзмiв зустрiчаiться в художнiх текстах iз чiтко визначеною стилiстичною настановою тАУ урочисте, пiднесене забарвлення, передання колориту епохи або як засiб характеротворення.

Слiд зазначити, що такi запозиченi фразеологiзми функцiонують наряду з власне польськими фразеологiзмами, якi частiше вживаються в народному мовленнi. Запозиченi ж латинi фразеол

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

American Riddles

An Evergreen topic in British classical literature, childrenтАЩs poems and everyday speech: patterns of climate in the British isles