Особенности греческой риторики

Магiстерська робота

КОНЦЕПТ ВлВЛАДАВ» В УКРАРЗНСЬКРЖЙ МОВНРЖЙ

КАРТИНРЖ СВРЖТУ

Киiв тАУ 2007р.

ВСТУП

Серед актуальних напрямiв сучасного мовознавства усе бiльше утверджуiться когнiтологiчний напрям, який найтiснiше пов'язаний з теорiiю картини свiту. Для когнiтивноi лiнгвiстики характернi такi загальнi принциповi настанови, як експансiонiзм, антропоцентризм, функцiоналiзм й експланаторнiсть. Одним iз основних принципiв когнiтивного пiдходу до вивчення мовного матерiалу в цiлому i думка про неможливiсть вивчення мови у вiдривi вiд когнiтивноi дiяльностi, памтАЩятi, уваги, соцiальних звтАЩязкiв особистостi та iнших аспектiв досвiду (Дж. Лакофф, А. Вежбицька, Н. Арутюнова, Р. Лангакер та iн.).

Когнiтивна лiнгвiстика оперуi не мовними елементами, а одиницями, особливими за своiю природою, якi i носiями найрiзноманiтнiшоi iнформацii i повнiстю або частково матерiалiзуються в мовi. Для найменування цих одиниць функцiонуi термiн тАУ тАЬконцептитАЭ. Представники когнiтивноi лiнгвiстики вважають, що кожна мова еквiвалентна певнiй системi концептiв, за допомогою якоi носii мови сприймають, структурують, класифiкують та iнтерпретують iнформативний потiк, який надходить iз навколишнього свiту.

Пiд концептом розумiiмо ментальну категорiю, яка вiдбиваi змiст отриманих знань, досвiду, результатiв усiii людськоi дiяльностi та результатiв пiзнання нею навколишнього свiту у виглядi певних одиниць тАУ квантiв знання. Головна роль, яку вiдiграють концепти у мисленнi, тАУ це категоризацiя, тАЬважливий спосiб упорядкування iнформацii, яку отримуi людинатАЭ.

Увагу лiнгвiстiв привертають перш за все основнi, тАЬбазовiтАЭ, концепти, що найтiснiше повтАЩязанi з культурою народу i найяскравiше вiдбивають специфiку його колективноi свiдомостi. У своiх працях провiднi науковцi в галузi когнiтивноi лiнгвiстики розробляють методики концептуального аналiзу. Об'iктами ТСрунтовних дослiджень стали окремi соцiально значущi концепти (Н.Д.Арутюнова, А.Вежбицька, О.С.Кубрякова, Т.В.Радзiiвська, Ю.С.Степанов, Г.М.Яворська). Особливе мiсце серед таких концептiв посiдаi концепт ВлвладаВ».

На всiх етапах розвитку людства влада була однiiю з формувальних, iнтегрувальних i креативних сил розвитку соцiуму, одночасно виступаючи джерелом небезпеки для iндивiдуальноi i суспiльноi свободи. Проблеми природи i сутностi влади завжди знаходилися в центрi уваги полiтичноi, соцiальноi та фiлософськоi думки, адже владнi вiдносини наявнi в усiх сферах життя та дiяльностi людей. Одним з найбiльш значущих аспектiв сучасного розумiння органiзацii i функцiонування суспiльства i проблема вивчення сутностi феномена ВлвладиВ».

Стан розробки проблеми. Дослiдники вiдзначають високий рiвень iнтересу до вивчення поняття ВлвладаВ», про що свiдчать численнiсть його iнтерпретацiй в рiзних науках. Водночас визнано й той факт, що ВлвладаВ» як феномен украiнськоi мовноi картини свiту на сьогоднi вивчений ще недостатньо. Концепт ВлвладаВ» як категорiю росiйського полiтичного дискурсу дослiджували С.О. Дроздова, Л.РД. Бессонова, РД. Шейгал, концепт ВлвладаВ» у росiйськiй мовнiй та етнiчнiй картинi свiту дослiджували С.В. РДрмаков, Т.В. Михайлова, О.В. Осетрова, С.В. Суховольский. Фiлософський аспект концепту ВлвладаВ» в американськiй культурi дослiджував Т. Болл. Однак цi дослiдження обмеженi, як правило, аналiзом семантики окремих мовних репрезентантiв концепту та вивченням концепту ВлвладаВ» на матерiалi росiйськоi мови. Постала потреба докладно розглянути мовно-когнiтивне представлення концепту ВлвладаВ» в украiнськiй мовнiй картинi свiту.

Актуальнiсть дослiдження зумовлена потребою всебiчного висвiтлення лiнгвокультурного концепту ВлвладаВ» в украiнськiй мовнiй картинi свiту з урахуванням новiтнiх досягнень когнiтивноi лiнгвiстики. Аналiз репрезентантiв концепту ВлвладаВ», представлених сучасними носiями украiнськоi мови, дозволяi виявити деякi особливостi нацiонального менталiтету та моральнi установки представникiв украiнськоi лiнгвокультури.

ОбтАЩiктом дослiдження виступаi концепт ВлвладаВ» як когнiтивна структура, унiверсалiя людського мислення та як феномен нацiональноi картини свiту носiiв украiнськоi мови.

Предметом дослiдження виступають вербальнi характеристики концепту ВлвладаВ», отриманi в ходi аналiзу лексикографiчних джерел та вiльного асоцiативного психолiнгвiстичного експерименту.

Метою дослiдження i аналiз семантико-культурологiчного обсягу концепту ВлвладаВ» в украiнськiй мовнiй картинi свiту.

Реалiзацiя поставленоi мети передбачаi розвтАЩязання таких завдань:

В· зтАЩясувати семантичну органiзацiю концептуального поля ВлвладаВ»;

В· дослiдити лексичну репрезентацiю концепту ВлвладаВ» у науковiй картинi свiту;

В· видiлити ознаки концепту ВлвладаВ», якi складають його поняттiвий змiст;

В· проаналiзувати та описати структуру концепту ВлвладаВ» з позицii теорii поля за результатами лексикографiчного аналiзу;

В· виявити за допомогою вiльного асоцiативного експерименту набiр концептуальних ознак актуальних для наiвноi свiдомостi сучасних представникiв украiнськоi лiнгвокультури, якi утворюють асоцiативно-фоновий змiст концепту ВлвладаВ»;

В· дослiдити структуру концепту ВлвладаВ» в гендерному та соцiальному аспектах;

В· зробити детальний аналiз структурноi органiзацii концептуальних полiв;

В· змоделювати вiдповiднi фрагменти концептуальноi системи в украiнськiй мовнiй картинi свiту.

Основними методами дослiдження i вiльний асоцiативний психолiнгвiстичний експеримент, описово-аналiтичний та зiставний методи, а також прийоми концептуального аналiзу, серед яких: аналiз за словниковими дефiнiцiями, етимологiчний аналiз та опис концепту за його асоцiативним полем.

Матерiалом для аналiзу обрано системнi засоби мовного вираження концепту ВлвладаВ»: лексеми i фразеологiчнi одиницi в украiнськiй мовi. У дослiдженнi використано результати вiльного асоцiативного психолiнгвiстичного експерименту.

Наукова новизна дослiдження полягаi в аналiзi семантико-культурологiчного обсягу концепту ВлвладаВ» в украiнськiй мовнiй картинi свiту. У дослiдженнi проаналiзовано новий емпiричний матерiал, отриманий в ходi вiльного асоцiативного психолiнгвiстичного експерименту, вперше виявленi вербальнi характеристики концепту ВлвладаВ».

Теоретична цiннiсть роботи полягаi у подальшому розвитку загальних положень когнiтивноi лiнгвiстики, лiнгвокогнiтивного методу дослiджень, та iнтерпретацiйного аналiзу. Дослiдження концепту ВлвладаВ» як одного з базових концептiв украiнськоi концептосфери допоможе поглибити наше знання про дослiджуваний концепт, уточнити або й переглянути поширенi теоретичнi положення про його будову й принципи функцiонування.

Практичне значення отриманих результатiв дослiдження полягаi в тому, що вони можуть бути використанi в подальших наукових дослiдженнях концептiв. Конкретнi результати дослiдження можуть знайти використання в курсах з когнiтивноi лiнгвiстики, психолiнгвiстики, етики, лiнгвокультурологii, в укладаннi iнтегральних, мовно-культурних словникiв та словникiв концептiв, пiдготовцi спецкурсiв та спецсемiнарiв iз проблем лексикологii.

Обсяг i структура роботи. Робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв та висновкiв (с.), списку використаноi лiтератури (позицii на с.) та додаткiв (с.), загальний обсяг роботи 99 сторiнок.

У першому роздiлi тАУ ВлОсобливостi мовноi концептуалiзацii свiтуВ» тАУрозглянуто описанi науковi концепцii з ключових питань. Висвiтленi базовi поняття когнiтивноi лiнгвiстики: концепт, концептосфера, мовна, концептуальна картини свiту, менталiтет та iншi, визначаються принципи структурування концептiв.

У другому роздiлi тАУ ВлКонцептуальна та семантична природа лексеми ВлвладаВ» в украiнськiй мовнiй картинi свiтуВ» тАУ визначена семантична органiзацiя концепту ВлвладаВ» в украiнськiй мовнiй картинi свiту, окресленi базовi концептуальнi ознаки, здiйснено комунiкативно-функцiональний опис видiлених в структурi концепту зон.

Третiй роздiл тАУ ВлКонцептуалiзацiя поняття ВлвладаВ» в наiвнiй свiдомостi представникiв украiнськоi лiнгвокультуриВ» тАУ присвячений дослiдженню структури та змiсту концепту в гендерному та соцiальному аспектах на базi експериментально отриманих вiдомостей, а також аналiзу органiзацii концептуальних полiв в структурi дослiджуваного концепту.

РОЗДРЖЛ 1 ОСОБЛИВОСТРЖ МОВНОРЗ КОНЦЕПТУАЛРЖЗАЦРЖРЗ СВРЖТУ

Розширення меж лiнгвiстичноi науки вiдбулось завдяки залученню суспiльного контексту знань про внутрiшнiй свiт людини. Центр лiнгвiстичних дослiджень перемiстився в сферу когнiтивних iнтересiв. Когнiтивний пiдхiд до вивчення мови полягаi в тому, що людина як носiй певного досвiду та знань вiдiграi важливу роль у формуваннi мовних значень. Саме аспект когнiцii, коли важливi структури знань обтАЩiктивованi в мовнiй формi, визначаi ряд завдань когнiтивноi лiнгвiстики, однiiю з яких i Влвивчення вiдображеноi в мовi системи знаньВ».

1.1 Поняття концепту як однiii з фундаментальних одиниць когнiтивноi лiнгвiстики

Когнiтивiзм тАУ це напрям у науцi, обтАЩiктом вивчення якого i людський розум, мислення i тi ментальнi процеси i стани, якi з ним повтАЩязанi.

Процеси, повтАЩязанi зi знаннями та iнформацiiю, називаються когнiтивними або когнiцiiю. РЗх синононiмами також i слова iнтелектуальний, ментальний, тАЬрозумовийтАЭ. За когнiтивiзмом людина маi вивчатися як система переробки iнформацii, а ii поведiнка повинна описуватися i пояснюватися за допомогою назв внутрiшнiх станiв. Цi стани фiзично виявляються, спостерiгаються та iнтерпретуються як отримання, переробка, збереження, а потiм i мобiлiзацiя iнформацii для рацiонального вирiшення завдань. Оскiльки вирiшення цих завдань безпосередньо повтАЩязане з використанням мови, то досить природним i те, що мова опинилася у центрi уваги когнiтивiстiв.

У когнiтивiстицi увага зосереджуiться насамперед на людськiй когнiцii i дослiджуються не просто дii людини, а iх ментальнi репрезентацii (внутрiшнi уявлення, моделi), символи, стратегii iндивiда, якi i породжують дii на основi знань [29, 32]. Тобто когнiтивний свiт людини вивчаiться за ii поведiнкою i дiяльнiстю, якi вiдбуваються за активноi участi мови, що утворюi мовленнiво-розумове пiдТСрунтя будь-якоi людськоi дiяльностi формуючи ii мотиви, установки i прогнозуючи результат.

Таким чином, до числа найважливiших принципiв когнiтивiзму належить трактування людини як такоi, що активно сприймаi i продукуi iнформацiю, керуiться в своiй мисленнiвiй дiяльностi певними схемами, програмами, планами, стратегiями. А сама когнiтивна наука стала розглядатися як наука про загальнi принципи, що керують ментальними процесами в людському мозку. При чому, з позицiй спецiальноi лiтератури, когнiтивiзм як пiдхiд може бути застосований в багатьох науках, зокрема лiнгвiстицi, когнiтивнiй психологii, культурнiй антропологii, фiлософii, нейронауцi тощо, проте здебiльшого знаходиться на iх перетинi. З цього приводу важливо наголосити на мiждисциплiнарному характерi когнiтивiстики.

Отже, в результатi когнiтивноi дiяльностi складаiться система смислiв, яка маi безпосереднi вiдношення до знань i думок людини про свiт [48, 53]. Дослiдження того, як людина оперуi символами, осмислюючи свiт i себе в ньому, обтАЩiднало лiнгвiстику з iншими дисциплiнами, що вивчають людину i суспiльство, стало пiдТСрунтям для виникнення когнiтивноi лiнгвiстики.

Категоризацiя людського досвiду повтАЩязана з когнiтивною дiяльнiстю людини, адже iнформацiя, яка була отримана пiд час пiзнавальноi дiяльностi людини i стала обтАЩiктом опрацювання, знаходить своi вираження в мовних формах: тАЬМовна свiдомiсть взагалi, i значення слова як ii фрагмент i форма структурування i фiксацii суспiльного досвiду людей, знань про свiт .., форма презентацii i актуального зберiгання знання в iндивiдуальнiй свiдомостiтАЭ [48, 51]. Когнiтивнi процеси повтАЩязанi з мовою i набувають форми мовних процесiв.

Таким чином, когнiтивна лiнгвiстика виникаi на базi когнiтивiзму в межах сучасноi антропоцентричноi парадигми, що суттiво розширюi межi лiнгвiстичних дослiджень. Наприкiнцi ХХ столiття назрiла необхiднiсть поглянути на мову з погляду ii ролi в пiзнавальнiй дiяльностi людини. Отримана в процесi предметно-пiзнавальноi дiяльностi iнформацiя надходить до людини рiзними каналами, але предметом розгляду в когнiтивнiй лiнгвiстицi i лише та ii частина, яка вiддзеркалюiться i фiксуiться в мовних формах [40, 22].

Когнiцiя тАУ визначальне поняття когнiтивноi лiнгвiстики, воно охоплюi знання i мислення в iх мовному втiленнi, i тому когнiцiя, когнiтивiзм тiсно повтАЩязанi з лiнгвiстикою [29,17]. Мова навiть бiльшою мiрою, нiж культура i суспiльство, даi когнiтивiстам ключ до розумiння людськоi поведiнки. Саме мова забезпечуi найбiльш природний доступ до свiдомостi i розумових процесiв, причому зовсiм не через те, що результати розумовоi дiяльностi тАУ вербалiзуються, а тому що Влми знаiмо про структури свiдомостi тiльки завдяки мовi, яка дозволяi повiдомити про цi структури i описати iх за допомогою будь-якоi природноi мовиВ» [32, 14].

Когнiтивна лiнгвiстика знаменуi собою перехiд до наступного етапу розвитку мовознавства, який умовно можна назвати лiнгвiстикою психоментальноi дiяльностi людини. Когнiтивна лiнгвiстика в такому розумiннi i наукою про закономiрностi органiзацii i функцiонування ментально-мовного iнформацiйного простору [40, 35]. Когнiтивна лiнгвiстика оперуi не мовними елементами (це поняття структурноi лiнгвiстки), а одиницями, причому особливими за своiю природою, якi i провiдниками найрiзноманiтнiшоi iнформацii i повнiстю або частково матерiалiзуються в мовi. Для найменування цих одиниць закрiпився термiн тАУ концепти.

Головна роль, яку вiдiграють концепти в мисленнi, тАУ це категоризацiя, яка дозволяi групувати обтАЩiкти, що мають спiльнi риси, у вiдповiднi класи. Таким чином, одним iз компонентiв, якi виступають посередниками у мисленнiвому процесi, що вiдбуваiться не просто в формах думки, а експлiкуiться у вербальних формах, i , на думку вчених, концепт. Концепти (поняття) тАУ це дискретнi складовi свiдомостi, якi групуються у складнi структури, так званi понятiйнi категорii.

У росiйськiй лiнгвiстицi термiн ВлконцептВ» отримав статус базисного термiну ще наприкiнцi XIX ст., i з того часу зтАЩявилась велика кiлькiсть його визначень. Термiн ВлконцептВ», його сутнiсть та структура розглядаються в роботах Ю.Д. Апресяна, Н.Д. Арутюновоi, Ю.С. Степанова, О.С. Кубряковоi, О.О. Леонтьiва, Й.А. Стернiна та iн.

Ще на початку столiття вчений С.О.Аскольдов-Алексiiв вказав на те, що концепт у свiдомостi людини виконуi специфiчну замiсну функцiю: ВлтАжконцепт i мисленнiве утворення, яке замiщаi в процесi думки безлiч предметiв того самого родутАж Не слiд, однак, вважати, що концепт завжди виступаi в ролi замiсника реальних предметiв. Вiн може бути замiсником деяких сторiн предмету або реальних дiйтАж Нарештi, вiн може замiщати рiзного роду хоча б i вельми точнi, але чисто мисленнiвi функцiiВ» [48, 56].

Розвиваючи це твердження, Д.С. Лихачов зауважив, що концепт Вл являi собою сукупнiсть всiх значень i понять, що виникають пiд час проголошення й осмислення певного слова у свiдомостi iндивiда. Концепт можна визначити як систему уявлень, образiв та асоцiацiй, якi народжуються пiд час свiдомого та несвiдомого сприйняття iнформацii та асоцiюванняВ».

Концепти зводять усi iснуючi явища та факти навколишньоi дiйсностi до iдиного поняття. Таким чином, на думку багатьох вчених, у концептi сконцентровано багатовiковий досвiд, культура та iдеологiя народу, якi синтезуються та фiльтруються в тезаурусi мовноi особистостi. Концепт можна визначити як одиницю, за допомогою якоi ми мислимо про свiт, Вляк ланку мiж мисленням та мовоюВ» (С.А. Борисова), Влкомплексну мисленнiву одиницюВ» (Й.А. Стернiн) Влспосiб бути означеним у мовi образу, уявлення про свiтВ» (М.В. Пiменова) Влоперативну змiстову одиницю памтАЩятi ментального лексикону, концептуальноi системи мозку, усiii картини свiтуВ» (О.С. Кубрякова); концепт тАУ це Влвсi знання людини про обтАЩiкт, в усiй екстенцii його значеньВ» (В.Н. Телiя). Людина подумки спiввiдносить необхiдний iй концепт з рядом взаiмоповтАЩязаних концептiв. Концепт, який людина вiдшукуi, займаi певну ланку в свiдомостi людини та, якщо це необхiдно, включаiться в iснуючу класифiкацiю.

На думку багатьох вчених, концепт являi собою не чiтко структуровану органiзацiю, а i польовим утворенням, в якому iснуi базовий шар, представлений певним чуттiвим образом, який формуiться на рiвнi унiверсально-предметного коду свiдомостi (Й.А. Стернiн). Базовий шар, або ядро концепту, як правило, представлений ключовими лексемами. Ближню периферiю концепту утворюють стилiстично нейтральнi й доволi частотнi за використанням лексеми. Дальня периферiя концепту складаiться зi стилiстично маркованоi, зрiдка вживаноi лексики.

Дослiдники вважають, що доволi складною i проблема типологii концептiв. Загалом видiляють такi типи концептiв: конкретно-чуттiвi образи, поняття, уявлення, схема, прототип, пропозицiйна структура (пропозицiя), фрейм, сценарiй (крипт), гештальт. А.П. Бабушкiн запропонував наступну класифiкацiю концептiв, роздiливши iх на мисленнiвi картинки, схеми, гiперонiми та лексико-структурованi концепти, фрейми, iнсайти, сценарii та ВлкалейдоскопiчнiВ» концепти. А.П. Бабушкiн розглядаi концепт як Влбудь-яку дискретну одиницю колективноi свiдомостi, яка вiддзеркалюi предмет реального або iдеального свiту та зберiгаiться у нацiональнiй памтАЩятi носiiв мови у виглядi пiзнаного вербально означеного субстрату. Кожна концептуальна одиниця займаi вiдповiдну ланку в нацiонально обумовленiй ВлконцептосферiВ». Колективний характер концептiв пояснюiться iднiстю свiту, який пiзнаi iндивiдуальна свiдомiсть носiя мови, хоча формування того чи iншого концепту в головi людини залежить вiд рiвня ii знань конкретного предмета думкитАжВ».

Низка взаiмообумовлених концептiв i ВлконцептосфероюВ». Поняття ВлконцептосфераВ» маi яскраво виражену багатошарову структуру. Поле, де вiдбуваiться ВлiдентифiкацiяВ» того чи iншого явища, тАУ поле когнiтивного/iндивiдуального, свiдомого та/або несвiдомого, iншими словами тАУ не Влреальна дiйснiстьВ», а культурний смисловий простiр. Кожний окремо видiлений концепт матиме свою ВлконцептосферуВ», яка в свою чергу, буде одним зi складових елементiв загальноi концептосфери особистостi i всього народу. Елементи концептосфери не можуть iснувати окремо один вiд iншого та характеризуються динамiчнiстю структури та взаiмопроникненням.

Для того, щоб отримати уявлення про змiст концепту в свiдомостi мовця, необхiдно розглянути всю сукупнiсть мовних засобiв вираження концепту, а також тексти, в яких розкриваiться змiст концепту. На думку вчених, неможливо дати повний опис концепту, це завжди буде лише частина концепту, оскiльки жоден концепт не може бути вiдображений у мовленнi повнiстю. З.Д. Попова та Й.А. Стернiн вважають, що концепт тАУ це результат iндивiдуального пiзнання, узагальнення, категоризацii та являi собою нечiтко структуровану обтАЩiмну одиницю, проте Влжоден дослiдник, жоден лiнгвiстичний аналiз не може виявити та зафiксувати повнiстю всi засоби мовноi та мовленнiвоi репрезентацii концепту в мовi, завжди що-небудь залишаiться незафiксованим та, вiдповiдно, не уточненимВ» [48, 14].

Пiдтвердженням гiпотези щодо багатошаровоi та багатокомпонентноi органiзацii концепту, яка проявляiться через аналiз мовних засобiв ii репрезентацii, i польова органiзацiя значення слова, а саме архiсема в ядрi, диференцiйнi семи у ближнiй периферii та прихованi семи дальньоi периферii. ВаВа Структурними компонентами концепту i ядро, пiд яким розумiiмо сукупнiсть прототипних когнiтивних шарiв з найбiльшою чуттiво-наочною конкретнiстю; когнiтивний шар, як сукупнiсть когнiтивних ознак, якi являють собою дискретну одиницю концепту на певному рiвнi абстракцii; когнiтивний сектор тАУ сукупнiсть когнiтивних ознак у структурi когнiтивного шару, якi являють собою характеристики окремого аспекту, сторони когнiтивного шару концепту; когнiтивний параметр тАУ група близьких за змiстом когнiтивних ознак, якi можна видiлити в структурi концепту; когнiтивна ознака як мiнiмальний структурний компонент концепту, яка вiддзеркалюi окрему рису або ознаку концепту; когнiтивна категорiя тАУ когнiтивна ознака, яка проходить через усi сектори i i узагальнюючою.

Вiдповiдно, концепт складаiться з компонентiв (когнiтивних ознак), якi утворюють рiзнi концептуальнi шари, де кожен наступний шар, щодо попереднього, характеризуiться бiльшим рiвнем абстрактностi. Периферiя, на думку Й.А. Стернiна, складаiться зi слабо структурованих предикацiй, що вiдображають iнтерпретацii окремих концептуальних ознак та iх сполучень у виглядi стверджень настанов свiдомостi, що обумовленi в певнiй культурi менталiтетом рiзних людей.

Кожний концепт, виражений вербальними засобами, маi певну семантичну форму, детермiновану його семантичними значеннями, яка характеризуiться етнокультурною обумовленiстю, оскiльки Влв нiй вiдображенi всi конотативнi, модальнi, емоцiйнi, експресивнi, прагматична та iншi оцiнки, все iндивiдуальне, властиве цiй мовiВ» [40, 35].

Ми уявляiмо концепт як складне утворення, тобто як сукупнiсть концептуальних ознак, органiзованих у структуру i таких, що складають змiст концепту, тобто як множину уявних ознак та сукупнiсть аспектiв дiйсностi, якi впливають на нашi вiдчуття (емоцiйно-оцiннi характеристики), якi складають концепт. Ми солiдаризуiмося з думкою дослiдникiв щодо iснування двох планiв у концептi тАУ когнiтивного, який вiдображаi фрагмент обтАЩiктивноi дiйсностi, та прагматичного, що мiстить субтАЩiктивно-емоцiйну оцiнку людиною фрагменту навколишньоi дiйсностi. Когнiтивний план, або презентацiя смисловоi специфiки концепту, базуiться на певних знаннях про свiт. Вказана складова концепту i основною ознакою, тАЬактивнимтАЭ шаром концепту, що iснуi для всiх людей, якi послуговуються цiiю мовою [59, 48].

Ю.Д. Апресян видiлив три основнi частини прагматичноi iнформацii: ставлення до дiйсностi, змiсту повiдомлення та адресата [2, 8]. Застосувавши цю формулу до результатiв нашого дослiдження, можемо сказати, що прагматичний план концепту тАУ це компонент концепту, який символiзуi ставлення мовця до дiйсностi та до змiсту повiдомлення. РЖдея виокремити прагматичний план концепту виникаi, якщо пiд концептом розумiти безмежно складну структуру, яка вбираi в себе весь запас лiнгвiстичних та екстралiнгвiстичних даних.

Вважаiмо, що на мисленнiву одиницю, яка кодуi концепт в унiверсальному предметному кодi iндивiда, нашаровуiться базовий шар, актуальний для всiх носiiв цiii мови. Цей шар перекриваi ядро та ближню периферiю концепту, складаiться з концептуальних ознак, якi в серединi цього шару утворюють рiзнi шари. Навколо базового шару знаходиться дальня периферiя концепту, яка складаiться з другорядних, менш значущих концептуальних ознак, та iнтерпретацiйного поля.

Структуру, як внутрiшню органiзацiю концепту, як сукупнiсть усiх ознак, властивих тому чи iншому концепту, ми будемо дослiджувати за допомогою вiльного асоцiативного психолiнгвiстичного експерименту. Вважаiмо, що мовнi реакцii реципiiнтiв, отриманi в ходi експерименту, являють собою достовiрний матерiал для опису структури та моделювання концепту. На нашу думку, реконструювати структуру концепту можна шляхом виявлення всiх можливих ознак концепту, якi можуть бути обтАЩiднанi за спiльними для них звтАЩязками з вихiдним словом.

Незаперечним i той факт, що саме в словi вiдображаiться знання про концепт, що саме мова i тим джерелом, з якого ми отримуiмо знання про концепти. Оскiльки слово, або лексема, i одиницею вивчення когнiтивноi органiзацii концептiв у iхньому мовному вираженнi, проблема значення слова отримуi нове звучання.

1.2 Спiввiдношення мiж мовною та концептуальною картинами свiту

Питання щодо вiдображення дiйсностi в мовi нерозривно пов'язанi з аналiзом рiзних пiдходiв до однiii з найважливiших категорiй лiнгвiстики тАУ картини свiту, зокрема, концептуальноi та мовноi картин свiту.

Термiн тАЬкартина свiтутАЭ (worldview, Weltbild) до наукового обiгу був введений ще В.Герцем на межi ХРЖХ-ХХ столiть щодо фiзичного свiту. В. Герц пояснював це поняття як сукупнiсть внутрiшнiх образiв зовнiшнiх об'iктiв, якi вiддзеркалюють iстотнi властивостi об'iктiв, включаючи мiнiмум порожнiх, зайвих вiдносин, хоча повнiстю уникнути iх не вдаiться, оскiльки образи породжуються розумом [32, 12].

У сучаснiй лiнгвiстицi картину свiту визначають як глобальний образ свiту, що i пiдТСрунтям свiтогляду людини, тобто виражаi iстотнi властивостi свiту в розумiннi людини в результатi ii духовноi i пiзнавальноi дiяльностi [29, 4]. З цим цiлком можна погодитися з одним лише уточненням: ВлсвiтВ» слiд розумiти не тiльки як предметну реальнiсть або оточуючу людину дiйснiсть, а як свiдомiсть-реальнiсть у гармонiйному симбiозi iх iдностi для людини [32, 43]. Таке розумiння близьке до iдей М. Хайдеггера, який писав: ВлЩо це таке тАУ картина свiту? Мабуть, зображення свiту. Але що тут називаiться свiтом? Свiт виступаi космосом, природою. Елементом розумiння свiту неодмiнно i iсторiя. РЖ все-таки навiть природа, iсторiя i обидва цих компоненти разом в iх прихованому i агресивному взаiмопроникненнi не вичерпують свiту. Пiд цим словом розумiiться й основа, незалежно вiд того, як мислиться ii вiдношення до свiтуВ» [29, 49].

Термiн Влкартина свiтуВ» можна вiднести до фундаментальних, якi вiдображають специфiку людини, ii iснування в свiтi, взаiмостосунки зi свiтом, найважливiшi умови ii iснування в свiтi. У свiдомостi людей, якi належать до того чи iншого нацiонального колективу, складаiться та передаiться з поколiння в поколiння свiй образ картини свiту, навколишньоi обтАЩiктивноi дiйсностi. Картина свiту, на думку багатьох лiнгвiстiв, тАУ вихiдний глобальний образ свiту, який репрезентуi сутнiснi властивостi свiту в розумiннi ii носiiв, лежить в основi свiтогляду людини та i результатом усiii ii духовноi активностi. ВлКартина свiту тАУ створений людиною субтАЩiктивний образ обтАЩiктивноi дiйсностi тАУ це не дзеркальне вiдображення свiту, а завжди певна його iнтерпретацiяВ» [48, 37].

Цiннiсний образ свiту складають два основних типи картини свiту тАУ концептуальний та мовний. Концептуальна картина свiту значно ширша вiд мовноi, тому що в ii створеннi беруть участь рiзнi типи мислення, у тому числi невербальнi.

Поняття Влконцептуальна картина свiтуВ» дослiджуiться рiзними науками, кожна з яких розглядаi сутнiсть цього явища в рамках своiх проблем та категорiй. У лiнгвiстицi вона отримала назву картина свiту (Б.О. Серебреннiков, О.С.Кубрякова). Лiнгвiстика встановлюi зв'язок картини свiту з мовою, вивчаi способи фiксацii мисленнiвого змiсту засобами мови. Мова тАУ це не лише частина картини свiту, як одна з презентованих у свiдомостi семiотичних систем, але й на нiй формуiться мовна картина свiту. Нарештi, за допомогою мови знання, отриманi iндивiдом, мають можливiсть брати участь у комунiкативних процесах, перетворюючись на iнтерсубтАЩiктивнi. Ученi вважають, що мова завжди була i залишаiться iдиною та унiверсальною мисленнiвою базою, на якiй вибудовуються рiзнi концептуальнi системи.

Поняття мовноi картини свiту базуiться ще на iдеях В. фон Гумбольдта та неогумбольдтiанцiв (Л. Вайсгерберг та iн.) про внутрiшню форму мови, з одного боку, та на iдеях американськоi етнолiнгвiстики, зокрема так званiй гiпотезi Сепiра-Уорфа, тАУ з iншого.

М. ТРайдеггер писав, що при словi ВлкартинаВ» ми думаiмо насамперед про вiдображення чогось, Влкартина свiту означаi не картину, що вiдображаi свiт, а свiт, який уявляiться як картинаВ» [48, 49]. Мiж картиною свiту як вiдображенням реального свiту i мовною картиною свiту як фiксацiiю цього вiдображення iснують складнi вiдношення. Картина свiту може бути представлена за допомогою просторових, часових, кiлькiсних, етичних та iнших параметрiв. На ii формування впливають мова, традицii, природа i ландшафт, виховання, навчання та iншi соцiальнi фактори.

Мовна картина свiту не стоiть поряд зi спецiальними картинами свiту (хiмiчною, фiзичною тощо), вона iм передуi i формуi iх, оскiльки людина здатна розумiти свiт i саму себе завдяки мовi, в якiй закрiплюiться суспiльно-iсторичний досвiд тАУ як загальнолюдський, так i нацiональний. Нацiональний iсторичний досвiд визначаi специфiчнi особливостi мови на всiх ii рiвнях. З огляду на специфiку мови у свiдомостi ii носiiв виникаi певна мовна картина свiту, крiзь призму якоi людина бачить свiт.

Сучаснi уявлення про мовну картину свiту у викладi Ю.Д. Апресяна виглядають так. Кожна мова вiддзеркалюi певний спосiб сприйняття та концептуалiзацii свiту. Вiдображенi в нiй значення створюють цiлiсну систему поглядiв, свого роду певну колективну фiлософiю, яка стаi обовтАЩязковою для всiх носiiв мови. Властивий певнiй мовi спосiб концептуалiзацii дiйсностi тАУ частково унiверсальний, частково нацiонально специфiчний, тому носii рiзних мов можуть бачити свiт по-рiзному, крiзь призму своiх мов. З iншого боку, мовна картина i ВлнаiвноюВ» в тому сенсi, що у багатьох випадках вона вiдмiнна вiд ВлнауковоiВ» картини [2, 43].

Отже, iдея мовноi картини свiту включаi в себе двi повтАЩязанi мiж собою, проте вiдмiннi думки: 1) картина свiту, яку пропонуi мова, вiдмiнна вiд ВлнауковоiВ» (для позначення цього явища використовуiться термiн Влнаiвна картина свiтуВ») та 2) кожна мова ВлмалюiВ» свою картину, яка вiдображаi дiйснiсть не так, як це роблять iншi мови.

Реконструкцiя мовноi картини свiту тАУ одне з основних завдань сучасноi лiнгвiстики. Дослiдження мовноi картини свiту проводяться в двох напрямах вiдповiдно до зазначених вище двох складових цього поняття. З одного боку, на основi системного семантичного аналiзу лексики певноi мови реконструюiться цiннiсна система уявлень, вiдображена в цiй мовi, безвiдносно до того, чи i вона специфiчною для цiii мови або унiверсальною, тобто вiдображаi ВлнаiвнийВ» свiтогляд у протиставленнi ВлнауковомуВ». З iншого боку, дослiджуються окремi, лiнгвоспецифiчнi концепти, характернi лише певнiй мовi. Такi концепти зазвичай мають такi особливостi: по-перше, вони i ВлключовимиВ» для цiii культури ( тобто вони дають ВлключВ» до розумiння цiii культури), по-друге, такi слова важко перекласти iншими мовами: еквiвалент для iх перекладу може не iснувати, або iснувати, але не мати тих компонентiв значення, якi для цього слова i специфiчними.

Останнiм часом набув актуальностi метод, що iнтегруi обидва пiдходи. Його метою i вiдтворення мовноi картини свiту, яке базуiться на комплексному (лiнгвiстичному, культурологiчному, семiотичному) аналiзi лiнгвоспецифiчних концептiв в мiжкультурнiй перспективi (роботи В.Ф.Старко, Н.Д.Арутюновоi, А. Вежбицькоi, О.Д. Шмельова та iн.)

Отже, iснуi певна домiнанта, яку визначають нацiональнi, культурнi та соцiальнi традицii, саме вона даi можливiсть видiлити в загальнiй мовнiй картинi свiту ii ядерну, загальнозначущу частину. Маiмо на увазi той факт, що мовна картина свiту i Влприхованим регулятивом поведiнки i через розвиток вiдповiдного концепту формуiться культурно-нацiональний стереотипВ» [16, 40].

Розглядаючи смислову сферу людини як надзвичайно складну систему змiстових конструктiв, ми можемо використати загальновiдомi закономiрностi та припустити, що ця сфера маi специфiчну просторово-часову органiзацiю.

За аналогiiю до добре вiдомоi планетарноi моделi, смислову сферу людини можна уявити як багатошарову систему, що мiстить в собi смислове ядро, на рiзнiй вiдстанi вiд якоi обертаються окремi змiстовi конструкти та комплекси конструктiв. Для визначення сукупностi змiстових утворень, якi входять до смислового ядра особистостi, на сьогоднi активно використовують поняття Влментальний простiрВ».

Однак, незважаючи на активне використання поняття Влментальний простiрВ», вiдшукати в украiнськiй науковiй лiтературi, рiвно як i в росiйськiй детальне пояснення цього термiну та його визначення доволi важко. Термiн Влментальний простiрВ» зтАЩявився в 1966 роцi, вiн був уведений Пiтером Гоулдом, який вважав, що зрозумiти поведiнку людини можна дослiдивши образи цього простору, якi зберiгаються в свiдомостi людини. За допомогою математичноi моделi головних компонентiв, вiн укладав ментальнi карти.

Згодом такий спосiб був названий когнiтивною картографiiю (cognitive mapping).

А.А. Залевська визначаi ментальний простiр як Влвiдносно невеликий концептуальний набiр, створений для приватних потреб розумiння та дii. Ментальнi простори створюються завжди, коли ми думаiмо, говоримо, вони взаiмоповтАЩязанi i можуть модифiкуватися протягом розгортання дискурсу. Лише невелика частина знань, яка асоцiюiться з певною концептуальною дiлянкою, експлiцитно використовуiться пiд час створення потрiбного ментального просторуВ» [27, 131]. Ментальний простiр може бути представлений у виглядi сукупностi значень, образiв, символiв суспiльноi свiдомостi, якi в бiльшiй або меншiй мiрi укладаються конкретним субтАЩiктом, змiнюються пiд впливом системи його цiнностей, свiтогляду i набувають той чи iнший iндивiдуальний смисл, який задаi субтАЩiкт цiй дiйсностi.

Згадуючи поняття Влментальний простiрВ», перш за все необхiдно уточнити поняття ВлментальнiстьВ» (ВлменталiтетВ»). Цей термiн досить часто зустрiчаiться у працях з когнiтивноi лiнгвiстики, однак не маi чiткого визначення.

Вперше термiн ВлментальнiстьВ» запропонував Левi-Брюль для опису особливого Влпатологiчного мисленняВ» дикунiв, потiм Люсьiн Февр та Марк Блок використали його для визначення загального умонастрою, складу розуму, колективноi психологii, Влрозумового iнструментарiюВ», Влпсихологiчного оснащенняВ» людей, представникiв однiii культури. Спiльний менталiтет дозволяi по-своiму сприймати та усвiдомлювати своi природнi та соцiальне оточення та самих себе.

Г.Д. Гачев визначаi поняття ВлментальнiстьВ» як Влрiвень iндивiдуальноi та суспiльноi свiдомостi,тАж вся жива, мiнлива та водночас зi своiми стiйкими константами магма життiвих настанов, моделей поведiнки, емоцiй та настроiв, яка спираiться на глибиннi зони, притаманнi певному суспiльству та культурнiй традицiiтАжВ» [18, 19]. В.В. Колесов повтАЩязуi ментальнiсть з нацiональною iдентичнiстю та говорить про те, що в мовi втiлюiться нацiональний характер, нацiональна iдея та нацiональнi iдеали. ВлМентальнiсть це свiтоспоглядання в категорiях та формах рiдноi мови, котре поiднуi у процесi пiзнання iнтелектуальнi, духовнi та вольовi якостi нацiонального характеру в типових його проявахВ» [29, 31].

У науцi досить поширеним i використання категорii ВлментальнiстьВ» для позначення будь-якого бiльш-менш стiйкого комплексу уявлень про свiт. Невипадковим i те, що велика кiлькiсть дослiдникiв ототожнюi поняття ВлментальностiВ» з Влкартиною свiтуВ».

Менталiтет, який виступаi в якостi ядра концептосфери iндивiда, водночас i системою закладених в основi культури взаiмоповтАЩязаних унiверсалiй. Такi унiверсалii виступають формами збереження та трансляцii фундаментальних уявлень про свiт та соцiальний досвiд iндивiда. У своiх звтАЩязках вони утворюють цiлiсну та узагальнену картину людського свiту. РЖдентичнiсть менталiтету серед його носiiв обумовлена спiльнiстю iсторичних умов, у яких формуiться iх смислова сфера, та проявляiться вона у здатностi надiляти однаковими значеннями однаковi явища зовнiшнього та внутрiшнього свiту, тобто однаково iх iнтерпретувати та виражати в одних й тих самих символах.

РЖндивiд маi бiльшою або меншою мiрою унiкальну смислову сферу, проте ii основа тАУ ментальнiсть тАУ виступаi тим спiльним, що повтАЩязуi його з iншими людьми, представниками цiii культури, цього етносу. Це та неусвiдомлювана сила, яка примушуi рiзних представникiв одного етносу в подiбних обставинах дiяти напрочуд однаково. Гачев Г.Д. вважаi, що дослiджувати питання менталiтету слiд з прагматичноi позицii, тобто д

Вместе с этим смотрят:

A history of the english language

AIDS

Airplanes and security

Biological Weapons

Bird Flu