Джерела iонiзуючих випромiнювань

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Нацiональний унiверситет харчових технологiй

Кафедра охорони працi та цивiльноi оборони

Контрольна робота

з дисциплiни: тАЬЦивiльна оборонатАЭ

Джерела iонiзуючих випромiнювань

Виконала:

студентка 6 курсу

(з.ф.н.) спецiальнiсть МЗЕД

Жур Ольга

Перевiрив:

Викладач

Заiць Вiра Анатолiiвна

Киiв тАУ 2009

Змiст

Теоретичне питання. Джерела iонiзуючих випромiнювань

Розрахункова робота № 1 ВлОцiнка радiацiйноi обстановки пiсля аварii на АЕСВ» (за методичкою № 6058), варiант 3

Розрахункова робота № 2 ВлПрогнозування i оцiнка радiацiйноi обстановки пiсля аварii на АЕС з викидом радiонуклiдiв в атмосферуВ» (за методичкою № 5391), варiант 3

Список використаноi лiтератури

Теоретичне питання. Джерела iонiзуючих випромiнювань

РЖонiзуюче випромiнювання тАФ цебудь-яке випромiнювання, яке прямо або опосередковано викликаi iонiзацiю навколишнього середовища (утворення позитивно та негативно заряджених iонiв).

РЖонiзуюче випромiнювання iснуi протягом всього перiоду iснування Землi, воно розповсюджуiться в космiчному просторi. Природними джерелами iонiзуючих випромiнювань i космiчнi променi, а також радiоактивнi речовини, якi знаходяться в земнiй корi.

Штучними джерелами iонiзуючих випромiнювань i ядернi реактори, прискорювачi заряджених частинок, рентгенiвськi установки, штучнi радiоактивнi iзотопи, прилади засобiв зв'язку високоi напруги тощо. Як природнi, так i штучнi iонiзуючi випромiнювання можуть бути електромагнiтними (фотонними або квантовими) i корпускулярними.

Термiн "iонiзуюче випромiнювання" характеризуi будь-яке випромiнювання, яке прямо або опосередковано викликаi iонiзацiю навколишнього середовища (утворення позитивно та негативно заряджених iонiв).

Особливiстю iонiзуючих випромiнювань i те, що всi вони вiдзначаються високою енергiiю i викликають змiни в бiологiчнiй структурi клiтин, якi можуть призвести до iх загибелi. На iонiзуючi випромiнювання не реагують органи чуття людини, що робить iх особливо небезпечними.

РЖонiзуюче випромiнювання iснуi протягом всього перiоду iснування Землi, воно розповсюджуiться в космiчному просторi. Вплив iонiзуючого випромiнювання на органiзм людини почав дослiджуватися пiсля вiдкриття явища радiоактивностi у 1896 р. французьким вченим Анрi Беккерелем, а потiм дослiджений Марiiю та П'iром Кюрi, якi в 1898 роцi дiйшли висновку, що випромiнювання радiю i результатом його перетворення на iншi елементи. Характерним прикладом такого перетворення i ланцюгова реакцiя перетворення урану-238 у стабiльний нуклiд свинцю-206.

Уран-238 → Терiй - 234 → Протактинiй - 234 → Уран - 234 → Свинець- 206

На кожному етапi такого перетворення вивiльняiться енергiя, яка далi передаiться у виглядi випромiнювань. Вiдкриттю Беккереля та дослiдженню Кюрi передувало вiдкриття невiдомих променiв, якi у 1895 роцi нiмецький фiзик Вiльгельм Рентген назвав Х-променями, а в подальшому в його честь названо рентгенiвськими.

Першi ж дослiдження радiоактивних випромiнювань дали змогу встановити iх небезпечнi властивостi. Про це свiдчить те, що понад 300 дослiдникiв, якi проводили експерименти з цими матерiалами, померли внаслiдок опромiнення.

Усi джерела iонiзуючого випромiнювання подiляються на природнi та штучнi (антропогеннi).

Природними джерелами iонiзуючих випромiнювань i космiчнi променi, а також радiоактивнi речовини, якi знаходяться в земнiй корi.

Рис. 1. Класифiкацiя iонiзуючих випромiнювань

Рентгенiвське випромiнювання виникаi в результатi змiни стану енергii електронiв, що знаходяться на внутрiшнiх оболонках атомiв, i маi довжину хвилi (1000 - 1) ∙ 10^-12 м. Це випромiнювання i сукупнiстю гальмiвного та характеристичного випромiнювання, енергiя фотонiв котрих не перевищуi 1 МеВ.

Характеристичним називають фотонне випромiнювання з дискретним спектром, що виникаi при змiнi енергетичного стану атома.

Гальмiвне випромiнювання - це фотонне випромiнювання з неперервним спектром, котре виникаi при змiнi кiнетичноi енергii заряджених частинок.

Рентгенiвськi променi проходять тканини людини наскрiзь.

Гамма (γ)-випромiнювання виникають при збудженнi ядер атомiв або елементарних частинок. Довжина хвилi (1000 - 1) ∙10^-10м.

Джерелом γ -випромiнювання i ядернi вибухи, розпад ядер радiоактивних речовин, вони утворюються також при проходженнi швидких заряджених частинок крiзь речовину. Завдяки значнiй енергii, що знаходиться в межах вiд 0,001 до 5 МеВ у природних радiоактивних речовин та до 70 МеВ при штучних ядерних реакцiях, це випромiнювання може iонiзувати рiзнi речовини, а також характеризуiться великою проникаючою здатнiстю, у-випромiнювання проникаi крiзь великi товщi речовини. Поширюiться воно зi швидкiстю свiтла i використовуiться в медицинi для стерилiзацii примiщень, апаратури, продуктiв харчування.

Альфа (а)-випромiнювання - iонiзуюче випромiнювання, що складаiться з а-частинок (ядер гелiю), якi утворюються при ядерних перетвореннях i рухаються зi швидкiстю близько до 20 000 км/с. Енергiя а-частинок - 2-8 МеВ. Вони затримуються аркушем паперу, практично нездатнi проникати крiзь шкiряний покрив. Тому а-частинки не несуть серйозноi небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину органiзму через вiдкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом iз iжею, а-частинки проникають у повiтря на 10-11 см вiд джерела, а в бiологiчних тканинах на 30-40 мкм.

Бета (β) -випромiнювання - це електронне та позитронне iонiзуюче випромiнювання з безперервним енергетичним спектром, що виникаi при ядерних перетвореннях. Швидкiсть (3-частинок близька до швидкостi свiтла. Вони мають меншу iонiзуючу i бiльшу проникаючу здатнiсть у порiвняннi з а-частинками. (3-частинки проникають у тканини органiзму на глибину до 1-2 см, а в повiтрi - на декiлька метрiв. Вони повнiстю затримуються шаром ТСрунту товщиною 3 см.

Потоки нейтронiв та протонiв виникають при ядерних реакцiях, iх дiя залежить вiд енергii цих частинок.

Контакт з iонiзуючим випромiнюванням являi собою серйозну небезпеку для життя та здоров'я людини.

Однак при виконаннi певних технiчних та органiзацiйних заходiв цей вплив можна звести до безпечного.

Енергiю частинок iонiзуючого випромiнювання вимiрюють у позасистемних одиницях електрон-вольтах, еВ. 1 еВ = 1,6-10 джоуля (Дж).

Основну частину опромiнення населення земноi кулi одержуi вiд природних джерел випромiнювань. Бiльшiсть з них такi, що уникнути опромiнення вiд них неможливо. Протягом всiii iсторii iснування Землi рiзнi види випромiнювання потрапляють на поверхню Землi з Космосу i надходять вiд радiоактивних речовин, що знаходяться у земнiй корi.

Радiацiйний фон, що утворюiться космiчними променями, даi менше половини зовнiшнього опромiнення, яке одержуi населення вiд природних джерел радiацii. Космiчнi променi переважно приходять до нас з глибин Всесвiту, але деяка певна iх частина народжуiться на Сонцi пiд час сонячних спалахiв. Космiчнi променi можуть досягати поверхнi Землi або взаiмодiяти з ii атмосферою, породжуючи повторне випромiнювання i призводячи до утворення рiзноманiтних радiонуклiдiв. Опромiнення вiд природних джерел радiацii зазнають усi жителi Землi, проте однi з них одержують бiльшi дози, iншi тАФ меншi. Це залежить, зокрема, вiд того, де вони живуть. Рiвень радiацii в деяких мiсцях залягання радiоактивних порiд земноi кулi значно вищий вiд середнього, а в iнших мiсцях тАФ вiдповiдно нижчий. Доза опромiнення залежить також i вiд способу життя людей.Ва

За пiдрахунками наукового комiтету по дii атомноi радiацii ООН, середня ефективна еквiвалентна доза зовнiшнього опромiнення, яку людина одержуi за рiк вiд земних джерел природноi радiацii, становить приблизно 350мк Зв, тобто трохи бiльше середньоi дози опромiнення через радiацiйний фон, що утворюiться космiчними променями.

Людина зазнаi опромiнення двома способами тАФ зовнiшнiм та внутрiшнiм. Якщо радiоактивнi речовини знаходяться поза органiзмом i опромiнюють його ззовнi, то у цьому випадку, говорять про зовнiшнi опромiнення. А якщо ж вони знаходяться у повiтрi, яким дихаi людина, або у iжi чи водi i потрапляють всередину органiзму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромiнення називають внутрiшнiм.

Перед тим як потрапити до органiзму людини, радiоактивнi речовини проходять складний маршрут у навколишньому середовищi, i це необхiдно враховувати при оцiнцi доз опромiнення, отриманих вiд того чи iншого джерела.

Внутрiшнi опромiнення в середньому становить 2/3 ефективноi еквiвалентноi дози опромiнення, яку людина одержуi вiд природних джерел радiацii. Воно надходить вiд радiоактивних речовин, що потрапили в органiзм з iжею, водою чи повiтрям. Невеличка частина цiii дози припадаi на радiоактивнi iзотопи (типу вуглець-14, тритiй), що утворюються пiд впливом космiчноi радiацii. Все iнше надходить вiд джерел земного походження. В середньому людина одержуi близько 180мкЗв/рiк за рахунок калiю-40, який засвоюiться органiзмом разом iз нерадiоактивним iзотопом калiю, що i необхiдним для життiдiяльностi людини. Проте значно бiльшу дозу внутрiшнього опромiнення людина одержуi вiд нуклiдiв радiоактивного ряду урану-238 i в меншiй кiлькостi вiд радiонуклiдiв ряду торiю-232.

Штучнi джерела iонiзуючих випромiнювань

Штучними джерелами iонiзуючих випромiнювань i ядернi вибухи, ядернi установки для виробництва енергii, ядернi реактори, прискорювачi заряджених частинок, рентгенiвськi апарати, прилади апаратури засобiв звтАЩязку високоi напруги тощо.

За декiлька останнiх десятилiть людство створило сотнi штучних радiонуклiдiв i навчилося використовувати енергiю атома як у вiйськових цiлях тАФ для виробництва зброi масового ураження, так i в мирних тАФ для виробництва енергii, у медицинi, пошуку корисних копалин, дiагностичному устаткуваннi й iн. Усе це призводить до збiльшення дози опромiнення як окремих людей, так i населення Землi загалом. РЖндивiдуальнi дози, якi одержують рiзнi люди вiд штучних джерел iонiзуючих випромiнювань, сильно вiдрiзняються. У бiльшостi випадкiв цi дози незначнi, але iнодi опромiнення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разiв iнтенсивнiшi, нiж за рахунок природних. Проте слiд зазначити, що породженi техногенними джерелами випромiнювання звичайно легше контролювати, нiж опромiнення, пов'язанi з радiоактивними опадами вiд ядерних вибухiв i аварiй на АЕС, так само як i опромiнення, зумовленi космiчними i наземними природними джерелами.

Опромiнення населення Украiни за останнi роки за рахунок штучних джерел радiацii, в основному пов'язане з наслiдками аварii на Чорнобильськiй АЕС, а також експлуатацiiю i ВлдрiбнимиВ» аварiями на iнших АЕС. Про це достатньо багато i докладно написано в лiтературi.

Серед техногенних джерел iонiзуючого опромiнення на сьогоднi людина найбiльш опромiнюiться пiд час медичних процедур i лiкування, пов'язаного iз застосуванням радiоактивностi, джерел радiацii.

Радiацiя використовуiться в медицинi як у дiагностичних цiлях, так i для лiкування. Одним iз найпоширенiших медичних приладiв i рентгенiвський апарат. Також все бiльше поширюються i новi складнi дiагностичнi методи, що спираються на використання радiоiзотопiв. Одним iз засобiв боротьби з раком, як вiдомо, i променева терапiя. В розвинених краiнах рiчна колективна ефективна еквiвалентна доза вiд рентгенiвських дослiджень становить приблизно 1000 Зв на 1 млн. жителiв.

Одиницi вимiрювання радiоактивних випромiнювань

Серед рiзноманiтних видiв iонiзуючих випромiнювань, як уже зазначалося вище, надзвичайно важливими при вивченнi питання небезпеки для здоров'я i життя людини i випромiнювання, що виникають в результатi розпаду ядер радiоактивних елементiв, тобто радiоактивне випромiнювання.

Щоб уникнути плутанини в термiнах, варто пам'ятати, що радiоактивнi випромiнювання, незважаючи на iхнi величезне значення, i одним з видiв iонiзуючих випромiнювань. Радiонуклiди утворюють випромiнювання в момент перетворення одних атомних ядер в iншi. Вони характеризуються перiодом напiврозпаду (вiд секунд до млн. рокiв), активнiстю (числом радiоактивних перетворень за одиницю часу), що характеризуi iх iонiзуючу спроможнiсть. Активнiсть у мiжнароднiй системi (СВ) вимiрюiться в бекерелях (Бк), а позасистемною одиницею i кюрi (Кi). Один Кi = 37 х 109Бк. Мiра дii iонiзуючого випромiнювання в будь-якому середовищi залежить вiд енергii випромiнювання й оцiнюiться дозою iонiзуючого випромiнювання. Останнi визначаiться для повiтря, речовини i бiологiчноi тканини. Вiдповiдно розрiзняють експозицiйну, поглинену та еквiвалентну дози iонiзуючого випромiнювання.

Експозицiйна доза характеризуi iонiзуючу спроможнiсть випромiнювання в повiтрi, вимiрюiться в кулонах на РЖ кг (Кл/кг); позасистемна одиниця тАФ рентген (Р); 1 Кл/кг = 3,88 х 103Р. За експозицiйною дозою можна визначити потенцiйнi можливостi iонiзуючого випромiнювання.

Поглинута доза характеризуi енергiю iонiзуючого випромiнювання, що поглинаiться одиницею маси опромiненоi речовини. Вона вимiрюiться в греях Гр (1 Гр=1 Дж/кг). Застосовуiться i позасистемна одиниця рад (1 рад = 0,01 Гр= 0,01 Дж/кг).

Доза, яку одержуi людина, залежить вiд виду випромiнювання, енергii, щiльностi потоку i тривалостi впливу. Проте поглинута доза iонiзуючого випромiнювання не враховуi того, що вплив на бiологiчний об'iкт однiii i тiii ж дози рiзних видiв випромiнювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефект, введено поняття еквiвалентноi дози випромiнювань. Позасистемною одиницею служить бер (бiологiчний еквiвалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.

Розрахункова робота № 1 ВлОцiнка радiацiйноi обстановки пiсля аварii на АЕСВ» (за методичкою № 6058), варiант 3

Вихiднi данi та значення

Час аварii, год, хв. = 8

Час доби = День

Хмарнiсть = Середня

Швидкiсть вiтру на висотi 10 м, м/с = 2,2

Напрямок середнього вiтру азимут, град = 30

Час вимiрювання рiвня радiацii (потужнiсть дози) = 10,5

Вимiряний рiвень радiацii (потужнiсть дози) на початку роботи До, Рад/годину = 20

Час початкку роботи (входження в зону зараження) Tп, годин = 10,5

Час виконання робiт Т, годин = 3

Установлена доза (задана) радiацii Д уст, рад = 12

Тип Реактора = ВВЕР - 1000

Частка викиду РР в атмосферу, % = 30

За таблицею 7 визначаiмо категорiю (ступiнь) вертикальноi стiйкостi атмосфери за:

Хмарнiсть = Середня

Час доби = День

Швидкiсть вiтру на висотi 10 м, м/с = 2,2

Це буде конвекцiя.

За таблицею 8 визначаiмо середню швидкiсть вiтру в прошарку поширення радiоактивноi хмари при:

Швидкiсть вiтру на висотi 10 м, м/с = 2,2

Вона буде 2 м/с приблизно.

За даними таблицi 4 для :

Тип Реактора = ВВЕР - 1000

Частка викиду РР в атмосферу, % = 30

Швидкiсть вiтру середня, м/с

2 м/с

визначаiмо розмiри прогнозованих зон забруднення:

Зона М:

Довжина = 338,0 км

Ширина = 82,9 км

Площа = 22000,0 кв км

Зона А:

Довжина = 82,8 км

Ширина = 15,4 км

Площа = 1000,0 кв км

Визначаiмо:

а) час, що сплинув пiсля аварii до кiнця роботи:

Т к = Т п + Т

Т к - час кiнця роботи

Т п - час початку роботи

Т - час роботи

Т к = 10,5 - 8 + 3 = 5,5

б) рiвень радiацii на одну годину пiсля аварii за даними таблицi 1:

Д 1 = Д 2,5 / К 2,5

К 2,5 = 0,7 для 2,5 годин пiсля аварii за табл 1

Д 2,5 = 20 Вимiряний рiвень радiацii (потужнiсть дози) на початку роботи До,

Д 1 = 20/0,7 = 28,57143 рад/год

в) рiвень радiацii пiсля закiнчення роботи:

Д 5,5 = Д 1 * К 5,5

К 5,5 = 0,508 для 5,5 годин пiсля аварii за табл 1

Д 1 = 28,57143 рад/год

Д 5,5 = 28,57143*0,508 = 14,51429 рад/год

г) дозу радiацii, що може отримати особовий склад ЗвКПР i ПХЗ за 3 годин роботи у зонах забруднення:

Д = 1,7 * (Д 5,5 * t 5,5 - Д 2,5 * t 2,5)

t 5,5 = 5,5 години

t 2,5 = 2,5 години

Д = 1,7*(5,5*14,51429-2,5*20) = 50,70857 рад

Визначаiмо допустимий час роботи ЗвКПР i ПХЗ на забрудненiй РР мiсцевостi.

Знаходимо спiввiдношення:

А = Д 2,5 / Д зад * К осл * К 2,5

К осл = 1 робота на вiдкритiй мiсцевостi

Д зад = 12 Установлена доза (задана) радiацii Д уст,

К 2,5 = 0,7 для 2,5 годин пiсля аварii за табл 1

Д 2,5 = 20

Вимiряний рiвень радiацii (потужнiсть дози) на початку роботи До,

А = 20*1*0,7/12= 2,380952

За таблицею 9 при:

А = 2,380952

Т п = 2,5

Т доп = 0,775 години приблизно.

Визначимо допустимий час початку роботи ЗвКПР i ПХЗ.

Спiввiдношення:

А =Д 1 / Д зад * К осл

А = 28,57143*1/12= 2,380952

За таблицею 9 при:

А = 2,380952

Т = 3 Час виконання робiт Т, годин

К поч = 0,8 години приблизно.

Знаходимо вiдвернуту дозу радiацii за 15 днiв пiсля аварii за формулою:

Д вiд = 1,7 * (Д 360* t 360 - Д 2,5 * t 2,5)

t 360 = 360 годин

t 2,5 = 2,5 години

Д 2,5 = 20 Вимiряний рiвень радiацii (потужнiсть дози) на початку роботи До,

Д 360 = Д 1 * К 360

К 360 = 0,09 для 360 годин пiсля аварii за табл 1

Д 1 = 28,57143 рад/год

Д 360 = 28,57143*0,09 = 2,571429

Д вiд = 1,7 *(2,571429*360-20*2,5) = 1488,714 рад

Д вiд = 1488,714 рад або 14887,14 мЗв

За даними таблицi 10 визначаiмо невiдкладнi контрзаходи. Оскiльки Д вiд = 14887,14 мЗв то необхiдно провести укриття, евакуацiю, йодну профiлактику та обмежити перебування дiтей i дорослих на вiдкритому повiтрi.

Висновки та пропозицii

Отже, особовий склад ЗвКПР та ПХЗ може виконувати Р i НР у зонi надзвичайно небезпечного зараження. За 3 годин робота ЗвКПР i ПХЗ може отримати дозу опромiнення 50,70857 що перевищуi Д зад = 12 рад. Щоб не отримати дозу опромiнення бiльше 12 рад, слiд скоротити час роботи в зонi зараження до Т доп = 0,775 години або виконувати роботу з використанням спецiального транспорту. Роботу можна почати через К поч = 0,8 години пiсля аварii.

Тип СДОР = Хлор

Кiлькiсть СДОР, тонн = 10

Метеорологiчнi умови = Ясно, нiч, -20 град

Швидкiсть вiтру, м/с = 3

Вiдстань вiд ХНО до ОНГ, км = 3

Вид сховища = Обвалованi

Висота пiддону, м = 2

Час вiд початку аварii, год = 2

Азимут ОНГ, град = 135

Азимут вiтру, град = 315

Показник та Результат прогнозування

Джерело забруднення = ХНО

Тип СДОР = Хлор

Кiлькiсть СДОР, тонн = 10

Глибина зараження, км = 3,821737

Площа зони зараження, кв км = 5,732728

Площа осередку ураження, кв км = Територiя ОНГ

Тривалiсть уражаючоi дii СДОР, хв. = 6479,503

Втрати вiд СДОР, чол. = 20

ПУНКТ 1. Оскiльки обсяг рiдкого хлору невiдомий, для розрахункiв беремо його таким, що дорiвнюi максимальнiй кiлькостi хлору у системi, тобто 10 тонн.

Визначимо еквiвалентну кiлькiсть хлору у первиннiй хмарi за формулою:

Q(e1) = K1 * K3 * K5 * K7 * Q (o)

K1 = 0,18 iз додатку 3 для хлору

K3 = 1 iз додатку 3 для хлору

K5 = 1 для iнверсii (сторiнка 7)

K7 = 0,3 / 1 iз додатку 3 для хлору i температури -20

Q (o) = 10

Визначення ступеня вертикальноi стiйкостi атмосфери:

Метеорологiчнi умови = Ясно, нiч, -20 град

Швидкiсть вiтру, м/с = 3

Це - iнверсiя за таблицею 1 на сторiнцi 5.

Q(e1) = 0,18*1*1*0,3*10= 0,54 (тонн)

ПУНКТ 2. Визначимо еквiвалентну кiлькiсть хлору у вториннiй хмарi за формулою:

Q (e2) = (1 - K1) * K2 * K3 * K4 * K5 * K6 * К7 * Q (o) / h * d

K1 = 0,18 iз додатку 3 для хлору

K2 = 0,052 iз додатку 3 для хлору

K3 = 1 iз додатку 3 для хлору

K4 = 1,67 iз додатку 4, швидкiсть вiтру, м/с = 3

K5 = 1 для iнверсiя (сторiнка 7)

K6 = 1,74 iз додатку 5, час вiд початку аварii, год = 2

K7 = 0,3 / 1 iз додатку 3 для хлору i температури -20

d = 1,563 тонн/кубометр - це густина СДОР (додаток 3)

h = 2-0,2 = 1,8 (метри)

h - це висота шару розлитого хлоруу на пiдстилаючу поверхню, h = 0,05 м.

Якщо розлив вiдбуваiться у пiддон або обваловку, то h = H - 0,2 м, де Н - висота пiддону чи обваловки, м.

Q (e2) = (1-0,18)*0,052*1*1,67*1*1,74*10*1/(1,563*1,8)= 0,04404 (тонн)

ПУНКТ 3. РЖз додатку 1 глибина зони зараження первинною хмарою Г 1 дорiвнюi

при Q(e1) = 0,54 (тонн)

при Швидкiсть вiтру, м/с = 3

Г 1 = 3,672 (кiлометрiв)

ПУНКТ 4. РЖз додатку 1 глибина зони зараження вторинною хмарою Г 2 дорiвнюi

при Q (e2) = 0,04404 (тонн)

при Швидкiсть вiтру, м/с = 3

за пропорцiiю:

0,1 (тонн) - 0,68 (кiлометрiв)

0,04404 (тонн) - х (кiлометрiв)

х = 0,04404*0,68/0,1= 0,299475 (кiлометрiв)

Г 2 = 0,299475 (кiлометрiв)

ПУНКТ 5. Повна глибина зони зараження:

Г = Г 2 + 0,5*Г 1

Г 2 = МАКСИМУМ (Г2;Г1) = 3,672

Г 1 = МРЖНРЖМУМ (Г2;Г1) = 0,299475

Г = 3,821737 (кiлометрiв)

Порiвнюiмо значення Г з даними додатку 2.

При Швидкiсть вiтру, м/с = 3

Це тАУ 64 (кiлометрiв)

Це - граничне значення глибини перенесення повiтря за 4 год при рiзних швидкостях вiтру. Вибираiмо найменше помiж табличним 64 км та розрахованим 3,821737 (кiлометрiв)

Мiнiмум (3,821737;64) = 3,821737

ПУНКТ 6. Визначимо час надходження хмари зараженого повiтря до ОНГ:

T надходження = x / V

х = Вiдстань вiд ХНО до ОНГ, км = 3

За додатком 6 при iнверсiя при Швидкiсть вiтру, м/с = 3 V = 16 км/год

T надходження = 3/16= 0,1875 (години)

T надходження = 3/16*60 = 11,25 (хвилин)

ПУНКТ 7. Визначимо площу зони хiмiчного ураження:

S = П * Г * Г / n

П = 3,14 - число "Пi", нескiнченний дрiб

П = 3,14

Г = 3,821737 (кiлометрiв)

n при

Швидкiсть вiтру, м/с = 3

n = 8 (сторiнка 7)

S = 3,14*3,8217371*3,716921/8= 5,732728 (кв км)

ПУНКТ 8. Визначимо тривалiсть уражаючоi дii хлору.

Тривалiсть уражаючоi дii СДОР залежить вiд часу ii випаровування iз площi розливу.

T = (h * d) / (K2 * K4 * K7)

h = 1,8 (метри)

d = 1,563 тонн/кубометр - це густина СДОР (додаток 3)

K2 = 0,052 iз додатку 3 для хлору

K4 = 1,67

iз додатку 4, швидкiсть вiтру, м/с = 3

K7 = 0,3 iз додатку 3 для хлору i температури -20

Т = (1,8*1,563)/(0,052*1,67*0,3)= 107,9917 (години)

Т = (0,8*0,681*60)/(0,025*1,33*1) = 6479,503 (хвилин)

Так як повна глибина зони зараження 3,821737 км бiльша за вiдстань вiд ХНО до ОНГ 3 км, то ОНГ (обтАЩiкт народного господарства) попав у зону уражаючоi дii СДОР i вiдповiдно i втрати персоналу ОНГ.

Список використаноi лiтератури

1) Цивiльна оборона: Методичнi вказiвки до виконання розрахунково-графiчноi роботи на тему ВлОцiнка радiацiйноi обстановки пiсля аварii на АЕСВ» для студентiв усiх спецiальностей денноi та заочноi форм навчання./ М.М. Яцюк, В.М. Пелих, О.РЖ. Прокопенко. тАУ К.: НУХТ, 2002. тАУ 20 с.

2) Цивiльна оборона: Методичнi вказiвки до виконання розрахунково-графiчних робiт для студентiв всiх спецiальностей денноi форми навчання./ Уклад. М.М. Яцюк. тАУ К.: УДУХТ, 1999. тАУ 20 с.

Вместе с этим смотрят:

Безопасность Республики Беларусь в военной сфере

Вклад М.В. Фрунзе в развитие советской военной стратегии, оперативного искусства и тактики

Военно-транспортный самолёт Ил-76

Военнослужащий тАФ специалист, в совершенстве владеющий оружием и военной техникой

Воинские звания военнослужащих Вооруженных Сил РФ