Поняття ризику

1. Поняття про ризик

Небезпека в будь-якiй сферi дiяльностi маi кiлькiсну характеристику i залежнiсть вiд багатьох чинникiв, що змiнюються в часi. Один з найбiльш характерних проявiв небезпеки i ризик. Ризик дii чи бездii в тiй чи iншiй формi присутнiй в 90 вiдсоткiв причин аварiй та травм на виробництвi.

В вереснi 1990 р. в м. Кельнi вiдбувся Перший Всесвiтнiй конгрес безпеки життiдiяльностi. Вiн проходив пiд гаслом "Життя в. безпецi". Спецiалiсти з рiзних краiн свiту в своiх повiдомленнях та доповiдях частiше, всього оперували таким поняттям як "ризик".

В спiлкуваннi мiж людьми також часто можна почути такий вислiв як, "ризик - благородна справа", "боягузи не ризикують" i т.iн.

В Психологiчному довiднику слово "ризик" трактуiться як "дiя направлена на привабливу мету, досягнення якоi маi елементи небезпеки, загрозу втрати, невдачi". "Голковий довiдник англiйськоi сучасноi мови розкриваi поняття "ризик" як "можливiсть чи ймовiрнiсть виникнення небезпеки, втрати нещасного випадку".

Згiдно ДЕСТ 12.0.002-80 "ССБП. Термiни та визначення" термiну "небезпечний виробничий чинник" вiдповiдаi "виробничий ризик" ( англiйський ) i "професiйний ризик" (французький ).

В росiйському довiднику С.Ожегова ризик пояснюiться як "можлива небезпека" або як "вчинок в надii на щасливий вихiд". Така трактовка даi можливiсть розцiнювати "ризик" як вчинок, який здiйснюiться в умовах невизначеностi.

Невизначенiсть може мати двi категорii:

Людина ризикуi, щоб досягти бажаноi мети.

Людина ризикуi, щоб уникнути фiзичноi небезпеки.

В процесi дiяльностi незалежно вiд складностi задач, якi вимагають вирiшення можна видiлити декiлька загальних рис:

кожна задача, що вимагаi вирiшення, мас набiр альтернатив, з яких особа, що приймаi рiшення, повинна зробити обгрунтований вибiр - прийняти той чи iнший варiант дiй;

кожний варiантi дiй маi вiдповiднi наслiдки дня особи, яка приймаi рiшення;

кожний наслiдок маi для особи, що приймаi рiшення, вiдповiдну цiннiсть чи користь.

При прийняттi рiшень, пов'язаних з ризиком, поряд з об'iктивними умовами обставин важливе значення мають суб'iктивнi чинники, якi визначаються рисами тiii особи, яка йде на ризик. РЖндивiдуальними рисами особи, яка приймаi рiшення i особистi характеристики людини, ii творчi здiбностi.

Таким чином, ризик може виступати в рiзних якостях :

Ризик, як небезпечна умова (можливi зовнiшнi небезпеки середовища);

Ризик, як вчинок (небезпечна дiя людини як елемента ергатичноi системи);

Прикладом може бути робота монтажника - висотника. Маючи всi засоби захисту ця дiяльнiсть вiдноситься до категорii небезпечних робiт тому, що ii виконання носить елементи ризику. Це буде ризик як небезпечна умова.

Прикладом ризику як вчинку може бути те, ще монтажних навмисно порушуi правила безпеки, працюi без монтажного поясу, страховки в надii, що все минеться.

РЖснуi визначення, що небезпеки - це обставини несприятливого характеру, якi можуть виникати, а ризик - статистична ймовiрнiсть iх виникнення.

Найбiльш загальним визначенням i таке:

Ризик - це кiлькiсна оцiнка небезпеки. Формально ризик - це частота.

Приклад РЖ. Визначити ризик ( К" ) загибелi людини на виробництвi за 1 рiк, коли вiдомо, що щорiчно гине п=14 тис. чоловiк, а чисельнiсть працюючих складаi приблизно N=13 млн. чоловiк.

Ризик визначаiться як вiдношення тих чи iнших небажаних наслiдкiв за одиницю часу до можливого числа подiй.

Об'iктивна оцiнка небезпеки i ступеню ризику при виконаннi вiдповiдних робiт, вияв схильностi до ризикових способiв поведiнки маi надзвичайно важливе значення для забезпечення безпеки життiдiяльностi.

Таким чином, поняття про ризик включаi в себе комбiнацiю двох компонентiв : наслiдки небажаних подiй до частоти виникнення цих подiй.

Ризик пов'язаний з небезпекою стаi iндивiдуальним регулятором поведiнки в момент небезпеки, т.б ризик буваi iндивiдуальний i соцiальний.

РЖндивiдуальний ризик-це вiдповiдна небезпека для окремого iндивiда.

Соцiальний ризик - це залежнiсть мiж частотою по й i числом уражених при цьому людей. Це ризик для групи людей.

Суспiльство сприймаi ризик i небезпеку суто iндивiдуально, суб'iктивно. Люди дуже по рiзному сприймають подii якi трапляються рiдко / але супроводжуються великою кiлькiстю жертв. Щоденно на виробництвi гине 40..50 людей, а в цiлому вiд рiзноманiтних небезпек втрачають життя сотнi людей. Однак цi данi менше вражають людину чим тодi коли вона почуi, що в однiй аварii одночасно загинуло 15..20 чоловiк.

В структурi предметноi дiяльностi ризик може виконувати рiзноманiтнi психологiчнi функцii.

Ризик може бути метою дiяльностi людини. Це такий ризик коли людина хоче самоутвердитися, створити про себе бажану думку, показати, що вона не боiться фiзичноi небезпеки. Ризик може виступати в ролi мотиву. Це буваi а тих випадках коли без особливоi необхiдностi людина вибираi небезпечнi способи дiяльностi. Ризикуi заради ризику, щоб отримати гострi вiдчуття, ризикуi щоб отримати радiсть.

РЖснують рiзнi прояви ризикових дiй : навмиснi i ненавмиснi , мотивованi i немотивованi, реальнi i уявнi.

Деякi психологи вважають, що з тiй чи iншiй мiрi потреба до ризику i у кожноi людини. Вона може бути природною чи розвинутою в процесi дiяльностi. Навiть робиться спроба пояснити це з фiзiологiчноi точки зору. РД думка про те, що в органiзмi людини i особливий фiзiологiчний апарат, який формуi емоцii задоволення i страждання. Цей апарат маi двi системи, якi породжують позитивнi емоцii:

Система пiдвищення задоволення.

Система мiнiмiзацii страждання.

Коли виникають небезпечнi ситуацii вважаiться, що власне друга система i джерелом позитивних емоцiй ( покалiчили трохи, могло б бути гiрше ). Психологи вважають, що коли система довший час була бездiяльною, тодi у людини виникаi потреба до небезпеки, що дасть вихiд енергii,яка накопичилася в другiй системi i викличе у неi позитивнi емоцii, якусь насолоду за рахунок лоскотання нервiв.

Аналiзуючи численнi визначення поняття ризику в його трактовцi, видiляють два принципово рiзних пiдходи в його розумiннi: iвропейський i американський.

РДвропейський пiдхiд акцентуi в ризику чинник фiзичноi небезпеки, коли фiзичне неблагополуччя розглядаiться як структурний центр ситуацii ризику. В цьому випадку ризик-це приваблюючий спосiб виконання роботи з наявнiстю фiзичноi небезпеки. Цей пiдхiд використовують при вивченнi питань безпеки працi.

Американський пiдхiд полягаi в тому, що ризик розцiнюiться як азартний процес прийняття рiшення, коли людина вибираi трудно доступний шлях для досягнення мети, замiсть бiльш надiйного, гарантованого та безпечного, але без тих переваг, якi маi ризиковий варiант.

Цей пiдхiд використовують для вивчення поведiнки людини,яка знаходиться в ситуацii невизначеностi, коли iснують рiзнi шанси на успiх чи невдачу, де успiх чи невдача залежать вiд випадку чи альтернативного вибору.

Американський пiдхiд бiльш далекий нiж iвропейський вiд проблем безпеки працi. Вiн маi важливе значення для визначення поведiнки людини в умовах небезпеки.

Обидва пiдходи в трактовцi ризику страждають одностороннiстю : в першому не враховуiться момент досягнення мети, в другому - момент небезпеки. Тiльки iднiсть цих пiдходiв може зробити ризик особливим видом поведiнки. Необхiдно враховувати те, що метою будь-якоi дiяльностi може бути не тiльки факт отримання бажаних результатiв, але i те. щоб досягання цих результатiв здiйснювалось без шкоди для здоров'я та життя людини.

В небезпечних ситуацiях дуже важливою якiстю людини i стратегiя ii поведiнки. Поведiнка людини в цих умовах маi бiльше значення нiж здатнiсть людини до самозбереження, яка проявляiться в умовах безпосередньоi фiзичноi небезпеки. Ризикова поведiнка вважаiться виправданою, коли вона направлена на досягнення суспiльно значимоi мети. У всiх iнших випадках поняття ризику розглядаiться як невиправдане. Невиправданий ризик дотримуiться погребами ефективного плану, бажанням отримати насолоду вiд переживання небезпеки, бажанням задовольнити самолюбство i т. iн. Характерною рисою осiб, схильних до невиправданого ризику, i неадекватна самооцiнка своiх здiбностей i, як наслiдок, перебiльшення своiх можливостей. Пiдходи у визначеннi ризику не розглядають цiлу категорiю поступкiв якi прийнято називати героiчними. У цих поступках людина заради досягнення благородноi мети навмисне жертвуi своiм життям, здоров'ям. В таких випадках не можна говорити про те, що мета дiяльностi не досягнута тому, що реалiзувався факт фiзичноi небезпеки. У цьому випадку подiя досягнення мети повинна пов'язуватися з подiiю уникнення при цьому фiзичноi небезпеки.

2. Концепцiя прийнятного (допустимого ) ризику

безпека виробництво ризикова поведiнка

Традицiйно технiка безпеки базуiться на концепцii, щоб будь-якою цiною не допустити жодноi аварii чи катастрофи. Хоча така концепцiя гуманна, але як показуi практика, вона не вiдповiдаi законам техносфери, досягти ii неможливо тому, що в дiючих системах нульового ризику не буваi.

Говорячи про ризик, слiд роздiляти ризик, та такий, що пов'язаний з виробничою обстановкою "системний ризик" i ризик, пов'язаний iз станом органiзму "особистий ризик".

Статистика свiдчiть про те, що число нещасних випадкiв i ступiнь iх тяжкостi рiзний для вiдповiдних галузей промисловостi та виробництв. Очевидно, що робота на одних пiдприiмствах не безпечнiша нiж на iнших.

Системний ризик - це ступiнь небезпеки виробничоi системи, це мiра схильностi системи до виникнення небезпечних ситуацiй. Системний ризик - це властивiсть системи. Елементами системи i; машини, iнструменти, сировина, люди i iн. Вихiд з ладу чи неправильне функцiонування одного елемента системи може мати вплив i ускладнювати iншi елементи.

Наявнiсть системного ризику не свiдчить про те, що кожна людина, яка задiяна в данiй системi, пiдлягаi однаковiй небезпецi, тому що ризик для людини визначаiться з однiii сторони системним ризиком, з iншоi сторони ii особою.

Небезпеку в цiлому, як i всю ступiнь ризику, неможливо повнiстю усунути. Ступiнь ризику iснуючих небезпек може бути зниженим оптимальними програмами по забезпеченню безпеки, але нiколи не зведеним до нуля.

По скiльки всi види небезпеки не можуть бути повнiстю усуненi тому виникаi необхiднiсть знижувати ступiнь ризику, пов'язаний з будь-якими iснуючими видами небезпек, до прийнятного рiвня. Прийнятний ризик може бути визначений як реальний ризик, пов'язаний з даним видом небезпеки. Ступiнь реального ризику не i таким, який би утримував обiзнану людину вiд вiдповiдних дiй, пов'язаних з даним видом небезпеки.

Наприклад, iндивiдуальний ризик загибелi при iздi на автомобiлi складаi приблизно 1:4000 в рiк, однак багато людей iздять на автомобiлях. Для робiтникiв оборонноi промисловостi США шанси загинути складають 1:359, але бiльшiсть працюючих розглядають цю величину як прийнятний ступiнь ризику.

Сучасний свiт вiдкинув концепцiю абсолютноi безпеки i перейшов до концепцii прийнятного ризику. Суть цiii концепцii полягаi в тому, щоб суспiльство погодилось з допустимим ризиком.

Прийнятний ( допустимий ) ризик-це компромiс мiж рiвнем безпеки i можливостями для ii досягнення. Вiн поiднуi в собi технiчнi, економiчнi, соцiальнi i полiтичнi можливостi держави.

В даний час економiчнi можливостi держави для пiдвищення безпеки технiчних систем обмеженi. Якщо з бюджету витрачати надмiрнi кошти на пiдвищення безпеки, можна нанести шкоду соцiальнiй сферi ( пенсiйне, медичне, культурне забезпечення погiршиться ). Тому при збiльшеннi витрат технiчний ризик буде зменшуватись, але буде рости соцiальний ризик. Мусить бути вiдповiдний баланс мiж витратами на технiчну i соцiальну сфери. Цi обставини необхiдно враховувати при виборi ризику з яким суспiльство повинно погодитись.

В деяких краiнах свiту (Голандiя i iн. ) прийнятний ризик встановлений в законодавчому порядку. Максимально прийнятим рiвнем iндивiдуального ризику загибелi переважно вважаiться 10-* в рiк. Дуже малим зневажаючим i iндивiдуальний ризик загибелi 10-⁸ в рiк. Максимально прийнятним ризиком для екосистем i такий ___ при якому може постраждати не бiльше 5% видiв бiогеоценозу.

Для порiвняння ризику i вигоди в деяких краiнах свiту введена фiнансова оцiнка життя людини. Багато фахiвцiв виступаi проти цього на пiдставi того, що людське життя святе i фiнансовiй оцiнцi не пiдлягаi. Однак з метою захисту людини виникаi така необхiднiсть, особливо якщо питання стоiть дiро визначення кiлькостi коштiв для спасiння людини чи компенсацiю за заподiяну шкоду. В США людське житiя оцiнюiться вiд 650 тис. до 7 млн. доларiв.

В нашiй краiнi концепцiя прийнятного ризику не розроблена. Дехто й критикуi за антигуманний пiдхiд до проблеми безпеки. Насправдi прийнятний ризик на 2-3 прядка вище фактичного. Перехiд до прийнятого ризику дасть можливiсть пiдвищувати безпеку техносфери. Це дасть можливiсть розподiляти кошти в такому напрямку :

1. На вдосконалення технiчних систем та об'iктiв

2 На пiдготовку фахiвцiв

3. На лiквiдацiю наслiдкiв надзвичайних ситуацiй.

В основi управлiння ризиком лежить методика порiвняння втрачених коштiв i отримання переваг вiд його зниження. Ризик можна визначити ретроспективно з даних аналiзу про нещаснi випадки, чи перспективно, шляхом врахування об'iктивних та суб'iктивних передумов, виникнення його до того, як скоiлась подiя. Перспективне визначення ризику набуваi особливого значення в зв'язку з модернiзацiiю чи перебудовою виробництва.

Забезпечення бажаного iдеалу про абсолютну безпеку не реальним. Тому на кожний iсторичний перiод розвитку технiчних засобiв необхiдно визначити оптимальне спiввiдношення мiж ризиком та реальними технiчними та економiчними можливостями держави в цiлому.

3. Чинники ризику та причини ризиковоi поведiнки

Чинники ризику, якими супроводжуiться предметна дiяльнiсть, можуть бути розподiленi на шiсть категорiй: вiдсутнiсть вiдповiдних засобiв дiяльностi, недостатня надiйнiсть технiчних систем, недолiки в проектуваннi, особистi чинники, неповне виконання елементiв завдання, небезпечнi ситуацii, якi не залежать вiд завдання.

Звiдси шiсть вiдповiдних засобiв. Дiяльнiсть людини може порушуватись внаслiдок вiдсутностi iнструментiв, механiзмiв, матерiалiв, устаткування на наявнiсть яких вона мала право розраховувати при виконаннi завдання операцii якi не впливають на кiнцевий результат, вибираi бiльш легкi але i бiльш небезпечнi пози чи рухи.

Появi прагнення зекономити сили за рахунок вибору небезпечного способу дiй сприяють недолiки в органiзацii працi, технiцi та технологii.

Економiя часу - це прагнення збiльшити продуктивнiсть працi при виконаннi завдання i особистоi вигоди, щоб скорiше пiти додому. В цьому випадку прагнення економити час iде не за рахунок покращення органiзацii працi i технiки, а за рахунок збiльшення темпiв роботи, скорочення об'iму чи пропуски окремих операцiй, якi не впливають на кiнцевий результат працi, але необхiднi для забезпечення безпеки.

Адаптацiя до небезпеки чи недооцiнка небезпеки i ii наслiдкiв - причина, яка виникаi внаслiдок здатностi людини привикати до явищ, засобiв працi, освоюватися з ними. Привикання призводять до того, що людина не помiчаi явищ, не реагуi на них. В силу цього вона може привикати до небезпеки, втрачати ii гостроту, хоча знати про неi i при опитуваннi правильно ii оцiнювати. Привикнувши до небезпеки людина витрачаi пильнiсть, працюi без необхiдноi уваги, не аналiзуi обстановку розслаблюiться, iгноруi безпечнi прийоми роботи. Коли на виробництвi виникаi нещасний випадок, у робiтникiв почуття пильностi вiдновлюiться i неправильних дiй стаi менше, але через деякий час привикання де небезпеки повертаiться.

Основна причина полягаi в фiзичнiй i соцiальнiй безнаказаностi за скоiння не правильних дiй в процесi дiяльностi зi сторони як колег по роботi так i керiвництва. Ця причина формуiться з дитинства. З дитинства формуiться поняття хибноi можливостi уникнути небезпеки при порушеннях, наприклад, правил дорожнього руху ( перехiд на червоне свiтло свiтлофора), експлуатацii електроприладiв i т.iн.

Самоствердження в очах колег, бажання подобатися оточуючим. Проявляються цi моменти в поведiнцi, яку можна охарактеризувати "ходiння по лезу ножа", ризиковий дiям. Люди з такою поведiнкою часто зустрiчаються в повсякденному життi i такий ризик часто призводить до трагедii.

Наприклад Лiтак ТУ-134А здiйснював пасажирський рейс Грозний-Самара-Свердловськ, який пiдходив до кiнця i лiтак повертався додому. Пасажири готувалися до посадки, нiщо не передбачало бiди ( нi справнiсть лiтака, нi метеоумови ). При посадцi командир вирiшив здiйснити, акт самоствердження. Вiн вiдчув свою владу над лiтаком, над небом, над екiпажем, над людьми. Вiн домовився з другим пiлотом посадити лiтак вслiпу , як доказ вищого пiлотажу, не думаючи про роковi наслiдки.

Лiтаки цивiльноi авiацii обладнанi шторками слiпого польоту, порядок якими жорстко регламентуiться. Це можна робити коли замiсть другого пiлота в кабiнi знаходиться iнструктор чи особа командно - льотного складу. А головне - шторку можна використовувати тiльки при учбових чи тренувальних польотах. РЖ це ще не все. Шторка повинна бути повнiстю вiдкрита трохи ранiше висоти прийняття рiшення i ги на посадку. РЖ якщо до цього моменту у пiлота немаi вiзуального контакту з землею, вiн iде на другий круг.

Всi, як один,пункт регламенту були свiдомо порушенi. Командир керувався тiльки амбiцiями i самовпевненiстю.. Пiд уламками лiтака, загинуло багато пасажирiв

Дотримуватися групових норм трудового колективу. Це вiдбуваiться там_; де порушення правил i iнструкцiй з охоронi працi заохочуiться мовчки чи вголос. Людину, яка в такому колективi буде виконувати правила безпеки почнуть звинувачувати в боягузестi i iншому, для колективу вiн буде 1. ю вороною.

Орiiнтацiя на iдеали. Загальновiдомо, що iдеалами можуть бути як стараннi робiтники, так i порушники. Якщо порушник маi привабливi риси характер, ( веселий, привiтний i iн. ) вiн легко завоюi авторитет у початкiвцiв. При вiдсутностi досвiду вони наслiдують свiй iдеал, стають також порушниками правил. Особливо це погано коли iдеал i порушник спiвпадають в особi майстра чи бригадира.

Самоствердження у власних очах може бути причиною свiдомого iгнорування безпечних методiв працi. Часто це пояснюiться вродженою невпевненiстю в собi чи докори i звинувачення людей, якi не пов'язанi з виробництвом (сiм'я, сусiди, друзi i iн.).

Переоцiнка власного досвiду призводить до того, що працюючий може дозволити собi порушення iнструкцiй з охорони працi, вважаючи, що при виникненнi небезпечноi ситуацii його досвiд дасть йому гарантiю запобiгти аварii чи нещасному випадку. Людина знаi про небезпеку та ii наслiдки, але вважаi, що ii досвiд дасть можливiсть вискочити з небезпечноi зони або якось iнакше уникнути травми та небезпеки.

Звичка. працювати з порушеннями може бути надбаною на iншiй роботi чи при виконаннi будь-якоi дiяльностi поза роботою. Така _к звичка може "спрацювати" в будь-який час i стати причиною аварii.

Схильнiсть до ризику, смак до ризику, як особиста характеристика. В психiчнiй структурi деяких осiб i пiдвищена тенденцiя до ризикових дiй. Такi люди "ставлять все на карту" щоб отримати своiрiдне задоволення у виглядi ейфорii, що пов'язане з викидом пiдвищеноi кiлькостi адреналiну в кров. Цим пояснюiться любов у деяких водiiв до перевищення швидкостi.

Вивчення фактiв поведiнки людей в ситуацiях, пов'язаних з можливою небезпекою, показало, що бiля 20% людей при потенцiйнiй загрозi проявляють активнiсть направлену на зустрiч небезпецi. При цьому вони не тiльки не мають жодних переваг з i очки зору досягнення мети, але i збiльшу ;от. ймовiрнiсть покарання (фiзичного - шляхом отримання травми чи соцiального - шляхом покарання за свою поведiнку).

12. Стресовi стани спонукають людину до дiй, якi на ii думку здатнi зняти цей стан чи послабити його. Бiльш сильна форма цього - емоцiйний шок, який результатом надмiрноi напруги. В такому станi пiд впливом почуттiв, а не розуму люди погано володiють собою в складнiй обстановцi, здiйсняють порушення, порою дуже серйознi.

В поведiнцi працюючих, крiм цього, можна видiлити об'iктивнi чинники виробничоi обстановки, якi створюють умови для небезпечних дiй. Такими чинниками можуть бути :

вiдсутнiсть з боку адмiнiстрацii належного контролю за дотриманням правил i норм охорони працi;

конструктивнi недолiки засобiв захисту працюючих вiд дii небезпечних та шкiдливих виробничих чинникiв, якi створюють можливiсть проникнення в небезпечну зону;

недосконала технологiя виробничих процесiв, що дасть можливiсть проводити операцii з порушниками правил безпеки;

плиннiсть кадрiв, погана пропагандистська i виховна робота i т iн.; Виходячи з нього, з метою запобiгання порушення правил безпеки необхiдно приймати заходи органiзацiйного i технiчного характеру, що виключають можливiсть створення умов для виконання небезпечних дiй. Трудову дiяльнiсть слiд органiзувати так, щоб у людини не було можливостi робити вибiр мiж небезпечним i безпечним способом дiяльностi.

Важливе значення в формуваннi моделi поведiнки маi соцiальна i фiзична безнаказаннiсть робiтника, що скоюi небезпечнi дii. Фiзична безнаказаннiсть обумовлюiться тим, що не кожне порушення правил i норм веде до травм. Тому робiтник вважаi, що ймовiрнiсть отриманнi i травми настiльки мала, iцо нею можна знехтувати.

Принципова людина, помiтивши порушення, в спокiйнiй та доброзичливiй формi зробить зауваження не принижуючи робiтника.

Агресивна людина, помiтивши порушення, вiдразу намагаiться його виправили. В своiх дiях вона не пiдбираi слiв, тональностi, що ображаi робiтника i вiн у вiдповiдь реагуi грубiстю, зберiгаючи лiнiю своii поведiнки, яка при обставинах, що склалися може призвести до травми.

З перелiчених людей дуже правильна позицiя у принциповоi людини, ii необхiдно i потрiбно виховувати чи тренувати.

"Тренування принциповостi" за рубежем стала провiдним при навчаннi людей управлiння виробництвом. В США iнструктори з безпеки працi не збiльшують обсяг занять з безпеки працi, а збiльшують об'iм практичних занять, якi присвяченi тренуванню принциповостi, корiннiй лемцi поведiнки з небезпечними дiями та модифiкацii необхiдноi поведiнки.

Таким чином, профiлактична робота стосовно попередження ризиковоi поведiнки, порушень правил безпеки повинна включати два головних напрямки. Перший - технiчнi та органiзацiйнi заходи, спрямованi на вдосконалення виробничого процесу, технологiчного обладнання i виключення можливостi двояким чином виконувати роботу ' з дотриманням чи порушенням правил безпеки. Другий - посилення виховноi, пропагандистськоi i учбовоi дiяльностi, направленоi на формування необхiдноi поведiнки, почуття особистоi вiдповiдальностi робiтникiв за стан охорони працi.

4. Зв'язок, iндивiдуальноi готовностi до ризику з нещасними випадками

Для характеристики ступеня та рiвня ризику iснуi таке поняття як "маргiналiй впевненостi".

"Маргiналiй впевненостi" - це запас безпеки, "мiцностi", впевненостi в собi, коли людина здiйснюi вибiр в умовах небезпеки.

Наприклад, коли людина тримаi в рухах гирю, тодi надлишкова сила руки порiвняно з вагою гирi буде запасом, який називають "маргiналiiм впевненостi".

Цей показних i чисто суб'iктивним i формуiться у людини на базi уяви про дiючу небезпеку i протидiючi iй чинники.

В 60-х роках появився новий науковий напрямок. В цьому напрямку проглядаiться передумова до виникнення нещасного випадку. Вiн прийшов на змiну iснуючому ще з часiв першоi свiтовоi вiйни, запропонованому австрiйським дослiдником К.Марбе, поняттю "схильностi".

Нещаснi випадки, якi виникають з вини людини необхiдно ' розглядати не як наслiдок прояви ii iндивiдуальних якостей, а як результат ii невдалоi дiяльностi при якiй цi якостi реалiзуються. Тому при аналiзi нещасних випадкiв краще використовувати термiн "готовнiсть" нiж термiн "схильнiсть". Термiн "готовнiсть" не тiльки з iндивiдуальними якостями людини, але i з ситуацiiю, як; склалися пiд час дiяльностi. Вiн вiдображаi мотивацiйний аспект людини i тому швидше сприймаiться як характеристика обставин нiж як iндивiдуальнi властивостi особи.

Готовнiсть до ризику хоч i породжуiться ситуацiiю, вона базуiться в основному на таких iндивiдуальних.: потреба, актуальнi мотиви, домiнантнiсть, екстравертi ;

Цi якостi людини досить стiйкi i ранiше розцiнювались як показники схильностi до нещасних випадкiв.

Однак поняття "готовнiсть до ризику" бiльш тому, що включаi в себе як iндивiдуальнi якостi людини так i фактори трудовоi дiяльностi, по вiдношенню до них склалася така готовнiсть.

При дослiдженнях "готовностi до ризику" було вiдмiчено такi закономiрностi як:

3 вiком готовнiсть до ризику падаi ;

У досвiдчених людей вона нижча нiж у менш досвiдчених ;

У жiнок реалiзуiться тiльки при бiльш визначеному очiкуванню нiж у чоловiкiв.

На готовнiсть до ризику маi вший характер предметноi дiяльностi: у вiйськових вона завжди вища, нiж у студентiв i т. iн. Таким чином, готовнiсть до ризику i показником, який включаi в себе поряд з iндивiдуальними якостями рiзнi ситуативнi чинники, що i наслiдком реальних умов Дiяльностi. Тому, коли висновок про готовнiсть до ризику робити тiльки на базi iндивiдуальних якостей людини необхiдно враховувати мотивацiю, яка маi найбiльший зв'язок з нещасними випадками.

Коли у людини висока мотивацiя для досягнення мети i великi надii на успiх, тодi вона уникаi високого ризику.

Дослiдженнями встановлено, що коли людина маi переважаючу мотивацiю на уникнення невдачi i високу готовнiсть до ризику, вона частiше потрапляi, з нещаснi випадки нiж та, що маi високу готовнiсть до ризику в поiднаннi з високою мотивацiiю до успiху.

Встановлено, що людина, виконуючи роботу при якiй вона боiться отримати Травму, то вже при ii виконаннi вона вбачаi високий ризик. В такiй ситуацii у людини виникаi висока захисна тенденцiя при якiй вона настроюi себе на уникнення нещасного випадку, а з другоi сторони вона послаблюi силу мотиву до виконання цiii роботи. Така диспозицiя на думку психологiв сприяi частiшому виникненню нещасних випадкiв.

Таким чином, недолiки iндивiдуальних якостей людини, а в даному випадку високоi iндивiдуальноi готовностi до ризику самi по собi ще не передбачають можливого виникнення нещасних випадкiв чи створення травмонебезпечних ситуацiй.

5. Оцiнка ступеня ризику

Ризикова поведiнка людини може бути не тiльки тактикою вирiшення питань предметноi дiяльностi, вона може бути природним результатом розвитку процесi/дiяльностi.

Найбiльш типовим видом дiяльностi i праця. На ii основi розвивалися та розвиваються всi iншi види предметноi дiяльностi: учбова, iгрова, творча, вiйськова i т. iн. Кожну з цих видiв дiяльностi властивi вiдповiднi особливостi. Цi показники в рiзноманiтних видах дiяльностi не однаковi. В трудовiй, вiйськовiй та учбовiй дiяльностi найбiльш суттiвим i досягнення високих результатiв з найменшою втратою сил, засобiв та витрат.

В iгровiй дiяльностi на перший план виходить саме ii процес. Тут не спрощуються, а навпаки ускладнюються умови дiяльностi. Наприклад, мотогонки влаштовують не на звичайнiй дорозi, а по льодовiй або на гаровiй дорожцi. Це робиться для того, щоб процес гри був бiльш емоцiйним та привабливим, а ii результати мали бiльшу цiннiсть.

В творчiй дiяльностi також найбiльш важливим, суттiвим i процес так званi "муки творчостi" породжують високий емоцiйний накал. Тому процес, а не результат i головним в цьому видi дiяльностi.

Отож, предметна дiяльнiсть може реалiзовуватись як складна система взаiмодii людини iз засобами працi та об'iктами середовища.

В будь-якiй предметнiй дiяльностi мають мiсце "суттiвi" i "несуттiвi" показники. "Суттiвi" показники це тi, якi обумовлюю!" виконання основного завдання. "Несуттiвi" - це тi, якi не мають вирiшального значення для процесу дiяльностi.

Наприклад, в роботi токаря "суттiвим" i завдання, згiдно з технiчними умовами яке обов'язково необхiдно виконати ( форма, розмiр, матерiал i т.iн.). А "несуттiвим" будуть характеристики якi не задаються, а вибираються самим робiтником (рiзець, швидкiсть робочих рухiв, поза).

З надбанням досвiду, високоi професiйноi майстерностi у людини появляються новi емоцii та потреба у самовираженнi та самоствердженнi своiх надлишкових можливостей.

Людина високоi майстерностi, знаючи про своi надлишковi можливостi в процесi дiяльностi пiде по шляху навмисного ускладнення завдання, шоб самiй впевнитися у своiх можливостях, iншим довести про своi здiбностi, зробити йото бiльш iнтересним та цiкавим.

Людина, йдучи таким шляхом, буде постiйно ускладнювати свою дiяльнiсть, щоб шляхом тренування i мобiлiзацii своiх можливостей успiшно ii вирiшувати, отримуючи при цьому вiдчуття задоволеностi. Однак такий шлях з часом стаi для людини звичайною справою i вона перестаi отримувати таке задоволення, яке отримувала ранiше. Тому вибравши такий шлях пiдтримки iнтересу до працi людина повинна весь час ускладнювати його, вносити ще бiльше небезпеки, йти на ростучий ризик для бiльшого самоствердження.

Такий шлях в предметнiй дiяльностi вважаiться iгровим, вiн вимагаi постiйного ризику ( "лоскотання нервiв" ) i рано чи пiзно призводить до нещасного випадку.

РЖншим шляхом розвитку предметноi дiяльностi i творчий шлях. Вiн бiльш складний тому вимагаi вiд людини вольових якостей, довгоi наполегливоi та напруженоi працi. В молодi роки коли людина освоюi професiю iй порою не вистачаi наполегливостi тому вона обираi не творчi а бiльш простий шлях розвитку предметноi дiяльностi за рахунок гри, хоча цей шлях не можна вважати розумним.

Розбираючи в закономiрностi розвитку предметноi дiяльностi в процесi навчання необхiдно застерегти молодих людей вiд iгрового шляху переходу до ризиковоi поведiнки. Необхiдно довести iм, що шлях пiдтримки iнтересу до працi за рахунок iгрових елементiв i небезпеки, порiвняно з шляхом внесення в процес дiяльностi елементiв творчостi i явно меншi) доцiльним. Якщо вчасно не звернути на це увагу, то пiдтримка iнтересу до працi за рахунок елементiв гри може призвести до краху всю подальшу дiяльнiсть.

Питання про створення iнтересу до працi i центральною проблемою трудовоi ПСИХОЛОГРЖРЗ.

Створенням iнтересу до працi можна досягти за рахунок використання людського чинника, за допомогою активiзацii цього процесу, а також шляхом надання людинi бiльшоi самостiйностi для прояву iнiцiативи. Людинi потрiбен простiр для самовираження та самоствердження. Таке прагнення особливо характерне для творчих особистостей.

З.Фрейд вiдмiтив, що "генiй - речi несумiснi". Чарлi Чаплi ну було тiсно в рамках актора i вiн став режисером, потiм i цi рамки стали йому тiсними - вiн став драматургом. Йоган Штраус - молодший пройшов шлях вiд виконавця до диригента, вiд диригента до композитора.

Звичайна предметна дiяльнiсть не може за довiльними потреби людини тому в неi виникаi бажання до бiльш приваблюючоi роботи, де можуть бути елементи творчостi чи гри, якi викликають iнтерес до працi. Тому робота з iнтересом до дiяльностi буде значно переважати звичайну малоiнтересну трудову дiяльнiсть.

Вместе с этим смотрят:

Анализ вредных и опасных факторов на примере деятельности реставраторов произведений Графики Всероссийского художественного научно-реставрационного центра имени академика И.Э. Грабаря

Анализ и улучшение условий труда в ремонтно-механическом цехе ОАО "Минский моторный завод"

Аттестация рабочего места на предприятии

Безопасность взрывных работ

Безопасность труда на производстве