Гiгiiна працi i виробнича санiтарiя

МРЖНРЖСТЕРСТВО ВНУТРРЖШНРЖХ СПРАВ УКРАРЗНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ РЖНСТИТУТ

ХАРКРЖВСЬКОГО НАЦРЖОНАЛЬНОГО УНРЖВЕРСИТЕТУ ВНУТРРЖШНРЖХ СПРАВ

Кафедра цивiльно-правових дисциплiн

Навчальна дисциплiна Охорона працi

РЕФЕРАТ

на тему:

ГРЖГРЖРДНА ПРАЦРЖ РЖ ВИРОБНИЧА САНРЖТАРРЖЯ. МРЖКРОКЛРЖМАТ

ХЕРСОН тАУ 2010

План

1. Поняття та основнi завдання гiгiiни працi

2. Мiкроклiмат i його вплив на людину

3. Хiмiчний склад повiтря

Вступ

Робiтниковi часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високiй або надто низькiй температурi повiтря, пiдвищенiй вологостi, на протягах, у примiщеннях з пiдвищеною кiлькiстю пилу або пари отруйних речовин. Усi цi фактори можуть призвести до професiйних захворювань дихальних органiв, очей, шкiри та й усього органiзму. Постiйнi струси (вiбрацiя) i шуми, що виникають у примiщеннях, де працюють робiтники, також спричинюють до деяких видiв захворювань. Щоб запобiгти тимчасовим або хронiчним професiйним захворюванням, слiд додержуватись правил гiгiiни працi на виробництвi.

Пiдвищення i зниження температури в примiщеннi, а також протяги викликають захворювання верхнiх дихальних шляхiв i легенiв, а тривала робота при низькiй температурi може призвести до обморожування. Тому можливе коливання температури тАФ в закритих примiщеннях для нормальних умов працi вiд 10 до 20 В°С. При важкiй фiзичнiй працi можна працювати при бiльш низькiй температурi. Вiдносна вологiсть повiтря за цих же умов маi бути не бiльше 60 %, а швидкiсть руху повiтря тАФ не бiльше 0,3 м/с. Працюючи на вiдкритому повiтрi при низьких температурах, робiтник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб вiн не стримував рухiв. Аби не допустити переохолодження органiзму, слiд робити перерви для обiгрiвання. При температурi повiтря нижче тАФ 20 В°С роблять десятихвилиннi перерви пiсля кожноi години роботи. Пiд час перерви робiтники повиннi заходити у тепле примiщення з температурою 10тАФ20 В°С.

У будинках, якi споруджують, не завжди можна забезпечити достатню вентиляцiю для видалення пилу i парiв отруйних речовин. Тому, крiм влаштування природноi вентиляцii (вiдкритi вiкна), пiд час роботи треба користуватись рiзними захисними пристроями i спецодягом, призначеним тiльки для роботи.

Бiльшiсть опоряджувальних машин i механiзмiв пiд час роботи не створюi таких шумiв, якi б негативно впливали на органiзм робiтника. Значно погiршують здоров'я робiтника шум i безпосередня вiбрацiя iнструмента, який вiн тримаi в руках. Частота коливань iнструмента (бiльша нiж 25 с*1) негативно впливаi на нервову систему робiтника, а при великiй амплiтудi коливання iнструмента, при постiйнiй роботi з ним, робiтник може захворiти на вiбрацiйну хворобу. Тому працювати слiд у рукавицях, оскiльки вони частково амортизують удари, i лише справним iнструментом з допустимою амплiтудою коливання.

1. Поняття та основнi завдання гiгiiни працi

Згiдно зi ст.7 Закону Украiни ВлПро забезпечення санiтарного й епiдемiологiчного благополуччя населенняВ», завданням адмiнiстрацii i розробка i проведення санiтарних i протиепiдемiологiчних заходiв, здiйснення контролю за пiдтримкою вимог санiтарних норм та iнформування органiв державноi санiтарноi епiдемiологiчноi служби про надзвичайнi ситуацii.

Санiтарiя i гiгiiна працi включаi до свого складу частини гiгiiни працi та санiтарноi технiки.

Гiгiiна працi тАУ галузь профiлактичноi медицини, що вивчаi умови збереження здоров'я на робочому мiстi й заходи, якi сприяють цьому.

Основнi завдання гiгiiни працi:

1. Вивчати вплив на людину метеорологiчних умов i розробляi засоби i способи забезпечення комфортних умов працi.

2. Вивчати вплив на органiзм людини небезпечних i токсичних речовин, що видiляються в навколишнi середовище, i розробляi засоби захисту.

3. Вивчати вплив шуму, вiбрацii, iонiзуючого випромiнювання на органiзм людини i розробляi засоби захисту вiд цих чинникiв.

4. Займатися питаннями освiтлення робочих мiсць.

5. Давати обТСрунтування санiтарним нормам.

6. Займатися створенням iндивiдуальних засобiв захисту.

7. Розробляти засоби i методи контролю умов працi.

8. Органiзовувати санiтарно-побутове забезпечення.

Санiтарна технiка тАУ це заходи та пристроi технiчного характеру, що вiдносяться до промисловоi санiтарii (системи i пристроi вентиляцii, опалення, кондицiонування повiтря, теплопостачання, водопостачання, газопостачання, каналiзацii", очищення i нейтралiзацii викидiв шкiдливих речовин в атмосферу i водойми, освiтлення, захисту людини вiд шуму i вiбрацii, дii шкiдливих випромiнювань i полiв, санiтарнi й побутовi споруди i пристроi, будiвельна теплотехнiка, будiвельна клiматологiя тощо).

Санiтарiя i гiгiiна працi розглядаi ряд факторiв, що можуть впливати на здоров'я i самопочуття людини, визначаi джерела виникнення цих факторiв i встановлюi способи захисту вiд них. Основним завданням санiтарii та гiгiiни працi залишаiться створення для працюючих комфортних умов працi.

Комфортнi умови тАУ це умови, що не викликають незручностi в людини при виконаннi роботи, вiдхилень у здоров'i i профзахворювань, i при яких у людини спостерiгаiться максимальна працездатнiсть i продуктивнiсть.

Розрiзняють вимоги загальноi й особистоi гiгiiни. До вимог загальноi гiгiiни вiдносяться: санiтарно-захиснi зони, вимоги до будинкiв i примiщень, вимоги до водопостачання, забезпечення теплом i т.д.

Для об'iктiв, окремих будинкiв i споруд, що i джерелами рiзноманiтних загроз для органiзму людини, передбачений санiтарний захист. Такий захист враховуi потужнiсть об'iкта, умови здiйснення технологiчних процесiв, характер i кiлькiсть шкiдливих, токсичних речовин i речовин з неприiмним запахом, шум, вiбрацiю, електромагнiтнi хвилi, ультразвук, радiацiю та iншi небезпечнi фактори, якi впливають на навколишнi середовище.

У ВлСанiтарних нормах проектування промислових пiдприiмствВ» (СН 245-71) зазначенi конкретнi виробництва з присвоiними для них вiдповiдними класами. У цих санiтарних нормах видiлено п'ять санiтарно-захисних зон. Проте, iснуi низка видiв шкiдливих робiт, що не вiдбитi в санiтарних нормах. Цi види робiт мають так званий орiiнтований клас, що характеризуi ступiнь забруднення атмосферного повiтря (параметр /7). Параметр П установлюiться згiдно з РЖнструкцiiю про порядок розгляду, узгодження й експертизи повiтряно-охоронних заходiв i видачi дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферу по проектних рiшеннях. Вiдповiдно до санiтарноi класифiкацii" пiдприiмств, виробництв i об'iктiв, затверджено розмiри санiтарно-захисних зон, вiдображенi у табл. 4.

Передбачено випадки, коли розмiр захисноi зони може бути збiльшено, вiдповiдно до технiко-економiчного i гiгiiнiчного обгрунтування, але не бiльш нiж утричi:

- при малiй ефективностi очисних споруд;

- при несприятливому напрямку вiтру та за iнших несприятливих погодних умов;

- у випадках розмiщення житловоi забудови з пiдвiтряноi сторони стосовно об'iкта, у зонi можливого забруднення атмосфери;

- при будiвництвi нових, недостатньо вивчених, шкiдливих у санiтарному розумiннi об'iктiв.

Органiзацiя санiтарно-захисних зон переслiдуi, крiм основного завдання (захист повiтряного середовища населеного пункту вiд промислових забруднень), також мету дотримання вимог архiтектурно-композицiйного ув'язування житлових районiв мiста i промислових об'iктiв. Пiд час планування захисних зон необхiдно враховувати, що одним з найважливiших факторiв захисту повiтряного середовища населеного пункту i його озеленення газостiйкими деревинно-чагарниковими породами.

Захисне озеленення санiтарно-захисних зон деревинно-чагарниковими насадженнями повинно займати площу:

- для зон шириною до 300 м тАУ не менше 60%;

- для зон шириною вiд 300 до 1000 м тАУ не менше 50%;

- для зон шириною вiд 1000 до 3000 м тАУ не менше 40%.

У санiтарно-захиснiй зонi не допускаiться розмiщення мiських стадiонiв, садiв i паркiв громадського користування, загальноосвiтнiх навчальних закладiв, а також лiкувально-профiлактичних i оздоровчих установ. Використання цих зон пiд посадку сiльськогосподарських культур заборонено, крiм ведення городнього i садового господарства за дозволом мiсцевих органiв Мiнiстерства сiльського господарства й органiв санiтарно-епiдемiологiчних служб.

Рослини, використовуванi для озеленення санiтарно-захисних зон, повиннi бути ефективними в санiтарному розумiннi й досить стiйкими до забруднення атмосфери i ТСрунтiв промисловими викидами. Пiд час проектування озеленення варто надавати перевагу створенню змiшаних деревинно-чагарникових насаджень. При цьому не менше 50% вiд загальноi кiлькостi дерев повинна займати головна деревна порода, що маi найвищий показник санiтарно-гiгiiнiчноi ефективностi та i життiздатною в конкретних погодно-клiматичних i токсикологiчних для даного об'iкта умовах.

Перелiк застосовуваних для озеленення рослин наведено у спецiальних таблицях ВлАсортимент дерев i чагарникiв для озеленення санiтарно-захисних зон промислових пiдприiмствВ», ВлАсортимент газонних травВ» i ВлГеографiчнi зони застосування асортименту дерев i чагарникiвВ».

Проектування озеленення також маi на метi створення оптимальних умов для провiтрювання територiй. Для цього створюють коридори провiтрювання. Як коридори можуть використовуватися автомобiльнi й залiзничнi траси, ЛЕП, водойми та iншi дiлянки вiдкритого простору. Коридори повиннi бути спрямованi в протилежну сторону вiд житлових забудов.

Територiя об'iкта також повинна мати дiлянки озеленення, що складають 10-15% вiд загальноi площi об'iкта. Призначенням зелених насаджень на територii об'iкта i, насамперед, iхня рекреацiйна роль.

Для забезпечення санiтарного благополуччя працюючих на об'iктi необхiдно дотримувати вимог санiтарно-гiгiiнiчних норм щодо будинкiв i примiщень, з урахуванням санiтарноi характеристики робочого процесу. Для цього необхiдно дотримуватися норм корисноi площi для працюючих, нормативних площ для розмiщення устаткування, необхiдноi ширини проходiв i проiздiв, що створить умови для безпечноi роботи та зручностi в обслуговуваннi машин i устаткування.

Обсяг примiщення на одного працюючого за санiтарними нормами маi становити не менше 15 м³, а площа примiщення тАУ не менше 4,5 м². Ширина основних проходiв у примiщеннi повинна становити не менше 1,5 м, а ширина проiздiв тАУ не менше 2,5 м. Ширина виходiв з примiщення повинна бути не менше 1 м, висота тАУ не менше 2,2 м. Для забезпечення руху транспорту через ворота або дверi ширина останнiх повинна на 0,8 м перебiльшувати габаритну ширину автомобiля з кожноi сторони.

Якщо в будинку розташованi примiщення з рiзним ступенем небезпечностi, то вони повиннi бути iзольованi мiж собою. Не можна допускати, щоб бiльш небезпечнi примiщення розмiщалися пiд безпечними примiщеннями. Примiщення, у яких розмiщаються електрощити, вентиляцiйне, компресорне устаткування, повиннi бути завжди закритi на ключ.

Важливе значення для здоров'я людей маi розмiщення меблiв, устаткування в примiщеннi. До устаткування, що маi електропривод, необхiдно забезпечити вiльний пiдхiд з боку робочоi зони шириною не менше 1 м, з боку неробочоi зони тАУ не менше 0,6 м. Меблi можна ставити впритул до конструктивних елементiв стiн, колон.

До складу будь-якого об'iкта входять допомiжнi примiщення, до яких вiдносять: санiтарно-побутовi, медичнi, суспiльного харчування, культурного обслуговування та адмiнiстративнi примiщення.

Працiвники повиннi бути забезпеченi санiтарно-побутовими примiщеннями: роздягальнями, примiщеннями для вiдпочинку й обiгрiву, душовими, умивальниками, примiщеннями для сушiння спецодягу (у разi потреби), туалетами, оздоровчими пунктами (куточками), мiсцями для палiння.

Роздягальнi для робочого одягу повиннi бути розмiщенi iзольовано вiд роздягалень для вуличного та домашнього одягу. В роздягальнях для робочого одягу передбачаються вiдокремленi кладовi площею не менше 3 м² для зберiгання забрудненого та чистого одягу. Роздягальнi повиннi бути обладнанi лавками шириною 0,3 м та мати шафи для працюючих. Вiдстань мiж рядами шаф у роздягальнях, обладнаних лавками, повинна становити 2 м, а в роздягальнях, не обладнаних лавками тАУ 1,5 м. У випадку наявностi забрудненого одягу шафи для спецодягу повиннi забезпечуватися витяжною вентиляцiiю. При виконаннi робiт на вiдкритому повiтрi чи в умовах, що приводять до зволоження робочого одягу, повиннi передбачатися вiдповiдно обладнанi примiщення для сушiння одягу.

Душовi потрiбно розмiщувати в примiщеннях, сумiжних з роздягальнями, як правило, мiж роздягальнями робочого та домашнього одягу. Кiлькiсть душових сiток залежить вiд кiлькостi працюючих у найбiльш чисельнiй змiнi та вiд групи виробничих процесiв з розрахунку: одна душова сiтка на 3-15 працюючих. Ширина проходу мiж рядами душових кабiн маi становити не менше 2 м.

Умивальнi розмiщують в окремих примiщеннях, сумiжних з роздягальнями, чи в примiщеннях роздягалень. Вiдстань мiж кранами умивальникiв повинна становити не менше 0,65 м. Ширина проходу мiж рядами умивальникiв передбачаiться 2 м. Кiлькiсть кранiв в умивальних залежить вiд кiлькостi працюючих у найбiльш чисельнiй змiнi та вiд групи виробничих процесiв з розрахунку один кран на 7-20 працюючих.

Примiщення для вiдпочинку у робочий час маi площу, яка залежить вiд кiлькостi працюючих у найбiльш чисельнiй змiнi, з розрахунку 0,2 м² на одного працюючого, але не менше 18 м². Цi примiщення обладнують умивальниками з пiдведеною холодною та гарячою водою, електроживленням.

Примiщення для обiгрiву працюючих передбачають при роботах на вiдкритому повiтрi. Площа цих примiщень визначаiться з розрахунку 0,1 м² на одного працюючого в найбiльш чисельнiй змiнi, але не повинна бути менше 12 м². Температуру повiтря необхiдно пiдтримувати в межах 22-24В°С.

До примiщень громадського харчування вiдносять iдальнi, буфети, кiмнати для прийняття iжi. До примiщень культурного обслуговування вiдносять бiблiотеки, зали засiдань, спортзали. Допомiжнi примiщення повиннi розмiщуватися в мiсцях з мiнiмальним впливом небезпечних факторiв, по можливостi в одному мiсцi, бути максимально наближеними до робочих позначок.

Якщо в будинку можуть знаходитися в змiну понад 25 осiб, тодi цей будинок облаштовуiться системою водопостачання (протипожежного i господарсько-питного водопроводу) i каналiзацii. Норми витрат води для пиття i господарських потреб складають 25 л на людину.

Розрахунок потреби у питнiй та побутовiй водi мiститься у ГОСТ 2874-73, СНРЖП П-31-74. Побутова вода необхiдна для дотримання санiтарних норм на об'iктi та для збереження здоров'я людей. Кiлькiсть цiii води Q. у лiтрах вказуiться в екологiчному паспортi об'iкта та визначаiться двома способами, наведеними у Додатку 7, п.1.2.

До вимог особистоi гiгiiни вiдносяться заходи щодо миття рук, нiг, чищення зубiв, прийняття душу, стрижки волосся i т.д.

Наприклад, руки необхiдно мити: перед iжею, пiсля приходу з вулицi, пiсля проведення робiт, пiсля туалету. Чищення зубiв проводити два рази на день пiсля пiдйому i перед сном, краще чищення проводити пiсля кожного прийому iжi. Перед сном рот рекомендуiться прополiскувати слабким розчином харчовоi соди.

Але велика частина санiтарно-гiгiiнiчних вимог стосуiться впливу, обмеження i захисту людини вiд небезпечних факторiв. Розглянемо найбiльш iстотнi фактори та iх вплив на людину.

2. Мiкроклiмат i його вплив на людину

Мiкроклiмат характеризуiться наступними параметрами: температура, вологiсть, швидкiсть повiтря, атмосферний тиск.

Температура навколишнього середовища впливаi на працездатнiсть людини, може викликати погiршення здоров'я i професiйнi захворювання. Комфортнi температурнi умови залежать вiд часу року i виду виконуваноi роботи. В умовах комфорту в людини не виникаi турбуючих температурних вiдчуттiв охолодження чи перегрiву органiзму. Наприклад, у лiтнiй перiод часу оптимальними i такi температури:

20,2 тАУ 23,4В°С тАУ без навантаження;

18,2 тАУ 21,9В°С тАУ легке навантаження;

17 тАУ 18,9В°С тАУ важку працю.

Людина постiйно перебуваi в процесi тепловоi взаiмодii з навколишнiм середовищем. Для того щоб людина почувала себе нормально, утворювана в процесi роботи теплота повинна видiлятися в навколишнi середовище.

З ростом температури навколишнього середовища частка випару вологи з поверхнi шкiри зростаi, а iншi зменшуються, а при температурi понад 35В°С вiддача теплоти конвекцiiю i випромiнюванням припиняiться. При бiльш високих температурах теплообмiн йде у зворотному напрямку, що створюi небезпеку для людини. Знаходитися протягом тривалого часу поруч iз сильно розiгрiтим устаткуванням небезпечно для здоров'я людини.

Температура внутрiшнiх органiв людини за рахунок терморегуляцii залишаiться постiйною i складаi 36,6В°С. При впливi високоi температури повiтря, iнтенсивного теплового випромiнювання можливий перегрiв органiзму. Такий вплив на людину характеризуiться пiдвищенням температури тiла, рясним потовидiленням, частiшанням пульсу i частоти дихання, рiзкою слабкiстю, запамороченням, а у важких випадках тАУ появою судорог i виникненням теплового удару. При температурi внутрiшнiх органiв понад 41В°С в органiзмi людини починають вiдбуватися необоротнi процеси, змiнюiться структура бiлкiв, кровi, шкiри тощо. Оскiльки органiзм людини самотерморегулюiться, безпечною температурою навколишнього середовища при сухому повiтрi (менше 60% вологостi) вважаiться 100В°С, а при вологому (понад 75% вологостi) тАУ 50В°С. Наявнiсть одягу знижуi небезпечний вплив пiдвищеноi температури, а наявнiсть спецiальних засобiв захисту (тепловiдбивний костюм) може збiльшити припустимi параметри температури в 3-4 рази. При тривалому й iнтенсивному потовидiленнi з органiзму виводяться вода i солi, що призводить до згущення кровi i порушень дiяльностi серцево-судинноi системи. Зневоднювання органiзму на 6% викликаi порушення розумових здiбностей людини, знижуi гостроту зору, а зневоднювання на 15-20% призводить до смертi. Кiлькiсть поту, видiлюваного органiзмом, залежить вiд температури навколишнього середовища й iнтенсивностi фiзичного навантаження. У спокiйному станi органiзму при температурi повiтря 15В°С потовидiлення i незначним i складаi приблизно ЗО мл за 1 год. При високiй температурi (30В°С та вище), особливо при виконаннi важкоi фiзичноi роботи, потовидiлення може збiльшуватися в десятки разiв.

Найбiльш характерною ознакою порушення терморегуляцii i пiдвищення температури тiла. При невеликому перегрiвi симптоми обмежуються легким пiдвищенням температури тiла, рясним потовидiленням, спрагою, невеликим частiшанням дихання i пульсу. При бiльш значному перегрiвi виникають задишка, головний бiль i запаморочення, утруднюiться мова й iн. Описана форма порушення терморегуляцii з перевагою рiзкого пiдвищення температури тiла називаiться тепловою гiпертермiiю. Необхiдно пам'ятати, що температура повiтря на сонцi приблизно в 1,5 рази вище, нiж у тiнi, а на поверхнi бетону чи асфальту температура повiтря вище в 2 рази, нiж температура в тiнi.

РЖнша форма перегрiвання характеризуiться перевагою порушення водно-сольового, обмiну i вiдома пiд назвою судорожноi хвороби. Вона протiкаi у формi судорог у рiзних, особливо iкроножних м'язах i супроводжуiться великою втратою поту, сильним згущенням кровi. Надалi може наступити тепловий удар, що протiкаi з утратою свiдомостi, пiдвищенням температури тiла до 40-41 В°С, слабким i прискореним пульсом. Характерною ознакою важкого ураження i майже повне припинення потовидiлення. Тепловий удар i судорожна хвороба можуть закiнчуватися смертю.

Несприятливий вплив на органiзм справляi не тiльки висока, але i низька температура повiтря. Тривалий та iнтенсивний вплив холоду може викликати низку змiн найважливiших фiзiологiчних процесiв, що впливають на працездатнiсть i захворюванiсть людей. Тривале охолодження часто призводить до розладу дiяльностi капiлярiв i дрiбних артерiй (обмороження пальцiв рук, нiг, кiнчикiв вух). У результатi вiдбуваiться i переохолодження всього органiзму.

Широко розповсюдженими i викликанi охолодженням захворювання периферичноi нервовоi системи, особливо попереково-крижовий радикулiт, невралгiя лицьового, трiйчастого, сiдничного та iнших нервiв, загострення суглобного i м'язового ревматизму, плеврит, бронхiт, асептичне й iнфекцiйне запалення слизових оболонок дихальних шляхiв та iн.

Найбiльший вiдсоток обморожень i навiть смертей вiд переохолодження спостерiгаiться при сполученнi низькоi температури, високоi вологостi повiтря i великоi його рухливостi. Це пояснюiться тим, що вологе повiтря краще проводить тепло, а його рухливiсть збiльшуi тепловiддачу конвекцiiю.

РЖснуi ряд правил при виконаннi службових обов'язкiв працiвниками ОВС при впливi на них високих i низьких температур:

тАУ найкращим захистом вiд екстремальних температур i ефективний одяг (за розмiром, сезоном, виготовлений з природних матерiалiв);

тАУ рацiональна iжа i питво, мати запас води;

тАУ пити невеликими ковтками;

тАУ при тривалому несеннi служби при низькiй температурi необхiдно дихати носом;

тАУ при низькiй температурi стежити за станом кiнцiвок, щоб вони не переохолоджувалися (пальцi, нiс, вуха);

тАУ у жаркий перiод часу не можна хвилюватися, перенапружуватися (руки не стискати в кулаки);

тАУ при високiй температурi необхiдно завжди одягати головний убiр.

Основним правилом для збереження тепла у примiщеннi i його герметизацiя. У холодну погоду температурний режим у примiщеннях пiдтримуiться за рахунок опалення. Опалення подiляiться на мiсцеве i центральне. До мiсцевого опалення вiдносяться: грубне, повiтряне i мiсцевi (переносне) газовi й електричнi пристроi. До центрального вiдносяться: водяне, парове, панельне, повiтряне i комбiноване.

У теплий час року температурний режим у примiщеннях пiдтримуiться за рахунок вентиляцii. Вентиляцiiю називаiться органiзований i регульований повiтрообмiн, що забезпечуi видалення повiтря (теплого, вологого, забрудненого) з примiщення i подачу замiсть нього чистого повiтря. За способом перемiщення повiтря розрiзняють два системнi види вентиляцii:

тАУ природна (аерацiя через вiкна i дверi, а також вентиляцiя за допомогою дефлекторiв на даху будинкiв);

тАУ примусова (витяжна, приточна, приточно-витяжна).

Аерацiя вiдбуваiться через аерацiйнi лiхтарi, вiдкритi фрамуги, вiкна. Системи примусовоi механiчноi вентиляцii подiляють на загальнобмiнну, мiсцеву, змiшану i аварiйну.

Загальнобмiнна вентиляцiя здiйснюiться по всьому обсягу примiщення. За допомогою мiсцевоi вентиляцii необхiднi параметри пiдтримуються на окремих робочих мiсцях (приточно-витяжнi системи). Аварiйна вентиляцiя передбачаiться в тих примiщеннях, де можливе раптове надходження шкiдливих i вибухонебезпечних речовин.

Функцiонально близьким, але вiдмiнним вiд вентиляцii за способом повiтрообмiну i кондицiонування. Кондицiонуванням повiтря називаiться його автоматична обробка з метою пiдтримки в примiщеннi комфортних умов незалежно вiд зовнiшнiх умов (визначеноi температури, вологостi, чистоти повiтря i швидкостi повiтряних потокiв).

Розглядати температуру навколишнього середовища без облiку iнших параметрiв мiкроклiмату не можна. РЖснуi два види температури: ефективна й еквiвалентна.

Ефективна температура тАУ це вiдчуття температури людиною з урахуванням вологостi повiтря. Як уже вказувалося, у сухому повiтрi без засобiв iндивiдуального захисту можна знаходитися при температурi 100В°С, а у вологому тАУпри температурi 50В°С.

Еквiвалентна температура тАУ це вiдчуття температури людиною з урахуванням вологостi повiтря i швидкостi вiтру. При збiльшеннi швидкостi вiтру удвiчi величина комфортноi температури збiльшуiться на 2В°С в лiтнiй час i знижуiться на 2В°С в зимовий час.

Температура повiтря вимiрюiться термометрами. У примiщеннях термометри встановлюються на висотi 1,5 м вiд пiдлоги, але не ближче 1 м вiд опалювальних приладiв i зовнiшнiх стiн. У примiщеннях використовують ртутнi термометри, а при температурi нижче 0В°С застосовують спиртовi.

Вологiсть повiтря помiтно впливаi на терморегуляцiю органiзму. Пiдвищена вологiсть (понад 85%) утруднюi терморегуляцiю через зменшення випарiв поту, а занадто низька вологiсть (нижче 20%) викликаi пересихання слизових оболонок дихальних шляхiв. Оптимальнi величини вiдносноi вологостi складають 60-75%.

Вологiсть буваi абсолютною (А) i вiдносною (φ). Вимiрюють вологiсть за допомогою аспирацiйного психрометра (психрометр Ассмана). Для визначення рацiональноi вологостi треба визначити вiдносну вологiсть за методикою, наведеною в Додатку 7, п.1.3.

Способи корекцii вологостi в примiщеннях:

тАУ вентилювання i кондицiонування;

тАУ проведення вологих збирань;

тАУ естетичнi заходи (акварiуми, фонтанчики води, басейни, бочки з водою).

РЖснують захворювання, якi дуже сильно залежать вiд змiн вологостi, насамперед хронiчний бронхiт, астма i т.д.

Комфортнi умови за швидкiстю вiтру залежать вiд часу року i виду виконуваноi роботи. Органiзм людини починаi вiдчувати повiтрянi потоки при швидкостi близько 0,15 м/с. У зимовий час року швидкiсть руху повiтря не повинна перевищувати 0,5 м/с, а влiтку тАУ 1 м/с, при дуже тяжких умовах працi допускаiться збiльшення швидкостi повiтря до 3 м/с.

Швидкiсть i напрямок вiтру необхiдно знати для оцiнки обстановки при пожежi, аварii з викидом шкiдливих речовин в атмосферу, при проведеннi евакуацii населення з небезпечноi зони i для безпечного розмiщення особового складу при виконаннi службових обов'язкiв (розслiдування злочину, оточення, охорона громадського порядку i т.д.), пiд час стрiльб з вогнепальноi зброi. Рух повiтря в жаркий час року сприяi збiльшенню видiлення теплоти органiзмом i полiпшуi його стан, але справляi несприятливий вплив при низькiй температурi повiтря.

Швидкiсть повiтряних потокiв вимiрюють у примiщеннях (вiд 0,4 до 10 м/с) за допомогою крильчастого анемометра, а для швидкостей повiтря вiд 1 до 35 м/с тАУ чашкового анемометра.

Швидкiсть повiтря впливаi на розподiл шкiдливих речовин у примiщеннi. Повiтрянi потоки можуть поширювати iх по всьому обсягу примiщення, переводити пил з осiлого у завислий (суспендований) стан.

Способи корекцii швидкостi повiтряних потокiв у примiщеннях:

тАУ вентилювання (природне i штучне);

тАУ кондицiонування.

Дiяльнiсть людей на поверхнi землi протiкаi звичайно при постiйно дiючому атмосферному тиску, близькому до тиску над рiвнем моря, рiвному 101,3 кПа чи 760 мм рт. ст.

Органiзм людини може зустрiчатися з умовами пiдвищеного i зниженого тиску (у горах, авiацiя). Падiння парцiального тиску призводить до виникнення фiзiологiчних порушень в органiзмi i розвитку "гiрськоi" хвороби, обумовленоi кисневим голодуванням, що у окремих осiб вiдзначаiться на висотi понад 2500-3000 м, а на бiльшостi людей помiтно позначаiться на висотi 4500 м.

При пiдвищеному тиску кров i тканева рiдина насичуються азотом у тим бiльшiй мiрi, чим вищим i тиск повiтря i довшим час його впливу. Рiзке зниження тиску викликаi стрiмке видiлення азоту з кровi i тканевих рiдин у виглядi пухирцiв (якi викликають газову емболiю), що розносяться кров'ю по всьому органiзму, в результатi чого виникають розриви дрiбних кровоносних судин. Порушуiться харчування тканин, вiдбуваiться iх здавлювання i подразнення нервових закiнчень. Найчастiше цi явища вiдбуваються в центральнiй нервовiй системi, особливо у спинному мозку, а також у пiдшкiрнiй клiтковинi. При рiзкому зменшеннi атмосферного тиску в людини пiдiймаiться артерiальний тиск, при цьому знижуiться працездатнiсть, з'являються головнi болi i т.д.

3. Хiмiчний склад повiтря

Повiтряне середовище розмежовують на зовнiшнi, в якому бiльшiсть людей проводять меншу частину часу (до 10-15%), внутрiшнi виробниче (в ньому людина проводить до 25-30% свого часу) i внутрiшнi жиле, де люди перебувають бiльшу частину часу (60-70% часу i бiльше). У вiдповiдностi з часом, який люди проводять у внутрiшньому житловому, виробничому та зовнiшньому повiтряному середовищах, стану та якостi повiтряного середовища необхiдно придiляти особливу увагу.

Хiмiчний склад повiтря вiдiграi дуже важливу роль для здоров'я людини. Даного параметра стосуються два види небезпечних факторiв: загазованiсть i запилення.

Працiвники внутрiшнiх органiв зустрiчаються з цими факторами в повсякденному життi, що особливо яскраво виявляiться у великих i промислових мiстах. Деякi пiдроздiли найбiльше пiдданi цим небезпечним факторам: пожежна охорона, дорожня i транспортна мiлiцiя, iнспектори ДАРЖ, охорона промислових пiдприiмств, працiвники ППС пiд час патрулювань або участi в оточеннi у випадках аварiй. На територii" Украiни пролягаi 763 км самих тiльки амiакопроводiв. Пересiчно запаси амiаку на овочевiй базi складають 100-150 т, а запаси хлору на водоочиснiй станцii складають 100-400 т. гiгiiна праця виробнича санiтарiя мiкроклiмат

Окрiм цього, працiвники ОВС використовують спецiальнi засоби, якi мiстять небезпечнi для здоров'я речовини, наприклад, газовi гранати "Черемуха-1", "Черемуха-6", "Черемуха-10", "Черемуха-5", "Черемуха-4", патрони з газовими гранатами "Черемуха-7", аерозольнi упаковки "Терен-4", засоби захисту громадського застосування АБХ та iн.

Атмосферне повiтря в нормальному станi (найбiльш сприятливий для людини склад) мiстить: азоту тАУ78,08%, кисню тАУ20,95%, аргону та iнших iнертних газiв тАУ0,93%, вуглекислого газутАФ0,03%, iнших газiвтАФ0,01%.

У результатi антропогенного впливу i стихiйних лих хiмiчний склад повiтря може змiнюватися. Основними антропогенними джерелами забруднення навколишнього середовища i: об'iкти енергетики, газо- i нафтопереробна промисловiсть, виробництво будiвельних матерiалiв, хiмiчна промисловiсть, аварii на цих об'iктах i транспорт. До природних джерел забруднення навколишнього середовища вiдносяться стихiйнi лиха (виверження вулканiв, ландшафтнi пожежi, торнадо, смерчi, повенi i т.д.).

Перелiк газоподiбних речовин, що забруднюють навколишнi середовище i погiршують здоров'я людини, i досить довгим. До найбiльш небезпечних речовин вiдносяться: чадний газ (СО), хлор (Сl₂), амiак (NН₃), цiанистий водень (НСN), хлороводень (НСl), фосген (СОСl₂), сiрководень (Н₂S), диоксин (С₁₂Н₁₆Сl₄О₂), дицiан (С₂N₂), оксиди сiрки (SО₂, SО₃) i азоту (NО, NО₂, N₂О₅, N₂O).

Внесок автотранспорту в забруднення атмосферного повiтря за багатьма шкiдливими домiшками i переважним: СО тАУ до 100%, NО тАУ до 70%, вуглеводнi тАУ до 50%. Вихлопнi гази мiстять: СО, NО, С_NН_M, Н₂, пари води, О₃ i близько 200 рiзних домiшок (альдегiди, кетони, феноли, спирти, продукти розкладання присадок до палива тАУ тетраетилсвинець).

У вихлопних газах транспорту присутня ще одна дуже небезпечна речовина тАУ бtнзапiрен. Якщо в краiнах Захiдноi РДвропи концентрацiя цiii речовини досягаi 0,4 тАУ 0,7 мкг/м³ (гранично допустима концентрацiя тАУ 0,1 мкг/м³), у мiстах краiн СНД його вмiст нижче в 7-10 разiв. Найбiльш небезпечною для людини i концентрацiя бензапiрену в мiсцях автомобiльних ангарiв, гаражiв i закритих стоянок при працюючому двигунi автомобiля.

Для оцiнки кiлькостi шкiдливих речовин, що видiляються при роботi автомобiля, можна використовувати методики, наведенi у Додатку 7, п.1.4.

До найбiльш небезпечних рiдинних i твердих шкiдливих речовин вiдносяться: бtнзапiрен, метиловий спирт (СН₄О), акролеiн (С₂H₄О), бензол (С₆Н₆), оксид свинцю (Рb), азбест, оксид кремнiю (Si), ртуть (Нg), важкi метали (Со, Ni).

Токсичнiсть речовин, як правило, пiдвищуiться завдяки впливам факторiв навколишнього середовища (пiдвищена температура, пiдвищена вологiсть) i специфiчного стану людського органiзму (пiдвищенi фiзичнi навантаження, стрес). При пiдвищеннi температури посилюiться летючiсть речовин, а, отже, збiльшуiться iх концентрацiя в повiтрi. Крiм того, при пiдвищенiй температурi i збiльшених фiзичних навантаженнях учащаiться подих, посилюiться кровообiг, розширюються судини, пори шкiри, активiзуiться дiяльнiсть внутрiшнiх органiв. Це збiльшуi надходження шкiдливих речовин до органiзму як дихальним шляхом, так i через шкiру та слизовi оболонки, i прискорюi iх поширення усерединi органiзму.

При пiдвищенiй вологостi збiльшуiться небезпечнiсть речовин дратiвноi дii, тому що гази, розчиняючись у водi, утворюють дрiбнi крапельки кислот, лугiв i т.д. Слiд також зазначити, що люди, котрi страждають ожирiнням чи набряками, i бiльш сприйнятливими до впливу отруйних речовин.

З метою захисту людей вiд впливу шкiдливих речовин установлюються гранично допустимi концентрацii (ГДК) шкiдливих речовин. ГДК шкiдливих речовин тАУтака концентрацiя, що дii протягом всiх робочих змiн протягом усього робочого стажу i не викликаi негативних вiдхилень у здоров'i людини та ii нащадкiв.

Класифiкацiя шкiдливих речовин:

1) за хiмiчним складом:

а) органiчнi;

б) неорганiчнi;

2) за агрегатним станом:

а) газоподiбнi;

б) рiдкi;

в) твердi;

3) за характером впливу на людину:

а) задушливi;

б) дратiвнi (фiброгеннi);

в) сенсибiлiзуючi;

г) наркотичнi;

г) загальнотоксичнi;

д) алергiйноiдii;

е) канцерогеннi;

i) мутагеннi;

ж) впливаючi на репродуктивну функцiю.

4) за ступенем небезпечностi:

1 клас тАУ ГДК менше 0,1 мг/м³;

2 клас тАУ 1 мг/м^з> ГДК > 0,1 мг/м³;

3 клас тАУ 10 N^г/м^з> ГДК > 1 мг/м³;

4 клас тАУ ГДК понад 10 мг/м³.

Твердi й рiдиннi речовини можуть перебуватиВаВаВаВаВаВаВа у завислому станi у виглядi аерозолей. Аерозолi подiляються на пил (розмiр бiльше 1 мкм), дим (менше 1 мкм) i туман (розмiр рiдинних часток менше 10 мкм).

У свою чергу пил буваi крупнодисперсним (розмiр часток понад 50 мкм), середньо дисперсним (10-50 мкм) i дрiбнодисперсним (менше 10 мкм).

Пил буваi видимим (якщо розмiри часток пилу не меншi 10 мкм) чи невидимим (якщо розмiри часток меншi 10 мкм). Невидимий пил у свою чергу подiляiться на:

тАУ мiкроскопiчний тАУ розмiри часток тАУ2,5-10 мкм;

тАУ ультрамiкроскопiчний тАУ розмiри часток тАУ 0-2,5 мкм. Завислi частки пилу становлять небезпеку не тiльки для людей i тварин (в основному для iх дихальних шляхiв), але й для рослинностi, осiдаючи на ii поверхневих тканинах i погiршуючи обмiн речовин з атмосферою. Аерозольнi частки надходять в атмосферу в результатi природних процесiв (вулканiчна дiяльнiсть, вивiтрювання, пожежi i т.д.) i антропогенних впливiв. У Захiднiй РДвропi середня концентрацiя пилу складаi близько 50 мкг/м³, в Украiнi тАУ приблизно 30 мкг/м³, а в районах високогiр'я, над океанами 6-12 мкг/м³. Розповсюдженими пилоподiбними частками i: сажа (ГДК = 150 мкг/м³), цемент (ГДК = 300 мкг/м³), доломить (ГДК = 500 мкг/м³).

Аерозольнi частки сприяють розсiюванню сонячноi радiацii i можуть викликати iстотнi змiни середовища. Наприклад, оцiнка атмосферного аерозольного шару, головним чином вiд вулканiчноi дiяльностi, знижуi середню температуру на поверхнi землi на 0,1-0,3В°С. Останнiм часом утворення завислих часток у середньому сягаi 300 млн. тонн на рiк, постiйно в атмосферi перебувають 1,5 млн. тонн аерозольних часток. Установлено, що вмiст в атмосферi 2 млн. тонн пилу приводить до зниження температури на 0,4В°С. Така кiлькiсть завислих часток може бути утворена й пiсля великих вивержень найбiльших вулканiв, ландшафтних пожеж. Бiльше всього пилу та iнших домiшок у приземному шарi повiтря. Навiть пiсля дощу в 1 см³ повiтря мiститься близько 30 тис. порошин, а в суху погоду iх у кiлька разiв бiльше. Усi цi дрiбнi домiшки впливають на колiр неба. Молекули газiв розсiюють короткохвильову частину спектра сонячного променя, тобто фiолетовi й синi променi. Тому вдень небо блакитного кольору. А частки домiшок, що значно бiльш молекул газiв, розсiюють свiтловi променi майже всiх довжин хвиль. Тому, кол

Вместе с этим смотрят:

Анализ вредных и опасных факторов на примере деятельности реставраторов произведений Графики Всероссийского художественного научно-реставрационного центра имени академика И.Э. Грабаря

Анализ государственных нормативных требований охраны труда, установленных действующим законодательством

Анализ и улучшение условий труда в ремонтно-механическом цехе ОАО "Минский моторный завод"

Аттестация рабочего места на предприятии

Безопасность взрывных работ