Лiнгвокультурнi особливостi перекладу англiйських юридичних термiнiв украiнською мовою

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Переклад як лiнгквокультурне явище

1.1 Теоретичнi проблеми перекладу

1.2 Екстралiнгвiстичнi аспекти перекладу

Роздiл 2. Основнi проблеми перекладу текстiв з юриспруденцii

2.1 Юридичний переклад та його особливостi

2.2 Порiвняльна характеристика англосаксонськоi i романо-германськоi правовоi системи

2.3 Культурологiчнi i соцiологiчнi аспекти перекладу юридичного тексту

Роздiл 3. Основнi проблеми перекладу текстiв з юриспруденцii

3.1 Переклад прислiвникiв herein/therein i подiбних

3.2 Особливостi перекладу термiнологiчноi синонiмii юридичноi лiтератури

3.3 Прийоми перекладу текстiв з юриспруденцii

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Переклад текстiв юридичноi тематики справа досить складна. Насиченi вузькоспецiальною термiнологiiю, правознавчi тексти потребують вiд перекладача не лише високого рiвня квалiфiкацii у знаннi граматики i лексики мови, обiзнаностi у галузi юриспруденцii, але i знання культури народу носiя мови перекладу. Мова тАУ це не лише засiб спiлкування нацii, але i вмiстище культурологiчноi, соцiологiчноi i iсторичноi iнформацii про народ. Головну роль у зв'язку з цим, вiдiграi не тiльки володiння соцiальними знаннями правових норм, юридичноi термiнологii, судово-процесуальних систем, але i особистiснi якостi перекладача, оскiльки переклад будь-якого тексту передбачаi взаiмодiю суверенних нацiональних мов, i, вiдповiдно, культурних концептiв.

Тема дослiдження тАУ культурологiчнi та соцiологiчнi аспекти перекладу текстiв з юриспруденцii.

Актуальнiсть дослiдження зумовлена тим, що на сьогоднi питання розгляду мови у аспектi ii взаiмодii з культурою i суспiльством i, з одного боку, недостатньо поширеним i розкритим, а з iншого, тим, що переклад галузевих текстiв саме з точки зору iх кореляцii з культурологiчними i соцiологiчними аспектами життя i важливою проблемою перекладацькоi дiяльностi.

Мета дослiдження тАУ розкрити культурологiчнi та соцiологiчнi аспекти перекладу юридичноi лiтератури, i на прикладi оригiнальних текстiв з англiйськоi юриспруденцii показати, за допомогою яких прийомiв перекладач повинен передавати усi особливостi культури мови носiя мовою перекладу. Реалiзацiя поставленоi мети передбачаi вирiшення наступних завдань:

1) охарактеризувати основнi проблеми перекладу, повтАЩязанi зi специфiкою культурних i соцiальних явищ, якi безпосередньо вiдображенi у мовi народу;

2) уточнити визначення явища перекладу юридичноi лiтератури i охарактеризувати його особливостi;

3) встановити, якi саме культурологiчнi i соцiологiчнi аспекти мають враховуватися пiд час перекладу текстiв з юриспруденцii;

4) розкрити проблему перекладу синонiмiчноi лексики, якою насичена юридична лiтература;

5) назвати основнi прийоми перекладу правознавчих текстiв з урахуванням iх соцiокультурних особливостей;

6) на основi конкретних прикладiв показати проблеми перекладу, повтАЩязанi iз культурологiчними та соцiологiчними аспектами.

ОбтАЩiктом дослiдження i соцiологiчнi i культурологiчнi аспекти англомовного середовища як екстралiнгвiстичнi фактори текстовоi органiзацii у галузi юриспруденцii.

Предмет дослiдження становлять особливостi перекладацьких стратегiй у вiднайденi способiв вiдтворення культурних i соцiальних явищ в украiнських перекладах англомовноi юридичноi лiтератури.

Фактичним матерiалом дослiдження послужили тексти з оригiнальноi юридичноi лiтератури iз перiодичних видань та iх переклади. Теоретичною базою даного дослiдження стали науковi працi вiдомих вчених, таких як, А.С. Вагапов, В.С. Виноградов, С.В.Власенко, М.Г. Гамзатов, Т.В. Губаiва, Ю.М. Лотман, В.Н. Комiсаров, О. Кононов, В.О. Навроцький, В.Ф. Назаров, А.Д. Швейцар, РД. В. Щiпотiна.

Для розвтАЩязання поставлених завдань у роботi застосовано комплексну методику дослiдження. Основними методами дослiдження зазначеноi теми послужили описовий i зi ставний методи, а також комплексний контекстуально-перекладознавчий аналiз.

Наукова новизна здобутих результатiв полягаi в тому, що на основi ретельного опрацювання зiбраного матерiалу зроблено спробу розкрити проблему перекладу з урахуванням культурологiчних i соцiологiчних особливостей юридичних текстiв. Уперше звертаiться особлива увага перекладачiв на те, що, окрiм досконалого володiння iноземною мовою, юридичний переклад потребуi вузькоспецiальних знань i широкого спектру додаткових знань про краiну, ii культуру, особливостi iсторичного розвитку та соцiальну органiзацiю суспiльства. На основi вивчення наукових джерел з перекладознавства, лiнгвокультурологii, юридичноi лiнгвiстики i iнших лiнгвiстичних дисциплiн зiбрано, охарактеризовано i проiлюстровано на прикладах основнi перекладацькi прийоми вiдтворення соцiокультурних явищ англомовних правових текстiв в украiнських перекладах.

Теоретичне значення дослiдження полягаi в тому, що його результати становлять певний внесок у розвиток теоретичних аспектiв перекладознавства, повтАЩязаних з екстралiнгвiстичними факторами розвитку мови, якi включають тАУ культурологiчнi i соцiологiчнi особливостi народу носiя мови перекладу, i зокрема жанрово-стилiстичних теорii перекладу.

Практична цiннiсть роботи визначаiться тим, що ii результати можна застосовувати для розвтАЩязання практичних проблем, повтАЩязаних з англо-украiнським перекладом текстiв з юриспруденцii. Запропонований аналiз опрацьованоi лiтератури може бути використаний у подальших наукових дослiдженнях перекладу галузевоi лiтератури, а саме для вивчення впливу екстралiнгвiстичних факторiв на мову, i урахування цього явища пiд час перекладу.

РОЗДРЖЛ 1. ПЕРЕКЛАД ЯК ЛРЖНГВОКУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ

1.1Теоретичнi проблеми перекладу

Поширеною i думка, що успiх перекладацькоi дiяльностi залежить в першу чергу вiд квалiфiкацii i таланту перекладача, вiд того, наскiльки добре вiн володii iноземною i рiдною мовою, тобто вiд чинникiв суб'iктивних. З даноi точки зору навчання перекладачiв може обмежитися практичними курсами iноземноi i рiдноi мови. Проте при такому пiдходi поза увагою залишаiться цiлий ряд об'iктивних чинникiв, до яких входять i лiнгвокультурнi аспекти перекладацькоi дiяльностi.

Мова тАУ це те, що лежить на поверхнi буття людини в культурi, тому починаючи з XIX ст. проблема взаiмозв'язку, взаiмодii мови i культури i однiiю з центральних в мовознавствi. Першi спроби вирiшення цiii проблеми убачають в працях В.Гумбольдта (1985), основнi положення концепцii якого можна звести до наступного: 1) матерiальна i духовна культура утiлюються в мовi; 2) всяка культура нацiональна, ii нацiональний характер виражений в мовi за допомогою особливого бачення свiту; мовi властива специфiчна для кожного народу внутрiшня форма (ВФ); 3) ВФ мови тАУ це вираження "народного духу", його культури; 4) мова i опосередкована ланка мiж людиною i навколишнiм свiтом[7, с.112]. Концепцiя В.Гумбольдта отримала своiрiдну iнтерпретацiю в роботi А. А. Потебнi "Думка i мова", в роботах Ш. Баллi, Же. Вандрiiза, И. А. Бодуiна де Куртене, Р.О.Якобсона i iнших дослiдникiв.

У лiнгвiстицi XXI ст. активно розробляiться пiдхiд, в якому мова розглядаiться як культурний код нацii, а не просто засiб комунiкацii i пiзнання. Фундаментальнi основи такого пiдходу були закладенi працями В.Гумбольдта, А.А.Потебнi i iнших учених. Наприклад, В. Гумбольдт стверджував: "Межi мови моii нацii означають межi мого свiтогляду" [7,с.111]. Мова не тiльки вiдображаi реальнiсть, але iнтерпретуi ii, створюючи особливу реальнiсть, в якiй живе людина [14, с.6]. А. М. Хайдеггер, видатний мислитель нашого часу, назвав мову "будинком буття". Тому i лiнгвiстика, як наука про мову, займаi авангарднi методологiчнi позицii в системi гуманiтарного знання i обiйтися без ii допомоги при вивченнi культури неможливо.

У звтАЩязку з цим перед перекладачем, як людиною, яка виступаi транслятором особливоi iнформацii про культуру та етнос носiя, постають новi задачi. А саме, досконале оволодiння не лише граматикою та лексикою мови перекладу, але i специфiчними, властивими тiльки даному народу носiю мови, знаннями про культурнi i соцiальнi особливостi краiни. Тому у даному роздiлi ми розглядаiмо переклад у контекстi культури.

Навколишнiй свiт, духовне життя i поведiнка людей вiдбиваються в свiдомостi людини в певних когнiтивних структурах, якi, у свою чергу, реалiзуються i структуруються в мовних категорiях i формах. Формування i розвиток когнiтивних i мовних структур вiдбуваiться не тiльки пiд впливом зовнiшнiх чинникiв (iнших елементiв культури), але i пiд дiiю своiх внутрiшнiх законiв, що визначають iснування когнiтивних i мовних систем як цiлiсних утворень.

Переклад у питомому розумiннi цього слова означаi точну передачу смислу тексту вихiдною мовою засобами мови перекладу, тобто в iдеалi пiд час перекладу не повинне з'явитися нове повiдомлення. М. Л. Гаспаров пiдкреслюi, що "процес перекладу складаiться з двох етапiв: розумiння i оформлення". Переклад в даному розумiннi цього слова тАУ iдеал, якого дуже важко досягти. Тож для виявлення його меж i умов ми будемо використовувати три рiвнi аналiзу: фiлософсько-лiнгвiстичний, культурологiчний i мовний.

1. Фiлософсько-лiнгвiстичний рiвень. Переклад здiйснюiться з однiii природноi мови на iншу. Ю. М. Лотман пiдкреслюi, що природнi мови i вельми недосконалими засобами передачi iнформацii, на вiдмiну вiд штучних тАУ код вiдправника i код адресата не спiвпадають один з одним, але бiльш менш вiдповiдають один одному: тАЮУмовою адекватного перекладу i максимальна вiдповiднiсть кодiв передачi повiдомлення".

2. Культурний рiвень аналiзу допомагаю зрозумiти, чому природнi мови, якi i кодами передачi iнформацii можуть лише частково вiдповiдати одна однiй, але не спiвпадати. Мова i носiiм культури, а культура кожного народу на цивiлiзацiйному рiвнi маi власну, вiдмiнну вiд iнших понятiйну систему. Переклад текстiв одного суспiльства мовою iншого може бути адекватний, якщо цi суспiльства вiдносяться до однiii цивiлiзацii. Переклад текстiв однiii цивiлiзацii мовою iншоi не може бути адекватний через вiдмiннiсть понятiйних систем.

3. Мовний рiвень. Переклад з однiii мови на iншу можливий, якщо в мовi оригiналу i поняття, якi еквiвалентнi i вiдповiднi поняттям мови перекладу, i смисл поняття мови оригiнала i мови перекладу спiвпадаi.

Переклад - це мовний контакт i одночасно явище бiлiнгвiзму. Але цей особливий випадок бiлiнгвiзму на перший погляд може здаватися нецiкавим, бо вiн далеко вiдхиляiться вiд норми. Бiлiнгвiзм професiйного перекладача тАУ це не тiльки знання двох мов, але i умiння знаходити i спiввiдносити комунiкативно рiвноцiннi засоби цих мов з урахуванням особливостей конкретного акту спiлкування, а також знання принципiв, методiв i прийомiв, що створюють таке умiння. Постiйний контакт двох мов в процесi перекладу створюi умови для свiдомого або несвiдомого внесення змiн до мови перекладу пiд впливом мови оригiналу[16, с.37].

При цьому недостатньо квалiфiкованi перекладачi часом порушують норми i узус мови в перекладi, створюючи так звану "перекладацьку мову", яка неодноразово пiддавалася критицi, особливо в областi художнього перекладу. Для дослiдження закономiрностей перекладацькоi дiяльностi великий iнтерес представляють особливостi мови, прямо або побiчно обумовленi культурою носiiв мови[15, с.37].

Переклад тАУ складне багатогранне явище, що вимагаi вiд фахiвця не тiльки бездоганного знання мови, але i умiння розрiзняти смисловi, стильовi вiдтiнки писемного або усного мовлення; знання iсторii мови i, вiдповiдно, розвитку культури суспiльства. Володiння фоновими знаннями про культуру, менталiтет i етнологiчний розвиток народу носiя мови i невiдтАЩiмною складовою успiшноi працi перекладача.

1.2 Екстралiнгвiстичнi аспекти перекладу

У створення лiнгвiстичноi бази сучасного перекладознавства важливий внесок робить i соцiолiнгвiстика, яка вивчаi рiзнi аспекти проблеми "мова i суспiльство". Особливу цiннiсть для теорii перекладу становлять два взаiмодоповнюючi пiдходи до цiii проблеми. З одного боку, мова розглядаiться як iдина соцiально-культурне утворення, що вiдображаi особливостi певного етносу як носiя своii культури, яка видiляi його серед iнших культур. З iншого боку, вивчаються рiзнi види варiативностi в мовi, пов'язанi з неоднорiднiстю i багатограннiстю суспiльного життя, iснуванням соцiальних, професiйних i багатьох iнших вiдмiнностей мiж людьми в рамках однiii i тiii ж культури.

У теоретичному планi нове трактування поняття "культура" отримало подальший розвиток у двох напрямах. З одного боку, почала формуватися нова наукова дисциплiна "культурологiя" як важлива частина глобальноi науки про людину. З iншого боку, традицiйна проблема "мова i культура" отримала нову значущiсть i масштабнiсть. Мова як знаряддя вербальноi комунiкацii i найважливiшою частиною культури, i всi особливостi його структури i функцiонування можуть вважатися проявами культури вiдповiдного мовного (або етнiчного) колективу[15, с. 41].

Для дослiдження закономiрностей перекладацькоi дiяльностi великий iнтерес становлять особливостi мови, прямо або опосередковано зумовленi культурою носiiв мови [11, с.64]. Подiбнi особливостi можуть виявлятися на рiзних рiвнях мовноi структури, у правилах вербальноi комунiкацii, у способах опису позамовноi реальностi. Легко демонструiться соцiально-культурна детермiнованiсть словникового складу мови.

У англiйськiй культурi особливе значення маi слово "noon" тАУ 12 година дня, якi слугують основною точкою вiдлiку часу. Це не тiльки середина дня (midday), але i кiнець ранку (morning), який триваi з пiвночi, частково перекриваючи i темний (night) i свiтлий (day) час доби. До цiii точки вiдлiку прив'язаний i особливий час прийому iжi тАУ "lunch" тАУ на вiдмiну вiд головного ритуалу прийому iжi тАУ "dinner", в серединi або в кiнцi дня. Пiсля головноi точки вiдлiку починаiться "afternoon" (post meridiem), начебто друга половина дня, яка триваi до заходу сонця (before sunset or nightfall). Але "nightfall" тАУ це ж, настання ночi (або, точнiше, темряви), першу частину якоi, мабуть, складаi "evening", оскiльки вона ж може називатися "night". Англiйський чай (tea) подаiться начебто ближче до вечора або в кiнцi другоi половини дня (in the late afternoon), але i ще "supper", який iдять увечерi (якщо "dinner" з'iли в серединi дня) або пiзно вночi. В цiлому, утворюiться своiрiдна картина доби, характерна для англiйськоi культури. Вирiшальну роль вiдiграють соцiально-культурнi чинники пiд час формування у комунiкантiв фонових знань, без яких неможлива iнтерпретацiя мовних висловiв.

Крiм того, рiзнi культури завжди впливали i продовжують впливати одна на одну. Характер пiзнання дiйсностi залежить вiд мови, якою мислить суб'iкт, що пiзнаi свiт. Люди членують свiт, органiзовують його в поняття i розподiляють значення так, як це нав'язуiться iм мовою. Пiзнання не маi об'iктивного, загальнолюдського характеру: схожi явища складаються в рiзнi картини через вiдмiнностi у мисленнi, спричиненi вiдмiнностями мов. Звiдси витiкаi, що повне взаiморозумiння мiж представниками рiзних культур, якi говорять рiзними мовами, принципово неможливе: мови споруджують мiж мисленням людей рiзноi культури бар'iр [15, с.46]. Але мовнi бар'iри, все ж таки, не перешкоджають контактам мiж культурами. В умовах взаiмозв'язку i взаiмозалежностi сучасного свiту рiзнi культури не iзольованi одна вiд одноi, а постiйно контактують i взаiмодiють. Представники однiii культури стикаються з особливостями iнших культур при безпосередньому спiлкуваннi з носiями цих культур у себе в краiнi i поза ii межами або отримують вiдповiдну iнформацiю усно чи письмово, з екрану, з газетних сторiнок, з лiтературних творiв i iнших джерел. До таких джерел, якi сьогоднi набули значного поширення i належать переклади. Розкриваючи своiрiднiсть i багатограннiсть культурних цiнностей, звичаiв i традицiй, переклади сприяють взаiморозумiнню i взаiмоповазi, збагачують культуру кожного народу, роблять великий внесок у розвиток його мови, лiтератури, науки i технiки. Важливу роль вiдiграють переклади в культурi мови перекладу. Вiдомо, що багато нацiональних мов i культур формувалися пiд впливом перекладiв, головним чином, з античних мов (Римська iмперiя пiд впливом культурного спадку Давньоi Грецii).

Але iснуi ще один важливий аспект, який не можна оминути тАУ iснування iдиноi культури i спiльноi мови зовсiм не означаi однорiднiсть культурно-мовного колективу. Для кожного суспiльства характерна наявнiсть численних територiальних, соцiальних, професiйних, вiкових i iнших вiдмiнностей, якi знаходять вiддзеркалення в особливостях застосування мовних засобiв окремими групами людей [11, с.70]. Перш за все, вiдмiнностi у вживаннi засобiв мови пов'язанi з мешканням людей, якi спiлкуються однiiю i тiiю ж мовою, в рiзних краiнах або навiть, в рiзних частинах однiii краiни. Так, iснують британський, американський i австралiйський варiанти англiйськоi мови i рiзновиди нiмецькоi мови в Нiмеччинi, Австрii i Швейцарii, iспанськоi мови в самiй РЖспанii, на Кубi i у рядi краiн Латинськоi Америки. В межах однiii краiни можуть iснувати деякi вiдмiнностi у мовi жителiв окремих територiй тАУ так званi територiальнi дiалекти. Англiйська мова в пiвнiчно-схiдних штатах США вiдрiзняiться вiд мови жителiв пiвденних штатiв або штатiв Середнього Заходу, а нiмцi в Баварii говорять не так, як жителi Берлiна. Для теорii перекладу iснування територiальних дiалектiв представляi iнтерес, головним чином, у зв'язку з практичними проблемами, якi вони створюють для перекладача. Використання в оригiналi форми таких дiалектiв може мати двоякий характер. З одного боку, дiалект може бути рiзновидом мови, що використовуiться в процесi спiлкування, тобто виступати як початкова мова. З iншого боку, дiалектнi форми можуть уживатися з метою мовноi характеристики окремих персонажiв.

Отже, при перекладi, слiд звертати особливу увагу не тiльки на граматичнi конструкцii, але i на культурологiчнi i соцiологiчнi особливостi народу носiя мови. Необхiдно володiти достатньо широкою базою фонових знань. Особливу увагу, пiд час перекладу, слiд придiляти явищам або поняттям, що наявнi у культурi носiiв мови оригiналу, але вiдсутнi у культурi носiiв мови перекладу, такi явища i поняття потребують не лише особливих навичок вiд перекладача, але i постiйного поповнення запасу рiзногалузевих знань i розширення власного кругозору. Це стосуiться i перекладу науково-технiчноi лiтератури, зокрема юридичноi, яка мiстить велику специфiчних, властивих лише певнiй краiнi понять, особливостей.

РОЗДРЖЛ 2. ОСНОВНРЖ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТРЖВ З ЮРИСПРУДЕНЦРЖРЗ

Незнання закону не звiльнюi

вiд вiдповiдальностi.

А от знання нерiдко звiльнюi.

Станiслав РДжi Лець

2.1 Юридичний переклад та його особливостi

Юридичний переклад тАФ це переклад текстiв, що вiдносяться до областi права i використовуються для обмiну юридичною iнформацiiю мiж людьми, якi спiлкуються рiзними мовами. Оскiльки право i наочною областю, пов'язаною з соцiально-полiтичними i культурними особливостями краiни, юридичний переклад i складним завданням. Для адекватноi передачi юридичноi iнформацii мова юридичного перекладу повинна бути особливо точною, ясною i достовiрною [4, с.130].

Залежно вiд типу юридичних документiв, що перекладаються, юридичний переклад пiдроздiляiться на:

тАвВаВаВаВаВаВаВа переклад законiв i нормативно-правових актiв i iх проектiв;

тАвВаВаВаВаВаВаВа переклад договорiв;

тАвВаВаВаВаВаВаВа переклад юридичних висновкiв i меморандумiв;

тАвВаВаВаВаВаВаВа переклад апостiлей i нотарiальних свiдоцтв;

тАвВаВаВаВаВаВаВа переклад установчих документiв юридичних осiб;

тАвВаВаВаВаВаВаВа переклад довiреностей;

Юридичнi документи i теоретичнi роботи повиннi перекладати тiльки професiйнi перекладачi, що спецiалiзуються на юридичному перекладi. Як правило, вони мають вiдповiдну юридичну освiту або, як мiнiмум, значний досвiд перекладiв юридичноi тематики. Помилки у перекладi тексту договору можуть призвести, наприклад, до спричинення матерiального збитку i пред'явлення судового позову, за що несе вiдповiдальнiсть перекладач.

При перекладi тексту з областi права перекладачевi не можна забувати наступне. Початковий текст органiзований вiдповiдно до правовоi системи, наявноi у конкретнiй краiнi, що знаходить своi вiддзеркалення у юридичних формулюваннях цього тексту, а текст перекладу призначений для використання в рамках iншоi правовоi системи з характерними саме для неi юридичними формулюваннями.

Крiм термiнологiчних лакун, або вiдсутностi вiдповiдних лексичних еквiвалентiв, перекладачевi слiд пам'ятати, що текстовi конвенцii в початковiй мовi часто залежать вiд культурних особливостей i можуть не вiдповiдати конвенцiям тексту перекладу. У мовних конструкцiй, як зазначаi Гамзатов, характерних для вихiдноi мови, немаi прямих еквiвалентiв у мовi перекладу. У зв'язку з цим до завдань перекладача входить вiднайдення конструкцiй в мовi перекладу, якi мають функцii, аналогiчнi функцiям конструкцiй початковоi мови [12].

Як робочi джерела iнформацii перекладачi юридичних текстiв часто звiряються з юридичними словниками, особливо з двомовними. До них слiд вiдноситися з обережнiстю, оскiльки бiльшiсть двомовних юридичних словникiв тАФ низькоi якостi, i iх використання може привести до помилок в перекладi. При цьому з метою юридичного перекладу на загальнi двомовнi словники взагалi не можна спиратися [4, с.131].

Неодмiнним етапом процесу юридичного перекладу документiв i редагування тексту перекладу iншою особою, бажано юристом, або консультативний переклад.

Вiдмiнною рисою перекладу текстiв з юриспруденцii i юридично завiрений переклад. Юридично завiрений переклад тАФ переклад, виконаний сертифiкованим перекладачем або завiрений в нотарiальному порядку.

Здiйснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно вiдступаi вiд структурноi i смисловоi вiдповiдностi мiж двома сторонами комунiкацii на користь iх рiвноцiнностi в планi дii [4, с.133]. Юридичний документ, письмовий носiй перекладноi юридичноi iнформацii, маi текстовi особливостi, своiрiдний мовне вираження. Не дивлячись на наявнi суперечностi в поглядах учених-лiнгвiстiв i юристiв, бiльшiсть погоджуються з тим, що будь-який текст маi лексичну, логiчну i граматичну основи, певним чином органiзований з метою передачi iнформацii. Немаi сумнiву, що юридичнi тексти у перекладi з iноземноi мови мовою перекладу незалежно вiд iх функцiонального призначення i прагматичноi ролi мають такi ж основи.

Юридичний переклад, як i будь-який переклад галузевоi лiтератури потребуi значноi бази знань перекладача та обiзнаностi, у рiзних сферах дiяльностi i наукових галузях. Особливо, якщо справа стосуiться перекладу текстiв англiйськоi мови украiнською i навпаки, адже Украiна i Великобританiя (i звичайно ж США) належать до рiзних правових систем. Украiна належить до романо-германськоi або континентальноi юридичноi системи, а Великобританiя i США до англосаксонськоi. Це зумовлено особливостями географiчного положення, iсторичного розвитку i культурних традицiй краiн, i як наслiдок юридичнi документи тАУ контракти, договори, угоди, домовленостi тАУ значно рiзняться за своiю структурою i вiдрiзняються вживаною лексикою, iснуючими поняттями тощо. Тож у наступному пiдроздiлi ми бiльш детально розглянемо головнi вiдмiнностi правових систем обох краiн.

2.2 Порiвняльна характеристика англосаксонськоi i романо-германськоi правовоi системи

Не може iснувати жодноi юридичноi норми, яка б не входила до певного iнституту i до певноi галузi права. На формування i розвиток системи права впливають система джерел, форма права, правовi iдеi, принципи, полiтичнi цiлi i завдання. Тому в рiзних краiнах при одному типi держав можуть скластися рiзi системи права [6, с.115].

Правова система суспiльства тАУце система всiх юридичних явищ, що iснують у певнiй державi або в групi однотипних держав [21, с.89].

На сучасному етапi розвитку людства можна видiлити наступнi правовi системи:

1. Романо-германський тип правовоi системи (краiни континентальноi РДвропи: РЖталiя, Францiя, РЖспанiя, Португалiя, Нiмеччина, Австрiя, Швейцарiя та iн.).

2. Англо-американський тип правовоi системи (Англiя, Пiвнiчна РЖрландiя, США, Канада, Австралiя, Нова Зеландiя, деякою мiрою тАФ колишнi колонii Британськоi iмперii (нинi 36 краiн i членами Спiвдружностi) та iн.).

3. Змiшаний тип правовоi системи виник на стику двох класичних типiв правовоi системи: романс-германськоi та англо-американськоi i маi специфiчнi риси.

4. Релiгiйно-традицiйний тип правовоi системи.

Роблячи порiвняння романо-германськоi та англосаксонськоi правових систем, слiд вiдмiтити, що в обох цих правових системах в основу було покладено варварське та римське право. Але вплив останнього в Англii був мiнiмальним, на вiдмiну вiд краiн континентальноi РДвропи. Саме тому в Англii право базувалось не на теорii, а правовiй практицi, отже тАУ стало прецедентним. РЖншим важливим джерелом англосаксонськоi правовоi системи (поряд з правовим прецедентом) стали укази центральноi влади, оскiльки тут в середнi вiки зберiгалась сильна центральна влада, в той час як на континентi запанувала феодальна роздробленiсть. Тобто iсторичнi вiдмiнностi обумовили формування особливостей кожноi з цих правових систем.

Прецедентне право Англii, яка стала батькiвщиною англосаксонськоi правовоi системи, суттiво вплинуло на правовий розвиток багатьох краiн свiту. Воно стало пануючим у США, Канадi, Австралii, РЖндii, Новiй Зеландii та iнших краiнах (переважно у колишнiх англiйських колонiях).

До особливостей англосаксонськоi правовоi системи належить наявнiсть двох видiв норм: законодавчих та прецедентних. Першi являють собою (як i в романо-германськiй правовiй системi) загальнi правила поведiнки. Водночас другi (прецедентнi) тАУ становлять певну частину судового рiшення з конкретноi справи. Англiйськi юристи вiдносять до прецедентноi норми (тАЮratio decidendi"), по-перше, юридичнi висновки зi справ, а, по-друге, аргументацiю, мотиви рiшення. Цi два елементи становлять сутнiсть рiшення. Решта являi собою тАЮпохiдне висловлювання" (тАЮobiter dictum")[21,с. 92].

Так у Великобританii, де i було засновано англосаксонську систему права, рiшення iнстанцii вищого порядку тАУ палати лордiв тАУ обов'язковi для всiх iнших судiв. Апеляцiйний суд, який складаiться з двох вiддiлень (цивiльного i кримiнального), зобов'язаний дотримуватися прецедентiв палати лордiв i керуватися своiми власними, а його рiшення обов'язковi для всiх судiв нижчого порядку. Верховний суд зв'язаний прецедентами обох iнстанцiй вищого порядку, його рiшення обов'язковi для всiх пiдпорядкованих iнстанцiй, а також впливають на розгляд справ у вiддiленнях Верховного суду [18, с.154].

Як i решта краiн романо-германськоi правовоi системи, Украiна i краiною кодифiкованого права (причому протягом останнього десятилiття вiдбулось оновлення кодексiв тАУ замiсть старих, заснованих на соцiалiстичнiй правовiй системi, було створено новi, заснованi на принципах романо-германського права). Ще однiiю рисою, яка засвiдчуi, що система права в Украiнi на принципах романо-германськоi правовоi системи i верховенство закону, який i головним джерелом права. Тенденцii Украiни до iвроiнтеграцii також мають бути повтАЩязанi з приведенням ii законодавчоi бази у вiдповiднiсть до iвропейських стандартiв тАУ тобто до сучасноi концепцii романо-германськоi правовоi системи.

Отже, правовi системи Украiни i Великобританii значно вiдрiзняються, що безпосередньо вiдображаiться в юридичних документах i текстах правознавчого характеру. В даний час, англiйське право маi потрiйну структуру: загальне право тАУ основне джерело, право справедливостi, що доповнюi i корегуi, i статутне право тАУ писане право парламентського походження. В той час, як юристи континентальноi РДвропи розглядають право як сукупнiсть перед встановлених правил, для тих, хто належить до англосаксонськоi системи тАУ це в основному те, до чого прийде судовий розгляд. На континентi юристи перш за все цiкавляться тим, як регламентована дана ситуацiя; у англосакськiй системi тАУ увага зосереджуiться на тому, в якому порядку вона повинна бути розглянута, щоб прийти до правильного судового рiшення. Приналежнiсть до рiзних правових систем зумовлюi наявнiсть значних вiдмiнностей у юридичних текстах, з чим i доводиться мати справу перекладачевi. Отже, перекласти текст юридичноi тематики, означаi не лише дати еквiваленти наявнi в словнику iншомовним термiнам, а передати змiст, смисл документу таким чином, щоб вiн був зрозумiлим читачевi, який не володii мовою оригiналу i не знаi всiх тонкощiв правовоi системи краiни мови оригiналу.

2.3Культурологiчнi i соцiологiчнi аспекти перекладу юридичного тексту

Розгляд факторiв перекладу будь-якого тексту в умовах мiжкультурноi комунiкацii будуiться з урахуванням основних особливостей мовноi культури, типу i механiзму соцiального кодування рiдноi i iноземноi мов. Такий пiдхiд дозволяi виявити нову точку зору на рiшення практичних завдань, пов'язаних з проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Головну роль в зв'язку з цим вiдiграi не тiльки володiння соцiальними знаннями правових норм, юридичноi термiнологii, судово-процесуальних систем, але i особистi якостi перекладача, оскiльки переклад будь-якого тексту передбачаi взаiмодiю суверенних нацiональних мов, i, вiдповiдно, культурних концептiв. Для досягнення адекватного перекладу необхiдно володiти специфiкою образiв i пов'язаних з ними програм дiяльностi тих типiв культур, мiж якими ведеться комунiкацiя [27,с.31].

Емпiричним шляхом доведено, що тi або iншi фрагменти дiйсностi, зв'язкiв вiдносин знаходять вiддзеркалення в мовi як суспiльному явищi. Прикладом цього може служити судова мова, яка i розрiзнювальним фактором нацiональних культур. Так, в США судово-юридична тематика i основною складовою частиною масовоi культури цiii краiни. Американський громадянин на пiдсвiдомому рiвнi вiрить в справедливiсть i стабiльнiсть своii правоохоронноi системи. Украiнським громадянам в свою чергу, для досягнення максимально наближеного i адекватного сприйняття чужоi лiнгвокультурноi спiльноти, необхiдно стати учасником комунiкативного процесу, за допомогою текстiв-перекладiв вiдповiдноi юридичноi тематики. Саме переклад i однiiю з форм взаiмодii культур, вiн створюi уявлення про чужу культуру.

На думку чеських лiнгвiстiв В.Матезiуса i В.Прохазки, переклад тАУ це не тiльки змiна мови, але i функцiональна замiна елементiв культури. Така замiна не може бути повною, оскiльки вимогу "переклад повинен читатися як оригiнал" навряд чи можливо виконати в повному обсязi, оскiльки вона передбачаi повну адаптацiю тексту до норм iншоi культури.

Що стосуiться саме юридичних перекладiв, то при аналiзi можливостей еквiвалентного перекладу юридичноi iнформацii з однiii мови на iншу спадають на думку слова славетного французького вченого Р. Давiда, який, порiвнюючи мiж собою поняття англiйського i французького права, зазначав: "На рiвнi понять ми також будемо частково дезорiiнтованi пiсля того як не знайдемо в англiйському правi таких понять, як батькiвська влада, узуфрукт, юридична особа, пiдробка, непереборна сила тощо. Проте ми зустрiнемо такi незнайомi поняття, як довiрча власнiсть, зустрiчне задоволення, естоппель, треспас та iншi, якi нам нi про що не говорять. Не вiдповiдаючи жодному iз знайомих нам понять, термiни англiйського права не перекладаються на iншi мови, як i термiни флори та фауни рiзних клiматiв. Коли цi термiни бажають перекласти за будь-яку цiну, iхнiй смисл, як правило, втрачаiтьсятАж"[12]. Проте слiд наголосити на тому, що цi слова класика зiставного права трохи застарiли, адже бiльшiсть iз наведених ним термiнiв сучасним правознавцями iз краiн як загального, так i континентального права знайома i зрозумiла без перекладу.

Мова права як спецiальна "субмова" маi свiй власний змiст i низку специфiчних якостей, що вiдрiзняються залежно вiд мовноi системи. Тим не менше, переважна бiльшiсть особливостей будь-якоi мови пояснюiться впливом iсторичних, культурних, соцiальних та полiтичних факторiв на ii носiiв. Проте, незважаючи на такi особливостi, перед перекладачем постаi завдання виконати переклад i донести до рецептора перекладу iнформацiю, викладену в оригiналi, адже йому не можна отак просто сказати: "Це не перекладаiться". Сучаснi процеси глобалiзацii певною мiрою "стирають" зазначенi культурнi, соцiальнi та iсторичнi особливостi, що полегшуi роботу перекладача, але це не означаi, що йому (перекладачевi) не потрiбно знати всi цi особливостi [4, с.135].

Рiзнi види перекладацькоi дiяльностi в неоднаковiй мiрi зберiгають близькiсть до перекладу i, вiдповiдно, вiдтворюють оригiнал з бiльшою або меншою повнотою. Оскiльки досягнення iдеального перекладу i не зовсiм можливим, то перекладачевi доводиться йти на рiзного роду компромiси. "Ступiнь же реального наближення двомовноi комунiкацii з перекладом до комунiкацii одномовною, природно, залежить вiд майстерностi перекладача, але також i вiд ряду об'iктивних обставин. До таких, в останню чергу, вiдносяться властивостi тексту, що перекладаiться, i спосiб виконання перекладу" [27, с. 32]. Наприклад, юридичний документ i особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалiзацiю суспiльного призначення i вiдповiдностi правовому узусу.

Вивчення лексичного складу законодавчих текстiв обмежуiться проблемами термiнологii, оскiльки юридична термiнологiя вважаiться основним, найбiльш iнформативним пластом лексики мови законодавства, що сприяi точному i чiткому формулюванню правових розпоряджень.

РОЗДРЖЛ 3. ОСНОВНРЖ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТРЖВ З ЮРИСПРУДЕНЦРЖРЗ

Бiльшiсть юридичних термiнiв

i понять не можуть бути прямо

перекладенi iноземною мовою,

оскiльки це призведе до плутанини.

Адрiан Т. Нортон

3.1 Переклад прислiвникiв herein/therein i подiбних

Пiд час перекладу текстiв юридичноi тематики перекладач стикаiться з великою кiлькiстю займенникiв, якi властивi лише певним галузям науково-технiчноi лiтератури. До них вiдносяться наступнi займенники: herein, hereof, hereby, therein тощо. Цi прислiвники у словнику подаються з вiдмiткою канц., арх., книж., офiц., i з повною впевненiстю можна додати юр. Адже вживання прислiвникiв такого типу i ще однiiю особливiстю англомовноi юридичноi лiтератури. Вони вживаються за наступним загальним правилом тАУ поiднання прислiвника here з прийменниками завжди вiдноситься до документа, що розглядаiться (контракту, договору, закону, гарантii), а поiднання прислiвника there з прийменниками тАУ до найближчого, логiчно повтАЩязаного iменника. Отже наведемо приклади:

1) Pursuant to Article 5.9 hereof, the duration of the Licence for any Significant Gas Discovery Area shall he extended up to a period equal to the applicable Retention Period.

Згiдно з Статею 5.9 даноi угоди, дiя лiцензii для будь-якоi площi з Великими Вiдкритими Запасами Газу продовжуiться на перiод, що дорiвнюi Перiоду Утримки.

2) Contractor hereby agrees to pay to Company as compensation for nonperformance an amount of Ten Thousand Dollar ($10,000) for every Work Unit not accomplished during relevant Phase.

Згiдно даноi угоди, Пiдрядсик погоджуiться виплачувати Компанii у якостi компенсацii за невиконання контрактних забовтАЩязань суму у десять тисяч доларiв за кожну Одиницю Роботи, не виконану протягом вiдповiдного Етапу.

3) All Crude Oil and Condensate produced and saved from the Contract Area shalle measured at the applicable Measurement Point and allocated as set forth hereinafter.

Уся Неочищена Нафта i Конденсат, здобутi i збереженi на контрактнiй Площi, вимiрюються на вiдповiдному Вузлi Облiку i розподiляються, як це викладено далi у данiй Угодi.

4) If the Minister refuses to issue a reconnaissance permit, the Minister must, within 30 days of the decision, in writing notify the applica

Вместе с этим смотрят: