Однослiвнi iдiоматичнi одиницi в сучаснiй англiйськiй мовi

Вступ

Незважаючи на те, що iдiоматичнi одиницi широко застосовуються в усному i писемному мовленнi (художнiй лiтературi, публiцистицi, тощо), iхнi структурно-семантичнi особливостi i недостатньо вивченими. Багато невирiшених питань залишаiться i в теорii та практицi перекладу цих одиниць з англiйськоi на украiнську мову та iх функцii. У вiтчизняному перекладознавствi ще не iснуi комплексного дослiдження i остаточного вирiшення багатьох проблем, повтАЩязаних з функцiями iдiом в публiцистичних творах та особливостями перекладу iх украiнською мовою, що й зумовило вибiр даноi теми та пояснюi актуальнiсть дослiдження.

ОбтАЩiктом дослiдження i однослiвнi iдiоматичнi одиницi в сучаснiй англiйськiй мовi.

Предмет дослiдження тАУ особливостi функцiй однослiвних iдiом в публiцистичних текстах на англiйськiй мовi.

Мета роботи тАУ проаналiзувати структурно-семантичнi особливостi та функцii iдiоматичних одиниць в публiцистичному текстi, звертаючи увагу на нацiональну своiрiднiсть однослiвних iдiом у англiйськiй та засоби iхньоi передачi украiнською мовою. У завдання дослiдження входить укладання класифiкацii способiв перекладу iдiоматичних одиниць.

Матерiалом дослiдження стали уривки з статей англомовних газет та iхнi переклади украiнською мовою.

Мета та завдання дослiдження визначили його структуру. Робота складаiться зi вступу, у якому окреслюються межi дослiдження, двох роздiлiв, кожен з яких завершуiться висновками, загальних висновкiв та бiблiографii, що мiстить 25 джерел теоретичноi лiтератури з мовознавства та теорii перекладу тощо.

Роздiл I. Загальна характеристика iдiоматичних одиниць

1.1 Поняття про iдiоми в сучасному мовознавствi

Термiн ВлiдiомаВ» походить вiд давньогрецького слова ВлídiōmaВ», що означаi Влособливiсть, своiрiднiстьВ». Видiляються два основнi погляди на iдiоматичнi одиницi тАУ так званi Влширокий пiдхiдВ» та Влвузький пiдхiдВ» до iдiом. Згiдно з останнiм, iдiомами вважаiться лише такi Влстiйкi словосполуки, семантика яких не виводиться зi значень ii складникiв, а iнтегрована ними формально; виникаi внаслiдок утрати мотивацiйних вiдношеньВ» [3, с.173].

У вiтчизняному мовознавствi протягом довгого часу iснувала традицiя називати iдiоми Влфразеологiчними зрощеннямиВ», за термiнологiiю вiдомого радянського мовознавця акад. В.В. Виноградова, який розподiлив фразеологiчнi одиницi на фразеологiчнi зрощення (або iдiоми у вузькому значеннi), фразеологiчнi iдностi та фразеологiчнi сполучення. На думку В.В. Виноградова, фразеологiчнi зрощення характеризуються немотивованiстю складу зворотiв (тобто з суми складових таких фразеологiчних одиниць неможливо дiзнатися про загальний змiст одиницi) та абсолютною семантичною iднiстю компонентiв. Серед фразеологiчних зрощень видiляють наступнi пiдтипи:

1) Фразеологiчнi зрощення, у складi яких i так званi Влслова-некротизмиВ» (лексичнi архаiзми, iсторизми та iншi лексеми, що вийшли з ужитку мовлення). Наприклад, англiйська iдiома тАЬto buy a pig in a pokeтАЭ на позначення невигiдного та невдалого придбання чогось, що не було уважно розглянуто передусiм (порiвн. укр. iдiому Влкупувати кота в мiшкуВ». Лексема a poke позначаi ВлмiшокВ» i i архаiзмом (сучасний синонiм тАЬsackтАЭ), який в сучаснiй англiйськiй мовi вживаiться лише у вищезгаданiй iдiоматичнiй одиницi. Тобто ми бачимо випадок, коли лексема продовжуi жити значно довше у межах iдiоматичного словосполучення, анiж у вiльному словосполученнi чи iзольовано.

2) Фразеологiчнi зрощення, що мiстять граматичнi архаiзми, якi i синтаксично неподiльним цiлим.

Дж.Сейдл i У.Макмордi зазначають, зокрема: тАЬThe way in which the words are put together is often odd, illogical or even grammatically incorrectтАЭ

[19, c.4].

Так, iдiома I am good friends with him ("ми з ним добрi друзiВ») i, з точки зору граматичноi структури, неправильною та нелогiчною. Займенник I стоiть в однинi, проте форма I am a good friend with him i неможливою, хоча значно бiльш логiчною. Можливою i форма I am good friend of his, але вона не i iдiоматичною одиницею.

3) Фразеологiчнi зрощення, що стали нерозкладними як лексично, так i семантично, наприклад:

to be born with the silver spoon in oneтАЩs mouth;

to go through thick and thin.

4) Фразеологiчнi зрощення, котрi являють собою таку семантичну iднiсть, що лексичнi значення компонентiв зовсiм неважливi для розумiння цiлого [20, с.144].

Прикладами подiбних одиниць в англiйськiй мовi можуть бути:

to bring the house down;

to take it out on someone.

Багато в чому подiбним до вiтчизняного розумiння феномену iдiоматичноi одиницi i визначення Сейдл-Макмордi, якi наголошують на вiдмiнностi семантики iдiоми вiд семантики ii складникiв: тАЬWe can say that an idiom is a number of words which, taken together, mean something different from the individual words of the idiom when they stand aloneтАЭ [19, c.4].

Проте, слiд зазначити, що в британському та американському мовознавствi бiльшу популярнiсть маi Влширокий пiдхiдВ» до проблеми iдiоми. До складу iдiом захiднi лiнгвiсти вiдносять не лише фразеологiзми усiх типiв, а навiть i паремii тАУ приказки, прислiвтАЩя, крилатi вислови, цитати тощо. Але цю тему ми бiльш детально розглянемо у пунктi 1.3.

В цiй роботi ми будемо використовувати термiн ВлiдiомаВ» або Влiдiоматична одиницяВ», маючи на увазi фразеологiчну одиницю мови, для якоi характерна стiйкiсть, вiдтворюванiсть та немотивованiсть значення, тобто змiст якоi не дорiвнюi сумi значень слiв-складникiв.

1.2 Поняття ВлiдiомаВ» та ВлiдiоматичнiстьВ»

Поняття тАЬiдiоматАЭ та тАЬiдiоматичнiстьтАЭ мають сумiжний характер, але не i iдентичними. РЖдiоми i лише одним iз проявiв iдiоматичностi: всi iдiоми визначаються iдiоматичнiстю, але не всi одиницi, що проявляють iдiоматичнiсть, можна назвати iдiомами.

Ч. Фернандо вважаi, що в основi iдiоматичностi лежить традицiйно спiльна поява (habitual co-occurrence) слiв у сполученнi. Таким чином, базисною рисою iдiоматичностi визнаiться, по сутi, категорiя стiйкостi.

Увага як вiтчизняних, так i зарубiжних лiнгвiстiв зосереджена на поняттi iдiоматичностi. ВлРЖдiоматичнiсть i вже тому важливою, що ii так багато в кожнiй мовiВ», тАУ зазначаi У. Вайнрайх. Тобто поняття iдiоматичностi i ширшим за iдiоми, бо i атрибутом не тiльки iдiом, але й iнших словосполучень i довших фрагментiв дискурсу. У вiтчизнянiй науцi пiд iдiоматичнiстю розумiють Влвластивiсть мовних одиниць формувати цiлiсне значення не iз суми значень ii складникiв або незалежно вiд нихВ». У зарубiжнiй лiнгвiстицi iдiоматичнiсть тлумачиться як здатнiсть слiв сполучатися i перетворюватися у процесi вживання на ВлзнайомiВ» вирази. Але не в усiх випадках слова, що стоять поряд, можуть перетворитися на словосполучення й набути iдiоматичностi. Для цього необхiдна наявнiсть чотирьох факторiв. [1, с. 58].

По-перше, словосполучення повиннi пiдпорядковуватися граматичним законам, у цьому разi вони утворюються за певними моделями. РЖ хоча в корпусi фразеологii iснують винятки з правил (наприклад, nothing loath, be that as it may, foot the bill, long time no see, guess what?), таких фраз дуже мало i вони не i продуктивними, тобто за iх моделлю не утворюються iншi словосполучення.

По-друге, iнварiантнiсть компонентного складу фразеологiчних одиниць, клiше та iнших фраз, теж указуi на iдiоматичнiсть.

По-третi, це тАУ переносне значення бiльшостi таких одиниць, що свiдчить про природу iх утворення шляхом метафоризацii або метонiмiзацii. Цей критерiй береться до уваги особливо тодi, коли ми класифiкуiмо рiзноманiтнi фразеологiчнi одиницi на групи, бо вiн не i притаманним виключно всiм усталеним виразам.

РЖ нарештi, четвертим критерiiм iдiоматичностi i те, що у фразеологiзмi так чи iнакше закладено, закодовано культурний свiтогляд, притаманний колективнiй свiдомостi носiiв мови (наприклад, blue blood, le sangre azur, ‑ Влблакитна кровВ», спочатку вживалось на позначення блакитних вен iспанцiв, що проступали крiзь iх бiлу шкiру, на вiдмiну вiд засмаглих iноземцiв, пiзнiше цей вираз став означати Вларистократичне походженняВ», безвiдносно до кольору шкiри) [22, с. 34-35].

До цих чотирьох критерiiв, загально визнаних англiйськими, фразеологами, росiйський дослiдник РЖ. Мельчук додаi п'ятий тАУ перекладний. Вiн стверджуi: Влсловосполучення i iдiоматичним, якщо i тiльки за умов, що до його складу входить хоча б одне таке слово, якому при перекладi словосполучення в цiлому треба було б приписати перекладний еквiвалент, можливий для цього слова тiльки за умов появи цього слова одночасно з усiма iншими елементами сполучення (в певному порядку), причому дане слово може зустрiчатися без iнших елементiв i тодi маi iнший перекладВ» [19, с. 20].

РЖдiоматичнiсть також розумiють як неможливiсть виведення значення цiлого мовного утворення iз сукупностi значень його складових.

Видаiться необхiдним розмежувати поняття тАЬiдiоматАЭ та ширше поняття тАЬiдiоматичнiстьтАЭ, що покриваi як меншi так i бiльшi за словосполучення одиницi, а також конструкцii та стiйкi словосполучення, якi не i iдiомами.

Феномен ВлiдiоматичностьВ» як такий, визначаi мiсце iдiом в системi фразеологiчних одиниць мови як ii ядро, або ключова складова[2, с. 53].

1.3 Розмежовування понять Влоднослiвнi iдiомиВ» та ВлфразеологiзмиВ», а також ВлприслiвтАЩяВ»

Як ми вже зазначали у пунктi 1.1, до складу iдiом захiднi лiнгвiсти вiдносять не лише фразеологiзми усiх типiв, а навiть i паремii тАУ приказки, прислiвтАЩя, крилатi вислови, цитати тощо. Так, Ричард Спiiрс у передмовi до ВлСловника американських iдiомВ» пояснюi вибiрку одиниць для даного видання наступним чином: ВлEvery language has phrases or sentences that cannot be translated literally. Many clichés, proverbs, slang phrases, phrasal verbs, and common sayings offer this kind of problem. A phrase or sentence of this type is usually said to be idiomatic. This Dictionary is a collection of the idiomatic phases and sentences that occur frequently in American EnglishВ» [20, с.7].

Тобто ми бачимо значне розширення поняття ВлiдiомиВ» порiвняно з розумiнням В.Виноградова: адже до складу iдiом вiднесенi не лише словосполучення, а й речення (sentences) рiзного характеру: клiше, прислiвтАЩя, сленговi фрази, мовленнiвi штампи (common sayings), якi обтАЩiднуi одна спiльна риса: iхня iдiоматичнiсть. Подiбним чином укладено бiльшiсть з iнших оригiнальних словникiв та довiдникiв iдiом англiйськоi мови Укладач iншого популярного словника iдiом британського варiанту англiйськоi мови Вiльям Колiнз, зокрема, зазначаi: ВлВивчаючи iдiоми, завжди стикаiшся з двома найголовнiшими проблема. Перша тАУ проблема походження. Як зауважуi Пiарсел Смiт, навiть фахiвцi не в змозi чiтко i впевнено пояснити значення численних iдiоматичних виразiв. По-друге, iснуi проблема звтАЩязку мiж походженням та поточним використанням. Часто стаi необхiдним, вивчаючи iдiому, наявне значення якоi зрозумiло i широким загалом використовуiться правильно, визнати, що звтАЩязок мiж походженням та значенням не i вiдомимВ» [25, c.11].

У своiй передмовi до словника Дж.Сейдл та У.Макмордi тАЬEnglish idioms and how to use themтАЭ (1983) проф. Мiднiкова зазначаi: ВлСлово ВлiдiомаВ» не i однозначним. Ним називають i особливу фразеологiчну одиницю, що маi ярко вираженi стилiстичнi особливостi (власно iдiоми) та iншi види фразеологiчних одиниць. Ось чому Дженiфер Сейдл та У.Макмордi, розумiючи слово iдiома у всiй системi його значень, включили до складу посiбника все те, що, на iхню думку, може вважатися специфiчно англiйським i те, що необхiдно знати тим, хто вивчаi англiйську мову як iноземну. Радянська лiнгвiстика, яка досягла великих успiхiв у своiму теоретичному розвитку, iнакше розглядаi проблеми класифiкацii фразеологiчних одиниць. Наше мовлення, коли ми розмовляiмо, i iдiоматичним в тому сенсi, коли ми користуiмося характерними для нашоi мови виразами та зворотами, що демонструють у своiму синтаксичному та семантичному складi ii специфiкуВ» [16, c.5].

Фразеологiчнi iдностi характеризуються образною мотивованiстю значень складникiв. Проте, як i зрощення, вони являють собою неподiльне цiле. Тип класифiкацii В.В.Виноградова тАУ фразеологiчнi сполучення - обовтАЩязково мають у своiму складi вiльнi та фразеологiчно звтАЩязанi значення. Пiзнiше М.Шанський доповнив класифiкацiю ще одним типом тАУ фразеологiчнi вирази ‑ це Влречення з переосмисленим складом компонентiвВ» [22, c. 644].

Н.Н. Амосова
[6, c. 65], використовуючи контекстологiчний аналiз, видiляi Влдва типи фразеологiчних одиниць тАУ фраземи й iдiоми. Фразема тАУ це одиниця постiйного контексту, у якiй вказiвний мiнiмум, потрiбний для актуалiзацii певного значення слова, i iдино можливим, тобто постiйним. Другий компонент i вказiвним мiнiмумом для першого. Однослiвнi iдiоми, на вiдмiну вiд фразем, тАУ це одиницi постiйного контексту, у яких вказiвний мiнiмум i семантика одиницi нормально складають тотожнiсть, представлену лексичним складом словосполучення. РЖдiоми характеризуються цiлiснiстю значенняВ».

Укладач ВлВеликого англо-росiйського фразеологiчного словникаВ» вiдомий вчений-германiст О.В. Кунiн [15, c.15] наводить класифiкацiю фразеологiчних одиниць за походженням, яку, хоча вона розроблена на матерiалi англiйськоi мови i i, з першого погляду, специфiчною лише для цiii мови, успiшно використовують i для класифiкацii iншомовних фразеологiчних систем, тобто ii також можна вважати унiверсальною. Вiн видiляi фразеологiчнi деривацii, тобто утворення фразеологiчних одиниць вiд iнших фразеологiчних одиниць, серед яких вiн розрiзняi наступнi прийоми:

а) виокремлення фразеологiчноi одиницi зi складу вихiдного фразеологiзму: a hot potato частина виразу drop something like a hot potato;

б) утворення дiiслiвних фразеологiчних одиниць вiд прислiвтАЩя з дiiсловом в наказовому способi:

strike while the iron is hot;

в) конверсiя: a stab in the back вiд дiiслiвного фразеологiзму to stab someone in the back;

г) утворення за аналогiiю: Aunt Thomasina за аналогiiю Uncle Tom;

д) за контрастом hell on earth антонiмiчне heaven on earth;

е) розгортання образу вихiдного фразеологiзму тАУ to be nuts (to fall off oneтАЩs nut);

ж) контамiнацiя gild the lily вiд gild refined gold and paint the lily.

Другим способом формування фразеологiзму, за Кунiним, i утворення фразеологiчноi одиницi вiд перемiнного словосполучення шляхом його змiнення:

through thick and thin (through thicket and thin wood).

Третя група включаi фразеологiзми-кальки: Влутворення фразеологiчноi одиницi вiд iншомовного фразеологiзму шляхом його калькування:

it goes without saying вiд французького cela va sans direВ».

Нарештi, четверта, остання група за Кунiним, включаi фразеологiзми з лiтературних джерел (у такому випадку в етимологiчних примiтках зазначаiться ВлшекспiрiвськеВ», ВлдiкенсiвськеВ» тощо) [15, c.15].

РЖснуi також класифiкацiя iдiом американського варiанту англiйськоi мови О.Швейцера, згiдно з якою розрiзняються iдiоми-частковi американiзми та iдiоми-повнi американiзми [23, c.143-144]. У першому випадку загальноанглiйське значення залишилося первинним, а американське i вторинним, таким, що розвинулося на основi першого (прикладами можуть бути фразеологiчнi звороти dark horse тАУ Влтемна конячка, невiдомий кiнь на змаганняхВ» тАУ Влмаловiдомий кандидат на виборахВ» або roaring forties тАУ Влсороковi широти Атлантичного океануВ» тАУ Влцентральний район Нью-ЙоркаВ»). Повний американiзм властивий лише американському варiанту англiйськоi мови (to come right with a bang тАУ блискуче пройти, мати великий успiх, big time тАУ великий, значний, to be on the (water) wagon тАУ обстоювати тверезий спосiб життя, не вживати алкогольних напоiв, lone wolf тАУ людина, що дii самостiйно, не шукаючи сторонньоi допомоги).

Проте бiльшiсть дослiдникiв сходяться в тому, що фразеологiзми повиннi характеризуватися трьома найважливiшими параметрами: неоднослiвнiстю, стiйкiстю та iдiоматичнiстю. Перший з цих параметрiв можна вважати iдиним вiдносно ясним та операцiйним поняттям, хоча й тут виникають проблеми, повтАЩязанi з наявнiстю або вiдсутнiстю в тiй чи iншiй мовi орфографiчноi традицii, розрiзненням слiв i словосполучень, слiв и речень в даному морфологiчному типi мови тощо. Категорiя стiйкостi i вже менш визначеною, але найбiльшi запитання викликаi поняття iдiоматичностi. В найбiльш загальному розумiннi iдiоматичнiсть позначаi Влвластивiсть мовних одиниць формувати цiлiсне значення не iз суми значень ii складникiв або незалежно вiд нихВ» [3, с.173] Фразеологiя виявляiться лише одним з проявiв iдiоматичностi.

Розглянемо фактори, якi можна розглядати як причину стiйкостi iдiоматичних одиниць.

Вочевидь, достеменно виявити справжнi причини формування стiйких зворотiв тiльки в рамках лiнгвiстики неможливо, адже найчастiше причини стiйкостi носять екстралiнгвiстичний характер. Тут може виявитися важливою культурна значущiсть вихiдного тексту (пор. численнi iдiоми-бiблеiзми, iдiоми лiтературного походження з вiдомих художнiх творiв, зокрема, з творiв В. Шекспiра в англiйськiй мовi); пiдвищення престижностi та/або поширення сфери функцiонування певних фахових мов або жаргонiв (поширення сленгiзмiв через розмовне мовлення та ЗМРЖ до художньоi лiтератури). культурно-iсторичний контекст (так, за даними А.Швейцера, внаслiдок контактiв з представниками iнших народiв протягом колонiзацii Пiвнiчноi Америки, в американському варiантi англiйськоi мови опинилися iдiоми не лише британського, а й iндiанського, французького, голандського, нiмецького та iспанського походження [23, с.36-37]). Втiм, багато з причин узуалiзацii залишаються незрозумiлими.

Фразеологiя та iдiоматика мають, по-перше, зону перетину, до якоi належать фразеологiзми-iдiоми, по-друге, своi власнi сфери компетенцii. РЗх спiввiдношення можна унаочнити в такий спосiб:

Таким чином, поняття тАЬфразеологiятАЭ та тАЬiдiоматикатАЭ перехрещуються, але не суперечать одне одному. Ми пропонуiмо розрiзняти фразеологiчнi одиницi iдiоматичного i неiдiоматичного характеру, оскiльки не всi фразеологiзми i iдiомами. З iншого боку, iдiоматика виходить за межi фразеологii. РЖдiоматичнi одиницi iснують як на рiвнях речення i словосполучення, так i на рiвнi слова. Поява iдiоматичних одиниць зумовлена потребою дати конкретну i образно-емоцiйну оцiнку предметам та явищам, якi вже мають вербальну форму вираження. Постiйне сумiщення значення прототипу iдiоматичних одиниць та iх iдiоматичного значення спричиняi, з одного боку, ускладненiсть смисловоi структури, а з iншого тАУ ii образнiсть i, як наслiдок, здатнiсть виконувати експресивну функцiю.

Занадто вузьке i структурно лiмiтоване тлумачення iдiоматики призвело до того, що iдiоми дослiджувалися переважно на рiвнi словосполучення (тобто iдiоми-фразеологiзми), у той час як однослiвним iдiомам майже не придiлялося уваги. Проте, як свiдчать результати аналiзу науковоi лiтератури та iлюстративного матерiалу, однослiвна iдiоматика i актуальним i цiкавим обтАЩiктом лiнгвiстичного дослiдження [1, с.57].

Вперше термiн тАЬоднослiвна iдiоматАЭ було вжито Д. РЖ. Квеселевичем i В. П. Сасiною [116, с. 115]. Наголошуючи на тому, що до iдiоматики належать всi види вторинних експресивних номiнацiй незалежно вiд iх структури, автори пропонують розрiзняти такi семантичнi типи однослiвних iдiом: 1) однослiвнi iдiоми, в яких змiнене значення набуваi пейоративних конотацiй: apology тАУ тАЬщо-небудь фальшиве, пiдробленетАЭ: This is an apology for champagne; 2) однослiвнi iдiоми, в яких змiнене значення набуваi мелiоративних конотацiй: honey тАУ тАЬлюба, голубка (пестливе називання жiнки)тАЭ; 3) однослiвнi iдiоми, якi належать до функцiонального класу комунiкативiв (релятивiв), тобто до слiв, що вживаються як реакцiя на слова спiврозмовника або ситуацiю: bags! тАУ тАЬдарма!тАЭ, great! тАУ тАЬзагнув!тАЭ, nuts! тАУ тАЬкiнотАЭ; 4) однослiвнi iдiоми‑конверсиви з повною змiною структури семеми: twig тАУ тАЬрозумiтитАЭ: Do you twig what I am getting at? Незважаючи на неоднорiднi критерii, ця класифiкацiя вiдображаi найсуттiвiшу вiдмiннiсть однослiвних iдiом вiд однослiвних комунiкативiв: останнiм завжди притаманне значення реакцii на реплiку спiврозмовника.

Слiд додати, що статус iдiом як складовоi частини фразеологiчноi системи нiколи не було поставлено пiд сумнiв, на вiдмiну вiд прислiвтАЩiв, приказок, крилатих слiв, яким багато вчених вiдмовляють у приналежностi до фразеологii. Звернемо увагу також на величезний лiнгвокультурознавчий потенцiал фразеологii, адже саме в iдiоматичних одиницях мови вiдбито багатовiкову iсторiю народу, своiрiднiсть його культури та побуту. Внаслiдок того, що в iдiоматичних виразах чiтко вiдображаiться нацiональний характер народу, iхнi активне засвоiння необхiдно кожному, хто вивчаi мову. Також необхiдно розвивати вмiння коректно вживати iдiоми в мовленнi, правильно вiдчуваючи iхнiй стилiстичний регiстр тАУ чи належать вони до просторiччя, або вульгаризмiв, канцеляризмiв або книжкового стилю.

Висновки роздiлу I

У першому роздiлi дослiдження робиться спроба надати оцiнку сучасному стану наукових дослiджень в галузi iдiоматики. Зазначаiться, що у вiтчизнянiй лiнгвiстицi мовознавцi i здебiльшого послiдовниками так званого ВлвузькогоВ» розумiння iдiоматичних одиниць, згiдно з традицiями, започаткованими радянським вченим В.Виноградовим, в той час, як iхнi британськi та американськi колеги вiддають перевагу ВлширокомуВ» пiдходу, вносячи до складу iдiом такi одиницi, як приказки, прислiвтАЩя, крилатi вирази, якi за вiтчизняними науковими традицiями прийнято вважати предметом вивчення фольклористики, або паремiологii.

Серед класифiкацiй, пропонованих зарубiжними дослiдниками, особливий iнтерес становлять класифiкацii iдiом британських лексикологiв Дж.Сейдл та У.Макмордi за походженням.

Розглянуто також феномен ВлiдiоматичностiВ» як такий, що визначаi мiсце iдiом в системi фразеологiчних одиниць мови як ii ядро, або ключова складова.

Ми спробували довести що поняття тАЬфразеологiятАЭ та тАЬiдiоматикатАЭ перехрещуються, але не суперечать одне одному, що не всi фразеологiзми i iдiомами. Зазначили що в iдiоматичних виразах чiтко вiдображаiться нацiональний характер народу, iхнi активне засвоiння необхiдно кожному, хто вивчаi мову.

Роздiл II. Функцii iдiом у публiцистичному текстi

2.1 Публiцистичний дискурс як контекст функцiонуванняоднослiвних iдiом

Кiнець XX столiття вiдзначаiться розвитком нових видiв мовленнiвих комунiкацiй у сферi технiки звтАЩязку, технiки створення й зберiгання текстiв, зв'язку мовних текстiв з добутками технiчноi, естетичноi i науковоi думки, освiти, виховання й навчання. Класичне книжкове, письмове й усне мовлення розвиваiться пiд впливом нових технiчних засобiв мови, що включають рекламу, масову iнформацiю й iнформацiйнi системи. Вiдповiдно й свiтогляд людей збагачуiться новим шаром усвiдомлення свiту та самопiзнання [10].

Пiд публiчною сферою фахiвцi розумiють певний простiр (мiсце), у якому рiзнi соцiальнi системи, уряд, партii, профспiлки, мас-медiа ведуть суспiльну дискусiю й можуть вступати у певну опозицiю по вiдношенню один до iншого. Публiчна сфера як ознака демократичного суспiльства припускаi, таким чином, можливiсть вiльного обмiну думками мiж його членами. При цьому фахiвцi пiдкреслюють, що публiчна сфера не зтАЩявляiться лише за наявностi вiльноi преси, власне свободи слова тАУ вона народжуiться тодi, коли в суспiльствi виникають бiльш-менш самостiйнi iндивiди, здатнi скласти власну думку про що-небудь i, що важливо, викласти певним чином привселюдно власне судження [14, с. 22].

Пiд публiцистикою (вiд лат. publicus тАУ суспiльний) розумiють рiд творiв, присвячених актуальним проблемам i явищам сучасного життя суспiльства. Публiцистика вiдiграi важливу полiтичну й iдеологiчну роль як засiб вираження плюралiзму суспiльноi думки, що формуiться навколо найгострiших проблем життя. Публiцистика iснуi у словеснiй (письмовiй та уснiй), графiчно-образотворчiй (плакат, карикатура), фото- i кiнематографiчнiй (документальне кiно, телебачення), театрально-драматичнiй, словесно музичнiй формах [4, с. 14].

Саме публiцистичному дискурсу, у якому суб'iкту приписуiться найбiльш еластична соцiальна роль тАУ виражати, тiiю чи iншою мiрою, iнтереси соцiуму, належить домiнантна роль у сучасному свiтi. Публiцистичний дискурс характеризуiться максимальною iнтертекстуальною проникнiстю й мiнливiстю. Особливий iнтерес цiii дискурсивноi формацii полягаi в тому, що знання в ii межах структуруiться як призначене для використання знання для сучасникiв i як звiльнене вiд прагматики знання для iсторii. Так, у газетному дискурсi, що маi багатовiкову традицiю, заголовний словник-тезаурус концептуалiзуi подii великоi тривалостi, а розведення подiй i контАЩюнктур (подiй середньоi тривалостi) вiдбуваiться на рiвнi газетних жанрiв [18, с. 76].

Мову не можна вважати лише пасивним вiдображувачем i накопичувачем iнформацii про обтАЩiктивний свiт. Мова сама може бути активним знаряддям формування дiйсностi. Наприклад, мова пропаганди використовуiться для досягнення економiчних переваг у бiзнесi або полiтичних переваг у сферi управлiння. У публiцистичному дискурсi велику роль вiдiграi лексика з емоцiйно-експресивною та оцiнною конотацiiю. Щоб надати тексту дискурсу потрiбну у цей момент конотацiю, слiд постiйно контролювати лексику, яка у ньому використовуiться [24].

Газетно-публiцистичний дискурс i дистантною формою комунiкативноi дiяльностi iнституцiонального та когнiтивного характеру, основними учасниками якоi i представники засобiв масовоi iнформацii як соцiального iнституту та масова аудиторiя [17, с. 11].

Мас-медiйний адресант намагаiться пiдлаштуватися пiд адресата з метою впливу та досягнення певних цiлей. У ПД Великобританii та США домiнуi орiiнтацiя на рецептивнi настанови платоспроможного адресата, що вимагаi зрозумiлу для нього iнформацiю [5, с. 147].

Отже, мас-медiйна комунiкацiя i систематичним поширенням повiдомлень через друк, радiо, телебачення, кiно, аудiо- та вiдеозапис, РЖнтернет та iншi канали серед численних розосереджених аудиторiй з метою iнформування та здiйснення iдеологiчного, полiтичного, культурного, релiгiйного, психологiчного впливу на формування й змiну оцiнок, думок, переконань i поведiнки людей [12, с. 109].

Суть функцii впливу в межах публiцистичного дискурсу полягаi у тому, що ЗМРЖ не просто iнформують адресата, а тАЬпiдказуютьтАЭ йому як саме слiд ставитися до предмету повiдомлення, якi висновки слiд зробити та яких заходiв ужити. Для цього, як правило, використовуються непрямi номiнативнi засоби та синтаксичнi конструкцii, якi здатнi опосередковано впливати на свiдомiсть.

Поняття тАЬмовного впливутАЭ i ширшим за поняття тАЬмовноi манiпуляцiiтАЭ, оскiльки останнi i пiдвидом першого та визначаiться прихованим характером впливу. Манiпулятивний вплив i прихованим програмуванням особистого ставлення до позначуваних фактiв. Сила манiпуляцii полягаi у тому, що у людини, яка пiддаiться дii манiпулятивного впливу, зберiгаiться iлюзiя самостiйностi у прийняттi рiшень та виконаннi дiй.

У звтАЩязку з цим, актуальностi набуваi питання регулювання суспiльноi думки через ЗМРЖ. Оскiльки використання iнформацii тiсно повтАЩязане iз проблемою керування, то ЗМРЖ, що спрямовано на масове споживання, можна розглядати як особливу соцiально-iнформацiйну систему, що виконуi функцii орiiнтацii [7, с. 75].

У структурi свiдомостi людини, яка i обтАЩiктом манiпуляцii, виокремлюють мiшенi впливу, психологiчно вразливi мiсця, на якi здiйснюiться вплив. Велику роль у процесi впливу на свiдомiсть вiдiграi апеляцiя до емоцiй адресата. Досить часто мовцi замiнюють логiчнi доводи емоцiйною оцiнкою, асоцiацiiю, апеляцiiю до усталеноi суспiльноi думки, здорового глузду або ж загальноприйнятного символу. Прийоми адресанта-манiпулятора ретельно культивують, подають цi вiдступи як аналiтичнi мiркування та логiчну аргументацiю, насправдi приховують таiмну апеляцiю до пiдсвiдомих почуттiв та мисленнiвих стереотипiв з метою iх пожвавлення та iнтенсифiкацii.

Сфера iдiоматики взагалi та однослiвнi iдiоми зокрема, здатнi здiйснювати опосередкований вплив завдяки образностi та емотивнiй оцiнцi, що експлiкують ставлення до позначуваного. Однослiвнi iдiоми-фразеологiзми i бiльш експлiцитними за своiм характером внаслiдок усталеноi та вiдтворюваноi у готовому виглядi структури речення або словосполучення. Це робить iх бiльш помiтними на фонi тексту повiдомлення. Однослiвнi iдiоми i формально спорiдненими з iншими лексичними одиницями мови, що робить iх вiдносно латентними у порiвняннi з iдiомами-фразеологiзмами. Однослiвнi iдiоми здiйснюють вплив через емоцiйну сферу людини, залишаючись при цьому майже непомiтними для пересiчного споживача ЗМРЖ. Пiд час сприйняття тексту адресант нiбито тАЬпiдключаiтьсятАЭ до свiдомостi адресата, переходить на його тАЬколiю думкитАЭ i переживаi висвiтлюванi подii через призму автора. Однослiвнi iдiоми при цьому функцiонують у якостi прихованих вказiвок на те, як слiд розумiти повiдомлення. Реципiiнт пiдсвiдомо (оскiльки вони спрямованi на емоцiйну сферу) сприймаi вказiвки, але в нього залишаiться оманливе враження незалежностi у формування думки та самостiйностi прийняття рiшень[11, с. 159-162].

Зважаючи на те, що реципiiнт у публiцичтичному дискусi представлений великою кiлькiстю споживачiв ЗМРЖ, iх спiльне тАЬпiдключеннятАЭ до свiдомостi автора спричиняi формування суспiльноi думки у напрямку, вигiдному для адресанта. Широке розповсюдження ЗМРЖ зумовлюi появу та панування тАЬодновимiрноi свiдомостiтАЭ яку отримуi автор внаслiдок манiпуляцii масовою свiдомiстю.

Неможливо здiйснити ефективний вплив без детального дослiдження його обтАЩiкту тАУ аудиторii, на яку вiн спрямований. Наприкiнцi ХРЖХ ст. починаi кардинально змiнюватися концепцiя людини у суспiльствi. Якщо ранiше для керування народними масами достатньо було iмперативних заходiв, покарань та залякувань, то ХХ-ХХРЖ ст. характеризуiться процесом персонiфiкацii особистостi. тАЬНизитАЭ отримують певнi права, втрачаiться страх перед тАЬверхамитАЭ ‑ закони, полiтичнi партii та рiзнi органiзацii стають на захист прав людини. У людини зтАЩявляiться свобода вибору та самостiйнiсть у прийняттi рiшень. У сучасних умовах, для успiшного керування суспiльством, виникаi необхiднiсть переконувати широке коло людей, що рiзняться за рiвнем освiти, культури тощо. За умов плюралiзму думок та полiтичноi боротьби стало необхiдним переконувати людей у своiй правотi.

Адресат масовоi комунiкацii на вiдмiну вiд адресата в ситуацii безпосереднього дiалогiчного спiлкування тАУ це не присутнiй у ситуацii комунiкативного акту реальний iндивiд, а потенцiйна, невизначена безлiч осiб. Тому автор тексту масовоi iнформацii сам моделюi свого типового адресата, здiйснюючи комунiкативний акт, розрахований на певну групу, що виокремлюiться за гендерною, вiковою, нацiональною, соцiальною, конфесiйною, свiтоглядною тощо ознаками [11, с. 171].

2.2 Функцiональнi характеристики однослiвних iдiом

Мова i ефективним засобом проникнення у когнiтивну систему реципiiнта i виступаi у якостi соцiальноi сили, як засiб навтАЩязування поглядiв. Тому, на наш погляд, правомiрною видаiться точка зору А. В. Кравченка, який зазначаi, що значна частина теоретичного багажу, накопиченого мовознавством, становить звiд прописних iстин, не погоджуватися з якими ‑ все одно, що тАЬвчинити святотатство, пiдняти руку на дещо, освячене часом i традицiiютАЭ. Автор нагадуi нам застереження М. РЖ. Жинкiна про те, що тАЬсамим небезпечним i випадок, коли традицiйно сформована iнтерпретацiя несвiдомо дii таким чином, що людина обходить факти або, навiть, не хоче звертати на них увагутАЭ [13, с. 138].

За визначенням лiнгвiстичного енциклопедичного словника, функцiя мови тАУ це роль (вжиток, призначення) мови у людському суспiльствi. Функцii мови i проявом ii сутностi, призначення i дii у суспiльствi, тобто вони i характеристиками (якостями), без яких мова не може iснувати [9, с. 564].

Якiсть тАУ це те, завдяки чому предмет на протязi певного часу залишаiться тотожним самому собi i те, що, у певнiй мiрi, вiдрiзняi його вiд iнших предметiв. При докорiннiй змiнi якостi предмет стаi iншим предметом [9, с. 340].

Розрiзняють природнi, системнi i функцiональнi якостi. Пiд природними якостями розумiють матерiально-структурнi особливостi реалii, якi визначаються з точки зору свого матерiального складу. Системнi якостi мають складну iнтегральну природу. Вони, як правило, знаходяться поза межами безпосереднього спостереження i тому виявити iх можна лише за допомогою наукового аналiзу, який охоплюi всю систему в цiлому. Природу функцiональних якостей зумовлюi призначення реалii. За принципом примату функцiональних якостей над матерiально-структурними визначаються всi предмети, створенi людиною [13, с. 71-72].

Залучаючись до процесу комунiкацii, людина тАЬзмушена зайняти тАЬпозицiютАЭ i тАЬздiйснювати впливтАЭ. Таким чином, соцiальний вплив мовця визначаiться його результатами i наслiдками, незалежно вiд характеру отриманого результату: запланованого або неочiкуваного.

Комунiкацiя тАУ це спiлкування, обмiн думками, iдеями тощо, специфiчна форма взаiмодii людей у процесi iх пiзнавально-трудовоi дiяльностi. Розглядаючи мовленнiву дiяльнiсть тАЬяк iднiсть спiлкування i узагальнення, можна уявити цю iднiсть як одночасне виконання у мовленнiвiй дiяльностi декiлькох функцiй мовитАЭ [13, с. 31].

Комунiкативну функцiю прийнято розглядати як базову поряд з когнiтивною (гносеологiчною, пiзнавальною). З базовими функцiями як первинними спiввiдносяться похiднi. До комунiкативноi, таким чином, належать контактовстановлююча (фатична), конативна (функцiя засвоiння), волюнтативна, функцiя збереження i передачi нацiональноi самосвiдомостi, культурно-iсторичних традицiй народу тощо [21 с. 564].

Однак, доцiльним видаiться розрiзняти функцii мови, якi обовтАЩязково проявляються у будь-якому мовленнiвому актi, i факультативнi. Вiдповiдно, пiд функцiями мови пропонуiться розумiти лише тi функцiональнi характеристики мовленнiвоi дiяльностi, якi проявляються у будь-якiй

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

Biological Weapons

Bird Flu