РЖсторiя виникнення та розвитку масажу

РЖСТОРРЖЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МАСАЖУ

Хвороби хребта - цiлком звичайне явище в сучасному свiтi. Вiд них страждаi практично кожен другий, хто живе на Землi.Навiть у благополучнiй РДвропi кiлькiсть людей iз захворюваннями хребта дуже велике. Згiдно зi статистикою, з 1000 чоловiк, що вперше звертаються до лiкаря з приводу болю в хребтi, близько 400 направляються до лiкарнi на обстеження, з них 30 залишаються на амбулаторному лiкуваннi, а 5 пiддаються хiрургiчного втручання. Але не тiльки сучасна людина страждаi вiд захворювань хребта. Палеонтологам в ходi дослiджень вдалося встановити, що вже у Homo erectus - людини прямоходячоi - був остеохондроз попереково-крижового вiддiлу хребта. РЖншими словами, ставши на ноги, чоловiк сам прирiк себе на болi в хребтi. В даний час захворювання хребта зустрiчаються практично у всiх вiкових групах, це звичайне явище i серед сучасноi молодi, i серед людей похилого вiку. Як правило, чоловiки страждають вiд болю в областi хребта в 2 рази частiше, нiж жiнки.Можливо, це пов'язано з особливостями анатомо-фiзiологiчного будови, а також з тим, що представники сильноi статi займаються важкою фiзичною працею i iм частiше доводиться пiднiмати тяжкостi. В останнi роки зростання кiлькостi захворювань хребта (зокрема, сколiозу та остеохондрозу) обумовлений тривалим перебуванням представникiв усiх вiкових груп за комп'ютером. Неправильне положення тiла пiд час роботи призводить до викривлення хребта, причому це захворювання атакуi бiльшою мiрою незмiцнiлий дитячий органiзм. Остеохондроз становить небезпеку для людей всiх вiкових груп, а наслiдки його виявляються бiльш серйозними, нiж наслiдки всiх видiв сколiозу. Для профiлактики i лiкування захворювань хребта, що розвиваються в результатi дегенеративних i трофiчних змiн хребта, а також в результатi неправильноi постави, треба робити наступне: 1) часто мiняти положення тiла: не знаходитися довгий час в однiй i тiй же позi, вставати з-за столу, рухатися; 2) постiйно стежити за своiю поставою i правильно органiзовувати робоче мiсце; 3) займатися спортом, робити вправи, що входять в комплекс лiкувально-профiлактичноi фiзкультури. Кориснi для хребта заняття плаванням i виконання вправ на турнiку. Одним з ефективних засобiв лiкування захворювань хребта i масаж. Вiн допомагаi зменшити бiль в ураженiй областi, сприяi активiзацii кровопостачання хворих дiлянок хребта, знiмаi напругу i болючiсть у скелетних м'язах. Проте використання масажу в лiкувальних цiлях допустимо лише при незначному загостреннi хронiчних болiв i в перiод одужання, його можна також застосовувати як профiлактичний засiб. Методики проведення сеансiв масажу при захворюваннях хребта не вiдрiзняються особливою складнiстю, вони доступнi кожному, хто бажаi надати хворому посильну допомогу.

Мистецтву масажу люди навчилися дуже давно. Використання цього ефективного способу лiкування та попередження рiзних захворювань сходить ще до початкового етапу розвитку народноi медицини. Простими прийомами масажу - такими, як розминання, погладжування, биття, - володiли багато народiв в давнину, а проте систематичне використання цих прийомiв почалося набагато пiзнiше, коли отримав розвиток лiкарське мистецтво i була в повнiй мiрi усвiдомлена цiлюща сила масажу.

Що ж означаi слово ВлмасажВ»? У рiзних мовах iснують синонiми цього слова: в арабському mass - Влстосуватися, нiжно надавлюватиВ»; в латинському massa - Влприлипаi до рук, що доторкнеться до пальцiвВ»; в грецькому masso - Влстискати рукамиВ»; в давньоiврейськiй ВлмашеньВ» - Влобмацувати В»; у французькому masser-Вл розтирати В».

РЖншими словами, масаж - це механiчна дiя руками або яким-небудь предметом на поверхню тiла, вироблене за допомогою спецiальних прийомiв i маi на метi одержання лiкувального або гiгiiнiчного ефекту.

Першими, хто систематизував вiдомi методи i технiки масажу, були давньокитайськi i давньоiндiйськi лiкарi. Згiдно з джерелами, в Стародавньому Китаi мистецтво масажу отримало розвиток ще в III тис. до н. е. Найбiльш ефективним його використання виявлялося при лiкуваннi таких серйозних захворювань, як ревматизм, вивихи, спазми м'язiв; крiм того, масаж служив засобом релаксацii та зняття втоми. Китайськi лiкарi розтирали руками тiла своiх пацiiнтiв, роблячи при цьому обережнi, але досить сильнi здавлювання м'язiв i посмикування в зчленуваннях. РЖндiйський ж масаж зводився до нiжного розминанню всього тiла, починаючи вiд верхнiх кiнцiвок i закiнчуючи стопами. Як правило, масажистами в Стародавньому Китаi та РЖндii були спецiально навченi священнослужителi. Крiм того, iснували особливi лiкарсько-гiмнастичнi школи, в яких не тiльки проводили сеанси лiкувального масажу, а й розкривали таiмницi цього непростого мистецтва. До теперiшнього часу збереглися систематизованi допомоги китайських та iндiйських авторiв, у яких описуються деякi прийоми масажу, методика i технiка iх проведення, а також надаються поради щодо використання масажних прийомiв при деяких патологiях. Це старокитайська книга ВлКонг-ФуВ», написана в III тис. до н. е.; енциклопедiя ВлСан-Тсай-Ту-ГосiВ», що складаiться з 64 книг i датована XVI ст. н. е.; давньоiндiйськi Веди (Книга мудростi), що вiдносяться до II тис. до н. е., i бiльш пiзнiше твiр iндiйських лiкарiв ВлСукрутаВ». Масаж знаходив застосування при лiкуваннi рiзних хвороб не тiльки в РЖндii та Китаi, а й у рядi iнших держав, причому в деяких з них вiн був елементом культового богослужiння. Так, у аборигенiв Америки i у народiв, що населяли острови Тихого океану i Екваторiальноi Африки, пiд час урочистостей, присвячених рiзним богам, вождi або шамани змушували одноплемiнникiв лягати на животи i топталися по iх спинах. РЖ не було нi однiii хвороби, яку не лiкували б подiбним способом. Бiльш цивiлiзована технiка масажу iснувала у найближчих сусiдiв iндусiв - жителiв Непалу i Шрi-Ланки (Цейлону). Ще в 1000 р. до н. е. на територii цих держав були вiдкритi медичнi школи, в яких обов'язковоi навчальноi дисциплiною був масаж.У цейлонськоi лiтописi ВлМаха-ВАМСВ», датованiй VI ст. до н. е., даiться опис деяких прийомiв i посилання на те, як iх використовували при тому чи iншому фiзичному недузi.Особливою популярнiстю користувався лiкувальний масаж у стародавнiх ассiрiйцiв i iгиптян. Свiдченням цьому може служити барельiф, знайдений в палацi ассiрiйського правителя Санхерiба, а також виявлений в 1841 р. пiд час розкопок поховання iгипетського полководця папiрус iз зображенням масажних прийомiв: поглажування литкових м'язiв, розтирання стопи, поколачивания м'язiв спини i сiдниць (рис. 1). Як правило, масаж в Давньому РДгиптi проводився в лазнi. За свiдченням очевидця, Влрозтирання були поширенi в такiй мiрi, що нiхто не виходив з лазнi, не пiддавшись масажу. Для цього розтираiмо розтягували, м'яли, тиснули .. руками рiзнi частини тiла. Потiм робили кiлька рухiв у рiзних зчленуваннях. Все це робили спочатку спереду, потiм ззаду i з бокiв. Потiм, простягнувши руки, проробляли те ж i на них: згинали, розтягували рiзнi зчленування всiii руки, потiм кожного пальця окремо, потiм переходили на передплiччя, плече, груди, спину, згинаючи iх у рiзнi сторони.

Необхiдно вiдзначити, що масаж в паровiй банi був надзвичайно популярний i в РЖндii. Процедура зводилася до наступного: на розпечене залiзо виливали кiлька вiдер холодноi води, утворювалася пара, розпареного людини клали на пiдлогу лазнi, i слуги починали чинити тиск на його живiт i груди. Натиски супроводжувалися погладжування i розтирання.Через певний промiжок часу масажованого перевертали на живiт i виконували тi ж манiпуляцii на спинi. Ефект вiд подiбного масажу був приголомшливим. Не менш знаючими в галузi застосування масажу були древнi греки. Особливою увагою у них користувалися лiкувальний i спортивний масаж. Зображення фiзичних вправ, масажних прийомiв, розтирань тiла маслами i пахощами присутнi на багатьох грецьких вазах, амфорах i фресках, що збереглися до нашого часу. Згадки про благотворну дiю на органiзм масажу в поiднаннi з ароматерапiiю i лазнею i i в безсмертних працях Геродота - маiться на увазi фрагмент, коли Цирцея прислуговувала Одiссею в лазнi, розтирала його тiло мазями i вмощуються ароматними олiями. Жителi Еллади бачили в масажi не тiльки рятiвний засiб вiд рiзних хвороб, не пiдлягало сумнiву i його використання в профiлактичних цiлях. Масаж все бiльше i бiльше проникав в життя еллiнiв: його застосовували пiд час фiзичноi пiдготовки в школi та армii, перед спортивними змаганнями. Згiдно з деякими джерелами, спортсменiв i школярiв масажували педотрiби - викладачi гiмнастики, спецiально навченi мистецтву масажу. При проведеннi процедури використовували дрiбний пiсок, привезений з берегiв Нiлу. Першим, хто спробував дати фiзiологiчне обгрунтування благотворного впливу масажу на людське тiло, був давньогрецький лiкар Геродiкос, який жив у V ст. до н. е. Але йому не вдалося довести почате до кiнця. Роботу Геродiкос продовжив знаменитий реформатор античноi медицини Гiппократ. Заслугою останнього було те, що вiн зумiв звiльнити мистецтво масажу вiд релiгiйних нашарувань i тим самим визначити шлях його подальшого розвитку. Гiппократ вважав, що Вллiкар повинен бути досвiдчений в багатьох речах i, мiж iншим, в масажiВ». Йому на практицi вдалося пiдтвердити багато теоретичнi припущення, висловлюванi Геродiкос та iншими лiкарями давнини: Вл.. зчленування може бути стисливостi i розслаблено масажем.Тертя викликаi стягання або розслаблення тканин, веде до схуднення або повнотi, сухе та часте тертя стягуi, а м'яке, нiжне i помiрне потовщуi тканини В». З Грецii мистецтво масажу проникло в Римську iмперiю, де стало невiд'iмним елементом вiйськового та фiзичного виховання пiдростаючого поколiння. Одним з перших, хто вiдкрив на територii Римськоi iмперii школу масажу, був грецький лiкар Ас-клепiад, що жив у II ст. до н. е. Вiн радив утримуватися вiд надмiрностей у iжi i прийомi алкогольних напоiв, при цьому регулярно проводити сеанси масажу шляхом впливу на всi дiлянки тiла розтиранням i розминання. Саме цей лiкар вперше застосував на практицi такий масажний прийом, як вiбрацiя. Асклепiад запропонував свою методику, згiдно з якою масаж був роздiлений за способом - на сухiй i з застосуванням олiй, за силою натискання - на сильний i слабкий, за часом дii - на короткочасний i тривалий. Надалi Асклепiадова система була доповнена i уточнена Клавдiiм Галеном (II ст. Н. Е.), Головним лiкарем школи гладiаторiв у Пергамi. Вiн видiлив i описав дев'ять видiв масажу, дав точнi рекомендацii, який з них у поiднаннi з якими прийомами слiд використовувати в тiй чи iншiй ситуацii. Крiм цього, Галеном були розробленi методики виконання ранкового та вечiрнього масажу i данi показання до ii застосування. Згiдно з цiiю методикою, масаж починався легкими розтираннями i погладжуваннями, потiм розминання ставали сильнiшими, а завершувався сеанс прийомами, якi використовувались на початку. До теперiшнього часу збереглася велика кiлькiсть багатотомних праць давньоримських лiкарiв i вчених, зокрема твiр Авла Корнелiя Мета-са ВлПро медицинуВ». Одна з глав цiii книги повнiстю присвячена значенню масажу для лiкування i профiлактики рiзних хвороб. Цельс указував на те, що розтирання i погладжування кориснi для заспокоiння болiв рiзного походження та видалення Влпатологiчних вiдкладень у тканинахВ». Цiкавi вiдомостi про мистецтво масажу мiстяться в ВлПорiвняльних життiписахВ» iсторика Плутарха (I-II ст. Н. Е.).Вiн розповiдаi, як раби розтирали i розминали великого римського диктатора i полководця Гая Юлiя Цезаря, намагаючись позбавити його вiд болю в спинi. Слiд зазначити, що в Древньому Римi масаж нерiдко проводили в термах (громадських лазнях). Для виконання процедури вiдводилися спецiальнi кiмнати. Навченi основним масажним прийомам раби розминали i розтирали тiла вiдвiдувачiв, якi попередньо робили кiлька гiмнастичних вправ. На завершення процедури масажу тiла парящiхся вмощували пахощами i натирали маслами. У X-XI ст. мистецтво масажу отримало новий розвиток, багато в чому це було обумовлено розквiтом медицини в схiдних державах.Теоретичнi викладки лiкарiв, у першу чергу Ар-Разi i Абу-Алi РЖбн Сiни, вiдомого бiльше як Авiценна, знаходили застосування на практицi. Так, у лiкарнi, вiдкритоi Ар-Разi (IX-X ст.) В Багдадi, провiдним лiкувальним методом був масаж, причому проводився вiн вiдповiдно до рекомендацiй лiкаря: для лiкування i профiлактики конкретного захворювання використовувався певний вид масажу (iх Ар-Разi видiлив дев'ять) i конкретний набiр прийомiв. Особливоi уваги заслуговуi методика Авiценни, спрямована на збереження фiзичного здоров'я. РЗi основнi положення викладенi в знаменитих медичних працях ВлКанон лiкарськоi наукиВ» та ВлКнига зцiленняВ». Авiценна вважав, що лiкарськi препарати Вл.. виснажують iство людини ..В», найбiльш ефективними профiлактичними засобами, якi не приносять шкоди людському органiзму, вiн називав фiзичнi вправи i масаж. Природно, все це повинно супроводжуватися правильним режимом харчування i сну. Знаменитий лiкар розрiзняв лiкувальний i профiлактичний масаж, крiм цього, вiн видiлив 6 рiзновидiв масажу: сильний, що сприяi змiцненню тiла; слабкий, пом'якшувальний i розслабляючий тiло; тривалий, вiд якого людина худне; помiрний, що допомагаi Влпроцвiтанню тiлаВ»; пiдготовчий i оздоровчий. Щодо двох останнiх Авiценна писав: ВлЩоб пiдготувати себе до фiзичних вправ, спочатку необхiдно розтерти тiло грубою тканиною, щоб охопити ними всi частини мускулатури (тобто застосувати прийоми пiдготовчого масажу) .. Пiсля занять фiзичними вправами слiд провести вiдновлюi масаж, вiн також називаiться заспокiйливим. Вiн маi на метi розсмоктування надлишкiв, що затрималися в м'язах i не встигли видiлитися пiд час вправ, i усунення цих надлишкiв, щоб вони не створювали стомленiсть В». У Тибетi, РЖндонезii, Кореi та рядi держав Малоi i Середньоi Азii, поряд з традицiйними прийомами ручного масажу - погладжуванням, тертям, розминання, натисканням i розтиранням, використовувався дещо незвичний для iвропейцiв, але не менш ефективний масаж ногами (його називають також схiдним).

Подiбна процедура була популярна i на островi Туга (Океанiя), про що i свiдчення очевидцiв: Вл.. страждаi вiд втоми лягав на траву i змушував трьох або чотирьох маленьких дiтей топтати його спину ногамиВ». Ножний масаж використовували у своiх размiноч-них вправах i спортсмени: як правило, один з них лягав на живiт, розвiвши руки в сторони, долонями до пiдлоги, а хто-небудь з товаришiв голими ногами розминав його спину. Це дозволяло з найбiльшим ефектом пiдготувати м'язи до великому фiзичному навантаженнi.Народи Сходу застосовували масаж ногами не тiльки в профiлактичних, але i в лiкувальних цiлях. Страждаючого вiд болiв в спинi клали бiля порогу будинку, пiсля чого починали топтатися по хворому, обережно пересуваючись знизу вгору i згори вниз по його спинi. При цьому людина, що виробляi цю процедуру, утримувався руками за одвiрок, регулюючи таким чином силу тиску i зберiгаючи рiвновагу. На Сходi, так само як i в Стародавнiй Грецii i Римi, iснував масаж в лазнях. Однак схiдне мистецтво масажу дещо вiдрiзнялося вiд iвропейського: так, наприклад, технiка турецьких i перських масажистiв багато в чому нагадувала iгипетську: використовувалися розтирання, натискання пальцями, перетирання тканин, причому проводилися цi процедури у спецiальнiй, добре прогрiтiй кiмнатi з сухою парою. Нерiдко схiднi банщики масажували своiх пацiiнтiв за допомогою нiг. Ось як описував схiдний масаж генерал М. М. Муравйов-Карський, учасник Кримськоi вiйни 1853-1856 рр.: ВлВийшовши (з води), велiв банщиковi мити себе i ламати за iх звичаiм. Вони це надзвичайно спритнi робити, всiляко перекручують, так що ребра i всi кiстки трiщать, стукають тебе кулаками i, поклавши на спину, стрибають на ноги i на груди i сповзають на п'ятах по мокрому тiлу. Я тримав кулаки в готовностi, щоб винищити банщика, якщо вiн мене заб'iться, але вони так спритно i швидко це роблять, що я мiг тiльки реготати з товаришами .. В» Масаж в лазнях був широко поширений i на Русi, вiн застосовувався поряд iз загартовуванням, служив вiдмiнним харчовий продукт i називався хвощеванiем. Зазвичай процедура проводилася в парнiй з використанням березових або дубових вiникiв. Ось як описував це дiйство лiтописець Нестор: ВлЯк ся миют i хвощут .. вiдех лазнi древяна i пережгут iх вельми, i сволокутся, i будуть нази i обiллються мителью, i вiзьмуть гiлки i почнуть ся бити .. i облiются водою студеною i таке живутьВ». Простiше кажучи, пiсля миття вiдвiдувачi лазнi переходили в парну, де лягали на лавки, а банщик сильно бив вiником iхнi голi тiла.Застосовувався також прийом легкого поколiть-чування попередньо розпареним вiником, в цiлому ж всi рухи банщика-масажиста були дуже енергiйними. У приватних лазнях, як правило, паряться по черзi масажували один одного вiниками.На завершення всiii процедури на розпаленi тiла виливали по кiлька вiдер води - спочатку теплою, а потiм холодною, чергуючи iх; таким чином проводилася пiдготовка до подальшого пiрнання в крижану ополонку або снiговий замет. Фiни i карели, подiбно слов'янським народам, вважали за краще використовувати масаж як загальнозмiцнюючий, профiлактичний засiб. Але технiка масажу у цих народiв дещо вiдрiзняiться вiд слов'янськоi. В даний час деякi прийоми фiнського масажу використовуються в спортивнiй практицi, зокрема в передстартовоi пiдготовки спортсменiв. В епоху Середньовiччя розвиток масажу було припинено.Вiдомостi про нього, принесенi хрестоносцями пiд час завойовницьких походiв до РДвропи, були забутi в результатi негативного ставлення до масажу i медицинi клерикальноi верхiвки. Свята iнквiзицiя переслiдувала всiх, хто був запiдозрений в передачi iнформацii про практикувалися в минулому способи лiкування вiд хвороб. Засуджених до смертi спалювали на вогнищi як вiдьом, чаклунiв i чародiiв. Таким чином, церква гальмувала розвиток медицини в цiлому i масажу зокрема. Так тривало до кiнця XIV - початку XV ст., Коли в поглядах на людське тiло передових представникiв суспiльства епохи Вiдродження позначився перелом. Завдяки анатомiчним дослiдженням Мондi де Сiучi, Бертуччiо i Пiiтро Егiлата знову почав пробуджуватися iнтерес до стародавнього мистецтва масажу та лiкувальноi гiмнастики. Не можна обiйти увагою працi бельгiйського вченого Андреаса Везалiя та англiйського лiкаря Вiльяма Гарвея.Написанi простою, зрозумiлою мовою, вони сприяли формуванню анатомii як науки. У творi Везалия вперше були описанi людськi органи, Гарвi ж належить вiдкриття та перше докладне дослiдження системи кровообiгу людини. Пiзнiше на основi цих знань неодноразово робилися спроби визначити анатомо-фiзiологiчнi властивостi масажу, тобто дiзнатися, що дана процедура впливаi на органiзм людини. У XVI ст. радником французького короля Генрiха II, паном де Коулом, був написаний iсторичний трактат про лазнi, фiзичних вправах i масажних прийомах, що iснували в Стародавнiй Грецii i Римi. Одночасно з де Коулом спробу систематизувати наявнi вiдомостi про масаж i визначити ступiнь його впливу на людський органiзм зробив i засновник хiрургii, доктор А. Раге. Найбiльш значним дослiдженням з масажу, написаним у XVI ст., Можна вважати твiр iталiйського вченого Меркурiалiса ВлМистецтво гiмнастикиВ». Особливу увагу автор придiлив прийомам класичного масажу Стародавнього свiту; бiльш докладно зупинився на розтираннях, видiливши серед них сильнi, слабкi i середнi. Вивчивши всi матерiали минулого, Меркурiалiса прийшов до висновку про величезну користь масажу та фiзичноi культури для збереження здоров'я i лiкування рiзних хвороб, тобто iх профiлактичноi та лiкувальноi цiнностi. ВлМистецтво гiмнастикиВ» тим бiльш цiкаво, що в ньому мiститься велика кiлькiсть iлюстративного матерiалу. Книги про масаж i гiмнастики з'являлися також i в XVIII столiттi.Найбiльш цiкавими з них i двотомне твiр по ортопедii француза Андре з докладним описом технiки класичного масажу, а також робота нiмецького вченого Гофмана пiд назвою ВлРадикальне вказiвку, як людина повинна чинити, щоб уникнути ранньоi смертi i всiляких хворобВ», в якiй автор рекомендував використовувати в профiлактичних цiлях масаж, зокрема рiзнi види розтирань. Пропагували масаж як лiкувальний i профiлактичний засiб такi вченi i лiкарi, як Герiке, Бернер, Жубер, Фуллер, Тiссо. Останнiй i автором твору ВлМедична та хiрургiчна гiмнастикаВ», що вийшов в 1780 р. Особлива увага Тiссо придiляi розтиранню - одному з найбiльш дiiвих, на його думку, прийомiв масажу. Автор писав: Вл.. Давнi, якi знали всю вигоду розтирання, вживали його не тiльки як лiкарський засiб, але воно було, так би мовити, iх повсякденним засобом для збереження здоров'яВ». У творi було видiлено два види розтирань - сухi i вологi, данi показання та протипоказання до використання кожного з них. РЖдеi ​​Тiссо знаходили прихильникiв не тiльки в захiдноiвропейських державах, але i в Росii. Так, про ефективнiсть масажу у виглядi розтирань i погладжувань говорив у своiй працi ВлСлово про користь i предметах водноi гiгiiни, або Науки зберiгати здоров'я вiйськовослужбовцямВ» батько росiйськоi терапевтичноi школи М.Я. Мудров. Поряд з масажем, кращими засобами для пiдтримки гарноi фiзичноi форми вiн називав рух i Влтiлеснi вправиВ». На велике значення масажу, активних iгор на свiжому повiтрi i фiзичних вправ для зростаючого дитячого органiзму вказували у своiх роботах росiяни С.Г. Зибелiн, Н.М. Амбодик, М.Ф. Фiлатов. РЖ все ж, незважаючи на зростання iнтересу до масажу в цей перiод, широкого застосування на практицi вiн не знаходив. Лише в першiй чвертi XIX ст. масаж почав застосовуватися як лiкувальний i профiлактичний засiб, причому популярнiсть його зростала не тiльки серед лiкарiв, але i серед фахiвцiв, що працювали в галузi фiзичного виховання пiдростаючого поколiння. Багато в чому суспiльство зобов'язане цим знаменитому творцю Влшведськоi гiмнастичноi системиВ» Петру Генрiху Лiнго (1776-1839 рр.). Переконавшись на власному досвiдi в цiлющу силу масажу (в результатi отриманого в битвi поранення в нього порушилася функцiональна дiяльнiсть руки), Лiнг почав пропагувати цей чарiвний засiб серед друзiв i знайомих. Незабаром були розробленi новi методики масажу i гiмнастики, якi автор виклав у творi "Загальнi засади гiмнастикиВ». Масаж розглядався тут як Влскладова частина всiляких видiв руху, надають сприятливий вплив на людський органiзмВ». Лiнг запропонував свою класифiкацiю гiмнастики, видiливши чотири ii види: гiгiiнiчну, лiкарську, вiйськову та естетичну. У роздiлi, присвяченому лiкарськоi гiмнастики, упор робився на значення масажу як ефективного засобу боротьби з втомою i перевтомою, його необхiднiсть при лiкуваннi отриманих в результатi травм захворювань опорно-рухового апарату, хвороб внутрiшнiх органiв, а також у пiсляоперацiйний перiод. Незважаючи на всю цiннiсть ВлЗагальних засад гiмнастикиВ», розроблена Лiнгом система була далека вiд досконалостi.Неодноразово вона пiддавалася критицi з боку провiдних фахiвцiв - лiкарiв i вчених. Так, росiйський педагог i лiкар П. Ф. Лесгафт звертав увагу на те, що в системi Лiнга вiдсутня класифiкацiя прийомiв та iх обгрунтування з науковоi точки зору. Крiм цього, великим мiнусом було те, що Лiнг не потрудився з'ясувати, в яких випадках слiд використовувати той чи iнший прийом, а також визначити показання та протипоказання для застосування масажу. Пiзнiше метод Лiнга був перероблений i доповнений лiкарем з Амстердама Дж.Г. Мезгером.

масаж лiкувальний хребет

На початку XIX столiття був створений вiбрацiйний апарат, що працював вiд часового механiзму. Удари, сила i швидкiсть яких регулювалися, вироблялися по тiлу масажованого невеликоi гумовоi грушею, за допомогою заведеноi пружини. Вiбрацiйний масаж одержав широке поширення в першiй половинi XIX ст. завдяки старанням Петра Лiнга. У 1834 р. вiн вiдкрив у Стокгольмi РЖнститут гiмнастики, де займалися не тiльки науковою роботою, але й лiкуванням пацiiнтiв.Головними рофiлактiческiмi i лiкувальними засобами в iнститутi Лiнга були механотерапiя, апаратний (вiбрацiйний) i ручний масаж. Тут було розроблено безлiч всiляких масажних апаратiв, однак бiльша iх частина виявилася непридатною для використання. Вiбрацiйнi апарати створювалися в цей час i в рядi iнших краiн: в Голландii (пристроi, що приводяться в рух силою води за принципом водяного млина), у Францii (конструкцii на зразок сучасних ножних швейних машин, спецiальнi вiбрацiйнi крiсла) i iн У 1890 р. француз Гранвiль представив на суд вчених i лiкарiв свiй електричний апарат, що приводиться в дiю електромагнiтом.В тому ж роцi iнший винахiдник, Бутлер, сконструював магнiтний масажний апарат, що отримав назву Влмагнiтний валикВ». Пiзнiше iм була розроблена конструкцiя для глибокого розминання м'язiв: пiд час роботи апарату м'язи не тiльки пiддавалися масування, а й вiдчували вплив слабких електричних розрядiв, що проводяться по широких електродiв.

В даний час iснують всiлякi апарати для проведення масажу: це i спецiальнi пояснi вiбрацiйнi апарати, i пристосування для масажу нiг, та масажери у виглядi гумових килимкiв, i вiбромасажери для рiзних частин тiла, i багато iншого.

Вместе с этим смотрят:

Анализ медицинских информационных систем для лечебно-профилактических учреждений санаторного типа

Анатомо-физиологические особенности детей и подростков

Ассортимент лекарственных средств для лечения аллергии

Взаимосвязь нарушения осанки в следствии плоскостопия

Возникновение, лечение и профилактика нозокомиальных инфекций, вызванных грибами рода Candida