Використання штампiв, клiше, стандартiв в украiнськiй мовi

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Теоретичнi аспекти дослiдження мовних штампiв, клiше, стандартiв

1.1 Поняття мовних клiше, штампи, складених найменувань

1.2 Офiцiйно-дiловий стиль як уособлення мовних стандартiв

Роздiл 2. Аналiз застосування штампiв, клiше, стандартiв

2.1 Сприйняття газетних стереотипiв у iсторичному аспектi

2.2 Штампи в газетнiй перiодицi для дiтей

2.3 Сучасний украiнський полiтичний дискурс: формування нового стилiстичного канону

2.4 Стiйкi словосполучення в складi комп'ютерного сленгу

Висновки

Лiтература

Як у щоденному, так i у професiйному та офiцiйному мовленнi зустрiчаiться велика кiлькiсть повторюваних формулювань, якi прийнято називати "мовними стереотипами".

До мовних стереотипiв належать такi функцiональнi класи, як прислiвтАЩя, фразеологiзми, штампи, прагматичнi й мовнi клiше, стандарти.

Клiше, наприклад: Доброго дня! Дозвольте вiдрекомендуватися, визначаються як достатньо фiксованi мовнi реакцii на стандартнi ситуацii соцiального спiлкування. Наприклад, ситуацii зiткнення з iншими особами (формули привiтання): Добрий день!; порушення правил поведiнки (формули вибачення): Вибачте. Пробачте; отримання матерiальних або нематерiальних благ (формули подяки): Дякую; зiткнення з чужою бiдою, смертю (формули спiвчуття): Спiвчуваю. Сумую разом з вами; зiткнення з особливим успiхом, високим досягненням (формули вiтання): Молодець! Вiтаю!; зустрiч iз незнайомими людьми, з якими передбачаiться подальший контакт (формули рекомендування): Дозвольте вiдрекомендуватися; бажання почати розмову (формули початку розмови): Отже ви знаiте..

Приблизно у такому значеннi вживаються також термiни "прагматичнi iдiоми", "розмовнi формули", "мовнi клiше", "етикетнi формули" та iншi.

Отже, актуальнiсть цього дослiдження визначаiться продуктивнiстю вживання штампiв, клiше, стандартiв у мовленнi, необхiднiстю аналiзу iх природи з урахуванням iх семантики, стилiстичного вживання.

Об'iкт дослiдження тАУ перiодичнi видання як основний вид документа, який призначений для розповсюдження iнформацii.

Предметом дослiдження i штампи, клiше, стандарти в украiнськiй мовi.

Мета роботи передбачаi дослiдження штампiв, клiше, стандартiв в украiнськiй мовi.

Завдання дослiдження:

тАУ охарактеризувати поняття штампiв, клiше, стандартiв в украiнськiй мовi;

тАУ дослiдити використання штампiв, клiше, стандартiв.

Методом дослiдження i метод теоретичного аналiзу та синтезу наукових спостережень спецiалiстiв, що працюють в галузi документознавства.

Базою дослiдження i украiнськi перiодичнi видання, зокрема журнали, а також видання даного виду краiзнавчого характеру, тобто Волинi.

1.1 Поняття мовних клiше, штампи, складених найменувань

Мовнi штампи тАФ це стертi, колись образнi вислови, неточнi фрази, безкiнечнi, стилiстично невмотивованi словеснi повтори, якi створюють негативний стилiстико-семантичний ефект.

Хоча мовнi клiше рiдко породжують штамп, але наявнiсть таких конструкцiй не на своiму мiсцi або багаторазове iх повторення призводить до появи штампiв: "Це людина, яка брала участь в боях проти нiмецько-фашистських загарбникiв. Вiн брав участь у визволеннi Орла, Вiтебська, Мiнська, Вiльнюса, Киiва.. ".

Втрата нормативностi особливо помiтна там, де повинна переважати iндивiдуальна манера письма. У такому разi без потреби вжитi канцелярськi вислови типу за рахунок; у зв'язку з; згiдно з; в результатi; силою; з метою та iншi, iменники вiддiiслiвного походження типу забезпечення виконання завдання, якi i характерними для офiцiйно-дiловоi мови, негативно впливають на сприйняття iнформацii. [2, 114]

Головною причиною породження штампiв i вiдсутнiсть в авторськiй мовi тих засобiв, якi допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерiгаiться нанизування кiлькох абстрактних слiв, розташованих поряд: питання пiдвищення; забезпечення виконання; здiйснення завдання, виконання зобов'язання. У таких випадках найкраще один з iменникiв (перший) замiнити iнфiнiтивом: забезпечити виконання; виконати зобов'язання. Слово питання слiд випускати. РЖнодi в основу таких словосполучень уводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослiдження та iншi, за якими йде не властивий загальнонароднiй мовi прийменник "по". Повторюючись у багатьох словосполученнях, вiн також штампуi мову: робота по впровадженнютАж, боротьба по винищенню.., експеримент по застосуванню.., дослiдження по лiквiдацii.., якi треба замiнювати словосполукою з прийменником ВлзВ» або зовсiм змiнювати (впроваджувати, винищувати, експеримент iз застосування, дослiдження з лiквiдацii).

Однi й тi самi слова-означення, що часто додаються до iменникiв у мовних клiше, також бувають штампами: мати велике значення; вiдiгравати важливу роль; придiляти значну увагу; склалися певнi стосунки; викликають значний iнтерес; у даний час та iн.

Особливо невиразнi означення певний i даний, якi потрiбно замiнювати конкретними прикметниками та займенниками тАФ невеликий, незначний, цей.

Не сприяють чiткому висловленню думки слова або цiлi вислови, що суперечать логiчному зв'язку: бiльша половина (треба бiльша частина); у березнi мiсяцi; живоплiт з кущiв; озима пшениця, посiяна восени тощо.

Штампами вважаються й логiчнi вставнi слова i конструкцii, якщо вони часто повторюються i не несуть нiякоi iнформацii, наприклад: треба сказати; слiд зазначити; потрiбно вiдзначити; гадаiмо та iн.

Штампи трапляються в мовленнi на всiх рiвнях тАФ фонетичному, лексичному, фразеологiчному, словотворчому, морфологiчному i синтаксичному, тому iх виявлення i методи боротьби з ними потрiбно розглядати в кожному конкретному випадку.

Що стосуiться мовних клiше, то, на вiдмiну вiд штампiв, пiд цим термiном розумiють мовнi одиницi, яким властивi постiйний склад компонентiв, звичнiсть звучання, вiдтворюванiсть готових мовних блокiв i водночас семантичне членування, характерне для вiльних словосполучень: установити контроль; визвольний рух; посилення боротьби iз зловживаннями; мирне спiвiснування; дух часу; матерiальне благополуччя, ринкова економiка. [2, 116]

Поява клiше пов'язана з частотнiстю й повторюванiстю ситуацiй. За цих умов навколо стрижневого слова утворюiться вiдносно постiйний набiр контекстуальних елементiв у мовленнi, що набувають звичностi в називаннi i звучаннi. Такi сполуки слiв перетворюються на стандартнi. Сюди зараховують вiльнi синтаксичнi словосполучення, якi характеризуються тимчасовiстю iснування як готових формул мови: входити в коло iнтересiв, гуманний акт, екстремальна ситуацiя, користуватися великим попитом, перехiдний перiод, плиннiсть кадрiв, боротьба iз злочиннiстю, соцiальна програма, захист нацiональних меншин, ринковi вiдносини, мораторiй на смертну кару та iн.

До мовних клiше належать конструкцii, побудованi за вiдповiдними моделями словосполучень, зрiдка речень, якi функцiонують переважно в iнформацiйних жанрах засобiв масовоi iнформацii й часто вiдтворюються у мовi. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнiшу iнформацiю й економлять мовлення. Це переважно сталi словосполучення, якi актуалiзуються на сучасному синхронному зрiзi. Такi мовнi звороти внаслiдок iх крайньоi необхiдностi для комунiкацii починають вживатися у функцii готових формул. Напр.: сфера обслуговування; пiдтримувати дипломатичнi вiдносини; всенародне обговорення; ринковi реформи; факти тАФ неспростовна рiч; одержувати iнформацiю. [2, 121]

Також iснують клiше мовного етикету: добрий день, доброго здоров'я, радий Вас бачити, до побачення, на добранiч, бувайте здоровi, на все добре, будь ласка, якщо Ваша ласка, ласкаво просимо, будьте люб'язнi, щиро дякую, глибоко вдячний, з повагою, шановний пане, вельмишановний добродiю, з роси й води, бажаю щастя й добра Вам.

Для позначення рiзних явищ суспiльно-полiтичного життя вживають усталенi звороти на зразок правляча верхiвка, посадова особа, засоби масовоi iнформацii, сфера обслуговування, правоохороннi органи, органiзована злочиннiсть, кримiногенна ситуацiя, виборчий блок, передвиборча агiтацiя, результати виборiв, всенародне обговорення, пленарне засiдання, манiпулювання громадською думкою, соцiальна незахищенi верстви населення, розв'язання проблеми, боротьба з тероризмом, фiнансова пiдтримка, комплекснi заходи, стан довкiлля [28, 252].

Отже, клiше тАФ це банальне або неоригiнальне висловлювання, "клiше втратило оригiнальнiсть i винахiдливiсть через постiйне його вживання.. ".

Цьому визначенню бракуi дечого, на чому варто було б зробити наголос; а саме: клiше прагне оригiнальностi, незважаючи на те, що воно вже втратило своi минуле естетичне значення. Прикладами таких клiше i: рожевi мрii молодi, принцип неквапливих зрушень, легко на перший погляд.

Визначення, взятi з рiзних словникiв, говорять про те, що клiше тАФ термiн, який вказуi на щось зневажливе i викривальне, тому важливо уникати всього, що називають цим словом. Проте незаперечним залишаiться факт, що найбiльш уживанi словосполучення, якi увiйшли у мову, неправомiрно класифiкують цим термiном. Антипатiя до клiше виросла настiльки, що бiльшiсть лексичних одиниць, якi ТСрунтуються на порiвняннi, штампованi цим словом.

Клiше слiд вiдрiзняти вiд мовних штампiв, яких, як правило, слiд уникати в мовленнi.

Штамп тАФ це своiрiдний шаблон, затерта форма висловлення думки, яка надаi мовленню неяскраве емоцiйно-експресивне забарвлення i шкодить думкам. Несвiдоме повторення висловлювання можна вiднести до психологiчного явища.

Клiше тАФ це помiчник того, хто упорядковуi й читаi документи; штамп тАФ це ворог того, хто пише або говорить. Використання штампiв супроводжуiться порушенням норм офiцiйно-дiлового стилю.

Складенi найменування сукупно позначають одне поняття чи називають одне явище i мають сталий склад: ядерна реакцiя, атомна вага, електромагнiтне поле, продуктивнi сили, фонд заробiтноi плати, додана вартiсть, безоплатний кредит, дебiторська заборгованiсть.

Трапляються складенi найменування, мотивацiя значень яких тiiю чи iншою мiрою втрачена: адамове яблуко (борлак), петрiв батiг (цикорiй), антонiв вогонь (гангрена), грудна жаба (стенокардiя), куряча слiпота (хвороба очей), собача кропива звичайна, волоський горiх. Тим вони наближаються до власне фразеологiзмiв.

1.2 Офiцiйно-дiловий стиль як уособлення мовних стандартiв

Офiцiйно-дiловий стиль сучасноi украiнськоi мови певний час розвивався тiльки як епiстолярiй приватного характеру, оскiльки украiнський народ не мав своii державностi i украiнська мова в царськiй Росii офiцiйною владою взагалi не визнавалась як мова, а вважалася нарiччям росiйськоi. Проте iнтенсивний розвиток i художнього стилю, кодифiкацiя норм лiтературноi мови заклали добре пiдТСрунтя для розвитку офiцiйно-дiлового стилю, як тiльки з'явилися для цього належнi умови тАФ утворення Украiнськоi Народноi Республiки. На жаль, законодавча, дипломатична, адмiнiстративно-управлiнська мовна спадщина того перiоду з вiдомих полiтичних причин мало дослiджена. [10, 73]

Офiцiйно-дiлове життя украiнськоi мови в УРСР всiляко обмежувалося, допускалося тiльки для вигляду, проте тi мовнi клiше, специфiчна термiнологiя, синтаксичнi структури, композицiя дiлового тексту, що були ще в давнiй книжнiй мовi, сформувалися у стильову парадигму мовних ознак офiцiйно-дiлового стилю сучасноi украiнськоi лiтературноi мови. У зв'язку з проголошенням Украiни незалежною самостiйною державою нинi максимально зростаi роль офiцiйно-дiлового стилю украiнськоi мови, що обслуговуi суспiльне, громадське i державне життя громадян усiii краiни.

Сфера використання офiцiйно-дiлового стилю мови тАФ це офiцiйне спiлкування в державно-полiтичному, громадському й економiчному життi, законодавство, адмiнiстративно-господарська дiяльнiсть.

Головне призначення тАФ регулювання дiлових вiдносин мовцiв у державно-правовiй i суспiльно-виробничiй сферах, обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуацiях. [10, 70]

Головнi ознаки офiцiйно-дiлового стилю: регулювально-iмперативний характер, документальнiсть (кожний офiцiйний папiр повинен мати характер документа), стабiльнiсть (тривалий час зберiгаi традицiйнi форми), стислiсть, чiткiсть, висока стандартизацiя значноi частини висловiв, сувора регламентацiя тексту.

Офiцiйно-дiловий стиль маi свою офiцiйно-дiлову лексику, але вона не i особливо чисельною, такою, як термiни у науковому стилi. Колорит офiцiйностi, дiловитостi формуiться не так лексикою, як стабiльною композицiiю тексту, який складаiться загалом iз загальновживаноi лексики, i тiльки окремi лексеми i стилiстемами офiцiйно-дiлового стилю.

Основнi мовнi засоби: на нейтральному тлi загальновживаних мовних елементiв широке використання суспiльно-полiтичноi та адмiнiстративно-канцелярськоi термiнологii.

У синтаксисi офiцiйно-дiлового стилю переважають: безособовi i наказовi форми дiiслiв; безособовi, iнфiнiтивнi, неозначено-особовi, узагальнено-особовi речення; iменний присудок, складнi синтаксичнi конструкцii, дiiприкметниковi i дiiприслiвниковi звороти. Обов'язковим i чiтко регламентоване розмiщення i побудова тексту, обсяг основних частин, наявнiсть обов'язкових стандартних висловiв (тому в дiловому спiлкуваннi прийнято частiше користуватися готовими бланками).

Офiцiйно-дiловий стиль мови маi такi пiдстилi (та iх жанри): законодавчий; дипломатичний; адмiнiстративно-канцелярський.

Для офiцiйно-дiлового стилю основною i функцiя повiдомлення громадянам, установам i органiзацiям законiв, постанов, розпоряджень, угод та iншоi офiцiйноi iнформацii, що виникаi i вступаi в дiю чи виводиться з обiгу на всiх рiвнях державного, суспiльного, громадського i виробничого життя.

Положення, висловлене М. Брандес, про те, що в межах однiii предметноi галузi функцiональний стиль "унiфiкуi тип функцiонування, тип поведiнки кожного мовного жанру", найповнiше пiдтверджуiться саме характером офiцiйно-дiлового стилю: "Офiцiйно-дiловий стиль керуi (управляi) вибором i комбiнуванням мовних засобiв для оформлення змiсту (висловлення, спiлкування) у сферi суто офiцiйних людських взаiмовiдношень, а саме у сферi правових вiдношень i управлiння".

Традицiйно, як i iншi дослiдники, вiдзначаючи книжний характер i писемну форму офiцiйно-дiлового стилю, М. Брандес логiчно продовжуi: ".. вiн не i мовою регулярного масового спiлкування. Крiм того, вiн комунiкативне одностороннiй: це мова повiдомлення, а не спiлкування, його сприймають, але дуже рiдко вiдтворюють, i ним не говорять".

На мiй погляд, зауваження "ним не говорять" i дуже суттiвим для характеристики офiцiйно-дiлового стилю: його використовують, вiн тАФ засiб: системний, кодовий, схематичний.

Хоча офiцiйно-дiловий стиль прийнято називати книжним, писемним, бо основними його текстами i офiцiйнi папери, що мають статус документiв, проте вiн маi i усну форму вияву.

До специфiчних рис офiцiйно-дiлового стилю вiдносять iмперативнiсть, розпоряднiсть, регламентованiсть, непроникнiсть. Це означаi, що змiст документiв i обов'язковим до виконання для тих, кому вони адресуються, у певних межах i регламентах; самi документи чiтко вiдокремленi вiд iнших текстiв i непроникнi для iх елементiв.

Для офiцiйно-дiлового стилю, як i наукового, характернi точнiсть, однозначнiсть, логiчнiсть викладу змiсту. Однак у науковому стилi цi риси служать об'iктивностi й доказовостi змiсту, а в офiцiйно-дiловому вони мають забезпечувати дотримання адресатами правових норм, iх волевиявлення, мiстити в собi наказовiсть i розпоряднiсть.

З художнiм стилем офiцiйно-дiловий перебуваi в повнiй опозицiй i за сферою дii, i за призначенням та функцiями (в офiцiйно-дiловому стилi тАФ повiдомлення i волевиявлення, у художньому тАФ образне вiдтворення дiйсностi та естетичний вплив), i за добором виражальних засобiв (в офiцiйно-дiловому стилi тАФ однозначний термiнологiчний лексикон, стiйкi словосполучення, у художньому тАФ полiсемiя, синонiмiя, експресивний синтаксис).

Вплив художнього стилю на офiцiйно-дiловий виявляiться через норми лiтературноi мови, якi формуються у своiй основнiй масi переважно в художньому стилi i потiм сприймаються всiма стилями, насамперед офiцiйно-дiловим.

На початковому етапi формування дiлового стилю помiтний сильний вплив розмовноi мови, тому що влада прагнула донести своi розпорядження до багатьох верств людностi й широко використовувала елементи живого мовлення, чого не було, наприклад, у конфесiйному стилi.

В часи, коли украiнський народ був позбавлений державностi i не мав своiх владних структур, дiлове письменство зберiгалося в iсторичних пам'ятках попереднiх перiодiв, продовжувало виробляти своi засоби в надрах iнших стилiв, зокрема в художньому стилi, публiцистицi, епiстолярiях украiнськоi елiти.

З розвитком документалiстики й законодавства документалiзуються i мовнi засоби, термiнологiзуiться лексика, усталюються словосполучення i закрiплюються як маркери офiцiйно-дiлового стилю.

Основним видом текстiв у офiцiйно-дiловому стилi i документи. Вони класифiкуються за формою донесення до адресатiв i за жанрами пiдстилiв тАФ законодавчого, дипломатичного й адмiнiстративно-управлiнського.

До вже названих ознак офiцiйно-дiлового стилю слiд додати безособовий характер тексту, висловлювання йде вiд якоiсь узагальненоi особи. РЖ навiть у тих документах, де i конкретна особа, авторська iндивiдуальнiсть приховуiться стандартом документа. Вiдсутнiсть авторства зумовлюi i вiдсутнiсть емоцiйностi, субтАЩiктивностi.

В офiцiйно-дiловому стилi дii експресiя нема почуттiв, а волевиявлення й логiки змiсту (Висока сторона уповноважена заявити, вирок остаточний i оскарженню не пiдлягаi).

Специфiчною мовною ознакою офiцiйно-дiлового стилю i дiлова лексика, що мiстить юридичну, дипломатичну, адмiнiстративну термiнологiю (акт, акредитацiя, заява, iнструкцiя, контроль, кодекс, позов, уповноваженi, компенсацiя), термiни з рiзних галузей науки, виробництва, громадського життя, оскiльки офiцiйно-дiловий стиль регулюi не тiльки дii владних структур, а й дiловi стосунки груп i окремих людей мiж собою.

В офiцiйно-дiловому лексиконi основний масив складаi мiж стильова, загальновживана лексика з високою частотнiстю.

Офiцiйно-дiловий стиль маi в чотири рази бiльше високочастотноi лексики, нiж художнiй. Така частотнiсть пояснюiться потребою забезпечити адекватнiсть i точнiсть передачi iнформацii, швидку обробку документiв, тому однотипнi поняття позначаються однотипними лексемами, не замiнюються синонiмiчними, щоб не "розмивався" змiст, не виникало рiзночитання.

На морфологiчному рiвнi офiцiйно-дiлового стилю помiтна висока частотнiсть iменникiв. У текстах багато назв, iменники i прикметники майже не замiнюються займенниками, дii i процеси передаються опредмечено, через вiддiiслiвнi iменники (виконання, засiдання, опис, розподiл).

До високочастотних мовних одиниць у офiцiйно-дiловому стилi можна вiднести вiдiменнi похiднi прийменники: вiдповiдно до, у вiдповiдь на, на виконання, у зв'язку з, на замiну, у разi.

РЖмперативний, розпорядчий характер багатьох документiв зумовив високу частотнiсть iнфiнiтивiв (заслухати, обговорити, пiдготувати, обТСрунтувати, пiднести), серед дiiслiвних форм видiляються частотнiстю використання форми теперiшнього часу та дiiприкметники i дiiприслiвники, що пояснюються потребою стисло викласти змiст.

Слiд вiдзначити, що в текстах офiцiйно-дiлового стилю мало прикметникiв, зокрема майже немаi якiсних, тому що переважаi номiнацiя фактiв, явищ без якiсноi оцiнки iх.

Тi прикметники, що вживаються в офiцiйно-дiловому стилi, i вiдносними i майже всi входять у стiйкi словосполучення: державна скарбниця, матерiальна допомога, соцiальний захист, моральне вiдшкодування, нормативний акт, грошова одиниця, споживчий кошик.

З цiii самоi причини (вiдсутнiсть якiсних оцiнок) у документах дуже мало прислiвникiв, частково функцiя iх компенсуiться прийменниково-iменниковими конструкцiями: до запитання, за власним бажанням, за наказом, у розвиток наказу, за фактами порушень.

На синтаксичному рiвнi специфiкою офiцiйно-дiлового стилю i використання ускладнених довгих речень з дiiприкметниковими i дiiприслiвниковими зворотами, однорiдними членами, пiдрядними реченнями, але при цьому змiст речення не губиться завдяки членуванню його на окремi блоки, що створюють своiрiдну синтаксичну комбiнацiю.

Синтаксичною ознакою офiцiйно-дiлового стилю i широке використання односкладних речень, зокрема iнфiнiтивних, безособових, що пояснюiться iмперативним характером документiв, а також номiнативних речень у заголовках рiзних документiв: Заява про вiдкриття рахунка; Опис бланкiв сувороi звiтностi.

Найсуттiвiшою рисою офiцiйно-дiлового стилю i стандартнiсть мовного оформлення документiв, яка вiдображаi типовi i часто повторюванi ситуацii i змiсти у сферi дiлових стосункiв. Вона сприяi економii мiсця i часу пiд час оформлення, а також при обробцi документiв i адекватному сприйманню та розумiнню iх, пiдвищуi iнформативнiсть документiв.

Стандартизацiя породжуi усталенi мовнi формули i блоки текстiв, якi за синтаксичною будовою нагадують словосполучення чи моделi речень: вид на проживання, вiрча грамота, грошова компенсацiя, запис актiв громадянського стану, засоби до iснування, одноразова допомога, особа без певного мiсця проживання, порядок денний, право на працю, рада засновникiв, строк чинностi та iн.

Особливiстю цих стiйких словосполучень (мовних формул) i те, що вони не розчленовано виражають поняття i водночас мають виразну норму синтаксичного словосполучення, нiби перебувають на межi мiж фразеологiiю i синтаксисом. За граматичними ознаками вони тАФ словосполучення, за вживанiстю тАФ фраземи, якi не можна модифiкувати (особа похилого вiку; контроль за виконанням даного рiшення; притягнення до вiдповiдальностi).

Тому можна прийти до висновку, що офiцiйно-дiловий стиль формуiться на теренах для суспiльного i навiть особистого життя людини, а також в правовiй, адмiнiстративно-управлiнськiй та державно-полiтичнiй сферi. На iх теренах формуiться офiцiйно-дiловий стиль.

Роздiл 2. Аналiз застосування штампiв, клiше, стандартiв

2.1 Сприйняття газетних стереотипiв у iсторичному аспектi

Споживання iнформацii стало однiiю з первинних потреб сучасноi людини. Мабуть, немаi такоi галузi суспiльного життя, культури, науки, побуту, хобi тощо, яка б не мала свого вiддзеркалення у виглядi того чи iншого рiзновиду ЗМРЖ. Якщо газета (теле- чи радiопередача, РЖнтернет-сторiнка) вдовольняi реальнi iнтереси аудиторii i при цьому зроблена якiсно й професiйно, то вона неодмiнно знайде своiх читачiв (глядачiв, слухачiв чи iнтернет-вiдвiдувачiв).

Преса завжди намагалася вдовольняти iнформацiйнi потреби читача. РЖ цi потреби у глибинному сенсi не так вже й сильно змiнювалися з плином часу. Цiкавим i спостереження iсторикiв над зародженням преси в Росii. В РДвропi друкованi газети з'явилися на початку ХVРЖРЖ столiття. До Росii вони доходили нерегулярно. Тому в 1665 роцi в Посольському приказi органiзували спецiальну службу з тлумачiв. Вони вiдбирали з iвропейських газет близько 20 % iнформацii, яка найбiльш цiкавила царя й боярську думу. РЖ що ж це була за iнформацiя? Переважно вiдомостi про стихiйнi лиха i всiлякi "чудеса". Наприклад, таке повiдомлення з Парижа: "Одна баба ходила беременна 25 лет. Умерла. Докторы ей брюхо взрезали и нашли там дитя бородато". Крiм стихiйних лих i див, тогочасних читачiв цiкавили епiдемii рiзних хвороб, у першу чергу чуми. Виписували всiлякi вiдомостi про дива, якi пiд час цiii чуми вiдбувалися. Домовини, що лiтають над полем, як у вiдомому фiльмi, мертвi з косами вздовж дорiг та всiлякi iншi жахи [26].

У 1927 роцi засновник "жовтоi" преси, голова великоi медiа-iмперii Херст так визначив iнформацiйнi потреби читачiв: "Читач цiкавиться, насамперед, подiями, якi мiстять елементи його власноi примiтивноi природи, а саме: самозбереження, насильство, любов i секс, а також самозакоханiсть. Повiдомлення, якi мiстять один елемент, i добрими, два тАУ ще кращими, а якщо вони мiстять всi три елементи, то це тАУ зразковий iнформацiйний матерiал" [27].

Аналiз тематики популярних газет (а особливо аналiз програм телебачення) свiдчить, що за 75 рокiв пiсля цiii принциповоi заяви природа людини не дуже змiнилася. А отже, у твердженнi Херста i психологiчне пiдТСрунтя, пов'язане з пiдсвiдомiстю окремоi людини, зокрема, i колективним несвiдомим масовоi аудиторii, взагалi.

Бiльшiсть газет й електронних ЗМРЖ iз задоволенням смакують улюбленi теми тАУ катастрофи, стихiйнi лиха, вбивства, а якщо i, то залюбки передивляться й ретельно обмацають "брудну бiлизну" (бажано вiдомоi особи).

РЖснуi загальна думка, що саме аудиторiя, споживачi iнформацii прагнуть такоi тематики, бо мають насолоду вiд насильства i сексу, а ЗМК лише старанно вдовольняють попит. Але в наших ЗМК останнiми роками таке "iнформування" стало надто настирливим. Через це воно набуваi вже iншоi якостi тАУ стаi оцiнним i наслiдуваним.

У вiдповiдь на такi звинувачення, як правило, кажуть тАУ якщо вам не подобаiться, вимкнiть телевiзор. Але сучасна пересiчна людина "приручена й вимуштрувана" телебаченням. Така людина не вимкне телевiзора, бо не може не перебувати у медiйному просторi. Людина може перемкнути телевiзор на iнший канал, але i там ii годуватимуть тими самими стравами, тому що в ЗМК iстотно порушено тематичну рiвновагу.

Можуть заперечити, що всi жахливi подii, за якими полюють журналiсти, насправдi вiдбуваються в реальному життi. Все так. Але, з iншого боку, якщо подивитися навкруги, то ясно видно, що реальне життя пересiчного споживача iнформацii не складаiться на 90 % з насильства i катастроф. Те, що можна назвати нормальним життям, непропорцiйно мало присутнi, наприклад, на телебаченнi (не можна ж вважати за реальне життя всi численнi "iгри" та "ток-шоу", скопiйованi з iноземних форматiв).

Часто вважають, що у цьому тематичному "перекосi" винний процес американiзацii нашого iнформацiйного простору. Але з цим не можна однозначно погодитися. Подивимось, наприклад, на символ американського культурного тиску тАУ Голiвуд. Незважаючи на велику кiлькiсть трилерiв, американський кiнематограф багато десятилiть цiлеспрямовано будуi позитивний свiт. Голiвуд, як величезна iдеологiчна машина, формуi позитивне уявлення про успiшну людину, про ставлення до сiм'i, до свого бiзнесу, до краiни, до закону, до своii полiцii, до майбутнього.. Згадаiмо хоча б цiлеспрямовану багатолiтню кампанiю проти палiння. Тепер палити не лише "здоров'ю шкодити" тАУ це не модно, це поганий смак, неповага до оточуючих. Старий усталений стереотип "ковбоя Мальборо" завдяки ЗМК у мозках пересiчних американцiв поступився мiсцем новому, цiлком "рукотворному" стереотиповi "ненависника палiння", "борця за здоровий спосiб життя". Це завдяки американським ЗМК (i Голiвудовi, зокрема) в американцiв останнiм часом виховано вiдомий тепер у всьому свiтовi стереотип полiткоректностi: треба бути толерантним до iнших людей, нацiй, релiгiй, меншин. Бути некоректним непристойно, тебе не зрозумiють у суспiльствi, цуратимуться, можуть засудити врештi-решт.

А нашi ЗМК за всi пострадянськi роки навiть не почали будувати нову систему стереотипiв, новий, нормальний свiт. Розглянемо докладнiше, що ж нинi привертаi увагу цiльовоi аудиторii газети, тобто тiii соцiальноi групи, члени якоi i потенцiйними споживачами матерiалiв конкретного видання.

Розглядаючи журналiстику в широкому iсторичному, суспiльно-полiтичному, культурному контекстi, ми виявляiмо ii величезнi можливостi впливати на людей, формувати масову свiдомiсть. Питання про допустимi межi впливу мас-медiа досi залишаiться дискусiйним. Прихильники позитивного ставлення вiдзначають вагому роль ЗМК у пiзнаннi свiту, в забезпеченнi динамiчного розвитку суспiльства, в пiдтримцi соцiальноi взаiмодii. РЖншi вважають ЗМК могутньою руйнiвною силою, що чинить насильство над людською особистiстю засобами фальсифiкацii, манiпуляцii свiдомiстю, спонуканням до агресивних дiй.

З iншого боку, чи завжди манiпуляцiя тАУ це погано? Манiпуляцii на побутовому рiвнi широко використовуються, наприклад, батьками для навчання дiтей особливостям рольовоi поведiнки, поводженню в тих чи iнших ситуацiях. Мати манiпулюi свiдомiстю сина, коли каже йому: "Поводь себе добре, бо iнакше тебе забере Бабай". Вона свiдомо бреше про Бабая, при цьому бажаючи синовi виключно добра (звичайно, як вона сама те добро розумii). Отже, i брехня може бути на добро?

Аналогiчно, манiпулювання свiдомiстю мас за допомогою ЗМК можна подати як спробу комунiкативного встановлення iдностi колективноi апперцепцii, тобто iдностi сприйняття спiльних для суспiльства понять (в епоху глобалiзацii можна казати навiть про спiльнi для всього людства поняття). Реалii життя i такими, що комунiкативну стратегiю певного суспiльства обираi його елiта (полiтична, культурна, релiгiйна, фiнансова). Обмежене коло людей вирiшуi, якi з iснуючих традицiй i культурних стереотипiв залишати, якi викорiнювати, а якi новi насаджувати. Це вiдбувалося завжди протягом всiii iсторii людства, рiзнилися лише постатi "елiти" тАУ вiд шаманiв до iнквiзиторiв, вiд кардиналiв ХVРЖРЖ сторiччя до тиранiв ХХ сторiччя. Щоправда, нинi манiпуляцiiю громадськоi думки на замовлення елiти, як правило, займаються фахiвцi (майстри PR, полiтики, журналiсти, рекламiсти, полiтологи, церковники i т.п. аж до екстрасенсiв). Вони роблять це цiлком свiдомо, за вiдповiдну винагороду, а найкращi (i найдорожчi) з них тАУ на науковiй основi (так звана гуманiтарна технологiя).

Попри розбiжностi позицiй, бiльшiсть науковцiв уважаi, що ЗМК не можуть не впливати на людину. За допомогою масовоi iнформацii iдеi, оцiнки, погляди вносяться у сферу зiставлення, де стають предметом обмiрковування. Журналiстика сприяi об'iднанню, консолiдацii на основi загальних завдань, принципiв, символiв. Одночасно журналiстика i засобом диференцiацii: видання вiддзеркалюють рiзнi полiтичнi спрямування, аналiзують подii зi своiх iдейних позицiй, що врештi-решт формуi iм цiлком певний iмiдж. Вiдповiдно, у такого видання формуiться цiлком певна аудиторiя читачiв, яких саме така iдеологiя влаштовуi.

Одним з найбiльш важливих чинникiв впливу i визначення тематики повiдомлень, що даi змогу концентрувати увагу аудиторii саме на потрiбних редакцii матерiалах. Головним у виборi висвiтлюваноi проблематики i комплекс iнтересiв засновникiв та видавцiв i державних, i недержавних медiа-представникiв.

Конституцiйно закрiплена свобода слова дала змогу сучасним журналiстам повiдомляти про всi подii та явища, що виникають у краiнi i свiтi. Проте, перш нiж дiйти до читача, кожний газетний матерiал пiддаiться редакцiйнiй фiльтрацii (що друкувати, а що тАУ нi) й обробцi: в якому саме мiсцi розмiстити повiдомлення, який поставити заголовок, на чому зробити акцент.

Г. Почепцов уважаi, що оскiльки сучасна людина сприймаi свiт через мас-медiа, то для окремоi людини медiа-подii можуть замiняти реальнi подii [25, 79‑80]. Професiйнi редактори i власники газет ураховують цей феномен у своiй комунiкативнiй стратегii. Комунiкативна стратегiя видання тАУ це механiзм реалiзацii його комунiкативноi мети. Якщо комунiкативною метою i корекцiя моделi свiту аудиторii, то механiзмом реалiзацii може бути:

тАУ послiдовне толерантне, аргументоване донесення своii iдеологii до аудиторii,

або

тАУ систематична манiпуляцiя свiдомiстю та емоцiями реципiiнтiв.

Звичайно, деякi видання можуть поiднувати цi механiзми. Перша стратегiя, щоб бути успiшною, потребуi високого рiвня професiоналiзму журналiстiв i редакторiв, наявностi у них аналiтичних здiбностей i широкоi ерудицii. Для роботи за другою стратегiiю професiйному журналiстовi достатньо засвоiти певний набiр прийомiв i методик.

Манiпуляцiя стаi унiверсальним явищем. Негативне ставлення читачiв до повiдомлень ЗМК i свiдомою чи несвiдомою реакцiiю на використання в них манiпулятивних прийомiв, стратегiй, наприклад, стратегii дискредитацii. Стратегiя дискредитацii i головною у протиставленнi "своi-чужi" i маi на метi пiдiрвати авторитет дискредитовуваного об'iкта, принизити його.

Звичайно, бажано, щоб принципами комунiкативноi стратегii ЗМК були правдивiсть, поряднiсть, виваженiсть. Тодi публiцистика сприяла б формуванню толерантноi суспiльноi свiдомостi, формуванню громадянського суспiльства. Але для цього потрiбен зацiкавлений замовник. На жаль, поки що на ринку ЗМРЖ переважають замовлення iншого характеру.

Соцiологiчнi дослiдження дають змогу виявити соцiальну структуру аудиторii ЗМРЖ, щоб потiм вiдкоригувати за отриманими даними змiст i спрямованiсть публiкацiй. Також доцiльно враховувати соцiальну диференцiацiю мови, оскiльки ефективнiсть впливу преси, радiо i телебачення залежить, зокрема, i вiд урахування "мовного iснування" людей рiзних соцiальних прошаркiв. Вплив соцiальних чинникiв на мовну поведiнку дослiджуi соцiолiнгвiстика, яка оперуi науковим i методичним апаратом мовознавства, соцiологii та психологii.

Мовну варiативнiсть визначають стратифiкацiйнi чинники (соцiальний статус, вiк, освiта, професiя, регiон, стать, етнiчна належнiсть, норми i настанови спiлкування) i ситуативнi (умови, мета i характер спiлкування, рольовi позицii комунiкаторiв) [19, 53-62]. Логiчно очiкувати, що якщо газета орiiнтована на певну аудиторiю, то для бiльш ефективного впливу на неi мовнi особливостi видання мають кореспондуватися з домiнантною мовною поведiнкою цiii аудиторii.

У СРСР дослiдження сприйняття мови преси почалися у 20-тi роки i були пов'язанi з виявленням того, наскiльки рiзнi соцiальнi групи пiдготовленi до сприйняття мови партiйноi пропаганди. Вже тодi з'явилися критичнi погляди на бюрократизацiю i заштампованiсть пропаганди, на "казенну" газетну мову, на перетворення у клiше революцiйних гасел [19, 53-62].

Стиль радянськоi преси залежав вiд полiтичноi ситуацii i "генеральноi лiнii партii", яка визначала не лише спрямованiсть оцiнок, а й стилiстичнi компоненти, рекомендованi для вжитку в газетах. Нинi на мовних особливостях сучасних ЗМРЖ позначаються процеси, властивi для будь-якоi бiльш-менш цивiлiзованоi краiни, яка живе в епоху глобалiзацii (наприклад, навала англомовних слiв на позначення нових понять). Крiм того, внаслiдок результатiв "перебудови", розвалу СРСР i переходу до "ринковоi" економiки маiмо i власнi, характернi лише для 1/6 частини сушi, мовнi риси тАУ великий, емоцiйно-насичений, не завжди пристойний але дуже цiкавий пласт пострадянських мовних "новоделов", зовсiм свiжих i влучних мовних стереотипiв.

Вiдомо, що мова вiддзеркалюi стиль життя. Всi роки комунiстичного правлiння в СРСР, зокрема в часи "застою", iснувала величезна прiрва мiж проголошуваними словами i реальнiстю, що породжувало подвiйне мислення. Для мови преси тодi характерним був бюрократичний стиль i особливий мовний етикет ("ленiнське полiтбюро", "партiйна дисциплiна", "прогресивна людськiсть", "боротьба за мир у всьому свiтi", "мiжнародний комунiстичний i робiтничий рух", "братськi соцiалiстичнi краiни", "iдина спiльнота тАУ радянський народ", "блок комунiстiв i безпартiйних" тощо), деякi слова набували особливого значення тАУ "iснуi думка", "вибити", "провентилювати наверху", "викинути" (про товари), "вiдфутболити", "дефiцит", "дiстати" (про дефiцитнi товари, тобто про майже все). Стандартизована у такий спосiб мова була характерною i для загальногромадських, i для фахових (спецiалiзованих), i для масових газет. У тi часи бiльш-менш мисляча частина "радянського народу" добре вмiла читати "мiж рядками", вкладаю

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

American Riddles

An Evergreen topic in British classical literature, childrenтАЩs poems and everyday speech: patterns of climate in the British isles