Без мови немаi народу

Ну що б, здавалося, словатАж

Слова та голос тАУ бiльш нiчого.

А серце бтАЩiться тАУ ожива,

Як iх почуiш!

Тарас Шевченко

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, любистку i зiлля, з роси, з тихоi води, ясних зiр i широких безмежних степiв народжена! Мово! Наймудрiша наша берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого украiнського, що тримала наш народ на небесному Олiмпi волелюбностi, слави i гордого духу! Мова тАУ душа народу. А душа тАУ корiнь життя. Сьогоднi ми маiмо думати про свiй корiнь, про те, без чого не мислиться кожен народ. Люби свою мову, плекай ii, дбай про неi. Це ж дорога твоя спадщина вiкiв i поколiнь. Користуйся нею, оберiгай ii, передай ii, збагачену i ще бiльш розвинену, своiм дiтям i онукам, а вони передадуть наступним поколiнням.

Мова тАУ то найвищий дар людини й цiлого народу, талiсман iхньоi долi, таланту, безсмертя. Найбiльше i найдорожче добро в кожного народу тАУ це його мова, бо вона не що iнше, як жива скарбниця людського духу. Мова тАУ духовне багатство народу. Украiнська мова тАУ це мова тiii краiни, в якiй я живу, мова, на якiй говорили моi пращури. Це мова, на якiй будуть розмовляти майбутнi поколiння. Але для того щоб вона була чистою i досконалою, треба вивчати ii дуже ретельно, заглиблюватись у ii змiст, не забуваючи про зовнiшню оболонку. Щоб бути грамотною, освiченою людиною, треба добре знати правила украiнськоi лiтературноi вимови, багато читати, а в повсякденному спiлкуваннi намагатись висловлювати найскладнiшi думки, користуючись засобами рiдноi мови.

Стосовно того, що украiнська мова виникла ще у сиву давнину, годi сумнiватись. Достатньо зануритися у iсторiю i простежити той нелегкий шлях, який проклала собi ця велична мова, щоб нарештi постати у такому виглядi, в якому вона i зараз. А i вона такою завдяки людям, якi вивчили ii i повсякчас удосконалювали. РЖ тепер ми повиннi продовжити iхню справу i передати нашу мову нащадкам. А без певних знань це неможливо.

Взагалi як виникаi мова? Що це таке? Людина не просто спостерiгаi навколишнiй свiт. Вона пiзнаi його, перетворюi, мислить. РЖ виникаi необхiднiсть у спiлкуваннi тАУ у мовi. Через мову людина пiзнаi новi явища, ознайомлюiться з величезним досвiдом попереднiх поколiнь людства. Поколiння змiнюються, але залишаються знання, переданi мовними знаками тАУ словами, реченнями.

ВлМова тАУ це душа народу, його культура, його характер, в мовi здiйснюiться зв'язок часiв, сучасне перегукуiться з минулимВ», - казав М. Рильський.

Продовжуючи традицii шанувальника украiнськоi мови РЖ. Котляревського, фiлософа Сковороди, Тарас Шевченка надав мовi iнтелектуального наповнення, втiлив ii генетичну здатнiсть до вираження високих понять i вселюдських категорiй. РЖ. Франко з великою гордiстю вiдмiчав: ВлМи не могли дати мiлiонам у руки хлiба, не могли тисяч i сорок тисяч охоронити вiд нужди i емiграцii, вiд визиску i змарнування сил. У нас був тiльки один заряд тАУ живе рiдне слово. РЖ ми можемо сказати собi, що ми не змарнували його, не закопали в землю, але чесно i совiсно вжили на велике дiлоВ». У мовi вiддзеркалюiться весь народ, його культура, традицii. Коли зникаi народна мова, - народу бiльше немаi. Мова тАУ це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями й сотнями попереднiх поколiнь, злелiяний у пiснях, переказах. Мабуть, не було жодного видатного письменника, який би вiд усього свого серця не висловив любовi до рiдноi мови i своii тривоги за ii долю. Мова тАУ основа культури нацii, найбiльший ii скарб, i вiдбирати ii в людини чи народу тАУ значить вiдбирати все минуле й сучасне, позбавляти людину й народ найприроднiшого в iх творчому iснуваннi. Доля украiнськоi мови сумна i героiчна водночас. Але, незважаючи на численнi перешкоди i лихолiття, вона, як i наш народ, все-таки вистояла.

ВлМова i сповiддю народутАжВ» Цi слова поета П. А. Вяземського, сказанi ним колись про росiйську мову, однаково стосуiться кожноi мови. Рiдне слово тАУ то не вичерпне, животворче i невмируще джерело, з якого людина черпаi уявлення про навколишнiй свiт. Любов до Батькiвщини неможлива без любовi до рiдного слова. ВлЛюдина, яка не любить мови рiдноi матерi, якiй нiчого не промовляi рiдне слово, - це людина без роду i племенiВ». Цi слова сказав В. Сухомлинський, вiдомий педагог. Украiнська мова спiвуча, мтАЩяка, лагiдна. В нiй багато iскрометного гумору. Який народ, така його i мова. Вона i нiби вiдбитком характеру нацii. У нiмцiв вона жорстка, лаюча, у iталiйцiв тАУ швидка, гаряча, спiвуча. А наша, як струмок в зеленiй травi. Розмовляючи украiнською, людина поринаi в неосяжнi глибина давнини. Щоб оживити для себе давнi часи, достатньо вголос прочитати з ВлЛiтопису СамовидцяВ» або творiв великого Сковороди. А коли залунаi над степами наша пiсня, тодi радiсно стаi на душi. Нi, украiнська мова, сповнена барв i пахощiв рiдного степу, нiколи не вмре. А це значить, що завжди будемо ми тАУ украiнцi.

Чим глибше людина пiзнаi рiдну мову, тим тонше сприймаi ii серце красу слова, а також красу життя. На долю нашоi рiдноi мови випало багато страждань. РЗi споконвiку плюндрували, намагалися стерти з лиця землi. Максим Рильський у вiршi ВлРiдна моваВ» описав багатостраждальне становище украiнськоi мови за часiв царизму:

Царевi блазнi i кати,

Раби на розум i на вдача,

В ярмо хотiли запрягти

РЗi, як дух степiв гарячу,

РЖ ослiпити, й повести

На чорнi торжища незрячутАж

Мова тАУ це Влвишнева нiжнiсть пелюсткiвВ», Влгул столiтьВ», Влшум вiкiвВ», Влжиття духовного основаВ». Мова тАУ це наша iсторiя, без знання якоi неможливе духовне життя народу. Мова людини визначаi ii культуру, тому турбота про чистоту i культуру рiдного слова i турботою про культурний розвиток людини. Мова тАУ це духовне надбання людства. Вона зберiгаi знання людини, стимулюi нас до нових вiдкриттiв i моральних пошукiв. Ми маiмо любити нашу безцiнну мову, плекати ii, боротися за ii чистоту, спiлкуватися нею.

Говорити про мову украiнських племен можна лише гiпотетично. Адже писемних памтАЩяток, якi дiйшли до нас, ще не достатньо для повноцiнного дослiдження мови. Тому будь-якi хронологiчнi вiхи виникнення i первiсного розвитку украiнськоi, як i взагалi будь-якоi iншоi мови, встановити неможливо. Безперечно лише, що украiнська мова i однiiю з найдавнiших iндоiвропейських мов. Про це свiдчить i наявнiсть архаiчноi лексики, i деякi фонетичнi та морфологiчнi риси, якi зберегла наша мова протягом вiкiв. Давнiсть украiнськоi мови доводили ряд вiтчизняних та зарубiжних учених: Павел Шафарик, Михайло Красуський, Олексiй Шахматов, Агатангел Кримський.

Про давнiсть украiнськоi мови свiдчать i релiктовi фольклорнi твори, особливо календарно-обрядовi пiснi. Наприклад, украiнський мовознавець Олександр Потебня стверджував, що веснянка тАЬА ми просо сiялитАЭ iснувала в Украiнi вже у РЖ тисячолiттi до н.е. Невже вона спiвалась якоюсь iншою мовою? А колядки про створення свiту птахами (тобто ще з дохристиянських часiв) навряд чи перекладалися з якоiсь давнiшоi мови на украiнську, адже християни не мали в тому потреби. Багато наукових дискусiй викликаi також питання про iснування писемностi в украiнських землях. Археологiчнi знахiдки засвiдчують наявнiсть писемних знакiв на глиняному посудi, пряслицях, зброi тощо, ще за трипiльськоi доби. Чи це було фонетичне, чи iiроглiфiчне письмо тАФ певноi вiдповiдi дослiдження поки що не дали.

ВаСвою писемнiсть мали племена трипiльськоi, катакомбноi культури бронзовоi доби, зарубинецькоi та черняхiвськоi культур. Стародавнi автори свiдчать, що це було грецьке або руське письмо. Так iранський письменник Марварудi констатуi, що у тАЬхозар i також письмо, що походить вiд руськоготАЭ, i що воно схоже на грецьке. Дослiдженнями найдавнiших систем письма в Украiнi займалися Микола Суслопаров, Валентин Даниленко та iн. Проте ще не встановлений звтАЩязок мiж трипiльськими i скiфо-сарматськими та раннiми словтАЩянськими знаковими системами.

Висловлюються припущення, що писемнiсть на територii Украiни мала кiлька варiантiв. Наприклад, Пiвнiчне ПричорномортАЩя користувалося абеткою, iдентичною грецькiй або римськiй (латиницi), а схiднi райони (особливо скiфо-сармати) мали свою оригiнальну писемнiсть, вiдому в науцi як сарматськi знаки, що були схожi на вiрменськi й грузинськi письмена.

Те, що памтАЩяток стародавньоi писемностi обмаль, можна пояснити тогочасним способом писання: повсякденнi записи вiрогiдно робилися на навощених деревтАЩяних дощечках або на берестi тАФ матерiалi, який погано зберiгаiться. Проте, знаходять чимало писарських iнструментiв, так званих стилiв. Добре збереглися графiто, накресленi на свiжiй, ще не обпаленiй глинi. Горщики з написами часто мають вигляд речей повсякденного вжитку, простих, лiплених вручну, що свiдчить про iхнi мiсцеве походження. Деякi з цих графiчних зображень вважають за тавра або тамги майстрiв.

Украiнська мова славиться своiю народною творчiстю. Золота скарбниця украiнськоi усноi народноi творчостi надзвичайно багата i рiзноманiтна. РД в нiй прислiвтАЩя та приказки, легенди та перекази, думи, пiснi, усмiшки та анекдоти, Влперлини великого намистаВ» - коломийки, загадки. Усе це тАУ фольклор. Це англiйське слово i означаi Влнародна мудрiстьВ». У казки органiчно вписують численнi прислiвтАЩя та приказки, загадки, пiснi, повiртАЩя, скоромовки, лiчилки, анекдоти, замовляння, каламбури. Вони роблять казку носiiм досвiду, проблем, iдеалiв рiдного народу. Вiдкривають вам свiтобачення людей, древнi уявлення про таiмницi навколишньоi природи, мрii про майбутнi. Тому коли ми вивчаiмо прислiвтАЩя, приказки, казки, то переймаiмо досвiд нашого народу, що накопичувався столiттями.

Приказки i прислiвтАЩя тАУ це види усноi народноi творчостi, сталi словосполучення, в яких зiставляються люди, явища, речi, предмети з метою створити яскравiшi уявлення. Вони свiдчать про глибоку спостережливiсть народу, про його кмiтливiсть. ПрислiвтАЩя та приказки завжди унiверсальнi, вони i народним втiленням народноi мудростi. Наприклад: без грошей, як без рук; в очi тАУ лис, поза очi тАУ бiс; голий як палець; працюй до поту, iж а охоту. В кiлькох словах вони вмiщують глибокий сенс, розкривають суть того чи iншого явища, вказують на його недолiки та переваги. Використовуючи у мовленнi прислiвтАЩя та приказки, ми не лише робимо його бiльш виразним, але i черпаiмо з них народну мудрiсть.

Кожен народ маi свою мову, своi писемнiсть. А кожна мова маi притаманнi лише iй риси. Вiдомо, що украiнська мова за мелодiйнiстю посiдаi друге мiсце мiж iвропейськими мовами, поступаючись лише iталiйськiй. Будемо ж пишатися, що ця спiвуча соловтАЩiна мова i нашою рiдною! На жаль, сьогоднi далеко не кожний громадян Украiни спiлкуiться рiдною мовою. РЖ це не його провина, так склалося iсторично. Але нiколи не пiзно виправити цю помилку. Людям, для яких украiнська мова не i материнською, теж буде цiкаво прилучитися до ii краси, спiзнати ii духовне багатство. Кожна людина маi зрозумiти, що мова тАУ це не просто засiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Тiльки рiдна мова передаi дух рiдного краю.

Любов до Батькiвщини починаiться з любовi до родини, до рiдного слова. Нацiональна мова тАУ це здобуток культури, духовноi дiяльностi певного народу. Народ, який вiдрiкаiться вiд своii мови, губить себе, бо не усвiдомлюi ii значення для свого вищого духовного життя. Мова - це великий дар природи, вдосконалений за вiки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти i збагачувати. РЖ менi здаiться: той, хто не любить рiдне слово, святих звукiв свого народу, не заслуговуi на iмтАЩя людини. Бо мова нерозривно повтАЩязана iз нашою свiдомiстю. Разом iз усталеною символiкою мова - чи не основний елемент нашоi державностi. Це те, що ми одержали у спадок вiд наших пращурiв, це тАУ перлина вiковоi мудростi. Менi, здаiться, що мова тАУ це не просто найважливiший засiб спiлкування. Це той грунт, на якому будуiться спiльнота, рiд, нацiя. З утратою рiдноi мови люди втрачають морально-нацiональнi коренi, духовний зв'язок iз своiю нацiiю. У мовi втiлюiться голос дитинства, голос рiдноi природи. Проте в ii глибинах вiдбиваiться й уся iсторiя духовного життя народу. Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мовi людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва взагалi iснувати. РЖ обовтАЩязок кожного свiдомого громадянина будь-якоi краiна тАУ дбайливо збагачувати та плекати свою мову.

Мова тАУ найважливiший засiб спiлкування. Без мови не зможе iснувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним iз найчарiвнiших скарбiв, якi були створенi людиною, i саме мова. Значення ii в життi кожного з нас тАУ неабияке. Знання рiдноi мови тАУ перша ознака освiченоi людини. Як приiмно спiлкуватися з людиною, яка правильно висловлюi своi думки, користуючись усiма багатими вiдтiнками рiдноi мови. Добре тому жити, хто вмii гарно говорити, - стверджуi народна мудрiсть. РЖ, навпаки, спiвчуття викликаi людина, яка не удосконалюi своi мовлення. Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди б панувала тиша. Люди не змогли б спiлкуватися й виконувати роботу. Весь свiт онiмiв би. Отже, мова вiдiграi важливу роль у нашому життi. З ii допомогою ми думаiмо, спiлкуiмось, без неi не зможемо iснувати. Мову слiд не лише любити, але i берегти. Особливо таку милозвучну, як украiнська тАУ зiткану iз спiвучих слiв, наповнену красою.

РЖ журлива вона, i пiднесена,

тiльки фальш для неi чужа.

В нiй душа Шевченкова i Лесена,

i Франкова у нiй душа.

Дорожи украiнською мовою,

рiдна мова тАУ основа життя.

мова украiнський народний творчiсть

Використана лiтература

1. Кадомцева Л., Бiлодiд О. Мова, екологiя, етнодидактика // Мова i духовнiсть нацii: Тези доповiдей регiональноi науковоi конференцii. тАФ Львiв, 1989. тАФ С. 4.

2. Кращi твори третього тисячолiття з украiнськоi мови та лiтератури: 5-11 класи. тАУ Донецьк: ТОВ ВКФ ВлБАОВ», 2005

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

Biological Weapons

Bird Flu