Сутнiсть i поняття фрейму "жiночнiсть"

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Видiлення когнiтивних компонентiв фрейма ВлжiночнiстьВ»

1.1 Поняття тАЬ жiночнiстьтАЭ у лiнгвiстицi

1.2 Фреймовий пiдхiд в дослiдженнях семантики

1.3 Видiлення облiгаторних i не облiгаторних компонентiв

Роздiл 2. Ядро i периферiя фрейма тАЬ жiночiнстьтАЭ

2.1 Природа фрейму, його категоризацiя i типи фреймiв

2.2 Ядернi номiнацii i компоненти фрейма тАЬ жiночнiстьтАЭ

2.3 Периферiйнi номiнацii i компоненти фрейма тАЬ жiночiстьтАЭ

2.4 Емоционально-оценочниi i концептуальнi номiнацii

Роздiл 3. Семантичнi особливостi репрезентацii фрейма

3.1 Метод фреймовоi семантики

3.2 Семантичний аналiз лексичних одиниць, що складають далеку периферiю фрейму тАЬжiночнiстьтАЭ

3.3 Семантичний аналiз лексичних одиниць, що складають ближню периферiю фрейму тАЬжiночнiстьтАЭ

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В сучасних дослiдженнях по лiнгвiстицi, як, втiм, i в iнших галузях знань, спостерiгаiться поступове просування до поiднання в одному фокусi власне наукових, фiлософських i релiгiйних уявлень про свiт i людину. Показовою вiхою змiни парадигми гуманiтарного знання i стрiмкий розвиток когнiтологii i ii самостiйного вiдгалуження тАФ когнiтивноi лiнгвiстики.

Ключовi позицii когнiтивноi лiнгвiстики пов'язанi iз спiльною теорiiю iнформацii i ii обробкою людиною. Вона оперуi особливими за своiю природою одиницями, якi i провiдниками найрiзноманiтнiшоi iнформацii i повнiстю або частково матерiалiзуються в мовi. Для найменування цих одиниць закрiпився термiн концепт.

Сучасний напрямок лiнгвiстичних дослiджень розглядаi мовну дiяльнiсть як один з модусiв когницii, що становить вершину айсберга, у основi якого лежать когнiтивнi здiбностi, що не i чисто мовними [1, c.306].

Один iз центральних постулатiв когнитивiзму - постулат про примата когнiтивного [2.с.21] - визначаi розгляд концепту в напрямку вiд ментальних феноменiв до способiв iхньоi вербалiзацii, вiд одиниць концептуальноi системи автора - до iхнього мовного втiлення.

У бiльшостi робiт, що зачiпають когнiтивний аспект, центральною категорiiю дослiдження i iндивiдуально-авторський концепт. Ось чому актуальними i завдання створення типологii концептiв авторськоi свiдомостi, виявлення форм iхнього ментального уявлення, розгляду iхнього спiввiдношення з типами ментальних репрезентацiй, з одного боку, i з бiльшими одиницями - когнiтивними структурами - з iншого.

В основу нашого дослiдження покладена гiпотеза про дворiвневу будову iндивiдуальноi концептосфери: на першому рiвнi нами видiляються iндивiдуальноавторськi концепти як одиницi поетичноi свiдомостi автора, на другому - когнiтивнi структури, що являють собою процес i результат взаiмодiй мiж концептами.

Поняття художнього концепту перебуваi в стадii осмислення.

У статтi Л.В.Мiллер цей феномен визначаiться як Влскладне ментальне утворення, що належить не тiльки iндивiдуальнiй свiдомостi, але й .. психоментальнiй сферi певного етнокультурного спiвтоваристваВ», як Влунiверсальний художнiй досвiд, зафiксований у культурнiй пам'ятi й здатний виступати як фермент i будiвельний матерiал при формуваннi нових художнiх змiстiвВ» [3, c.41-42].

У роботi О.Е.Беспаловоi пiд художнiм концептом пропонуiться розумiти Влодиницю свiдомостi поета або письменника, що отримуi свою репрезентацiю в художньому творi або сукупностi творiв i виражаi iндивiдуально-авторське осмислення сутностi предметiв або явищВ» [4, c.6].

Таким чином, при рiзних пiдходах художнiй концепт може займати нежорстке положення на шкалi Влунiверсальне/iндивiдуально-авторськеВ».

Вважаiмо продуктивним розглядати концепт насамперед як одиницю iндивiдуальноi свiдомостi, авторськоi концептосфери, вербалiзовану в iдиному текстi творчостi письменника (що не виключаi можливостi еволюцii концептуального змiсту вiд одного перiоду творчостi до iншого).

Форми уявлення шарiв концепту можуть бути рiзними. Предметний i понятiйний шари репрезентуються через фрейми-структури, що розумiють, слiдом за В.В.Червоних [5, c.167], як носii типовоi, логiчно впорядкованоi iнформацii; образний шар адекватно описуiться за допомогою метафоричних iнварiантiв, нарештi, асоцiативний i символiчний шари концепту вимагають для свого розкриття польовоi моделi.

У данiй статтi ми зупинимося докладнiше на питаннi про спiввiдношення понять концепту, з одного боку, фрейму й поля як когнiтивних структур, з iншого боку, а потiм проiлюструiмо отриманi нами теоретичнi результати на прикладi концепту ВлжiночнiстьВ»

Не буде перебiльшенням сказати, що концепт i фрейм i центральними категорiями когнiтивноi лiнгвiстики.

У низцi робiт спостерiгаiться перетинання об'iмiв цих понять. Так, на думку А.П.Бабушкiна, серед iнших типiв ментальних структур варто видiляти концепти-фрейми, що представляють собою сукупнiсть, збережених у пам'ятi типових асоцiацiй [7, c.19].

А.П. Бабушкiн розглядаi фрейм як тип концепту (поряд зi схемами, iнсайтами, сценарiями, концептами, якi логiчно конструюються й розумовими картинками), що, на наш погляд, не цiлком коректно. Справа в тому, що типологiя, запропонована автором, зводиться фактично до рiзних типiв ментальних репрезентацiй: образних, пропозицiональних, змiшаних (гештальтам).

У цьому випадку фрейм, зрозумiлий як свого роду ВлкадрВ», побачений внутрiшнiм зором, повинен бути спiввiднесений з аналоговими репрезентацiями й виступати в одному рядi з Влрозумовими картинкамиВ» як Влмислимий у цiлiсностi його складових частин багатокомпонентний концептВ» [8, c.73].

Дане дослiдження знаходиться на стику актуальних на сьогоднiшнiй день лiнгвiстичних пiдходiв: когнiтивного i гендерного.

Виникнення гендерноi лiнгвiстики, що вивчаi прояв гендерного чинника в одиницях мови, з'явилося результатом усвiдомлення того факту, що вiдмiнностi мiж статей, що настiльки значно проявляють себе в рiзних структурах суспiльного життя вельми своiрiдно реалiзуються i в процесi мовноi комунiкацii. Якщо на перших етапах свого iснування гендерна лiнгвiстика зосереджувала на проблемах гендеру переважно в аспектi аналiзу живоi мови представникiв рiзноi статi то зараз у сферi ii iнтересiв знаходяться найрiзноманiтнiшi питання, що зачiпають зв'язок мови зi всiма видами людськоi дiяльностi.

Згiдно новим концепцiям основна функцiя мови полягаi не стiльки в передачi iнформацii i здiйсненнi вiдзиву до незалежноi вiд нього реальностi, скiльки в орiiнтацii особи в ii власнiй когнiтивнiй областi, тобто мова розглядаiться як система орiiнтуючоi поведiнки, де прагматична функцiя граi вирiшальну роль.

Названi факти говорять про актуальнiсть теми дослiдження, яка багато в чому визначаiться якiсним зсувом парадигми лiнгвiстики у бiк ментальноi семантики. Крiм того, сучаснiй науцi властивий антропоцентрiзм. Значущiсть iндивiдуальних параметрiв суб'iкта, що говорить, у зв'язку з цим iстотно зростаi. Стать людини - одна з важливих характеристик особи, що багато в чому визначаi ii соцiальну, культурну i когнiтивну орiiнтацiю в свiтi, у тому числi за допомогою мови.

Останнiм часом особливоi значущостi набуваi вивчення сутi i мовноi репрезентацii концепту тАЬжiночнiстьтАЭ. В цьому вiдношеннi особливо сприятливим для аналiзу стереотипiв, що iснують в суспiльствi, пов'язаних з даними концептами, виявляiться художнiй текст оскiльки за його допомогою здiйснюiться вiдображення картини свiту зi всiма ритуалами, традицiями, тобто всiii структури знань, придбаних людством в процесi свого iснування. Крiм того, текст може впливати на модель свiту в свiдомостi реципiiнта, змiнювати ii. Текст при цьому знаходить Влсоциальную силуВ» [94, з. 105-114].

Виходячи з викладеного, метою дослiдження i опис концепту ВлжiночнiстьВ» за допомогою аналiзу мовних одиниць рiзних рiвнiв з урахуванням особливостей iх функцiонування в художньому текстi.

Вiдповiдно до поставленоi мети в роботi вирiшуються наступнi завдання:

1. Видiлити когнiтивнi компоненти фрейма тАЬ жiночнiстьтАЭ, визначити поняття тАЬ жiночнiстьтАЭ у лiнгвiстицi.

2. Видiлити облiгаторнi i не облiгаторнi компоненти.

3. Видiлити ядро i периферiю фрейма тАЬ жiночнiстьтАЭ.

4. Розглянути ядернi номiнацii i компоненти фрейма тАЬ жiночнiстьтАЭ i периферiйнi номiнацii i компоненти фрейма тАЬжiночнiстьтАЭ, а також його емоционально-оцiночнi i концептуальнi номiнацii.

5. Видiлити семантичнi особливостi репрезентацii фрейма методом фреймовоi семантики.

6. Провести семантичний аналiз лексичних одиниць, що складають периферiю фрейма тАЬжiночнiстьтАЭ.

Об'iктом дослiдження i процес концептуалiзацii понять тАЬжiночнiстьтАЭ у сучаснiй англiйськiй мовi.

Людська мова, будучи гнучким засобом вiддзеркалення миру, ряснii засобами для передачi iснуючих гендерних стереотипiв i вербалiзацii концептiв фемiнiнностi.

Основою дослiдження i положення когнiтивноi лiнгвiстики про мовну картину свiту [34, c.22-28], концепт [21, c.12-34], стереотип [44, c.2-7], а також теорiя про соцiальну i культурну обумовленiсть гендеру [3, c.8-23] основнi положення теорii соцiального статусу [18, c.6], теорiя значення слова [8, c.45-50], теорiя функцiональноi семантики оцiнки [66, c.192].

Матерiалос для дослiдження були тексти художнiх творiв британських i американських авторiв XX столiття (Ст Вулф, Д.Г. Лоренса, У.С. Моема, А. Мердок, Д. Стiл, Ф.С. Фiцджеральда i iн.) що мiстять понад 2000 контекстiв, мовну репрезентацiю концептiв ВлжiночнiстьВ» i пов'язаних з ними стереотипiв.

Мета i завдання зумовили вживання рiзних взаiмодоповнюючих методiв i методик: комплексна методика лiнгвiстичного дослiдження, i, зокрема, методика опису культурного концепту, що включаi аналiз словарних дефiнiцiй, метод компонентного аналiзу методи контрастiвного i контекстуального аналiзу, метод iнтерпретацii художнього тексту.

Наукова новизна проведеного дослiдження полягаi в наступному:

- вперше такий опис фрейма за допомогою комплексного аналiзу мовних одиниць;

- отриманi новi данi, що розкривають специфiку фрейма тАЬжiночнiстьтАЭ у сучаснiй англiйськiй мовi;

- семантичнi особливостi репрезентацii фрейма тАЬжiночнiсть

Роздiл 1. Видiлення когнiтивних компонентiв фрейма ВлжiночнiстьВ»

1.1 Поняття тАЬ жiночнiстьтАЭ у лiнгвiстицi

Концепт i фрейм i центральними категорiями когнiтивноi лiнгвiстики. У рядi робiт спостерiгаiться перетин обсягiв цих понять. Так на думку А.П.Бабушкина, серед iнших типiв ментальних структур слiд видiляти концепти-фрейми що i сукупнiстю типових асоцiацiй, що зберiгаються в пам'ятi [7, c.19]. А.П. Бабушкин розглядаi фрейм як тип концепту (поряд iз схемами, iнсайтамi, сценарiями, логiчно сконструйованiми концептами i розумовими картинками), що, на наш погляд, не цiлком коректно.

Рiч у тому, що типологiя, запропонована автором, зводиться фактично до рiзних типiв ментальних репрезентацiй: образним, змiшаним (гештальтам). В цьому випадку фрейм, що сприймаiться як свого роду ВлкадрВ», побачений внутрiшнiм зором, маi бути спiввiднесений з аналоговими репрезентацiями i виступати в одному ряду iз Влрозумовими картинкамиВ» як Влмислимий, у цiлостi його складних частин багатокомпонентного концептуВ» [8, c.73].

Поняття фрейму, спочатку пов'язане iз проблемою розумiння й розпiзнавання ситуацii, потiм було розширено й стало застосовуватися до вивчення особливостей органiзацii мовноi системи в цiлому.

У серединi 70-х рокiв Ч.Фiлмором як лiнгвiстична концепцiя запропонована фреймова семантика, що розглядаiться автором як програма дослiджень, що даi спосiб охарактеризувати принципи створення нових слiв i речень, додавання нових значень слiв, а також збiрки значень елементiв у цiле [19,с.82].

Дослiджуючи фрейми як засоби органiзацii досвiду й формування семантики розумiння, Ч.Фiлмор бачив у них (що досить важливо для нашого дослiдження) iнструменти опису й пояснення мовного матерiалу, стверджуючи, що мiж мовними одиницями й фреймами i зв'язок [19,c.88].

Нас найбiльше цiкавить останнi положення, яке даi теорii фреймiв концептуальне обТСрунтування, що дозволяi простежити реалiзацiю певного фрейму на язиковому рiвнi.

Саме таке уявлення фрейму, на наш погляд, лежить в основi аналiзу семантики мовних одиниць, привертаi до дослiдження когнiтивних структур, що забезпечують iхнi розумiння.

Розглядаючи когнiтивну сутнiсть мовноi одиницi, Н.Ф.Алефiренко видiляi ii основну визначальну - Влкогнiтивну структуруВ», концепт як Влунiверсальний пакувальний формат для знань, обтАЩiктивованих мовних одиницьВ» [20,с.279].

У цей час ведеться досить багато дискусiй iз приводу того, чи вважати концепт i фрейм одиницями одного або рiзних рiвнiв узагальнення, повними або частковими термiнологiчними синонiмами, чи розглядати фрейм як тип концепту або навпаки.

Вiдсутнiсть загальноприйнятих визначень пояснюiться складнiстю даних об'iктiв когнитивно-лiнгвiстичного аналiзу, iхньою багаторiвневою структурою, змiст якоi виявляiться через мовнi засоби репрезентацii.

Крiм того, як справедливо вiдзначаi О.Н.Прохорова, i даний виявлений змiст буде носити суб'iктивний характер, тому що вiн прямо залежить вiд умов формування змiстiв слiв у кожноi конкретноi людини [20, с.49].

Погоджуючись iз тим, що мiж концептом i фреймом iснуi досить мiцний зв'язок, обумовлений, по-перше, тим, що обидва поняття вiдносяться до рiвня репрезентацii бази знань у свiдомостi людини, по-друге, спiльнiстю iхньоi онтологii як ментальних утворень, ми, проте, не проводимо аналогii мiж ними.

На наш погляд, мiж концептом i фреймом iснуi певне й досить значиме розходження: концепт може бути й структурною, i гештальтною (цiлiсною), i мiнiмальною (неподiльною) одиницею репрезентацii бази знань у значеннi одиниць мовного рiвня.

Фрейм - завжди структурований i по сутi не може бути неподiльним. Так, у семантицi мовних одиниць, репрезентуючих той або iнший фрейм, значення окремих компонентiв зводяться в iдину, комплексну ситуацiю, ii об'iмне уявлення.

Знання цiii ситуацii дозволяi цiлiсно сприймати значення конкретноi язиковоi одиницi.

Крiм того, нам представляiться справедливим розгляд фрейму як моделi повсякденного знання про основнi концепти.

Репрезентуючи той або iнший концепт, мовна одиниця активуi й вiдповiдний когнiтивний контекст, що несе iнформацiю й про змiст, i про структуру дослiджуваного концепту.

На наш погляд, тип фрейма як ментальноi репрезентацii визначаiться як iндивiдуальними особливостями мовноi особи, так i специфiкою кодованого представлення. Наприклад, фрейм ВлжiночнiстьВ» носить характер гештальта, оскiльки дозволяi систематизувати логiчнi стосунки .

У когнiтивнiй iнтерпретацii поняття фрейма, заслуговуi на увагу ще одне трактування, згiдно якого фрейм розглядуiться не як тип концепту, а як форма його ментальноi вистави, тобто концептуальна структура, одиниця ментального простору [10,c.124].

Таким чином фрейм розумiiться як один iз способiв ментальноi репрезентацii концепту: через звернення до концептуальноi областi, в якiй цей концепт iнтерпретуiться.

Ми вважаiмо, що коректнiше трактувати фрейм не як концепт, а як когнiтивну структуру бiльш високого рiвня, тип взаiмодii мiж концептами, як спосiб (форму) органiзацii ментального простору.

Питання про спiввiдношення фрейма i поля (лексичного, семантичного, понятiйного) тiсно пов'язане з проблемою спiввiдношення фреймовоi семантики i теорii поля в лiнгвiстицi i не раз зустрiчалося в зарубiжних дослiдженнях.

Так, Ч.Фiллмор визначаi принципову вiдмiннiсть мiж двома цими концепцiями в тому, що Влтеорiя поля вiдрiзняiться вiд семантики фреймiв своiю прихильнiстю до дослiдження груп лексем заради них самих i iнтерпретацiiю лексико-семантичних областей як власне мовних феноменiв.

Семантика фреймiв розглядаi безлiч iнтерпретацii фреймiв як альтернативних Влспособiв бачення речейВ». Загалом, вiдмiнностi визначаються тим, де концентруiться пошук структури тАУ у мовнiй системi або назовнi неiВ» [11, c.61].

Мiж семантичним полем i фреймом можна визначити, на наш погляд, i iншi вiдмiнностi:

тАв фрейм тАУ жорсткiша структура, що вiдображаi типовi зв'язки в типових ситуацiях; поле тАУ структура м'якша, ассоциатiвно-конкретна, iнколи тАУ iндивiдуальна;

тАвiнтегруючим початком у фреймi служить ситуативна близькiсть, в полi тАУ ассоциатiвно-семантична;

тАвструктурна органiзацiя фрейма передбачаi наявнiсть вузлiв (слотiв), поля тАУядра, центру i периферii, кордони мiж якими вельми нечiткi i рухливi;

тАвлексична репрезентацiя фрейма щонайближче вiдповiдаi тематичнiй групi; ментальна модель семантичного поля призводить до необхiдностi введення термiну Влконцептуальне полеВ».

Польовi дослiдження набули широкого поширення в семантицi художньоi мови, де семантичнi (у iншiй термiнологii тАУ ассоцiатiвно-образнi, смисловi) поля трактуються як засiб вiддзеркалення специфiки авторського стiлю, як засiб виходу на мовну i концептуальну картину миру письменника.

Поняття фрейма було введене М. Мiнським в його роботi тАЬФрейми для представлення знаньтАЭ для позначення одного iз способiв представлення стереотипноi ситуацii (похiд в магазин, вечiрка, вiзит). На думку Мiнського, людина сприймаi те, що вiдбуваiться в термiнах ранiше вживаних структур-фреймiв. З кожним фреймом пов'язана iнформацiя рiзних видiв: що вiдноситься до використання даного фрейма; застережлива про те, що може статися далi; приписуюча, що слiд зробити, якщо цi очiкування не пiдтвердяться. [8. c. 289].

У концепцiях рiзних дослiдникiв поняття, що назване М.Мiнським тАЬфреймтАЭ, може називатися iнакше: тАЬскрипттАЭ, тАЬсценатАЭ, тАЬсценарiйтАЭ, псевдотексттАЭ тАЬплантАЭ, тАЬсхематАЭ, тАЬосноватАЭ i так далi. Наприклад, А. Вежбiцка використовуi термiн тАЬкультурно-обумовлений сценарiйтАЭ (cultural script) пiдкреслюючи таким чином вплив соцiокультурних чинникiв на сприйняття iнформацii, що поступаi до iнтерпретатора. Носii мови, що належать до певноi культури, при сприйняттi iнформацii зазвичай керуються якоюсь пiдсвiдомою нормою. Подiбнi норми мiняються вiд культури до культури. У своiй роботi А. Вежбiцка порiвнюi захiдну i схiдну культурнi традицii i iх вплив на сприйняття подiй i об'iктiв носiями представлених традицiй [1. c. 63].

Отже, у кожноi людини i визначена тАЬбаза знаньтАЭ, якiсть i об'iм якоi залежать вiд особових характеристик iндивiда, а також унiверсальний (i потенцiйно не обмежений) набiр когнiтивних стратегiй операцii знанням.

Поняття стратегii до цих пiр не отримало загальноприйнятого визначення i трактуiться по-рiзному рiзними дослiдниками.

Частина лiнгвiстiв (В.Шмiдт, Х. Харнiш, Й. Ребайн) розумiють пiд стратегiiю якийсь план оптимальноi реалiзацii iнтенцii автора, що визначаi внутрiшню i зовнiшню структуру тексту [11. c. 20-22]. Якнайповнiше поняття стратегii розроблене Т.А. ван Дейком i В. Кинчем. У широкому сенсi пiд стратегiiю вони розумiють якусь спiльну iнструкцiю для кожноi конкретноi ситуацii-iнтерпретацii.

Використовуванi при розумiннi тексту стратегii в бiльшостi випадкiв не i заздалегiдь запрограмованими. Слiд зазначити iх гнучкiсть, залежнiсть вiд когнiтивних структур даного iндивiда (знання, установки, плани, намiри). За допомогою стратегiй проводиться швидке i ефективне прогнозування найбiльш вiрогiдного значення мовних подiй. [3. c. 164].

Розглянемо наступний приклад:

тАЬHereтАЩs Sir Pitt, maтАЩam!тАЭ - сried out Rebecca.

тАЬMy dear, I canтАЩt see him. I wonтАЩt see him. Say IтАЩm too ill to receive anyone.

My womannature really wonтАЩt bear my brother at this moment,тАЭ - said Miss Crawley.

тАЬSheтАЩs too ill to see you, sirтАЭ - Rebecca said, tripping down to Sir Pitt [14. c.182].

У даному дискурсi кожну нову пропозицiю мiстить референт, тотожний тому, що мiститься в попереднiй пропозiцii, це представлене в наступних ланцюжках: референт1 (учасник дискурсу, спочатку позначений Sir Pitt);

Sir Pitt - him - him - anyone - my brother - sir - Sir Pitt;

референт 2 (участник, першоначально позначений MaтАЩam)

maтАЩam - I - I - I - Miss Crawley тАУ she-womannature.

Витягуючи з нашого тАЬхранилища знаньтАЭ фрейм жiночностi, ми бачимо, що вживання фрейма тАЬ womannatureтАЭ i останнiм i ваговим аргументом, робиться акцент саме на слабке положення жiнки, ii втому, на момент тАЬ жiночнiстьтАЭ.

Таким чином, ми можемо сприймати даний текст як зв'язний.

Отже, ми розглянули поняття тАЬфреймтАЭ i фрейм тАЬжiночностiтАЭ з точки зору когнiтивноi лiнгвiстики.

1.2 Фреймовий пiдхiд в дослiдженнях семантики

Провiдним напрямком сьогоднiшньоi когнiтивноi лiнгвiстики i когнiтивна семантика, для якоi характерне прагнення так чи iнакше спiввiднести мовнi форми з iх ментальними репрезентацiями, встановити способи представлення iнформацii в людськiй свiдомостi i описати взаiмозалежностi, що iснують мiж ними i мовою [2, c. 12].

Тому не дивно, що значна частина робiт з когнiтивноi лiнгвiстики присвячена змiстовним аспектам мовних форм.

Як i Е. Кибрiк, ми вважаiмо, що до областi семантики (у широкому сенсi) вiдноситься вся iнформацiя, яку маi той хто говорить, при розгорненнi вислову i яку необхiдно вiдновити адресатовi для правильноi iнтерпретацii цього висловуВ» [3, c.36].

Для повного i успiшнiшого дослiдження семантики мовних одиниць необхiдно надати енциклопедичну iнформацiю, тому одним з ключових постулатiв когнiтивноi лiнгвiстики А.Н. Баранiв i Д.О. Добровольський називають тезис про нерелiвантнiсть зiставлення лiнгвiстичного i екстралiнгвiстiчеського знання [4,c.56].

Перспективним методом когнiтивного дослiдження, що дозволяi описати семантику мовних одиниць, об'iднуючи мовну i немовну iнформацiю, i метод фреймовоi семантики. За його допомогою можна спробувати представити когнiтивну структуру тАУ фрейм, що лежить в основi значення визначеноi групи лексем.

Система асоцiативно-семантичного контекстного аналiзу текстiв розроблена на основi глобальноi мультилiнгвiстичноi лексико-семантичноi онтологiчноi бази знань UkrRusWordNet, що пiдтримуi лексикони украiнськоi, росiйськоi й англiйськоi мов.

Функцii й процедури семантичного аналiзу реалiзованi на базисi гiпермережi даноi онтологii. Процес асоцiативно-семантичного аналiзу в системi можна умовно поздiлити на три етапи:

- перехiд вiд слiв i словосполучень речень до вiдповiдних семантичних значень тАУ концептiв онтологii;

- збiрка семантичних фреймiв речень тексту;

- об'iднання семантичних структур речень тексту в iдину семантичну мережу тексту.

На першому етапi система визначаi в семантичнiй мережi онтологiчноi бази знань концепт, що вiдповiдаi коректному значенню слова або словосполучення в текстi.

Це завдання вирiшуiться пошуком того значення слова з множинi можливих альтернатив концептiв, що семантично i найбiльш близьким до значень слiв-сусiдiв з локального оточення даного слова.

Ступiнь близькостi знаходиться пошуком найкоротшого шляху мiж концептами в мережi онтологii [12,с.2].

Таким чином, обчислюiться вiдстань в онтологii мiж передбачуваним значенням слова й концептами-значеннями слiв найближчого оточення. У системi реалiзована алгоритмiчна модель контекстного аналiзу.

Другий етап тАУ побудова семантичного фрейму поточного речення вхiдного тексту. Вiн полягаi в заповненнi слотiв фреймовоi структури речення.

Вибiр типу слота для заповнення значенням концепту слова залежить вiд синтаксичноi позицii цього слова в граматичнiй структурi речення. Заповнення слотiв виконуiться шляхом аналiзу дерева розбору речення й синтаксичних позицiй слiв i словосполучень для кожного концепту з використанням семантико-синтаксичних таблиць модально-рольових вiдмiнкiв, подiбних до вiдмiнкiв Фiлмора [33,с.123].

Третя фаза значеннiвого аналiзу тАУ об'iднання iзольованих семантичних фреймiв речень у зв'язну семантичну мережу тексту. Об'iднання двох структур в одну мережу виконуiться за принципом об'iднання семантично тотожних вершин, тобто якщо в структурах G1 i G2 i вершини, якi посилаються на один семантичний концепт, цi вершини поiднуються в одну.

На виходi системи генеруiться семантична мережа вхiдного тексту, що мiстить у вершинах концепти тексту, пов'язанi дугами семантичних вiдносин. Подальша значеннiва обробка отриманоi семантичноi мережi тексту дозволяi вирiшувати широкий клас завдань комп'ютерноi лiнгвiстики.

Був запропонований метод моделювання семантичного контексту й обчислення семантичноi контекстноi близькостi значень слiв з використанням онтологiчноi бази знань.

Онтологiя i основою семантичного аналiзу, тим семантичним полем, у рамках якого можна обчислювати значеннiву близькiсть семантичних iнтерпретацiй лексем тексту щодо найближчого оточення, тобто контексту.

Це i i вiдправною точкою для моделювання такого ключового явища, як язиковий контекст взагалi, i контекстного аналiзу ЕЯ текстiв зокрема.

Онтологiя i iiрархiчною семантичною мережею, вершини якоi мiстять концепти (значеннiвi одиницi), а дуги тАУ це семантичнi вiдносини мiж концептами.

Семантика (змiст) концепту описуiться його значеннiвими вiдносинами з iншими концептами мережi. Реляцiйна позицiя концепту в онтологiчнiй мережi описуi його семантичне значення, властивостi, вiдносини з iншими концептами й всi iншi характеристики, якi можливо передати природною мовою. Онтологiчнi технологii використовують лiнгвiстичнi моделi уявлення знань про навколишнiй свiт i предметнi галузi для ефективного запису й обробки iнформацii ЕЯ типу[42.с.18].

Слова й словосполучення мови зберiгаються в лексиконi системи. Кожна лексема в системi посилаiться на безлiч значень, якi iй вiдповiдають у данiй мовi.

Слово, ужите поза контекстом, може мати будь-яке значення з безлiчi концептiв, якi прописанi йому в онтологiчнiй базi знань. Якщо слово вживаiться в контекстi певного речення, то його значення повинне узгоджуватися зi значеннями слiв, якi стоять поруч.

Семантичнi значення слiв речення повиннi створювати значеннiву iднiсть у структурi семантичного фрейму речення. Тому значення концептiв слiв, якi стоять поруч у реченнi, повиннi бути семантично якнайближче один до одного.

На вхiд блоку контекстного аналiзу подаiться послiдовнiсть слiв w1 w2 тАж wn.. Кожному слову послiдовностi вiдповiдаi безлiч значень-концептiв з онтологiчноi мережi тАУ {s1i}{s2i} тАж {sni}..

З кожноi безлiчi в процесi контекстного аналiзу необхiдно вибрати по одному значенню таким чином, щоб вони перебували на максимально близькiй вiдстанi один вiд одного. Тобто, щоб сума вiдстаней вiд кожного концепту до всiх iнших була мiнiмальною [56,с. 70].

Семантична вiдстань мiж двома концептами може бути проiнтерпретована як довжина найкоротшого шляху мiж вiдповiдними вершинами в графi онтологiчноi мережi.

Окремого розгляду заслуговуi алгоритм пошуку найкоротшого шляху в онтологiчному графi мiж вузлами концептiв слiв. Чи можна будувати шляхи, не з огляду на типи зв'язкiв-вiдносин мiж вузлами й уважаючи iх однотипними?

Якщо нi, то якi послiдовностi типiв зв'язкiв-вiдносин у шляху можна вважати коректними, а якi нi? Залежно вiд вiдповiдi на цi питання можна запропонувати два пiдходи до визначення семантичноi вiдстанi:

Простий пошук шляху. Тодi вирiшуiться класичне завдання пошуку найкоротшого шляху в графi. Типи зв'язкiв-вiдносин не враховуються. Вважаiться що всi дуги одного типу. Ще одним варiантом цього пiдходу i числове ранжирування зв'язкiв-вiдносин, де дугам рiзного типу привласнюються рiзнi ваговi коефiцiiнти, але сам алгоритм пошуку найкоротшого шляху залишаiться без змiн.

Евристичний пошук. При побудовi найкоротшого шляху дозволяються тiльки деякi послiдовностi типiв зв'язкiв-вiдносин (Наприклад, у ланцюжку шляху дозволена послiдовнiсть типiв зв'язкiв гiпернiмiя-голонiмiя-гiпонiмiя, i не дозволена послiдовнiсть гiпернiмiя-антонiмiя-гiпонiмiя). Такi послiдовностi пропонуiться називати евристиками шляхiв. Процедура пошуку найкоротших шляхiв управляiться автоматом евристик, що як фiльтр вiдбираi тiльки тi зв'язки-вiдносини, якi вiдповiдають закладеним евристикам.

Коли найкоротший шлях знайдений, його довжина приймаiться як семантичну вiдстань мiж даною парою концептiв.

Коли на вхiд блоку контекстного семантичного аналiзу надходить пари слiв W1 i W2, потрiбно з безлiчей iхнiх семантичних значень S1 i S2 вибрати вiдповiдно парi значень концептiв, який буде вiдповiдати мiнiмальна семантична вiдстань, тобто мiнiмальна довжина найкоротшого шляху в мережi онтологii.

Якщо побудувати найкоротший шлях в онтологii мiж лексемами W1 i W2, вiн пройде через дану пару концептiв, розташованих ближче всього один до одного. Якщо на вхiд надходить послiдовнiсть iз n лексем, то для кожноi з них потрiбно виконати (n-1) операцiю пошуку найкоротшого шляху до лексем-сусiдiв за даним контекстом.

Тобто при рiшеннi завдання контекстного аналiзу вхiдноi послiдовностi довжиною в n лексем необхiдно виконати n(n-1)/2 операцiй пошуку.

Пошук найкоротшого шляху мiж вершинами в графi i алгоритмiчно дуже складною операцiiю, тому дана оцiнка i, мабуть, украй неприйнятною.

Немаi необхiдностi будувати найкоротшi шляхи в онтологiчнiй мережi мiж всiма лексемами вхiдного речення. Здiйснювати контекстну прив'язку в онтологii з визначенням значень концептiв лексем потрiбно, якщо цi лексеми пов'язанi синтаксичними вiдносинами в структурах дерева розбору речення.

У випадку iснування правила, що пов'язуi деяку пару слiв вхiдноi послiдовностi в iдину синтаксичну групу, данi лексеми пов'язуються побудовою найкоротшого шляху мiж ними в онтологiчнiй мережi.

Серед безлiчей значень даних лексем вибираються тi вершини-концепти, через якi знайдене найкоротший шлях в онтологii.

Таким чином, вiдпадаi необхiднiсть побудови надлишкових ланцюжкiв найкоротших шляхiв мiж всiма словами речення. Перевiряються тiльки тi пари лексем, якi мають зв'язок у синтаксичнiй структурi речення.

Результати роботи синтаксичного аналiзу враховуються асоцiативно-семантичним контекстним аналiзом для оптимiзацii процесу побудови асоцiативних зв'язкiв контексту мiж словами й словосполученнями речення в iiрархiчнiй мережi онтологiчноi бази знань. Синтаксична структура вхiдного речення i фундаментом i каркасом для етапу семантичного аналiзу.

Але синтаксичний аналiз, як правило, не в змозi визначити на рiвнi граматики однозначну синтаксичну структуру вхiдного речення. Завжди iснуi кiлька варiантiв дерев виводу вхiдноi послiдовностi речення, але тiльки один i найбiльш адекватним з погляду семантичноi iнтерпретацii синтаксичного дерева [69,с.7].

Використовуючи описану технiку контекстного семантичного пов'язування концептiв-значень в онтологiчнiй мережi, можна ефективно вирiшувати проблеми синтаксичноi структурноi неоднозначностi ЕЯ речень.

Для цього в алгоритмах побудови дерев виводу речення в мiсцях утворення альтернативних зв'язок потрiбно з набору варiантiв вибирати зв'язок, що поiднуi в одну синтаксичну групу найбiльш близькi за змiстом концепту-значення.

Для цього потрiбно для кожного синтаксичного зв'язку обчислювати найкоротшу вiдстань в онтологii мiж концептами-значеннями слiв, поiднуваних даним зв'язком. Значення довжини знайденого шляху приймаiться за вагу побудованого зв'язку. Найбiльш легкi зв'язки i бiльше прiоритетними на наступному етапi побудови дерева.

Таким чином, контекстний семантичний аналiз керуi процесом синтаксичного аналiзу, а синтаксичний аналiз генеруi вхiдну структуру для семантичного аналiзу.

Ми одержуiмо модель лiнгвiстичного процесора, у якому процеси рiзного рiвня аналiзу i не стiльки послiдовними, скiльки взаiмодiючими в паралельно-послiдовному режимi, причому управлiння належить бiльше високорiвневому процесу - семантичному аналiзу.

Лексичнi одиницi, що репрезентують концепт, вiдображають змiни, якi вiдбуваються у певнiй лiнгвокультурi та i вiддзеркаленням вiдмiнностей, якi вiдрiзняють одну лiнгвокультуру вiд iншоi. С. Г. Воркачов у семантичнiй структурi концепту видiляi два ряди семантичних ознак: по-перше, семантичнi ознаки, спiльнi для усiх його мовних органiзацiй, якi утворюють його понятiйну або прототипiчну основу, та, по-друге, семантичнi ознаки, спiльнi принаймнi для частини його реалiзацiй, якi вiдзначенi лiнгвокультурною, етносемантичною специфiкою та повтАЩязанi з ментальнiстю носiiв мови або з менталiтетом нацiональноi мовноi особистостi [13,c.53].

Аналiз лексичноi структури концепту полягаi у видiленнi його ядра (словникового значення тоi чи iншоi лексеми) та периферii, яку за В.А.Масловою, визначаiмо як субтАЩiктивний досвiд, рiзнi прагматичнi складовi лексеми, конотацii й асоцiацii [51, с. 45]. Лексична структура концепту розглядаiться у когнiтивних дослiдженнях як польова структура. При цьому сучаснi дослiдники вдаються до таких термiнiв як лексико-семантична група [13,c.9], абстрактне семантичне поле [14,c.4], концептуальне поле [23,c.2], семантико-тематичне поле [8,c.5] тощо. Польовий пiдхiд до дослiдження лексики широко використовуiться структурною лiнгвiстикою. Основною вiдмiннiстю когнiтивного пiдходу до вивчення лексичних полiв i звтАЩязок значення слова зi структурою знання, що лежить в його основi, в той час як структурна лiнгвiстика займаiться дослiдженням груп лексем заради них самих [30, с. 30].

Вивчення лексичноi структури концепту як польовоi структури передбачаi видiлення ядерних та периферiйних елементiв. Ядро концепту визначаiться як його базовий шар та сукупнiсть когнiтивних шарiв та когнiтивних сегментiв у сукупностi когнiтивних ознак, що iх утворюють. Периферiю концепту складаi його iнтерпретацiйне поле тАУ сукупнiсть слабко сконструйованих предикацiй, якi вiдображають iнтерпретацiю окремих концептуальних ознак та iх сполучень у виглядi тверджень, установок свiдомостi, що випливають у данiй культурi iз змiсту концепту.

М. В. Нiкiтiн називаi ядро концепту його iнтенсiоналом, який вписуi концепт у глобальну когнiтивну структуру знання. Периферiйне поле концепту утворюiться його iмплiкацiоналом тАУ сукупнiстю ознак, з рiзним ступенем ймовiрностi повтАЩязаних з ядром. РЖмплiкацiонал вписуi концепт у глобальну структуру знання у ii горизонтальному (лiнiйному) вимiрi тАУ як ланку загальноi системи звтАЩязкiв та взаiмодii сутностей [68, с. 54].

Однiiю з методик концептуального аналiзу i вивчення концепту через лексико-граматичне поле лексеми, що його репрезентуi [5,c.10]. При цьому пiд лексико-граматичним полем розумiють тАЮобтАЩiднання лексем, iх словоформ i дериватiв, певним чином упорядкованихтАЭ [5,c.11]. Абстрактний характер концепту зумовлюi необхiднiсть включення до числа його мовних репрезентантiв лексем рiзного ступеню абстракцii. Як зазначаi РЖ. А. Стернiн, жоден концепт не може бути представлений як жорстка структура, тотожна значенню слова [75, с. 58].

Базовi номiнанти, або, за визначенням РЖ. Стернiна, ключовi слова-репрезентанти [75, с. 61] концепту тАЮжiночнiстьтАЭ i спiльними для вiкторiанськоi культури i для сучасного дискурсу. Проте, як зазначаi И. Манкевич, вiдтiнки значень, що несуть прагматичну iнформацiю, формуються у дiахронiчнiй вертикалi дискурсу. тобто в iсторичному контекстi [52,c.180]. Лексичнi одиницi матерiально фiксують чисельнi культурнi трансформацii, що вiдбуваiться на тому чи iншому етапi розвитку етносу.

Встановлення семантичного обсягу лексем, що вербалiзуi концепт, полягаi у виявленнi диференцiйних та контекстуальних семантичних ознак, якi створюють у текстi рiзнi конотативнi смисловi вiдтiнки значення. Крiм того, як зазначаi И. Манкевич, номiнацii жiночого роду реалiзують цiлу низку асоцiативних смислiв, якi не можуть бути квалiфiкованi як конотацii, оскiльки вони не залученi до структури значення номiнацii, а набуваються в дискурсi [52, с. 182]. Для аналiзу даних, отриманих пiд час компонентного аналiзу, С. А. Жаботинська пропонуi концепцiю базових фреймiв. Дослiдниця видiляi предметний, акцiональний, посесивний, таксономiчний та компаративний типи фреймiв. В результатi iнтеграцii базових фреймiв виникаi мiжфреймова сiтка, яка вiдображаi структуру лексичного значення [34, с. 84 ]. Дослiдниця розглядаi базовi фрейми як свого роду тАЮбудiвельнi блокитАЭ для ментальноi репрезентацii тоi чи iншоi областi люд

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

American Riddles

An Evergreen topic in British classical literature, childrenтАЩs poems and everyday speech: patterns of climate in the British isles