Фразеологiчнi одиницi з компонентом "вода" в аспектi англо-украiнського перекладу

Тема

Фразеологiчнi одиницi з компонентом ВлводаВ»

в аспектi англо-украiнського перекладу

Вступ

Останнiми десятирiччями фразеологiя привертаi до себе увагу дослiдникiв рiзних мiждисциплiнарних сфер: мовознавцiв, iсторикiв, лiтературознавцiв. Фразеологiя, як i мова взагалi, i надiйною схованкою здобуткiв культури, звичаiв, прагнень i сподiвань народу, одним iз найважливiших джерел дослiдження його минулого життя, вивчення його словесних естетичних цiнностей.

Матерiалом дослiдження i ФО з компонентом ВлводаВ». Вiдомо, що саме вода споконвiку була супутником людини, оскiльки люди завжди оселялися там, де була вода: бiля озер, рiчок, морiв, океанiв. Тому, принаймнi, частина ФО з компонентом ВлводаВ» маi дуже давнi походження i може бути спiльною для багатьох, якщо не для всiх народiв.

ФО з компонентом ВлводаВ» i одним з найбiльш сприятливих об'iктiв дослiджень лексикологii i фразеологii. Це пояснюiться вiдносною стабiльнiстю iхнього складу впродовж багатьох столiть, достатнiм ступенем репрезентативностi в лексикографiчних джерелах, продуктивнiстю таких фразеологiзмiв, високою частотнiстю iх функцiонування в художньому i розмовному мовленнi, семантичною i структурно-граматичною рiзноманiтнiстю. Проте, незважаючи на значну кiлькiсть дослiджень в областi фразеологii, дослiдження ФО з компонентом ВлводаВ» в аспектi англо-украiнського перекладу вiдсутнi. Це зумовлюi актуальнiсть обраноi теми.

Мета дослiдження тАУ виявити особливостi перекладу ФО англiйськоi мови з компонентом ВлводаВ» украiнською мовою.

Для досягнення поставленоi мети необхiдно розвтАЩязання таких завдань:

1) визначити теоретичнi засади дослiдження;

2) запропонувати структурно-семантичну класифiкацiю англiйських та украiнських ФО iз компонентом ВлводаВ»;

3) виявити вплив мiжкультурних та нацiонально-культурних факторiв на формування фразеологiчних зворотiв з компонентом ВлводаВ»;

4) виявити труднощi перекладу англiйських ФО з компонентом ВлводаВ» украiнською мовою.

Обiктом дослiдження i фразеологiзми англiйськоi та украiнськоi мов iз компонентом ВлводаВ».

Предмет дослiдження тАУ особливостi перекладу ФО англiйськоi мови iз компонентом ВлводаВ» украiнською мовою.

Матерiал дослiдження склала вибiрка ФО, якi мiстять компонент ВлводаВ», дiбрана з фразеологiчних словникiв англiйськоi та украiнськоi мов загальною кiлькiстю близько 300 ФО.

Вибiр методiв i прийомiв лiнгвiстичного аналiзу повтАЩязаний зi специфiкою обтАЩiкту дослiдження i конкретними завданнями. На першому етапi проводиться теоретичний аналiз лiтератури, критичний аналiз дослiджень з даноi тематики. На другому етапi добору матерiалу iз лексикографiчних джерел методом суцiльноi вибiрки були дiбранi фразеологiзми з компонентом ВлводаВ». На всiх етапах дослiдження матерiалу застосовувалися прийоми системного аналiзу та синтезу, метод лiнгвiстичного спостереження та опису.

Мета та завдання дослiдження визначають структуру роботи, яка складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв та списку використаноi лiтератури.

У вступi обТСрунтовано актуальнiсть дослiдження; визначаiться мета, завдання, методи, обтАЩiкт, предмет; матерiал дослiдження.

У першому роздiлi вивчаiться теоретична лiтература з питання. У другому роздiлi представлена класифiкацiя ФО з погляду iх семантичних i структурних характеристик, а також визначаiться специфiка перекладу англiйських ФО iз компонентом ВлводаВ» украiнською мовою. У висновках представленi основнi результати дослiдження.

Аспекти лiнгвiстичного аналiзу ФО в сучасному мовознавствi

Сучасний розвиток лiнгвiстики нерозривно повтАЩязаний iз проблемами вивчення фразеологii, котра i одним з чи не найдавнiших мовних пластiв. Фразеологiя тАУ порiвняно молода лiнгвiстична дисциплiна, основнi поняття, обсяг проблематики й обтАЩiкт вивчення якоi ще остаточно не визначенi. Це пояснюiться передусiм великою функцiональною, семантичною й структурною рiзноманiтнiстю одиниць, якi вважаються стiйкими сполуками слiв. Основною одиницею фразеологii i фразеологiчна одиниця (ФО). Пiд ФО розумiiмо вiдносно стiйку структурно-семантичну iднiсть лексико-граматичних утворень, що характеризуються стiйкiстю словникового складу, експресивнiстю та вiдтворюванiстю ФО маi свою семантику, яка вiдрiзняiться вiд семантики повнозначного слова: фразеологiзми i семантично багатшi вiд окремих слiв вiльного вживання

Вивчення фразеологiзмiв як мовних одиниць i прерогативою фразеологii, статус якоi як науки далекий вiд однозначного вирiшення. Як правило, фразеологiчний рiвень розглядаiться в мовi як промiжний. Вiн знаходиться на стику лексико-семантичного i синтаксичного рiвнiв. Невизначенiсть статусу фразеологii повтАЩязана з вiдкритим питанням еквiвалентностi ФО слову, невизначеностi самого термiну, предмета даноi науки, та деякими iншими. До вчених, якi не видiляють фразеологiю як окрему дисциплiну, належать Ш.Баллi, В.В.Виноградов, О.РЖ.Смирницький, РД.Д.Поливанов, Л.А.Булаховський. Деякi iншi мовознавцi роблять спробу видiлити фразеологiю в окремий iiрархiчний рiвень мови. До них належать В.Л.Архангельський, М.Ф.Алефiренко, О.В.Кунiн та iншi.

Як зазначаi М.Ф.Алефiренко, фразеологiзми, тАЬз одного боку, характеризуються всiма основними властивостями, притаманними одиницям мови, а з другого, тАУ вiдрiзняються вiд iнших мовних одиниць тiльки iм властивими ознакамитАЭ. На його думку, обтАЩiднувати лексеми i фраземи в один мовний рiвень не можна з декiлькох мiркувань: тАЬтому що синтагматичнi звтАЩязки фразем i лексем мають не мовний, а мовленнiвий характер, i по-друге, тому що фраземи можуть вступати в синтагматичнi вiдношення з синтаксичними одиницями, i тодi слiд було б видiляти й неiснуючий синтаксично-фразеологiчний рiвень.

Спiрним залишаiться питання про те, коли зародилась фразеологiя. Однi схильнi вважати основоположником даноi науки швейцарського лiнгвiста французського походження Ш.Баллi. Вiдомо, що в своiх роботах з французькоi стилiстики певне мiсце вiн вiдвiв опису сполучень слiв. Фразеологiю ж розглядав як роздiл лексикологii, бо ФО еквiвалентнi слову. На думку iнших, наука про фразеологiзми зародилася тодi, коли В.В.Виноградов дав визначення основних понять, обсягу i завдань фразеологii.

Як зазначалося вище, не iснуi iдиного тлумачення термiнiв фразеологiятАЭ та тАЬфразеологiзм. А тi, що iснують, можуть суперечити одне одному.

Бiльшiсть мовознавцiв дотримуiться широкого визначення термiну фразеологiя (гр. phrasis тАУ тАЬвираз, звороттАЭ, logos тАУ тАЬслово, вченнятАЭ): це 1) сукупнiсть фразеологiзмiв певноi мови; 2) роздiл мовознавства, який вивчаi фразеологiчний склад мови. Бiльш вузьке тлумачення термiну зустрiчаiмо у О.В.Кунiна: тАЬфразеологiя тАУ це наука про фразеологiчнi одиницi, тобто про стiйкi сполучення слiв з ускладненою семантикою, якi не утворюються за структурно-семантичними моделями змiнних сполучень, що iх утворюють.

Оксфордський словник подаi зовсiм узагальнене значення: фразеологiя вибiр слiв, формулювання. У Вебстерському словнику даний термiн пояснюiться як тАЬспосiб вживання та систематизацiя слiв. У вiтчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеологii як тАЬроздiлу мовознавства, що вивчаi усталенi звороти мови, фразеологiзми. Отже, як бачимо, в англомовних виданнях фразеологiя навiть не розглядаiться, як наука, галузь лiнгвiстики (на вiдмiну вiд лексикологii: лексикологiя тАУ наука про походження та значення слiв.

О.В. Кунiн також звертаi увагу на те, що в англо-американськiй лiнгвiстичнiй лiтературi фразеологii присвячена невелика кiлькiсть дослiджень. Однак в них немаi ТСрунтовного розгляду основних питань фразеологii. Таким чином, дане дослiдження спираiться переважно на працi вiтчизняних дослiдникiв. РЖснування великоi кiлькостi робiт, присвячених фразеологii саме в нашiй краiнi, значно полегшуi здiйснення пошуку в межах обраноi теми.

Не можна залишити поза увагою сам термiн тАЬфразеологiзмтАЭ, оскiльки вiн, по-перше, i предметом фразеологii як науки, а, по-друге, тАУ обтАЩiктом дослiдження. Рiзнi лiнгвiсти вживають рiзноманiтнi термiни (фразеологiчна одиниця, фразеологiзм, фразема, iдiома, фразеологiчний зворот, стiйке словосполучення та iн.) для позначення одного i того ж поняття.

Як правило, поняття тАЬфразеологiчна одиницятАЭ та тАЬфразеологiзмтАЭ ототожнюються. РЖншi термiни можуть розрiзнятися (як правило, це залежить вiд рiзницi у класифiкацiях ФО). В межах стiйких зворотiв О.РЖ.Смирницький, наприклад, розрiзняi фразеологiчнi одиницi (стилiстично нейтральнi звороти, якi позбавленi метафоричностi або ж втратили ii) та iдiоми (якi базуються на переносi значення, на метафорi). Н.М.Амосова видiляi фраземи та iдiоми. РЖдiоми, на ii думку, характеризуються цiлiсним значенням, якi на вiдмiну вiд фразем, i одиницями постiйного контексту.

Тлумачення iдiоми В.В.Виноградовим дуже близьке до вищезазначеного. Вiн стверджуi, що iдiоми, або фразеологiчнi зрощення, характеризуються семантичною неподiльнiстю, абсолютною непохiднiстю значення цiлого з компонентiв.

В англо-американськiй лiнгвiстицi термiн тАЬфразеологiзмтАЭ не вживаiться взагалi. Англiйський фразеолог Л.П.Смiт використовуi слово idiom, яке вживаi в його вузькому значеннi, тАЬдля визначення таких особливостей мовитАж, якi i мовленнiвими аномалiями, що порушують або правила граматики, або закони логiки. Оксфордський словник подаi тлумачення термiну idiom наступним чином: сукупнiсть послiдовно звтАЩязаних слiв, якi необхiдно завчити як iднiсть, загальне значення якоi важко або неможливо зрозумiти, виходячи зi змiсту кожного слова.

У тАЬВебстерському словникутАЭ дана лексема також багатозначна: idiom тАУ мова народу, краiни, класу, спiльноти чи рiдше тАУ особистостi; структура звичайних моделей виразiв мови; конструкцiя, вираз тощо, що маi значення, вiдмiнне вiд буквального, або що не вiдповiдаi звичайним моделям мови; характерне авторське вживання.

М.Ф.Алефiренко надаi перевагу поняттю тАЬфразематАЭ. В.М.Мокiiнко пiд ФО розумii тАЬвiдносно стiйке, вiдтворюване, експресивне сполучення лексем, яке маi цiлiсне значення. В даному дослiдженнi буде вжито термiни фразеологiчна одиниця, фразеологiзм, фразема, фразеологiчний зворот як синонiми, маючи на увазi тАЬлексико-граматичну iднiсть двох i бiльше нарiзнооформлених компонентiв, граматично органiзованих за моделлю словосполучення чи речення, якi, маючи цiлiсне значення, вiдтворюються у мовi за традицiiю, автоматично. Отже, до основних рис ФО належать тАЬвiдтворюванiсть у процесi спiлкування, тАЬнадслiвнiстьтАЭ i цiлiснiсть значення.Ва Слiд також зазначити, що серед розмаiття ФО iснують загальнi фразеологiзми та iндивiдуально-авторськi. Якщо першi включенi в словники, то другi, як правило, до словникiв не потрапляють. Деякi лiнгвiсти вважають за доцiльне створити словники iндивiдуально-авторських вживань ФО. Дослiдження не стосуiться оказiональних фразем, беруться до уваги лише загальномовнi звороти.

Обстоюючи позицiю широкого розумiння фразеологii, якоi дотримувались О.В. Кунiн, М.М. Шанський О.С. РДфiмов, В.РЖ. Коваль, В.М. Коптiлов, Ф.П. Медведiв, Л.Г. Скрипник, та iншi мовознавцi, до ii складу залучаiмо не тiльки власне ФО, або iдiоми, а й прислiвтАЩя, приказки, сталi народнi порiвняння, примовки, бо вони мають ряд спiльних ознак, якi дозволяють обтАЩiднати цi мовнi одиницi в одну систему, наприклад: 1) семантична цiлiснiсть; 2) образнiсть (метафоричнiсть, метонiмiчнiсть, символiчнiсть); 3) автоматична вiдтворюванiсть у мовi; 4) iррегулярнiсть семантики i форми (можлива варiативнiсть, трансформацii); 5) наявнiсть компонентного складу; 6) переважно iндивiдуальна структура; 7) нацiональна та семантична неповторнiсть; 8) специфiчнiсть зовнiшнiх синтаксичних звтАЩязкiв; 9) можлива вiдсутнiсть внутрiшньокомпонентних звтАЩязкiв (каламбури, алогiчнi сталi вислови).

Усi вони утворюють фразеологiчну систему мови. За визначенням О.В. Кунiна: тАЭФразеологiчний склад мови маi системний характер, у якому фразеологiзми пов'язанi один з одним i iм властивi певнi закономiрностi як у вiдношеннi iх компонентiв мiж собою, так i у вiдношеннi фразеологiчних одиниць мiж собою.тАЭ [37]

Стiйкi словосполучення дуже рiзноманiтнi як в структурному, семантичному, так i у функцiональному планi. Внаслiдок цього усяка систематизацiя матерiалу фразеологiзму у виглядi класифiкацiй будуiться залежно вiд того, якi властивостi одиниць фразеологiзмiв пiддаються аналiзу. У лiнгвiстичнiй лiтературi вiдомо декiлька класифiкацiй фразеологiзмiв. Спроби класифiкувати ФО були неодноразовими i ТСрунтувались на рiзних критерiях: на можливостi спiввiдносностi ФО i вiльного словосполучення, на ступенi умотивованостi значень фразем, не спiльностi структурних ознак, на спiльностi семантики i т. iн. Розглянемо окремi класифiкацii, насамперед, структурно-сематичну.

Першим у мовознавствi структурно-сематичну класифiкацiю фразем запропонував Ш. Баллi, який видiлив фразеологiчнi сполучення, фразеологiчнi серii i фразеологiчнi iдностi [8]. Розвиваючи iдеi Ш. Баллi i дослiджуючи проблему на матерiалi росiйськоi мови, В.В. Виноградов розробив класифiкацiю, що базуiться вiдразу на двох критерiях: ступенi спаяностi компонентiв фразеологiчного звороту i ступенi вмотивованостi значення фраземи значеннями компонентiв. За вказаними ознаками вчений видiлив три типи фразеологiчних одиниць: фразеологiчнi зрощення, фразеологiчнi iдностi та фразеологiчнi сполучення [17].

Класифiкацiйна схема В. В. Виноградова тАУ важливий етап у становленнi фразеологiчноi теорii. Але в процесi вивчення фразеологiчного фонду багатьох мов стали очевидними ii вразливi мiсця, зокрема нечiткiсть критерiю умотивованостi значення, неможливiсть застосувати його до всiх одиниць, залучених до категорii фразеологiчних iдностей тощо.

Як пояснюi М.П.Кочерган, дана класифiкацiя ТСрунтуiться на критерii семантичноi злютованостi або аналiтичностi фразеологiзму [Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Пiдручник для студентiв фiлологiчних спецiальностей вищих закладiв освiти. тАУ К., 1999. тАУ 322 с, ( тут с.151)].

Зберiгши три основнi класи фразеологiчних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М. М. Шанський видiлив четвертий кластАФ фразеологiчнi вирази, до яких належать "такi стiйкi в своiму складi i вживаннi фразеологiчнi звороти, якi не тiльки i семантичне подiльними, але й складаються цiлком iз слiв з вiльним значенням"[61; 78].

М.М. Шанський звернув увагу на функцiонування зворотiв, якi не можна вiднести до жодноi з груп, видiлених академiком Виноградовим: прислiвтАЩя, приказки, афоризми, складенi найменування. М.М. Шанський назвав iх фразеологiчними виразами, пiдкресливши, що сполучення такого типу часто складаються зi слiв з вiльним значенням, але, як i фразеологiчнi звороти не створюються в процесi спiлкування, а вiдтворюються в готовому виглядi: Любовi усi вiкu покiрнi, Вовкiв боятися тАУ у лiс не ходити, трудовi успiхи. Автор розмежував фразеологiчнi вирази за функцiональним призначенням i видiлив фразеологiчнi вирази комунiкативного характеру (прислiвтАЩя, приказки, афоризми) i фразеологiчнi вирази номiнативного характеру: на даному етапi, трудовi успiхи, палii вiйни [89].

П.Г. РДрченко, наприклад, класифiкуi фразеологiзми за смислорозрiзнювальною функцiiю компонента на ФО з нормативним смислом, промiжнi ФО, ФО з iдiоматичним смислом та iлюстративнi.

У О.В. Кунiна знаходимо розподiл фразем у вiдповiдностi з трьома роздiлами, на якi автор подiляi фразеологiю: власне ФО, або iдiоми, iдiофразеоматизми та фразеологiзми неiдiоматичного характеру, але з ускладненим значенням. Цей розподiл ТСрунтуiться на рiзних типах значення фразеологiзмiв: вiд бiльш ускладнених до менш ускладнених.

РЖснуi декiлька класифiкацiй за джерелами походжень фразем. Л.А.Булаховський видiляi такi типи: 1) прислiвтАЩя i приказки; 2) професiоналiзми; 3) усталенi вислови з анекдотiв, жартiв тощо; 4) цитати з Бiблii; 5) переклади iншомовних висловiв; 6) крилатi вислови письменникiв; 7) влучнi вирази видатних людей [Булаховський Л.А. Вибранi працi. тАУ К., 1978. тАУ 215 с]. О.В.Кунiн також видiляi декiлька груп ФО на основi iх походження, однак ця класифiкацiя у даного автора не i домiнуючою: 1) власне англiйськi ФО; 2) мiжмовнi запозичення, тобто ФО, якi запозиченi з iноземних мов шляхом того чи iншого виду перекладу; 3) внутрiшньомовнi запозичення, тобто ФО, якi запозиченi з американського варiанту англiйськоi мови; 4) ФО, що запозиченi в iншомовнiй формi [40].

Узагальненою класифiкацiiю фразеологiзмiв за джерелом походження i розподiл В.М.Мокiiнка фразем на двi групи тАУ природнi та умовнi. Перша група тАУ фразеологiзми, що виникають самостiйно в рiзних мовах i вiдображають явища природи, тваринний та рослинний свiт, фiзичний та психiчний стани людини, до другоi належать сполучення, що обумовленi специфiкою нацiонального розвитку i вiдображають факти матерiальноi та духовноi культури того чи iншого народу [Мокиенко В.М. Славянская фразеология. тАУ М., 1989 тАУ 328 с, (тут с.163)].

Особливу увагу походженню фразеологiзмiв придiляi англiйський фразеолог Л.П.Смiт. Основним джерелом виникнення iдiом i життя та дiяльнiсть людей: тАЬв своiй бiльшостi образнi та iдiоматичнi вирази створювалися народом i тiсно повтАЩязанi з iнтересами та повсякденними заняттями простого люду. Новi слова та iдiоматичнi вирази i, як правило, результатом мовотворчостi неграмотних людей; нашi найкращi iдiоми, найбiльш яскравi образнi вирази виникли не в бiблiотеках та вiтальнях, а в майстернi, на кухнi чи в льохутАЭ [65,с.89]. Отже, англiйський вчений видiляi тi сфери життя, звiдки беруть початок ФО. Це рiзнi галузi людськоi дiяльностi (вирази, притаманнi носiям рiзних професiй; iдiоми, повтАЩязанi з сiльським господарством, побутом, тваринним свiтом, спортом), предмети повсякденного вжитку. В особливий розряд iдiом Л.П.Смiт виокремлюi такi, джерелом яких i людське тiло, i ще групу фразем, до складу яких входять так званi тАЬфразеологiчнi дiiсловатАЭ тАУ словосполучення, якi складаються з дiiслiв та прислiвникiв чи прийменникiв. До того ж вiн видiляi запозиченi iдiоми, бiблiйнi iдiоми та шекспiризми [65,с.89].

Як бачимо, у Л.П.Смiта вiдсутнiй iдиний пiдхiд до класифiкацii ФО (наявний i структурний, i за джерелом походження), однак фразеологу вдалося вiдобразити все розмаiття фразеологiзмiв англiйськоi мови та пояснити характер цих мовних одиниць: тАЬОскiлькi нашi iдiоми тАж беруть початок в народному мовленнi, навряд чи можна очiкувати, щоб вони мiстили абстрактнi судження, висновки наукового характеру, естетичнi оцiнки чи тонкий психологiчний аналiз тАУ все це майже нiколи не зустрiчаiться в iдiомах. РЗх внутрiшнiй змiст вiдображаi життя людей в його простих проявахтАж В англiйських iдiомах багато гумору, але мало романтики i краси.

Увагу дослiдникiв, безумовно, привертаi процес становлення ФО, iх походження. Без iсторико-етимологiчного коментаря, на думку О.М. Мелеровича та В.М. Мокiiнка, неможливо встановити висхiдне мотивування. Пояснення виникнення ФО, iх образного мотивування допоможе глибше вникнути в смисловий змiст ФО, наочно уявити рiзнi гранi фразеологiчного образу, оцiнити зображальнi можливостi ФО.

Л.М. Пелепейченко вважаi, що для вдосконалення посiбникiв з перекладу часто виявляiться необхiдною iдеографiчна класифiкацiя фразеологiчних зворотiв. У мовознавствi останнiх десятилiть ця проблема активно розробляiться. Висловлюiться думка про неможливiсть представити фразеологiчну картину свiту, оскiльки фразеологiя вiдбиваi свiт фрагментарно тАУ основною одиницею мови i все-таки слово.

Л.М. Пелепейченко зазначаi, що для практичного вивчення мови зовсiм не обовтАЩязково знайомитися окремо з фразеологiчною картиною свiту набагато кориснiше познайомитися з тим, як певний фрагмент дiйсностi вiдбиваiться в мовi: у яких випадках для його вiдображення використовуються тiльки слова, у яких тАУ i слова, i фраземи, в яких тiльки фраземи. Якщо певна реалiя позначаiться i словом, i фразеологiзмом, дуже корисно довiдатися, у чому ж вiдмiнностi мiж рiзними способами номiнацii, в яких випадках доречно вжити слово, у яких тАУ фразеологiчний зворот.

Як зазначаi М.П.Кочерган, наприкiнцi 50-х рокiв 20 ст. починаi практикуватися системний пiдхiд до проблем структурно-семантичноi органiзацii фразеологiзмiв. Проблеми системностi повтАЩязанi з вивченням явищ фразеологiчноi варiативностi, синонiмii, антонiмii, полiсемii та омонiмii.

В цьому природа ФО дуже близька до природи слiв. Синонiмiя, зокрема, i настiльки розповсюдженим явищем, що iснують словники синонiмiв в англiйськiй фразеологii [33]. Н.М.Амосова, наприклад, розрiзнюi синонiмiчнi ФО двох типiв:

1) синонiмiчнi ФО, якi мають однакову побудову i той самий лексичний склад, за винятком одного варiативного компонента;

2) синонiмiчнi ФО, якi мають в основi рiзнi образи i вiдповiдно побудованi рiзною лексикою.

Бiльшiсть лiнгвiстiв схиляiться до думки, що тi фраземи, якi Н.М. Амосова вiдносить до першоi групи, не i синонiмами, а прикладами фразеологiчноi варiативностi. На розмежуваннi цих двох явищ наголошуi укладач словника синонiмiв англiйських фразеологiзмiв Н.Л. Каменецкайте: вiд фразеологiчних синонiмiв чiтко вiдмежовуються лексико-структурнi варiанти фразеологiзмiв, адже мiж останнiми немаi нi семантичних, нi стилiстичних вiдмiнностей. Автор словника визначаi синонiми як такi фразеологiзми, якi, вiдповiдаючи тiй самiй частинi мови, мають хоч би одне загальне значення поряд iз розбiжностями або у вiдтiнках цього загального значення, або в стилiстичному забарвленнi.

Складнiсть цiii проблеми, на думку П.О. Редiна, повтАЩязуiться з тим, що фразеологiзм варiюiться iз значно бiльшим розмахом, нiж слово: до складу фразеологiзму звичайно входить бiльша кiлькiсть компонентiв, i кожен з них (i, крiм того, iх спiввiдношення) в принципi припускаi варiанти.

Явище варiативностi та синонiмii також безпосередньо торкаiться проблеми формального та семантичного варiювання фразеологiзму. Синонiмiчнi фразеологiзми, маючи спiльне значення, побудованi на рiзнiй образнiй основi (семантична ознака) i не припускають замiни слiв-компонентiв у своiму складi (формальна ознака). Подiбнiсть у семантицi саме синонiмiчних ФО тАЬТСрунтуiться на тому, щотАж вони належать до одного денотата, по-рiзному називаючи його, тобто у них збiгаiться предмет позначення, а не поняттятАж Фразеологiчнi синонiми репрезентують рiзновид синонiмiiтАж за денотатом. Синонiми за сиТСнiфiкатом i фразеологiчними варiантами.

Варiюванню, як правило, пiдлягаi план вираження. План змiсту повинен зберiгатися, iнакше ми будемо мати справу не з фразеологiчними варiантами, а з рiзними зворотами.

При розглядi варiантiв у сферi фразеологii на змiст та форму звертаi увагу i В.П. Жуков: тАЬв явищi варiантностi виявляiться протирiччя мiж формою та змiстом фразеологiзму. РЖдеально фразеологiчне значення, вiдпрацьоване i закрiплене мовною традицiiю, повинно однозначно передаватися формою, але така вiдповiднiсть постiйно порушуiться. Справа в тому, що значення фразеологiзму маi тенденцiю набувати рiзнi форми вираження, i навпаки: одна i та ж фразеологiчна форма прагне обслуговувати рiзнi мовнi функцii.

Ось як В.П. Жуков розкриваi явище синонiмii: тАЬвласне фразеологiчнi синонiми слiд вiдрiзняти вiд фразеологiзмiв, охоплених явищем варiантностi, вiд семантично зближених фразеологiчних зворотiв i вiд фразеологiзмiв, що мають таке типове значення, яке виявляiться при рiзних словах вiльного вжитку. Якщо замiна компонентiв призводить до змiни внутрiшньоi форми, тотАж виникають фразеологiзми-синонiми, а не варiанти одного i того ж фразеологiзму.

Л.Г.Скрипник даi наступнi визначення фразеологiчних варiантiв та синонiмiв: тАЬфразеологiчнi варiанти тАУ це спiвiснуючi в мовнiй системi, утвердженi традицiiю рiзновиди ФО, якi мають те саме значення, але рiзняться мiж собою одним чи кiлькома компонентами лексичного складу або певними елементами граматичноi структуритАЭ [Скрипник Л.Г. Фразеологiя украiнсько мови. тАУ К.,1973 тАУ 759 с, (тут с.122)]. До тези украiнського фразеолога про те, що лексичнi варiанти ФО виникають найчастiiше внаслiдок синонiмiчних замiн компонентiв, ми будемо неодноразово звертатися.

Фразеологiчними синонiмами вважаються ФО, якi позначають той самий предмет дiйсностi, виражають те саме поняття, вiдтiняючи рiзнi сторони його, i при рiзнiй внутрiшнiй формi i неоднаковому лексичному складi мають однотипне категорiальне значення, однакову семантичну сполучуванiсть зi словами оточення.

На перший погляд, такi визначення видаються чiткими та зрозумiлими, i тАЬподiл мiж фразеологiчними синонiмами та варiантами може бути проведений за наявнiстю семантичноi та формальноi ознак у варiюваннi ФО. Однак через те, що фразеологiчнi варiанти та синонiми щiльно повтАЩязанi в рамках парадигматичних угрупувань, iснуi певна дифузна зона перехiдностi мiж цими явищами.

РЖснування подiбноi дифузноi зони перехiдностi може призвести до перетворення варiантiв ФО в самостiйнi фразеологiчнi синонiми. Як правило, такий перехiд буде вiдбуватися в лексичних варiантах при взаiмозамiнi всiх слiв-компонентiв.

Синонiмiя фразеологiзмiв настiльки поширене явище, що iснують спроби класифiкувати фразеологiзми-синонiми. М.Т.Демський видiляi такi групи ФО-синонiмiв: рiвнозначнi чи дублети; семантичнi або iдеографiчнi; стилiстичнi; експресивно-емоцiйнi; семантико-стилiстично-емоцiйнi.

Класифiкацiя, запропонована О.В.Кунiним, наближена до тоi, що зостосовуiться до слiв-синонiмiв. Вiн видiляi iдеографiчнi синонiми, стилiстичнi та стилiстико-iдеографiчнi.

У межах фразеологiчноi синонiмii та варiантностi особливий акцент буде робитися на взаiмозамiнюваних компонентах. О.В.Кунiн подiляi взаiмозамiнюванi компоненти на такi, якi i синонiмами за межами даноi фраземи. тАЬВзаiмозамiнюванi компоненти, якi i iдеографiчними синонiмами, що вiдносяться до одного стилiстичного ряду, але вiдрiзняються вiдтiнками значень, можуть виражати своi вiдмiнностi у складi ФО. Це явище можна пояснити втратою даними синонiмами свого номiнативного значення у складi ФО.

Дуже часто взаiмозамiнюванi компоненти не i синонiмами поза даною фраземою. Такими компонентами переважно виступають дiiслова, iменники i прикметники. Подiбнi лексеми у складi синонiмiчних фразеологiзмiв або фразем-варiантiв ми будемо називати контекстуальними синонiмами (розумiючи пiд контекстом сукупнiсть лексем даноi ФО).

Як видно, синонiмiя фразеологiзмiв дуже близька до лексичноi синонiмii. Вони не тiльки можуть бути стилiстично чи значеннiво диференцiйованi, а й можуть утворювати синонiмiчнi ряди не тiльки з двох, а й з трьох, чотирьох i бiльше фразеологiзмiв.

Явище фразеологiчноi антонiмii менш вивчене, нiж синонiмiя. Як зазначаi М.Т.Демський, при дослiдженнi явища антонiмii тАЬнасамперед необхiдно брати до уваги наявнiсть протилежностi в денотативних компонентах семантичноi структури зiставлюваних фразем. РЖснуi два види протилежностi: протилежнiсть всерединi однiii сутностi i протилежнiсть мiж сутностями. Загальним визначенням фразеологiчних антонiмiв може слугувати наступне: тАЬФразеологiчнi антонiми тАУ це мiнiмум двi ФО, якi асоцiюються у свiдомостi як такi, що при зiставленнi виключають одна одну за значенням i характеризують явища i предмети дiйсностi з рiзних, але сумiжних сторiн.

О.В.Кунiн звертаi увагу на те, що обовтАЩязкова ознака антонiмiв тАУ це хоч би часткове спiвпадiння сполучуваностi. В сучаснiй англiйськiй мовi вчений видiляi декiлька семантичних типiв фразеологiчних антонiмiв. Наприклад, на основi семантичних типiв лексичних антонiмiв.

Таким чином, у явищi фразеологiчноi антонiмii спостерiгаiться максимальне розходження тих самих смислорозрiзнювальних ознак.

Що стосуiться фраземноi полiсемii, вона визнаiться не всiма фразеологами. Це пояснюiться тАЬпо-перше, тим, що в багатьох випадках значення багатозначних фразем, як i багатьох слiв, маi дифузний характер. По-друге, тим, що багатозначних фразем порiвняно мало. Якщо у полiсемантичних словах видiляються прямi i переноснi значення, то у фраземах можна видiлити основне i похiдне значення, адже воно виникаi внаслiдок перенесення. На думку А.РЖ.Альохiноi, про полiсемiю фразеологiзму тАЬможна говорити в тих випадках, коли одна й та сама одиниця в одному i тому ж звуковому складi i структурi маi значення, що семантично повтАЩязанi з iншими ii значеннями. Ще рiдше вiд полiсемii у фразеологii виявляiться явище омонiмii. тАЬПрикладом омонiмii у фразеологii можна вважати, коли значення фразеологiзму несумiснi мiж собою. Причин виникнення фразем-омонiмiв може бути декiлька:

- в результатi паралельноi метафоризацii тiii самоi деривацiйноi бази;

- завдяки метафоризацii вiльних синтаксичних конструкцiй, що мають у своiму складi омонiмiчнi складники;

- в результатi зiткнення запозиченоi фраземи та фраземи, що виникла на нацiональному мовному ТСрунтi.

Деякi фразеологи видiляють ще фраземи-паронiми, до яких належать близькi за компонентним складом, але не тотожнi семантично фраземи, найхарактернiшою ознакою iх i неможливiсть взаiмозамiнюватися у мовленнi.

Таким чином, системнi звтАЩзки у сферi фразеологii свiдчать про значну близькiсть фразеологiзмiв та слiв, а з iншого боку, свiдчать про специфiку певних явищ у фраземiцi.

Отже, фразеологiя та предмет ii вивчення тАУ надзвичайно складнi явища, що далекi вiд однозначного вирiшення. Суперечливi погляди на природу компонентiв сприяють рiзносторонньому пiдходу до iх розгляду. Аналiз робiт, присвячених данiй проблемi, яскраво засвiдчив, що виникнення та вживання ФО у мовленнi, а також iхня природа тАУ все повтАЩязане з людською психiкою, культурою.

Особливостi дослiдження ФО в аспектi перекладу

Явище перекладу цiкавить людей з давнiх часiв. У 20-30 рр. ХХ ст. воно одержало гiдне наукове обТСрунтування. Саме в цей час сформувалось перекладознавсво як синтез iсторii, теорii, практики i критики перекладу. Ця загальнофiлологiчна дисциплiна виникла на межi лiнгвiстики, лiтературознавства, естетики, iсторii та теорii культури.

Проте досi нiхто не дав остаточноi вiдповiдi на, здавалося б, просте запитання: що таке переклад? Найбiльш загальну i слушну дефiнiцiю дала вiдома украiнська дослiдниця Р.П. Зорiвчак: ВлПереклад тАУ це завжди сплав двох культур, двох мовних традицiй, двох лiтературних основ, i в цьому його неповторна привабливiстьВ».

Проблему вiдтворення нацiонально-культурноi самобутностi оригiнального тексту намагалися розвтАЩязати представники рiзних перекладацьких шкiл (структуралiсти, семантисти та iн.). Найоптимальнiший пiдхiд розробили прихильники так званоi постнеокласичноi методологii перекладу, якi створили концепцiю тоталогii, зосередженоi на вивченнi цiнностей, що трансформовуючись, зберiгають свою iдентичнiсть.

Проблема вдалоi передачi нацiонального колориту повтАЩязана з бажанням читати переклад як оригiнал, але при цьому вiдчувати риси ментальностi носiiв iноземноi мови. У цьому планi особливо актуальним постаi питання коректностi фразеологiчних вiдповiдникiв. Певною мiрою це спричинено тим, що фразеологiчна система тоi чи iншоi мови тiсно повтАЩязана з нацiонально-образною картиною свiту того чи iншого етносу.

Нацiонально-образнi картини народiв свiту i надзвичайно рiзноманiтними i самобутнiми, кожен етнос по-своiму сприймаi навколишню дiйснiсть, i це виражаiтьсяв традицiях, звичаях, мовi. Почасти фразеологiзми i згустками iнтелектуально-духовноi енергетики, показником мiфологiчного та/або фiлософського пiдходу до освоiння реальностi. Своiрiднiсть фразем ускладнюi переклад тексту, в який вони ВлвшитiВ». Можна говорити i про переклад iзольованоi ФО, але, як правило, перекладач мi справу з фраземою, введеною в текст. При цьому саме фразеологiзми додають висловлюванню експресивностi, образностi, часто створюють стилiстичну канву.

Фразеологiя тАУ унiверсальне мовне явище, оскiльки фразеологiчнi одиницi властивi всiм мовам. Та в кожнiй мовi вона маi своi особливi форми виразу. ФО як мовнi утворення порiвняно з одиницями нижчих рiвнiв (словом, морфемою, фонемою) мають складнiшу лексико-граматичну й особливо смислову структуру, в утвореннi якоi важливу роль вiдiграють позамовнi фактори. Вiдбiр лексико-фразеологiчних одиниць у перекладi дуже важливий для наближення до адекватноi передачi стилю автора. У фразеологii яскраво виявляiться самобутнiсть мови, ii специфiчний колорит, особливостi образного народного мислення. Саме проблему адекватного перекладу фразеологiзмiв з урахуванням усiх компонентiв ФО було обрано за предмет дослiдження. Адекватний переклад i таким, що забезпечуi прагматичнi завдання перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цiii цiлi рiвнi еквiвалентностi. При такому видi перекладу не допускаiться порушення норм мови, дотримуються жанрово-стилiстичнi вимоги до тексту даного типу. Адекватний переклад вiдповiдаi суспiльно-визнанiй конвенцiональнiй нормi перекладу.

Фразеологiзм i невiдтАЩiмною складовою англiйського словникового фонду англiйськоi нацii. Так, фразеологiчна одиниця Big Ben тАУ це, з одного боку iмтАЩя конкретноi особи тАУ Бенджамiна Холла, керiвника проекту спорудження годинника. Проте вiн маi ще й метонiмiчне значення тАУ годинник на будiвлi англiйського парламенту.

Фразеологiзми у мовленнi несуть специфiчне стилiстичне навантаження. Вони i надзвичайно важливим компонентом загального арсеналу мовних засобiв вiдображення. Дослiдження фразеологii сьогоднi стають надзвичайно актуальними в сферi компаративноi лiнгвiстики та перекладознавства. Шляхи перекладу фразеологiчних одиниць i досить складними та проблематичними.

Спроби перекласти фразеологiзми робилися багатьма видатними перекладознавцями, у тому числi германiстами, i вже досягнуто чималих успiхiв у цiй галузi. Зокрема, сформульовано головнi способи передачi значення iдiом рiзних видiв такими вiтчизняними вченими, як РЖ. В. Корунець, Б.М. Ажнюк, Р.П. Зорiвчак.

Суперечливi питання перекладу фразеологiзмiв набули певноi завершеностi передусiм завдяки працям О.Кунiна, Я.Рецкера, С.Власова та iнших. Щоб достовiрно та якомога ближче до оригiналу передати значення ФО в процесi перекладу, потрiбно брати до уваги ii структурнi та граматичнi особливостi, а також культурологiчнi аспекти. Завдання перекладача тАУ не перекладати компоненти та структуру ФО мови оригiналу, а вiдтворити цiлiсний ефект iх функцiювання у мовi перекладу. Для досягнення цiii мети iснують такi способи перекладу фразеологiчних виразiв як повний чи вiдносний еквiвалент, повний iдiоматичний аналог, приблизний аналог i описовий переклад, калькування. Основний принцип базуiться на наявностi чи вiдсутностi в мовi перекладу фразеологiчних вiдповiдникiв мови оригiналу.

Переклад англiйською мовою ФО тАУ дуже непросте завдання. ВлЗавдяки ii семантичному розмаiттю, образностi, лаконiчностi та яскравостi фразеологiя вiдiграi в мовi дуже важливу рольВ». Вона надаi мовi виразнiсть та оригiнальнiсть. Особливого поширення фразеологiзми набули в усному мовленнi, в художнiй та полiтичнiй лiтературi.

При перекладi ФО перекладач повинен передати ii змiст й показати ii образнiсть, знайшовши аналогiчний вираз в англiйськiй мовi, при цьому варто не втратити стилiстичну функцiю фразеологiзма. За вiдсутностi в англiйськiй мовi iдентичного виразу перекладач мусить шукати приблизного вiдповiдника.

Такi лiнгвiсти, як С. Власов та С. Флорiн, вважають, що фразеологiзми треба перекладати фразеологiзмами, тобто до такого перекладу, як до iдеалу треба прагнути в першу чергу и шукати iншi варiанти лише впевнившись у недоцiльностi фразеологiчного перекладу у даному текстi. З перекладацькоi точки зору англiйськi ФО можно розподiлити на двi великi групи: ФО, якi мають еквiваленти в украiнськiй мовi та безеквiвалентнi ФО. Фразеологiчнi еквiваленти можуть бути повними i частковими. Повними фразеологiчними еквiвалент

Вместе с этим смотрят:

AIDS

Airplanes and security

Biological Weapons

Bird Flu

Chemical Weapons