Метафора у поетичному мовленнi Лiни Костенко
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
КамтАЩянець-Подiльський державний унiверситет
iменi РЖвана Огiiнка
Кафедра украiнськоi мови
Науковий керiвник тАУ
викладач Мужеловська Л.В.
Курсова робота
Метафора у поетичному мовленнiЛiни Костенко
Виконала:
студентка РЖРЖ курсу (з.ф.н.)
Колiсник Алла Валентинiвна
КамтАЩянець-Подiльський,
2006
ВСТУП
Лiна Василiвна Костенко тАУ видатна украiнська поетеса нашого часу. Як вiдзначаi РДвген Гуцало, тАЮЛiна Костенко тАУ глибоко сучасна, глибоко украiнська поетеса, та навдивовижу це не те, що не заважаi, а, навпаки, допомагаi бути вiдкритою, як у космос украiнський, так i в космос iсторii наших народiв, в космос загальнолюдськоi iсторii; i та iсторiя в неi тАУ не скамтАЩянiлi чи спорохнявiлi релiкти, а живе дiйство, яке начебто продовжуi звершуватися й сьогоднi, все ще перебуваi у творчому свiтi, й так само часто певна подiя нинiшнього дня в ii сприйняттi та пiд ii пером виглядаi не локально й самодостатньо, не iзольовано, а пропонуiться в iдиному потоцi свiтовоi iсторii, сповнюiться масштабностi й значення iсторичноготАЭ [4, с.1]. Цi слова РД.Гуцала влучно визначають масштаб генiальноi особистостi нашоi сучасницi, ii художнього свiту тАЮв iдиному потоцi свiтовоi iсторiiтАЭ.
Творчiсть Лiни Костенко завжди привертала увагу багатьох дослiдникiв тАУ лiтературознавцiв (див. Краснова 1995, Панченко 1998, Прiсовський 1988, Коляда1996, Майкл М.Найдан 1994, Антоненко-Давидович 1962, iншi), якi вiдзначають надзвичайну образнiсть ii поезiй, тонке вiдчуття сенсу слова, особливiсть мовноi системи поетеси i наголошують на необхiдностi ТСрунтовних дослiджень ii творчостi в мовознавчому аспектi. Серед мовознавчих праць, присвячених вивченню творчостi Л.Костенко видiляються роботи етимологiчного (РЖванова 1991,1992), морфологiчного (Дзюбак 1997,Семененко 1998) та ономастичного (Мельник 1998, Карпенко 1991,1992) напрямкiв.
Поезiя Лiни Костенко глибоко метафорична, що даi можливiсть нам вiдчути корозiю душi героя. Пейзажна лiрика украiнськоi письменницi тАУ це своiрiдна мистецька концепцiя украiнського пантеiзму. Художниця-поетеса створюi свiй свiт гармонiйних взаiмин усього живого з усiм, налагоджуi емоцiйний контакт з навколишнiм. Слово поетеси пронизане непозiрною турботою про долю всього живого, активним творчим прагненням захистити й зберегти духовнi цiнностi, котрi роблять людину людиною.
Вивчення метафори у функцiональнiй ролi показника iдiостилю письменника, поетичного угрупування, мистецького стилю чи лiтературного поколiння належить до числа дискусiйних питань сучасноi лiнгвiстики. Метафорична лексика, як компонент мовноi системи, пiдпорядковуiться закономiрностям мови, а за своiми специфiчними ознаками маi ряд особливостей. Особливостi цього шару лексики розглядають в своiх працях Т.РДщенко, Н.Варич, Л.Пустовiт, Н.Пащенко, Н.Лисенко, Л.Кравець, Т.Матвеiва, РЖ.Нечитайло, РЖ.Олiйник, Л.Ставицька, Г.Сюта, Л.андрiiнко тощо, i розкриваються вони в текстi, в мовленнi. Специфiка художнього мовлення повтАЩязуiться з актуалiзацiiю естетичноi функцii мовних одиниць, що розумiiться як "таке використання мови (чи ii одиниць) у художньо-образному мовленнiвому актi, яке приводить у рух вiдповiднi потенцiйнi ii властивостi не лише у комунiкативно-пiзнавальному напрямку, але й оцiнно- чуттiвому, iнакомовному, умовно-асоцiативному, зображально-виражальному, щоб виявити настроiве, потаiмно-субтАЩiктивне, уподобане" [1, с.150-157].
Отже, метафорою будемо називати слово, значення якого переноситься на найменування iншого предмета, повтАЩязаного з предметом на який звичайно вказуi це слово, рисам подiбностi. Наприклад, у рядках вiрша РД.Маланюка тАЮВiчнетАЭ: тАЮДосi сниться метелиця маю, // Завiрюха херсонських вишень..тАЭ тАУ метафорами будуть виступати слова тАЮметелицятАЭ тАЮта завiрюхатАЭ, оскiльки в даному контекстi вони вживаються не в прямому своiму значеннi, коли вказують на тi атмосфернi явища, якими супроводжуiться прихiд зими, а в переносному тАУ для пiдкреслення й посилення того враження, яке справляi цвiтiння вишень. Рясний, слiпучо-бiлий цвiт, що так густо осипаi вишнi в перiод iх цвiтiння, дiйсно нагадуi снiгову кружiль, а iдеально-бiлий цвiт вишневих пелюсток може асоцiюватися з бiлизною снiгових крижинок. Метафора, подiбно до епiтета та порiвняння, ставить за мету конкретизувати уявлення про предмет, про який iдеться шляхом вказiвки на певну його ознаку, що висуваiться на перший план, але, на вiдмiну вiд епiтета й порiвняння, метафора вказуi на цю ознак не в прямiй формi, не безпосередньо ii називаючи, а шляхом замiни ii словом, що мiстить у собi дану ознаку. Тому метафору часто називають прихованим або скороченим (згорнутим) порiвнянням, тобто порiвнянням, в якому не виокремлюiться ознака, за котрою вiдбуваiться зiставлення двох предметiв (tertium comparationis). Естетичний ефект метафори побудований на певнiй загадковостi предмета, про який iдеться, з чим, зокрема, повтАЩязане широке вживання метафор у жанрi загадки. Механiзми естетичноi дii метафори Ф.ТРарсiа Лорка, наприклад, пояснював так: тАЮДля того, щоб вдихнути життя в метафору, потрiбно, щоб метафора мала форму та радiус дii, тАУ ядро в центрi та перспективу навколо нього. Це ядро розкриваiться як квiтка, нiбито незнайома, але ми швидко впiзнаiмо ii аромат, а в кольоровому сяйвi, яке вона випромiнюi, нам бачиться його iмтАЩя, тобто метафор змальовуi нам предмет як квiтку, нiбито не знайомутАЭ, ми впiзнаiмо його не вiдразу (автоматично iдентифiкуючи його в нашiй памтАЩятi), а поступово тАУ у тАЮкольоровому сяйвiтАЭ, яке породжуi вiдчуття подоби. Тим самим метафора немовби оновлюi предмет, тАЮдемонструi його в незвичному ракурсiтАЭ [6, с.214].
Метафора тАУ один з найуживанiших тропiв. тАЮМетафоричне слово завжди чарiвнiше i красивiше, нiж слово у прямому значеннiтАЭ, писав автор киiвськоi поетики тАЮLyraтАЭ (1696 р.). тАЮМатiртАЩю поезiiтАЭ назвав ii С.Тезаур. Вважаiться, що першим метафору як спецiальний риторичний прийом використав тАЮбатько красномовстватАЭ, знаменитий афiнський оратор РЖсократ у творi тАЮЕварогтАЭ. у Римi в широкий вжиток ii вводить Цицерон, який зауважував, що тАЮнемаi тропа бiльш квiтчастого в окремих словах i такого, який би вносив у мову бiльше свiтла, нiж метафоратАЭ. Аристотель визначав метафору як перенесення iмен з одного обтАЩiкта, позначуваного цим iменем, на якийсь iнший обтАЩiкт. тАЮСкладати гарнi метафори, тАУ писав вiн, тАУ значить помiчати подiбнiстьтАЭ. Теоретик лiтератури Киiво-Могилянськоi академii М.Довгалевський визначав функцii метафори як: 1) найменування деяких предметiв, якi не мають власноi назви, 2) пiдсилення значення сказаного, 3) засобу для досягнення естетичного враження. Дiйсно, метафори використовуються не тiльки в поезii. Метафора часто вживаiться й для позначення тих предметiв та явищ, для яких ще не пiдiбрано власних найменувань. Так, вiдкриття нових явищ породило метафори тАЮмагнiтне полетАЭ та тАЮзвукова хвилятАЭ, якi були утворенi шляхом перенесення значення узвичаiних слiв тАЮполетАЭ та тАЮхвилятАЭ за ознакою певноi подiбностi на найменування невидимих мiкропроцесiв. У нашому побутi широко вживанi такi метафори, як тАЮнiжка столатАЭ, тАЮручка чайникатАЭ та iн. Подiбнi метафори називаються стертими, оскiльки переноснiсть iхнього значення стала настiльки узвичаiною внаслiдок iх загальновживаностi, що майже не вiдчуваiться. На вiдмiну вiд iнших, поетичнi метафори тАУ це метафори, в яких переноснiсть значення сприймаiться як несподiванка, як новизна, внаслiдок чого поетична, iндивiдуально-авторська метафора набуваi ознак контекстуального неологiзму [6, с.215].
Залежно вiд особливостей спiввiдношення зiставлюваних предметiв видiляють чотири типи метафор, побудованих на:
1)ВаВаВаВаВа замiщенi живого живим, наприклад: тАЮТривого моя! Катерино! ХодiмтАЭ (М.Вiнграновський);
2)ВаВаВаВаВа замiщеннi неживого неживим, наприклад: тАЮтрiумфальна висотатАЭ (РЖ.Калинець); тАЮСлово моi, сило моя, славо, // сльозо моя, гнiванню ти мiйтАЭ (М.ВРЖнграновський); тАЮЗерна роситАЭ (М.Шолохов);
3)ВаВаВаВаВа замiщеннi неживого живим. Даний тип метафори називаiться уособленням, або прозопопеiю, або ще персонiфiкацiiю, наприклад: тАЮЦей лiс живий. У нього добрi очi. // Шумлять вiтри у нього в головiтАЭ (Л.Костенко);
4)ВаВаВаВаВа замiщення живого неживим, наприклад: тАЮДiвчатко тАУ клинчатко, злотава струнатАЭ (С.Телюнюк).
Можливi й рiзнi форми граматичного вираження метафори. Найчастiше вона виражаiться дiiсловом та його формами або ж прикметником (метафоричний епiтет), внаслiдок чого, зокрема, метафора виражена iменником, сприймаiться дещо свiжiше. Як i епiтет та порiвняння, метафора не лише конкретизуi уявлення про предмет, а й виражаi вiдповiдне емоцiйне ставлення до нього мовця (прозаiка або поета). Як влучно (метафорично) зауважуi М.Панов, метафори, як i порiвняння, бувають або ж свiтлi, або взятi з тАЮпiтьмитАЭ. тАЮЯкщо бажаiш подати що-небудь у гарному свiтлi, тАУ наголошував ще Аристотель, тАУ слiд запозичувати метафору вiд предмета найкращого в цьому родi речей; якщо ж бажаiш виставити що-небудь у дурному свiтлi, то слiд запозичувати вiд гiрших речейтАЭ [цит. за: 6, с.214]. Наприклад, метафоричне зiставлення слова та зброi у вiршi Лесi Украiнки тАЮСлово, чому не твердая криця..тАЭ: тАЮВигострю, виточу зброю iскристу, // Скiльки достане снаги менi й хисту, // Потiм ii почеплю при стiнi // РЖншим на втiху, на смуток менi. // Слово, моя ти iдиная зброi, // Ми не повиннi загинуть обоi! // Може, в руках невiдомих братiв // Станеш ти кращим мечем на катiвтАЭ тАУ служить метi емоцiйного пiднесення значущостi тАЮсловатАЭ. Навпаки, через метафоричне зiставлення екiпажа, на якому приiздить до мiста героiня поеми тАЮМертвi душiтАЭ помiщиця Коробочка, з гарбузом, значення першого суттiво знижуiться й постаi в iронiчному свiтлi: тАЮтАж в отдаленных улицах и закоулках города дребезжал весьма странный экипаж, наводивший недоумение на счет своего названия. Он не был похож ни на тарантас, ни на коляску, ни на бричку, а был скорее похож на толстощекий выпуклый арбуз, поставленный на колесатАЭ.
Яскрава метафорична мова поетичного свiту самобутньоi украiнськоi письменницi, що вiдбиваi не тiльки фiлософськi, лiтературно-мистецькi, а й мовнi шукання ХХ столiття i значною мiрою впливаi на наступний розвиток лiтературноi мови та стимулюi подальшi уваги до рiдного слова, ще не знайшла належного висвiтлення в мовознавчих дослiдженнях. Хоча метафори, безперечно, належать до виразового фонду лексики, але морфологiчний та функцiональний аспекти метафоричного простору творчостi Лiни Костенко практично не вивченi (на вiдмiну вiд антропонiмiчних та топонiмiчних одиниць). Тому обрана тема курсовоi роботи, яка дозволяi проникнути в лабораторiю поетичноi мови Л.Костенко, увести ii в контекст обтАЩiктивного процесу розвитку мови поезii ХХ столiття, i актуальною.
Наукова новизна та нетрадицiйнi сить нашого дослiдження полягаi в рiзнобiчному вивченнi метафоричних образiв художнього мовлення поезii Лiни Костенко, одночасному поiднаннi морфологiчного, когнiтивного та стилiстично-функцiонального пiдходiв. Система метафор поетичноi творчостi украiнськоi письменницi в украiнськiй лiнгвiстицi студiюiться вперше.
Фактичним матерiалом дослiдження стали поетичнi текстовi фрагменти, якi мiстять метафоричнi одиницi (близько 100 метафор). Нами було опрацьовано збiрку поетеси тАЮСад нетанучих скульптуртАЭ. Л.В.Щерба вказував: тАЮЛiнгвiсти мають сенс, коли, шукаючи норму даноi мови, звертаються до творiв хороших письменникiв, якi явно володiють на максимальному рiвнi тАЮчуттям мовитАЭ [25, с.28].
Мета нашоi роботи полягаi в тому, щоб дослiдити морфологiчнi та стилiстично-функцiональнi можливостi метафоричноi лексики у творчостi Л.Костенко. Досягнення цiii мети передбачаi виконання таких завдань: зiбрати та розкласифiкувати зiбранi нами метафори, розподiлити iх за частотнiстю морфологiчного вираження та виявити стилiстичне функцiонування метафоричних структур у текстi.
Структура роботи. Курсова робота складаiться зi вступу, двох роздiлiв (тАЮМорфологiчне вираження метафортАЭ та тАЮСтилiстичне функцiонування метафортАЭ) та висновкiв.
МОРФОЛОГРЖЧНЕ ВИРАЖЕННЯ МЕТАФОР
метафора морфологiчна лексика творчiсть костенко
Дослiдження граматичноi структури метафори передбачаi, по-перше, якими частинами мови вона може виражатися i, по-друге, якими способами розгортаiться й ускладнюiться метафоричний образ. Власне, в другому аспектi йде мова про рiзнi ступенi ускладнення метафоричного образу. В залежностi вiд того, якi семантичнi вiдношення обумовлюються метафоричними конструкцiями, якi компоненти, крiм метафоризованого й метафоризуючого, виокремлюються, можна говорити про рiзноманiтнi структурнi типи метафор, тобто про простi, ускладненi та складнi.
Насамперед ми розглянемо за допомогою яких частин мови можуть виражатися метафори. Як зазначалося вище, форми граматичного вираження метафори можуть бути рiзноманiтними. Найчастiше вона виражаiться дiiсловом та його формами або ж прикметником (метафоричний епiтет), внаслiдок чого, зокрема, метафора виражена iменником, сприймаiться дещо свiжiше. Таку ж частотнiсть ми споглядаiмо i в творчостi Лiни Костенко.
Бiльша продуктивнiсть дiiслова в процесi метафоризацii пояснюiться саме природою тiii частини мови, яка маi чимало синонiмiчних форм, що представленi категорiями виду, часу, особи, стану. Причому, семантика дiiслова вiдрiзняiться абстрактнiстю, що даi бiльшi можливостi для узагальнення характеру дii, перенесення його на iншi предмети i явища.
Дiiслiвнi ознаки вiдкривають невичерпнi можливостi для виникнення найбiльш рiзноманiтних семантичних вiдношень. Що стосуiться поезii, то в цьому жанрi, за влучним виразом В.Русанiвського, тАЮметафоричний образ, побудований на дiiсловах, виступаi як спосiб подвоiного бачення свiту: реальне представляiться на фонi фантастичного, створеного уявою поетатАЭ [18, с.11].
У чималiй кiлькостi прикладiв iз творчостi украiнськоi поетеси Лiни Костенко розкриваiться процес метафоризацii тематичних груп дiiслiв, що позначають внутрiшнiй свiт людини, фiзичнi дii, а також багато iнших аспектiв руху чи стану атрибутiв реальноi дiйсностi. Найбiльш поширеними i метафори, що вiдображають внутрiшнiй свiт людини. Переважно це словосполучення (як прислiвнi, так i не прислiвнi) типу тАЮдiiслово + iменниктАЭ. Так, наприклад:
Очима ти сказав менi: люблю.
Душаскладала свiй тяжкий екзамен.
(тАЮОчима ти сказав менi..тАЭ)
Душазадивитьсяв туман
i маритьобрисами лiта.
(тАЮМарнували лiтечко, марнувалитАЭ)
Моi нечуване терпiння
i ще нiхто не перемiг..
(тАЮАкварелi дитинстватАЭ)
Життяiшло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
(тАЮОчима ти сказав менi..тАЭ)
Метафори такого типу формують загально мовнi, традицiйнi поетичнi метафори.
Метафоричнi словосполучення, компонентами яких виступають дiiслова зi значенням тАЮхвилювання або переживання будь-яких почуттiв, станутАЭ найчастiше i традицiйними поетичними й iндивiдуально-авторськими метафорами. Психiчний стан людини передаiться метафорами, в яких використовуiться семантика дiiслiв мовлення, повтАЩязаних зi звуковими асоцiацiями, напр:
Нiчого, каже, i на тому свiтi
душакозацьким смiхомзасмiiться,
а вороги хай думають, що грiм.
(тАЮДума про трьох братiв неазовськихтАЭ)
Життя iшло, минуло той перон.
Гукалатишарупором вокзальним.
(тАЮОчима ти сказав менi..тАЭ)
Цiкавим i ще один приклад Лiни Костенко:
То вiн як пригадаi тих драгунiв,
котрi од нас у розтiч дременули,
та що як скаже! тАУ двиготятькайданиод реготу.
(тАЮДума про трьох братiв неазовськихтАЭ)
Хоча тут i змальовуiться фiзична дiя предмету (обтАЩiкта), але насправдi письменниця описала психiчний стан полонених, якi так сильно смiялися, що навiть тАЮдвиготiли кайдани од реготутАЭ. Подiбним також i приклад тАЮ..Гукала тиша рупором вокзальнимтАЭ, де описуiться не фiзична дiя навколишнього середовища, а стан головного героя, тАУ в його душi тАЮгукала тишатАЭ.
Найбiльшу групу iндивiдуально-авторських метафоричних структур метафоричних структур типу тАЮдiiслово + iменниктАЭ представляють тi, в яких зображуються явища природи. Це приклади такого типу:
РЖ засмiяласьпровесiнь: Пора! тАУ
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
(тАЮРЖ засмiялась провесiньтАЭ)
Свiтали ночi, вечорiли днi.
Не раз хитнуладолятерезами.
(тАЮОчима ти сказав менi..тАЭ)
Уже й зникалосонцеза горбами тАУ
Садшепотiвпошерхлими губами.
(тАЮВиходжу в сад..тАЭ)
Сьогоднi снiгiти вже поривавсь.
Сьогоднi осiньпохлинуласьдимом.
(тАЮХай буде легко дотиком ператАЭ)
Стояла груша, зеленiв лiсочок.
Стоялонебо, дивне i сумне.
(тАЮСтояла груша, зеленiв лiсочоктАЭ)
На конвертики хат
лiтоклеiтьвiконця, як марки.
(тАЮНа конвертики хаттАЭ)
..От ми йдемо. Йдемо удвох iз ним.
Шепочелiс: тАУ Жива iз камтАЩяним!
тАУ Диви, дивá! тАУ дивуiтьсятрава. тАУ
Вiн камтАЩяний, а з ним iде жива
(тАЮОй нi, ще рано думати про всетАЭ)
тАЮРЖз города Азова не великii туманивставали,
Три брати рiдненькi iз города Азова
iз тяжкоi неволi утiкали.
(тАЮДума про трьох братiв неазовськихтАЭ)
Процес збагачення й оновлення в поезii лексико-семантичноi структури традицiйних метафор можна прослiдкувати на прикладах словосполучень з наявнiстю дiiслiв, що позначають рух тАУ йти, пориватись, проходити, повзти:
Грозапроходила десь поруч.
Було то блискавка, то грiм.
(тАЮГроза проходила десь поручтАЭ)
Сьогоднi снiгiти вже поривавсь.
Сьогоднi осiнь похлинулась димом.
(тАЮВиходжу в сад..тАЭ)
Суха, порепана дорогаповзе,
як спраглий крокодил.
(Акварелi дитинства)
Над свiтом бiлим, свiтом бiлим хтось всi спiралi перегрiв
А хмарибiгли, хмарибiгли i спотикалися об грiм.
(тАЮГроза проходила десь поручтАЭ)
Узагальнююче значення таких дiiслiв тАУ перемiщення в просторi, рух. Вони вживаються для характеристики перемiщення предметiв, змiн у часi, вiдображення психiчних процесiв.
Аналiз багаточленних словосполучень типу тАЮдiiслово + iменниктАЭ переконуi в тому, що для визначення лексико-семантичноi структури метафори важливi перш за все семантичнi процеси. Постiйною структурною характеристикою метафори i взаiмодiя двох значень однiii i тiii ж словниковоi одиницi в поетичному мiнiмальному чи максимальному контекстi. Ця особливiсть структури може проявлятися по-рiзному, в залежностi вiд типiв i видiв метафор.
Метафоричнi словосполучення, що складаються з двох iменникiв, створюють генитивну конструкцiю, в якiй метафори зоване слово, як правило, виступаi в формi залежного родового вiдмiнка. В сучаснiй поезii генитивнi метафори рiзняться великою тематичною розмаiтiстю i функцiональною багатоплановiстю. Дуже часто вони служать назвами окремих збiрникiв i циклiв, наприклад, книги М.Рильського тАЮВ затiнку жайворонкатАЭ, В.Сосюри тАЮВесни диханнятАЭ, А.Малишка тАЮПолудень вiкутАЭ, РЖ.Драча тАЮПротуберанцi серцятАЭ, В.Бичка тАЮКолiр часутАЭ, В.Коротича тАЮЗапах небатАЭ, вiршi Л.Костенко тАЮНа конвертики хаттАЭ, тАЮПелюстки старовинного романсутАЭ, тАЮАкварелi дитинстватАЭ, тАЮДвори стоять у хуртовинi айстртАЭ та iн. [17, с.12].
Семантичне ядро мiнiмального генитивного словосполучення маi тенденцiю розширятися або уточнятися за рахунок залежних прикметникiв, наприклад:
Усмiшкоюдитячоiфортуни
було для нас потрапити в той дiм.
(тАЮСтарий годинникартАЭ)
У цьому прикладi прикметник уточнюi якiсну ознаку метафоризованого iменника, виступаючи вiдносно нього в ролi метафоризуючого. Таким чином, iменник усмiшкою, сполучаючись з поняттями дитячоi i фортуни, пiддаiться подвiйнiй метафоризацii. Подiбним i ще один приклад Лiни Костенко:
Великi зорi в памтАЩятi планети
Холоднi пахощi первiсних печер..
(тАЮЛетючi катренитАЭ)
Означальна функцiя iменника в генитивних конструкцiях розкриваi можливостi в передачi найбiльш рiзноманiтних переносних значень слiв. Генитивнi словосполучення i концентрованою формою вираження ознак предмета, явища, якi зiставляються з iншими предметами, явищ. При цьому особлива роль належить метафоризуючому iменнику, що вiдрiзняiться семантичною багатоплановiстю i в той самий час конкретнiстю. Розглянемо деякi строфи з поезiй Лiни Костенко:
Голос криницi, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
(тАЮЗатiнок, сутiнок, день золотийтАЭ)
Двори стоять у хуртовинiайстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
(тАЮДвори стоять у хуртовинi айстртАЭ)
Душа задивиться в туман
i марить обрисамилiта.
(тАЮМарнували лiтечко, марнувалитАЭ)
.. i золотаве звечорiння
в зелених кучеряхсосни.
(тАЮАкварелi дитинстватАЭ)
На конвертики хат
лiто клеiть вiконця, як марки.
(тАЮНа конвертики хаттАЭ)
Смуток нащадкiв тАУ як танець бджоли,
танець бджоли до безсмертного поля.
(тАЮЗатiнок, сутiнок, день золотийтАЭ)
Великi зорi в памтАЩятi планети
Холоднi пащi первiсних печер..
(тАЮЛетючi катренитАЭ)
Так це ж не всi. Все вiйсько i не знало.
Та ще й вночi. Це купка тих старшин.
(тАЮДума про трьох братiв неазовськихтАЭ)
Аналiз метафор тАУ генетичних конструкцiй показуi, що вони функцiонують в контекстах, як поширенi, емоцiйно навантаженi назви предметiв, ситуацiй, ознак, протиставлюваних логiчно-понятiйним структурам. Метафора виступаi другою назвою певного предмета, явища, подii. При цьому нове найменування завжди припускаi елемент зiставлення, вiдображаi процес перенесення ознак. В цьому процесi актуалiзуються або первиннi, або вториннi значення слiв тАУ компонентiв словосполучення.
Генитивнi конструкцii з метафоричним значенням тАУ розповсюджене явище в сучаснiй поезii. В торах майстрiв художнього слова вони вiдзначаються новизною й оригiнальнiстю, у них вiдображаiться умiння переосмислювати явища навколишнього середовища i цим сприяти естетичному збагаченню поетичного мовлення [17, с.15].
Розглянемо способи метафоризацii ознак, виражених формою прикметника. Прикметниковi порiвняно з iншими частинами мови властиво перш за все визначити той чи iнший предмет, явище, називаючи якiснi ознаки. В метафоричному словосполученнi прикметник виконуi функцiю метафоризуючого компонента, пiдпорядкованого логiчним валентним звтАЩязкам iменника i який в залежностi вiд цього компонента змiнюi свою семантику, наприклад:
Виходжу в сад, вiн чорний i худий,
йому вже анi яблучко не сниться.
(тАЮВиходжу в сад..тАЭ)
Прикметники чорний i худий передають семантичнi вiдтiнки таких ознак, як зiвтАЩялий, мертвий. Переносне використання прикметникiв у вище наведенiй строфi сприяi тому, що якiсна ознака сприймаiться в багатьох аспектах, поглиблюючи асоцiативнi звтАЩязки слова тАУ носiя ознаки.
Джерелом метафоризацii прикметника виступають поняття фiзичних ознак предмета, явищ, особливостi психiчних процесiв:
Смуток нащадкiв тАУ як танець бджоли,
танець бджоли до безсмертного поля.
(тАЮЗатiнок, сутiнок, день золотийтАЭ)
.. то раптом ця осiнняхуртовина
***
Двори стоять у хуртовинi айстр.
Яка сумна й красивахуртовина.
(тАЮДвори стоять у хуртовинi айстртАЭ)
Марнували лiтечко, марнували.
А тепер осiннi вже карнавали.
(тАЮМарнували лiтечко, марнувалитАЭ)
Якiсь красунi, всупереч вiкам,
до нього йшли по мiсячнiйдорiжцi.
(тАЮПелюстки старовинного романсутАЭ)
Стояла груша, зеленiв лiсочок.
Стояло небо, дивне i сумне.
У грушi був тоненькийголосочок,
вона в дитинство кликала мене.
(тАЮСтояла груша, зеленiв лiсочоктАЭ)
Моi нечуванетерпiння
iще нiхто не перемiг..
(тАЮАкварелi дитинстватАЭ)
Бiднесенький мiй лiс,
вiн зовсiм задубiв!
(тАЮБiднесенький мiй лiс..тАЭ)
РЖ наче склом затовченийтуман,
упала перша паморозь на вiти..
(тАЮБiднесенький мiй лiс..тАЭ)
РЗй сняться хмари i липневi грози,
чиясь душапрозора при свiчi.
(тАЮДзвенять у вiдрах крижанi кружальцятАЭ)
Усе життя на рiвнi витривань
А час тАУ вiн мудрий фiкцii скасуi
(тАЮЛетючi катренитАЭ)
Використовуючи народнопiсеннi традицii при створеннi метафоричного образу, поети часто використовують прикметник чорноокий:
Там повен двiр любистку,
цвiтуть такi жоржини,
i вишнiчорноокi стоять до холодiв.
(тАЮУкраiнське альфрескотАЭ)
Метафори подiбного типу, активiзуючи зоровi вiдчуття, часто зустрiчаються в поезii.
Використання прикметникiв на позначення кольору тАУ характерна особливiсть сучасноi поезii. По-рiзному трансформуiться колiр в лексико-семантичнiй структурi метафоричних образiв. Семантика колiрних понять бiлий, чорний, рожевий, синiй розкривають себе в усiй системi художньо-образотворчих засобiв. Кожен поет маi свою гамму кольорiв, своi улюблене коло понять, що асоцiюються з певним кольором. Лiна Костенко полюбляi контраст тАУ протиставляти кольори:
Цей бiлийсвiт тАУ березова кора,
по чорнихдняхпобiлена десь звiдтам.
(тАЮХай буде легко. Дотиком ператАЭ)
Чорний колiр маi певне негативне навантаження, вiн асоцiюiться з чимось недобрим, зi смертю:
Виходжу в сад, вiн чорний i худий,
йому вже анi яблучко не сниться.
(тАЮВиходжу в сад..тАЭ)
Аналiзуючи семантико-стилiстичне навантаження прикметника золотий в поезii Лiни Костенко, потрiбно вiдзначити перевагу не прямих асоцiацiй з кольором золота, а позначення загального позитивного емоцiйно-оцiнного змiсту, порiвняймо:
Уже й зникало сонце за горбами тАУ
сад шепотiв пошерхлими губами
якiсь прощальнi золотiслова.
(тАЮВиходжу в сад..тАЭ)
.. i золотавезвечорiння
в зелених кучерях сосни.
(тАЮАкварелi дитинстватАЭ)
Дорога i дорога лежить за гарбузами.
РЖ хтось до когось iде тим шляхомзолотим.
(тАЮУкраiнське альфрескотАЭ)
Вже листопад пiдкрався з-за дубiв
i гай знiмаi золотуперуку
(тАЮБiднесенький мiй лiс..тАЭ)
Ознакою iнтенсивних лiричних почуттiв в поезii Лiни Костенко вiдзначений рожевий та синiй колiр. Вони зберiгають свою позитивну значимiсть, пiддаючись одночасно семантичним змiнам:
Двори стоять у хуртовинi айстр.
Яка рожева й синяхуртовина!
(тАЮДвори стоять у хуртовинi айстртАЭ)
Розглянутi способi метафоризацii ознак прикметника рiзноманiтнi. Однак iх можна звести до двох основних: приписування предметовi чи явищу невластивих ознак i вiднесення певноi якостi до сфери iншого виду вiдчуттiв. Останнiй спосiб характерний в основному для якiсних прикметникiв. Порушення традицiйного семантичного звтАЩязку мiж прикметником та iменником вiдбуваiться найчастiше завдяки вiдносним прикметникам.
Мiж цими двома способами метафоризацii ознак прикметника немаi i не може бути чiткоi межi, оскiльки цi ознаки часто зближуються. Уживаний в переносному значеннi прикметник вiдриваiться вiд традицiйного значення предмета i сполучаiться з iншим, стаючи його ознакою. Вiдбуваiться перехiд вiдносних прикметникiв у якiснi. Семантичнi процеси в сферi прикметникiв вiдображають подальший процес абстрагування ознак, iх активну метафоризацiю [17, с.18].
Цiкавими також i структурнi особливостi метафор. Дослiдження лексико-семантичноi структури метафор передбачаi встановлення ядра тих семантичних вiдношень, що обтАЩiднують метафоризоване й метафоризуюче; аналiз способiв розгортання, ускладнення метафоричного образу; встановлення вiдношень мiж метафоричним словосполученням i прямою номiнацiiю явищ пiд час визначення семантичного ядра та у випадку, коли мова йде про рiзнi ступенi ускладнення метафоричного образу.
У залежностi вiд того, якi семантичнi вiдношення визначаються в метафоричних конструкцiях, якi компоненти, крiм метафоризуючого й метафоризованого, видiляються, можна говорити про рiзноманiтнi структурнi типи метафор, тобто про простi, ускладенi й складнi.
До простих метафор вiдносяться тi, в яких семантичне ядро складаiться з двох компонентiв:
РЖ засмiялась провесiнь: тАУ Пора! тАУ
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
(тАЮРЖ засмiялась провесiньтАЭ)
Двигтитьмiсточок у двi дошки!
тАУ Не бiйтесь, куме, iще трошки!
(тАЮРЖшли музики iз весiллятАЭ)
Серед простих метафор видiляються структури, що складаються з двох iменникiв (генитивна конструкцiя), з iменника й дiiслова, з iменника й прикметника. Порiвняймо:
Голос криницi, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
(тАЮЗатiнок, сутiнок, день золотийтАЭ)
А поки що тАУ нi просвiтку, нi дня.
Свiт мене ловить, ловить .. доганя!
(тАЮОй нi, ще рано думати про всетАЭ)
Дорога i дорога лежить за гарбузами.
РЖ хтось до когось iде тим шляхомзолотим.
(тАЮУкраiнське альфрескотАЭ)
На семантичному рiвнiм компоненти ядра простоi метафори пiдпорядковуються законам сумiсностi за змiстом.
В ускладнених метафорах один чи два компоненти збагачуються за рахунок нових слiв того ж самого семантичного плану:
Уже й зникалосонцеза горбами тАУ
сад шепотiв пошерхлими губами
якiсь прощальнi золотi слова
(тАЮВиходжу в сад..тАЭ)
Душазадивитьсяв туман
i марить обрисами лiта.
(тАЮМарнували лiтечко, марнувалитАЭ)
Сьогоднi снiг iти вже поривавсь.
Сьогоднi осiньпохлинуласьдимом.
(тАЮХай буде легко. Дотиком ператАЭ)
В ускладнених метафоричних структурах вiдбуваiться розгортання семантики одного чи обох компонентiв ядра. Так, в метафорi тАЮДушазадивитьсяв туман..тАЭ (тАЮМарнували лiтечко, марнувалитАЭ) словосполучення душазадивиться ускладнюiться завдяки уточненню в туман, що розвиваi, посилюi семантику дiiслова задивиться. Крiм того, це уточнення повертаi семантицi цього дiiслова пряме значення, пiдкреслюючи ефект неочiкуваноi сполучуваностi слiв душа задивиться.
Часто метафорична структура ускладнюiться завдяки означальноi функцii прислiвника, який семантично залежить вiд обох компонентiв ядра, а синтаксично вiд метафоризуючого дiiслова, наприклад:
Навколо нього часлежавнавалом.
Спiвали птицi в шибку iз куща.
(тАЮСтарий годинникартАЭ)
У сучаснiй поезii ускладненi метафори найбiльш продуктивнi. Вони здатнi вiдновлювати внутрiшню форму слова, завдяки чому вiдкриваються бiльшi стилiстичнi можливостi для створення оригiнальних iндивiдуально-авторських метафоричних образiв.
Складнi метафори, на вiдмiну вiд ускладнених, формуються в тих випадках, коли один iз компонентiв семантичного ядра метафоризуiться двiчi, тобто фактично входить в склад двох семантичних ядер. У нашому дослiдженi практично не зафiксованi складнi метафоричнi конструкцii. Хоча деякi метафори нагадують своiю структурою складнi, але все таки вони мають лише одну метафоризацiю, наприклад:
Свiтали ночi вечорiли днi.
Не раз хитнуладолятерезами
(тАЮОчима ти сказав менiтАжтАЭ)
У цьому прикладi i два семантичнi ядра тАУ хитнула доля i хитнула терезами. Але тiльки конструкцiя (або неприслiвне словосполучення) хитнула доля i насправдi метафоричним, а словосполучення хитнула терезами маi пряме значення.
Таким чином, можемо навести тiльки два приклади складного словосполучення, якi зафiксованi нами у фактичному матерiалi:
Душа задивиться в туман
i маритьобрисами лiта.
(тАЮМарнували лiтечко, марнувалитАЭ)
Невже це осiнь, осiнь, о! тАУ
Останнi айстригорiлицьзайшлися болем.
(тАЮОсiннiй день..тАЭ)
Як бачимо, два семантичних ядра обтАЩiднуються навколо одного компонента: душа марить (одна метафоризацiя) i обрисами лiта (друга метафоризацiя); айстри зайшлися болем (одна метафоризацiя) i горiлиць зайшлися болем (друга метафоризацiя).
Спираючись на найбагатший лексико-семантичний арсенал лiтературноi мови, на його нормативнi принципи, украiнська поезiя сучасноi письменницi Лiни Костенко i справжньою творчою лабораторiiю для створення найбiльш рiзноманiтних метафоричних образiв.
СТИЛРЖСТИЧНЕ ФУНКЦРЖОНУВАННЯ МЕТАФОР
Поезiя тАУ яскравий показник життiздатностi нацiональноi мови, а слово тАУ скарбниця духовних багатств народу. Поетеса Лiна Василiвна Костенко тАУ наша сучасниця. Як митець вона "вписана" в свiй час. Вона належить до тих поетiв, про яких О.Блок писав: "Тiльки те, що було сповiддю письменника, тiльки той твiр, в якому вiн спалив себе до тла.. тАУ тiльки такий твiр може стати великим. Спалена душа повинна рано чи пiзно схвилювати своiх сучасникiв навiть не мистецтвом, навiть не новизною, а тiльки щирiстю самопожертви" [2, с.170]. Творчий доробок поетеси дуже цiкавий i неординарний, що пiдтверджуiться наявнiстю великоi кiлькостi лiтературознавчих i мовознавчих дослiджень ii творчостi. Вивчаючи ii поезiю "дослiдник не залишаiться сухим обтАЩiктивним фiксатором поетичних знахiдок i новацiй, вiн збагачуiться духовно" [12, с.46].
У вiршах Л.Костенко кожне слово тАУ образ нiби випромiнюi поезiю, кожне слово спiввiдноситься з iншим, внутрiшня форма його полiсемантична, тобто багатозначна, вона може нарощувати все новi й новi вiдтiнки значення. Коли йдеться про образну систему поетеси, то про це навiть складно говорити, бо вiршi ii, стиль, поетика тАУ надзвичайно концентрованi, естетично подекуди насиченi метафорикою i глибинним пiдтекстом. Авторський словник ii тАУ надзвичайно багатогранний, а лексеми ii вiршiв тАУ це унiкальне своiрiдне явище спiвiснування рiзних мовних i стильових рiвнiв, серед яких слова високого звучання не губляться i "не претендують на особливий статус стилю поруч iз народною говiркою" [12, с.48]. Розглядаючи в своiй статтi творчiсть Лiни Костенко, дослiдниця Л.В.Краснова вказуi на "вписанiсть образноi системи поетеси в широкий культурний контекст свiтового рiвня", доходить висновку, що глобальна метафорика, яка охоплюi всi клiтини кожного тексту на всiх рiвнях, може i повинна розглядатися не лише в лiтературознавчому, а й у лiнгвiстичному аспектi" [12, с.53].
Ознайомлюючись з лiтературознавчими дослiдницькими статтями, повтАЩязаними з творчiстю поетеси, ми звернули увагу на той факт, що майже усi вченi вказують на особливу образнiсть ii вiршiв, яка просто не може залишитися не помiченою. Так, наприклад, розглядаючи збiрку "Сад нетанучих скульптур", РД.Прiсовський зауважуi: "Лiна Костенко -майстер деталi, гострометафоричного i водночас предметно точного образу , вiдчутного на дотик, зримого, пластичного, що створюi настрiй, даi вiдчути аромат часу i мiсця дii" [16, с.177]. "Можна подивуватися точностi i пластичнiй виразностi словесного живопису поетеси, барвистостi i предметностi образiв, покликаних вiдтворити всю безлiч животвору" [14, с.181]. Як бачимо, вченi вказують на предметну точнiсть, пластичнiсть, зримiсть, барвистiсть, виразнiсть, майже вiдчутну дотиковiсть i навiть музичнiсть образiв поетеси.
Розглядаючи в своiй працi музичнi образи в творчостi Лiни Костенко, дослiдники О. та Ю. Чекан зазначають: "Безмежжя простору художнього свiту Лiни Костенко не в екстенсивному розширенi меж, а в принциповiй вiдсутностi iх. На невеликiй площинi мистецтва слова поетеса вiдкриваi безлiч вимiрiв. Однi, що пронизанi музичним струмом, утворюють грандiозну симфонiю. РЖншi, зображально-художнi, компонуються в неповторну картину: згадаймо багатство барв, вiдтiнкiв, неповторнiсть колориту, яскравi зоровi образи. Поезiя Лiни Костенко тАУ це музика слова. Пристрасна i велична" [24, с.138-139]. Крiм того, вони вказують на "багатоаспектнiсть паралелей мiж поезiiю Лiни Костенко i музикою РД.Станкевича". РЖ справдi, коли читаiш (а особливо слухаiш) вiршi поетеси, виникаi враження, що перед тобою тАУ пiснi, навiть скорiше не пiснi, а
Вместе с этим смотрят:
A history of the english language
AIDS
Airplanes and security
Biological Weapons
Bird Flu