Передумови формування сучасноi полiтичноi системи Словаччини

Реферат з полiтологii на тему:

"Передумови формування сучасноi полiтичноi системи. Проголошення незалежностi Словаччини"

1. Передумови формування сучасноi полiтичноi системи

1.1 Загальнi вiдомостi про Словаччину

Офiцiйна назва тАУ Словацька Республiка (самоназва тАУ Словенско). Постсоцiалiстична краiна Центрально-Схiдноi РДвропи з економiкою у станi ринковоi трансформацii (за класифiкацiiю ООН тАУ краiна з перехiдною економiкою). Площа тАУ 49 тис. кв. км., населення становить приблизно 5,5 млн. жителiв (95 мешканцiв на кв. км). В етнiчному планi словаки становлять 85,6%, угорцi тАУ 10,7%, цигани тАУ 1,5%, чехи тАУ 1%. Бiльшiсть мешканцiв тАУ католики (60,4%), але i також i православнi. Словаки в цiлому бiльш релiгiйнi, нiж чехи. Столиця тАУ Братислава (460 тис. мешканцiв). Найбiльшi мiста: Кошице (280 тис.), Нiтра (110 тис.), Прешов (100 тис.), Банска-Бистриця (90 тис.). Межуi з Чехiiю, Польщею, Австрiiю, Угорщиною, Украiною. Офiцiйна мова тАУ словацька. Валюта тАУ нацiональна словацька крона (валютнi резерви становлять приблизно 3,86 млрд. американських доларiв). Словаччина тАУ парламентарна республiка. Прапор складають три однаковi за шириною смуги (зверху вниз): бiла, голуба i червона, на голубiй смузi червоний щит з бiлим хрестом.

Територiя становить 49 тис. км2, подiлена на три областi. Височини i гори. Захiднi Карпати з найвищим у Карпатах гiрським пасмом тАУ Татрами (альпiйська складчастiсть), на пiвднi тАУ Подунайська i Потиська низовини. Клiмат помiрно тАУ континентальний. Головна рiчка тАУ Дунай з притоками Ваг та Прон. Кориснi копалини: буре вугiлля, марганцевi руди, невеликi поклади залiза, мiдi, ртутi, сурми, магнезиту.

Словаччина тАУ розвинута iндустрiально-аграрна краiна з перехiдною економiкою вiд плановоi до ринковоi. Промисловiсть: чорна i кольорова (мiдь, алюмiнiй, нiкель) металургiя, нафтопереробна, хiмiчна (добрива, штучнi волокна, лiки), взуттiва, електромашинобудiвна (холодильники, телевiзори, вагони, взуттiвi верстати), пивоварна. Сiльськогосподарськi угiддя займають 50% територii: вирощування зернових (пшениця, ячмiнь, кукурудза), цукрових бурякiв, виноградарство, садiвництво, тютюнництво, а також тваринництво: молочне скотарство i свинарство. Експорт: текстильнi вироби, мотоцикли, електротехнiчне устаткування, товарнi вагони. РЖмпорт: нафта, нафтопродукти, газ, боксити.

РЖсторична довiдка

У VтАУVI ст. на територii Словаччини зтАЩявилися словтАЩянськi племена. З 907 р. ii землi потрапили пiд владу угорських правителiв, а в ХРЖ ст. територiя Словаччини була включена до складу Угорського королiвства. Всерединi XVI ст. пiвденнi словацькi землi захопила Османська держава, а пiвнiчнi тАУ монархiя Габсбургiв. З кiнця ХVРЖРЖ ст. вся територiя Словаччини опинилася в складi Австрiйськоi монархii та перебувала пiд ii управлiнням до 1918 р., коли Австро-Угорська iмперiя розпалася. Впродовж 1918тАУ1992 рр. Словаччина перебувала в складi Чехословаччини (за винятком 1939тАУ1945 рр., коли на ii територii була створена марiонеткова держава пiд протекторатом гiтлерiвськоi Нiмеччини). 1 сiчня 1969 р. Словаччина отримала статус республiки у складi федеративноi Чехословацькоi держави. Пiсля ВлоксамитовоiВ» революцii 1989 р. розпочався рух Словаччини до незалежностi, яку вона остаточно отримала 1 сiчня 1993 року.

1.2 Полiтичнi змiни в Словаччинi в 1989тАУ1992 рр.

Пiсля ВлнiжноiВ» або ВлоксамитовоiВ» революцii листопада 1989 року в Чехословаччинi докорiнним чином змiнився полiтичний ландшафт в обох частинах федерацii тАУ Чехii та Словаччинi. В першi мiсяцi пiсля революцii в Словаччинi полiтичне лiдерство захопило Товариство проти насилля (ТПН), яке обтАЩiднало практично всi демократичнi сили краiни, в тому числi Влпрогресивних комунiстiвВ», Влкомунiстiв 68-го рокуВ», дисидентiв руху ВлХартiя 77В» та iнших. Парламентськi вибори влiтку 1991 р. принесли перемогу ТПН, яка здобула абсолютну бiльшiсть у Словацькiй Нацiональнiй Радi (друге i третi мiсця зайняли представники комунiстiв i християнських демократiв).

Головою словацького парламенту став представник Руху за демократичну Словаччину РЖван Гашпарович.

В полiтичному життi тодiшньоi Чехословаччини, а в ii складi й Словаччини, вiдбулися суттiвi змiни. По-перше, за два роки виникло майже 120 рiзних партiй, союзiв i рухiв як загальнодержавного, так i республiканського рiвнiв. По-друге, в Словаччинi сформувалися нацiоналiстичнi партii та рухи з популiстськими гаслами. По-третi, незважаючи на сильнi антикомунiстичнi й антирадянськi настроi, партiям, якi спиралися на комунiстичну iдею, вдалося зберегти свою вагу та вплив на суспiльство на рiвнi середини 1990 р.

На початку червня 1992 р. вiдбулися вибори до чехословацького парламенту. 84,2% виборцiв Словаччини взяли в них участь, що свiдчить про високий рiвень полiтичноi громадськоi активностi населення. У Словаччинi результати виборiв виявилися наступними. Перемогу здобув Рух за демократичну Словаччину, що набрав 37% голосiв виборцiв (при цьому в Середнiй Словаччинi, де провiдне мiсце займав вiйськово-промисловий комплекс, вiн отримав понад 51% голосiв). Далi йшла Партiя демократичноi лiвоi тАУ майже 15%. Приблизно 10% голосiв набрали Словацький християнсько-демократичний рух, Словацька нацiональна партiя та Угорська партiя християнсько-демократичного напрямку. У результатi цих виборiв зтАЩявилися й новi лiдери. ПремтАЩiр-мiнiстр Словацькоi Республiки Володимир Мечiар став лiдером Руху за демократичну Словаччину. Федеральне керiвництво пообiцяло до 31 грудня 1992 р. здiйснити подiл Чехословаччини на двi самостiйнi частини тАУ Чехiю та Словаччину. Президентом Словаччини був обраний Мiхал Ковач.

Суверенiтет Словацькоi Республiки був проголошений 17 липня 1992 р. в Декларацii про суверенiтет. 23 липня була пiдписана Полiтична угода про Влмирне розлученняВ» чехiв i словакiв. Було створено 4 спiльнi Комiсii, якi пiдготували вiдповiднi документи про лiквiдацiю федерацii, розподiл майна, армii, транспорту, про кордони i грошову систему тощо. 1 вересня 1992 р. Словацька Нацiональна Рада ухвалила Конституцiю Словаччини. Вона була пiдписана 3 вересня 1992 р. i вступила в силу 1 жовтня того ж року. Виникнення Словацькоi держави привело до прийняття парламентом ЧiР федерального закону вiд 25 листопада 1992 р., що зафiксував процес розтАЩiднання Чеськоi та Словацькоi республiк.

31 грудня 1992 р. Федеральнi нацiональнi збори припинили своi iснування, а Чехiя та Словаччина пiдписали Договiр про добросусiдство, дружбу i спiвробiтництво на 15 рокiв i понад 20 договорiв та угод з конкретних питань. Все створило ТСрунт для розвитку полiтичноi системи незалежноi Словацькоi Республiки.

2. Конституцiйнi засади й особливостi державного устрою та полiтичноi системи Словаччини

Конституцiя Словаччини i найголовнiшим законом держави, де визначена та зафiксована ii полiтична система. Сам Основний Закон складаiться з преамбули, восьми частин, девтАЩятнадцяти глав i 156 статей. Головнi принципи формування та функцiонування полiтичноi системи знайшли вiдображення насамперед у четвертiй тАУ восьмiй частинах.

РДдиним законодавчим органом Словацькоi Республiки за статтею 72 визначалася однопалатний парламент тАУ Нацiональна Рада. Вона складаiться iз 150 представникiв, якi i громадянами республiки, обираються на 4 роки та не мають права займати посаду в урядi. Для активного та пасивного виборчого права вiковий ценз визначався вiдповiдно 18 i 21 рiк. Головна функцiя Нацiональноi Ради тАУ законотворчiсть. Правом законодавчоi iнiцiативи надiлялися комiсii, депутати й Уряд. Глава держави (президент) маi право повернути прийнятий парламентом закон на повторний розгляд. Остаточно прийнятий закон пiдписують Голова Нацiональноi Ради, Президент Словаччини та Голова Уряду республiки. Дуже важливими функцiями Нацiональноi Ради також i прийняття Конституцii, схвалення договорiв про приiднання до союзу з iншими державами, затвердження державного бюджету, внесення пропозицiй про проведення референдуму та створення мiнiстерств i вiдомств.

Згiдно iз статтею 101 Конституцii та внесеними до неi змiнами в лютому 1999 р. Главою держави i Президент. Ним може бути будь-який громадянин Словацькоi Республiки, який досяг 35 тАУ рiчного вiку i маi право голосу. Президента обираi Нацiональна Рада таiмним голосуванням на один строк тАУ 5 рокiв тАУ бiльшiстю у три птАЩятих голосiв усiх представникiв парламенту. Одна i та ж особа не може бути обрана Президентом бiльше, нiж на два строки пiдряд. Вибори проводяться впродовж останнiх 60 днiв повноважень чинного Президента. Конституцiя передбачаi усунення Президента з посади, подiбно до iмпiчменту: Нацiональна Рада формулюi звинувачення Президента (тiльки у державнiй зрадi), а далi справу розглядаi Конституцiйний Суд. Основними повноваженнями Президента i представлення держави у мiжнародних вiдносинах, ратифiкацiя мiжнародних договорiв, скликання установчоi сесii Нацiональноi Ради, призначення та звiльнення з посади Голови й iнших членiв Уряду, оголошення про проведення референдуму i надзвичайного стану в краiнi, керiвництво Збройними Силами тощо. Суттiве значення маi право Президента розпустити Нацiональну Раду за умови, якщо вона за 6 мiсяцiв пiсля обрання тричi вiдхилить урядову програму. Пiсля внесення змiн до Конституцii в лютому 1999 р. Президент обираiться шляхом загальних i прямих виборiв строком на птАЩять рокiв. Зараз Президентом Словаччини i Рудольф Шустер.

За статтею 108 Конституцii вищим органом виконавчоi влади виступаi Уряд Словаччини. Вiн складаiться з Голови (його призначаi i звiльняi Президент), заступникiв Голови та мiнiстрiв. Головою Уряду може бути призначений кожен громадянин республiки, який маi бути обраним до Нацiональноi Ради. Впродовж 30 днiв з часу формування Уряд повинен запропонувати Нацiональнiй Радi свою програму i зажадати вираження довiри. Уряд несе колективну вiдповiдальнiсть за виконання своiх повноважень перед Нацiональною Радою тАУ вона може в будь-який час висловити йому недовiру.

Водночас кожен член уряду пiдзвiтний парламенту i у випадку висловлення йому недовiри звiльняiться з посади. У разi вiдставки Голови Уряду йде у вiдставку весь Уряд. У випадках, коли Президента не було обрано, iснуi вакансiя до обрання нового Президента, Президент не може виконувати своi обовтАЩязки (наприклад, за станом здоровтАЩя), його повноваження, окрiм деяких, делегуються Урядовi. У цих випадках окремi функцii Президента можуть бути дорученi Головi Уряду. Впродовж такого перiоду часу останнiй дii як Головнокомандувач Збройними Силами. Прийняття рiшень Уряду вимагаi згоду абсолютноi бiльшостi його членiв. На виконання законiв i в iх межах Уряд видаi постанови, якi пiдписуi його Голова. Мiнiстерства й iншi органи державноi влади згiдно iз законом та в його межах приймають нормативнi акти, якi чинно обнародуються i пiсля цього i обовтАЩязковими до виконання. На сьогоднi Головою Уряду в Словаччинi i Мiкулаш Дзурiнда.

Вищим судом загальноi юрисдикцii у Словаччинi i Верховний Суд, суддiв якого за пропозицiiю Уряду обираi Нацiональна Рада спочатку на 4 роки, а далi тАУ безстроково. Органом конституцiйного контролю виступаi Конституцiйний Суд у складi 10 суддiв, яких на семирiчний строк призначаi Президент iз 20 кандидатiв, представлених Нацiональною Радою. На вiдмiну вiд iнших краiн, де голову Конституцiйного Суду iз свого складу обираi сам суд, у Словацькiй Республiцi його призначаi Президент iз числа суддiв Конституцiйного Суду.

За формою державного устрою Словаччина тАУ унiтарна держава. РЗi територiя подiлена на округи та райони, на рiвнi яких органiзовано державну адмiнiстрацiю. Мiсцеве самоврядування функцiонуi на рiвнi мiських i сiльських поселень. Населення вiдповiдних поселень строком на 4 роки обираi представницький орган мiсцевого самоврядування тАУ мунiципалiтет, який формуi виконавчий орган тАУ раду.

У Словаччинi великий вплив на функцiонування владних механiзмiв полiтико-правовоi системи справляють полiтичнi партii та рухи. Як показуi аналiз парламентських виборiв 1994 та 1998 рр. i поперднi результати виборiв 2002 р. найбiльшу вагу серед них мають Рух за демократичну Словаччину (лiдер тАУ В. Мечiар) тАУ 43 мiсця в парламентi 1998 року скликання, Словацька демократична коалiцiя (один iз лiдерiв тАУ керiвник Демократичного союзу Й. Моравчик) тАУ 42 мiсця, Партiя демократичних лiвих тАУ 23 мiсця в парламентi, Партiя угорськоi коалiцii тАУ 15 мiсць у парламентi, Словацька народна партiя (лiдер тАУ Я. Слота) тАУ 14 мiсць у парламентi та Партiя громадського розумiння (лiдер тАУ Р. Шустер) тАУ 13 мiсць у парламентi. Суттiвим впливом у суспiльствi користуiться заснована i 1990 р. Конфедерацiя профспiлок Словацькоi Республiки, яка обтАЩiднуi 28 профспiлок. Свiй вплив полiтичнi партii, обтАЩiднання, громадськi рухи та профспiлки здiйснюють за допомогою преси (ВлПравдаВ» тАУ тираж 235 тис. примiрникiв, ВлБесiдаВ» тАУ 150 тис., ВлЗмiнаВ» тАУ 60 тис.), радiо i телебачення, Телеграфного агентства Словацькоi Республiки.

Висновки

словаччина постсоциалiстичний устрiй державний

Таким чином, Словаччина як постсоцiалiстична держава з перехiдною економiкою за типом полiтико-правовоi системи i парламентською унiтарною республiкою. Вищим законодавчим органом виступаi однопалатний парламент тАУ Нацiональна Рада. Главою держави i Президент, який пiсля внесення конституцiйних змiн у лютому 1999 р. обираiться шляхом прямих i загальних виборiв на птАЩять рокiв. Вищим органом виконавчоi влади за Конституцiiю i Уряд. Загальну юрисдикцiю здiйснюi Верховний Суд., а органом конституцiйного контролю i Конституцiйний Суд iз 10 суддiв. Пiсля 1989 р. склалася нова розстановка партiйно тАУ полiтичних сил. Найсуттiвiший вплив на державне життя справляють Словацька демократична коалiцiя, Рух за демократичну Словаччину, Партiя демократичних лiвих тощо. В цiлому формування елементiв полiтичноi системи Словаччини остаточно не завершилося i спiвпадаi з трансформацiiю всього суспiльного життя.

Лiтература

1. Вiкулiна Н. РДС уважно стежить за дiями Мечiара // День, 1998. тАУ 12 березня.

2. Доротовець О. Словацькому премтАЩiровi президенти не потрiбнi // День, 1998. тАУ 9 квiтня.

3. Задорожнюк Э.Г. Революции 1989 г. И процессы становления новой региональной идентичности Центральной Европы (по архивным материалам) // Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. тАУ М.: Наука, 2001. тАУ С. 64 тАУ 81.

4. Коровицына Н.В. ВлБархатныеВ» революции как феномен массового сознания восточноевропейцев // Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. тАУ М.: Наука, 2001. тАУ С. 43 тАУ 55.

5. Кузьмiшин П. Соцiально-економiчний розвиток регiонiв у контекстi розвитку Словацькоi Республiки // Регiональна економiка. тАУ 1999. тАУ №4.

6. Куранов А. Поражение Мечьяра: оппозиционные партии получили более третей в парламенте Словакии // Независимая газета. тАУ 1998. тАУ 29 сентября.

7. Мовчан Ю. Наш сусiд тАУ Словаччина: птАЩять рокiв незалежностi // Украiна. РДвропа. Свiт. тАУ 1997. тАУ 27 грудня.

8. Палiй О. Словаччина: на украiнському захiдному кордонi великi змiни // Пiдтекст. тАУ 1998. тАУ №39.

9. Рилач Ю. РЖнтеграцiйний досвiд Словаччини // Урядовий куртАЩiр. тАУ 2000. тАУ №226. тАУ 5 грудня.

10. Субботин А.А. Строительство единой Европы как импульс к падению ВлкоммунистическихВ» режимов // Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. тАУ М.: Наука, 2001. тАУ С. 82 тАУ 88.

11. Фельдман Д.М. Россия и Восточная Европа: от Влхолодной войныВ» к новому мировому порядку // Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. тАУ М.: Наука, 2001. тАУ С. 56 тАУ 63.

12. Харциева Г.Ю. Словакия: свет и тени нового пути // Посткомунистическая Восточная Европа: новые межгосударственные отношения и внешнеполитические ориентиры: сборник статей, обзоров и рефератов. тАУ М.: ИНИОН РАН, 1996.

13. Экономические и социально-политические трансформации в Центральной и Восточной Европе во второй половине ХХ в. тАУ М., 1998.

14. Яжборовская И.С. Политологические подходы к проблематике трансформации общественного устройства в странах Центральной и Юго-Восточной Европы // Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. тАУ М.: Наука, 2001. тАУ С. 192 тАУ 202.

Вместе с этим смотрят:

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Грузино-абхазский тупик

Евроскептицизм в структуре европейской внутренней политики

Западные трактовки социальной справедливости

Использование Интернета в избирательных кампаниях