Епiдемiчнi захворювання

Змiст

1. Епiдемiологiчна безпека

2. СНРЖД

3. Заходи забезпечення епiдемiчноi безпеки

4. Вплив нiкотинноi залежностi на здатнiсть до учбовоi i предметноi дiяльностi

5. Алкоголь та його вплив на безпеку життiдiяльностi

6. Вплив алкоголю на предметну та навчальну дiяльнiсть

7. Наркотична безпека

1. Епiдемiологiчна безпека

забруднення екологiчний алкогольний iнфекцiйний захворювання

РЖсторiя людства - це процес розвитку взаiмовiдносин мiж людиною та природою, внаслiдок яких вiдбуваються суттiвi змiни природного середовища i та людини. Вiд предметноi дiяльностi природне середовище зазнало величезного антропогенного впливу, який почав негативно дiяти як на людину так i на навколишнi середовище. Зараз, в оточуючому навколишньому середовищi, дii цiлий комплекс небезпек природного, штучного i змiшаного походження, якi взаiмодiючи створюють проблеми для безпеки життiдiяльностi.

Проблеми для безпеки життiдiяльностi створюють бiологiчнi чинники природного та антропогенного походження, якi у великих кiлькостях перебувають в гiдросферi, атмосферi, лiтосферi, продуктах харчування, на виробництвi i побутi.

Збiльшення бiологiчного забруднення навколишнього природноi о середовища за останнi роки пояснюiться бурхливим розвитком мiст та селищ мiського типу. Урбанiзацiя мiст призвела до збiльшення аварiйних викидiв в атмосферу i лiтосферу великоi кiлькостi господарських фекальних та виробничих стiчних вод, перш за все вiд пiдприiмств харчовоi промисловостi i тваринницьких комплексiв,виробництв рiзноманiтних бiопрепаратiв бiлкiв ферментiв,антибiотикiв, що скидаються у водойми.

Бiологiчнi забруднення навколишнього середовища включають патогеннi мiкроорганiзми бактерii i вiруси, умовно-патогеннi мiкроорганiзми антропогенного i зоогенного походження, мiкроорганiзми продуценти, i продукти виробництва мiкробiологiчного синтезу та бiологiчнi засоби захисту рослин.

Об'iкти навколишнього середовища (вода, iншi види водокористування, ТСрунти i повiтря закритих примiщень) можуть стати чинниками розповсюдження i передачi цiлою ряду iнфекцiйних захворювань, бактерiальноi та вiрусноi природи, До них вiдносяться холера, черевний тиф, туберкульоз, дизентерiя, полiомiiлiт, вiруснi гепатити, грип i iн., а також ряд захворювань, що викликаються умовно-патогенними бактерiями та вiрусами.

В атмосферному повiтрi, крiм антропогенних мiкроорганiзмiв i продуктiв iх життiдiяльностi, можуть знаходитися в великих кiлькостях речовини природного походження - частки плiсняви, рослиннi волокна, квiтковий пилок, якi, у людини з пiдвищеною чутливiстю, здатнi викликати алергiчнi реакцii (бронхiальну астму,сiнну лихоманку, алергiчнi ренiти i т. iн.). До бiологiчних забруднювачiв навколишнього середовища вiдносяться рiзнi види фiтопланктону в водоймах, iнтенсивний розвиток якого пов'язаний з iх забрудненням. Фiтопланктон, а iнодi i вища водна рослиннiсть, при вiдмираннi здатнi несприятливо впливати на якiсть води рiзних видiв водокористування.

Сильне забруднення навколишнього середовища вiдбуваiться внаслiдок стихiйного лиха, катастроф та аварiй на бiологiчних об'iктах, очисних спорудах, а також при iнших надзвичайних ситуацiях, якi створюють загрозу розповсюдження iнфекцiйних захворювань.

В РЖ996 р. в Украiнi було зареiстровано 8.55 млн. випадкiв iнфекцiйних захворювань. Про цю цифру повiдомило Мiнiстерство охорони здоров'я, в зв'язку з Всесвiтнiм днем здоров'я (7 квiтня).

Особливо медичних працiвникiв хвилюi епiдемiя гепатиту А, яка не втихаi. В 1996 роцi найгiрша ситуацiя була в Севастополi, де проживаi бiля 300 тис. чоловiк. Тут зареiстровано понад 5000 випадкiв захворювання гепатитом А. В Криму вiд нього постраждало 85В8 чоловiк, в Донецькiй областi - 12776, Днiпропетровський - 10231, Луганськiй - 6554, Харкiвськiй - 8063. В 1996 роцi в Украiнi дещо знизилось захворювання на дифтерiю, внаслiдок ефективно проведених протидифтерiйних щеплень. Залежно вiд локалiзацii збудникiв в органiзмi всi iнфекцiйнi захворювання подiляються на чотири групи.

Будь-якi iнфекцiйнi захворювання можуть виникати внаслiдок проникнення в органiзм людини хвороботворний мiкроорганiзмiв - бактерiй, вiрусiв, а також грибкiв або простiших, Збудники iнфекцiйних захворювань, проникаючи в органiзм, знаходять там для свого розвитку сприятливе середовище, швидко розмножуються i видiляють отруйнi продукти (токсини), якi руйнують тканини i порушують нормальний процес життiдiяльностi.

Класифiкацiя iнфекцiйних захворювань.

Захворювання виникаi, як правило, через декiлька годин або днiв з моменту зараження, цей перiод, який носить назву iнкубацiйного, вiдбуваiться розмноження мiкробiв i накопичення токсичних речовин без видимих ознак захворювання. Людина в цей перiод, нiчого не пiдозрюючи, стаi носiiм збудникiв тiii чи iншоi хвороби, заражаi оточуючих, середовище проживання.

При рiзноманiтних захворюваннях механiзм передачi iнфекцiй неоднаковий i знаходиться у прямiй залежностi вiд локалiзацii збудника в живому органiзмi.

Розпiзнають декiлька шляхiв проникнення збудникiв iнфекцiйний захворювань в органiзм людини:

тАв з повiтрям через органи дихання;

тАв з iжею або водою через шлунково кишковий тракт;

тАв через слизовi оболонки рота, носа, очей;

тАв через пошкоджений та непошкоджений шкiрний покрив;

тАв через укуси заражених кровосисних комах.

Типовими ознаками iнфекцiйних захворювань i лихоманка, пiдвищення температури, головний бiль, бiль в м'язах та суглобах, нездужання i, загальна слабкiсть, iнодi нудота, порушення сну, погiршення апетиту i iн.

Найбiльш багато численними та розповсюдженими захворюваннями i iнфекцii дихальних шляхiв. Найбiльша частина цих захворювань обтАЩiднуiться загальною назвою - гострi респiраторнi захворювання. Щорiчно цим захворюванням хворii 15-20 вiдсоткiв всього населення, а в перiод епiдемiчних спалахiв грипу - до 40 вiдсоткiв. Збудники цiii хвороби локалiзуються в верхнiх дихальних шляхах i розповсюджуються повiтряно-крапельним шляхом при розмовi, чиханнi, кашлi хворого.

Крiм всiм вiдомого грипу, до числа iнфекцiй дихальних органiв вiдносяться також натуральна вiспа, дифтерiя, якi в недалекому минулому були епiдемiологiчними захворюваннями, що призводили до смертi тисячi людей i В цю ж групу хвороб входить туберкульоз, який якраз в Украiнi став дуже розповсюдженою хворобою, В 1996 р. захворювання всiма формами активного туберкульозу зросло на 9.9 вiдсоткiв Щоденно ним захворюi понад 70 чоловiк.

При стихiйних лихах, катастрофах, надзвичайних ситуацiях переважно i вiдбуваiться зосередження людей в незвичних умовах, внаслiдок чого порушуються норми i правила середовища проживання, що обумовлюi масовiсть захворювань iнфекцiями дихальних шляхiв ( грипом дифтерiiю ангiною, менiнгiтом i iн.).

До хвороб кишковоi групи вiдносяться такi iнфекцiйнi хвороби як дизентерiя, черевний тиф , холера, вiрусний гепатит, сальмонельоз, ботулiзм .

Для цих видiв iнфекцiй загальним i механiзм передачi збудника хвороби через рот з iжею або водою i ураження шлунково-кишкового тракту, хоч для таких iнфекцiй, як ботулiзм та полiомiiлiт, найбiльш характерною ознакою i ураження центральноi нервовоi системи.

До виникнення епiдемiчних захворювань iнфекцiями шлунково-кишковоi групи призводять руйнування водопровiдних та каналiзацiйних мереж, низька санiтарно - гiгiiнiчна культура, безпечнiсть та необачнiсть в використаннi води з вiдкритих джерел водокористування.

До кров'яних iнфекцiй вiдносяться такi хвороби, як висипний тиф,чума, малярiя, клiщовий енцефалiт, туляремiя, СНРЖД та iн.

Розпiзнавальною рисою цiii групи iнфекцiй перш за все i механiзм передачi iнфекцiй комахами (блохи, вошi, клiщi, комарi). Хворi кров'яною iнфекцiiю, для здоровоi людини стають небезпечними лише тодi, коли в середовищi перебування чи проживання i кровосиснi комахи, якi переносять цi хвороби. Виключення складаi тiльки людина, яка хворii легеневою формою чуми, в цьому випадку iнфекцiя буде передаватися повiтряно-крапельним шляхом.

До iнфекцiй зовнiшнього покриву вiдносяться; - стовбняк, сибiрська язва, рожа i iн., РЖнфекцii зовнiшнього покриву ще iнодi називають реневими iнфекцiями, вони i гострими iнфекцiйними захворюваннями, внаслiдок проникнення збудника через ушкоджену шкiру, i, значно рiдше, через пошкодженi слизовi оболонки.

2. СНРЖД

Особливу значимiсть в групi iнфекцiйних захворювань людини за останнi роки набув синдром iмунодефiциту - СНРЖД. В зв'язку з надто швидкими темпами розповсюдження iнфекцii i високою смертнiстю серед хворих СНРЖД справедливо називають "чумою XX столiття"

Порiвняно з багатьма африканськими i iвропейськими державами, де СНРЖД вже давно представляв серйозну загрозу населенню, ситуацiя у нас не виглядала катастрофiчною. Однак, останнiм часом,за розповсюдженням СНРЖДУ в СВН Украiна визнана найнебезпечнiшою державою. За останнi роки кiлькiсть хворих на СНРЖД в Украiнi збiльшилася на 23,8% (особливо небезпечним регiоном i Одеса), а в США, за цей же перiод, скоротилася на 14 вiдсоткiв.

В 1981 р. медики СРЖПА вперше зiткнулися з синдромом iмунодефiциту людини i його специфiчним збудником - вiрусом ВРЖЧ. Виявлена iнфекцiя носила досить в'ялий характер. Лише пiсля того , як iмунний захист хворих почав давати збоi, медики усвiдомили, яка велика небезпека загрожуi людськiй цивiлiзацii.

Через 10 рокiв пiсля виявлення збудника iнфекцii вченi рiзких краiн свiту зiбралися в Ленiнградi на конференцiю "Медична бiотехнологiя, РЖмунiзацiя, СНРЖД " ( 13 - 17 червня 1991р. ), щоб пiдвести попереднi пiдсумки першого етапу боротьби з чумою XX столiття.

Збудником цiii хвороби i вiрус ВРЖЧ, що уражаi лiмфатичну систему людини i руйнуi ii iмунiтет. Людина, уражена вiрусом СНРЖД, стаi беззахисною не тiльки перед хвороботворними мiкроорганiзмами, але i перед умовно - патогенними збудниками хвороб, грибками та простiшими.

Високий вiдсоток серед iнфiкованих складають iноземцi. Ймовiрно, вiрус почав проникати в державу з Захiдноi та Центральноi Африки разом з студентами, якi приiздили звiдти на навчання. Вважаiться, що таким шляхом ВРЖЧ проник в Америку i РДвропу. Студенти - африканцi напевно стали основним джерелом зараження.

Джерелом зараження iнфекцiiю СНРЖДу i хвора людина. Основними шляхами передачi збудника хвороби i : статевi контакти з хворими; переливання кровi, зараженоi вiрусом СНРЖДу; використання iнфiкованих шприцiв та голок.

Останнiй випадок передачi iнфекцii найбiльш часто зустрiчаiться серед наркоманiв. Мали мiсце трагiчнi випадки зараження дiтей ВРЖЧ в мiстi Волгоградi, Ростовi-на-Дону. Серед шляхiв передачi iнфекцii,якi бiльш рiдко спостерiгаються i утробне зараження плоду i деякi iн.

Найбiльшу кiлькiсть хворих нi СНРЖД становлять : гомосексуалiсти, наркомани та повii, а також i люди, якi страждають захворюванням кровi (гемофiлiiю ), яким часто переливають донорську кров.

Першими ознаками прояву захворювання на СНРЖД може бути тривала (понад мiсяць) висока температура тiла без наявних причин, збiльшення пахових, пiд пахових i шийних лiмфатичних вузлiв, тривале понад 2-3 мiсяцi розладнання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуiться прогресуючою втратою органiзмом ваги, анемiя i стоматит (особливо у дiтей), частi загальнi i гнiйнi ураження статевих органiв та шкiри.

В подальшому вiдмiчаються також ураження легенiв (пневмонii неясноi етiологii ), центральноi нервовоi системи, злоякiсних пухлини.

Щоб запобiгти розповсюдженню iнфекцii, таким чином необхiдно виявити вiрусоносiiв. На сьогоднiшнiй день самим розповсюдженим методом i тестування. Цей метод базуiться на пошуку специфiчних антитiл до ВРЖЧ чи його бiлкiв В плазмi кровi. Послаблена iмунна система майже не реагуi на iнфекцii i виробляi дуже мало антитiл.

За останнi роки в США постiйно зростаi число хворих практично безсимптомними, в'ялопротiкаючими iнфекцiями. Це наслiдок зниженоi опiрностi iмунноi системи органiзму. Така ситуацiя в США - в державi з вiдносно сприятливою екологiчною обстановкою, в багатьох iнших державах, в тому числi i нашiй ситуацiя значно гiрша.

РЖншими словами, не виключено, що iснуi багато носив трусу концентрацiiю антитiл до ВРЖЧ на межi чутливостi методiв дiагностики i сети у таких хворих можуть бути вiд'iмними Крiм цього, i категорiя людей, яка входить в так звану групу пiдвищеного ризику. Ця категорiя людей не охоче звертаiться в кабiнети анонiмного дiагностування. Вiдслiдковувати зв'язки мiж такими вiрусоносiями надзвичайно важко. Юридична легалiзацiя гомосексуальних вiдносин значно полегшила б роботу епiдемiологiв Адже за даними соцiологiчних дослiджень, доля гомосексуалiстiв в рiзних краiнах не така вже мала, як здаiться, вона складаi - вiд 5 до 10 вiдсоткiв.

Друга категорiя людей, яка викликаi занепокоiння-це наркомани, як пр: вило, вони також не попадають в кабiнети анонiмного дiагностування Необхiдно сказати, що епiдемiя ВРЖЧ серед наркоманiв в Америцi була лише другою хвилею, яка хлинула пiсля спалаху захворювання серед гомосексуалiстiв.

Ситуацiя боротьби з цiiю iнфекцiйною хворобою ускладнюiться тим, що вiрус, який викликаi СПРЖД, виявився надзвичайно мiнливим. За даними Р.Смiта ( Лабораторiя Лофгстренд, США ), навiть поодинокi амiнокислотнi замiни в гiперварiабельнiй петлi поверхневого бiлка вiрусу викликаi стiйкiсть до вiдповiдних препаратiв. Подiбноi стратегii дотримуiться багато паразитiв. Такi, поки що маловивченi властивостi ВРЖЧ, можуть перетворити пошук шляхiв боротьби проти вiрусу в безкiнечну гонку за все новими i новими його варiантами, як це вiдбуваiться з вiрусом грипу.

Ситуацiя ускладнюiться ще тим, що вiрус здатний змiнюватися, навiть пiд час розмноження, у одного хворого. Ймовiрно, iснуi цiлий спектр штамiв ВРЖЧ, якi вiдрiзняються вiрулентнiстю (хвороботворнiстю), тривалiстю латентного перiоду, колом клiтин - господарiв i iншими характеристиками. РЖнститут вiрусних препаратiв (Москва, С.Мариннiкова) видiлив рiзноманiтнi штами ВРЖЧ у хворих з Риги, Вiльнюса, Москви, Киiва, Мiнська, Шахти, Волгограда i Елiсти. Проводиться робота по iх iдентифiкацii.

ВРЖЧ-2,виявлений в Захiднiй Африцi,у нас в державi-поки що не виявлений. Ймовiрно, що найближчим часом суспiльство зiткнеться i з ВРЖЧ-3, ВРЖЧ-4, ВРЖЧ- 5, а також з iншими вiрусами, якi можуть активiзуватися, наприклад, в районах з пiдвищеним радiацiйним фоном.

Медицинi вiдомо багато, так званих, опортунiстичних iнфекцiй, якi в'яло i повiльно протiкають, практично без симптомних захворювань. Майже всi вони переходять в гостру форму при послабленнi iмунноi системи людини С небезпека, що i ВРЖЧ- подiбнi iнфекцii поведуть себе також. Безумовно, найближчим часом повиннi з'явитися високоефективнi засоби проти бiлкiв ВРЖЧ.

Все, що ми зробили з навколишнiм природним середовищем, створюi iдеальну можливiсть для появи нових, ще невiдомих, захворювань, призводить до можливостi спотворення фiзичноi природи людини, навiть на генному рiвнi, i все це створюi такi проблеми безпеки життiдiяльностi, для вирiшення яких суспiльство не маi права жалiти коштiв чи вiдкладати ₍ iх вирiшення на майбутнi.

Щорiчнi збитки, якi наносять державi iнфекцiйнi хвороби складають: грип i ГРЗ - 1.5 млрд. грн., вiрусний гепатит - 120 млн. грн., кишковi iнфекцii36 млн. грн., дифтерiя - 50 мли. гри. Лiкування хворого СНРЖДом в Украiнi коштуi 2.5-2 тисячi доларiв в рiк.

? Фiнансовий стан Украiни склався так, що нинi коштiв не хватаi нi на що, але поки ситуацiю з ВРЖЧ в державi можна взяти пiд контроль, треба iх вiднайти. Допомогти тут можуть неурядовi i позавiдомчi органiзацii, якi займаються просвiтницькою та добродiйною дiяльнiстю.

Щоб призупинити зростання iнфекцiйних захворювань, навали СНРЖДу, зусиль одних медичних працiвникiв та вчених не досить, необхiдно змiннiй поведiнку людей, що i дуже складним завданням. Нинi з вiрусоносiiв СНРЖДу беруть лише пiдписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть, на випадок зараження iнших людей, однак не виключено, що ця заборона не скрiзь виконуiться.

РДдине, що може вплинути на людину в такiй ситуацii - це ii свiдомiсть та моральнi переконання. Але,надiятись на них-марна справа. Поки не буде хворим сплачуватися щомiсячна допомога, поки не буде надiйних терапевтичних заходiв, якi гарантували б хворому шанси на життя, його поведiнка i моральнi переконання будуть поведiнкою та моралью приреченого.

3. Заходи забезпечення епiдемiчноi безпеки

Основним напрямком дiяльностi по забезпеченню епiдемiчноi безпеки був i залишаiться - профiлактичний. Весь комплекс запобiжних заходiв пiдвищення безпеки життiдiяльностi, по вiдношенню до iнфекцiйних захворювань, повинен бути спрямованим на три чинники епiдемiчного процесу: джерело iнфекцii, шляхи передачi та розповсюдження iнфекцii i на, сприйнятливу до епiдемiчних захворювань, людину. Якщо виключити з цього ланцюга хоч один, iз чинникiв, епiдемiчний процес буде припинятися.

Тому метою запобiжних заходiв повинно бути дiяння, перш за все, на джерело iнфекцii, для зменшення зараження навколишнього середовища, та сфери проживання, локалiзацiю розповсюдження збудникiв, а також заходи пiдвищення стiйкостi населення до захворювання.

Джерелом iнфекцiйних захворювань можуть бути : хвора людина або бактерiоносii, хворi хатнi або дикi тварини та птахи, а також кровосиснi комахи. До заходiв, щодо джерела епiдемiчноi iнфекцii, вiдноситься раннi активне та повне виявлення носiiв, iх своiчасна iзоляцiя, госпiталiзацiя та лiкування, проведення дезiнфекцiйних заходiв в вогнищах спалаху зараження.

Надзвичайно важливим i своiчасне i повне перекриття шляхiв передачi епiдемiчних збудникiв. З метою запобiгання розповсюдження епiдемiчних iнфекцiйних захворювань та лiквiдацii вогнищ зараження що виникли проводиться комплекс iзоляцiйних обмежувальних заходiв, якi називаються карантином. Карантин, карантинiзацiя(iтал. quarantena, вiд quaranta giorini сорок днiв), - система заходiв, що проводяться для попередженнi розповсюдження iнфекцiйних захворювань з епiдемiчного вогнища i лiквiдацii самого вогнища.

Карантин передбачаi : обмеження або заборону перемiщення населення та вантажiв за межi i через карантинiзацiйну зону; повну або часткову iзоляцiю карантинiзованих осiб або колективiв вiд оточуючого населення Виявлення та iзоляцiю хворих, бацилоносiiв i всiх тих, хто спiлкувався i хворими, у взятому пiд спостереження колективi. Сюди належить ряд iнших заходiв: санiтарна обробка, iмунiзацiя, фагування, дезiнфекцiя, дезiнсекцiя дератизацiя i iн.

Карантинiзацii можуть пiдлягати: окремi особи, групи людей квартира, дiм, гуртожиток, цiлий район i мiсцевiсть.

Карантини вперше були введенi в 14 ст. в РЖталii, у виглядi сорокаденноi (звiдки пiшла i назва) затримки на рейдi кораблiв, що прибували i неблагополучних, щодо чуми, мiсць. Карантиннi заходи мiжнародною масштабу передбаченi Мiжнародною Паризькою конвенцiiю 1926 р.

Обсервацiя карантинних мiсць передбачаi дотримання та виконання вiдповiдних правил. Цi правила полягають в тому, що не дозволяiться беi спецiального дозволу залишати мiсця проживання в вогнищах ураження Виходячи на вулицю, необхiдно захистити органи дихання та уникати дiлянок великого скупчення людей. При щоденному вологому прибираннi примiщень необхiдно використовувати дезiнфiкуючi засоби та заходи по знищенню перенощикiв iнфекцiйних захворювань (мишей, пацюкiв, блох, клiщiв тарганiв, блощицi i т.iн.). Перед вживанням iжi, необхiдно ретельно мити руки теплою водою i милом та дотримуватися правил особистоi i загальноi гiгiiни при харчуваннi Воду, використовувати тiльки з перевiрених джерел i пити тiльки пiсля кип'ятiння. Сирi овочi та фрукти пiсля миття обробляти кип'яченою водою, а хлiб прожарювати на вогнi або в духовцi. При утриманнi в помешканнi домашнiх тварин, спостерiгати за будь-якими ознаками захворювання, та своiчасно, при пiдозрi, звергатися до ветеринарних працiвникiв. Профiлактичнi заходи в епiдемiологiчному процесi повиннi бути направленi на пiдвищення стiйкостi населення до збудникiв iнфекцiй. Це досягаiться на державному рiвнi шляхом масовоi iмунiзацii запобiжною вакцинацiiю, введенням спецiальних сивороток.

Сприйнятливiсть до iнфекцiйних хвороб, як окремоi людини, так колективу, визначаiться: станом iмунiтету, вiком, соцiально-побутовими умовами, медико-санiтарним забезпеченням, рiвнем загальноi культури, рацiональний харчуванням, благоустроiм мiсць, знаннями та дотриманням основ гiгiiни та санiтарii.

Важко видiлити з всього сказаного найбiльш значимi чинники, що| визначають сприйнятливiсть населення до окремих iнфекцiйних захворювань, але з впевненiстю можна сказати, що iмунiтет - це одне з самих важливих та цiнних властивостей органiзму людини.

4. Вплив нiкотинноi залежностi на здатнiсть до учбовоi i предметноi дiяльностi

В останнi роки палiння цигарок перетворилося з явища в проблему. РЗi ' обговорюють на самих рiзноманiтних рiвнях, в самих широких колах. Вже вiдомо бiля 4000 хiмiчних речовин, якi входять в склад тютюнового диму. Бiльше 50 з них сприяi виникненню раку.

На газову фазу тютюнового диму приходиться майже 90 вiдсоткiв всiх речовин, самою токсичною з яких i чадний газ. Курцi щорiчно викурюють в атмосферу 720т. синильноi кислоти, 384000т. амiаку, 108000т. нiкотину, 600000т. дьогтю i понад 550000т. чадного газу та iнших складових тютюнового диму. В тютюновому димi знаходяться подразнюючi та канцерогеннi речовини, ароматичнi вуглеводнi (бензпiрен, бензатрацен), якi спричиняють рак, радiоактивнi речовини (полонiй-210, свинець-210, вiсмут- 210), отруйнi речовини (оксид вуглецю (чадний газ), амiак, синильна кислота) i одна з найбiльш сильних рослинних отрут - нiкотин, який дii на центральну та вегетативну нервовi системи.

В тютюнi, крiм нiкотину, i ще кiлька отруйних алкалоiдiв. Найважливiшi з них - норнiкотин, нiкотирин, тiкотеiн, нiкотимiн. Нiкотин, на вiдмiну вiд iнших алкалоiдiв, не маi жодних лiкарських властивостей, вiн, як i iншi алкалоiди, породжуi пристрасть до нього.

Курцi iдуть на ризик добровiльно, не курцi страждають поневолi. Тютюновий дим подразнюi у них очi, порушуi дихання, прискорюi ритм серця, пiдвищуi артерiальний тиск, викликаi головний бiль, кашель, першiння в горлi, нудоту, запаморочення, втрату апетиту, провокуi виникнення алергii, загострюi iснуючi захворювання i т. iн. Такий набiр, цiлком або частково, можна отримати, коли людина перебуваi в одному примiщеннi з курцями i не здогадуiться, навiть, про причину свого поганого самопочуття.

Переконати в цьому допоможуть деякi кiлькiснi показники вмiсту нiкотину i його токсичних похiдних у курцiв, пасивних курцiв i людей, що не палять.

Основний метаболiт нiкотину - це котинiн,за токсичними властивостями дуже близький до свого родича. У тих, хто викурюi в день 10 цигарок, в сиворотцi кровi знаходиться 137,7 мкг/л. котинiну, у курцiв , що викурюють в день 20 цигарок - вже 302 мкг/л. котинiну (у пасивних курцiв - 2,6 мкг/л.).

Оксид вуглецю, потрапляючи через легенi в кров, витiсняi кисень з гемоглобiну, встаi на його мiсце i утворюi карбоксигемоглобiн, що веде до ' перебоiв в кисневому постачаннi тканин органiзму. Середнiй вмiст карбоксигемоглобiну в кровi у курцiв - 4,3%, у не курцiв - 0,93%.

Ефект пасивного курiння проявляiться в збiльшеннi концентрацii нiкотину в сечi - в 3 рази, в кровi - в 3,5 рази, в слинi - в 40 разiв.

Таким чином, тютюновий дим не просто забруднюi атмосферне повiтря. Його необхiдно розглядати як отруйну речовину уповiльненоi дii, яку добровiльно споживають мiльйони курцiв.

Тютюн дii насамперед, на вегетативну нервову систему, яка регулюi найважливiшi функцii органiзму, наприклад, дiяльнiсть серця, функцiонування шлунково-кишкового тракту. Вегетативна нервова система складаiться з симпатичного i парасимпатичних вiддiлiв. Збудження симпатичного вiддiлу призводить до прискорення серцевих скорочень (тахiкардii), подразнення парасимпатичних нервiв - до iх сповiльнення (брадикардii).

Вегетативна нервова система регулюi найважливiшi функцii органiзму, дiючи через ендокриннi залози на внутрiшнi. По ходу Нервових стволiв симпатичнi й парасимпатичнi гiлки мають вузли - нервовi ганглii. Саме туi вiдбуваiться передавання нервових iмпульсiв за участю медiаторiв. У рiзних частинах вегетативноi нервовоi системи медiатори рiзнi за хiмiчним складом (ацетил-холiн i адреналiн). Токсична дiя нiкотину виявляiться, як раз, у нервових вузлах. Вона полягаi в тому, що нiкотин гальмуi передачу нервових iмпульсiв майже до блокування ганглiя, нервова клiтина позбавляiться здатностi сприймати нервовi iмпульси i передавати iх м'язам.

Тютюновий дим негативно впливаi на функцii центральноi нервовоi системи i ii вищого вiддiлу кори великих пiвкуль головного мозку. Цей вiддiл найбiльш чутливий до надлишку вуглекислого газу та дii iнших тютюнових отрут. Пiд впливом нiкотину виникають змiни кровоносних судин головного мозку. Втрачаiться iх еластичнiсть, стiнки насичуються холестерином i рiзними солями (вапнування), внаслiдок чого погiршуiться кровопостачання головного мозку, що також негативно впливаi на розумову дiяльнiсть.

Мозок людини, при напруженiй м'язовiй роботi, i м'язи постiйно вимагають припливу насиченоi киснем артерiальноi кровi. Ця потреба у робiтникiв-курцiв задовольняiться не повнiстю; тому у м'язах швидше розвиваiться втома. М'язова сила зменшуiться на 1,5%, координацiя рухiв знижуiться на 25%, настаi швидка втома.

Дослiджуючи вплив нiкотину на людей, японськi експерти виявили, що курiння щорiчно стаi причиною до 2% усiх автомобiльних аварiй, а французькi спецiалiсти прийшли до висновку, що ця цифра складаi 5%. При курiннi сльозовидiлення вiд тютюнового диму не тiльки вiдволiкаi увагу, але й знижуi гостроту зору, зменшуi прозорiсть автомобiльного скла, чим погiршуi видимiсть.

Викурювання тiльки однiii сигарети призводить до зниження поля зору, порушення кольорового вiдчуття i сприймання червоного i зеленого кольорiв, зорове сприйняття iнформацii приладiв на 20%, швидкiсть реакцii на 25%, та послаблення слуху в дiапазонi розмовноi мови. Курiння негативно впливаi на перебiг психiчних процесiв, що виражаiться у збiльшеннi часу реакцiй сприйняття iнформацii на 25%, порушеннi координацii рухiв i мислення.

Однi вважають, що курiння шкiдливою звичкою ,iншi вiдносяться до цього, як до хвороби. Плутаниця в поглядах на палiння виникаi в бiльшостi випадкiв тому, що воно iснуi в двох зовсiм рiзних клiнiчних видах: у виглядi звички до палiння i у виглядi тютюновоi залежностi. Як при звичцi так i при залежностi спостерiгаються зовсiм однаковi зовнiшнi атрибути - систематичнiсть курiння, постiйнiсть зростання числа викурених в день цигарок, приiмнiсть запаху тютюнового диму i т. iн. Рiзниця лише в тому, що у курцiв з тютюновою залежнiстю виникаi патологiчний, хворобливий потяг до курiння, а у курцiв зi звичкою, вiн не формуiться. РЖз 100 систематичних курцiв тiльки у 7 - звичка, решта 93 практично не в змозi самостiйно перервати свою залежнiсть до курiння

У курцiв з тютюновою залежнiстю тютюн залишаi в механiзмах пам'ятi, мислення, настроях, в обмiнних процесах органiзму глибокий слiд. Дослiдження показали, що тютюнова залежнiсть пiдтримуiться нiкотином, який вiдiграi вирiшальне значення в палiннi. Внаслiдок затяжок нiкотин попадаi в мозок. Кожна затяжка постачаi в кров вiд 0,05 мг до 0,15 мг нiкотину, i вже через 6-7 секунд вiн надходить в мозок. За 5 хвилин свого перебування там, нiкотин встигаi втрутитися в процеси регуляцii гомеостазу, пiдтримки внутрiшньоi рiвноваги в органiзмi.

Дiяння його двояке, В малих дозах нiкотин чинить стимулюючий ефект, в великих - седативний, заспокiйливий. В цей процес втягуються практично всi вiдомi науцi бiологiчно активнi системи. Кожний курець довiльно встановлюi собi пiдходящу, йому особисто, дозу нiкотину, зменшуючи або збiльшуючи кiлькiсть нiкотину в кровi. Для збереження iндивiдуального нiкотинного рiвня, курцi довiльно регулюють частоту курiння, глибину затягування диму, спiввiдношення повiтря з табачним димом, кiлькiсть затяжок, сорт цигарок. От чому цигарки з малим вмiстом нiкотину нiчого не дають заядлому курцю, вiн довiльно буде збiльшувати число цигарок, буде затягуватися легкими цигарками глибше i частiше.

Нiкотин чинить i периферичну дiю. У курцiв збiльшуiться рiвень адреналiну i норадреналiну в кровi, рiзко знижуiться концентрацiя iмуноглобулiнiв, лiпiдiв, беталiпопрогеiдiв. Курiння порушуi адаптацiю органiзму до змiни зовнiшнього середовища. Так курець стаi носiiм хвороби - тютюновоi залежностi.

На психiчному рiвнi змiни полягають в тому, що в головному мозку формуiться домiнанта патологiчного потягу до курiння. В нiй постiйно або перiодично проходять подумки. образнi або змiшанi нагадування про курiння, потiм спогад про нього i на кiнець - бажання закурити. Структура такого середовища складна, у кожного курця вона маi своi особливостi, тому i декiлька клiнiчних форм тютюновоi залежностi. У частини хворих домiнанта включаi в себе вегетативно-судиннi розлади: - уповiльнення пульсу, пониження артерiального тиску, головний бiль, сухiсть в ротi i т. iн. У iнших, на перший план виступаi невротичне розладнання : невiдв'язне бажання курити, роздратованiсть, напруга, безсоння, порушення концентрацii уваги переходить в гостре бажання закурити, i навiть до появи в ротi присмаку i запаху тютюнового диму. Таке вогнище починаi керувати поведiнкою особистостi, направляючи ii на пошуки цигарок (випрошування iх у незнайомих). З вище сказаного не важко помiтити, у тютюновоi залежностi зовнiшнi подiбнi ознаки з наркотичною та токсичною залежнiстю. Однак вони помiтно вiдрiзняються вiд них - в першу чергу вiдсутнiстю специфiчних змiн, i не призводять до деградацii особистостi.

Тютюнова залежнiсть - це досить самостiйне хворобливе розладнання. Для неi характерним i патологiчний потяг до палiння, причому на пiдсвiдомому рiвнi, на рiвнi психiчних процесiв - у виглядi локального вогнища збудження. Ця залежнiсть, як i звичка до палiння, призводить до тяжких тiлесних розладнань. Правда, з'являються вони не вiдразу, вони мовби розгорнутi в часi. Але достовiрно вже встановлений зв'язок курiнця з виникненням рака легенiв, хронiчних бронхiтiв, емфiземи легенiв, iшемiчноi хвороби серця, порушень мозкового кровообiгу, виразки шлунку i iн. У курцiв достовiрно почастiшали такi захворювання, як остеохондроз, рак сечового мiхура, гортанi, ротовоi порожнини, стравоходу, нирок. У курящих вагiтних жiнок почастiшали юродства плоду.

Загалом, в органiзмi людини немаi нi однiii системи, яка б не зазнавала впливу вiд тютюнового диму. Важко було б передбачити, що органiзм не вiдреагуi на таке грубе тручання будь-якою патологiiю, особливо в юному вiцi, коли органiзм ще розвиваiться. В молодому вiцi гальмуiться процес статевого дозрiвання, сповiльнюiться рiст, погiршуiться розвиток грудноi клiтки i мускулатури, шкiра втрачаi еластичнiсть i свiжiсть, рано з'являються зморшки. Молодi курцi вiдрiзняються блiдiстю шкiри не тiльки через спазми кровоносних судин, але й внаслiдок характерноi для нiкотино манii анемii (недокрiв'я).

У молодих курцiв набагато швидше, нiж у дорослих, розвиваiться так званий неврозо подiбний синдром, який виражаiться у постiйному головному болi, особливо при розумовiй працi, у швидкiй втомлюваностi та зниженнi працездатностi, в послабленнi пам'ятi та зниженнi концентрацii уваги в розладi сну, втратi апетиту i порушеннi статевоi дiяльностi.

При лiкуваннi курцiв виникаi багато труднощiв. В перiод вiдмiни курiння, бажання покурити рiзко зростаi. РЖ хоча бiльшiсть людей розумii шкiдливiсть звички, багато не витримують боротьби з своiми власними думками i бажаннями, i закурюють повторно. У деяких людей бажання куриш не приймаi гострих форм i досить швидко щезаi з пам'ятi, що залежить вiд тютюновоi залежностi, чи звички. Курiння, як правило, виникаi пiд виливом побутових та культурних традицiй. Звичка передаiться вiд батькiв до дiтей, але не на генному рiвнi - це фенотипова передача, тому про i iкаi хвилеподiбно; симптоми потягу до курiння змiнюються ремiсiями, а потiм знову виникають рецидиви. Досягти ремiсii вдаiться досить часго, але не завжди лiкування маi успiх. Проблема тютюновоi залежностi виявилася для людини досить складною, i медицина ii наскоком вирiшити не може. На сьогоднiшнiй день медицина пропонуi такий лiкувальний комплекс: замiнна медикаментозна терапiя, психотерапiя, рефлексотерапiя, психофармакотерапiя. В основi боротьби з курiнням повиннi бути профiлактичнi заходи. Дослiдження показують, що у частини населення пiдвищенi чинники ризику - власне курiння, i тютюнова залежнiсть. Серед цих чинникiв - i курiння батькiв, i пасивне курiння, i особливостi психiчних процесiв. iх вивчають окремо i сукупно, щоб створити iдиний узагальнюючий показник ризику, i закласти основи науковоi системи первинноi профiлактики курiння, стосовно до конкретних груп населення В майбутньому, коли будуть вивченi бiологiчнi механiзми, що лежать в основi кожного ризик-чинника, медицина зможе перейти до науково обТСрунтованоi профiлактики курiння. А потiм до корекцii тих систем, якi беруть участь в формуваннi звички до тютюновоi залежностi.

Це - реальне майбутнi профiлактичноi медицини. Але нинi i тiльки один конкретний i обмiркований шлях профiлактики: нiколи не пробувати курити тютюн, навiть один раз , навiть просто потримати в ротi тютюновий дим, тому що фiзична i психiчна залежнiсть може розвинутися вiд однiii - iдиноi цигарки. Ключовим моментом боротьби з курiнням i освiтянська робота, починаючи зi школи, де потрiбно не залякувати, а роз'яснювати про Шкiдливiсть.

Такi заходи проводяться в США, де широко використовуються засоби iнформацii, якi ставлять перед собою мегу: попередити курiння серед молодi i, шляхом переконання, припинити курiння тих, хто в змозi це зробити. Крiм того, в програмi США закладенi органiзацiйнi i законодавчi заходи: заборонено курiння в службових примiщеннях, створено Центри i Комiтети боротьби з курiнням, проводиться систематичний аналiз економiчних збиткiв, утворено Коалiцii, мета яких - створити некуряще суспiльство до 2000 року Конгресом США прийнято законодавчий акт, що регламентуi маркiрування рекламу цигарок, заборону реклам по радiо та телебаченню.

Пiсля публiкацiй даних про зв'язок курiннi цигарок з раком легенiв доля курцiв серед чоловiкiв в США знизилася з 51 до 37%, серед жiнок - з 33 до 29%. Цi цифри , однак, не вiдображають iстинноi картини, тому що значне розповсюдження отримали iншi форми курiння, без попона. В США. бiля .0 |млн. чоловiк почали жувати i нюхати тютюн,

Вместе с этим смотрят:

Анализ вредных и опасных факторов на примере деятельности реставраторов произведений Графики Всероссийского художественного научно-реставрационного центра имени академика И.Э. Грабаря

Анализ и улучшение условий труда в ремонтно-механическом цехе ОАО "Минский моторный завод"

Аттестация рабочего места на предприятии

Безопасность взрывных работ

Безопасность труда на производстве