Професiйнi хвороби органiв дихання токсiко-хiмiчноi етiологii

Етiологiчними факторами професiйних захворювань дихальноi системи токсико-хiмiчноi етiологii i токсичнi речовини, патогенний ефект яких проявляiться при попаданнi iх в органiзм iнгаляцiйним шляхом. Завдяки значнiй поверхнi легень, iнтенсивному кровообiгу в них вони можуть швидко проникати в кров'яне русло, яке приносить iх до органiв i тканин, що обумовлюi загально-резорбтивну дiю отрут. При iнтоксикацii хiмiчними речовинами подразнюючоi дii можуть виникати переважно iзольованi ураження органiв дихання.

Мета роботи - розглянути гострi технологiчнi ураження легень токсико-хiмiчноi етiологii та хронiчнi захворювання верхнiх дихальних шляхiв; а саме профiлактику, виявлення та лiкування.

1. Гострi технологiчнi ураження легень токсико-хiмiчноi етiологii

До групи речовин подразнюючоi дii вiдносять: хлор i його сполуки (хлороводень, соляна кислота, хлорпiкрин, фосген, дифосген, хлорок-сид фосфату, хлорид фосфату); сполуки сiрки (сiрчистий газ, сiрководень, димстилсульфат, сiрчана кислота); сполуки азоту (оксиди азоту, азотна кислота, амiак, гiдразини); фтор i його сполуки (фтороводень, плавикова кислота, перфторiзобутилен); сполуки хлору (хромовий ангiдрид, оксид хрому); карбонiли металiв (карбони нiкелю, пентакар-бонiл залiза); розчиннi сполуки берилiю (хлорид берилiю, сульфат берилiю); органiчнi кислоти та iх ангiдриди (формальдегiд, мурашина кислота, ацетальдегiд, щавлева кислота); iзоцiанати (гексамстиленди-зоцiанат) та iншi.

Перерахованим хiмiчним речовинам, незважаючи на рiзну хiмiчну структуру i агрегатний стан, притаманнi загальнi властивостi - викликати запальну реакцiю в мiсцi iх локалiзацii з однотипним симптомо - комплексом.

Цi речовини у виробничих умовах можуть викликати гострi та хронiчнi форми професiйноi бронхо-легеневоi патологii.

1.1 Гострi ураження органiв дихання

Гострi важкi iнтоксикацii виникають переважно при аварiйних ситуацiях на виробництвi, порушеннях правил технiки безпеки, коли створюються умови для викиду в повiтря робочоi зони значних концентрацiй токсичних речовин.

Патогенез.

Внаслiдок контакту речовин подразнюючоi дii iз слизовою оболонкою органiв дихання виникаi запальна реакцiя, яка супроводжуiться гiперемiiю, транссудацiiю, набряком i гiперсекрецiiю густого слизу. Запалення може обмежуватися верхнiми дихальними шляхами або поширюватися на бронхи, бронхiоли та альвеоли. В клiнiчному перебiгу патологiчного процесу видiляють два перiоди: перiод асептичного i перiод iнфекцiйного запального ураження. При цьому з вогнищ запалення може висiватися як умовно-патогенна, так i рiзноманiтна патогенна флора. Включення в патологiчний процес iнфекцiйного агента призводить до значних порушень морфологiчноi структури слизових оболонок дихальних шляхiв, значного пригнiчення загального i мiсцевого iмунiтету, погiршення лiмфо - i кровообiгу.

Токсичний набряк легень - один iз критичних епiзодiв гострого ураження органiв дихання. Незважаючи на те, що механiзми патогенезу токсичного набряку легень до кiнця не розкритi, переважна бiльшiсть дослiдникiв з цiii проблеми сходяться на думцi, що провiдне значення в йог о розвитку маi пiдвищення проникностi альвеолярно-капiлярноi мембрани внаслiдок пошкодження альвеолярного епiтелiю i ендотелiю капiлярiв. Останнi порушення обумовленi також дiiю бiологiчно активних речовин - гiстамiну, активних глобулiнiв та iнших речовин, якi утворюються в тканинах при дii на них токсичних подразникiв. Вiдповiдну роль у патогенезi гострого токсичного набряку легень вiдводять нервово-рефлекторним впливам. При цьому мають мiсце глибокi порушення функцii дихання, що призводить до артерiальноi гiпоксемii i гiперкапнii.

Згущення кровi, погiршення мiкроциркуляцii призводить до недостатнього забезпечення тканин киснем, гiпоксii, метаболiчного ацидозу.

Патологiчна анатомiя.

Глибина i характер морфологiчних змiн у тканинах органiв дихання при гострих ураженнях токсичними речовинами залежить вiд розчинностi хiмiчного агента у водi, його концентрацii i експозицii. Так, при дii добре розчинних у водi сполук мають мiсце ураження верхнiх дихальних шляхiв i крупних бронхiв, якi проявляються гiперемiiю, набряком, опiками слизовоi оболонки, потовщенням пiдслизового прошарку та крововиливами. Мiкроскопiчно можна виявити вогнища некрозу слизовоi оболонки, iнфiльтрацiю пiдслизового прошарку серозною рiдиною, крововиливи.

У випадках, коли в органи дихання попадають важкорозчиннi у водi сполуки, найбiльш вираженi змiни виявляються у бронхах середнього та дрiбного калiбру i в бронхiолах.

При токсичному набряку легенi збiльшенi в об'iмi, не спадаються при аутопсii. В просвiтах трахеi i бронхiв та в легенях виявляiться значна кiлькiсть рiдини жовтого кольору. Гiстологiчно в паренхiмi легень виявляiться скопичення рiдини, позбавленоi фiбрину i клiтинних елементiв. Мiжальвеолярнi перетинки потовщенi, окремi розiрванi.

Клiнiка.

В клiнiчнiй картинi гострих уражень органiв дихання токсико-хiмiчноi етiологii видiляють декiлька синдромiв:

Гостре ураження верхнiх дихальних шляхiв (гострий токсичний ринофарингiт, ларинготрахеiт).

Гострий токсичний бронхi i (з ураженням бронхiв крупного i середнього калiбру).

Гострий токсичний бронхiт (ураження дрiбних бронхiв i бронхiол).

Токсичний набряк легень.

Гостра токсична пневмонiя.

Видiляють три стадii тяжкостi гостроi iнтоксикацii: легкий, середньотяжкий i тяжкий. Легкий ступiнь iнтоксикацii характеризуiться ураженням переважно верхнiх дихальних шляхiв, трахеi i крупних бронхiв. Середньотяжкий перебiг проявляiться гострим токсичним бронхiтом з ураженням бронхiв крупного, середнього i частково дрiбного калiбру.

Тяжкi форми iнтоксикацii характеризуються дифузним бронхiолiтом або токсичним набряком легень. При тяжких формах може виникати тотальна обструкцiя повiтропровiдних шляхiв за рахунок рефлекторного спазму м'язiв гортанi, голосових зв'язок, бронхоспазму, що може стати причиною смертi.

1.2 Гострi ураження верхнiх дихальних шляхiв

Клiнiчний перебiг отруiння залежить вiд концентрацii токсичноi речовини i ii експозицii. У випадках легкого отруiння хворi скаржаться на утруднення носового дихання, дряпання i першiння в горлi, охриплiсть голосу. Об'iктивно виявляiться гiперемiя кон'юнктиви, слизовоi оболонки порожнини носа, ротоглотки, гортанi i трахеi. Маi мiсце скопичення значноi кiлькостi слизу в порожнинi носа, набряк носових раковин та голосових складок. Хворобливi явища минають протягом декiлькох днiв.

У випадках, коли в органи дихання попадають висококонцентрованi токсичнi речовини, можуть виникати бiльш значнi змiни слизовоi оболонки: на тлi значноi гiперемii виявляються вогнища некрозу, особливо часто вдiляннi черпаловидних хрящiв, значнi слизисто-гнiйнi видiлення. Процес одужання триваi 10-15 днiв. Внаслiдок гострого отруiння може розвиватися хронiчне катаральне запалення в порожнинi носа, гортанi i трахеi.

Дiя токсичних речовин дуже високих концентрацiй призводить до важких порушень вентиляцiйноi функцii легень в результатi рефлекторного спазму голосовоi щiлини. Клiнiчно це проявляiться утрудненим вдихом, стридорозним диханням, цiанозом. В окремих випадках може наступити миттiва смерть внаслiдок асфiксii.

1.3 Гострий токсичний бронхiт

Одна з найбiльш поширених форм ураження органiв дихання речовинами подразнюючоi дii. Клiнiко-морфологiчнi ознаки патологiчною процесу залежать вiд глибини ураження бронхiального дерева i його поширеностi. Легкi випадки iнтоксикацii, яку спричиняють переважно легкорозчиннi сполуки, перебiгають з подразненням слизовоi оболонки крупних бронхiв i трахеi. Постраждалi скаржаться на сухий малопродуктивний болючий кашель, бiль i першiння в горлi, печiння за грудиною. Можуть виникати ознаки подразнення кон'юнктиви. Аускультативно виявляiться жорстке дихання, окремi сухi хрипи. Через декiлька днiв явища iнтоксикацii зникають.

При iнтоксикацii середнього ступеня тяжкостi в першi днi iнтоксикацii хворi скаржаться на сухий нападоподiбний кашель, який потiм стаi вологим, з видiленням незначноi кiлькостi харкотиння слизистого характеру з домiшками кровi, печiння i бiль в горлi, утруднення дихання. Можуть виникати напади ядухи за типом бронхiальноi астми. Об'iктивно виявляiться помiрний цiаноз губ, який посилюiться при кашлi, тахiпное, участь в актi дихання допомiжних м'язiв. Перкуторно над легенями може виявлятися коробковий звук, що свiдчить про наявнiсть гостроi емфiземи легень. При аускультацii вислуховуiться жорстке дихання, сухi свистячi хрипи над всiiю поверхнею легень, в базальних сегментах iнодi появляються дрiбно - i середньобульбашковi вологi хрипи.

На 2-3 день iнтоксикацii появляються ознаки активностi запального процесу: пiдвищення температури тiла, помiрний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.

При рентгенологiчному дослiдженнi виявляються помiрна емфiзема легень, незначне посилення легеневого малюнка. Своiчасне лiкування сприяi одужанню хворих через 2-6 тижнiв пiсля перенесеноi iнтоксикацii.

1.4 Гострий токсичний бронхiолiт

Професiйне захворювання, перебiгаi здифузним ураженням дрiбних бронхiв i бронхiол на тлi гостроi дихальноi недостатностi i вираженоi iнтоксикацii. При цьому в запальний процес втягуються усi прошарки стiнки повiтропровiдних шляхiв i перибронхiальна сполучна тканина, що в подальшому i причиною формування пневмосклерозу.

Клiника гострого токсичного бронхiолiту проявляiться нестерпним кашлем з видiленням значноi кiлькостi серозно-слизистого або слизисто-гнiйною харкотиння, нерiдко з домiшками кровi, вираженою загальною слабкiстю, головним болем.

Об'iктивно: у постраждалих виявляiться цiаноз обличчя, задишка, тахiпное, порушення загального стану (загальна слабкiсть, вiдчуття тривоги, сонливiсть), температура тiла може пiдвищуватися до 38 - 39◦С, частота дихання складаi 36-400 за хвилину. Перкуторно над легенями звук з коробковим вiдтiнком, зменшуiться рухомiсть нижнього краю легень. Аускультативно - маса дрiбно - i середньобульбашкових вологих хрипiв над всiiю поверхнею легень.

Маi мiсце токсичне ураження серцево-судинноi системи, що проявляiться тахiкардiiю, приглушенням тонiв серця, гiпотонiiю, а також ураження системи кровi, внаслiдок чого спостерiгаiться лейкоцитоз, зсув лейкоцитарноi формули влiво, прискорення ШОЕ.

Рентгенологiчно виявляiться зниження прозоростi легеневих полiв у середнiх i нижнiх вiддiлах легень, значна кiлькiсть дрiбновогнищевих утворень зливного характеру. Коренi легень розширенi. Тривалiсть хвороби вiд 2 до 3 мiсяцiв. Вiдсутнiсть позитивноi динамiки в перебiгу захворювання за цей перiод свiдчить про перехiд його в хронiчну форму з розвитком облiтеруючого бронхiолiту. Частими ускладненнями токсичного бронхiолiту являiться бактерiальна пневмонiя.

1.5 Гострий токсичний набряк легень

Це одна з найбiльш тяжких форм ураження органiв дихання хiмiчними речовинами подразнюючоi дii, зокрема оксидом азоту, фосгеном, дифосгеном. Видiляють двi форми токсичного набряку легень: розвинуту,або завершену, i абортивну.

В клiнiчному перебiгу розвинутоi форми видiляють п'ять перiодiв або стадiй:

Початковi прояви (рефлекторна стадiя).

Прихований перiод.

Перiод наростання набряку.

Перiод завершення набряку.

Зворотний розвиток набряку.

При абортивнiй формi спостерiгаiться чотири перiоди:

Початкових явищ.

Прихований перiод.

Перiод наростання набряку.

Зворотний розвиток набряку.

Поряд з двома названими формами токсичного набряку легень видiляють i третю - так званий "нiмий набряк", яку виявляють лише при рентгенологiчному обстеженнi; клiнiчнi симптоми хвороби при цьому вiдсутнi.

Перiод початкових проявiв гострого токсичного набряку легень розвиваiться в момент контакту з токсичним агентом i характеризуiться симптомами подразнення слизовоi оболонки верхнiх дихальних шляхiв i очей, кашель, нежить, першiння в горлi, бiль в груднiй клiтцi, сльозотеча.

Прихований перiод наступаi через 15-20 хвилин пiсля перiоду початкових проявiв на тлi зменшення iнтенсивностi явищ подразнення i може продовжуватися 6-12 годин. Незважаючи на вiдсутнiсть виражених суб'iктивних ознак хвороби, при об'iктивному обстеженнi можна виявити першi ознаки наростаючоi кисневоi недостатностi: задишку, цiаноз, лабiльнiсть пульсу, в легенях - крепiтацiю i дрiбнобульбашковi вологi хрипи, кiлькiсть яких швидко наростаi.

В перiод наростання набряку у зв'язку з накопиченням рiдини в альвеолах збiльшуiться iнтенсивнiсть порушень функцii зовнiшнього дихання, швидко наростають задишка, вiдчуття нестачi повiтря, кашель з видiленням серозно-слизового харкотiння. Об'iктивно виявляiться помiрно виражений цiаноз шкiри i слизових оболонок, крепiтацiя i дрiбнобульбашковi вологi хрипи. Рентгенологiчнi ознаки цього перiоду: нечiткiсть i розмитiсть легеневого малюнку, розширення коренiв легень. Своiчасна дiагностика наростаючого набряку легень маi надзвичайно важливе значення для проведення адекватних лiкувально-профiлактичних заходiв, направлених на попередження розвитку набряку легень.

Клiнiчнi прояви перiоду завершеного набряку легень характеризуються рiзко вираженою задишкою, частим поверхневим клекочучим диханням (до 50 - 60 за хвилину). Кашель супроводжуiться видiленням значноi кiлькостi пiнистого харкотиння, часто забарвленого кров'ю.

Перкуторно над легенями визначаiться притуплення звуку, особливо и прикореневих зонах, а при аускультацii - рiзнокалiбернi вологi хрипи над усiiю поверхнею легенiв. Температура тiла пiдвищуiться до 38-39В°С; мають мiсце порушення функцii серцево-судинноi системи, центральноi нервовоi системи, обумовленi неадекватнiстю кровотоку в малому колi кровообiгу, згущенням кровi, гiпоксемiiю i ацидозом.

В клiнiчному перебiгу токсичного набряку легень в перiод завершеного набряку видiляють два типи: "синьоi гiпоксемii" i "сiроi гiпоксемii". При синьому типi гiпоксемii спостерiгаiться цiаноз шкiри i слизових оболонок, задишка сягаi 50-60 за хвилину, дихання клекочуче, кашель з пiнистим харкотiнням. Парцiальний тиск вуглекислоти в артерiальнiй кровi нормальний або дещо пiдвищений. Сiрий тип гiпоксемii характеризуiться низьким РСО₂ артерiальноi кровi, що поглиблюi порушення системи дихання i судинноi системи (колапс).

Загальний стан хворих надзвичайно важкий: шкiра блiдо-сiрого кольору, обличчя покрите холодним липким потом, пульс частий, слабкого наповнення, гiпотонiя.

В перiод завершеного набряку легенiв першi двi доби i критичним перiодом в перебiгу iнтоксикацii, яка може закiнчуватися летально. При сприятливому перебiгу на третiй день розпочинаiться зворотний розвиток набряку ленень. Цей процес продовжуiться до 4-6 дiб.

Повне одужання може наступити в переважнiй бiльшостi випадкiв лише через 3-4 тижнi. Можливе виникнення ускладнень. Серед них такi, як вогнищева пневмонiя i вторинний набряк легень (рецидив). В основi патогенезу вторинного набряку легень лежить гостра лiвошлуночкова недостатнiсть як наслiдок токсичного ураження серцевого м'яза. Крiм серцево-судинноi системи i органiв дихання, при токсичному набряку легень патологiчнi змiни вiдбуваються в центральнiй нервовiй системi, печiнцi, нирках.

Наслiдком токсичного набряку легень може бути хронiчний бронхи, пневмосклероз, емфiзема легень, активацiя ранiше перенесеною туберкульозного процесу.

1.6. Гостра токсична пневмонiя

Видiляють первиннi i вториннi токсичнi пневмонii. Первиннi пневмонii виникають протягом перших 2 дiб пiсля гостроi iнтоксикацii речовинами подразнюючоi дii, на тлi токсичного ураження верхнiх дихальних шляхiв i бронхiв, бронхiолiту або токсичного набряку легень.

Пневмонiя розпочинаiться з пiдвищення температури тiла до 38-39В°С, лихоманки, головного болю. Кашель, до того сухий, стаi вологим з видiленням харкотиння, забарвленого кров'ю. При аускультацii вислуховуються дрiбнобульбашковi волотi хрипи i крепiтацiя. Появляються характернi для запалення змiни периферичноi кровi (помiрний лейкоцитоз, прискорене ШОЕ). Рентгенологiчне обстеження виявляi вогнищевi iнфiльтративнi змiни в легенях. Процес швидкоплинний - на 6-10 добу може настати повне одужання.

Вториннi пневмонii можуть виявлятися через 4-5 днiв або пiзнiше пiсля дii на органи дихання токсичного агенту. Розпочинаiться захворювання на тлi затухання гострих явищ бронхiту, бронхiолiту, токсичного набряку легень з пiдвищення температури тiла, посилення кашлю, задишки, лихоманки. Загальний стан хворих тяжкий, бiльш нiж при первинних пневмонiях вираженi симптоми iнтоксикацii: головний бiль, загальна слабкiсть, адинамiя.

Аускультативно в легенях вислуховуються вологi, переважно дрiбнобульбашковi хрипи. Рентгенологiчно виявляiться дрiбновогнищева iнфiльтрацiя. В кровi - лейкоцити i прискорене ШОЕ.

Дiагностика.

При постановцi дiагнозу гострих токсичних уражень дихальних шляхiв необхiдно проаналiзувати данi анамнезу та особливостi клiнiчного перебiгу iнтоксикацii, провести вiдповiднi клiнiко-лабораторнi i функцiональнi обстеження.

Диференцiальна дiагностика.

Спiвставлений обставин захворювання, епiдситуацii, особливостей клiнiчного перебiгу даi змогу без будь-яких утруднень провести диференцiальну дiагностику з гострими респiраторними захворюваннями, бронхiолiтом iнфекцiйного походження та набряком легень при iнших невiдкладних ситуацiях нетоксичного походження (гiпертонiчна криза, iнфаркт мiокарда, набутi вади серця тощо).

Лiкування гострих уражень органiв дихання

Перша допомога при гострих ураженнях речовинами подразнюючоi дiiпередусiм маi бути направлена на припинення контакту з токсичним фактором i подальшою надходження його в органiзм. Для цього потерпiлий виводиться iз загазованого середовища, звiльняiться вiд забрудненого одягу i термiново госпiталiзуiться. При необхiдностi кон'юнктива промиваiться 2 % розчином натрiю гiдрокарбонату, а при подразненнi кон'юнктиви i появи болю в очах закапують 0,1-0,2 % розчин дикаiну, з метою профiлактики iнфекцiйних ускладнень рекомендуiться на кон'юнктиву наносити 0,5 % синтомiцинову або 10% сульфацилову мазi.

Призначають iнгаляцii або полоскання розчином натрiю гiдрокар-бонату для зменшення iнтенсивностi подразнення слизовоi оболонки верхнiхдихальних шляхiв, вживання теплого молока з мiнеральними бiкарбонатними водами, при сильному кашлi - кофеiну фосфат, тусупрекс, лiбексiн. для профiлактики iнфекцii - антибiотики i сульфанiламiднi препарати. При необхiдностi проводять аспiрацiю секрету з повiтропровiдних шляхiв за допомогою катетера. Для усунення рефлекторних порушень дихання i серцево-судинноi системи призначають iнгаляцii так званоi протидимноi сумiшi: хлороформу 40 мл, етилового спирту-ректифiкату 40 мл, етилового ефiру 20 мл, нашатирного спирту - 5 крапель (В.П. Малинина - Пуценко, 1991). У випадках тяжкою ларингоспазму, який не усуваiться за допомогою терапевтичних заходiв, проводять трахеотомiю та iнтубацiю.

Лiкування гострих iнтоксикацiй органiв дихання, якi перебiгають з проявами бронхiту, бронхоспазму та пневмонiй, передбачаi весь комплекс антибактерiальноi терапii, подiбно такому при аналогiчних захворюваннях iнфекцiйноi природи. Крiм антибактерiальних засобiв, таким хворим доцiльно призначати бронхолiтичнi, антипстамiннi, антиоксидантнi препарати.

Токсичний набряк легень вважаiться однiiю з важкокурабельних форм ураження органiв дихання хiмiчними речовинами подразнюючоi дii. При лiкуваннi набряку хворому створюють умови, якi виключають токсичнi та фiзичнi навантаження, охолодження, тривале транспортування. Лiкування розпочинаiться вiдразу ж, як тiльки установлено дiагноз токсичною набряку легень. Призначаiться оксигенотерапiя через носовi катетери 50% киснево-повiтряною, зволоженою i по можливостi пiдiгрiтою сумiшшю. До зволожуючоi рiдини додають етиловий спирт або 10 % спиртовий розчин антифомсiлану. РЖнгаляцii проводяться протягом 30-40 хвилин з перервами. Показанi кровопускання, якi сприяють розрiдженню кровi, зменшенню концентрацii токсичних речовин, якi потрапили в кров, покращенню мiкроциркуляцii. Одномоментно випускають 350-400 мл кровi. Перед кровопусканням доцiльно призначити гепарин по 10-15 тис. одиниць i провести гемодилюцiю. Кровопускання протипоказане при ураженнi серцево-судинноi системи, зниженнi артерiального тиску внаслiдок виникнення "сiроi гiпоксемii". Пiсля кровопускання необхiдно призначити препарати, яким притаманнi властивостi кровозамiнникiв та тканинних анаболiкiв (40% розчин глюкози, мiлдронат), а також 10 % розчин кальцiю хлориду та аскорутин, якi ущiльняють судинну стiнку i зменшують прояви набряку легень.

Для зменшення переднавантаження на серце при помiрно виражених застiйних явищах у легенях показано призначити: нiтроглiцерин по 5 мг пiд язик кожних 15-20 хвилин; при виражених застiйних проявах 5 мл 1 % розчину нiтроглiцерину розводять у 500 мл фiзiологiчного розчину натрiю хлориду i вводять внутрiшньовенно iз швидкiстю 5 крапель (25 мкг/хв., поступово збiльшуючи кiлькiсть крапель на 5 кожних 5 хвилин (пiд контролем AT).

З метою розвантаження малого кола кровообiгу застосовують сечогiннi препарати, зокрема фуросемiд (лазикс) 4-12 мл (40-120 мг) внутрiшньовенно повiльно. Методом патогенетичноi терапii набряку легень вважаiться застосування лiофiлiзованоi сечовини, яку вводять у виглядi 30% розчину на 10% розчинi глюкози внутрiшньовенно iз швидкiстю 40-50 крапель за хвилину.

Для пiдвищення скорочувальноi здатностi мiокарда рекомендуiться призначення серцевих глiкозидiв, доза яких пiдбираiться iндивiдуально, 0,05 % розчин строфантину призначаiться в дозi 0,25-0,5 мл внутрiшньовенно.

Застосовуються неглiкозидiп iнотропнi препарати: допамiн вводять внутрiшньовенно краплинно по 5 мл 5 % -ного розчину глюкози iз швидкiстю 2-5 мкг/пт/хв.; або допутамiн (добу треке) по 5 мл на 5 %о-ному розчинi глюкози.

При колапсi застосовують норадреналiн, стероiднi гормони внутрiшньовенно. Останнi дiють протизапально; ущiльнюючи лiзосомальнi мембрани, зменшують проникнiсть капiлярiв. Доза стероiдних гормонiв залежно вiд тяжкостi процесу може скласти 16-200 мг преднiзолону або 150-300 мг гiдрокортизону гемiсукцинату.

Для профiлактики iнфекцiйних ускладнень призначають антибiотики, дози яких пiдбирають iндивiдуально.

При тяжкому перебiгу набряку легень, виражених респiраторних порушеннях, вiдсутностi ефекту вiд проведеноi терапii показана трахеостомiя або iнтубацiя для налагодження ШВЛ.

1.7 Експертиза працездатностi

У випадках легкого гострого ураження органiв дихання тимчасова непрацездатнiсть продовжуiться протягом декiлькох днiв. Хворому видасться листок непрацездатностi, проводиться показана терапiя.

При iнтоксикацiях середнього ступеня тяжкостi потерпiлий госпiталiзуiться на 2-3 тижнi в залежностi вiд клiнiчного перебiгу iнтоксикацii.

Пiсля виписки iз стацiонару хворий вiдсторонюiться вiд контакту з токсичними подразнюючими речовинами; йому видаiться лiкарняний лист термiном до 2 мiсяцiв з наступним рацiональним працевлаштуванням. При цьому протипоказана робота не лише з токсичними речовинами, а й iз пилом, пов'язана з фiзичними перенавантаженнями, перепадом температур навколишнього середовища.

У випадках тяжкого отруiння термiн лiкування в умовах стацiонару може бути подовжений до 2 мiсяцiв, пiсля чого пацiiнт маi пройти курс медичноi реабiлiтацii в санаторii. Пiсля санаторного лiкування таким особам показаний перехiд на iншу роботу без контакту з професiйними шкiдливостями. Перехiд на iншу роботу, пов'язаний зi зниженням квалiфiкацii, потребуi визначення ступеня втрати працездатностi, яке проводить МСЕК. Комiсiя може визначати групу iнвалiдностi або вiдсоток втрати працездатностi.

1.8 Хронiчнi хвороби органiв дихання токсико-хiмiчноi етiологii

Хронiчнi захворювання органiв дихання можуть бути наслiдком довготривалоi дii незначних концентрацiй хiмiчних речовин або перенесених ранiше гострих iнтоксикацiй. Характеризуються рiзноманiтнiстю клiнiчних форм: хронiчний бронхiт, хронiчним катаральний назофарингiт, токсичний пневмосклероз, утворення бронхоектазiв, хронiчнi абсцеси легень. Хворiють переважно робiтники пiдприiмств хiмiчноi промисловостi.

2. Хронiчнi захворювання верхнiх дихальних шляхiв

Хронiчний ринiт, фарингiт, ларингiт i трахеiт - найбiльш поширенi захворювання верхнiх дихальних шляхiв токсико-хiмiчноi етiологii. Вони можуть перебiгати iзольовано або в рiзних комбiнацiях i проявляються у формi неспецифiчних катарiв слизовоi оболонки або виразково-некротичних змiн у порожнинi носа з можливою перфорацiiю носовоi перетинки.

Характерними скаргами хворих i вiдчуття пекучостi, сухостi в носi, порушення носового дихання, першiння в горлi, охриплiсть голосу, носовi кровотечi.

Об'iктивно - слизова оболонка гiперемована, набрякла, потовщена, з наявнiстю ексудату. При катаральпо-десквамативному процесi слизова оболонка верхнiх дихальних шляхiв блiда, атрофiчна, нерiдко покрита густим слизом або сухими кiрочками.

2.1 Хронiчний токсичний бронхiт

Хронiчний токсичний бронхiт - провiдний синдром хронiчноi iнтоксикацii речовинами подразнюючоi дii. За ступенем тяжкостi видiляють: легкi, середньотяжкi та тяжкi ускладненi форми захворювання.

Легкий перебiгхронiчного токсичного бронхiту проявляiться ре-цидивуючим ендобронхiтом. При цьому основними скаргами хворих i скарги на кашель з видiленням незначноi кiлькостi харкотиння слизисто-гнiйного характеру, задишку при фiзичному навантаженнi. При загостреннях кашель посилюiться, збiльшуiться кiлькiсть гнiйного харкотиння, з'являються ознаки iнтоксикацii: пiдвищуiться температура тiла до субфебрильних цифр, пiтливiсть, з'являiться слабкiсть.

Аускультативно в легенях вислуховуються сухi свистячi хрипи. Ендоскопiчнi обстеження виявляють ознаки катарального ендобронхiту, а дослiдження функцii зовнiшнього дихання - порушення бронхiальноi прохiдностi (зниження ОФВ₁, ПОШвид, iндекса Тiфно).

Виключення контакту з токсичними речовинами в цiй стадii хвороби може закiнчитися повним одужанням.

Хронiчний токсичний бронхiт середнього ступеня тяжкостi проявляiться посиленням кашлю, збiльшенням кiлькостi харкотиння гнiйного характеру, кровохарканям. Задишка виникаi навiть при незначному фiзичному навантаженнi, бiльш вираженi симптоми iнтоксикацii, частiшають загострення хвороби. При цiй формi наростаi дихальна недостатнiсть за обструктивним типом, погiршуiться оксигенацiя кровi, виявляються змiни периферичноi кровi, характернi для активностi запального процесу, порушуiться функцiя серцево-судинноi системи Рентгенологiчнi обстеження виявляють посилення та деформацiю легеневого малюнка на тлi пiдвищеноi пневматизацii легень.

Клiнiчний перебiг хронiчного токсичного бронхiту тяжких ускладнених форм характеризуiться частими загостреннями, формуванням бронхоектазiв, бронхiальноi астми, хронiчного легеневого серця з наступною декомпенсацiiю. Загальний стан хворих важкий, вони скаржаться на задишку в станi спокою, кашель з видiленням значноi кiлькостi гнiйного харкотиння, нерiдко з домiшками кровi, болi в дiлянцi серця, пiдвищення температури тiла.

Об'iктивно: виражений дифузний цiаноз, тахiпное, втрата маси тiла, пальцi у виглядi "барабанних паличок". Мають мiсце значнi порушення усiх показникiв функцii зовнiшнього дихання, в тому числi газового обмiну, наростаi РСО₂ i знижуiться РО₂. Спостерiгаються ознаки декомпенсацii хронiчного легеневого серця.

професiйна хвороба легеня дихання

2.2 Токсичний пневмосклероз

Токсичний пневмосклероз - кiнцевий етап морфологiчних змiн в органах дихання при дii на них хiмiчних подразнюючих речовин. Передуi цьому процесу частiше всього хронiчний токсичний бронхiт. В переважнiй бiльшостi пневмосклероз може перебiгати безсимптомно i виявлятися лише при рентгенологiчному обстеженнi.

Лiкування хронiчних уражень органiв дихання токсичноi етiологii проводиться за загальними схемами, якi застосовуються в клiнiцi ЛОР-патолопi, пульмонологii та внутрiшнiх хвороб.

2.3 Лiкарсько-трудова експертиза

Хронiчнi ураження верхнiх дихальних шляхiв речовинами подразнюючоi дii в переважнiй бiльшостi випадкiв не знижують працездатностi пацiiнтiв. Вони мають знаходитися пiд наглядом лiкаря-оториноларинголога.

Особи з легким перебiгом хронiчного токсичного бронхiту рiдко втрачають працездатнiсть, але потребують рацiонального працевлаштування, диспансерного спостереження i лiкування в амбулаторних умовах. При бiльш виражених формах хронiчного токсичного бронхiту, зниженнi або втратi працездатностi виникаi питання визначення вiдсотка втрати працездатностi або iнвалiдностi внаслiдок професiйного захворювання.

Хворi з ускладненими формами токсичного бронхiту вважаються непрацездатними i i iнвалiдами II або РЖ групи.

Висновки

У процесi виконання роботи ми розглянули питання повтАЩязанi з гострими технологiчними ураженнями легень токсико-хiмiчноi етiологii, а саме:

гострi ураження органiв дихання;

гострi ураження верхнiх дихальних шляхiв;

гострий токсичний бронхiт;

гострий токсичний бронхiолiт;

гострий токсичний набряк легень;

гостра токсична пневмонiя;

лiкування, виявлення, профiлактика та лiкарсько-трудова експертиза;

та хронiчнi захворювання верхнiх дихальних шляхiв, а саме:

хронiчний токсичний бронхiт;

токсичний пневмосклероз та лiкарсько-трудова експертиза при цих захворюваннях.

Використанi джерела

1. Артамонова В.Г., Зуев Г.И., Хаймович М.Л. Врачебно-трудовая экспертиза при профессиональных заболеваниях. - Л.: Медицина, 1975. - 279 с.

2. Артамонова В.Г., Шаталов Н.Н. Профессиональные болезни: Учебник. - 2-е издание, перераб., доп. - М.: Медицина, 1988. - 416с.

3. Дейнега В.Г. Професiйнi хвороби: Навч. посiбник. - К.: Вища школа, 1993. - 232 с.

4. Костюк I.Ф., Капустник В.А. Професiйнi хвороби: Пiдручник. - 2-ге вид. перероб. i доп. - К.: Здоров'я, 2003. - 636 с.

5. Профессиональные болезни / Под ред.Е.М. Тарасова, А.А. Безродных. - М.: Медицина, 1976. - 408 с.

6. Профессиональные заболевания работников сельского хозяйства: 2-е издание, перераб. и доп. Ю.И. Кундиев, Е.Н. Краснюк, В.Г. Бойко и др. / Под ред. Ю.Н. Кундиева, Е.Н. Краснюка. - К.: Здоров'я, 1989. - 272 с.

Вместе с этим смотрят:

Анализ вредных и опасных факторов на примере деятельности реставраторов произведений Графики Всероссийского художественного научно-реставрационного центра имени академика И.Э. Грабаря

Анализ и улучшение условий труда в ремонтно-механическом цехе ОАО "Минский моторный завод"

Аттестация рабочего места на предприятии

Безопасность взрывных работ

Безопасность дорожного движения