Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

Змiст

1. Загальна характеристика старшого шкiльного вiку.

2. Проблема статево-рольовоi поведiнки особистостi та ii вивчення у сучаснiй психолого-педагогiчнiй лiтературi.

2.1ВаВа Пубертат та особливостi того, як вiн вiдбуваiться.

2.2ВаВа Комунiкативнi риси та стиль спiлкування юнакiв та дiвчат, специфiчнi вiдмiни у мiжособистих стосунках.

3. Експериментальне дослiдження статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв

3.1ВаВа Загальнi питання органiзацii дослiдження.

3.2ВаВа Методи та методики дослiдження.

3.2.1 Вивчення статево-рольових якостей. (ACL-шкала A.B.Heilbrun.)

3.2.2ВаВа Вивчення структури самосвiдомостi.(Столiн.)

3.2.3ВаВа Вивчення мотивацii афiлiацii (А. Меграбян).

3.2.4ВаВа Вивчення рiвня субтАЩiктивного контролю (Дж.Роттера).

3.2.5ВаВа Вивчення соцiального статусу-соцiометрiя.(Показники : iндексу експансивностi та соцiометричний iндекс.)

3.3 Програма циклу занять групи старшокласникiв якi мають проблеми статево-рольовоi поведiнки.

3.4 Результати дослiдження та iх аналiз.

Висновки.

Лiтература.

Додатки.

Вступ

Тема нашоi дипломноi роботи -тАЬСистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв. тАЭ.

Вибiр теми та ii актуальнiсть обумовленi як нашим особистим iнтересом до цiii проблеми, так i можливiстью використання отриманих результатiв в практичнiй дiяльностi психолога.

Актуальнiсть теми звтАЩязана з тим, що проблеми статево-рольовоi структури та статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв довгий час знаходилися на перефiрii психологiчних дослiджень. В той же самий час статево-рольовi творення виявляються стержневими та простромлюють собою усю структуру особистостi саме з ними повтАЩязано виникнення багатьох психосоматичних вiдхилень у поведiнки. Саме вони впливають на формування тАЬЯтАЭ- концепцii та на мiру адекватностi самооцiнки людини. А саме цi особистiснi особливостi багато у чому i найважливiшими для старшого шкiльного вiку i, саме у старшому шкiльному вiцi ми можемо допомогти iх адекватному формуванню.

Цю тему дослiджували Кон И.С., Исаев, Кочарян А.С., Каган, Козлов Н.И., С.В., Ковалев, Ю.Е. Альошина, И.В. Гребенников, Ф. Райс, Е.Г. Ейдемiллерта В.Юстiцкiс.

Найменш дослiдженi такi аспекти проблеми: взаiмовплив особливостей симптомокомплексу маскулинностi-фемiнiнностi та особистих якостей учнiв рiзноi статi та вiку; взаiмозвтАЩязок особливостей симптомокомплексу маскулинностi-фемiнiнностi та психосоматичних розладiв; можливостi та методи психологiчноi корекцii статева-рольовоi поведiнки.

Саме цим обумовлений вибiр обтАЩiкту та предмету самого дослiдження.

ОбтАЩiкт дослiдження : статева-рольова поведiнка.

Предмет дослiдження: можливостi психологiчноi корекцii статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв.

Мета дослiдження: вивчити особливостi ii психологiчноi корекцii за допомогою соцiально-психологiчного тренiнгу з елементами тренiнгу особистiсного зросту.

Гiпотеза дослiдження: Якщо роботу з формування адекватноi статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв будувати з урахуванням iхнiх особистiсних особливостей, то ця робота буде не тiльки бiльш ефективною, але й буде допомагати складанню бiльш сприятливого психологiчного клiмату учнiвського колективу.

Задачi дослiдження:

1. Вивчити психологiчнi особливостi старшого шкiльного вiку.

2. Вивчити сучасний стан аналiзу проблеми формування статево-рольових особливостей та статево-рольовоi поведiнки старшокласникiв в сучаснiй психолого-педагогiчнiй лiтературi.

3. Провести психодiагностичне тестування особистiсних особливостей та стилiв поведiнки учнiв старшого шкiльного вiку.

4. Розробити програму та провести цикл тренiнгових занять з формування адекватноi статево-рольовоi поведiнки та профiлактики проблем мiжособистiсного та самосприйнятя з учнями 10 класу НВК №116.

5. Провести повторне психодiаностичне тестування учнiв 10 класу та на цiй пiдставi зробити висновок, щодо ефективностi запропонованоi програми.

6. Розробити рекомендацii системи роботи шкiльного психолога з формування адекватноi статево-рольовоi поведiнки та стереотипiв школярiв.

Для перевiрки гiпотези та вирiшення поставлених задач були використанi такi методи та методики дослiдження: метод спостереження, метод iнтервтАЩю, методика вивчення симптомо-комплекса маскулiнностi- фемiнiнностi (ACL-шкала статево-рольових якостей A.B.Heilbrun ), методика вивчення структури самосвiдомостi.(Столiна), методика вивчення Локусу контролю.(УСК - Дж. Роттера ),вивчення соцiального статусу-соцiометрiя (iндекс експансiвностi та соцiометричний iндекс), вивчення мотивацii афiлiацii (А. Меграбян), методи математичноi статистики.

Наукова новизна та практична цiннiсть роботи визначаються вибором предмету дослiдження, наведенням рекомендацiй щодо системи роботи з формування адекватноi статево-рольовоi поведiнки учнiв та можливостями використання отриманих результатiв у практичнiй дiяльностi психолога закладу освiти.

Експеримент та апробацiя результатiв дослiдження були проведенi на базi НВК №116 Дзержинського району м.Харкова

Структура роботи: робота складаiться з вступу, двох теорiтичних та експериментальноi глав, висновкiв, списку використанноi лiтератури, 31примiрникiв, додаткiв.

1. Загальна характеристика старшого шкiльного вiку

У пiдлiткiв складаються двi, несхожi одна на одну, системи взаiмовiдносин:Одна iз дорослими, друга - iз однолiтками. Взаiмини iз ровесниками будуються як рiвно партнерськi, у той самий час, як iз дорослими: батьками, вчителями, залишаються не рiвноправними. Оскiльки спiлкування iз товаришами починаi приносити пiдлiтку бiльше користi, нiж iншi, у задоволеннi його актуальних iнтересiв та потреб, вiн починаi проводити бiльше часу iз ровесниками. В старшому пiдлiтковому вiцi у дiтей зустрiчаються три типа взаiмин, якi вiдрiзняються що за мiрою близькостi, за змiстом та за функцiями, якi вони виконують у життi. Зовнiшнi, епiзодичнi, дiловi контакти служать задоволенню сьогоденних iнтересiв та потреб, незаторкуючи глибоко особистiсть; спiлкування на рiвнi товариства допомагаi взаiмообмiну знаннями, вмiннями та навичками; установлюючи дружнi стосунки, пiдлiтки вирiшують вже питання особистого характеру. Рання юнiсть - це час коли настаi перехiд до дорослостi, першi риси якоi, зтАЩявляються у пiдлiткiв .

Разом iз тим у судженнях, мiркуваннях, що до свого майбутнього, ще наявнi риси властивi для несформованоi особистостi школи, вiдповiдно у цьому перiодi, вiдбуваiться становлення морального рiвня самосвiдомостi.

Для дiтей що, досягли юнацького вiку, завдяки випереджуючому розвитку iх iнтелекту, стають вiдкритими на обговорювання i розумiння багато якi питання. Юнакiв та дiвчат цi питання хвилюють не остiльки як теорiя, оскiльки тому що цi питання повтАЩязанi з iх власним моральним самовизначенням, повтАЩязаним з початком пори кохання та встановлення iнтимних взаiмин iз представниками протилежноi статi.

Серед тих моральних проблем, якi протягом тисячолiть хвилювали людей знаходяться проблеми добра i лиха, справедливостi та беззаконня, порядностi та безпринципностi. Пiдлiтки дорослiшають, а це зазначаi, що вони виробляють власнi критерii оцiнки особистiстю себе самоi i оточуючих ii людей та спрямування власного розвитку.

Бурхливi соцiальнi змiни, якi вiдбувалися за останнi кiлько десяткiв рокiв у свiтi та у нашоi краiнi та перетворювання, що вiдбуваються до сьогодення, власною логiкою вимушують молодь робити вибiр самостiйно, особисто орiiнтуючись у всьому та займати цiлком незалежнi позицii.

Сучаснi юнаки та дiвчата у своi психологii значно вiдрiзняються вiд молодi, що жила декiлькох десяткiв рокiв тому.

Само життя виробляi у бiльшостi юнацтва бiльш вiдкритий погляд на свiт, бiльш розгорнутий та реалiстичний погляд, що до поставлення на вирiшування бiльшостi проблем морально-етичного характеру, самостiйнiсть суджень, не виключая iз кола питань таких проблем: соцiально-полiтичнi, економiчнi, релiгiйнi, якi ранiш не розглядали як юнацькi. Наява у пiдлiтка, вже бiльш властивих для дорослих, iнтересiв спонукаi його до iнiцiативноi перебудови взаiмовiдносин iз оточуючими його людьми. Вiн сам починаi висувати пiдвищенi вимоги до себе та до дорослих i протестуi проти ставлення до нього як до маленького. Пiдлiток потребуi розширювання його прав вiдповiдно його обовтАЩязкам, якi пiдкреслюють дорослi. Як реакцiя на непорозумiння з боку дорослих людей,у пiдлiтка часто виникать рiзнi типи протесту, непiдкорення, неслухняностi, якi у крайньоi формi проявляються у вiдкритому виявi непокори, негативiзму. Важлива умова попередження i подолання конфлiктiв,коли вони вже виникли,- це перехiд дорослого на новий стиль спiлкування iз пiдлiтком, змiна ставлення до нього, як до дорослого,на противагу ставленню як до дитини. Що, окрiм iншого, означаi передачу вiдповiдальностi у цiлокупноi мiрi за власнi вчинки та надання можливостi вiльно дiяти.

Полiпшенню мiж особистих взаiмин сприяi спроба встановити довiрливi, дружнi та взаiмоповажливi вiдносини мiж пiдлiтком та дорослими i ровесниками. Виникають ще до пiдлiткового вiку i продовжуються у ранньому юнацтвi окремi,вiдносно незалежнi, взаiмини дiтей та дорослих,дiтей iз однолiтками. Вiдносини iз ровесниками, у свою чергу, розподiляються на дружнi та приятельки, взаiмини iз дорослими на особистi та дiловi. Система взаiмин у ранньоi юностi стаi сложнiйшою, нiж вона була у пiдлiтковому вiцi. У цiii системi взаiмин старшокласники починають грати багато ролей соцiального плану.

Мiжособисте спiлкування в юностi забираi ще бiльше часу, гiж у пiдлiтковому вiцi, причому бiльша частина часу, витрачаiться на спiлкування iз однолiтками. Визнанням та повагою у юнакiв та дiвчат користуються такi ровесники. Якi доводяться iм близькими друзями, з iншими пiдтримуються тiльки приятельськi стосунки. Особливою повагою користуються такi юнаки та дiвчата, якi самi уважно, ТА ПО ДОБРОМУ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ЛЮДЕЙ. Рiзноманiтнi стосунки до яких включаються молодi чоловiки та жiнки, втрачають свiй безпосереднiй характер та перетворяться у такi, якi бiльш подiбнi до стосункiв мi дорослими.

Такi особистi рис як чуйнiсть, стриманiсть, доброзичливiсть, поступливiсть добре почуття гумору сприяють тосу щоб бути прийнятим у середовище ровесникiв. Цi юнаки та дiвчата звичайно упевненi у собi,завжди бiльш природно тримаються, енергiйнi, активнi, належить до числа лiдерiв, допомагають своiм друзям у рiзноманiтних справах. Соцiально-психологiчно iзольованими,виявляються, напроти - скутi, невпевненi у собi, знервованi, невпевненi у собi, замкненi; такi однолiтки викликають негативне ставлення до себе. Ее користуються повагою i така, якi власну увагу та iнтереси спрямовують виключно на себе, якi нетактовнi, брутальнi та байдужi до оточуючих iх людей

Найважливiшим особистим надбанням юнацького вiку i оволодiння моральними нормами. ЗтАЩявляiться потреба у близькому другi, виникають особливi вимоги до дружнiх взаiмин: взаiмна щирiсть, порозумiннi, чуйнiсть, вмiння тримати у таiмницi iнформацiю щодо особистого життя друзiв. РДдинство цiннiсних орiiнтирiв, тАЬспорiдненнiсть душтАЭ стаi все бiльш значущою особливiстю,визначаючою взаiмини пiдлiткiв.

РЖнфантiсть не властива для сучасноi молодi, iй не властивi нi дитяча наявнiсть,нi пiдлiтковий негативiзм, iй навпаки властивий бiльш тверезий погляд на життя, набагато бiльша незалежнiсть та самостiйнiсть на вiдмiну вiд юнакiв та дiвчат живших десять- тридцать рокiв тому.

Справедливiсть молодiжжю сучасною сприймаiться не так, як вона сприймаiться дiтьми : тАЬсправедливiсть- це коли усiм однаковотАЭ. Юнаки та дiвчата сьогоденнiстi сприймають принцип справедливiстi ближче до такоi трактовки: тАЬВiд кожного по здiбностям,кожному-по його працi та його реальному вкладу у спiльний добробут. тАЭНабагато глибше сприймаiться та розумiiться принцип порядностi Для молодi вiн, з одного боку овiян романтикою,а з iншого обгрунтован цiлком на реальних позицiях, коли засновуючись на ньому оцiнюються дii та вчинки людей: батькiв, вчителiв,товарищей та друзiв. Особливо цiлокупно цей принцип виявляi себе у ставленнi старшокласникiв до батькiв та вчителiв. На вiдмiну вiд молодших пiдлiткiв, старшокласники бiльш обтАЩiктивнi i поважливi у ставленнi до дорослих.

На закiнчення школи бiльша частина юнакiв та дiвчат являють собою людин, що практично сформованi морально, мають зрiлу життiву позицiю, побудовану на моральних принципах, яка на рiвнi iз здiбностями, мотивами та рисами характеру являi iз себе чотверте найважливiшеновоутворення дитинства, iз числа особистих.

Поряд iз запитаннями моралi, свiтогляд людини включаi до себе:социально-полiтичнi, екологiчнi, науковi,культурнi, релегiйнi та iншi стiйкi погляди. Особливiсть юнацького життя у тому, що саме на нього випадаi активний процес установлення свiтогляду. До закiнчення школи ми маiмо справу iз людиною, свiтогляд якоi бiльш-менш визначився iз поглядами хоча б i не повнiстю та остаточно, але бiльшою мiрою сформованими та стiйкими.

Свiтогляд сучасноi молодi формуiться пiд впливом багатьох рiзноманiтних, на рiзний лад аргументованих, маючих сильнi та слабаки сторони погляди, серед яких немаi нi абсолютно iстинних,нi цiлковито невiрних. Такi умови социально-полiтичного оточення мають як позитивнi, так i негативнi аспекти впливу на структуру тАЬЯ-образутАЭ.

Позитивний вплив полягаi у тому, що вiдсутнiсть iдиного та однозначного орiiнтира спонукаi юнакiв та дiвчат до самостiйностi думок, суджень та прийняття власних рiшень, сприяi вмiнню вiдокремлювати власнi цiлi вiд навтАЩязаних оточенням. Таке становище допомагаi прискореному розвитку та перетворенню юнакiв та дiвчат у зрiлих особистостей, що мають власнi погляди та сдiбгi iх вiдстоювати i аргументувати. Але, з iншого боку, подiбна ситуацiя (соцiально-полiтичнi обставини) у суспiльствi веде до прискореного подiлення людей на групи, якi вiдрiзняються, притому суттiво, одна вiд одноi на рiвень соцiальноi та моральноi зрiлостi, на свiтогляд; веде до отставання одних та прискореного розвитку iнших.

Пiд впливом бурхливого розвитку риночних вiдносин поняття тАЬекономiчний свiтоглядтАЭ на рiвних засадах iз iншими увiйшло до налего життя. Але,оскiльки, штучно створене, ранiше госодствуючею, iдеологiiю протиставлення економiчного та культурного життя сохраняiться у свiдомостi до сьогодення (чому сприяють нецивiлiзованi способи ведення ринку), остiльки деякi юнаки та дiвчата, що мають схильнiсть до занять рiзноманiтними видами мистецтва мають, нажаль негативнi установки, що до економiчних наук, до як до нiбито не заслуговуючи на увагу. Навпаки, економiчнi знання iнодi одержують малоосвiченi люди, якi до всього мають прагматичний пiдхiд, чого, зростаi несхожiсть помiж рiзними верствами молодi.

У ходi дослiджень, проведених Т.В.Снегiрьовой, були виявленнi такi шiсть типiв цiнностно-часовоi структури тАЬЯ-концепцiiтАЭ, що являють собою iндивiдуальну своiрiднiсть самовизгаченя особистостi у ранньому вiцi та, що вiдбувають у собi спiввiдношення минулого, теперiшнього та майбутнього тАЬЯтАЭ:

1. Усi три тАЬЯтАЭ приiмственно повтАЩязанi одне з одним та у рiвноi мiрi вiдповiдають iдеальному тАЬЯтАЭ.Це субтАЩiктивна гармонiчна уява людини про себе.

2. Наявне тАЬЯтАЭ у бiльшоi мiрi прагне до майбутнього, нiж до минулого тАЬЯтАЭ. Минуле уявляiться зовсiм чужим та ставлення до нього завжди критичне. Наявне тАЬЯтАЭ виступаi як нова,бiльш досконала ступень у самовизначеннi особистостi

3. Майбутнi тАЬЯтАЭ вiдiрвано вiд теперiшнього. Усi три пори iснування тАЬЯтАЭ сприймаються як абсолютно розмежованi та рiзнi. До iдеального тАЬЯтАЭ вiдповiдаi тiльки тАЬЯтАЭ майбутнi.

4. РЖдеальне тАЬЯтАЭ не включено нi до сучасного, нi до минулого -, нi до майбутнього тАЬЯтАЭ, воно iзольовано вiд них та не приймаi участi у розвитку особистостi.

5. Минуле та наявне тАЬЯтАЭ приiмственно повтАЩязати одне з одним. РЖнший полюс,вiдмiнний вiд них, створюють майбутнi та iдеальне тАЬЯтАЭ, також повтАЩязанi одне з одним. Людинi, що маi таку структуру тАЬЯтАЭ властива низька самооцiнка та вiдсутнiсть звички шукати засоби зблизити минуле та теперишнi тАЬЯтАЭ iз iдеальним та майбутнiм тАЬЯтАЭ.

6. Наявне тАЬЯтАЭ зовсiм випадаi iз процесу розвитку особистостi. Воно вiдiрвано вiд минулого та немаi з втАЩязiв iз майбутнiм, не вiдповiдаi до iдеального тАЬЯтАЭ.

Виявляiться, що у ранньому юнацькому вiцi найбiльш розповсюдженими буваi другий iз перелiчених варiантiв. Певна тАЬЯтАЭ-концепцiя найбiльш вiдповiдаi юнацькаi вiковоi нормi: наявне тАЬЯтАЭ бiльш прагне до майбутнього, нiж до минулого. Критичнiсть до минулого дитинства тут супроводжуiться стримано-високою самооцiнкою та спрямованiстю життiвих перспектив на майбутнi.

На другому мiсцi по частотi зустрiчаiмих стоiть перший варiант:

Усi три тАЬЯтАЭ сприймаються гармонiчно та рiвно вiдповiдають iдеальному тАЬЯтАЭ. На третьiм мiсцi у цьому вiцi стоiть, вiдповiдно, трерiй варiант.

РЖншi сполучення тАЬЯтАЭ-образiв являють для юнацького вiку скорiш виняток i можуть бути розглянутi як вiковi психологiчнi аномалii.

Дослiдження Снiгiрьовоi вказують на наявнiсть тенденцii, характерноi для ранньоi юностi: сполучення критичного ставлення до себе у минулому та спрямованiсть на майбутнi. Разом iз цим маi пiдтвердження висновок , зроблений на початку, при порiвняннi вiкових перiодiв - пiдлiткового та юнацького - про часткову гармонiзацiю стану особистостi у ранньому юнацькому вiцi на порiвняння iз пiдлiтковим вiком. Значно полiпшуються вiд пiдлiткового до юнацького вiку багато якi iншi особистi якостi. Усе ж таки остаточного формування особистостi у цей перiод не вiдбуваiться Потрясiння цього вiку нi менш складнi, нiж пiдлiтковi кризи, проте вони iншi за своiю якiстю та повтАЩязанi iз труднощами самовизначення: тАЬяким менi бути?тАЭ

У ранньому юнацькому вiцi у багатьох вiдзначаiться пiдвищена невротичнiсть. Цей вiк-вiк спецiфичних контрастiв, якi характеризують, як внутрiшнiй свiт людини, так i коло його мiж особистих взаiмовiдносин. У юнацькому вiкi бiльш, нiж у iншi перiоди життя, зустрiчаються акцентуйованi типи характеру, спостерiгаються швидкi несподiванi та частi переходи вiд одного до iншого настрою, вiд радостi до смутку, вiд веселощiв до нудьги, вiд ейфорii до зневiртАЩя. Юнаки та дiвчата схильнi до емоцiйностi, iмпульсивних дiй,образливi, схильнi до категоричностi у поглядах на життя, до недостатньо продуманих вчинкiв.

Психологи пiдкреслюють деякi характернi риси старших школярiв. Наприклад Р.С. Нiмов видiляi наступнi основнi риси([ 1;с.244]) :

РЖнтелектуальна зрiлiсть, включаючи, нравствiнну та свiтоглядну, здiбнiсть старших школярiв ставити та вирiшувати життiвi задачи. Цю здiбнiсть багато хто з них пiдтвердив на практицi.

Значнi також особистi вiдмiни старшокласникiв, причому на сьогоднiшнiй день, спостерiгаiться тенденцiя до зростання цих вiдмiн, оскiльки вона повтАЩязана iз диференцiацiiю учбових програм, учбових закладiв, вiдносно бiльшим вибором щодо учбових предметiв. Необхiдно вiдзначити, що iндивiдуальнi особливостi обумовленi соцiальним оточенням та рiзними заходами виховання у сiмтАЩi та в учбових закладах, а вiдповiдно сам старшокласник та його вихователi встановлюють рiзнi еталони, у порiвняннi iз якими, розглядають та оцiнюють досягнення у рiзноманiтних колах дiяльностi та розвитку особистих якостей. Старшi школярi, незалежно вiд iх особистих здiбностей, як правило, вже знають, розумiють та додержуються означених iх оточенням, норм моралi.

РЗх моральна свiдомiсть досягаi достатньо високого рiвня зрiлостi, диференцiацii та стабiльностi при виражених iндивiдуальних вiдмiнах у змiстi цiх норм моралi, яких вони дотримуються. Цi норми мають сложну iндивiдуальну структуру та спiввiдносяться до усiх основних видiв спiлкування та дiяльностi.

Бiльшiсть старшокласникiв самовизначаються, щодо вибiру фаху до закiнчення школи. В них складаiться професiональна перевага, яка всеж не завжди визначаi кiнцевий вибiр професii. РЖндивiдуальнi вiдмiни тут когут бути дуже значнi. Так деякi дiти вже на при кiнцi пiдлiткового вiку знають ким вони стануть, тодi як iншi не роблять цього остаточного вилiну навiдь тодi як фактична=о вже придбали професiональну освiту та робоче мiсце.

У ранньому юнацькому вiцi завершуiться формування соцiальних настанов, до того ж воно (формування) торкаiться жо усiх компонентiв настанов: когнiтивного, емоцiйного,поведiнного. Хоч, перiод ранньоi юностi характеризуiться великими протирiччями, внутрiшньою суперечнiстю та змiннiстю багатьох соцiальних установлень.

У юнакiв та дiвчат можна виявити такi акцентуацii характеру, якi не можнi зустрiти нi в якому iншому вiцi, до того мiж окремими рисами характеру та iх про явленнями може бути багато супереченнь, що вирiвнюються на при кiнцi перiоду кризи ранньоi юностi. У цьому вiкi школярам властива пiдвищена увага до внутрiшнього свiту людини, вiдзначаiться вiкова iнтровертiрованiсть. Юнаки та дiвчата вiдчувають, що iх особисто турбують такi теми як: вiдчужування, вiдокремленiсть, власна потреба у iнших людях та бажання бути потрiбним iншим, терпимiсть та категоричнiсть та iншi моменти мiж особистих взаiмин.

У юнацькому вiкi часто зустрiчаються почуття самотностi, яке, як думаi Е.Фромм, коли воно загострене та продовжене, та не зникаi iз переходому новий вiковий перiод, то може привести до зруйнування психiки тАЬтакже як фiзичний голод до смертi, моральна самотнiсть також незтерпна, як фiзична; бiльше того, фiзична самотнiсть стаi незносною тiлькi коли вона супроводжуiться i самотнiстю морального. На щастя це почуття нi i у юнацькому вiцi стабiльним. Якщо установленi довiра та повага у мiжособистих стосунках з оточуючими людьми воно швидко зникаi.

Раннiй юнацький вiк- це пора першоi любовi, виникнення iнтимних емоцiйних стосункiв мiж юнаками та дiвчатами. У стосунках, про якi, йде мова, формуються особистi якостi : вiрностi, привтАЩязаностi, вiдповiдальностi за долю коханоi, близькоi людини. Разом iз загальними нравственими установами цi якостi народжують визначену iндивiдуальну вiдповiдь на питання тАЬЯким менi бути?тАЭ

До новостворенньцього вiку належать такi як:

1) завершуiться формування абстрактно- логiчного мислення, яке стаi основою для формування наукового свiтогляду;

2) формуiться система знань та вмiнь, лежачих в основi оволодiння майбутньою професiiю;ф

3) завершення формування свiдомостi;

4) формуiться система особистих цiнностних орiiнтирiв;

5) iдеалiв та переконань;

6) мрii як своiрiдного плану на майбутнi;

2. Вивчення проблеми формування статева-рольовоi поведiнки та мiж особистих стосункiв старшокласникiв у сучаснiй психолого-педагогiчноi лiтературi

2.1 Пубертат та особливостi того, як вiн вiдбуваiться

пубертат особистiсть спiлкування самосвiдомiсть

Статеве дозрiваннi- центральний психофiзiологiчний процес пiдлiткового та юнацького вiку. Його спецiфичними функцiональними ознаками i менархе у дiвчат та еякулярхе у юнакiв. Середнiй вiк менархе маi коливання зараз у рiзних краiнах та середовищах вiд 12,4 до 14,4 рокiв, а вiк еякулярхе- вiд 13,4 до 14 рокiв. У основi статевого дозрiвання лежать гормональнi змiни, якi тягнуть iз собою змiни у будовi тiла, у соцiальноi поведiнцi, зацiкавленнях та самосвiдомiсть.

Проте термiн початку та завершення пубертата, равно як i форми його вiдбування, дуже iндивiдуальнi. Почасти це обумовлено бiологiчно. Однак, статева конституцiя безпосередньо впливаi тiлькi на фiзiологiчнi потенцii iндивiда. Характер його сексуально-еротичних хвилюваннь та привтАЩязаностей (вибiр обтАЩiкта, спiввiдношення нiжнiстi та чуйнiстi, продовжиностi та сили привтАЩязанiсть), визначаiться не статевого конституцiiю, а вихованням особистих якостей та соцiальними умовами розвитку особистостi.

Дуже важлива також , субтАЩiктивна сторона справи: як сам пiдлiток сприймаi , переживаi та оцiнюi пубертатнi подii - менархе, ночнi полюцii, змiни у будовi тiла, наскiльки вiн готов до них психiчно викликають цi змiни iспуг, чи радiсть та iнше. Це залежить вiд соцiальних умов розвитку, включаючи статеву освiту, також i вiд iндивiдуальних особливостей пiдлiтка. Нажаль, цi фактори, насамперед у юнакiв, мало вивченi. Проте, якщо не враховувати самосвiдомiсть, обтАЩiктивнi данi про фiзичну та сексуальну поведiнку пiдлiткiв позбавленi реального психологiчного змiсту та часто iнтерпрiтуються свавiльно.

Педагогiв дуже цiкавять вiковi норми статевоi поведiнки: коли дитина починаi iнтересоватися питаннями статi, коли вона уперше закохуiться, коли пiдлiток, чи юноша (дiвчина) уперше вступають у статевий звтАЩязок та iнше. Загальноi вiдповiдi на це питання не маi та бути не може. Вже не говорючи, про те, що одна i таж подiя (наприклад, поцiлунок) може мати у рiзному вiцi цiлком неподiбний психологiчний змiст, статистичнi норми статевоi поведiнки не однаковi у рiзних соцiальних групах.

Урбанiзацiя, акселiрацiя, науково-технiчна революцiя, ускладнення процесiв виховання, бiльша, нiж у минулому автономiя пiдлiткiв та юнацтва вiд ботькiв, жiноче рiвноправii, бiльш доступна iнформацiя по питанням статевого життя та наява ефективних контрацептивiв сприяiбiльш ранньому початку статевого життя та лiбералiзацii статевоi моралi. Цi зрушення помiчаються повсюди, де проводяться систематичнi дослiдження([3], с.215).

Данi дослiдженнь С.И.Голода показали, що з 500 студентiв, опитанних у 1971 роцi почали статеве життя до 16 рокiв тАУ 11,7 чоловiкiв та 3,7% жiнок, мiж 16 та 18 роками 33,2% чоловiкiв та 15,9% жiнок.

По данним естоньских вчених (О.Тавiт та Х.Кадасктiк, 1980р.) до 14 рокiв перший статевий звтАЩязок пережили 1,5 % хлопчикiв та 0,4% дiвчат, в 14-15 рокiв вiдповiдно- 4,4% та 1,1% у 16-17 рокiв- 21,8% та 11,1% у 17-19 рокiв вiдповiдно-34,8% та 34,6%. Головним мотивом зближення хлопчаки називають наперед усього допитливiсть (його називали 45% чоловiкiв, переживших цю подiю у 15 рокiв- перша група та 51% у 16-17 рокiв- це друга група), потiм вказували на мотив кохання ( 15% у першоi групi та 20,5%- у другоi) та наполягання партнера ( вiдповiдно 15,5% та 19,2%). Жiнки посилаються на допитливiсть рiже (12,5-13% по тим же групам), на першому мiстi у них стоiть кохання (25 та 42,6%) на другому- наполегливiсть партнера( 255 та 21%). Окрiм того, жiнки, почавшиi статеве життя до 15 рокiв, часто посилаються на економiчну необхiднiсть(25%), а чоловiки- на фiзiчну(5% упершоi групi; 16,4% - у другоi; 21,3% серед тих, хто почав статеве життя у 18-21 рiк).

Вiк початку статевого життя та iiрархiя, мотивiв у школярiв дуже рiзнi. Але iх сексуальна поведiнка, автономна вiд матрiмонiальних планiв та намерiв, та сприймаiться переважно у комплексi любовно-романтичних та гедонiстичних цiнностей. Анiж молодше пiдлiток на мить свого першого статевого контакту, тим меньше цiй звтАЩязок мотивуiться коханням, тим бiльш у ньому випадкового, сiтуативного.

Зводити усi, повтАЩязанi iз цим, проблеми та iндивiдуальнi вiдмiни до питаннь моралi- буде дуже спрощенною точкою зору. Як показують дослiдження Г.Айзенка ( 1970), стиль статевого життя чимало залежить вiд типа особистостi. Екстраверти ранiш, нiж iнтроверти, починають статеве життя, вони мають сексуальнi контакти частiше, iз бiльшим числом партнерiв та у бiльш рiзноманiтних за формою контактах; екстраверти додають переважне значення еротичноi грi, скорiш звикають до сексуальних стимулiв i тому бiльш орiiнтовани на змiну партнерiв, ситуацiй i т.п. Екстравертам легше зближатися iз особами протилежноi статi, вони бiльш гедонiстичнi, одержують бiльш задоволення та радiстi вiд власноi сексуальнiстi та не вiдчувають у звтАЩязку iзнею тривоги та сумндву. Стриманi та iнертнi, iнтроверти схильнi до бiльш iндивiдуалiзованих, витончених та стiйких стосункiв, що багато у чому, повтАЩязано iз iх псиiологiчними проблемами та труднощами. Психотики вiдрiзняються високою статевою збудженiсттю, не визнають соцiальних та моральних табу, проте вони рiдко бувають задоволенi своiм статевим життям, серед них не виняткова схильнiсть до девиантноi поведiнки, включаючи груповий секс, iх настанови вiдрiзняються грубою бiологiзацiiю статевоi ролi (насамперед власноi)у протилежнiсть тАЬiнтровертнимтАЭ-романтичним цiнностям. Невротики часто мають сильну сексуальну тягу, але не спроможнi задовольнити ii через, ще сильнiши за неi, почуття провини або тривоги з приваду статевого життя, а також через труднощi у спiлкуваннi. Сексуальнiсть, часто, здаiться невротикам небезпечною та огидною, а власна тяга ненормальною. У них, на фонi такого ставлення до ролi статi у iхньому життi, не i виключенням психосексуальнi проблеми.

Зацiкавленiсть дитини, щодо ританнь статiвого життя, виникаi заздолегiдь до початку ii статеваго дозрiвання. Цей iнтерес, спочатку повтАЩязаний iз еротичними хвилюваннями та зтАЩявляiться як прояв звичайноi допитливiстi: дитина бажаi знати, що iз себе уявляi та сфера

Життя, яку дорослi так старанно вiд неi приховують. У перехiдному вiцi iнтерес до питаннь статi стаi напруженим та особистим. До тогож, багато що залежить вiд виховання.

На вiдмiну вiд античноi Грецii, iз ii культом тiла людини, традицiйна християнська мораль вважаi будь-якi телеснi прояви низькими та неприпустнимими. Проте людина здобуваi вiд органiв свого тiла рiзноманiтнi вiдчуття, ii iз раннього дитинства навчають не виказувати уваги щодо них та нi в якому разi не розмовляти про цi тАЬнепристойнi речiтАЭ.

Такi стерiотипи масовоi свiдомiстi ведуть молодь до уяви про своi тiло, як про щось непристойне; про те що телеснi вiдчуття зачислюються до компетенцii лiкаря: якщо ти вiдчуваешь якийсь свiй орган-це ознака захворювання. Тим часом, для людини дуже важливi позитивнiемоцii, якi вона получаi вiд свого тiла. Наприклад, спортсмен набуваi фiзичне задоволення вiд зугрiтих , добро тренованих мтАЩязiв i це самовiдчуття- бiльш важливий психологiчний стимул, нiж абстрактноя тАЬдбайливiсть про здоровтАЩiтАЭ.

Незажаючi на такi негативнi наслiдни, стереотипи масовоi свiдомостi, вельми могутнi. Насамперед сувороi цензурi пiдлягаi нагота та усе, що повтАЩязано iз сферою статi.

Н.В.Козлов у своii книжцi тАЬЯк ставитися до себе та до людей.тАЭ Порушуi питання про те, як та iз допомогою чого, можно квалiфiкувати будьщо,як нравствене та безнравствене. Ця задача не абстрактно-теорiтична, а навпаки життiва, iз якою ми зустрiчаiмося багато разiв на дню. Автор подмiчаi якi саме критерii, вельми тАЬспрощенiтАЭ, i найросповсюдженими, от основнi з них:

- Нравствено те, що тАЬвважаю моральним ятАЭ .-Таким чином, iндивiд орiiнтуiться на егоцентричну позицiю, у наслiдок чого, мiркуi таким чином: тАЬЯкщо мене таким чином виховали i тому я сприймаю щось нормальним, припустимим, виходить це i i норма, яку я завжди буду зхвалювати. А те, що я вважаю за потворнiсть та неподобнiсть, буде мене завжди обурювати i, як про мене, варте тiльки осудження та викорiнювання.тАЭ Це- iндивiдуальна мораль, у даному випадку у достатньо категоричному та агресивному варiантi. Який i i , нажаль, найрозповсюдженiший.

- Нравствено те, що тАЬофiцiйно проголошуiтьсятАЭ. Те, чому, зобовтАЩязанi вчити у школi, про що пишуть у газетах та, iнодi iз пафосом тАУбатьки у цiлях виховання. Це- офiцiйна мораль. Яко створюiться офiцiйними органами. Нажаль, такий пiдхiд, не завжди урозумiлий та нравственно виправданний.

- Крiм того зовсiм iзольований вiд дiйсного життя,-тАЬпогляд бiльшостiтАЭ. Суспiльна мораль, як правило - це розумний компромiс мiж iдеалом та життям. Це могутня сила, то саме вона, частiше за усе, дорiвнюiться та сприймаiться як саме Мораль, а фактично лише те , що -тАЬробить бiльшистьтАЭ. У цьому випадку iндивiд орiiнтуiться нi на те ,що отточення подаi як мораль на словах, а на поведiнку тАЬсусiдатАЭ, на вчинки якi насправдi характернi для людей даного середовища. Це норови, звичаi, якi ми вбираiмо в себе iз самого дитинства та якi, нажаль, або на щастя для нас закладають нашi моральнi норми.

- Нравствено те, що тАЬробить людину здоровою та щасливою, не заподiюючи суттiвоi шкоди iншимтАЭ,- потребуi додатку та уточнюваннь. Наприклад, очевидно, якщо моi вчинки заторкнули не мене одного, то i потреба зважати увагу що до iнтересiв iншого. Якщо це торкаiться не тiльки двох, тодi треба враховувати iнтереси оточуючих людей. Також нiкому не варто називати непотрiбним усе, що виходить за звичнi та жорсткi рамки, властивi його особистому сприйняттю дiйсностi, виказувати агресiю та клеiти ярлики.

2.2 Комунiкативнi риси та стиль спiлкування юнакiв та дiвчат, специфiчнi вiдмiнi у мiжособистих стосунках

Психологiя спiскування у пiдлiмковаму вiцi будуiться на основi суперечностi двох потреб: обособлювання (приватизацii) та афiляцii тАУ потреби на лежата до групи, бути уключеним до суспiльностi.

Вiдокремлдваннi, частiш за все виявляi себе у емансiпацii вiд контролю старших. Проте, воно дii i у стосунках мiж однолiтками. Посилюiться потреба не тiльки у соцiальной але i у простiрiнньоi вiдокремленiстi, терiторiальноi автономii, у недоторканiстi особистого простiру. тАЭЯк тiльки у мене зтАЩявилася своя кiмната, у мене зтАЩявилося власне внутрiшнi життя,-пише Анатоль Франс.-Я здобув можливiсть мислити та розтмiрковувати. Ця кiмната була для мене iдиною, та непорявняною. Вона вiдокремлювала мене вiд всесвiту, але я у неi здобував всесвiт, усе водночас.тАЭ

У перехiдному вiцi змiнюiться уява про такi поняття, як тАЬсамотнiстьтАЭ та тАЬвiдокремленнiстьтАЭ.

Дiти звичпайно трактують цi поняття як деякий фiзичний стан (тАЬнемаi нiкого навколотАЭ), пiдлiтки ж наповнюють цi слова вже психологичним змiстом, надаючи iм не тiльки негативну, а вже i позитивну забарвленiсть.

Англiйський психолог Джон Коулмен (1974р.) пропонував хлопчикам та дiвчаткам 11-13 рокiв та 15- 17 рокiв дописати незакiнченi фрази: тАЬКоли навколо немаi нiкоготАжтАЭ та тАЬ Якщо людина однатАжтАЭ.РЗх вiдповiдi потiм класифiкували на позитивнi (наприклад: тАЬКоли навколо нiкого немаi, я щасливий, тому що, могу робити що завгодно.тАЭ) та негативнi ( наприклад: тАЬКоли людина одна, вона починаi нервувати.тАЭ). Виявилося, що вiд пiдлiткового вiку до юнацького число позитивних вiдповiдей росте, ав негативних-зменшуеться.

Що самостiйнiша, цiлiспрямованiша тасамодостатня людина, тим сильнiша в неi потреба бути на самотi. Самотнiсть стаi необхiдною та навiть приiмною, як тимчасовий стан але вона може бути сприйнята i iнакше що залежить вiд внутрiшнього настрiю.

Окрiм спокiйного, умiротворенного вiдокремлювання, iснуi болiсна та тяжка самотнiсть- туга, нестерпне субтАЩiктивне вiдчуття духовноi та душевноi iзоляцii, непорозумiлостi, стан незадоволенностi потреб у спiлкуваннi, у людськоi близькостi.

Як показують данi закордонних масових опитувань (Т.Бренкан, 1980р., РД.Остров та Д.Оффер,1980р.) та клiнiчних дослiдженнь, пiдлiтки та молодi значно частiше почувають себе самотнiми та незрозумiлими для iнших, нiж люди старшого вiку.

Почуття самотнiстi та неприйнятiстi, повтАЩязано iз вiковими труднощами становлiння особистостi. Це почуття народжуi у пiдлiткiв нестерпну спрагу до спiлкування i групування з ровесниками. У спiльнотi з якими вони знаходять, чи мають надiю знайти те, у чому iм вiдмовлено серед дорослих: невимушенiсть, спонтаннiсть, емоцiйне тепло, порятунок вiд нудьги, визнання власноi значущостi.

За подiбнiстю зовнiшнiх контурiв соцiальноi поведiнки, рiзноманiтнi та iндивiдуальнi глибиннi мотиви, що переховуються за юнацькою потребою у афiлiацii. Один шукаi у суспiльствi ровесникiв пiдтримки самоповаги, визнання своii людськоi цiнностi. РЖншому важливе почуття iмоцiйноi причетнiстi, спiльнностi з групою. Третьому потрiбна недостаюча iнформацiя та комуникативнi навички. Четвертий задовольняi потребу властуватита командувати iншимиж. Побiльшостi усi цi мотиви переснувають один одного та неусвiдомлюються.

Слiд означити, що ко

Вместе с этим смотрят:

Акцентуации характера

Анализ воздействия жизненного сценария студентов на их эмоциональную сферу

Анализ инструментария психосоциального сопровождения молодой семьи

Анализ особенностей восприятия инфразвуковых колебаний психикой человека

Анализ особенностей проявления тревожности женщин в период материнства