Лiнгвокультурнi особливостi перекладу полiтичного дискурсу

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

НАЦРЖОНАЛЬНИЙ АВРЖАЦРЖЙНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

ГУМАНРЖТАРНИЙ РЖНСТИТУТ

ЛРЖНГВОКУЛЬТУРНРЖ ОСОБЛИВОСТРЖ ПЕРЕКЛАДУ ПОЛРЖТИЧНОГО ДИСКУРСУ

курсова робота

КЛЬОСОВА Олена РЖванiвна

студентка 403 гр.

Науковий керiвник:

старший викладач кафедри

англiйськоi фiлологii i перекладу

РДНЧЕВА Г.Г.

Киiв тАУ 2009

ЗМРЖСТ

Вступ

Роздiл 1. Теоретичне обТСрунтування феномену полiтичного дискурсу

1.1 Дискурс як лiнгвiстичне явище

1.2 Полiтичний дискурс як комунiкативне явище

1.3 Характернi ознаки полiтичного дискурсу

Роздiл 2. Основнi лiнгвокультурологiчнi аспекти перекладу полiтичного дискурсу

2.1 Вiдмiнностi англомовного i украiномовного сучасного полiтичного дискурсу, зумовленi впливом екстралiнгвiстичних чинникiв

2.2 Засоби вiдтворення лiнгвокультурологiчно-маркованих мовних одиниць полiтичного дискурсу пiд час перекладу

2.3 Особливостi iдiостилю мовця i iх адекватна передача пiд час перекладу полiтичного дискурсу

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

Додаток В

полiтичний дискурс переклад iдiостиль

ВСТУП

Наше дослiдження присвячене аналiзу особливостей перекладу полiтичного дискурсу, зумовлених впливом екстралiнгвiстичних факторiв, а саме лiнгвокультурологiчних. Як, вiдомо кожний окремий народ володii своiю власною iсторiiю, культурними традицiями i соцiальним устроiм, вiдображення яких втiлюiться в його мовi. Саме тому останнiм часом в науцi вiдводиться окрема нiша для вивчення процесу перекладу з урахуванням лiнгвокультурних особливостей вихiдного тексту, намагаючись вiднайти найбiльш пiдходящi способи та засоби вiдтворення тексту оригiналу у текстi перекладу.

Актуальнiсть дослiдження зумовлена тим, що полiтичний дискурс i дуже яскравим прикладом насиченостi тексту лiнгвокультурологiчно маркованими одиницями, якi i носiями екстралiнгвiстичноi iнформацii про народ, державу та власне автора вихiдного iншомовного тексту. Не дивлячись на пожвавлення iнтересу до саме цього аспекту полiтичного дискурсу, питання вiдтворення цих маркованих одиниць у текстi оригiналу украiнською мовою залишаiться малодослiдженим. Адже досконалий i повноцiнний переклад дискурсу з урахуванням лiнгвокультурних особливостей потребуi вiд перекладача не лише високого рiвня володiння мовою, але й глибокоi бази фонових знань, а саме вiдомостей про краiну народу носiя мови, якою виконуiться усний або вже виконаний письмовий полiтичний дискурс.

Мета дослiдження полягаi у проведеннi комплексного дослiдження лiнгвокультурних факторiв впливу на процес перекладу украiномовного та англомовного полiтичного дискурсу вiдповiдно англiйською та украiнською мовою, а також вiдтворення екстралiнгвiстичного аспекту вихiдного матерiалу цiльовою мовою.

Реалiзацiя поставленоi мети передбачаi розвтАЩязання низки поставлених завдань:

1) охарактеризувати дискурс як лiнгвiстичне явище, запропонувати найбiльш змiстовне визначення;

2) розкрити суть поняття дискурс як комунiкативного явища та його роль у поза лiнгвiстичному просторi;

3) виявити основнi характеристики дискурсу, виокремивши певнi його вiдмiнностi вiд тексту;

4) провести порiвняльний аналiз англомовного i украiномовного полiтичного дискурсу, для виявлення схожих та вiдмiнних рис, i дiзнатися яким чином це впливаi на процес перекладу;

5) здiйснити комплексний констративно-перекладознавчий аналiз особливостей передачi лiнгвокультурно маркованих лексичних одиниць у цiльовому текстi перекладу англомовного полiтичного дискурсу украiнською мовою i навпаки; виявити основнi засоби вiдтворення лiнгвокультурних особливостей пiд час перекладу;

6) подати визначення такого поняття як iдiостиль сучасного полiтичного дiяча, зтАЩясувавши яким чином впливаi iндивiдуальний iмiдж на формування лiнгвiстичного змiсту дискурсу, а також виокремити засоби вiдтворення особливостей iдiостилю, якi вiддзеркалюються у дискурсi у цiльовому текстi.

ОбтАЩiктом дослiдження i вплив лiнгвокультурологiчних факторiв перекладу на сучасний англомовний i украiномовний полiтичний дискурс.

Предметом дослiдження i особливостi стратегii перекладачiв у вiднайденi способiв та прийомiв вiдтворення лiнгвокультурно маркованих одиниць англомовного та украiномовного дискурсу у перекладах украiнськоi i вiдповiдно англiйською мовою.

Фактичним матерiалом дослiдження послугували такi джерела: звернення президента Украiни Вiктора Ющенко до украiнського народу пiд час iнавгурацii (23 сiчня 2005), стаття ПремтАЩiр-мiнiстра Украiни Юлii Тимошенко "Вирiшальний вибiр Украiни" у iнтернет-виданнi "Daily Times".

Для розвтАЩязання поставлених завдань у роботi застосовано комплексну методику дослiдження. Основними методами аналiзу лiнгвокультурно маркованих одиниць у текстах оригiналу i перекладу i лiнгвостилiстичний аналiз, комплексний контрастивно-перкладознавчий аналiз iз залученням елементiв контекстуального, компонентного, трансформацiйного аналiзiв, а також методу словникових дефiнiцiй.

Наукова новизна здобутих результатiв полягаi в тому, що, хоча дослiдження лiнгвокультурних особливостей перекладу не i новою темою у науковому просторi, але у перекладознавствi не проводилося ще дослiдження щодо вiдтворення екстралiнгвiстичних та етноспецифiчних компонентiв полiтичного дискурсу. Уперше зiставлено основнi прийоми та способи вiднайдення лiнгвокультурних особливостей у перекладi текстiв полiтичноi тематики, та виокремлено найбiльш вдалi та пiдходящi з них.

Теоретичне значення дослiдження полягаi в тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектiв перекладознавства, полiтичноi лiнгвiстики, фiлологii германських мов, лiнгвокультурологii. Результати проведеного дослiдження становлять внесок до зазначених вище наукових дисциплiн i можуть використовуватися у подальшому вивченнi способiв передачi лiнгвокультурологiчно маркованих одиниць не лише пiд час перекладу матерiалiв не лише полiтичного дискурсу, але й дискурсiв iнших тематик.

Практична цiннiсть роботи визначаiться тим, що ii результати можна застосовувати для розвтАЩязання практичних проблем, повтАЩязаних з англо-украiнським та украiно-англiйським перекладом, зокрема перекладом текстiв рiзних тематик. Запропонована схема аналiзу фактичного матерiалу може бути використана для розгляду iнших граматичних проблем перекладу.

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ФЕНОМЕНУ ПОЛРЖТИЧНОГО ДИСКУРСУ

1.1 Дискурс як лiнгвiстичне явище

На теренах сучасного наукового простору поняття дискурсу набуваi широкого спектру рiзноманiтних визначень, якi розмежовуються його приналежнiстю до рiзних сфер як науки, так i суспiльного життя. По-перше дискурс фiгуруi у науцi як лiнгвiстичне явище. А по-друге, вiн i яскравим комунiкативним феноменом, що розкриваi його новi особливостi. Так, наприклад, К. С. Серажим виокремлюi методологiчний, прагматико-семантичний i жанрово-лiнгвiстичний аспекти дискурсу [28, с. 4]. Але спочатку спробуiмо сформулювати загальне визначення поняття дискурсу.

Поняття "дискурс" дуже багатозначне. Воно походить вiд латинського слова discursus, що буквально означало "бiг у рiзних напрямках". Поступово термiн набуваi величезноi кiлькостi рiзноманiтних значень. У перекладi з англiйськоi discourse означаi "мова, мiркування, розмова, бесiда", у французькiй мовi слово discours означаi "дiалогiчна мова, публiчний виступ", у середньовiчнiй латинi вiн мав значення "пояснення, довiд, аргумент у суперечцi, логiчне мiркування", а прикметник дискурсивний у цей же час набуваi стiйкого значення "розумовий, логiчний, опосередкований", на вiдмiну вiд чуттiвого, споглядального, безпосереднього. Частково цим i зумовлюiться те, що чiткого i загальноприйнятого визначення поняття "дискурс", яке б охоплювало всi випадки його вживання, не iснуi [12, с. 23]. Як зазначаi А. Н. Баранов, семантична багатозначнiсть даного термiна прослiдковуiться з моменту його вживання з метою мовознавчого аналiзу [3, с. 170].

У науковiй лiтературi, насамперед лiнгвiстичнiй, слово дискурс, в основному, вживаiться як синонiм слова текст. Причому пiд текстом може розумiтися не тiльки специфiчний продукт мовноi дiяльностi, а й будь-яке явище дiйсностi, що маi знакову природу i певним чином структуроване: наприклад, фiльми, спектаклi, мiтинги, дебати тощо [26]. У сучаснiй науковiй лiтературi не iснуi авторських прав на використання даного термiна. Але вважаiться, що цей термiн ввiв американський дослiдник Харрiс. Щодо вiдмiнностi тексту вiд дискурсу, О. С. Кубрякова зазначаi: "хоча текст i являi собою зразок емерджентного утворення (яке виникаi пiд час здiйснення певного процесу), вiн вивчаiться саме у своiй закiнченiй формi, тобто як дещо кiнцеве. Це й i вiдрiзняi його вiд дискурсу, вивчення якого як би природно передуi процесу його виникнення. У будь-якому випадку, дискурсивний аналiз потребуi вiдновлення цього процесу, навiть якщо дослiджуiться його результат" [21, с. 74].

Вчений Е. Бенвенiст пiд дискурсом розумii "усiляке висловлювання, яке зумовлюi наявнiсть комунiкантiв: адресата, адресанта, а, також, намiри адресанта певним чином впливати на свого спiврозмовника" [7, с. 276-279].

У сучаснiй лiнгвiстицi поняття дискурсу трактуiться неоднозначно. Для визначення нашого розумiння дискурсу всi iснуючi пiдходи можна звести до наступних.

1. Дискурс визначаiться через текст або текст через дискурс .

2. Дискурс розумiють як когнiтивний процес, повтАЩязаний iз творенням мовленнiвоi поведiнки [20,с. 56 ].

3. Дискурс розглядаiться як послiдовнiсть взаiмозвтАЩязаних висловлювань, обтАЩiднаних спiльнiстю цiльового завдання.

4. Дискурс визначаiться як засiб бесiди та мислення, якi, як i жанри можуть ставати ритуалiзованими.

5. Дискурс тлумачиться як мовленнiве утворення, одиниця вищого, нiж речення, рiвня.

6. Дискурс розглядаiться як форма мовленнiвого спiлкування, яка передбачаi взаiмозвтАЩязок мiж мовцем та слухачем, як мiжособистiсна дiяльнiсть.

7. Дискурс розумiiться як складна комунiкативна подiя [13, с. 153].

8. Дискурс тлумачиться як соцiолiнгвiстична структура, яка твориться адресатом у конкретних комунiкативних, соцiальних та прагматичних ситуацiях.

Окрiм вище зазначеного слiд вiдмiтити, що дискурс не i хаотичним утворенням; маючи певнi особливостi i характеризуючись певними аспектами, дискурс регулюiться певними правилами. Вони повиннi застосовуватись не до самих висловлювань, а до вiдносин мiж дiями, що виконуються цими висловлюваннями, тобто у поточнiй мовнiй iнтеграцii акти спiввiдносяться з актами, часто, хоча не виключно манiфестованими в реальних висловлюваннях, i звiдси витiкають три типи правил:слiдування, iнтерпретацii i породження [5, с. 134-135].

Отже, навiвши тлумачення поняття "дискурс" рiзними вченими, i його основнi характеристики, ми пропонуiмо зупинитися на визначеннi запропонованому Н. Д. Арутюновою у "Лiнгвiстичному енциклопедичному словнику": "Дискурс тАУ це звтАЩязний текст у сукупностi з екстралiнгвiстичними тАУ прагматичними, соцiокультурними, психологiчними та iншими факторами; текст, що розглядаiться у аспектi подii тАж Дискурс тАУ це промова, "занурена у життя" [43, с. 136-137]. Це визначення найбiльш широко розкриваi необхiдний ракурс теми дослiдження. Адже нас цiкавить дискурс саме у ситуативному аспектi, та з огляду на вплив соцiокультурологiчних факторiв на дискурс.

1.2 Полiтичний дискурс як комунiкативне явище

Дискурс тАУ це складний соцiолiнгвальний феномен сучасного комунiкативного середовища, який, по-перше, детермiнуiться (прямо чи опосередковано) його соцiокультурними, полiтичними, прагматично-ситуативними, психологiчними та iншими (конституючими чи фоновими) чинниками, по-друге, маi "видиму" тАУ лiнгвiстичну (звтАЩязний текст чи його семантично значущий та синтаксично завершений фрагмент) та "невидиму" тАУ екстралiнгвiстичну (знання про свiт, думки, настанови, мету адресанта, необхiднi для розумiння цього тексту) структуру i, по-третi, характеризуiться спiльнiстю свiту, який упродовж розгортання дискурсу "будуiться" його репродуцентом (автором) та iнтерпретуiться реципiiнтом (слухачем, читачем тощо) [28, с. 25].

У 70-х роках Е. Бенвенiст запропонував антропоцентричну парадигму мови, що дозволила розглядати дискурс як "функцiонування мови у живому спiлкуваннi". Вiн одним iз перших надав слову дискурс термiнологiчне визначення тАУ "мова, яку привласнюi той, хто говорить" [7, с. 137]. Отже, розширивши поняття i сприйняття дискурсу саме як комунiкативного явище, що вiдрiзняiться вiд тексту, своiм тiсним звтАЩязком iз усним мовленням, цiльовою аудиторiiю та автором промови, а головне iз словниковою структурою мови.

Комунiкативний дискурс як засiб соцiальноi взаiмодii i новою формою полiтичноi, науковоi, органiзацiйноi й технiчноi сили суспiльства, за допомогою якоi iндивiд чи сукупнiсть iндивiдiв здiйснюють обмiн iнформацiiю. Виконуючи звтАЩязну функцiю, комунiкативний дискурс виступаi найважливiшим механiзмом становлення iндивiда як суспiльноi особистостi i провiдником настанов соцiуму, що регулюють дii учасникiв дискурсивного дiалогу.

О. С. Фоменко у своiй дисертацii даi наступне визначення дискурсу. Полiтичний дсикурс може бути визначений як сукупнiсть усiх мовленнiвих актiв у полiтичних дискусiях, а також правил публiчноi полiтики, якi оформилися згiдно iснуючих традицiй та отримали перевiрку досвiдом [31, с. 4].

У сучасному суспiльствi полiтичний дискурс виступаi дуже цiкавим явищем, яке постiйно розвиваiться. Полiтичний дискурс являi собою вiддзеркалення суспiльно-полiтичного життя краiни, вiн несе у собi елементи ii культури, а також мiстить у собi риси нацiонального характеру, загальнi i нацiонально-специфiчнi культурнi цiнностi [32, с. 243].

Важливо пiдкреслити, що будь-яке лiнгвiстичне i комунiкативне явище тАУ це мiнлива i жива субстанцiя, що являi собою широкий простiр для проведення дослiджень i детального вивчення його особливостей, аспектiв та впливу на життя суспiльства. Полiтичний дискурс як явище багатогранне, у сучасному свiтi, а саме у сучаснiй науцi займаi свою нiшу на стику рiзних дисциплiн, до яких входять i лiнгвiстика, i перекладознавство, i полiтологiя i соцiолiнгвiстика, а також i культурологiя. Як i зазначаi Г. Л. Жуковець у своiй дисертацii, наприкiнцi ХХ тАУ початку ХХРЖ столiть аналiз мовних явищ у лiнгвiстицi, в першу чергу англiстицi, поступово набуваi мiждисциплiнарного характеру. Мiждисциплiнарний пiдхiд i доцiльним i для аналiзу полiтичного дискурсу. Ментальна модель полiтичного дискурсу поiднуi фрагменти загальних ментальних моделей у певний iсторичний час, для нього характерними i обмеженiсть у часi, взаiмодiя iз ЗМРЖ [16, с. 5]. Саме це i спонукаi враховувати не лише суто вербальну частину комунiкацii, а й багато iнших, позалiнгвальних факторiв, що впливають на комунiкативний процес.

З огляду на те, що вербальний склад полiтичного дискурсу постiйно змiнюiться, адже змiнюiться суспiльство та iсторичний час, в якому вiн зтАЩявляiться, у сучаснiй лiнгвiстицi полiтичний дискурс дослiджуiться як джерело неологiзмiв.

Важливим фактором впливу на формування дискурсу i iдiостиль полiтика, у звтАЩязку з чим, вивчаються також особливостi вербального оформлення виборчих кампанiй полiтичних партiй, технiка переговорiв, моделi вирiшення конфлiктних ситуацiй.

Необхiдно зазначити i наступне питання, розглянуте Г. Л. Жуковцем. Пiдвищення iнтересу до вивчення рiзних, в тому числi лiнгвiстичних i риторичних особливостей сучасного полiтичного дискурсу, зумовлене низкою причин, серед яких найголовнiшими виступають поiднання вербальних i невербальних компонентiв у сучаснiй комунiкацii та диверсифiкацiя полiтичного дискурсу, що зумовлена розвитком iнформацiйних технологiй [16, с. 6].

Полiтичний дискурс як комунiкативне явище включаi i наступнi важливi характеристики: у полiтичному дискурсi поiднуються риси рiзних стилiв мовлення: офiцiйно-дiлового (спiльнi риси тАУ клiшованiсть, формульнiсть резолюцiй звiтiв та iнших полiтичних документiв), суспiльно-полiтичного (спiльнi риси тАУ лексичнi одиницi), наукового (спiльнi риси тАУ значний власний термiнологiчний фонд, мова полiтологii як науки), стилю художньоi лiтератури (спiльнi риси тАУ синкретичнiсть, гетерогеннiсть, вiдкритiсть полiтичного словника, емоцiйне навантаження полiтичноi лексики) [16, с. 9].

Головна мета полiтичного дискурсу тАУ переконати аудиторiю тАУ зумовлюi постiйну антропосрямованiсть полiтичного дискурсу. Це вимагаi урахування когнiтивних, психологiчних i соцiальних параметрiв аудиторii, рiвня освiти, професiйноi та регiональноi належностi, вiку i статi. На мовному рiвнi це вiдбиваiться на виборi лексичних одиниць, наприклад, спецiалiзованоi лексики, жаргонiзмiв, використаннi звертань i привiтань на мовi або вiдповiдному дiалектi аудиторii [32, с. 241].

РЖншою характерною рисою полiтичного дискурсу i його двомовнiсть чи двозначнiсть. Не дивлячись на вiдкритiсть, прямоту i iнформативнiсть тексту полiтичноi промови, дискурсу все ж таки властиве замовчування певних фактiв, або навмисне спотворення iстини, з метою досягнення бажаного впливу на аудиторiю та бажаного результату. Тут доцiльно навести твердження В.В. Панiна: "Специфiчною рисою агiтацiйно-полiтичних текстiв i iх спiльна комунiкативна установка на, те щоб зацiкавити, захопити, запевнити адресата, повiвши за собою" [22, с. 122]. Далi у своiй статтi вiн зазначаi чотири типи двозначностi у полiтичному дискурсi, а саме: 1) евфемiзми; 2) жаргон; 3) бюрократична мова; 4) так званий "пишномовний стиль" [22, с. 123].

Отже, полiтичний дискурс поiднуi у собi i лiнгвiстичнi, i комунiкативнi ознаки, i реалiзуiться у суспiльствi як промова, яка належить однiй полiтичнiй особi, з ii характерними мовними особливостями, вiдображаi мовнi, соцiальнi та культурологiчнi особливостi народу, в якому здiйснюiться, i орiiнтований на певну цiльову аудиторiю, зi своiми психологiчними та етнiчними особливостями. Полiтичний дискурс становить складнощi для перекладача, адже його адекватний переклад iз високим рiвнем передачi прагматики промови передбачаi передачу мовою перекладу i особливостей iдiостилю мовця, i соцiкульторологiчних особливостей, а також засобiв полiтичноi двозначностi.

1.3 Характернi ознаки полiтичного дискурсу

У сучасному просторi ЗМРЖ полiтичний дискурс набуваi певних спiльних характеристик, якi розкривають саме поняття дискурсу i дають чiткий аналiз цього мовного явища, що полегшуi роботу перекладача при подальшiй роботi з промовою. Тут, ми вважаiмо доцiльним зазначити, що у своiй статтi "Полiтичний дискурс як предмет полiтологiчноi фiлологii" В. З. ДемтАЩянков [14, с. 35] виокремлюi наступнi ознаки сучасного полiтичного дискурсу:

1. Оцiночнiсть та агресивнiсть полiтичного дискурсу.

Оскiльки термiни полiтичний i моральний мають оцiночний компонент, в лiнгвiстичному дослiдженнi завжди фiгурують мiркування позалiнгвiстичнi.

Так, коли намагаються охарактеризувати особливостi "тоталiтарського" дискурсу, неминуче вводять в опис етичнi термiни:

В· "Ораторство": домiнуi декламаторськiй стиль звернення,

В· Пропагандистський трiумфалiзм,

В· РЖдеологiзацiя всього, про що говориться, розширене вживання понять, якi iнодi суперечать логiцi;

2. Перебiльшена абстракцiя i науковiсть:

В· Пiдвищена критичнiсть та "гарячнiсть";

В· Насиченiсть лозунгами, пристрасть до заклинання;

В· Агiтаторськiй запал;

В· Превалiювання "Зверхнього Я";

В· Формалiзм партiйностi;

В· Претензiя на абсолютну iстину.

Цi властивостi виявляють полемiчнiсть, взагалi притаманну полiтичному дискурсу i вiдрiзняють його вiд iнших видiв мовлення. Ця полемiчнiсть позначаiться, наприклад, на виборi слiв i являi собою перенесення вiйськових дiй з поля бою на театральнi пiдмостки [12, с. 112].

Отже, полемiчнiсть полiтичноi мови - своiрiдна театралiзована агресiя. Направлена полемiчнiсть на навiювання негативного ставлення до полiтичних противникiв, на нав'язування (як найбiльш природних та безперечних) iнших цiнностей i оцiнок. Для будь-якого полiтичного дискурсу також характернi насиченiсть неологiзмами, iнтернацiоналiзмами, клiшованими фразами. Як зазначаi К. С. Серажим основними елементами прагматичноi структури дискурсу i прагматичний фокус, що маючи характер унiверсалiв вiдображаi найбiльш загальнi та iстотнi ознаки дискурсу [28, с. 15]. Також, важливою ознакою i i його соцiальна спрямованiсть, тобто вплив, за допомогою мовних засобiв здiйснюiться на певну групу соцiуму. Окрiм цього, полiтичний дискурс значною мiрою формуiться залежно вiд особистого iдiостилю промовця, його iмiджу, визначаючи насиченiсть тими чи iншими мовними засобами, та використання тих чи iнших мовних, риторичних i психологiчних прийомiв.

Отже, полiтичний дискурс тАУ це складне i багатогранне лiнгвiстичне явище, яке, особливо ранiше, тiсно повтАЩязували iз поняттям звтАЩязного тексту, i яке наприкiнцi двадцятого столiття отримало своi вiдмiннi риси, характеристики i особливостi. Дискурс як комунiкативне явище i обтАЩiктом дослiджень не лише лiнгвiстики або фiлологii, а також i ряду iнших дисциплiн, адже вiн виступаi на стику мовного, риторичного, психологiчно, соцiального простору, та культурноi традицii. Полiтичний дискурс як один iз рiзновидiв дискурсного жанру, динамiчне i дуже актуальне поняття, що протягом останнiх двадцяти рокiв активно вивчаiться вченими iз рiзних наукових сферо. Полiтичний дискурс маi чiтку соцiальну направленiсть, прагматичний фокус, залежнiсть вiд iдiостилю мовця, а також вiддзеркаленням полiтичного, соцiального i певною мiрою культурного життя як нацii, що у свою чергу створюi ряд труднощiв для роботи перекладача. Значна кiлькiсть проблем виникаi пiд час перекладу, також через насиченiсть метафорами, неологiзмами, клiшованими фразами, якi не мають чiтко встановлених i однозначно прийнятих еквiвалентiв, а також наявнiсть засобiв полiтичноi сугестii створюi додатковi складнощi. Тож у наступному роздiлi розглянемо основнi прийоми i способи передачi всiх перерахованих аспектiв, зумовлених переважно екстралiнгвiстичними, соцiокультурними факторами впливу на мову i змiст полiтичного дискурсу.

РОЗДРЖЛ 2. ОСНОВНРЖ ЛРЖНГВОКУЛЬТУРНРЖ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ПОЛРЖТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Дипломатичний дискурс утворився внаслiдок бурхливого розвитку мiжнародних контактiв, становлення незалежних держав, змiцнення культурних i полiтичних зв'язкiв. Внаслiдок цього розвитку i сформувалися особливостi полiтичного дискурсу украiнських провiдних дiячiв полiтики, так само i англiйських та американських, якi обовтАЩязково слiд враховувати пiд час перекладу. Адже передача екстралiнгвiстичних аспектiв будь-якого тексту чи дискурсу становить мету перекладача, iнодi надзвичайно важливу для правильного сприйняття та розумiння реципiiнтом отриманого повiдомлення.

Спiлкування на мiжнародному рiвнi визначають i регулюють правила протоколу, особливi норми етикету й церемонiалу. Вони визначають не тiльки поведiнку дипломатiв та глав держави, проведення важливих заходiв мiжнародного рiвня, а й оформлення дипломатичноi документацii.

Отже, у наступному роздiлi ми намагатимемося сформулювати та пояснити основнi вiдмiнностi англомовного та украiномовного полiтичного дискурсу, а також розкриiмо складнощi, що виникають пiд час перекладу англомовного дискурсу украiнською мовою, i наведемо способи передачi повного змiсту i прагматичного аспекту пiд час перекладу полiтичного дискурсу.

Невпинно зростаюча роль полiтикiв у вирiшеннi першочергових проблем людства викликала збiльшення iнтересу до вивчення полiтичного дискурсу рiзних краiн. Однак необхiдно пiдкреслити, що в останнi десятирiччя ХХ столiття вивчалися, переважно, окремi аспекти полiтичного дискурсу. Також дослiджувалися рiзнi аспекти сучасного полiтичного дискурсу на матерiалi англiйськоi, нiмецькоi, iспанськоi та швецькоi мов. Увага придiлялась аналiзу iндивiдуального стилю полiтикiв, випадкам комунiкативних невдач, найбiльш ефективним i поширеним стилiстичним i риторичним прийомам, що застосовувались у промовах полiтикiв [25, с. 8].

Для того, щоб зрозумiти основнi характеристики англомовного та украiномовного полiтичного дискурсу слiд провести аналiз i видiлити основнi вiдмiнностi мiж ними, що безперечно допоможе перекладачевi направити переклад того чи iншого полiтичного дискурсу у правильне русло.

Отже, щоб реципiiнт не лише отримав повну iнформацiю зазначену мовцем i автором дискурсу, але i пiддався тому впливу, на який i розрахований дискурс, тобто щоб зберегти прагматичний вплив. Адже полiтична промова направлена, перш за все, на досягнення бажаного полiтиком результату, i на привернення цiкавостi народу, аудиторii на свою сторону.

Як нам вiдомо, кожен народ окремоi краiни маi свою культурну спадщину, iсторiю розвитку, соцiальний устрiй, що протягом рокiв у своiй сукупностi i формуi його менталiтет, зумовлюючи психологiчнi особливостi сприйняття життя, чинить безперечний вплив на його свiдомiсть i утворюi значним чином модель поведiнки у своiй краiни, тим самим визначаючи соцiальну поведiнку, соцiальнi прагнення, рiвень домагань. Усе це у кiнцевому рахунку утворю картину полiтичного життя краiни кожного члена нацii. Тим самим окремий народ очiкуi i потребуi певних дiй вiд полiтикiв, що i i ключовим для полiтичного дiяча пiд час формування агiтацiйноi програми i конкретно промови. Украiнський народ i американський чи англiйський значно вiдрiзняються своiм менталiтетом, iсторiiю, традицiями, що i вiдображаiться у полiтичному дискурсi як i в iнших сферах життя. Безперечно iснують спiльнi риси, схожi особливостi для полiтичного дискурсу як комунiкативного та лiнгвiстичного явища, але прагматичний ефект, i мовнi засоби досягнення кiнцевоi мети промови i виконання результату вiдмiннi. Тож далi, розглядатимемо украiнський та американський дискурс, з метою видiлення основних вiдмiнностей та взагалi особливостей, i iх важливiсть для здiйснення перекладу.

Як зазначаi К. С. Серажим у своiй статтi "Сучасний украiнський полiтичний дискурс: формування нового стилiстичного канону" докорiннi полiтичнi змiни в Украiнi кiнця XX столiття супроводжувались радикальними змiнами i в суспiльно-полiтичнiй свiдомостi, що вплинуло на систему мови в цiлому, i на мовнi засоби, що вживаються у полiтичному дискурсi зокрема Новi умови функцiонування ЗМРЖ сприяють формуванню нового стилiстичного канону, пiд яким ми розумiiмо iднiсть структурних та змiстових принципiв органiзацii мовних одиниць. Його основу складають норми вiдбору й сполучення мовних елементiв у текстi вiдповiдно до завдань комунiкацii [29].

На ритуалiзацiю полiтичноi мови в радянськi часи цiлком слушно вказують А.Н. Баранов i Е. Г. Казакевич. На iхнiй погляд, ритуалiзацiя мови i неодмiнною умовою функцiонування полiтичноi культури, основаноi на тому, що супер-его "народ" займаi в полiтичному дискурсi, тобто в ситуацii полiтичноi комунiкацii, одночасно два мiсця тАУ i суб'iкта ("вiд iменi якого усе робиться"), й адресата ("в iм'я якого усе робиться"). У полiтичнiй культурi такого типу "досягнення згоди вiдсуваiться на заднiй план, а то й зникаi взагалi - домовлятися нi з ким" [4, с. 14]. РЖншими словами, в доперебудовнi часи полiтична мова не виконувала функцii засобу комунiкацii, отже, повноцiнного полiтичного дискурсу як такого не iснувало. А.Н. Баранов i Е.Г. Казакевич формулюють цей факт так: "у полiтичному дискурсi "народ" як супер-его був поданий у виглядi окремих неавтономних псевдополiтичних суб'iктiв, що не перебували в реальному дiалозi, але iмiтували його, мимоволi ритуалiзуючи полiтичну комунiкацiю [4, с. 15-16]. Справжнiй полiтичний дискурс став можливим лише у посттоталiтарну добу.

Негнучкiсть i формульнiсть як визначальнi ознаки радянського полiтичного дискурсу визначаi О.В. Какорiна; за ii спостереженнями, радянський полiтичний дискурс (особливо в перiод вiд середини 60-х - до середини 80-х рокiв) становив собою неприродно стабiльну систему. Коло тем було заздалегiдь задане, оцiнки були соцiально санкцiонованi, iснувала вироблена система фразеологiчних засобiв, використовувалися вiдiбранi в ходi становлення традицii способи - клiше [18, с. 18].

Для мови наших днiв характерним i розвиток тенденцiй, що з'явилися у перiод перебудови. Комунiкацiя стаi адресною, дiалогiчною. На змiну "розмитому" "ми" приходить конкретне "я". Повертаються лексеми, що у радянський перiод вийшли зi щоденного вжитку у зв'язку зi зникненням реалiй, якi вони позначали в украiнському минулому (вiче; правиця (праве крило парламенту). Актуалiзацii "застарiлоi" лексики великою мiрою сприяi вiдродження духовних традицiй, культурник цiнностей i суспiльних реалiй, якi були втраченi чи забороненi у добу тоталiтаризму. З iншого боку, значна частина полiтичноi лексики, що донедавна становила поняттiву основу полiтичного дискурсу, перейшла у розряд потенцiйних iсторизмiв, якi позначають явища радянського минулого (полiтбюро, соцiалiстичний табiр) [29].

У Сполучених Штатах внаслiдок зростання звтАЩязку полiтики та капiталу, проведення масштабних виборчих кампанiй, розвитку високих технологiй та ЗМРЖ, нарештi, завдяки особистiсним якостям видатних американських президентiв був створений сучасний iнститут президентства, складовою частиною якого став полiтичний дискурс. Характерними рисами сучасного американського полiтичного дискурсу слiд вважати його розвиток у тiсному звтАЩязку iз ЗМРЖ, наявнiсть президентськоi риторики як його складовоi, його цiннiсну орiiнтацiю, дотримання принципу полiтичноi коректностi, посилену увагу до проблеми прав жiнок та положення етнiчних меншин. Головними риторичними прийомами залишаються використання методiв контрасту, протиставлення, повтору, видiлення ключових понять [31, с. 5].

Для успiшного досягнення адресантом своii мети бiльш важливим виявляiться створення вдалого iмiджу, складовими якого виявляються в однаковiй мiрi як ораторськi здiбностi промовця, так i його зовнiшнiй вигляд, фото- та телегiнiчнiсть.

За час iснування полiтичноi комунiкацii сформувався словник полiтичноi термiнологii, центральними поняттями якого i невелика кiлькiсть суто полiтичних понять. Переважну бiльшiсть слiв, що утворюють глосарiй полiтичних термiнiв, було запозичено з iнших сфер. У ньому зустрiчаються усталенi вирази, запозиченi з Бiблii (All things to all men, Eleventh Commandment, fight the good fight, Armageddon), клерикальнi, церковнi термiни (party faithful, party elders, bleeding heart, gray eminence), слова з творiв Шекспiра (strange bedfellows), Вордсворда (Happy Warrior), Елiота (wasteland), запозиченi зi сфери спорту, зокрема, термiнологiя кiнських перегонiв (dark horse, running mate, front runner, bolt, shoo-in), з областi вiйськовоi справи (campaign, camps, boom, spoils, rally, regular, hundred days, man on horseback, war horse). Глосарiй полiтичних термiнiв включаi також одиницi з жаргону засобiв масовоi iнформацii (off the record, authoritative sources, backgrounder, dope story, leak, plant, not for attribution), а також термiни, повтАЩязанi з рухом за громадськi права (black power, white power structure, Freedom Now, backlash, We Shall Overcome, soul, tokenism, Uncle Tom, Jim Crow, segregation, stand in the doorway) [31, с. 8].

Питання, повтАЩязанi з проблемами жiнок та представникiв етнiчних груп, i одними з центральних у дискурсi сучасних американських полiтикiв. Всi лексичнi поняття, що стосуються жiнок та етнiчних меншин, зтАЩявляються у полiтичному дискурсi, переважно, у позитивному контекстi. Полiтики, як правило, звертаються до них, повтАЩязуючи iх з цiннiсними поняттями [31, с. 15]. Можемо, також, додати, що у сучасному полiтичному дискурсi США дiяльнiсть жiнок оцiнюiться як позитивна.

З усiх видiв комунiкативних дiй для дипломатичного дискурсу характернiша iнтенцiональна дiя "переконання", що виявляiться в рiзних етноспецифiчних модусах-вчинках, мовних та комунiкативних стереотипах. На основi повноi вибiрки з протокольних формул у дипломатичних промовах, можна зробити висновок, що украiнський дипломатичний дискурс i стриманiшим i менш експресивним, нiж англомовний.

Окрiм вiдмiнних рис, i звичайнi спiльнi, характернi для полiтичних промов i на теренах Украiни i на американському просторi. Украiнськi та американськi дипломатичнi промови несуть на собi вiдбиток офiцiйно-дiлового стилю, якому властива логiчнiсть, обтАЩiктивнiсть, чiткiсть, замкнутiсть i консервативнiсть у доборi синтаксичних конструкцiй та лексичних засобiв вираження, брак емоцiйностi, стереотипнiсть, пiдкреслена ввiчливiсть i увага до адресата (аудиторii). Необхiдними атрибутами стилю дипломатичних документiв i складнi синтаксичнi конструкцii, полiтологiчна лексика з елементами вiйськовоi, юридичноi тощо, особлива термiносистема. У дипломатичнiй термiносистемi переважають iнтернацiоналiзми, слова набувають iншого значення, нiж у лiтературнiй мовi, або використовуiться лише один з лексико-семантичних варiантiв полiсемiчного слова. Нацiональне забарвлення протокольним текстам забезпечують етноспецифiчнi компоненти - цитати, алюзii, комплiменти [25, с. 8]. Саме на такi мовнi одиницi i явищi слiд звертати увагу пiд час перекладу, адже вони переносять iнформацiю, що мiстить екстралiнгвiстичнi данi, та надiленi значним прагматичним аспектом.

Отже, ми навели основнi характеристики як украiнського так i американського сучасного полiтичного дискурсу, якi обовтАЩязково слiд враховувати пiд час перекладу.

2.2 Засоби вiдтворення лiнгвокультурологiчно-маркованих мовних одиниць полiтичного дискурсу пiд час перекладу

Полiтичний дискурс утворився внаслiдок бурхливого розвитку мiжнародних контактiв, становлення незалежних держав, змiцнення культурних i полiтичних зв'язкiв [25, с. 7]. Оскiльки полiтичнi тексти створюються, як правило, для носiiв певноi культури, то при перекладi iх iншою мовою перекладач стикаiться з низкою додаткових проблем. Як ми зазначали вище, у полiтичному дискурсi реалiзуються культурнi традицii, вiдбиваються вiдмiннi соцiальнi ознаки i характернi риси суспiльства тiii краiни, мовою якоi оформлений дискурс, i у якiй звичайно проживаi сам його автор. То ж, перейдемо безпосередньо до питання перекладу англомовного полiтичного дискурсу украiнською мовою, а для цього слiд визначити, у яких видах мовноi дiяльностi реалiзуiться дискурс. По-перше, полiтичний дискурс реалiзуiться в уснiй та писемнiй формах. До усноi форми тАУ можна вiднести публiчнi виступи полiтикiв, iхнi виступи на радiо, по телебаченню, iнтервтАЩю, прес-конференцii, парламентськi дебати, теле- та радiоновини. До писемноi форми полiтичного дискурсу належать рiзноманiтнi документи тАУ договори, протоколи, угоди, рубрики полiтичних новин у пресi, полiтичнi плакати та листiвки [31, с. 4 тАУ 5].

Робота перекладача над текстом полiтичноi тематики лише на перший погляд не представляi труднощiв. Адже, полiтичний дискурс вмiщуi у своiму змiстi, окрiм значноi частини клiшованих, усталених фраз, якi мають чiткi i однозначнi еквiваленти в украiнськiй мовi, прийнятi i зрозумiлi кожному, ще й лiнгвокультурологiчно марковану лексику. Цi лiнгвокультурологiчнi одиницi i становлять труднощi для перекладача, бо вони несуть у собi над iнформацiю, розкриваючи певнi соцiальнi, культурнi, iндивiдуальнi риси того народу, на мовi якого утворено дискурс. Адекватна i повноцiнна передача змiсту, а найважливiше екстралiнгвiстичного смислу цих слiв дуже важлива, адже полiтика тАУ це гра, а полiтичний дискурс, особливо полiтична промова виступаi потужним засобом переконання, а тому i важливою стратегiчною зброiю у цiй грi, i може принести гравцю перемогу. Отже, що являi собою ця лiнгвокультурологiчно маркована лексика. До неi вiдносять реалii, певнi iндивiдуальнi фрази i вирази полiтика, неологiзми тощо. Нацiонально-специфiчнi реалii, особлив

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

An Evergreen topic in British classical literature, childrenтАЩs poems and everyday speech: patterns of climate in the British isles

Banks