Громадянсько-правовий вимiр полiтичноi системи Польщi

Реферат

Змiст

1. Основнi права та обовтАЩязки громадян

2. Принципи виборiв Сейму, Сенату, Президента

3. Порiвняльний аналiз формування парламентаризму в Польщi та Украiнi

Висновки

Лiтература

1. Основнi права та обовтАЩязки громадян

Республiка Польща утверджуi i розширюi права та свободи громадян. Вони мають рiвнi права незалежно вiд статi, народження, освiти, професii, нацiональностi, раси, вiросповiдання, а також соцiального походження i суспiльного становища. Громадяни Республiки Польща повиннi чесно виконувати своi обовтАЩязки перед Вiтчизною i сприяти ii розвитковi.

Громадяни Республiки Польща мають право:

- на працю, що означаi право на отримання роботи, оплачуваноi вiдповiдно до кiлькостi та якостi працi;

- на вiдпочинок, яке забезпечуiться скороченням у законодавчому порядку робочого часу до восьми годин, коротким робочим часом у передбачених законом випадках, встановленими законом неробочими днями, щорiчними оплачуваними вiдпустками. Держава сприяi розвитку туризму, збiльшенню кiлькостi курортiв, спортивних споруд, будинкiв культури, клубiв, паркiв тощо, створюi можливостi для здорового та культурного вiдпочинку якомога ширших мас трудящих мiст i сiл;

- на охорону здоровтАЩя, а також на допомогу у разi хвороби або втрати працездатностi.

Дедалi повнiшому здiйсненню цього права сприяють:

1) розвиток соцiального страхування на випадок хвороби, за старiстю або у звтАЩязку з непрацездатнiстю, а також розвиток рiзних форм соцiального забезпечення;

2) розвиток органiзованоi державноi системи охорони здоровтАЩя та засобiв полiпшення стану здоровтАЩя населення, безоплатна медична допомога для всiх трудящих i iхнiх сiмей, постiйне полiпшення умов безпеки, охорони та гiгiiни працi, широкi заходи попередження хвороб i боротьби з ними, турбота про iнвалiдiв;

3) розширення мiських лiкарень, санаторiiв, амбулаторiй, медичних пунктiв i санiтарних установ; a. користуватися багатствами природного середовища i зобовтАЩязанi його охороняти; b. на освiту, яке останнiм часом забезпечуiться у дедалi ширшому масштабi:

1. безоплатним шкiльним навчанням;

2. загально та обовтАЩязковою освiтою у неповних середнiх школах;

3. розширенням системи загальноi середньоi освiти;

4. розвитком системи вищоi освiти;

5. допомогою держави у пiдвищеннi квалiфiкацii громадян, зайнятих на промислових та iнших пiдприiмствах мiста i села;

6. системою державних стипендiй, розширенням мережi iнтернатiв, студентських гуртожиткiв, а також iншими формами матерiальноi допомоги; a. користуватися досягненнями культури та брати творчу участь у розвитку нацiональноi культури.

Це право дедалi ширше забезпечуiться розвитком i наданням у користування трудящим мiста i села бiблiотек, книг, преси, радiо, театрiв, кiно, музеiв i виставок, будинкiв культури, клубiв, читалень; всебiчним заохоченням культурноi творчостi народних мас i розвитком творчих талантiв. Держава пiклуiться про всебiчний розвиток науки, яка спираiться на досягнення прогресивноi свiтовоi думки, лiтератури та мистецтва, що вiдображають потреби i прагнення народу i вiдповiдають найкращим прогресивним традицiям польськоi культури.

Державнi та громадськi структури оточують турботою ветеранiв боротьби за нацiональне i соцiальне визволення, з особливим пiклуванням ставляться до творчоi iнтелiгенцii тАУ працiвникiв науки, освiти, лiтератури та мистецтва, а також пiонерiв технiчного прогресу, рацiоналiзаторiв i винахiдникiв. Жiнцi в Республiцi Польща надаються рiвнi з чоловiками права в усiх сферах державного, полiтичного, економiчного, соцiального та культурного життя.

Цi права гарантуються:

1. рiвними з чоловiками правами на працю з винагородою за принципом "рiвна плата за рiвну працю", правом на вiдпочинок, на соцiальне страхування, освiту, на почеснi звання та вiдзнаки, правом обiймати державнi посади;

2. турботою про матiр i дитину, опiкою над вагiтною жiнкою, наданням оплачуваноi вiдпустки до та пiсля пологiв, розширенням мережi пологових будинкiв, ясел i дитячих садочкiв, розвитком мережi пiдприiмств обслуговування та громадського харчування. Держава змiцнюi становище жiнки у суспiльствi, особливо матерi та жiнки, яка працюi.

Шлюб, материнство та сiмтАЩя перебувають пiд захистом i заступництвом держави. Багатодiтнi сiмтАЩi держава оточуi особливою турботою. Батьки зобовтАЩязанi виховувати дiтей чесними, свiдомими своiх обовтАЩязкiв громадянами Республiки Польща. Держава забезпечуi здiйснення алiментних прав та обовтАЩязкiв. Позашлюбнi дiти мають тi самi права, що й дiти, народженi у шлюбi.

Пiклуючись про благо сiмтАЩi, держава прагне до полiпшення житлових умов, за участю громадян розвиваi та заохочуi рiзнi форми житлового будiвництва, особливо кооперативного, а також виявляi турботу про рацiональне використання житлового фонду. Держава оточуi особливою турботою та увагою молодь i забезпечуi iй найширшi можливостi розвитку, а також створюi умови для активноi участi молодого поколiння у соцiальному, полiтичному та культурному життi, формуючи у нього почуття вiдповiдальностi за розвиток Вiтчизни.

Громадяни Республiки Польща, незалежно вiд нацiональностi, раси та вiросповiдання, мають рiвнi права в усiх сферах державного, полiтичного, економiчного, соцiального та культурного життя. Порушення цього принципу шляхом встановлення прямих чи опосередкованих переваг або обмежень прав через нацiональнi, расовi чи релiгiйнi вiдмiнностi караiться законом. Виявлення ненавистi або зневаги, розпалювання ворожнечi або приниження людини через нацiональнi, расовi або релiгiйнi вiдмiнностi забороняiться.

Держава забезпечуi громадянам свободу совiстi та вiросповiдання. Церква та iншi релiгiйнi громади можуть вiльно виконувати своi релiгiйнi функцii. Забороняiться примушувати громадян не брати участi в релiгiйних дiях чи обрядах. Церква вiдокремлена вiд держави. Принципи ставлення держави до церкви, а також правовий i майновий стан релiгiйних громад визначаються законами.

В державi громадянам забезпечуiться свобода слова, друку, зiбрань i мiтингiв, процесiй i манiфестацiй. З метою розвитку полiтичноi, соцiальноi, економiчноi та культурноi активностi польська держава забезпечуi громадянам право на обтАЩiднання трудящих, селян, кооперативнi обтАЩiднання, молодiжнi, жiночi, спортивнi та обороннi органiзацii, культурнi, технiчнi та науковi товариства, а також iншi громадськi органiзацii, якi обтАЩiднують громадян для активноi участi у полiтичному, соцiальному, економiчному та культурному життi.

Утворювати обтАЩiднання та брати участь в органiзацiях, мета чи дiяльнiсть яких спрямована проти полiтичного та суспiльного ладу або правопорядку Республiки Польща, забороняiться. У Республiцi Польща важливу роль вiдiграють професiйнi спiлки тАУ масова органiзацiя, яка бере участь у розробленнi завдань соцiально-економiчного розвитку краiни. Професiйнi спiлки представляють iнтереси та права трудящих, i школою громадянськоi активностi й iнiцiативностi у справi створення громадянського суспiльства. Громадяни Республiки Польща беруть участь у здiйсненнi громадського контролю, у консультацiях i дискусiях з ключових проблем розвитку краiни.

Вони мають право звертатися до всiх державних органiв зi скаргами та заявами. Апеляцiя, скарги та заяви громадян повиннi розглядатися та вирiшуватися швидко i справедливо. Виннi у тяганинi або тi, хто виявляi бездушнiсть i бюрократичне ставлення, притягуються до вiдповiдальностi Держава всебiчно забезпечуi громадянам недоторканiсть особи. Позбавлення громадянина свободи можливе лише у встановлених законом випадках. Затриманий маi бути звiльнений, якщо протягом 48 годин з моменту затримання йому не було вручено постанову суду або санкцiю прокурора про арешт.

Закон охороняi недоторканiсть житла та таiмницю листування. Здiйснення обшуку житла та конфiскацiя майна допускаiться лише у випадках, встановлених законом, на пiдставi остаточного судового рiшення, що набуло чинностi. Громадянам iноземних держав та особам без громадянства надаiться право притулку у порядку, визначеному законом. Натомiсть польськi громадяни за кордоном користуються заступництвом Республiки Польща.

Громадяни Республiки Польща зобовтАЩязанi дотримуватися положень Конституцii та законiв, а також поважати правила соцiального спiвжиття, сумлiнно виконувати своi обовтАЩязки перед державою. Кожний громадянин Республiки Польща зобовтАЩязаний оберiгати суспiльну власнiсть i змiнювати ii як непорушну основу держави, джерело багатства та могутностi Вiтчизни. Захист Вiтчизни тАУ священний обовтАЩязок кожного громадянина.

Вiйськова служба тАУ почесний патрiотичний обовтАЩязок громадян Республiки Польща. Бути пильним щодо ворогiв народу, суворо берегти державну таiмницю тАУ обовтАЩязок кожного громадянина Республiки Польща. Зрада Вiтчизнi тАУ шпигунство, ослаблення Збройних сил, перехiд на бiк ворога тАУ караiться з усiiю суворiстю закону як найтяжчий злочин.

2. Принципи виборiв Сейму, Сенату, Президента

Право обирати маi кожний громадянин, якому виповнилось 18 рокiв, незалежно вiд статi, нацiональноi та расовоi належностi, вiросповiдання, освiти, стану осiлостi, соцiального походження, професii та майнового стану. Кожний громадянин може бути обраний до Сейму та Сенату пiсля досягнення 21 року, якщо вiн постiйно та не менше птАЩяти рокiв проживаi на територii Республiки Польща.

Жiнки мають рiвнi права з чоловiками. Вiйськовослужбовцi мають усi виборчi права нарiвнi з цивiльними особами. Виборчi права не належать особам, якi чинним судовим рiшенням визнанi недiiздатними з причини психiчноi хвороби або розумовоi недорозвиненостi, а також позбавленi публiчних прав або виборчого права за чинним рiшенням суду. Кандидатiв у депутати, сенатори, на посаду президента висувають полiтичнi та громадськi органiзацii, а також виборцi. Порядок висунення кандидатiв та проведення виборiв депутатiв, сенаторiв, а також президента визначаiться законом. Пiсля обрання депутати та сенатори зобовтАЩязанi звiтувати перед виборцями про свою роботу i про дiяльнiсть органу, до якого iх обрано.

3. Порiвняльний аналiз формування парламентаризму в Польщi та Украiнi

У свiтлi парламентських виборiв тАУ 2002 в Украiнi та пропозицiй Президента Л. Кучми з приводу трансформацii полiтичноi системи вiд президентськоi до парламентськоi моделi напрошуiться порiвняльний зрiз парламентаризму в нашiй державi та Республiцi Польща. Долi польського та украiнського народiв багато в чому схожi. РЗх iсторiя, трагiчна i героiчна, тiсно переплелась. На ii перебiг значно впливали i впливають мiжнароднi та зовнiшньоекономiчнi чинники, зокрема геополiтичнi iнтереси великих держав. Крiм того, саме тодi ще в соцiалiстичнiй Польщi вiдбулася важлива для всiх краiн соцiалiстичноi спiвдружностi подiя, котра увiйшла в iсторiю як "Круглий стiл" 1989 року.

Довготривалi та складнi переговори мiж правлячою Польською ОбтАЩiднаною Робiтничою партiiю та опозицiiю, яку уособлювали передусiм лiдери профобтАЩiднання "Солiдарнiсть", iх радники тАУ iнтелектуали та полiтичнi кола з середовища iнтелiгенцii, завершилися прийняттям спiльноi компромiсноi угоди. Вона фактично вперше узаконила реальне вiдновлення багатопартiйноi системи в однiй iз провiдних краiн радянського блоку. За результатами "Круглого столу" ПОРП втрачало право на монопольне керiвництво польським суспiльством, формування уряду, абсолютне домiнування в парламентi. Украiна ж на початку 90-х рокiв отримала можливiсть побудови справдi демократичноi держави пiсля проголошення незалежностi та визнання цього факту бiльшiстю краiн свiту (зараз нашу державу визнали 165 краiн свiту).

Отже, починаючи з кiнця 80-х тАУ початку 90-х рокiв ХХ ст., польське й украiнське суспiльство перебувають у фазi всеохоплюючого трансформацiйного процесу. Вiн i не тiльки внутрiшньою справою Польщi та Украiни, своiрiдним дiйством, яке автоматично i негайно вiдчинить дверi до так званого "демократичного раю". Не меншою, якщо не бiльшою мiрою цей процес маi i зовнiшньополiтичне значення. Саме вiд того, як законодавча та виконавча влади зможуть ефективно розробляти та впроваджувати, формувати дiiве правове поле, залежатиме i мiжнародний престиж краiн, що в свою чергу, сприятиме або гальмуватиме iх iнтегрування в iвропейськi економiчнi та полiтичнi структури, у свiтове спiвтовариство взагалi. Звичайно, осмислення та аналiз становлення парламентаризму в посткомунiстичних Польщi та Украiнi повиннi бути досить виваженими та враховувати вiдмiнностi стартових передумов цього процесу, якi складалися впродовж вiкiв (наявнiсть реально дiючоi держави, парламентарних традицiй, рiвня державницькоi ментальностi у населення тощо). Також слiд враховувати деякi особливостi полiтичного життя обох краiн.

Починаючи з 1989 року в Польщi, а згодом i в iнших краiнах колишньоi соцiалiстичноi спiвдружностi, вiдбуваються процеси, обтАЩiктивно спрямованi на творення нового суспiльного устрою. Характерними рисами перемiн, що вiдбуваються у польському й украiнському суспiльствах, i бажання сформувати дiiвi, побудованi на справдi демократичних засадах, багатопартiйнi системи. В iдеалi вони повиннi були б творити ефективний, справедливий, патрiотичний парламент, позбавлений безкомпромiсного протистояння, скажiмо "червоних" i "бiлих". У Польщi це, наприклад, прибiчники староi соцiалiстичноi ПНР i тi хто виводить себе iз "Солiдарностi". В Украiнi ситуацiя значно складнiша.

Внутрiшньополiтичний подiл суспiльства доповнюiться ще й рiзними зовнiшньополiтичними орiiнтацiями: на тих, хто бажаi реанiмацii Радянського Союзу, та на тих, хто прагне створення справдi суверенноi, рiвноправноi, демократичноi Украiни. Порiвняльний аналiз процесу формування громадянського суспiльства, розвитку парламентаризму в краiнах Захiдноi РДвропи та колишньоi соцiалiстичноi спiвдружностi не даi пiдстав говорити про мудре й активне запозичення значною частиною полiтичноi елiти саме позитивного досвiду функцiонування парламентських систем у краiнах Заходу, а також врахування негативних факторiв, що перешкоджали iх розвитковi.

На жаль, полiтичнi сили посткомунiстичних держав в першу чергу перейняли вiд реально функцiонуючих демократiй Заходу вигiднi для себе принципи, методи, символи. Вони значною мiрою використовуються у вузько партiйних, корпоративних, а не загальнодержавних iнтересах. Особливо данi моменти характернi для полiтичного спектру украiнського суспiльства.

Аналiзуючи становлення демократичного суспiльства в Польщi й Украiнi та парламентаризму як його важливоi складовоi частини, слiд вiдзначити явища, котрих не було в краiнах Заходу. Це повиннi враховувати новi полiтичнi сили у посткомунiстичних державах, якi стоять на дiйсно демократичних позицiях.

По-перше, наявнiсть правлячоi комунiстичноi партii, хоча у Польщi та деяких iнших краiнах формально дiяли й iншi партii. Проте вони слухняно виконували стратегiчну програму розроблену правлячою комунiстичною партiiю. Така ситуацiя сформувала i вiдповiдну ментальнiсть пересiчного виборця краiн цього регiону. Як, наслiдок, досить упереджене ставлення частини електорату до сучасних реформ, розвитку багатопартiйностi, парламентаризму.

По-друге, населення колишнiх соцiалiстичних краiн отримало можливiсть на практицi порiвняти та вiдчути позитивнi й негативнi прояви в розвитку капiталiстичних i соцiалiстичних систем. Повернення до капiталiзму виявився досить болiсним, особливо в економiчному та соцiальному аспектах. Це призвело до певного подiлу суспiльства на тих, хто не в змозi, а в рядi випадкiв i не бажаi зрозумiти решту перемiн, прагне повернення до доби соцiалiзму, i тих, хто готовий все перебороти i йти вперед, змiнюючи своi життя i вiдповiдно суспiльне середовище.

Ось iз врахуванням даних обставин якраз i намагаються будувати свою стратегiчну поведiнку новi полiтичнi сили у посткомунiстичних суспiльствах, в тому числi Польщi та Украiнi. Увесь цей комплекс проблем переконуi в iснуваннi трьох рiвнiв у розвитку парламентаризму на РДвропейському континентi. Перший рiвень тАУ парламентарнi системи, що сформувалися у краiнах Захiдноi РДвропи. Вони характеризуються вiдносно досконалими та сталими формами i методами функцiонування. Другий рiвень формуiться в iвропейських краiнах колишньоi соцiалiстичноi спiвдружностi, де парламентськi традицii вiдроджуються. Насамперед мова йде про Польщу, Чехiю, Угорщину, Словенiю.

Тут парламентаризм пiддаiться значним випробуванням, але рухаiться в руслi розвитку та змiцнення захiдноiвропейськоi демократичноi традицii. Третiй рiвень характерний для групи краiн, де парламентаризм тiльки народжуiться. Це краiни СНД, в тому числi й Украiна. На жаль, вже у своiму зародку вiн значною мiрою здеформований.

Саме в цих краiнах представники староi номенклатури, нова полiтична елiта, регiональнi клани використовують у своiх вузькоегоiстичних iнтересах принципи демократii та функцiонування полiтичноi системи, далеко не завжди сприяють ii розвитку. Тому небезпечним для краiн другого та третього рiвнiв i механiчне впровадження принципiв парламентаризму захiдноiвропейського зразка. Громадсько-полiтичнi сили, якi справдi бажають здiйснити демократичнi перетворення, повиннi обовтАЩязково враховувати можливе загострення рiзноманiтних проблем у перехiдний перiод. В iншому випадку, прихiд до влади полiтичних сил, що проповiдують старi методи господарювання, чи навiть представникiв тiньового бiзнесу, корумпованих державних службовцiв може стати справою часу. Щось подiбне спостерiгаiться на полiтичному небосхилi Украiни.

Ще березневi, 1998 року, вибори до Верховноi Ради засвiдчили загострення боротьби за мiсце в украiнському парламентi. Непоодинокi були випадки безпринципностi у виборi методiв отримання заповiтного депутатського мандата з боку кандидатiв у депутати. Данi факти загалом пiдтвердили й останнi вибори до Верховноi Ради Украiни, якi вiдбулися наприкiнцi березня 2002 р.

У кiнцевому пiдсумку можна констатувати деяке порiвняння новообраного складу депутатського корпусу. У 1998 р. 24,65% виборцiв вiддали своi голоси за комунiстiв, 8,55% тАУ за виборчий блок Соцiалiстичноi та Селянськоi партiй Украiни, 4,04% тАУ за прогресивну Соцiалiстичну партiю Украiни. Загалом це понад 38%. Майже 30% депутатiв i представниками комерцiйних структур, 20% тАУ регiональноi полiтично-економiчноi елiти, а 27,8% тАУ це народнi депутати обранi знову. Партiйно-полiтичний спектр розкладу сил при виборах нового складу Верховноi Ради Украiни розподiлився так. Найбiльше голосiв виборцiв тАУ понад 24 % тАУ отримав блок В. Ющенка "Наша Украiна", на другому мiсцi комунiсти тАУ iм вiддали своi симпатii приблизно 20 % виборцiв, тiльки третiми стали представники блоку "За iдину Украiну" тАУ трохи менше 12 % електоральних голосiв.

Чотирьохвiдсотковий бартАЩiр пройшли також ще три партii i блок, отримавши вiд 6 до 8 % голосiв виборцiв тАУ соцiалiсти, представники Блоку Юлii Тимошенко i соцiал-демократи обтАЩiднанi.

Ще на початку 1992 року поляки були напевно найбiльш песимiстично настроiним посткомунiстичним суспiльством. Понад половина (51%) польського суспiльства вважала, що ситуацiя в краiнi розвиваiться у хибному напрямi. Такий низький рiвень оптимiзму можна пояснити тим фактом, що для пересiчного поляка полiтична свобода не стала достатньою компенсацiiю за падiння життiвого рiвня, яке тривало фактично з 1980 року. Проте, вже пiд кiнець 1992 року майже 52% респондентiв визнали, що демократiя i найбiльш ефективною формою розвитку держави. Це пiдтвердили i третi вiльнi вибори, якi вiдбулися у Польщi у вереснi 1997 року.

Вони засвiдчили, що поляки все-таки вiддали перевагу полiтичним силам, не повтАЩязаним з комунiстичним минулим. Хоча Союз Лiвицi Демократичноi i збiльшив кiлькiсть своiх прихильникiв з минулими виборами, набравши майже 27% голосiв, Акцiя Виборча Солiдарнiсть все ж випередила суперника, отримавши приблизно 33%. Вона ж у коалiцii з правоцентристською партiiю Л. Бальцеровича сформувала уряд на чолi з РДжи Бузеком.

Однак, як уже зазначалося в роздiлi про законодавчу владу в полiтичнiй системi польського суспiльства, цiлий ряд причин i обставин привiв до поразки АВС у парламентських виборах тАУ 2001, приходу до влади лiвого блоку Союз лiвих демократiв тАУ Унiя Працi та сформуваннi нового урядового кабiнету на чолi з його лiдером Лiшеком Мiллером. Незважаючи на досить складну внутрiшньополiтичну передвиборчу ситуацiю у Польщi та результати парламентських виборiв 2001 року, слiд зауважити, що у населення поступово формуiться розумiння необхiдностi полiтичноi стабiльностi та дiй, спрямованих на неухильний поступ суспiльства, в тому числi й через ефективно дiючу парламентську систему.

Отже, можна зробити висновок, що парламентаризм у Польщi 1989 тАУ 2001 рр. загалом тяжiв до захiдноiвропейського типу. Украiна ж перебуваi в активному пошуку оптимальноi полiтичноi моделi розвитку, хоча загальний вектор перемiн маi демократичне соцiально орiiнтоване спрямування.

Висновки

польський парламентаризм лiберальний демократичний

За останнi десятилiття полiтична система Польськоi держави зазнала демократичних змiн. Цi перетворення були спричиненi багатьма факторами. Проте, найголовнiшим з них i розпад соцiалiстичноi системи. Цей величезний механiзм почав руйнуватися наприкiнцi 80-х рокiв ХХ ст., i вже нiякi спроби налагодити його не мали та, напевно, й не матимуть успiху.

Адже люди втомилися жити за "залiзною завiсою". З крахом полiтичноi системи у життi багатьох краiн Схiдноi РДвропи розпочався новий складний етап. Цi держави захопив потiк демократичних перетворень, тАЮхвиля демократизацii". РЖ виявилося, що посткомунiстичнi краiни зовсiм до цього не готовi. На поверхню спливла велика кiлькiсть питань, якi потребували якомога швидшого вирiшення. Для того, щоб не допустити хаосу та беззаконня в краiнi, повернення до старих часiв, перш за все потрiбно було створити чiтку та стiйку законодавчу базу для розвитку суспiльства.

В Польщi такою базою стала нова конституцiя 1997 року. За цiiю конституцiiю вищим законодавчим органом краiни i парламент. Розвиток парламентаризму в Польщi пройшов складний та нелегкий шлях: вiд Сейму в соцiалiстичнiй краiнi з пануванням iдиноi комунiстичноi iдеологii та командно-адмiнiстративною системою управлiння до деiдеологiзацii та демократизацii всього суспiльного життя.

Парламентаризм i його невiдтАЩiмною складовою, i на останнiх парламентських виборах восени 2001 року польське суспiльство довело, що воно готове до життя в демократичнiй краiнi, з усiма ii складовими як то парламентаризм, багатопартiйнiсть, гарантованiсть i захист прав людини. Тобто поляки можуть та роблять все, щоб Польща була справдi розвиненою iвропейською державою. Парламентаризм в Польщi маi усi сприятливi умови для свого розвитку, адже в його розпорядженнi i не лише всi тi демократичнi змiни, що вiдбуваються в державi, але й досвiд захiдного парламентаризму. Проте Польща, як i всi краiни колишнього соцiалiстичного табору, звичайно, маi своi особливостi, i не можна просто автоматично переносити усi засади захiдноi моделi парламентаризму на постсоцiалiстичний простiр.

Потрiбний час i вмiння полiтичних керiвникiв держави для того, щоб Польська держава, як зрештою i всi колишнi соцiалiстичнi краiни, стала дiйсно демократичною правовою державою.

В цiлому, пiдводячи пiдсумки аналiзу полiтичноi системи сучасного польського суспiльства, можна зробити наступнi висновки.

1. Вищими законодавчим органом в Польщi i двопалатний парламент, який складаiться з Сейму (нижня палата) та Сенату (верхня палата);

2. До органiв виконавчоi влади в Республiцi Польща належать Президент, Уряд (Рада Мiнiстрiв), органи мiсцевого самоврядування.

3. Судова влада в Польщi складаiться з Конституцiйного трибуналу, Державного трибуналу, Верховноi палати контролю, судiв, Прокуратури.

4. Громадяни Республiки Польща мають рiвнi права та свободи незалежно вiд статi, народження, професii, освiти, раси, вiросповiдання, суспiльного становища.

Загалом полiтична система Польщi може визначатися як парламентсько-президентська модель. Подiбно до iнших постсоцiалiстичних краiн iз швидкими темпами просування по шляху демократизацii та ринковоi економiки (наприклад, Чехii, Угорщини, Словенii) ii розвиток, по-перше, вiдбуваiться у загальноцивiлiзацiйному руслi; по-друге, маi ознаки стабiльностi через почергову змiну влади полiтичних сил лiво- та правоцентристськоi орiiнтацii; по-третi, характеризуiться поверненням до цiнностей як лiберально-демократичного, так i одночасно традицiйного характеру.

Лiтература

1. Konstytucja Rzeczypospolity Polskiej. Warszawa, 6 kuietnia 1997 r.

2. Андрiйчук В., Кириченко О. Реформи i зовнiшня полiтика // Полiтика i час. тАУ 1997.тАУ № 3. 145

3. Бакер Р. К вопросу о роли "круглого стола" в процессе трансформации польской политической системы // Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. тАУ М.: Наука, 2001. тАУ С. 131 тАУ 138.

4. Бредова В. Экономика стран Восточной Европы в 1996 г. // МЭиМО. тАУ 1997. тАУ № 11.

5. Бурант Стiвен Р. Украiна i Польща: до стратегiчного партнерства // Полiтична думка. тАУ 1998. тАУ № 3.

6. Бухарин Н.И. Внутренние факторы польской революции 1989 г. // Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. тАУ М.: Наука, 2001. тАУ С. 119 тАУ 130.

7. Вахрамеiв А., Габардин П. Что происходит в странах Центральной и Восточной Европы? тАУ М.: Знание, 1991.

8. Воронков В. Польская Народная Республика. Справочник. тАУ М., 1984.

9. Восточная Европа: контуры посткомунистической модели развития / РАН, Ин-т славяноведения и балканистики; отв. Ред. Ю.С. Новопашин. тАУ М., 1992.

10. Геремек Б. Основнi напрямки зовнiшньоi полiтики Польщi // Полiтична думка. тАУ 1998. тАУ № 1.

Вместе с этим смотрят:

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Грузино-абхазский тупик

Евроскептицизм в структуре европейской внутренней политики

Западные трактовки социальной справедливости

Использование Интернета в избирательных кампаниях