Роль фiзичного виховання у формуваннi здорового способу життя

Приватний вищий навчальний заклад

Харкiвський iнститут екологii i соцзахисту

Кафедра соцiологii та соцiальноi роботи

Спецiальнiсть "Соцiальна робота"

Реферат

Дисциплiна "Соцiальна гiгiiна i основи здорового способу життя"

Тема: Роль фiзичного виховання у формуваннi здорового способу життя

Харкiв, 2010

Змiст

Вступ

1. Проблеми формування здорового способу життя

2. Фiзична культура в соцiальному захистi людей

Висновок

Список лiтератури

Вступ

У своiму рефератi на тему ВлРоль фiзичного виховання у формуваннi здорового способу життяВ» я хочу розглянути проблеми збереження й змiцнення здоров'я людей i бiльш докладно зупинитися на поняттi фiзична культура, для того що б побачити яку роль граi фiзичне виховання у формуваннi здорового способу життя.

Дана робота складаiться iз вступу, основноi частини, що включаi 2 питання й висновку. У вступi обТСрунтовуiться актуальнiсть теми. У першому питаннi основноi частини розкриваiться поняття: здоровий спосiб життя, розглядаються умови й фактори, що сприяють гармонiчному розвитку й змiцненню здоров'я людей. У другому питаннi бiльш докладно розкриваiться величезне значення фiзичноi культури у формуваннi здорового способу життя.

Я вважаю, що в наш час, час науково-технiчноi революцii значно змiнилися умови працi: механiзуються способи пересування, скорочуються фiзичнi навантаження, однiii з головних стаi розумова дiяльнiсть. Всi цi обмеження провели до занепаду сил. РЖ, саме, масова фiзична культура стала основним засобом подолання невiдповiдностi мiж потребою в м'язовiй активностi й умовами життя.

Я вибрала цю тему саме для того, що б зрозумiти, яке значення граi фiзична культура для здоров'я людини. Для того, що б це було легше зробити, необхiдно розкрити такi поняття, як: здоровий спосiб життя й фiзична культура; поглибитися в iсторiю розвитку фiзичноi культури, розглянути iснуючi типи й функцii фiзичноi культури.

Поняття Влспосiб життяВ» трактуiться як тип життiдiяльностi людей, обумовлений особливостями суспiльно-економiчноi формацii. Основними параметрами способу життя i праця (навчання для пiдростаючого поколiння), побут, суспiльно-полiтична й культурна дiяльнiсть людей, а також рiзнi поведiнковi звички й прояви. Якщо iхня органiзацiя й змiст сприяють змiцненню здоров'я, тобто пiдстави говорити про реалiзацii здорового способу життя, якому можна розглядати як сполучення видiв дiяльностi, що забезпечуi оптимальна взаiмодiя iндивiда з навколишнiм середовищем. По фiлософському визначенню Маркса, хвороба i життя, стиснуте у своiй волi, тодi як здоровий спосiб життя, спрямований на попередження виникнення якого-небудь захворювання, забезпечуi повноцiнний розвиток i реалiзацiю можливостей iндивiда, сприяi формуванню активноi життiвоi позицii (у медико-генетичному аспектi) i i необхiдною умовою виховання гармонiчно розвитий особистостi.

1.Проблеми формування здорового способу життя

Поняття здорового способу життя мiстить у собi рацiонально органiзований, фiзiологiчно оптимальна праця, морально-гiгiiнiчне виховання, виконання правил i вимог психогiгiiни, рацiонального харчування й особистоi гiгiiни, активний руховий режим i систематичнi заняття фiзичною культурою, ефективне загартовування, продуману органiзацiю дозвiлля, вiдмова вiд шкiдливих звичок.

Здоровий спосiб життя - це iдиний стиль життя, здатний забезпечити вiдновлення, збереження й полiпшення здоров'я населення. Тому формування цього стилю життя в населення - найважливiша соцiальна технологiя державного значення й масштабу.

Всю свою дiяльнiсть по формуванню здорового способу життя соцiальний педагог повинен проводити з облiком вiкових i iндивiдуальних морфофiзиологiчних i психологiчних особливостей дiтей i дорослих. При цьому особлива увага варто придiляти таким вiковим етапам, як дошкiльний, пiдлiтковий i юнацький, коли маi мiсце особливо iнтенсивне зростання й перебудова функцiонального стану всiх систем життiдiяльностi органiзму, що розвиваiться.

У програми, спрямованi на формування здорового способу життя, входять наступнi напрямки роботи: рацiональний режим працi (навчання) i вiдпочинку, заснований на iндивiдуальних бiоритмологiчних особливостях; оптимальна й систематична фiзична активнiсть; ефективне, науково обТСрунтоване загартовування; нормальне харчування вiдповiдно до концепцii адекватного харчування; комплекс психогiгiiнiчних i психопрофiлактичних впливiв; облiк i корекцiя впливу на здоров'я навколишнього середовища; шкода й користь самолiкування; аргументована й дiюча пропаганда шкiдливих для здоров'я факторiв - алкоголiзму, палiння, наркоманii й токсикоманii; формування правильних подань у дiтей i пiдлiткiв про полове дозрiвання, знань i мер профiлактики СНРЖДу; навчання заходам щодо попередження вуличного й побутового травматизму й правилам особистоi гiгiiни.

Якщо запитати про те, що найважливiше в збереженнi й змiцненнi здоров'я людини, то багато хто вiдповiсть однозначно - виконання рацiонального режиму дня. Однак не всi можуть вiдповiсти на запитання: Чому так важливо дотримувати режиму?

Наукове обТСрунтування ролi режиму як провiдного фактора в змiцненнi здоров'я отримано лише в останнi роки й зв'язано в основному з успiхами розвитку двох наук - бiоритмологii й нейрофiзiологii.

Саме циклiчнiсть процесiв життiдiяльностi й обумовлюi необхiднiсть виконання режиму, що представляi собою рацiональний розпорядок дня, оптимальна взаiмодiя й певна послiдовнiсть перiодiв пiдйому й зниження активностi, пильнування й сну.

Науковi працi по бiоритмологii з'явилися лише на початку XIX в. В 1801 р. нiмецький лiкар Аутенрит, протягом декiлькох днiв, що спостерiгав за частотою скорочень серця, виявив ii закономiрнi змiни в динамiку доби. Через якийсь час подiбнi явища були вiдзначенi в динамiку газообмiну при подиху, температури тiла.

В останнi роки бiоритмологiя одержала бурхливий розвиток, у результатi чого встановлене наступне кардинальне положення: практично всi вiдомi до теперiшнього часу процеси, що протiкають в органiзмi людини, мають певну ритмiчнiсть, що виступаi як унiверсальна життiва закономiрнiсть iз найширшим дiапазоном проявiв - вiд дiяльностi окремих клiток до форм iнтелектуальноi активностi людини.

Науковi дослiдження показали, що такi фiзiологiчнi функцii, як температура тiла, артерiальний тиск, частота пульсу й iншi параметри, iстотно розрiзняються по своiй добовiй динамiцi в осiб рiзних бiоритмологiчних типiв: жайворонки - уже з раннього ранку характеризуються високим рiвнем основних функцiй, вони вже настроiнi на роботу, у той же час у сов спостерiгаiться низький рiвень цих показникiв, що проявляiться в загальмованостi, неважливому настроi, зниженнi працездатностi.

У зв'язку iз цим на перший план повинна виступати рацiональна органiзацiя режиму дня з урахуванням цих особливостей. Як приклад розглянемо питання про взаiмозалежнiсть режиму харчування й добових бiоритмiв. Вiдомо, що потреба в iжi маi ритмiчний характер i залежить вiд багатьох факторiв. При цьому в режимi харчування варто враховувати циклiчнi змiни потреб у живильних речовинах. Важливо не тiльки те, що i як людина iсть, але й коли приймаiться iжа. Який повинна бути рацiональна органiзацiя харчування з урахуванням iндивiдуальних особливостей бiоритмiв? Якщо для жайворонкiв пiдходить вiдомий афоризм: Влснiданок з'iш сам, обiд роздiли з товаришем, а вечерю вiддай ворогу В», то для аритмикiв i особливо для сов вiн не годиться. Останнiм потрiбен не щiльний снiданок, а гарна вечеря, тому що саме в цей час у них бiльше витрачаiться енергii.

Особливу значимiсть для рацiональноi органiзацii режиму дня мають добовi коливання працездатностi. Зрозумiло, що умови трудовоi й навчальноi дiяльностi для жайворонкiв краще зробити бiльше напруженими в першiй половинi дня, тодi як для сов у другий. Це положення рiвною мiрою ставиться й до органiзацii режиму навчальних навантажень для дiтей, включаючи старших дошкiльникiв.

Що ж стосуiться ролi рухiв для фiзичного й психiчного розвитку дитини, то про це говориться майже у всiх книгах про виховання дiтей. Дiйсно, неможливо представити здорову дитину нерухомою, хоча, на жаль, малорухомих дiтей можна все частiше й частiше зустрiти серед вихованцiв дитячих садiв, не говорячи про школярiв. Не випадково в останнi роки однiii з головних тем бiльшостi популярних книг i статей медико-бiологiчного характеру стало обговорення негативного впливу на стан здоров'я фiзичного навантаження, що рiзко знизилося у двадцятому сторiччi. РЖз цього приводу в медичнiй лiтературi використаiться узагальнений термiн - гипокiнезiя (вiд греч. hypo знижений i kinesis - рух), що включаi весь комплекс симптомiв, що розвиваються в органiзмi в умовах дефiциту руховоi активностi. У таких випадках вiдбуваються несприятливi змiни в серцево-судиннiй системi, знижуiться газообмiн, значно погiршуiться самопочуття, порушуiться сон.

Про те, що рух впливаi на всi без винятку психiчнi функцii, вiдомо давно. У дослiдженнях видатних радянських i закордонних психологiв Л. С. Виготського (1956), А. В. Запорожця (1967), Ж. Пiаже (1956), Дж. Брунера (1981) показана наявнiсть прямого кореляцiйного зв'язку мiж характером руховоi активностi й проявами сприйняття, пам'ятi, мислення й емоцii у дiтей рiзного вiку. Загальний механiзм цих взаiмин можна представити в такий спосiб. Кожний руховий акт здiйснюiться в просторi й часi, тому що коли активно пересуваiться дитина-дошкiльник, вiн одержуi можливiсть придбати в одиницю часу бiльший обсяг iнформацii, що й сприяi прискореному формуванню його психiки. Наприклад, установлена взаiмозалежнiсть руховоi активностi й розвитку мови. Рухи дiтей, зокрема вправи для пальцiв рук, i потужним стимулюючим фактором не тiльки для своiчасного (на 2-м року життя) виникнення мови, але й подальшоi ii вдосконалювання в дошкiльному вiцi. Рухова активнiсть збiльшуi словникову розмаiтiсть дитячоi мови, сприяi бiльше осмисленому розумiнню слiв, формуванню понять, що полiпшуi психiчний розвиток дитини.

Таким чином, у здоровому способi життя пояснюiться все, що сприяi виконанню iндивiдом тих або iнших суспiльних i побутових функцiй у найбiльш оптимальнi для систем органiзму, що розвиваiться, умовах. У цей час установлено, що дотримання принципiв здорового способу життя дозволяi збiльшити ii тривалiсть на 10 рокiв i бiльше.

Здоровий спосiб життя - iдиний засiб захисту вiд всiх хвороб вiдразу. Вiн спрямований на запобiгання не кожноi хвороби окремо, а всiх у сукупностi. Тому вiн особливо рацiональний, економiчний i бажаний.

Рацiональний режим, що включаi розумний розподiл часу, вiдведеного для прийому iжi й сну i правильне чергування фiзичних, розумових i емоцiйних проявiв у життiдiяльностi дiтей забезпечують умови для оптимальноi ритмiчностi процесiв у зростаючому органiзмi, сприяють всебiчному й гармонiчному розвитку здоровоi дитини.

2.Фiзична культура в соцiальному захистi людей

Фiзичне виховання вiдiграi найважливiшу роль у формуваннi здорового способу життя.

Пiд поняттям Влфiзична культураВ» прийнято розумiти комплекс заходiв щодо змiцнення здоров'я, розвитку фiзичних i психiчних властивостей людини за допомогою рухових вправ у сполученнi з рацiональним використанням природних факторiв природи й проведенням гiгiiнiчних заходiв. Дiюче оздоровче значення фiзична культура здобуваi тодi, коли вона мiстить у собi сукупнiсть рiзних рухових навантажень, систематично виконуваних дiтьми й пiдлiтками у вiльний вiд навчання час, а зовсiм не тiльки в процесi занять фiзкультурою в органiзованих колективах (групах дитячих садiв, класах шкiл).

Фiзична культура - це сукупнiсть досягнень суспiльства в справi створення й рацiонального використання спецiальних засобiв, методiв i умов для цiлеспрямованого фiзичного вдосконалювання людини.

Фiзична культура - це частина загальноi культури, тому рiвень ii розвитку залежить вiд рiвня соцiального й економiчного розвитку суспiльства.

Фiзична культура маi безлiч функцiй. Варто знати про такi функцii, як:

- нормативна, що полягаi в закрiпленнi рацiональних норм дiяльностi;

- iнформацiйна, що вiдбиваi властивiсть накопичувати культурну iнформацiю, бути засобом ii поширення й передачi вiд поколiння до поколiння;

- комунiкативна, що характеризуi властивiсть сприяти спiлкуванню, установленню мiжособистiсних контактiв;

- естетична, пов'язана iз задоволенням естетичних потреб особистостi;

- бiологiчна, пов'язана iз задоволенням природних потреб людини в русi, полiпшенням його фiзичного стану й забезпечення необхiдного рiвня дiiздатностi для повсякденного життя, виконання обов'язкiв члена суспiльства.

Цi функцii лежать в основi класифiкацii видiв фiзичноi культури, що може бути представлена як базова фiзична культура, спорт, прикладна й оздоровча фiзична культура.

Пам'ятники древньоi культури, знайденi при розкопках, наскальнi зображення й малюнки, предмети побуту й культовi приналежностi, уснi перекази, сказання й легенди дозволяють нам судити про культуру древньоi людини, i про фiзичну культуру в тому числi. Цiкаву iнформацiю дали спостереження за життям племен, що зберегли до нашого часу первiснообщиннi вiдносини.

Стосовно до питань фiзичного виховання цi спостереження й дослiдження дозволили вченим затверджувати, що це явище було замiчено людьми ще в далекiй давнинi. Фiзичнi вправи виникли на основi трудовоi й вiйськовоi дiяльностi, а фiзичне виховання у зв'язку з необхiднiстю пiдготовки мисливця, воiна.

Видiлення виховань, у тому числi фiзичного, у самостiйну сферу дiяльностi стало можливим тiльки завдяки суспiльнiй працi. Для того щоб фiзичне виховання зложилося в систему, необхiдний досить високий рiвень матерiальноi й духовноi культури суспiльства.

У первiснообщинному ладi заставлялися лише зачатки системи фiзичного виховання. Роль фiзичноi пiдготовленостi кожноi людини в той перiод була досить велика, потреба у фiзичнiй пiдготовцi диктувалася суворими умовами життя, але створити систему в нашому сучасному розумiннi не дозволяв низький матерiальний рiвень.

Рабовласницька формацiя породила цiкавi системи фiзичного виховання. РЖ сьогоднi людство вправi пишатися системою древнiх еллiнiв, спрямованою на гармонiйний фiзичний розвиток людини. Але це була система, що служила винятково своiму класу - рабовласникам. Тiльки iм призначалися прекраснi гiмназii й стадiони, для них проводилися всiлякi iгри. РЗм пропонувалося бути сильними для того, щоб тримати в покорi величезну кiлькiсть рабiв.

Феодальний лад створив свою систему фiзичного виховання. Найбiльше чiтко, з вираженою вiйськовою спрямованiстю, виявилася система фiзичного виховання лицарiв i дворянського стану, яким належали свiтська влада, величезнi володiння й iншi цiнностi. Розподiл на стани поширювалося на всi сфери життя, i на фiзичне виховання в тому числi.

У капiталiстичному суспiльствi значно ускладнюються взаiмини класiв. Ця складнiсть поширюiться i на мети, засоби й методи виховання. В областi фiзичного виховання протирiччя полягають у тiм, що турботи про фiзичний розвиток i здоров'я трудящих аж нiяк не турбують владу мающих. Але iм потрiбнi спритнi, сильнi й умiлi солдати, потрiбнi люди, здатнi продуктивно працювати на промислових пiдприiмствах. Фiзична культура, i особливо спорт, використаються як засiб пропаганди своiх iдей, способу життя i як засiб вiдволiкання молодi вiд полiтичноi боротьби.

Досоцiалiстичний перiод у розвитку фiзичноi культури не може бути зведений лише до створення системи фiзичного виховання, бажаноi правлячим класам. У цей час продовжували iснувати самобутнi народнi методи й практика фiзичного виховання, якi хоча й не зложилися в закiнчену струнку систему, але створили передумови для виникнення такоi системи пiсля перемоги Великоi Жовтневоi соцiалiстичноi революцii. У серединi буржуазного суспiльства зрiли iдеi соцiальноi перебудови на принципах рiвноправностi, волi й братерства. РЖдеi великих гуманiстiв, соцiалiстiв-утопiстiв поширювалися й на фiзичне виховання. Зокрема, iдеi росiйських революцiонерiв-демократiв зiграли значну роль у формуваннi теорii фiзичного утворення П. Ф. Лесгафта - самоi передовоi для свого часу. Але в капiталiстичному суспiльствi передовi, гуманнi iдеi могли iснувати тiльки на рiвнi теорii, тому що реалiзацiя якоi-небудь системи виховання, i фiзичного виховання в тому числi, вимагаi матерiальноi основи, витрати засобiв i пiдтримки уряду.

Внаслiдок глибоких соцiально-економiчних i полiтичних змiн у нашiй краiнi фiзична культура й спорт перетворилися в глобальний культурно-соцiальний феномен.

Соцiальне, полiтичне, культурне й виховне значення фiзичноi культури й спорту зростаi в процесi розвитку сучасних продуктивних сил. Одночасно пiдсилюiться роль фiзичноi культури й спорту в боротьбi прогресивних сил за збереження й змiцнення миру, за розширення спiвробiтництва мiж народами, що передбачаi взаiмоповагу й розумiння.

Фiзична культура й спорт, являючи собою суб'iктивний i об'iктивний аспект життя людей, вiдiграють величезну роль у формуваннi умов працi й життя людини. Фiзична культура й спорт допомагають збереженню й змiцненню здоров'я й працездатностi людей, дають iм можливiсть пiднiматися до вершин фiзичноi, духовноi й культурноi досконалостi. Тим самим вони збагачують творчi здатностi людей, культуру, утворення, виховання, вселяють у них життiрадiснiсть, пiдвищують трудову активнiсть, i зробленим чинником формування способу життя кожноi людини окремо й усього суспiльства в цiлому.

РЖсторiя показуi, що суспiльство вiдчуваi потребу формувати необхiднi в життi людини руховi навички (ходьба, бiг, плавання i т.п.), розвивати до оптимальних рiвнiв його фiзичнi здатностi (силу, витривалiсть, спритнiсть i т.п.) в iнтересах працi, оборони, активного вiдпочинку й iнших видiв дiяльностi. Всi цi потреби суспiльства задовольняi такий вид активноi дiяльностi, як фiзична культура й спорт.

Роль руховоi активностi в змiцненнi здоров'я людини була вiдома давно. Давньогрецький фiлософ Платон уважав рух цiлющою частиною медицини.

Варто особливо пiдкреслити саму головну соцiальну роль, що граi кожна людина: вiн повинен бути готовим не просто до умов виробництва неорганiчного тiла цивiлiзацii, але й до вiдтворення людини. Звiдси й високий борг батькiв виховати дiтей гiдними членами суспiльства, у якому iм маi бути жити. Для цього мало пiклуватися тiльки про розумовий i духовний розвиток, естетичне i трудове виховання дитини. Треба ще виростити сина або дочку фiзично сильними, мiцними, гарними. Непорушна iстина - здоров'я кожного нового поколiння по всiх параметрах повинне бути краще, нiж здоров'я попереднiх.

Можливостi фiзичноi культури в сферi соцiального захисту людей безмежнi. Розкрити тут всю методику реабiлiтацiйноi або рекреацiйноi роботи за допомогою фiзичноi культури не представляiться можливим. Але перелiчити основнi напрямки й практичну значимiсть просто необхiдно:

1. Останнiм часом, по даним Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров'я, одержали особливий розвиток неiнфекцiйнi захворювання: серцево-судиннi, остеохондроз хребта, втрати вiд яких у багато разiв перевищують втрати вiд iнфекцiйних захворювань, виробничих i транспортних травм i навiть втрати вiд воiн, разом узятих. Особливе мiсце в профiлактицi цих захворювань займають спецiальнi програми фiзичних вправ, оскiльки вони безпосередньо впливають на тi фiзiологiчнi механiзми, порушення яких приведе до виникнення й розвитку хвороби.

2. Соцiальний захист iнвалiдiв як найбiльш защемлених у соцiально-економiчному й морально-психологiчному вiдношеннi верств населення вимагаi цiлеспрямованоi дiяльностi держави й iнших суб'iктiв в областi формування цивiлiзованих умов життя, якi обов'язково мiстять у собi й заняття фiзичними вправами. Це, крiм пiдвищення рейтингу залишкового здоров'я iнвалiдiв, дозволяi успiшно справлятися з навчальним навантаженням, iз професiйною дiяльнiстю, налагоджувати мiжособистiснi контакти, одержувати позитивнi емоцii. Одним iз провiдних напрямкiв у вiдновленнi втрачених можливостей нормальних рухових актiв i застосування сучасних тренажерних пристроiв. Тренажернi системи чи не iдиний засiб для вiдновно-реабiлiтацiйних i фiзкультурно-оздоровчих занять iнвалiдiв.

3. Особливостi сучасного виробництва й виробничих вiдносин жадають вiд людини високих функцiональних можливостей органiзму: уваги, пам'ятi, оперативного мислення, швидкостi реакцiй, стiйкостi до несприятливих факторiв, високiй працездатностi й т.д. Все це можливо розвити й пiдтримувати на високому рiвнi за допомогою так названоi професiйно-прикладноi фiзичноi пiдготовки (ППФП). Кращим доказом даного висновку i пiдготовка космонавтiв, де ППФП придiляiться левина частка часу iз загального строку пiдготовки до польоту.

Пiдводячи пiдсумки, необхiдно вказати загальнi цiлi й засоби фiзичноi культури у формуваннi здорового способу життя:

1. Принцип оздоровчоi спрямованостi - один з основних принципiв масовоi фiзкультурноi дiяльностi, що випливаi iз цiлей i завдань фiзичноi культури в суспiльствi. Це фiзичний розвиток пiдростаючого поколiння й молодi, фiзичне вдосконалювання дорослого зайнятого населення, збереження гарноi фiзичноi форми людей лiтнього вiку.

2. Тому що фiзична культура i засобом активного повноцiнного вiдпочинку людей, особливо важливе загально гiгiiнiчне значення мають заняття фiзичними вправами на лонi природи, тобто ii види, якi сприяють регуляцii вегетативних функцiй органiзму.

3. Нарештi, фiзична культура для багатьох стаi формою самовираження. Фiзична культура - природний спосiб прояву особистостi в суспiльствi. У бiльшостi видiв спорту ми маiмо справу не просто iз проявом фiзичноi сили або витривалостi, а iз цiлiсним вираженням людськоi особистостi або сили колективу. У цьому планi спорт даi людинi багатобiчну задоволенiсть вiд прояву своiх сутнiсних сил. Як i мистецтво, спорт постiйно розкриваi новi людськi здатностi й можливостi.

4. Мабуть, важко знайти бiльше ефективний засiб для зниження соцiальноi напруженостi в суспiльствi, для профiлактики асоцiального поводження молодi, чим заняття фiзичними вправами й залучення ii в коло осiб, зацiкавлених спортом.

Для рiшення цих проблем соцiальному працiвниковi необхiдно працювати в тiсному контактi з фахiвцями фiзичноi культури: тренерами дитячих спортивних шкiл, керiвниками спортивних суспiльств i органiзацiй, викладачами по фiзичнiй культурi навчальних закладiв, тренерами за мiсцем проживання. У спiвдружностi з ними необхiдно вирiшувати й завдання по змiцненню матерiально-технiчноi бази для занять фiзичною культурою й спортом у регiонi.

Необхiднiсть радикальноi перебудови фiзичного виховання продиктована рiзким загостренням питання про здоров'я населення.

Щодня у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю люди не виходять на роботу, хворiють на респiраторнi захворювання, близько 20% мають надлишкову вагу, страждають рiзними хронiчними захворюваннями. Кiлькiсть здорових дiтей за роки навчання в школi скорочуiться в чотири рази.

Значна частина молодi не одержуi достатнього утворення в сферi фiзичноi культури, у неi не формуiться потреба в регулярних заняттях фiзичними вправами, масовим спортом. Рiвень фiзичноi пiдготовленостi молодi в цiлому не вiдповiдаi сучасним соцiально-економiчним вимогам до розвитку особистостi.

РЖнтегральною метою фiзичного виховання всiх щаблiв системи утворення i фiзична культура особистостi як органiчна iднiсть знань i переконань, цiннiсних орiiнтацiй сфери, фiзичного досконалостi й практичноi дiяльностi. Система знань i переконань, цiннiснi орiiнтацii особистостi органiзують i направляють ii пiзнавальну й практичну дiяльнiсть, визначають активно позитивне вiдношення до фiзичноi культури, сформовану потребу в повсякденних заняттях фiзичними вправами, нацiленiсть на здоровий спосiб життя й фiзичну досконалiсть, прояв у них самодiяльностi.

Корiнна перебудова системи фiзичного виховання пiдростаючого поколiння припускаi органiзацiю безперервного процесу фiзичного виховання з облiком конкретних соцiальних ситуацiй, починаючи з раннього дитячого вiку, проведення його в рiзних мiкросередовищах: у родинi, класi, групi, секцii, клубi й т.д.; за участю всiх суб'iктiв виховання: педагогiв, батькiв, соцiальних педагогiв, тренерiв, громадськостi, iнструкторiв i т.д.

Перебудова системи фiзичного виховання здiйснюiться на основi наступних вимог: оптимiзацiя режиму шляхом реалiзацii рекомендуi по структурi й обсягу рухового режиму;

- розширення спектра пропонованих систем фiзкультурно-спортивних занять iз максимальним охопленням всiх проживаючих у мiкрорайонi дiтей i пiдлiткiв, а також iхнiх батькiв, родин у цiлому;

- упорядкування органiзацiйноi структури керування фiзкультурно-оздоровчою й спортивно-масовою роботою з населенням за мiсцем проживання.

Експериментальнi дослiдження iз проблеми комплексного виховання учнiв з акцентованою увагою на питання фiзичного виховання проводяться на базi:

- вивчаiться рiвень фiзичного розвитку й фiзичноi пiдготовленостi випробуваних осiб у результатi впливу комплексних заходiв з акцентованим впливом засобiв фiзичноi культури;

- впроваджуються розробки по спрямованому використанню засобiв фiзичноi культури з метою пiдготовки й професiйноi орiiнтацii молодi до конкретних видiв трудовоi дiяльностi (сiльськi школи й ПТУ);

- розробляються анкети, пов'язанi з мотивацiiю занять фiзичними вправами, вiдношенням дiтей, пiдлiткiв, iхнiх батькiв до цiii дiлянки роботи з мiсця проживання.

- розробляються й експериментально перевiряються методики занять фiзичними вправами осiб допризовного вiку, вивчаiться вплив рiзних варiантiв руховоi активностi на показники здоров'я дiтей i пiдлiткiв.

Як показники ефективностi органiзацii фiзкультурно-оздоровчоi дiяльностi в соцiумi використаються:

- змiна показникiв стану здоров'я (по динамiцi захворюваностi);

- змiна показникiв фiзичноi пiдготовленостi дiтей i пiдлiткiв;

- змiна рiвня соцiальноi вiдповiдальностi населення за стан фiзкультурно-оздоровчоi роботи у своiму мiкрорайонi, за стан матерiально-технiчноi бази фiзичноi культури;

- змiна активностi населення в заняттях фiзичними вправами, участi в змаганнях, спортивних святах i т.д.;

- змiна соцiальноi стiйкостi пiдлiткiв (зменшення кiлькостi правопорушень i iн.).

Отже, прискорення темпу життя, посилення потоку iнформацii, активна суспiльна дiяльнiсть викликають велику психiчну напругу, що вимагаi розрядки, i, саме, фiзична культура допомагаi збереженню й змiцненню здоров'я й працездатностi людей.

Любий соцiальний працiвник повинен знати про позитивнi сторони фiзичноi культури, що маi величезне значення в змiцненнi здоров'я й соцiальноi пiдтримки населення.

Висновок

фiзичний культура здоров'я соцiальний захист

Поняття Влздоровий спосiб життяВ» мiстить у собi рацiонально побудований режим навчання, працi, вiдпочинку, фiзичнi вправи, об'iднанi в оптимальному руховому режимi, правильне харчування, загартовування, вiдсутнiсть шкiдливих звичок, комплекс гiгiiнiчних навичок, психофiзичнi заходи.

Фiзична культура, будучи однiii iз граней загальноi культури людини, його здорового способу життя, багато в чому визначаi поводження людини в навчаннi, на виробництвi, у побутi, у спiлкуваннi, сприяi рiшенню соцiально-економiчних, виховних i оздоровчих завдань.

Таким чином, фiзична культура спрямована на охорону, змiцнення й розвиток здоров'я населення як психофiзичноi основи життiдiяльностi.

Науково-технiчна революцiя докорiнно змiнюi умови працi: значно скорочуються фiзичнi зусилля (у першу чергу м'язова дiяльнiсть), зменшуiться рухова дiяльнiсть у побутi, механiзуються способи пересування, що превалюi стаi розумова дiяльнiсть. Обмежена рухова активнiсть приводить до занепаду сил, утрудняi психiчну дiяльнiсть. Масова фiзична культура стаi основним засобом подолання невiдповiдностi мiж потребою в м'язовiй активностi й умовами життя.

Прискорення темпу життя, посилення потоку iнформацii, розширення кола спiлкування, активна трудова й суспiльна дiяльнiсть викликають психiчну напругу, що вимагаi розрядки. Регулярна активна фiзична дiяльнiсть сприяi самовiдновленню психiчноi дiiздатностi людини. Також немаловажне постiйне вiдчуття бадьоростi й життiрадiсностi при регулярних заняттях фiзичними вправами. Психiчно позитивним i, крiм того, вiдчуття сили волi до занять, спрямованим на фiзичне вдосконалювання. Введення в програму свого повсякденного життя цього необхiдного компонента способу життя, дозволить бiльш органiзовано виконувати своi обов'язки в працi, побутi, суспiльнiй дiяльностi.

Список лiтератури

1. Яркина Т.Ф. Теория и практика социальной работы том 1. Москва-Тула, 1993 г.

2. Яркина Т.Ф. Теория и практика социальной работы том 2. Москва-Тула, 1993 г.

3. Павленок П.Д. Основы социальной работы. М. Инфра, 1998 г.

4. Шияна Б.М. Теория и методика физического воспитания. М. Просвещение, 1988 г.

5. Змановский Ю.Ф. Воспитаем детей здоровыми. М. Медицина 1989 г.

6. Яркина Т.Ф. Теорiя й практика соцiальноi роботи. М. Т, 1993 р.

Вместе с этим смотрят:

Анализ вредных и опасных факторов на примере деятельности реставраторов произведений Графики Всероссийского художественного научно-реставрационного центра имени академика И.Э. Грабаря

Анализ и улучшение условий труда в ремонтно-механическом цехе ОАО "Минский моторный завод"

Аттестация рабочего места на предприятии

Безопасность взрывных работ

Безопасность дорожного движения