Зброя третього поколiння

ТЕМА

Змiст

Вступ

РЖсторiя розвитку ядерноi зброi

Нейтронна зброя

Супер -ЕМРЖ

Гiперзвукова шрапнель

Висновок

ядерний нейтронний зброя боiголовка пенетратор

Вступ

Прихильнiсть принципом ядерного нерозповсюдження i однiiю з основоположних настанов росiйськоi зовнiшньоi полiтики. Вiдповiдно до Концепцii нацiональноi безпеки Росii, змiцнення режиму нерозповсюдження зброi масового знищення (ЗМЗ) та засобiв ii доставки вiдноситься до основних завдань в галузi забезпечення нацiональноi безпеки Росiйськоi Федерацii, а поширення зброi масового знищення та засобiв ii доставки розглядаiться як одна з основних загроз нацiональноi безпеки. Президент Росii В.В. Путiн назвав проблему нерозповсюдження ядерноi зброi Влнайважливiшим питанням сучасностiВ». Актуальнiсть завдань, пов'язаних з нерозповсюдженням зброi масового знищення, пiдтверджуiться щодня. Однi подii йдуть, iм на змiну приходять новi, але смiливо можна стверджувати: за останнi 30 рокiв питання нерозповсюдження ЗМЗ, перш за все ядерноi, а також засобiв ii доставки стали одними з центральних у мiжнародних вiдносинах. Головною метою полiтики Росiйськоi Федерацii в забезпеченнi вiйськовоi безпеки i запобiгання воiн i збройних конфлiктiв, а в разi iх розв'язання - гарантований захист iнтересiв, суверенiтету i територiальноi цiлiсностi держави та ii союзникiв вiд будь-якого можливого агресора. Надiйне забезпечення вiйськовоi безпеки Росii може бути гарантоване тiльки постiйною наявнiстю у неi силового чинника, адекватного за характеристиками можливим загрозам. Складовою частиною такого чинника в даний час i в найближчому майбутньому маi залишатися ядерну зброю. Мета даноi роботи: Розглянути проблему ядерноi зброi та ii значення для Росii. Завдання даноi роботи: визначити роль ядерноi зброi в безпецi Росii.

РЖсторiя розвитку ядерноi зброi

Як вiдомо, до ядерноi зброi першого поколiння, його нерiдко називають атомним, вiдносять бойовi заряди, заснованi на використаннi енергii подiлу ядер урану-235 або плутонiю-239. Перше в iсторii випробування такого зарядного пристрою потужнiстю 15 кт було проведено в США 16 липня 1945 року на полiгонi Аламогордо. Вибух у серпнi 1949 р. першоi радянськоi атомноi бомби надав нового поштовху в розгортаннi робiт зi створення ядерноi зброi другого поколiння. У його основi лежить технологiя використання енергii термоядерних реакцiй синтезу ядер важких iзотопiв водню - дейтерiю i тритiю. Така зброя називають термоядерним або водневим. Перше випробування термоядерного пристрою "Майк" було проведено Сполученими Штатами 1 листопада 1952 на островi Елугелаб (Маршалловi острова), потужнiсть якого становила 5-8 мiльйонiв тонн. У наступному роцi термоядерний заряд був пiдiрваний в СРСР.

Здiйснення атомних i термоядерних реакцiй вiдкрило широкi можливостi для iх використання при створеннi серii рiзних боiприпасiв наступних поколiнь. До ядерного зброi третього поколiння вiдносять спецiальнi заряди (боiприпаси), в яких за рахунок особливоi конструкцii домагаються перерозподiлу енергii вибуху на користь одного з вражаючих факторiв. РЖншi варiанти зарядiв такоi зброi забезпечують створення фокусування того чи iншого уражуi чинника в певному напрямку, що також призводить до значного посилення його вражаючоi дii. Аналiз iсторii створення i вдосконалення ядерноi зброi свiдчить про те, що США незмiнно лiдирували в створеннi нових його зразкiв. Однак проходило деякий час i СРСР лiквiдував цi одностороннi переваги США. Не i винятком у цьому вiдношеннi i ядерну зброю третього поколiння. Одним з найбiльш вiдомих зразкiв ядерноi зброi третього поколiння i нейтронне зброю.

Нейтронна зброя

Що являi собою нейтронна зброя? Про нейтронну зброю широко заговорили на рубежi 60-х рокiв. Однак згодом стало вiдомо, що можливiсть його створення обговорювалася ще задовго до цього. Колишнiй президент Всесвiтньоi федерацii наукових працiвникiв професор з Великобританii Е. Буроп згадував, що вперше вiн почув про це ще в 1944 роцi, коли у складi групи англiйських вчених працював у США над "Манхеттенським проектом". Робота над створенням нейтронноi зброi була iнiцiйована необхiднiстю отримання потужного бойового засобу, який володii виборчоi здатнiстю ураження, для використання безпосередньо на полi бою.

Перший вибух нейтронного зарядного пристрою (кодовий номер W-63) був проведений в пiдземнiй штольнi Невади в квiтнi 1963 року. Отриманий при випробуваннi потiк нейтронiв виявився значно нижче розрахунковоi величини, що iстотно знижувало бойовi можливостi новоi зброi. Знадобилося ще майже 15 рокiв для того, щоб нейтроннi заряди придбали всi якостi бойовоi зброi. На думку професора Е. Буропа, принципова вiдмiннiсть пристроi нейтронного заряду вiд термоядерного полягаi в рiзнiй швидкостi видiлення енергii: "У нейтронноi бомби видiлення енергii вiдбуваiться набагато повiльнiше. Це щось на зразок пiропатрона уповiльненоi дii". За рахунок цього уповiльнення i зменшуiться енергiя, що йде на освiту ударноi хвилi i свiтлового випромiнювання i, вiдповiдно, зростаi ii видiлення у виглядi потоку нейтронiв. У ходi подальших робiт були досягнутi певнi успiхи в забезпеченнi фокусування нейтронного випромiнювання, що дозволяло не тiльки забезпечувати посилення його вражаючоi дii в певному напрямi, а й знизити небезпеку при його застосуваннi для своiх вiйськ.

У листопадi 1976 року в Невадi були проведенi черговi випробування нейтронного боiзаряду, в ходi яких були отриманi вельми вражаючi результати. У результатi цього в кiнцi 1976 року було прийнято рiшення про виробництво компонентiв нейтронних снарядiв 203-мм калiбру i боiголовок до ракети "Ланс". Пiзнiше, у серпнi 1981 року на засiданнi Групи ядерного планування Ради нацiональноi безпеки США було прийнято рiшення про повномасштабне виробництво нейтронного зброi: 2000 снарядiв до 203-мм гаубицi i 800 боiголовок до ракети "Ланс".

Пiд час вибуху нейтронноi боiголовки основне поразка живим органiзмам наноситься потоком швидких нейтронiв. За розрахунками, на кожну кiлотонну потужностi заряду видiляiться близько 10 нейтронiв, якi з величезною швидкiстю поширюються в навколишньому просторi. Цi нейтрони мають надзвичайно високим вражаючою дiiю на живi органiзми, набагато сильнiше, нiж навiть Y-випромiнювання i ударна хвиля. Для порiвняння зазначимо, що при вибуху звичайного ядерного заряду потужнiстю 1 кiлотонн вiдкрито розташована жива сила буде знищена ударною хвилею на вiдстанi 500-600 м. При вибуху нейтронноi боiголовки тiii ж потужностi знищення живоi сили буде вiдбуватися на вiдстанi приблизно в три рази бiльше.

Утворенi при вибуху нейтрони рухаються зi швидкостями кiлька десяткiв кiлометрiв на секунду. Вриваючись немов снаряди в живi клiтини органiзму, вони вибивають ядра з атомiв, рвуть молекулярнi зв'язки, утворюють вiльнi радикали, що володiють високою реакцiйною здатнiстю, що призводить до порушення основних циклiв життiвих процесiв. При русi нейтронiв у повiтрi в результатi зiткнень з ядрами атомiв газiв вони поступово втрачають енергiю. Це призводить до того, що на вiдстанi близько 2 км iх нищiвну силу практично припиняiться. Для того щоб зменшити руйнiвний дiю супутньоi ударноi хвилi потужнiсть нейтронного заряду вибирають в межах вiд 1 до 10 кт, а висоту вибуху над землею - близько 150-200 метрiв.

За свiдченням деяких американських вчених, в Лос-Аламоськоi i Сандiйской лабораторiях США i у Всеросiйському iнститутi експериментальноi фiзики в Саровi (Арзамас-16) проводяться термоядернi експерименти, в яких поряд з дослiдженнями з отримання електричноi енергii вивчаiться можливiсть отримання чисто термоядерноi вибухiвки. Найбiльш iмовiрним побiчним результатом проведених дослiджень, на iхню думку, може стати полiпшення енерго масового характеристик ядерних боiзарядiв i створення нейтронноi мiнi-бомби. За оцiнками експертiв, такий нейтронний боiзаряд з тротиловим еквiвалентом всього в одну тонну може створити смертельну дозу випромiнювання на вiдстанях 200-400 м.

Нейтронне зброя i потужним оборонним засобом i його найбiльш ефективне застосування можливе при вiдбиттi агресii, особливо в тому випадку, коли супротивник вторгся на територiю, що захищаiться. Нейтроннi боiприпаси i тактичною зброiю та iх застосування найбiльш ймовiрно в так званих "обмежених" вiйнах, в першу чергу в РДвропi. Ця зброя може набути особливого значення для Росii, оскiльки в умовах ослаблення ii збройних сил i зростання загрози регiональних конфлiктiв вона буде змушена робити бiльший наголос в забезпеченнi своii безпеки на ядерну зброю. Застосування нейтронного зброi може бути особливо ефективним при вiдображеннi масованоi танковоi атаки. Вiдомо, що танкова броня на певних вiдстанях вiд епiцентру вибуху (бiльше 300-400 м при вибуху ядерного заряду потужнiстю 1 кт) забезпечуi захист екiпажiв вiд ударноi хвилi i Y-випромiнювання. У той же час швидкi нейтрони проникають через сталеву броню без iстотного ослаблення.

Проведенi розрахунки показують, що при вибуху нейтронного заряду потужнiстю 1 кiлотонн екiпажi танкiв будуть миттiво виведенi з ладу в радiусi 300 м вiд епiцентру i загинуть протягом двох дiб. Екiпажi, що знаходяться на вiдстанi 300-700 м, вийдуть з ладу через декiлька хвилин i протягом 6-7 днiв також загинуть; на вiдстанях 700-1300 м вони виявляться небоiздатними через кiлька годин, а загибель бiльшостi з них розтягнеться протягом декiлькох тижнiв. На вiдстанях 1300-1500 м певна частина екiпажiв отримаi серйознi захворювання i поступово вийде з ладу.

Нейтроннi боiзаряди можуть бути також використанi в системах ПРО для боротьби з боiголовками атакуючих ракет на траiкторii. За розрахунками фахiвцiв, швидкi нейтрони, володiючи високою проникаючою здатнiстю, пройдуть через обшивку боiголовок противника, викличуть поразка iх електронноi апаратури. Крiм того, нейтрони, взаiмодiючи з ядрами урану або плутонiю атомного детонатора боiголовки, викличуть iх розподiл. Така реакцiя буде вiдбуватися з великим видiленням енергii, що, в кiнцевому рахунку, може призвести до нагрiвання i руйнування детонатора. Це, у свою чергу, призведе до виходу з ладу всього заряду боiголовки. Це властивiсть нейтронного зброi було використано в системах протиракетноi оборони США. Ще в серединi 70-х рокiв нейтроннi боiголовки були встановленi на ракетах-перехоплювачiв "Спринт" системи "Сейфгард", розгорнутоi навколо авiабази "Гранд Форкс" (штат Пiвнiчна Дакота). Не виключено, що в майбутнiй системi нацiональноi ПРО США будуть також використанi нейтроннi боiзаряди.

Як вiдомо, вiдповiдно до зобов'язань, оголошеними президентами США та Росii у вереснi-жовтнi 1991 р, всi ядернi артснаряди i боiголовки тактичних ракет наземного базування повиннi бути лiквiдованi. Однак не викликаi сумнiвiв, що в разi змiни вiйськово-полiтичноi ситуацii i прийняття полiтичного рiшення вiдпрацьована технологiя нейтронних боiзарядiв дозволяi налагодити iх масове виробництво в короткий час.

Супер-ЕМРЖ

ВлСупер-ЕМРЖВ» Незабаром пiсля закiнчення Другоi свiтовоi вiйни, в умовах монополii на ядерну зброю, Сполученi Штати вiдновили випробування з метою його вдосконалення та визначення вражаючих факторiв ядерного вибуху. В кiнцi червня 1946 року в районi атолу Бiкiнi (Маршалловi острова) пiд шифром "Операцiя Кроссроудс" були проведенi ядернi вибухи, в ходi яких дослiджувалося нищiвну силу атомноi зброi. У ходi цих випробувальних вибухiв було виявлено нове фiзичне явище - утворення могутнього iмпульсу електромагнiтного випромiнювання (ЕМВ), до якого вiдразу ж був виявлений великий iнтерес. Особливо значним виявився ЕМРЖ при високих вибухах. Влiтку 1958 року були проведенi ядернi вибухи на великих висотах. Першу серiю пiд шифром "Хардтек" провели над Тихим океаном поблизу острова Джонстон. В ходi випробувань були пiдiрванi два заряди мегатонноi класу: "Тек" - на висотi 77 кiлометрiв i "Орiндж" - на висотi 43 кiлометри. У 1962 роцi були продовженi висотнi вибухи: на висотi 450 км пiд шифром "Старфiш" було здiйснено вибух боiголовки потужнiстю 1,4 мегатонни. Радянський Союз також протягом 1961-1962 рр. провiв серiю випробувань, у ходi яких дослiджувалося вплив висотних вибухiв (180-300 км) на функцiонування апаратури систем ПРО.

При проведеннi цих випробувань були зафiксованi могутнi електромагнiтнi iмпульси, якi володiли великою вражаючою дiiю на електронну апаратуру, лiнii зв'язку i електропостачання, радiо-i радiолокацiйнi станцii на великих вiдстанях. З тих пiр вiйськовi фахiвцi продовжували придiляти велику увагу дослiдженню природи цього явища, його вражаючоi дii, способiв захисту вiд нього своiх бойових i забезпечують систем.

Фiзична природа ЕМРЖ визначаiться взаiмодiiю Y-квантiв миттiвого випромiнювання ядерного вибуху з атомами газiв повiтря: Y-кванти вибивають з атомiв електрони (так званi комптоновськi електрони), якi рухаються з величезною швидкiстю в напрямку вiд центру вибуху. Потiк цих електронiв, взаiмодiючи з магнiтним полем Землi, створюi iмпульс електромагнiтного випромiнювання. Пiд час вибуху заряду мегатонноi класу на висотах кiлька десяткiв кiлометрiв напруженiсть електричного поля на поверхнi землi може досягати десяткiв кiловольт на метр.

На основi отриманих в ходi випробувань результатiв вiйськовi фахiвцi США розгорнули на початку 80-х рокiв дослiдження, спрямованi на створення ще одного виду ядерноi зброi третього поколiння тАУ Супер -ЕМРЖ з посиленим виходом електромагнiтного випромiнювання.

Для збiльшення виходу Y-квантiв передбачалося створити навколо заряду оболонку з речовини, ядра якого, активно взаiмодiючи з нейтронами ядерного вибуху, випускають Y-випромiнювання високих енергiй. Фахiвцi вважають, що за допомогою Супер ЕМРЖ можливо створити напруженiсть поля бiля поверхнi Землi порядку сотень i навiть тисяч кiловольт на метр. За розрахунками американських теоретикiв, вибух такого заряду потужнiстю 10 мегатонн на висотi 300-400 км над географiчним центром США - штатом Небраска призведе до порушення роботи радiоелектронних засобiв майже на всiй територii краiни протягом часу, достатнiй для зриву вiдповiдного ракетно-ядерного удару.

Подальший напрямок робiт зi створення Супер- ЕМРЖ було пов'язано з посиленням його вражаючоi дii за рахунок фокусування Y-випромiнювання, що повинно було привести до збiльшення амплiтуди iмпульсу. Цi властивостi Супер -ЕМРЖ роблять його зброiю першого удару, призначеному для виведення з ладу системи державного та вiйськового управлiння, МБР, особливо мобiльного базування, ракет на траiкторii, радiолокацiйних станцiй, космiчних апаратiв, систем енергопостачання i т.п. Таким чином, Супер -ЕМВ маi явно наступальний характер i i дестабiлiзуючим зброiю першого удару.

Проникаючi боiголовки (пенетратора). Пошуки надiйних засобiв знищення високо захищених цiлей призвели вiйськових фахiвцiв США до iдеi використання для цього енергii пiдземних ядерних вибухiв. При зануреннi ядерних зарядiв у ТСрунтi значно зростаi частка енергii, що йде на освiту воронки, зони руйнування i сейсмiчних ударних хвиль. У цьому випадку при iснуючiй точностi МБР i БРПЛ значно пiдвищуiться надiйнiсть знищення "точкових", особливо мiцних цiлей на територii супротивника.

Робота над створенням пенетратора була розпочата на замовлення Пентагону ще в серединi 70-х рокiв, коли концепцii "контр силового" удару надавалося прiоритетне значення. Перший зразок проникаючоi боiголовки був розроблений на початку 80-х рокiв для ракети середньоi дальностi "Першинг-2". Пiсля пiдписання Договору по ракетах середньоi i меншоi дальностi (РСМД) зусилля фахiвцiв США були пере нацiленi на створення таких боiприпасiв для МБР. Розробники новоi боiголовки зустрiлися зi значними труднощами, пов'язаними, перш за все, з необхiднiстю забезпечити ii цiлiснiсть i працездатнiсть при русi в ТСрунтi. Величезнi перевантаження, що дiють на боiзаряд (5000-8000 g, g-прискорення сили тяжiння) пред'являють надзвичайно жорсткi вимоги до конструкцii боiприпасiв.

Вражаюча дiя такоi боiголовки на заглибленi, особливо мiцнi мети визначаiться двома чинниками - потужнiстю ядерного заряду i величиною його заглиблення в ТСрунт. При цьому для кожного значення потужностi заряду iснуi оптимальна величина заглиблення, при якiй забезпечуiться найбiльша ефективнiсть дii пенетратора. Так, наприклад, руйнiвну дiю на особливо мiцнi мети ядерного заряду потужнiстю 200 кiлотонн буде достатньо ефективним при його зануреннi на глибину 15-20 метрiв i воно буде еквiвалентним впливу наземного вибуху боiголовки ракети МХ потужнiстю 600 кт. Вiйськовi фахiвцi визначили, що при точностi доставки боiголовки - пенетратора, характерною для ракет МХ i "Трайдент-2", ймовiрнiсть знищення ракетноi шахти або командного пункту противника одним боiзарядiв, вельми висока. Це означаi, що в цьому випадку ймовiрнiсть руйнування цiлей буде визначатися лише технiчною надiйнiстю доставки боiголовок.

Очевидно, що проникаючi боiголовки призначенi для знищення центрiв державного та вiйськового управлiння противника, МБР, що знаходяться в шахтах, командних пунктiв тощо Отже, пенетратора i наступальним, "контр соловою" зброiю, призначеним для нанесення першого удару i в силу цього мають дестабiлiзуючий характер. Значення проникаючих боiголовок, у разi прийняття iх на озброiння, може значно зрости в умовах скорочення стратегiчних наступальних озброiнь, коли зниження бойових можливостей з нанесення першого удару (зменшення кiлькостi носiiв i боiголовок) вимагатиме пiдвищення ймовiрностi ураження цiлей кожним боiприпасом. У той же час для таких боiголовок необхiдно забезпечувати досить високу точнiсть влучення в цiль. Тому розглядалася можливiсть створення боiголовок - пенетратора, оснащених системою самонаведення на кiнцевiй дiлянцi траiкторii, подiбно високоточнiй зброi.

Рентгенiвський лазер з ядерноi накачуванням. У другiй половинi 70-х рокiв в Лiверморськоi радiацiйноi лабораторii були розпочатi дослiдження зi створення "протиракетного зброi XXI столiття" - рентгенiвського лазера з ядерним збудженням. Це зброя з самого початку замишлялося в якостi основного засобу знищення радянських ракет на активнiй дiлянцi траiкторii, до подiлу боiголовок. Нового зброi присвоiли найменування - "зброя залпового вогню".

У схематичному виглядi нову зброю можна представити у виглядi боiголовки, на поверхнi якоi змiцнюiться до 50 лазерних стрижнiв. Кожен стрижень маi два ступенi свободи i подiбно гарматного ствола може бути автономно направлений в будь-яку точку простору. Уздовж осi кожного стрижня, довжиною кiлька метрiв, розмiщуiться тонка дрiт з щiльного активного матерiалу, "такого як золото". Усерединi боiголовки розмiщуiться потужний ядерний заряд, вибух якого повинен виконувати роль джерела енергii для накачування лазерiв. За оцiнками деяких фахiвцiв, для забезпечення ураження атакуючих ракет на дальностi понад 1000 км знадобиться заряд потужнiстю кiлька сотень кiлотонн. Усерединi боiголовки також розмiщуiться система прицiлювання з швидкодiючим комп'ютером, що працюi в реальному масштабi часу.

Для боротьби з радянськими ракетами вiйськовими фахiвцями США була розроблена особлива тактика його бойового використання. З цiiю метою ядерно-лазернi боiголовки пропонувалося розмiстити на балiстичних ракетах пiдводних човнiв (БРПЛ). У "кризовоi ситуацii" або в перiод пiдготовки до нанесення першого удару пiдводного човна, оснащенi цими БРПЛ, повиннi таiмно висунутися в райони патрулювання i зайняти бойовi позицii якомога ближче до позицiйних районах радянських МБР: у пiвнiчнiй частинi РЖндiйського океану, в Аравiйському, Норвезькому, Охотському морях. При надходженнi сигналу про старт радянських ракет проводиться пуск ракет пiдводних човнiв. Якщо радянськi ракети пiднялися на висоту 200 км, то для того, щоб вийти на дальнiсть прямоi видимостi, ракетам з лазерними боiголовками необхiдно пiднятися на висоту близько 950 км. Пiсля цього система управлiння спiльно з комп'ютером виробляi наведення лазерних стрижнiв на радянськi ракети. Як тiльки кожен стрижень займе положення, при якому випромiнювання буде потрапляти точно в цiль, комп'ютер подасть команду на пiдрив ядерного заряду.

Величезна енергiя, що видiляiться при вибуху у виглядi випромiнювань, миттiво переведе активна речовина стрижнiв (дрiт) у плазмове стан. За мить ця плазма, охолоджуючись, створить випромiнювання в рентгенiвському дiапазонi, що поширюiться в безповiтряному просторi на тисячi кiлометрiв у напрямку осi стрижня. Сама лазерна боiголовка через кiлька мiкросекунд буде зруйнована, але до цього вона встигне послати потужнi iмпульси випромiнювання в бiк цiлей. Поглинаючись в тонкому поверхневому шарi матерiалу ракети, рентгенiвське випромiнювання може створити в ньому надзвичайно високу концентрацiю тепловоi енергii, що викличе його вибухоподiбний випаровування, що приводить до утворення ударноi хвилi i, в кiнцевому рахунку, до руйнування корпусу.

Проте створення рентгенiвського лазера, який вважався нарiжним каменем рейганiвськоi програми СОРЖ, зустрiлося з великими труднощами, якi поки не вдалося подолати. Серед них на перших мiсцях стоять складностi фокусування лазерного випромiнювання, а також створення ефективноi системи наведення лазерних стрижнiв. Першi пiдземнi випробування рентгенiвського лазера були проведенi в штольнях Невади в листопадi 1980 року пiд кодовою назвою "Дофiн". Отриманi результати пiдтвердили теоретичнi викладки вчених, однак, вихiд рентгенiвського випромiнювання виявився досить слабким i явно недостатнiм для знищення ракет. Пiсля цього була серiя випробувальних вибухiв "Екскалiбур", "Супер-Екскалiбур", "Котедж", "Романо", в ходi яких фахiвцi переслiдували головну мету - пiдвищити iнтенсивнiсть рентгенiвського випромiнювання за рахунок фокусування. В кiнцi грудня 1985 року був проведений пiдземний вибух "Голдстоун" потужнiстю близько 150 кт, а в квiтнi наступного року - випробування "Майтi Оук" з аналогiчними цiлями. В умовах заборони на ядернi випробування на шляху створення цiii зброi виникли серйознi перешкоди.

Необхiдно пiдкреслити, що рентгенiвський лазер i, перш за все, ядерною зброiю i, якщо його пiдiрвати поблизу поверхнi Землi, то вiн буде мати приблизно таким же вражаючим дiiю, що i звичайний термоядерний заряд такоi ж потужностi.

Гiперзвукова шрапнель

ВлГiперзвукова шрапнельВ». У ходi робiт за програмою СОРЖ, теоретичнi розрахунки та результати моделювання процесу перехоплення боiголовок противника показали, що перший ешелон ПРО, призначений для знищення ракет на активнiй дiлянцi траiкторii, повнiстю вирiшити це завдання не зможе. Тому необхiдно створити бойовi засоби, здатнi ефективно знищувати боiголовки у фазi iх вiльного польоту. З цiiю метою фахiвцi США запропонували використовувати дрiбнi металевi частки, розiгнанi до високих швидкостей з допомогою енергii ядерного вибуху. Основна iдея такоi зброi полягаi в тому, що при високих швидкостях навiть маленька щiльна частка (масою не бiльше грама) буде мати велику кiнетичну енергiю. Тому при зiткненнi з метою частинка може пошкодити або навiть пробити оболонку боiголовки. Навiть у тому випадку, якщо оболонка буде тiльки пошкоджена, то при входi в щiльнi шари атмосфери вона буде зруйнована в результатi iнтенсивного механiчного впливу i аеродинамiчного нагрiву. Природно, при влучень такий частки в тонкостiнну надувну помилкову мету, ii оболонка буде пробита i вона у вакуумi вiдразу ж втратить свою форму. Знищення легких хибних цiлей значно полегшить селекцiю ядерних боiголовок i, тим самим, сприятиме успiшнiй боротьбi з ними.

Передбачаiться, що конструктивно така боiголовка буде мiстити ядерний заряд порiвняно невеликоi потужностi з автоматичною системою пiдриву, навколо якого створюiться оболонка, що складаiться з безлiчi дрiбних металевих вражаючих елементiв. При масi оболонки 100 кг можна отримати понад 100 тисяч осколкових елементiв, що дозволить створити порiвняно велику i щiльне полi поразки. У ходi вибуху ядерного заряду утворюiться розпечений газ - плазма, який, розлiтаючись з величезною швидкiстю, захоплюi за собою i розганяi цi щiльнi частинки. Складним технiчним завданням при цьому i збереження достатньоi маси осколкiв, оскiльки при iх обтiканнi високошвидкiсним потоком газу буде вiдбуватися вiднесення маси з поверхнi елементiв.

У США була проведена серiя випробувань по створенню "ядерноi шрапнелi" за програмою "Прометей". Потужнiсть ядерного заряду в ходi цих випробувань становила всього декiлька десяткiв тонн. Оцiнюючи вражаючi можливостi цiii зброi, слiд мати на увазi, що в щiльних шарах атмосфери частинки, якi рухаються зi швидкостями бiльше 4-5 кiлометрiв на секунду, будуть згоряти. Тому "ядерну шрапнель" можна застосовувати тiльки в космосi, на висотах бiльше 80-100 км, в умовах безповiтряного простору. Вiдповiдно до цього, шрапнельнi боiголовки можуть з успiхом застосовуватися, крiм боротьби з боiголовками i помилковими цiлями, також як проти космiчноi зброi для знищення супутникiв вiйськового призначення, зокрема, входять в систему попередження про ракетний напад (СПРН). Тому можливо його бойове використання в першому ударi для "заслiплення" супротивника.

Розглянутi вище рiзнi види ядерноi зброi аж нiяк не вичерпують усiх можливостей у створеннi його модифiкацiй. Це, зокрема, стосуiться проектiв ядерноi зброi з посиленим дiiю повiтряноi ядерноi хвилi, пiдвищеним виходом Y-випромiнювання, посиленням радiоактивного зараження мiсцевостi (типу горезвiсноi "кобальтовоi" бомби) i iн

Останнiм часом в США розглядаються проекти ядерних зарядiв над малiй потужностi: мiнi - ньюкс (потужнiсть сотнi тонн), мiкро - ньюкс (десятки тонн), таiмно - ньюкс (одиницi тонн), якi крiм малоi потужностi, повиннi бути значно бiльш "чистими", нiж iх попередники. Процес вдосконалення ядерноi зброi триваi i не можна виключити появи в майбутньому надмiнiатюрних ядерних зарядiв, створених на основi використання надважких трансплутонiiвих елементiв з критичною масою вiд 25 до 500 грамiв. У трансплутонiiвого елемента курчатова величина критичноi маси складаi близько 150 грамiв. Зарядний пристрiй при використаннi одного з iзотопiв калiфорнiю буде мати настiльки малi розмiри, що, володiючи потужнiстю в кiлька тонн тротилу, може бути пристосоване для стрiльби з гранатометiв i стрiлецькоi зброi.

Висновок

Все вищесказане свiдчить про те, що використання ядерноi енергii у вiйськових цiлях володii значними потенцiйними можливостями i продовження розробок в напрямку створення нових зразкiв зброi може призвести до "технологiчного прориву", який знизить "ядерний порiг", надасть негативний вплив на стратегiчну стабiльнiсть. Заборона всiх ядерних випробувань якщо i не перекриваi повнiстю шляхи розвитку i вдосконалення ядерноi зброi, то значно гальмуi iх. У цих умовах особливого значення набуваi взаiмна вiдкритiсть, довiрливiсть, лiквiдацiя гострих суперечностей мiж державами i створення, у кiнцевому рахунку, ефективноi мiжнародноi системи колективноi безпеки.

Вместе с этим смотрят:

Военнослужащий тАФ специалист, в совершенстве владеющий оружием и военной техникой

Вооруженные силы и военное искусство армии США во Второй Мировой войне

Защита рабочих, служащих (персонала) и населения при аварии с выбросом сильнодействующих ядовитых веществ

Збройнi сили

История и перспективы развития метрологического обеспечения ВВТ