Структурно-семантичнi особливостi перекладу паремiологiчних одиниць англiйськоi та украiнськоi мови

Структурно-семантичнi особливостi перекладу паремiологiчних одиниць (на матерiалi2 англiйськоi та украiнськоi мов)

Змiст

Вступ

Роздiл 1. Огляд стану дослiдження структурно-семантичних особливостей паремiологiчних одиниць

1.1 Визначення лiнгвiстичного статусу паремiологiчних одиниць

1.1.1 Джерела виникнення англiйських прислiвтАЩiв та приказок

1.1.2 Визначення та розмежування понять тАЬприслiвтАЩятАЭ та тАЬприказкатАЭ

1.2 Мовнi засоби реалiзацii англiйських паремiологiчних одиниць

1.2.1 Взаiмодiя фонетичних засобiв у створеннi образностi англiйських паремiй

1.2.2 Лексико-граматичнi засоби реалiзацii англiйських прислiвтАЩiв i приказок та особливостi iх структурноi побудови

1.2.3 Стилiстичнi засоби оформлення англiйських паремiй

Роздiл 2. Особливостi вiдтворення структурно-семантичноi побудови англiйських паремiологiчних одиниць в украiнських перекладах

2.1 Розгляд теоретичних i експериментальних дослiджень засобiв та способiв перекладу паремiй

2.2 Аналiз способiв перекладу англiйських паремiй

2.2.1 Переклад паремiй еквiвалентом

2.2.2 Переклад паремiй частковим вiдповiдником

2.2.3 Переклад паремiй за допомогою калькування

2.2.4 Переклад паремiй тАЬпсевдодослiвнимтАЭ вiдповiдником

2.2.5 Переклад паремiй шляхом описового перекладу

Висновки

Summary

Список використаноi лiтератури

Додаток A. Перелiк англiйських прислiвтАЩiв та способiв iх перекладу украiнською мовою

Вступ

На сучасному етапi розвиток лiнгвiстичноi науки взагалi та перекладознавства зокрема вiдбуваiться на ТСрунтi системного комунiкативно-прагматичного пiдходу, в межах якого значна увага придiляiться розгляду особливостей адекватного перекладу реальних процесiв породження й сприйняття мовлення.

За цих умов особливого значення набуваi, зокрема, вивчення специфiки вiдтворення в украiнськiй мовi англiйських паремiй як нацiонально-специфiчноi форми клiшованих текстiв малоi форми, що вирiзняiться частотним уживанням у повсякденнiй комунiкацii.

Закономiрностям функцiонування паремiй як досить iнформативного та поширеного явища комунiкацii присвячено роботи вiтчизняних i зарубiжних авторiв, у яких наведено загальний опис прислiвтАЩя як тексту малоi форми (M.Kuusi, W.Mieder), аналiз специфiки прагматичного спрямування та ефективностi реалiзацii впливовоi функцii прислiвтАЩiв i приказок (A.Krikmann, О.В.Корень, О.В.Мерзлiкiна), результати вивчення iхньоi лексико-граматичноi органiзацii та структурних особливостей (K.Yankah, К.Grigas) тощо.

Отже, на сьогоднi лiнгвiстикою доведено наявнiсть значного комунiкативно-прагматичного потенцiалу паремiологiчних одиниць, який i обумовлюi iхнi частотне вживання у мовленнiвiй дiяльностi людини. Разом з тим, перекладознавча наука ще не маi у своiму розпорядженнi досить повних теоретичних уявлень про структурно-семантичнi особливостi i характер взаiмодii мовних засобiв пiд час актуалiзацii англiйських паремiологiчних одиниць, зумовленi, зокрема, iхнiм комунiкативно-прагматичним потенцiалом, якi мають безпосереднiй вплив на специфiку iхнього перекладу украiнською мовою.

Звiдси й випливаi актуальнiсть дослiдження структурно-семантичних особливостей перекладу англiйських паремiй як одних з найуживанiших одиниць повсякденного мовлення з погляду встановлення закономiрностей iхньоi мовноi органiзацii та систематизацii способiв перекладу на украiнську мову. Метою роботи i визначення способiв перекладу паремiй з англiйськоi на украiнську мову шляхом встановлення iхнiх мовних та структурно-семантичних особливостей.

Досягнення поставленоi мети передбачаi вирiшення таких завдань:

1) визначити загальну характеристику паремiологiчних одиниць та особливостей iх композицiйноi побудови;

2) систематизувати загальнi структурнi, фонетичнi, лексико-граматичнi та стилiстичнi особливостi паремiологiчних одиниць;

3) узагальнити особливостi вiдтворення структурно-семантичноi побудови англiйських паремiй в украiнських перекладах;

4) систематизувати способи перекладу фонетичних, лексико-граматичних та стилiстичних особливостей англiйських паремiологiчних одиниць украiнською мовою.

ОбтАЩiктом дослiдження i структурно-семантичнi особливостi англiйських та украiнських прислiвтАЩiв i приказок.

Предметом дослiдження i способи вiдтворення структурно-семантичних та мовних особливостей англiйських паремiологiчних одиниць в украiнських перекладах.

Матерiалом дослiдження слугували украiнсько-англiйськi збiрки паремiйних одиниць, лiнгвокультурологiчнi, довiдковi джерела, а також сучаснi двомовнi фразеологiчнi i тлумачнi словники. Загальний обсяг матерiалу склав 450 одиниць англiйських паремiй.

Методологiчною основою даноi роботи слугували:

1) теоретичнi загальнонауковi методи абстрагування, узагальнення, формалiзацii, iндукцii та дедукцii;

2) емпiрико-теоретичнi методи (аналiз, синтез, iдеалiзацiя, моделювання, системний метод та метод класифiкацii);

3) метод зiставного аналiзу оригiналiв англомовних творiв (для виокремлення структурно-семантичних особливостей перекладу паремiологiчних одиниць на матерiалi англiйськоi та украiнськоi мов);

4) метод дескриптивного перекладознавчого аналiзу (для встановлення способiв перекладу та умов iх застосування).

Наукова новизна роботи полягаi у визначеннi специфiки структурно-семантичного аспекту перекладу англiйських прислiвтАЩiв i приказок на украiнську мову, а також у встановленнi та систематизацii загальних функцiональних, семантичних i структурних ознак англiйських паремiй.

Теоретичне значення дослiдження полягаi в тому, що в роботi встановлюються особливостi вiдтворення структурно-семантичноi побудови англiйських паремiологiчних одиниць в украiнських перекладах. Робота також доповнюi науковi знання про лiнгвiстичний статус паремiологiчних одиниць та мовнi засоби iх реалiзацii.

Практична цiннiсть дослiдження полягаi в тому, що одержанi у працi результати можуть бути використанi пiд час укладання навчальних посiбникiв та iнших методичних матерiалiв для пiдвищення ефективностi вивчення мовних особливостей паремiйних одиниць та засобiв iх перекладу. Крiм того, результати дослiдження можуть бути використанi при проведеннi занять з практики перекладу, а також при написаннi студентами курсових i дипломних робiт з теорii перекладу.

Структура роботи. Робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури (62 найменування) та додаткiв. У першому роздiлi виконано огляд стану дослiдження структурно-семантичних особливостей паремiологiчних одиниць, у другому роздiлi розглянуто теоретичнi засади особливостей iхнього перекладу та проаналiзовано iлюстративний матерiал з вiдповiдними вiдсотковими показниками способiв перекладу. У загальних висновках подано основнi результати роботи. Додатки мiстять перелiк iлюстративного матерiалу.

Роздiл 1.Огляд стану дослiдження структурно-семантичних особливостей паремiологiчних одиниць

1.1 Визначення лiнгвiстичного статусу паремiологiчних одиниць

Не викликаi сумнiвiв той факт, що адекватне розумiння теперiшнього i минулого будь-якого народу неможливе без знання його iсторii взагалi та мови зокрема. При цьому вiдомо, що звтАЩязок iсторii та культури народу з мовою особливо яскраво проявляiться на фразеологiчному рiвнi [Нiколаiнко, 2004 : 4]. Тому одним iз джерел вивчення як мов, так i характеру та свiтогляду народу i паремii (вiд грец. рareimia тАУ прислiв'я або лат. proverbium тАУ приказка, прислiв'я), якi трактуються як видове позначення фольклорних малих жанрiв афористичного спрямування. Крiм того, саме паремii мiстять уявлення про норми спiвiснування i взаiмодii людей та представляють iх цiнностi.

У дослiдженнi обтАЩiктом лiнгвiстичного моделювання виступають прислiвтАЩя та приказки, що за своiю поверхневою манiфестацiiю i реченнями. Рiзнi аспекти моделювання речень достатньо розробленi у вiтчизнянiй лiнгвiстицi (В.П. Фелiцина, В.Н. Телiя i т.iн.). Крiм того, проблематикою даного дослiдження займалися такi вченi як: Хавхун А.П., РДрченко П.Г., Буковська М.В., Арнольд РЖ.В., Кузько П.В., Кунiн О.В., Даль В., Потебня О.О., Ковалiв С.О., Виноградов В.В., Алефiренко М.Ф. та iншi. Бiльш детально цi питання розглядала сучасний лiнгвiст Корень О.В.

На теперiшнiй час лiнгвiсти [там само : 6] вирiзняють понад десять рiзновидiв паремiй. Першим видом i вiтання, тобто сталi вислови-клiше, якi вживаються при зустрiчi знайомоi людини. Окрему групу становлять святковi вiтання, або усталенi фрази, якими вiтають один одного лише у певнi свята. Побажаннями називаються словеснi мiнiатюри зичення добра, щастя, матерiального статку, а тостами тАУ застiльнi побажання, висловленi господарям дому або гостям. Побажання-подяки, прощання, формули-побажання до певних нагод (з нагоди народження дитини; застосованi у похоронному обрядi) також i паремiями. Прокльони (своiрiднi форми вираження почуття незадоволення, обурення, досади, гнiву з висловленням побажання зла чи загибелi iншiй людинi), присяги (словеснi формули, якими людина пiдтверджуi правоту своiх слiв iз зазначенням, що у разi обману чи невиконання обiцяного, лихо або нещастя повинно впасти на неi), приказки-застереження (формули, якими один спiврозмовник спиняi iншого або й самого себе, щоб не сказати зайвого) також вiдносять до паремiйних одиниць.

Крiм того, на думку М. Лановик та З. Лановик [Мостовий, 2003 : 67], до паремiй належать прикмети (сталi вислови, в яких певнi явища природи вiдповiдно до змiн пiр року пов'язуються з клiматичними чи погодними змiнами, що впливають на наслiдки хлiборобськоi працi), народний календар (перелiк прикмет на кожен день року i пов'язана з ним народна мудрiсть), народнi порiвняння (стiйкi словеснi формули, в яких однi предмети, явища або дii зiставляються з iншими предметами, явищами або дiями на основi спiльностi, подiбностi, спорiдненостi).

РЖншi автори [Раiвська, 1991 : 75] вiдносять до паремiй i афоризми, оскiльки вони i короткими влучними оригiнальними висловами, в яких узагальнена, глибока думка висловлена у стислiй лаконiчнiй формi, iнколи несподiвано парадоксальнiй. Щодо гумористичних рiзновидiв паремiйних одиниць, то сюди належать [там само] каламбури та стягненi анекдоти. Каламбури, або сталi фрази, побудованi на зiставленнi чи поiднаннi непоiднуваних, несумiсних понять та явищ, що набуваi форми нiсенiтницi, вживаються, здебiльшого, в сатиричному й iронiчному контекстах. Стягненi анекдоти, або дiалогiчнi каламбури, в лаконiчнiй формi в кiлькох реплiках передають комiчну ситуацiю. Як й iншi каламбури, вони побудованi на мовних парадоксах чи використаннi прийому невiдповiдностi. До жанрiв дитячоi паремiографii належать також казковi зачини i кiнцiвки, дитячi примовки, скоромовки, дразнилки. Видатний росiйський письменник М. Горький називав прислiвтАЩя та приказки ВлафоризмамиВ» [Голубовська, 2004: 72] i вважав, що вони зразково формують весь життiвий, соцiально-iсторичний досвiд народу.

Як бачимо, думки щодо статусу паремiологiчних одиниць i досить рiзноманiтними, проте дослiдники доходять одностайностi в тому, що до паремiй слiд вiдносити прислiвтАЩя i приказки, якi й будуть проаналiзованi в нашiй роботi. Розглядаючи мовну специфiку паремiй, необхiдно зазначити, що особливостi мови виражаються, крiм iнших чинникiв, через прислiвтАЩя та приказки. Велика iх кiлькiсть позначаi специфiчнi нацiональнi риси, а своiм корiнням вони сягають в давнiшню iсторiю народу, його побут, звичаi, традицii. Тому прислiв'я та приказки i безмежним мовним багатством народу, що створювалось упродовж вiкiв, оскiльки в них мiститься багатовiковий досвiд суспiльного розуму [
там само].

Характерними лiнгвiстичними ознаками актуалiзованого у мовленнi прислiвтАЩя як бiфункцiональноi комунiкативно-номiнативноi одиницi i стислiсть, синтаксична замкненiсть, евфонiчнiсть та iнтонацiйна цiльнооформленiсть.

Для визначення лiнгвiстичного статусу прислiвтАЩя найбiльш доцiльними вбачаються термiни текст малоi форми або нетиповий текст малоi форми, оскiльки його специфiка полягаi у вiдсутностi чiткоi фабули, структурно-композицiйних параметрiв звичайних текстiв, зафiксованого авторства та дiйових осiб [Pawley, 1990 : 3].

1.1.1 Джерела виникнення англiйських прислiвтАЩiв та приказок

Немаi такоi людини, яка б у своiму життi не користувалася цими короткими, але з глибоким змiстом виразами. Своi життiвi спостереження, особливо спостереження над явищами природи, люди здавна фiксували в коротких висловах, якi вiками вiдточувалися, шлiфувалися танабували дедалi досконалiших форм. У прислiвтАЩях та приказках народ виразив своi соцiально-полiтичне мислення, прагнення до кращого життя, мрii про волю. Народ використовував приказки та прислiвтАЩя у боротьбi проти гнобителiв, проти рiзного роду суспiльних вад i порокiв. Високо цiнували народнi афоризми Пушкiн, Гоголь, Горький, Шевченко, Франко.

ПрислiвтАЩя та приказки мають рiзнi походження. РЗхнiми джерелами були вiдомi народнi пiснi, казки, байки, анекдоти i т.п. Говорячи про генетичнi корiння народних прислiвтАЩiв та приказок, М. Шолохов писав, що вони тАЬперелiтають iз столiття в столiттятАЭ, вiд одного поколiння до iншого, а багатоманiтнiсть людських вiдносин знайшла свiй вiдбиток у карбованих народних висловах i афоризмах, у яких вiдображаються радiсть i страждання людськi, смiх i сльози, любов i гнiв, вiра i безвiртАЩя, правда i кривда, чеснiсть i обман, працьовитiсть i лiнощi тощо [Сухенко, 1992 : 24].

ПрислiвтАЩя та приказки в переважнiй бiльшостi створюються самим народом i вiдбивають найрiзноманiтнiшi сторони людського життя. Виникнення прислiвтАЩiв, на думку дослiдникiв [Баранцев, 1973: 87], бере початок з часiв первiснообщинного ладу. Воно повтАЩязане з трудовою дiяльнiстю людей. ПрислiвтАЩя та приказки мали утилiтарно-практичне значення, носили повчальний характер. У майбутньому тематика прислiвтАЩiв значно розширилась. Проте iх повчальний змiст зберiгся та незабаром став однiiю з iх вiдмiнних жанрових ознак.

Деякi лiнгвiсти стверджують [там само], що поряд з фольклорними прислiвтАЩями та приказками широко вживаються образнi вирази, створенi письменниками та окремими громадськими дiячами. Згодом вони стають так званими Влкрилатими виразамиВ» й починають уживатися як звичайнi прислiвтАЩя та приказки. Встановити авторство окремих паремiй можливо. Наприклад, в англiйськiй мовi багато прислiвтАЩiв та приказок було популяризовано або створено В. Шекспiром, Дж. Байроном, Дж. Мiльтоном та iншими вiдомими письменниками й поетами. Прикладом можуть слугувати шекспiрiвськi вислови, багато з яких зберегли свою початкову форму, наприклад, Brevityisthesoulofwit. тАУ Стислiсть тАУ сестра таланту [Баранцев, 1973: 7]. РЖншi i адаптацiiю його висловлювань, наприклад: Hejestsatscarsthatneverfeltawound. тАУ Над шрамами смiiться той, що болю рани ще не знаi [там само : 7]; Cowardsdiemanytimesbeforetheirdeaths. тАУ Боягузи вмирають багато разiв [там само : 9].

Важливим джерелом англiйських прислiвтАЩiв i також запозичення з iнших мов (латинськоi, грецькоi, французькоi, iспанськоi мов тощо) [там само : 7]. Так, наприклад, велика група паремiй сформувались пiд впливом латинськоi мови i приписуiться Юлiю Цезарю: Thewishisfathertothethought. [там само : 7] тАУ Бажання i батьком думки;Не givestwicewhogivesquickly. тАУ Вiддаi двiчi той, хто вiддаi швидко [Дубровин, 1997: 7].

Маi авторство i крилатий вислiв, що став широко вживаним, який приписують давньогрецькому поету Херилу: Constantdroppingwearsawayastone[Баранцев, 1973: 7] тАУ Краплина по краплинi i камiнь точить.

До наших часiв дiйшов уривок з поеми Херила тАЮКраплина води точить камiнь наполегливiстютАЭ. Пiзнiше ця ж фраза зустрiчаiться у висловах авторiв 15 столiття, таких як вчений Мiхаiл Апостолiй, церковних письменникiв Григорiя Богослова та РЖоанна Дамаскiна [Баранцев, 1973: 7].

Вираз тАЬДобрими намiрами пекло вибрукуванотАЭ приписуiться англiйському письменнику Джонсону, який згiдно з його бiографом у 1775 роцi сказав: Hellispavedwithgoodintentions [Молотков, 1977: 40].

Вальтер Скотт у романi тАЬЛамермурська нареченатАЭ приписуi цей вираз одному з англiйських богословiв. Дiйсно, Джордж Герберт, що помер у 1632 роцi, в книзi ВлJaculaprudentiumВ» говорить: Hellisfullofgoodmeaningandwishing [Молотков, 1977: 40]. тАУ Пекло переповнене добрими намiрами та бажаннями.

ПрислiвтАЩя використовував у своiх творах i Чарльз Дiккенс [Баранцев, 1973: 16], який запропонував свою версiю iнтерпретацii цього прислiвтАЩя:

Пекло вибрукувано добрими намiрами тАУ добрi намiри частiше руйнують, нiж створюють [Баранцев, 1973: 16].

Байки Езопа також вiдносяться до тих джерел, якi поповнюють й урiзноманiтнюють прислiвтАЩя та приказки, наприклад: Oneswallowdoesn'tmake а summer [Баранцев, 1973: 8] тАУ Одна ластiвка весни не робить. Пiзнiше це прислiвтАЩя використовують у своiх працях Аристотель, РЖ.А. Крилов, Чарльз Дiккенс.

Щодо прислiвтАЩiв, запозичених з французькоi мови, наочним прикладом може бути прислiвтАЩя: Theappetitecomeswitheating. [Баранцев, 1973: 5] тАУ Апетит приходить пiд час iди[Дубенко, 2004 : 146]. Його автором був французький iпископ Жером де Анже, хоча своi широке вживання воно отримало пiсля того, як Франсуа Рабле використав його у романi ВлГаргантюа i ПантагрюельВ» [Баранцев, 1973: 5].

Безумовно, iснуi багато запозичень прислiвтАЩiв з Бiблii, прикладом чого може слугувати висловлювання: Asoftanswerturnsawaywrath. тАУ МтАЩяка вiдповiдь вiдвертаi гнiв [Баранцев, 1973: 11].

Деякi прислiвтАЩя та приказки, у свою чергу, беруть своi корiння з теологiчноi доктрини сiмнадцятого столiття: Theendjustifiesthemeans [Баранцев, 1973:12]. тАУ Мета виправдовуi засоби.

Отже, виникнення прислiвтАЩiв бере початок з часiв первiснообщинного ладу. ПрислiвтАЩя та приказки в переважнiй бiльшостi створюються самим народом. РЗхнiми джерелами були вiдомi народнi пiснi, казки, байки, анекдоти. В англiйськiй мовi багато прислiвтАЩiв i приказок було популяризовано або створено вiдомими письменниками та поетами. РЖншим важливим джерелом англiйських прислiвтАЩiв i запозичення з iнших мов. Безумовно, iснуi багато запозичень прислiвтАЩiв з Бiблii. Разом з тим, з часом i народне, i лiтературне джерела зливаються. Усi перерахованi чинники виникнення паремiй i характерними i для англiйських, i для украiнських мов, що необхiдно буде враховувати пiд час дослiдження особливостей iх перекладу.

1.1.2 Визначення та розмежування поняття тАЬприслiвтАЩятАЭ та тАЬприказкатАЭ

До спiльних ознак прислiвтАЩiв та приказок вiдносять [Тарланов, 1999: 124] такi: стабiльнiсть (здатнiсть до вiдтворювання), комплiкативнiсть (специфiчне ускладнення семантичноi структури, повтАЩязаноi з пiзнавальною дiяльнiстю людини), експресивнiсть (виразнiсть та вплив на реципiiнта), дидактичнiсть (змiст повчального характеру), афористичнiсть (здатнiсть у лаконiчнiй формi виразити чiтке спостереження, що i узагальненням досвiду), лаконiчнiсть (здатнiсть виразити повноту змiсту у стислiй формi).

Проте не менш важливим i питання про розмежування прислiвтАЩiв i приказок та iх ознак. У науцi про мову ще не маi загальноприйнятоi думки щодо iх розмежування. Деякi вченi [Нiколаiнко, 2004 : 5] основним критерiiм розмежування прислiвтАЩiв та приказок вважають особливостi iх синтаксичноi структури.

Так, вiдносячись до одного жанру, прислiв'я i приказки вiдрiзняються певними структурними особливостями. Прислiв'я тАУ це довершений за змiстом вислiв, або граматично й iнтонацiйно оформлене судження, як правило, у формi складного речення, наприклад, тАЬПоженешся за двома зайцями тАУ жодного не здоженештАЭ.

За визначенням В. Даля [Даль, 1999: 26], прислiв'я тАУ це коротка притча, в якiй висловлено судження, присуд, повчання. Приказка, за Далем, тАУ це простий вислiв без притчi, без судження, без висновку. Це образний вислiв чи мовний зворот, який влучно характеризуi людину, ii вчинки, явища життя i т. iн., i i елементом ширшого судження: ВлГнатися за двома зайцямиВ». Крiм того, прислiв'ям властиве повне вираження думки, а приказка висловлюi думку неповно, часто i частиною прислiв'я. На вiдмiну вiд прислiв'я, приказка не висловлюi повне твердження й висновок з нього, не даi узагальнення, а пiдкреслюi особливiсть конкретного предмету чи явища, даi в дотепнiй образнiй формi спостереження над цим явищем. З цього випливаi те, що на противагу синтаксичнiй двочленнiй завершеностi прислiв'я, приказка тАУ одночленна з синтаксичного погляду, тобто вона, переважно, i неповним реченням або частиною речення.

У свою чергу, З.К. Тарланов уважаi, що приказка вiдноситься до прислiвтАЩя як частина до цiлого [Тарланов, 1999: 43]. ПрислiвтАЩя може функцiонувати окремо, а приказка завжди повинна бути включена в переважаючу ii одиницю, у складi якоi вона набуваi функцiонального статусу.

РЖншоi думки дотримуiться С.Г. Гаврин, який вважаi, що не лише прислiвтАЩя, але й приказки можуть мати форму завершеного речення [Гаврин, 1974: 75]. За твердженням О.Н. Широковоi, до прислiвтАЩiв вiдносяться сталi народнi вислови, що мають переносне значення, а до приказок тАУ народнi вислови, що не мають переносного значення [Шанский, 2005: 1].

РЖснуi думка [Корень, 2000: 102] про те, що паремii потрiбно розглядати в функцiональному аспектi. Говорячи про функцiонування в мовленнiвих актах, приказки реалiзують номiнативну функцiю, в той час як прислiвтАЩя тАУ комунiкативну. РЖнколи сама приказка не даi жодноi поради i не мiстить застереження, але ii можна легко перетворити на прислiвтАЩя. Наприклад, розглянемо приказку тАЬtocryforthemoonтАЭ [Pocket German Dictionary, 2002: 61] ,яка перекладаiться як тАЬбажати неможливоготАЭ, i надамо iй форму поради: тАЬDon'tcryforthemoonтАЭ; тАЬOnlyfoolscryforthemoonтАЭ. тАУ Лише дурнi бажають неможливого [там само].

РЖншими словами, звертаючи особливу увагу на деякi систематизованi ознаки прислiвтАЩiв та приказок, можна по-новому переосмислити термiни тАЮприслiвтАЩятАЭ i тАЮприказкатАЭ та зробити висновки щодо iх розмежування. Першою ознакою, яка розрiзняi прислiвтАЩя та приказки i емоцiйне забарвлення. ПрислiвтАЩя тАУ це цiле завершене судження, воно завжди маi яскравий емоцiйний ореол, в той час як приказка використовуiться носiями мови лише у вiдношеннi конкретноi ситуацii як частина будь-якого судження [Фелицина, 1979: 106], тому приказка поза цим судженням не надiлена емоцiйним ореолом, тобто в нiй ця ознака не завжди присутня.

Наступною ознакою прислiвтАЩiв та приказок можна вважати оцiнку як семантичний елемент. Приказка зтАЩявилась з утвердженням в мовленнi сталих мовленнiвих образних виразiв, що використовуються за принципом аналогii до подiбних явищ [Телия, 1966: 76]. Вона пiдкреслюi порiвняння та надаi новизну й оригiнальнiсть цьому порiвнянню, тому оцiнка може бути присутня.

Наступною рисою прислiвтАЩiв та приказок i сталiсть, яка може бути кiлькох видiв: сталiсть вживання, структурно-семантична, лексична, морфологiчна та синтаксична [Кунин, 1970: 32]. ПрислiвтАЩя характеризуiться усiма перерахованими видами сталостi, оскiльки i цiльнопредикативною конструкцiiю. Щодо статусу приказки, то не можна iз впевненiстю казати, що прислiвтАЩя стале у морфологiчному аспектi, адже воно завжди маi бути включеним у бiльшу одиницю, тобто i синтаксично несамостiйним.

Щодо структурного вiдношення, то приказка являi собою образ, який визначаi або особу, або дiю, або обставини дii [Кузько, 2003: 87]; прислiвтАЩя завжди маi форму речення; частiше всього маi структуру загально-особового речення. ПрислiвтАЩя тАУ це цiльнопредикативнi конструкцii, що побудованi переважно за дiючими моделями простого та складного (складносурядного та складнопiдрядного речень). Не лише прислiвтАЩя, а й приказки можуть мати форму завершеного речення. Проте прислiвтАЩя, на вiдмiну вiд приказки, це завжди синтаксично та композицiйно завершений поетичний твiр; воно здатне до самостiйного функцiонування та не маi контекстуальноi привтАЩязки [Гаврин, 1974: 143].

Наступною ознакою розмежування прислiвтАЩiв та приказок i переосмислення iхнiх компонентiв. Йдеться не лише про перенос у метафоричному чи метонiмiчному планi, але й нерiвноцiннiсть сумарного значення змiсту вiдповiдного речення сумi лексичних та граматичних значень його компонентiв [Кунин, 1996: 57]. ПрислiвтАЩя та приказки у цьому вiдношеннi рiвнi.

Було зтАЩясовано, що пiд час диференцiацii жанрiв у фольклористицi, з одного боку, застосовуiться розподiл за ознаками виключення, а з другого тАУ однi жанри можуть визначатися через iншi. Цей факт i цiлком зрозумiлим, оскiльки в рамках вертикальноi жанровоi структури текстiв малоi форми можуть вiдбуватися змiни, повтАЩязанi з розмитiстю та генетичною близькiстю iхнiх диференцiйних ознак, можливiстю трансформацiй, переходiв одного жанру в iнший (напр., у процесi згущення думки або ущiльнення iнформацii, у тому числi за схемою [Hakamies, 1998 : 10] тАЬказка → байка → прислiвтАЩя → приказкатАЭ. У звтАЩязку з цим, i виникла необхiднiсть у подальшому сумiсному розглядi iзоморфних рис прислiвтАЩiв й iнших жанрiв малоi форми для виявлення iхнiх вiдмiнностей.

Варте уваги також i те, що досить часто у якостi функцiонального синонiму поняття прислiвтАЩя виступаi поняття паремiя. Паремiя узагальнено визначаiться [Молчанова, 2004:86] як стiйке в мовi та вiдтворюване в мовленнi анонiмне висловлення дидактичного характеру, що характеризуiться клiшованiстю, афористичнiстю та сентенцiйнiстю i включаi прислiвтАЩя, приказки й iдiоматичнi вирази. На думку О.В.Корень [Корень, 2000 : 5], етимологiчно поняття паремiя маi бiблiйне походження, але з часом воно набуло загального змiсту i це, у свою чергу, даi пiдстави вважати, що прислiвтАЩя та паремiя спiввiдносяться мiж собою як видове та родове поняття.

Щодо диференцiальних ознак прислiвтАЩя та клiше, то за працею [Encyclopedia Americana, 1985 : 11-12] метафоричнiсть прислiвтАЩя протиставляiться прямому значенню клiше, смисл якого дорiвнюi сукупностi смислiв слiв, що його складають (напр., Somanymen, somanyminds). Водночас, деякi дослiдники [Корень, 2000 : 9; Ярцева, 1990 : 23] зазначають, що до складу прислiвтАЩiв можуть входити як образнi одиницi, так i висловлення з буквальним значенням компонентiв, що визначаються як прислiвтАЩя-максими або прислiвтАЩя-афоризми (у вузькому розумiннi) i представляють абстрактне значення чи абстрактну iдею, вiдому мовцям.

Близькiсть прислiвтАЩя до максими пояснюiться [Ярцева, 1990 : 25] спiльною для них здатнiстю представляти у стислiй формi певне рацiональне правило, яке регулюi взаiмовiдносини мiж людьми. Разом з тим зазначаiться [там само], що поняття максима i вужчим вiд поняття прислiвтАЩя i може входити до його складу в якостi однiii з ознак. Саме тому у дефiнiцii прислiвтАЩя i використовуiться поняття максима.

Головною вiдмiннiстю прислiвтАЩя вiд афоризму, цитати або так званого крилатого виразу вважаiться [Аникин, 1987 : 7] анонiмнiсть його створення. За твердженням К.Т.Баранцева [Амосова, 1963 : 45], афоризм як самостiйний жанр виникаi саме з народних прислiвтАЩiв та приказок i з часом може пiдлягати процесу фольклоризацii, коли його джерело або авторство забуваються i вiн, iнодi у дещо змiненiй формi, перетворюiться на прислiвтАЩя. Це також пiдтверджуiться iсторичними дослiдженнями, якi надають можливiсть виявити походження значноi кiлькостi висловлень, що вже протягом тривалого часу функцiонують як прислiвтАЩя (наприклад, висловлення Oneswallowdoesnotmakeasummer належить Аристотелевi, Hethatsowsthewind, willreapthewhirlwind походить iз книги Осii у Старому Заповiтi, Timeismoney було створене Б.Франклiним у 1748р.).

Цiкавим i й те, що прислiвтАЩя про сiльське господарство, погоду i лiкування ряд дослiдникiв [Ковалiв, 2007 : 20] пропонуi розглядати як звичайнi висловлення, зважаючи на iхню конкретнiсть та збереження прямого значення. Проте Ш. Арора, за результатами опитування iспаномовних iнформантiв, констатуi вiдсутнiсть сприйманоi жанровоi рiзницi мiж вищезгаданими висловленнями та прислiвтАЩями, що вiдносяться до iнших сфер людського досвiду. Вiдомi також думки [там само : 21] про те, що iснуi можливiсть перетворення висловлень, якi зберiгають пряме значення, на прислiвтАЩя за умови набуття ними узагальненого значення (наприклад, Makehaywhilethesunshines).

За ознакою форми епiграма значною мiрою наближена до прислiвтАЩя. Наприклад, висловлення типу It never rains, but it pours вiдноситься до епiграми-прози, i в той же час i, по сутi, прислiвтАЩям [Сухенко, 1992 : 40].

Розглядаючи iзоморфiзм прислiвтАЩя та вiрша, К. Гарбетт [там само], вбачаi його у лапiдарностi iхнього тексту, повтАЩязаноi зi смисловою насиченiстю пiдiбраних лексичних одиниць, якi часто характеризуються багатозначнiстю та символiзмом.

У свою чергу, спорiдненiсть прислiвтАЩя та загадки виявляiться передусiм у iхнiй метафоричностi. Проте, як вказуiться у працях [Потебня, 1914 : 294], прислiвна метафора полегшуi iнтерпретацiю смислу висловлення, у той час як образна структура загадки ii, навпаки, ускладнюi. Крiм того, у синтаксичному планi загадки часто мають формат питальних речень, що досить рiдко зустрiчаiться серед прислiвтАЩiв [Pawley, 1990 : 9].

Байку, за спостереженнямО.В. Кунiна [Кунин, 1970 : 203], вiдрiзняi вiд прислiвтАЩя бiльш ускладнена композицiйна будова, яка й обумовлюi ii функцiонування в якостi повноцiнного лiтературного твору, у той час як прислiвтАЩя i, насамперед, комунiкативною мовною одиницею. Проте спiльнiсть дидактичноi функцii байки та прислiвтАЩя робить можливою формальну редукцiю частини байки або згущення [там само : 89] ii цiлого змiсту до прислiвтАЩя.

Проведений вище огляд iснуючих думок засвiдчив назрiлу необхiднiсть вирiшення питання розмежування iзоморфних ознак прислiвтАЩiв та iнших текстiв малоi форми, таких як афоризм, епiграма, максима, цитата тощо. Для цього нами було сформовано змiстову матрицю iзоморфних ознак текстiв малоi форми, наведену у Таблицi 1.1.

Табл. 1.1. Функцiонально-семантичне поле iнтенсивностi взаiмодii сумiжних ознак текстiв малоi форми

Вищезазначенi ознаки паремiологiчних одиниць (емоцiйне забарвлення, оцiнка, сталiсть, переосмислення компонентiв) слугуватимуть пiдТСрунтям для розмежування прислiвтАЩiв i приказок пiд час формування експериментального корпусу для вивчення особливостей iх перекладу на украiнську мову.

1.2 Мовнi засоби реалiзацii англiйських паремiологiчних одиниць

У прислiвтАЩях та приказках вiдображено багатий iсторичний досвiд народу, уявлення, повтАЩязанi з трудовою дiяльнiстю, побутом та культурою людей. Правильне та доречне використання прислiвтАЩiв i приказок надаi мовi неповторну своiрiднiсть та особливу виразнiсть.

Саме образно-емоцiйне вiдображення навколишнього середовища знайшло свою реалiзацiю у структурних та семантичних особливостях прислiв'iв i приказок. В основi багатьох iз них виразно використовуiться той чи iнший образ [Медведiв, 1982 : 53].

Отже, ефективнiсть впливу на слухача прислiвтАЩя, як i будь-якого iншого риторичного висловлення, досягаiться за рахунок специфiчного використання вiдповiдних мовних засобiв [Hernadi, 2000 : 199], здатних певною мiрою порушити звичайний слововжиток [Mieder, 1999 : 247]. Подiбне перетворення, як зазначаiться у працi [там само], може стосуватися лексичноi та граматичноi семантики (метафора, метонiмiя та iншi види образного вживання слiв та форм), синтаксичноi структури висловлення (фiгури експресивного синтаксису) та фонацiйно-просодичних явищ (алiтерацiя, асонанс, редуплiкацiя, пролонгування, акцентуацiя, ритм, паузацiя, iнтонацiйний паралелiзм тощо) [Тараненко, 2003 : 225].

З огляду на це, бiльш детального розгляду потребуi специфiка взаiмодii лексичних, граматичних та фонетичних засобiв оформлення прислiвтАЩiв, яка сприяi досягненню необхiдного стилiстичного ефекту, а, отже, i реалiзацii емоцiйно-вольового та естетичного впливу на адресата, а також слугуi основою для дослiдження особливостей перекладу паремiологiчних одиниць.

1.2.1 Взаiмодiя фонетичних засобiв у створеннi образностi англiйських паремiй

За словами М.В. Буковськоi [Буковская, 1985 : 147], кожний художнiй твiр тАУ це твiр мовленнiвий, а отже, вiн репрезентуi деяку звукову послiдовнiсть, iз якоi виникаi послiдовнiсть слiв, фраз, речень. Ефект впливу тексту на слухача досягаiться за допомогою звуковоi сторони твору, яка складаi одне цiле з ритмом i значенням, i окремо вiд них не може впливати на слухача.

Прислiв'я та приказки тАУ це художнi твори малоi форми, що походять з усноi народноi творчостi. В iх структурi знаходять реалiзацiю рiзноманiтнi мовнi засоби, зокрема фонетичнi. До фонетичних засобiв вiдносяться римованi спiвзвуччя, алiтерацiя i асонанс, якi i важливими виразними засобами, оскiльки сприяють стiйкостi та запамтАЩятовуванню прислiв'iв i тiсно взаiмодiють з iх значенням.

Рима, або спiвзвучнiсть закiнчень, являi собою надзвичайно важливу рису в складi прислiв'iв; у нiй вiдбиваiться музичне чуття народу, його пiдсвiдоме прагнення до повноти й краси звуку. Рима надаi закiнченоi форми прислiв'ю, вершить будову, робить прислiв'я (звичайно, вiдносно) нерухомим i разом з тим таким, що легко запамтАЩятовуiться [Кунин, 1986 : 32].

Римоване спiвзвуччя широко поширене у паремiях. У прислiв'ях зустрiчаються рими рiзних типiв, таких як: повна чоловiча, точна або iдентична чоловiча рима, повна жiноча рима. Розглянемо цi типи рими детальнiше.

У повнiй чоловiчiй римi повтор створюiться односкладовою лексемою при збiгу голосного римуються лексеми i всiх наступних за ним звукiв. Цей тип рими i переважаючим в англiйських римованих прислiвтАЩях. Прикладами можуть слугувати такi прислiвтАЩя: а little роt is soon hot(дурня легко вивести з себе); velvet paws hide sharp claws (м'яко стелить, та жорстко спати).

Точна або iдентична чоловiча рима вiдрiзняiться вiд повноi чоловiчоi рими тим, що спiвпадають приголосний, голосний i вся решта звукiв. В англiйських римованих прислiв'ях звуки, що повторюються, i частиною звукового комплексу однiii лексеми i складають увесь звуковий комплекс iншоi лексеми, наприклад: Тhere's many а slip 'twixt cup and lips(не говори тАЮгоп", доки не перескочиш); Words cut hurt more than swords(злi язики - гострий меч).

Повна жiноча рима спостерiгаiться в прислiв'ях значно рiдше, нiж чоловiча, але окремi приклади все ж таки зустрiчаються. В повнiй жiночiй римi повторюються один наголошений i один ненаголошений склади при збiгу голосного наголошеного складу i всiх наступних за ним звукiв, наприклад: Birds of feather flock together(рибак рибака бачить здалеку);He that mischief hatches, mischief catches(не рий iншому яму, сам в неi потрапиш).

Поширеним явищем, характерним для структури паремiй, i алiтерацiя. Алiтерацiя у широкому розумiннi тАУ це повторення голосних та приголосних звукiв на початку близько розташованих наголошених складiв. За своiю природою алiтерацiя буваi рiзних типiв, але найбiльш розповсюдженим i алiтерацiя з повторенням одного звуку, наприклад: Where there is a will there is a way(Де охота - там i робота); He that will eat the kernel must crack the nut(Треба нахилитися, щоб з криницi води напитися);What we do willingly is easy(Де руки i охота, там скора робота);No weet without ome weat(Пороби до поту, той поiси в охоту).

Щодо структурних особливостей, то можна видiлити такi пiдтипи цього виду алiтерацii:

1) повторення приголосного в першому i останньому словах:

Barking dogs seldom ite (Не бiйся собаку, який гавкаi);

Let sleeping dogs lie (Не буди лихо, доки воно спить);

Look before уоu leap (Не знаючи броду, не сунься у воду).

2) повторення приголосного в другому

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

American Riddles

An Evergreen topic in British classical literature, childrenтАЩs poems and everyday speech: patterns of climate in the British isles