Текст як обiкт дослiдження рiзними науковими дисциплiнами
Текст як комунiкативна одиницятекст iнтерпретацiя когнiтивний репрезентацiя
Текст як певний спосiб органiзацii значень i структуризацii смисловоi iнформацii, як втiлення мотивованоi i цiлеспрямованоi iнтелектуально-розумовоi активностi iндивiда, тобто текст як повiдомлення або одиниця комунiкацii, притягнув до себе увагу не лише лiнгвiстiв i семiологiв, але i психологiв, соцiальних психологiв i соцiологiв, оскiльки зрiс iнтерес до категорii ВлспiлкуванняВ», що дозволяi реконструювати, щонайменше, два взаiмозв'язанi об'iкти, що вивчалися зазвичай незалежно один вiд одного у рамках самих рiзних дисциплiн: iндивiдуальноi свiдомостi як суб'iкта iнтелектуально-розумовоi дiяльностi, з одного боку, i тексту (повiдомлення) як способу актуалiзацii цiii дiяльностi тАУ з iншою.
У текстi (повiдомленнi) iзольованi знаки, будучи одиницями мови як системи, виступають лише як засiб, знаряддя, яке людина бере з ВларсеналуВ», що iменуiться мовою, i застосовуi за призначенням, тобто використовуi в комунiкативно-пiзнавальнiй дiяльностi. Тому текст мотивований у своiй основi i мiстить в собi образ дiяльностi по його породженню, а значить i програму по осмисленню смисловоi iнформацii, що мiститься в нiм. Слова в текстi включаються одночасно в два види зв'язкiв: лiнiйнi (синтагматичнi), обумовленi тим або iншим рiвнем знання правил мовноi комбiнаторики, i iiрархiчнi семантико-смисловi зв'язки, мотивованi прагненням до реалiзацii деякоi практичноi i / або комунiкативно-пiзнавального завдання.
У дослiдженнi конференцii в когнiтивному аспектi ми не можемо обмежитися чисто лiнгвiстичним пiдходом, оскiльки ми розглядаiмо текст як лiнгвiстичну i комунiкативну одиницю. Зовсiм не усi види лiнгвiстичного аналiзу можуть служити прагматичним цiлям тому, що вони мають на увазi текст як одиницю мови (елементам якого значення приписуються у рамках лiнгвiстичноi семантики), а не як одиницю спiлкування, що вiдбиваi актуальну знакову дiяльнiсть в знаковiй ситуацii (тобто з певного приводу, для певного завдання i з певною адресою).
Практично не стало дисциплiн про людину i суспiльство, якi в тiй чи iншiй мiрi, в тому або iншому аспектi не торкнулися б питань спiлкування. Головне для дисциплiн лiнгвiстичного ряду тАУ текст як одиниця мови, текст як мова або як формальний результат акту говору. Природно, що i проблематика, пов'язана iз спiлкуванням за допомогою знакiв, далеко не вичерпуiться аналiзом на рiвнi мови-мови. Ретельне вивчення форм, в яких реалiзуiться спiлкування, i навiть стратегiй iх породження i розпiзнавання, мабуть, лише певний крок на шляху до аналiзу механiзму спiлкування, до розгляду спiлкування текстами не просто як обмiну мовою, але як обмiну комунiкативними iнтенцiями i в зв'язку з цим тАУ знаннями i представленнями, думками i iдеями, образами, враженнями, цiнностями.
При зверненнi до аналiзу тексту в структурi механiзму спiлкування формально-лiнгвiстичнi ознаки тексту, використовуванi в нiм лiнгвiстичнi конструкцii набувають значення вторинне по вiдношенню до присутнiх в нiм структур iнтелектуально-розумовоi дiяльностi. Породження тексту, так само як i його iнтерпретацiя, тАУ це рiшення передусiм емоцiйного i розумового завдання, а вже потiм тАУ лiнгвiстичною, оскiльки у всякiй дiяльностi задум передуi конкретним операцiям i вибиранню засобiв для iх здiйснення. Текст сам по собi виявляiться функцiональною системою, тобто системою, у рамках якоi лiнгвiстичнi конструкцii використовуються для реалiзацii певних комунiкативно-пiзнавальних завдань i можуть варiюватися згiдно цим завданням.
При комунiкативно-функцiональнiй iнтерпретацii тексту проявляiться дiалектична iднiсть iнтра- i екстралiнгвiстичних чинникiв. Деякi лiнгвiсти услiд за Ф. де Соссюром вiдносять до предмета текстуальноi лiнгвiстики опис внутрiшньоязикових елементiв, що об'iктивувався, фонологiчного, морфологiчного i синтаксичного рiвнiв, а також стилiстики. Абсолютно необТСрунтовано вони виключають з лiнгвiстичного аналiзу екстралiнгвiстичнi чинники на тiй основi, що позамовнi елементи не мають системних ознак. Мiж iнтра- i екстралiнгвiстичними пiдходами iснуi динамiчний зв'язок. РЖ якщо пiд поняттям ВлтекстВ» слiд розумiти ясно органiзовану по сенсу (семантика) i цiлi (прагматика) сукупнiсть фраз або фразовоi iдностi, мiж якою i значущi стосунки i / або функцii, тобто структуроване цiле, що представляi у свiдомостi у виглядi лiнгвiстичноi одиницi яке-небудь комплексне явище дiйсностi в його вiдносно закiнченоi смисловоi цiлiсностi, то в центрi уваги опиняiться сукупнiсть зв'язкiв, що характеризують кожен мовний знак. Це стосуiться не лише зв'язкiв усерединi мовноi системи, зв'язкiв з iншими знаками (синтактика), але передусiм зв'язкiв мовних знакiв з людьми, що породжують i сприймають текст (прагматика), а також зв'язкiв з об'iктивною дiйснiстю i ii вiддзеркаленням в людськiй свiдомостi (семантика), тобто також i екстралiнгвiстичних зв'язкiв.
Художнiй текст, виникаючи в результатi взаiмодii плану вираження i плану змiсту, за формою i сенсу пiдпорядкований дii особливих естетичних законiв i, викладаючи яку-небудь тему, виражаi глибокi iдеологiчнi i соцiальнi стосунки, будучи не лише iнформацiiю про об'iктивну дiйснiсть, але одночасно i iнформацiiю про особу автора i тим самим вiддзеркаленням специфiчного суб'iктно-об'iктного зв'язку, який робить поетичний текст поетичною моделлю об'iктивноi дiйсностi. В процесi iнтерпретацii художнього тексту необхiдно враховувати i внутрiшньолiнгвiстичнi чинники, якi, забезпечуючи мiжфразовий зв'язок, реалiзують тему висловлювання. За допомогою лiнгвiстичних методiв дослiдження, якi поширюються на експлiцитнi вираженi елементи, можна встановити, яким чином здiйснюiться безпосереднiй граматичний i лексичний зв'язок мiж пропозицiями, що об'iднуi iх у вiдносно закiнчене цiле. Це чинники першого рiвня iнтерпретацii тексту. Екстралiнгвiстичнi чинники розглядаються на другому рiвнi iнтерпретацii художнього тексту, оскiльки на першому рiвнi виявляються лише частини цiлого, а не само цiле.
Повiдомлення маi iiрархiчну структуру, що утворюiться iнформативно-цiльовими блоками рiзного рiвня. Цiлiснiсть тексту (повiдомлення) як комунiкативноi одиницi обумовлена тим, що усi включенi в нього елементи (слова, словосполучення, окремi висловлювання) пiдкоряються метi (цiлям) повiдомлення, основнiй концепцii, задуму автора. Що розглядаiться як семантико-смислова цiлiснiсть, текст маi свою макро- i мiкроструктурою.
Макроструктура тексту може бути представлена у виглядi iiрархii рiзнопорядкових смислових блокiв тАУ предикацiй, де предикацiями першого порядку виступають мовнi засоби, якими передана основна iдея повiдомлення, як предикацii другого порядку, третього i т.д. порядку тАУ мовнi засоби, якими переданий загальний його змiст. Останнi i пiдлеглою описовою частиною повiдомлення, покликаною як трактувати, так i забарвлювати предмет повiдомлення шляхом введення в це повiдомлення ВлвiдчутнихВ», так або iнакше оцiнюваних ситуацiй, а також аргументувати ВлфактиВ», вираженi в положеннях (елементах тексту), що пiдкрiплюють авторський задум (предикацiю першого порядку).
Макроструктура тексту пов'язана iз способом зведення тексту до структури рiзнопорядкових предикацiй. Це тАУ вираженi в текстi або обумовленi цим текстом семантико-смисловi зв'язки, якi iстотнi з точки зору реалiзацii основного задуму повiдомлення. Спосiб зведення тексту до структури рiзнопорядкових предикацiй маi свою iсторiю i сходить передусiм до робiт вiдомого психолога Н.И. Жинкина, що трактуi текст як iiрархiю предикатiв, або смислотворення рiзноi мiри складностi i значущостi. По аналогii з класифiкацiiю предикатiв Н.РЖ. Жинкина, його учениця В.Д. Тункель запропонувала спосiб зведення тексту до предикацiй змiсту, образу i стилю. РЖ хоча таке розчленовування не можна назвати iiрархiчним, оскiльки воно не маi iдиного критерiю, сама iдея зведення тексту до рiзнопорядкових елементiв надзвичайно важлива. Ця iдея спираiться на те, що самостiйний текст, незалежно вiд величини i теми, що зачiпаi, маi певну завершенiсть, тобто пiдкоряiться специфiчним закономiрностям, i що повiдомлення не можна розкласти на рiвнозначнi одиницi, оскiльки в нiм завжди i щось головне, другорядне, третьорядне i т.д.
Розвиваючи цю думку, ми прослiдкували певнi закономiрностi формування когнiтивноi структури в семантичнiй пам'ятi на пiдставi стосункiв iнтерпретацii i репрезентацii.
1. Макроструктура тексту по своiй iiрархiчнiй органiзацii аналогiчна органiзацii в пам'ятi семантичноi мережi, в центрi якоi знаходиться Влцiльова схемаВ».
2. Якщо для тексту характерна предикативна органiзацiя iнформацii, то в пам'ятi iнформацiя зберiгаiться у виглядi пропозицiй, що мають суб'iктно-предикативну структуру. Ми не iзолюiмо в пам'ятi пропозицii, пов'язанi семантично. Вони об'iднуються в кластери навколо iдиного семантичного поняття, формуючи семантичнi мережi.
3. Мiкроструктура тексту може бути представлена у виглядi повного набору внутрiшньотекстових зв'язкiв, в якi вступають опорнi смисловi вузли тексту. Такi смисловi опори (назвемо iх ВлфактамиВ») можуть бути видiленi з тексту за допомогою спецiальноi методики i утворюють Вллогiко-фактологiчнийВ» ланцюжок, що i основним смисловим стержнем тексту.
Вищезгаданий ланцюжок названий Вллогiко-фактологiчнийВ», тому що уся вона складаiться з основних (опорних) смислових вузлiв повiдомлення, званих нами ВлфактамиВ» тексту. Послiдовнiсть появи названих ВлфактiвВ» у вказаному ланцюжку в тiй чи iншiй мiрi вiдбиваi логiку розгортання тексту в планi мовного вираження. Виявлення Вллогiко-фактологiчних ланцюжкiвВ» пов'язане не лише з iнформативнiстю, але i з надмiрнiстю мовного повiдомлення. Чим бiльш осмислено сприйняття тексту, тим бiльше адресат акцентуi свою увагу на метi повiдомлення, на предикацii першого порядку. Прийнято вважати iнформативним те нове, що мiститься в повiдомленнi. РЖснуi тiсний взаiмозв'язок мiж мiкро- i макроструктурою тексту. Ключовi або опорнi для смислового сприйняття словоформи несуть велику цiннiсть з точки зору iнформативностi тексту, якщо вони входять в предикацiю вищих порядкiв.
РЖнформативно-цiльовий пiдхiд до аналiзу тексту дозволяi розглядати мовну надмiрнiсть серед Влпрагматично вiдмiченихВ» властивостей мовного повiдомлення. Цi властивостi знаходяться в безпосередньому зв'язку iз способом мовноi реалiзацii основного комунiкативного намiру автора повiдомлення. Надлишковими, з цiii точки зору, виявляються мовнi засоби, якi необов'язковi, а iнодi i просто зайвi, оскiльки служать перешкодою адекватному сприйняттю. Емпiрично такi засоби виявляються за межами Вллогiко-фактологiчногоВ» ланцюжка, що видiляiться з урахуванням мети повiдомлення. Методом вичленення ключових слiв Вллогiко-фактологiчногоВ» ланцюжка може вважатися iндуктивний метод вiдстежування ii в текстi, коли береться до уваги висока частота згадок того або iншого емпiричного референта (ключовi слова, висловлювання) у рамках апрiорi встановленiй категорii аналiзу. Для логiко-фактологiчного ланцюжка, що вичленуi в структурi дискурсу, характерна iдина референцiальна вiднесенiсть. Кореферентнi вираження як мовнi засоби реалiзують адекватне сприйняття дискурсу вiдповiдно до комунiкативного намiру автора.
В ходi аналiзу необхiдно враховувати соцiальний контекст (фон), в якому реалiзуiться повiдомлення, тобто попередню обiзнанiсть про ряд параметрiв Влсередовища спiлкуванняВ» i характерних ситуацiй спiлкування, ряду об'iктивно-особових характеристик, а також виявити мiру залученостi реципiiнта до системи таких значень загальнонародноi мови, якi одночасно i дуже характерними для пiдмови, взятого за точку вiдлiку.
Семiотичний пiдхiд до опису процесу мовного спiлкування вимагаi облiку не лише змiстовних, але i експресивних характеристик мовноi свiдомостi. Описати вiдмiнностi в трактуваннях значень можна не лише в змiстовному планi, але i через тi компоненти прагматичного значення, якi можуть вважатися властивими йому як розрiзняльнi ознаки. РДднiсть лiнгвiстичного i екстралiнгвiстичного чинникiв, служить загальнiй метi забезпечення предметно-логiчноi iдностi тексту.
Однi засоби вираження зв'язностi можуть проходити за усiм текстом, iншi виявляються локалiзованими тiльки в межах певного його фрагмента. Зв'язнiсть тексту iснуi в двох функцiональних рiзновидах: 1) безпосередня зв'язнiсть, що охоплюi системи бiнарних зв'язкiв безпосередньо контактуючих пропозицiй; 2) об'iднувальна зв'язнiсть, що включаi системи кореляцiй, що проходять через увесь текст, i обслуговуюча власне цiлiснiсть тексту. Такi системи кореляцiй, що реалiзовуються засобами формально-граматичного i лексичного рiвнiв мовноi системи, сприяють вираженню структурноi змiстовностi тематичних аспектiв цiлiсностi тексту.
Поняття когерентностi вiдноситься до внутрiшньоi органiзацii тексту, воно визначаi цiлiснiсть тексту, змiстовну i формальну, iменовану нiмецькими ученими ВлтекстуальнiстюВ» (Textualit(t) або ВлтекстовiстюВ». Саме завдяки когерентностi послiдовнiсть пропозицiй з'являiться як виразник деякоi теми, придбаваi внутрiшню завершенiсть. ВлТекстуальнiстьВ» визначаiться трьома ознаками: рекурентнiстю (повторюванiстю) семантичних ознак, iнформативнiстю, наявнiстю тематичного ядра або основноi iнформацii.
Когерентнiсть тексту утiлюiться в рiзноманiтних зовнiшнiх засобах граматичного, лексичного i просодичного характеру. З термiном ВлкогерентнiстьВ» конкуруi термiн ВлкогезiяВ», який одними ученими сприймаiться як синонiм першого. Так, Богранд i Дресслер застерiгають вiд змiшення або ототожнення цих термiнiв, розумiючи пiд когезiiю лише зовнiшнi, формальнi зв'язки, пiд когерентнiстю тАУ внутрiшнi, смисловi стосунки.
Якщо врахувати, що когерентнiсть виконуi три функцii: 1) вона забезпечуi смисловий зв'язок мiж частинами тексту (надфразовою iднiстю), необхiдну для виявлення як загальноi теми тексту (гiпертеми), так i мiкротем; 2) вона готуi адресата до наступноi iнформацii, веде його по шляху пiзнання тексту; 3) вона змiцнюi Влтекстову пам'ятьВ», повертаючи адресата до попереднього, нагадуючи йому про сказане, звертаючись до його знання свiту, то саме цi функцii будуть характернi i для когерентних засобiв, у тому числi i кореферентних виразiв.
Когерентнi засоби надзвичайно рiзноманiтнi: вони можуть бути i iмплiцитними (невисловленими, такими, що маються на увазi), i асоцiативними. Вони вiдносяться до так званих лексико-граматичних засобiв, коли цiлi класи слiв з дейктичною i замiсною функцiiю притягуються для органiзацii тексту: займенники, займенниковий говiр, iменники, дiiслова, а також союзи i союзнi слова.
Кореферентнi вираження формують тематичне ядро тексту за допомогою лексичних засобiв тАУ повнозначних (автосемантичних) лексем, з яких складаiться смисловий каркас тексту i якi можуть служити ключовими словами тексту. Вони мають безпосередню денотативну референцiю, вiдбивають iнодi складну спiввiднесену в текстi вiдрiзку дiйсностi. Маючи одну референцiйну спiввiднесену, кореферентнi вирази утворюють ланцюжки рiзноi мiри протяжностi i рiзноi складностi. Головну роль в них грають повнозначнi слова, найчастiше iменники, якi, повторюючись, граматично варiюючись, перемежаючись з синонiмами, перифразами, займенниками, обростаючи визначеннями, з'iднуючись союзами i приводами, проходять крiзь текст, несучи ту або iншу смислову лiнiю тАУ мiкротему.
Переплетення ланцюжкiв складаi iзотопiю тексту, формуi його головну тему тАУ макротему.
ВлЗв'язнiсть тексту виступаi як результат взаiмодii декiлькох чинникiвВ», тАУ вiдмiчають В.А. Бухбиндер i Е.Д. Розанцiв. Дослiдження тексту як самостiйного лiнгвiстичного об'iкту, що маi особливi риси смисловоi i структурноi органiзацii, дозволяi досягти повнiшоi досяжностi мови тАУ складноi, багатоярусноi iiрархiчноi структури, що складаiться з декiлькох взаiмодiючих рiвнiв.
Зв'язнiсть тексту розумiiться як тiсний взаiмозв'язок тих, що становлять текст частин, як структурно-смислова спiввiднесена i взаiмозалежнiсть усiх елементiв тексту. Серед аспектiв зв'язностi тексту видiляють смисловий аспект зв'язностi тексту.
До механiзмiв текстотворення, пов'язаних з iнформативними параметрами тексту, належить використання спецiальних прийомiв змiни способiв позначення неодноразово згадуваних текстових референтiв. Як ми вже знаiмо, мiкроструктура тексту може бути представлена у виглядi повного набору значущих для реалiзацii комунiкативноi iнтенцii внутрiшньотекстових зв'язкiв, якi видiляються в Вллогiко-фактологiчнийВ» ланцюжок, що формуiться кореферентними виразами i що i основним смисловим стержнем тексту. Побудова змiстовного висловлювання вiдповiдно до унiверсально-логiчноi структури мислення припускаi, як вiдомо, необхiднiсть неодноразового повторення в текстi закiнченого i певним чином органiзованого ланцюга висловлювань про дiйснiсть, ранiше введенiй iнформацii як важлива умова для ii подальшого поступального розгортання. Змiст тексту створюiться значеннями слiв, якi i його складовими частинами, а розумiння тексту i розкриття смислових зв'язкiв i стосункiв, що передаються за допомогою слiв, фраз, пропозицiй. Надмiрнiсть iнформацii, тобто повне або часткове повторення повiдомлення, складаi обов'язкову передумову для сприйняття iнформацii i однiiю з ознак всякого бiльш менш протяжного висловлювання. Багато авторiв визначають цiлiснiсть на основi змiстовно-логiчноi ознаки i вважають ii змiстовною категорiiю тексту, предметнiй областi викладу (G (, що виникаi на основi iдностi, lich, Raibe; Hennig, Huth; М.Д. Городникова). Дослiдники вважають одним з головних екстралiнгвiстичних чинникiв, що впливають на породження тексту, наявнiсть предмета висловлювання i його ситуативноi опори. У планi вираження до основних чинникiв, що конституюють структурну органiзацiю тексту, необхiдно вiднести текстовi лексико-семантичнi пiдсистеми, що реалiзовують певнi тематичнi напрями в текстi i вiдбивають деякi областi навколишньоi дiйсностi, наприклад, просторовi, тимчасовi, причинно-наслiдковi стосунки, предмети домашнього ужитку, сiльськогосподарськi знаряддя, емоцii i т.д. Номiнацiя i мовним закрiпленням понять i ознак, якi вiдображують властивостi предметiв i явищ об'iктивноi дiйсностi. Можна помiтити, що i фрази, що мiстять з цiiю системою лексичнi одиницi теж виявляться мiж собою пов'язаними. Завдяки процедурi видiлення лексико-семантичних пiдсистем i вiдповiдних фраз, ми дiстаiмо можливiсть визначити характер стосункiв, в якi вступають iменнi словосполучення, якi належать до унiверсальних способiв створення мовних номiнативних засобiв, якi використовуються для побудови рiзних текстiв.
Згiдно з цiiю точкою зору, в центрi уваги опиняiться вивчення особливостей тематичноi органiзацii, що розглядаiться як лiнгвiстична проекцiя екстралiнгвiстичного базису його смисловоi iдностi.
Вместе с этим смотрят:
A history of the english language
AIDS
Airplanes and security
An Evergreen topic in British classical literature, childrenтАЩs poems and everyday speech: patterns of climate in the British isles
Banks