Борис Грiнченко - редактор i упорядник "Словаря украiнськоi мови"

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТУТ УКРАРЗНИ тАЭКПРЖтАЭ

ВИДАВНИЧО-ПОЛРЖГРАФРЖЧНИЙ РЖНСТИТУТ

КАФЕДРА ВИДАВНИЧОРЗСПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ

БОРИС ГРРЖНЧЕНКО-РЕДАКТОР РЖ УПОРЯДНИК ВлСЛОВАРЯ УКРАРЗНСЬКОРЗ МОВИВ»

Курсова робота

з дисциплiни ВлОснови видавничоi справиВ»

Виконав студент

II курсу, групи СР-91

В.В. Коваль

Науковий керiвник

ст. викл. Р. В. Бобренко

Киiв тАУ 2010

Змiст

ВСТУП

Роздiл I. ТЕОРЕТИКО-РЖСТОРИЧНРЖ ЗАСАДИ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ Б. ГРРЖНЧЕНКА

1.1 Постать Б. Грiнченка як рiзнопланового дiяча

1.2 Традицiйнi методи упорядкування довiдкових видань

Висновки до першого роздiлу

Роздiл IРЖ. РЕДАКТОРСЬКО-УПОРЯДНИЦЬКА ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ Б. ГРРЖНЧЕНКА НАД ВлСЛОВАРЕМ УКРАРЗНСЬКОРЗ МОВИВ»

2.1 Передумови та особливостi опрацювання Б. Грiнченком ВлСловаря украiнськоi мовиВ»

2.2 Основна органiзацiйно-творча робота над ВлСловарем украiнськоi мовиВ»

2.2.1 Лексикографiчний аспект

2.2.2 Композицiйний аспект та спосiб обробки кожного слова

2.2.3 Редагування джерел

Висновки до другого роздiлу

Роздiл РЖРЖРЖ. ВлСЛОВАРЬ УКРАРЗНСЬКОРЗ МОВИВ» БОРИСА ГРРЖНЧЕНКА У СУЧАСНОСТРЖ

3.1 Використання ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка у сучаснiй лексикографii

3.2 Використання ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка у мовознавчiй науцi

3.3 Використання ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка в iнших науках (на прикладi зоологii)

Висновки до третього роздiлу

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДодаТКИ

ВСТУП

Борис Грiнченко вiдомий у багатьох сферах украiнськоi науки i культури. Але серед багатьох здобуткiв Бориса Грiнченка i праця, яка дозволяi назвати його професiйним i водночас унiкальним ученим. Це ВлСловник украiнськоi мовиВ» (К., 1907 тАУ 1909), створений i вiдредагований ним протягом двох з половиною рокiв на початку минулого столiття (загальний обсяг слiв тАУ 68 тисяч). Цей словник маi для украiнськоi науки i культури таке ж значення, як словник В. Даля для росiйськоi, словник С. Лiнде для польськоi, словник РЖ. Гебауера для чеськоi.

Наше дослiдження висвiтлюi послiдовний характер редагування ВлСловаря украiнськоi мовиВ»: починаючи вiд залучення Бориса Грiнченка до роботи над його створенням i закiнчуючи виданням. Цей словник маi велике значення для формування украiнськоi мови, до сьогоднi використовуiться у багатьох науках. Зокрема, розвиток сучасноi лексикографii потребуi звернення до першоджерел, ii витокiв, а ВлСловарь украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка якнайкраще iлюструi iх, тому важливо розглянути аспекти його формування. Це i i актуальнiстю нашоi роботи.

Новизною у висвiтленнi цiii теми i те, що було детально вивчено редакцiйний процес ВлСловаря украiнськоi мовиВ» в рiзних аспектах, зокрема iсторичному, лексикографiчному та композицiйному, а також дослiджено його сучасне використання у рiзних галузях науки.

Тема роботи: ВлБорис Грiнченко тАУ редактор i упорядник тАЬСловаря украiнськоi мовитАЭВ».

Мета роботи полягаi в тому, щоб дослiдити ВлСловарь украiнськоi мовиВ» з погляду його редагування i укладання Борисом Грiнченком та зтАЩясувати його значення для сучасникiв.

Мета роботи передбачаi вирiшення таких завдань:

1) розглянути постать Б. Грiнченка як рiзнопланового дiяча;

2) визначити особливостi укладання довiдковоi лiтератури;

3) прослiдкувати складний процес редагування ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Борисом Грiнченком;

4) вивчити особливостi лексикологiчного i композицiйного редагування ВлСловаря украiнськоi мовиВ»;

5) прослiдкувати використання ВлСловаря украiнськоi мовиВ» у сучаснiй науцi.

ОбтАЩiктом нашого дослiдження i перекладний украiнсько-росiйський ВлСловник украiнськоi мовиВ», виданий у 1907-1909 рр. у Киiвi за редакцiiю Бориса Грiнченка.

Предметом роботи i власне редагування ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Б. Грiнченком.

Стан вивченостi теми. Редакторську дiяльнiсть Бориса Грiнченка вивчали багато науковцiв, серед яких варто назвати такi працi: Веркалець. М ВлПедагогiчнi iдеi Б. ГрiнченкаВ» [1], Грицак Н. ВлТрадицiйнi казковi комплекси в ВлСловарi украiнськоi мовиВ» та лiтературних творахВ» [3], Дзеверiн РЖ. ВлБорис ГрiнченкоВ» [4], Малиш М. ВлБорис Грiнченко тАУ видавець книг для народу: конспект лекцiйВ» [9], Каленюк С. ВлДуховний пам'ятник Бориса ГрiнченкаВ» [7], Маркотенко Т. ВлЕтнографiчний коментар до грiнченковських фразеологiзмiвВ» [10], Погрiбний А. ВлБорис Грiнченко: Нарис життя i творчостiВ» [13].

Теоретичне значення визначаiться можливiстю використання результатiв дослiдження для подальшого бiльш глибокого та ТСрунтовного аналiзу редакторськоi дiяльностi Б.Грiнченка, зокрема його працi над ВлСловарем украiнськоi мовиВ».

Практична цiннiсть. Наша робота може допомогти у розробцi новоi словниковоi бази украiнськоi мови.

Структура дослiдження. Робота складаiться iз трьох роздiлiв. У першому роздiлi ВлТеоретико-iсторичнi засади дiяльностi Б. ГрiнченкаВ» розглянуто постать Б. Грiнченка як рiзнопланового громадського дiяча, його вклад у нашу наукову та лiтературну спадщину, а також визначено основнi методи упорядкування довiдкових видань. У другому роздiлi ВлРедакторсько-упорядницька дiяльнiсть Б. Грiнченка над тАЬСловаря украiнськоi мовитАЭВ», дослiджено процес редагування (як лексикологiчного, так i композицiйного) та особливостi й передумови опрацювання ВлСловаря украiнськоi мови. Третiй роздiл ВлтАЬСловарь украiнськоi мовитАЭ Бориса Грiнченка у сучасностiВ», присвячено вивченню рiзноманiтних сфер використання тАЬСловаря украiнськоi мовитАЭ. Окремо подано роль дослiджуваного словника у лексикографii, наведено приклади звертань сучасних мовознавцiв (Б. Антоненко-Давидович, О. Пономарiв та iн.) до тАЬСловаря украiнськоi мовитАЭ Бориса Грiнченка. Крiм того, у нашiй роботi висвiтлено питання вживання лiтери ТС (на основi ВлСловаря украiнськоi мовиВ»), а також використання цього словника у сучаснiй науцi на прикладi зоологiчноi працi ВлПерелiк украiнських наукових назв птахiв Украiни (украiнсько-латинсько-росiйсько-англiйський)В», в якiй поряд iз латинськими назвами i перекладами додаються посилання до iх вiдповiдникiв чи варiацiй у ВлСловарi украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка.

Роздiл РЖ. ТЕОРЕТИКО-РЖСТОРИЧНРЖ ЗАСАДИ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ Б. ГРРЖНЧЕНКА

1.1 Постать Б. Грiнченка як рiзнопланового дiяча

Борис Грiнченко (1863-1910) тАУ визначний поет, прозаiк, драматург, перекладач, лiтературний критик, мовознавець, фольклорист i етнограф, педагог, публiцист, органiзатор видавничоi справи, бiблiограф, громадський i полiтичний дiяч. Життiва й творча доля Грiнченка тАУ це важкий шлях украiнського iнтелiгента, його невтомна творча й громадсько-просвiтницька дiяльнiсть. Вiн зазнавав переслiдувань та увтАЩязнень, постiйно перебував пiд наглядом жандармiв. Становлення його як письменника й громадянина вiдбувалося наприкiнцi XIX ст., у проблемну пору суспiльного життя Украiни. У цей час Грiнченко займав активну громадську позицiю, боровся за нацiональну iдею. Дуже влучно сказав про нього письменник М. Чернявський: ВлВiн бiльше працював, нiж живВ».

У 80-тi роки Борис Дмитрович уславився своiю педагогiчною дiяльнiстю: уклав для дiтей читанку ВлОд снiгу до снiгуВ», захищав iдею навчання дiтей рiдною (украiнською) мовою. 1887 року вiдома освiтня дiячка, письменниця, украiнська патрiотка Христина Алчевська вiдкрила народну школу в маiтку свого чоловiка. Вона була незадоволена тогочасним навчальним процесом i розшукувала справжнiх ентузiастiв освiти, тому й запросила Грiнченка як авторитетного педагога. За короткий час ця школа стала найкращою в повiтi. Тут Грiнченко проявив себе як учитель-новатор, досвiд якого i до наших днiв не втратив своii актуальностi. Ним написано майже двiстi художнiх творiв. У цей час Грiнченковi з огляду на його педагогiчнi досягнення запропонували вступити до Захiдноiвропейськоi лiги вчителiв. Борис Дмитрович погодився, але якщо буде представляти в нiй не Росiю, а Украiну. Пiсля такоi заяви його кандидатура була вiдхилена [6].

Згодом Б. Грiнченко поiднуi педагогiку iз письменницькою творчiстю. Пiд власним прiзвищем i пiд рiзними псевдонiмами (Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вiльховий, Перекотиполе, Гречаник) вiн систематично друкуiться в перiодичних виданнях, найчастiше галицьких, бо в пiдросiйськiй Украiнi слово украiнське було заборонене. У 1880-х тАУ на початку 1890-х рокiв виходять друком його поетичнi збiрки ВлПiснi Василя ЧайченкаВ», ВлПiд сiльською стрiхоюВ», ВлПiд хмарним небомВ», ВлПiснi та думиВ», ВлХвилиниВ». Як i Панас Мирний, Нечуй-Левицький, Франко, Грiнченко займався художньою творчiстю тiльки ввечерi пiсля роботи [17].

Борис Грiнченко попри талант письменника мав ще й обдарування науковця. Предметом його дослiджень стало слово як субстанцiя, що акумулюi в собi творчу енергетику нацii i Б. Грiнченко пiшов далi у розумiннi значення цього феномена. Ще влiтку 1891 року ряд нацiонально свiдомих украiнцiв проголосили себе продовжувачами справи великого Кобзаря, створили ВлБратство тарасiвцiвВ», яке обтАЩiднувало студентську молодь та викладачiв киiвських i харкiвських вузiв. Щоденна культурно-освiтня праця повинна була прищепити кожному украiнцевi переконання самоiдентифiкацii, аби Влвiдрiзняти свою нацiю вiд iнших i пiдносити нацiональне питання й право вкраiнськоi нацii скрiзь, де тiльки можливоВ».

У 1894 р. Б. Грiнченко почав працювати у Чернiговi в губернському земствi, займався упорядкуванням музею украiнських старожитностей. Органiзував видання дешевих книжок для народу украiнською мовою (ВлПро грiм та блискавкуВ», ВлВелика пустиня СахараВ», ВлЖанна дтАЩАркВ», життiписи РЖ. Котляревського, РД. Гребiнки, Г. Квiтки-ОсновтАЩяненка та iн.). Цi видання виходили багатотисячними накладами в умовах офiцiйноi заборони украiнського слова.

За цей час Грiнченком були написанi твори ВлСеред темноi ночiВ» i ВлПiд тихими вербамиВ», вiдбулися публiкацii птАЩiс ВлЯснi зорiВ», ВлНахмарилоВ», ВлСтеповий гiстьВ», ВлСеред бурiВ», зтАЩявилися його науковi працi, зокрема ВлЕтнографiчнi матерiали, зiбранi в Чернiгiвськiй i сусiднiх з нею губернiяхВ» у трьох томах, ВлЗ уст народуВ» i ВлЛiтература украiнського фольклоруВ». Письменник багато перекладав, щоб прилучати спiввiтчизникiв до свiтовоi лiтератури.

За участь в украiнському русi письменника звiльнили iз чернiгiвського земства. Згодом редакцiя журналу ВлКиевская старинаВ» запропонувала йому взятися за пiдготовку видання словника украiнськоi мови. Хоча частина словника вже була зiбрана, але бiльшiсть роботи зробили Борис й Марiя Грiнченки. У 1907-1909 рр. ВлСловарь украiнськоi мовиВ» вийшов у свiт. Чотиритомне видання мiстить 68 тисяч слiв iз народноi й писемноi мови. Словник був удостоiний Росiйською iмператорською академiiю наук другоi премii iменi Миколи Костомарова. Досi вiн залишаiться авторитетним, найбагатшим джерелом живоi народноi мови (у 1996 р. пiсля багаторiчноi заборони словник було перевидано).

У Киiвi Б. Грiнченко не тiльки працював над словником, а й займався громадською дiяльнiстю, органiзацiiю украiнськоi преси й товариства ВлПросвiтаВ». У 1904 р. став одним iз лiдерiв новоствореноi Украiнськоi демократичноi партii [12].

1.2 Традицiйнi методи упорядкування довiдкових видань

Довiдковi видання тАУ видання коротких вiдомостей наукового чи прикладного характеру, розмiщених у порядку, зручному для iх швидкого пошуку, не призначене для суцiльного читання [5].

Дещо iнше визначення подаi Сквирская Л.: ВлТвори довiдкових видань тАУ це документи, спрямованi на накопичення i впорядкування значних обсягiв вiдомостей (як правило, фактографiчноi), iнформацii з метою ii швидкого i зручного пошукуВ» [15].

Чiтке засвоiння видо-типологiчного складу довiдкових видань даi можливiсть редакторовi легко орiiнтуватися в особливостях побудови кожного iз зазначених блокiв. Коротко розглянемо цi особливостi в основних видах довiдковоi лiтератури:

В· словники. Укладаються здебiльшого у формi упорядкованого за алфавiтним принципом перелiку заголовних слiв з iхнiм поясненням, тлумаченням чи перекладом з однiii мови на iншу. Самостiйною одиницею такого видання i словникова стаття, до якоi входить заголовне слово та його пояснення.

В· довiдники. На вiдмiну вiд словника тут структурною одиницею i довiдкова стаття, яка чiтко i конкретно даi вiдповiдь на винесене в заголовок словосполучення. Така стаття вiдзначаiться прикладним характером i практичною спрямованiстю.

В· енциклопедii. Основою структурноi одиницi тАУ також статтi тАУ i конкретнi данi i факти, поняття, закони, правила, що характеризують заголовне слово. Подаються такi статтi за алфавiтним або систематичним принципом. За обсягом вони бувають короткими (в один абзац) i великими (кiлька абзацiв, а то й сторiнок).

У контекстi редакцiйно-видавничоi пiдготовки довiдковi видання i найскладнiшими. Тому у видавництвах доручають роботу з ними добре пiдготовленим редакторам.

Йдеться про розвтАЩязання на початку цiлого комплексу органiзацiйних i творчих питань. До органiзацiйних можна вiднести: чiтке зтАЩясування читацького призначення, передбачуваного попиту на книговидавничому ринку, економiчних можливостей видавництва щодо забезпечення якостi майбутнього видання, пiдбiр авторського колективу та створення спецiальноi редакторськоi групи. Серед творчих питань найважливiшими i: складання словника, розробка методичних рекомендацiй для авторiв, зтАЩясування загальних принципiв вiдбору i систематизацii матерiалу.

Повнота вiдомостей, тематичний дiапазон, змiстове наповнення i вагомiсть майбутнього довiдкового видання значною мiрою залежатиме вiд того, наскiльки всесторонньо i ТСрунтовно було вiдпрацьовано саме словникову частину тАУ цей своiрiдний ВлскелетВ», на який буде нанизуватися згодом текстовий масив iнформацii. Тiльки уточнений пiсля неодноразового перегляду й погодження з редакцiйною колегiiю словник, що формуiться за алфавiтним принципом, дасть змогу визначити кiлькiсть статей, iх обсяг i принцип розмiщення (в одну, двi чи три колонки на шпальтi).

Для забезпечення унiфiкацii й полегшення майбутньоi редакцiйноi обробки статей спочатку готуiться, як еталон, типова стаття. Такий зразок доцiльно робити i для коротких, i для оглядових статей. У деяких видавництвах замiсть типовоi статтi готують для авторiв типову схему пiдготовки матерiалу вiдповiдно до класифiкацii термiнiв за тематикою тАУ скажiмо, про краiну, мiсто, наукову дисциплiну, персоналiю тощо. Як приклад, варто навести розроблену у видавництвi ВлУкраiнська енциклопедiяВ» схему статтi про перiодичне видання

Пiсля отримання статей вiд авторiв, iх систематизацii у вiдповiдностi iз словником, а також пiсля рецензування (потребу в цьому визначаi редактор видання, керiвник редакторськоi групи чи головний редактор) починаiться редакторське опрацювання. Варто окреслити лише найважливiшi моменти, якi постiйно мають бути в полi зору редактора на цьому етапi.

В· робота над фактологiчним матерiалом (зтАЩясування ступеня новизни iнформацii, врахування нових джерел, що зтАЩявилися друком у процесi пiдготовки матерiалу, перевiрка дат, цифр, прiзвищ та iнiцiалiв);

В· удосконалення змiсту (популяризацiя викладу, вилучення повторiв, малозрозумiлих слiв, уникнення зайвоi деталiзацii;

В· унiфiкацiя тексту (принцип однотипностi скорочень, дат за старим чи новим стилем, написання великих i малих лiтер, абревiатур, оформлення бiблiографiчного опису тощо);

В· ретельна перевiрка розробленоi системи посилань, вiдсилань та покажчикiв.

Остання позицiя для довiдкових видань маi особливо принципове значення, оскiльки допущена редактором через неуважнiсть будь-яка неточнiсть, двозначнiсть або неповнота помiтно знижуi якiсть такого видання i згодом негативно може вплинути на репутацiю видавництва в цiлому.

Характерний приклад такоi поспiшностi й непродуманостi можна навести з iнформацiйно-довiдковим каталогом ВлКниги УкраiниВ».

Цим надзвичайно важливим для iмiджу держави за кордоном виданням, започаткованим 2000 року Всеукраiнським благодiйним фондом ВлКниги УкраiниВ» та Книжковою палатою Украiни, було реалiзовано мрiю вiтчизняних видавцiв i книгорозповсюджувачiв представляти новинки книгодруку в давно поширеному за кордоном режимi Влbook in printВ», тобто книга напередоднi ii виходу в свiт. Однак тiльки через те, що на останньому етапi пiдготовки оригiнал-макетiв томiв (а вийшло iх усього чотири) редакцiйною групою не було звiрено систему посилань, вiдсилань i покажчикiв, тут допущено цiлий ряд прикрих помилок i недоглядiв. Скажiмо, не унiфiкований принцип зазначення в iменних покажчиках авторiв, упорядникiв i редакторiв видань: в одних випадках упорядники зазначаються, в iнших тАУ нi, хоча iхнi прiзвища зазначаються в каталожних картках (особливо цим ВлгрiшитьВ» другий випуск каталогу, третя частина, за 2002 рiк). Позицiя книги ВлУкраiнська культураВ» (1523) подана чомусь без анотацii. При прискiпливому вивченнi всього каталогу цю анотацiю вiднаходимо.. пiд каталожною карткою позицii 1570 тАУ книги С. Ярмуся ВлНа нашiй, не своiй землi..: Украiна очима канадського украiнцяВ». Зрозумiло, що тут ця анотацiя не маi нiякого вiдношення до назви самоi книги. Такий ряд прикрих недоглядiв можна продовжувати [16].

Висновок до роздiлу

В iсторii вiтчизняноi культури iмтАЩя Б. Грiнченка повтАЩязуiться насамперед iз лiтературною i громадсько-просвiтницькою дiяльнiстю, з його плiдною i працею у сферi етнографii, фольклористики, критики i публiцистики, художнього перекладу.

Зокрема, важливим i його внесок у розробку методики редагування довiдковоi лiтератури. Оскiльки це складний процес з огляду на те, що довiдковi видання повиннi мiстити повнi вiдомостi про обтАЩiкт розгляду, якiсне змiстове наповнення та чiтку структуризацiю, для редагування такого типу лiтератури необхiдно бути квалiфiкованим спецiалiстом, яким був Б. Грiнченко.

Роздiл РЖРЖ. РЕДАКТОРСЬКО-УПОРЯДНИЦЬКА ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ Б. ГРРЖНЧЕНКА НАД ВлСЛОВАРЕМ УКРАРЗНсЬКОРЗ МОВИВ»

2.1 Передумови та особливостi опрацювання Б. Грiнченком ВлСловаря украiнськоi мовиВ»

Серед украiнських словникiв минулого столiття, що справили великий вплив як на розвиток словникарськоi справи, так i мови загалом, став ВлСловарь украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка. Це був найповнiший i лексикографiчно найдосконалiший украiнський словник до початку ХХ ст.

Сам Борис Грiнченко зазначаi, що початком укладання словника слiд уважати 1860-тi роки. У 1861 роцi в журналi ВлОсноваВ» П. Кулiш повiдомляi, що маi намiр розпочати в лютому цього ж року друкування украiнського словника. Проте цей словник не був укладений у звтАЩязку з опублiкуванням ВлОпыта южнорусского словаряВ» К. Шейковського. П. Кулiш припиняi свою роботу, а матерiали, наданi О. Бiлозерською, В. Бiлозерським, М. Костомаровим, А. Марковичем, Т. Шевченком та iншими, були перевезенi з Петербурга до Харкова, а з 1864 року опинилися в Киiвi. Тут пiд керiвництвом П. Житецького iх почали опрацьовувати мiсцевi лiтератори й вченi. Робота над словником то жвавiшала, то затихала. На кiнець XIX столiття вже важко було назвати когось iз вiдомих украiнських дiячiв, котрi не внесли своii частки у формування картотеки. Цi матерiали в рiзнi перiоди життя Бориса Грiнченка були доповненi пiд керiвництвом П. Житецького, В. Науменка, РД. Тимченка.

На той час Борис Грiнченко був вiдомий по всiй Украiнi як громадський дiяч, лiтератор, знавець украiнськоi мови. Але вiн мав лише звання народного вчителя, а не був дипломованим ученим. Через це Влпатентованi фiлологиВ» не погоджувалися передати редагування словника самоуковi. Та це були формальнi причини. У першу чергу на перешкодi стала нетерпимiсть Бориса Грiнченка до Влстарих украiнофiлiвВ», яких i осуджував за полохливiсть i недбалiсть. Отож, Влстара киiвська громадаВ» (В. Науменко, П. Леонтович, М. Грушевський та iншi) ставилася до Бориса Грiнченка з великою обачнiстю. Зрештою, все вирiшило те, що, як згадував РД. Чекаленко, хоча ВлГрiнченко справдi людина тяжка i трудна в громадському життi, а зате як окремий робiтник тАУ однак не маi собi тепер рiвногоВ» [11, с.98]. Переiхавши до Киiва на початку лiта 1902 року, вiн поринув у роботу над словником, який вiдповiдно до умов редакцii ВлКиевской стариныВ», мав бути закiнчений до 1 листопада 1904 року. Слiд зазначити, що словникарська праця здавна перебувала у колi iнтересiв письменника. Ще тринадцятирiчним учнем третього класу Харкiвського реального училища, вiн почав складати украiнський словник.

Вчителюючи у приватнiй школi X. Алчевськоi з осенi 1887 по вересень 1893 року в с. Олексiiвцi СловтАЩяносербського повiту (нинi входить до селища Михайлiвка Перевальського району), вiн разом з дружиною М. Загiрньою збирав народну лексику, а 1888 року на сторiнках журналу ВлЗоряВ» порушив питання про необхiднiсть прискорення роботи над словником. У його архiвах перiоду 1889 тАУ 1890 рокiв збереглися слiди тiii роботи. Разом з дружиною вони опрацювали в той час 16 тисяч слiв i довели словник до лiтери Д. Збереглися й списки 113 джерел, з яких подружжя, працюючи в Олексiiвцi, вибирало слова. Нарештi Борис Грiнченко отримав можливiсть здiйснити свою мрiю. Беручись до словника, зiзнався вiн у листi до Д. Ткаченка вiд 34 червня 1902 року, Влдумав я, що се справдi буде редактування, однак зараз же виявилося, що се буде складення нового словаря з того матерiалу, який дали ВлКиевская старинаВ» та з свого..В». РЖ далi: ВлБачите, в сьому словарi тiльки 52 тисячi слiв, а се ж мiзерiя перед справжнiми скарбами нашоi мовиВ» [14, с.35]. Починаючи роботу, Борис Грiнченко зробив пiдрахунок щоденного обсягу матерiалу, який необхiдно було опрацювати, щоб своiчасно завершити справу. Але виявилося, що отриманий вiд Влстароi громадиВ» матерiал потребуi первинноi обробки, тому на початку вiн планував Влщодня робити 120 слiвВ», та, боячись не встигнути до строку, вiн з 8 жовтня 1903 року переходить на ще бiльш напружений графiк: Вл157 слiв на день треба робитиВ», а з 26 сiчня 1904 року плануi перейти на 173 слова на день. Красномовно характеризують обсяг вкладеноi Борисом Грiнченком працi його примiтки на полях словника: ВлЗ початку лiтери Б.. все написано нановоВ», ВлНа Д додаткiв до 500 слiвВ», ВлЕ.. мало одне словоВ», ВлЛiтери Ф не було взагалiВ» [все 8, с.96]. Вiн додав до словника багато свого матерiалу, а все зроблене до нього, грунтовно переглянув, вiд чого кожна з ВлготовихВ» карток, як свiдчили його сучасники, була густо змережена червоним чорнилом. За угодою з редакцiiю, словник не повинен був вийти за межi 52 тАУ 53 тисяч слiв, а ВлстарогромадiвцiВ» наполягали на тому, щоб була використана лексика лише письменникiв, якi увiйшли в лiтературу не пiзнiше 1870 року тАУ мовляв, пiзнiше мова стала ВлнечистоюВ». Борис Грiнченко переконував видавцiв, що у заданих межах словник буде Влбiдним в порiвняннi з дiйсними лексичними запасами мовиВ» [8, с.105]. Вiн закликав ВлКиевскую старинуВ» прийняти рiшення, яке дозволяло б йому виправити стан справ зi словником, зауважував, що в одержаних ним картках слова були вписанi навiть далеко не з усього виданого по-украiнськи до 70-х рокiв XIX столiття. Серед невикористаного матерiалу, опрацювати який i випало Борису Грiнченку та його дружинi, письменник називав такi видання, як ВлТруды этнографическо-статистической зкспедиции в Западнорусский крайВ» П. Чубинського, ВлМалорусские народные предания и рассказыВ» М. Драгоманова та В. Антоновича, ВлЧумацкие народные песниВ» РЖ. Рудченка, фольклорнi записи, виданi РЖ. Манжурою, В. Милорадовичем, Науковим товариством iменi Т. Шевченка, Кракiвською академiiю наук, Харкiвським iсторико-фiлологiчним товариством, а також твори цiлого ряду таких вiдомих письменникiв тАУ знавцiв украiнськоi мови, як Ганни Барвiнок, Пантелеймона Кулiша, Панаса Мирного, РЖвана Нечуя-Левицького, Анатоля Свидницького.. Не зупиняла письменника вiдмова редакцii видiлити кошти на виписування слiв з книжок тАУ цю роботу безкоштовно виконувала М. Загiрня. Охоче вводив упорядник у словник матерiали власних кореспондентiв. Так, у листi до РЖ. Франка вiн просив надiслати йому Влтермiни, що втАЩяжуться з добуванням нафтиВ» [3, с. 50]. У редагований ним словник вiн збирав мовне багатство всiii тогочасноi Украiни тАУ як Схiдноi, так i Захiдноi.

Титанiчна праця Бориса Грiнченка над словником тАУ науковий подвиг: письменник i його дружина, працюючи невтомно бiльше двох рокiв щоденно по 10 тАУ 12 годин без вихiдних, вiдклавши всi iншi лiтературнi й громадськi справи, здiйснила роботу цiлоi iнституцii. ВлСловарь роблю.., i руками, i ногами, i зубамиВ» [8, с.112], тАУ ця напiвжартiвлива фраза, написана у листi до В. Гнатюка, достатньо розкриваi яких зусиль коштувала Борису Грiнченку ця праця.

ВлСловарь украiнськоi мовиВ» став словником украiнськоi живоi мови. Тут поряд iз загальновживаними словами фiксуються i дiалектизми, часом вузьколокальнi; вони здебiльшого документуються. Украiнськi реiстровi слова в ВлСловарi украiнськоi мовиВ» пояснюються росiйськими вiдповiдниками чи описово, переважна бiльшiсть iх iлюструiться реченнями; при назвах рослин i тварин, як правило, наводяться iхнi латинськi науковi вiдповiдники. Широко представлена украiнська фразеологiя, часто з поясненням ii походження. У передмовi до ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Борис Грiнченко подав стислий, але досить докладний огляд iсторii украiнськоi лексикографii, а також стислий опис iсторii створення упорядкованого словника. Украiнська частина ВлСловаря украiнськоi мовиВ» надрукована новим, спецiально для цього розробленим Борисом Грiнченком правописом, т. з. грiнчевичiвкою, що акумулювала все краще з попередньоi украiнськоi правописноi практики i яка лежить в основi сучасного украiнського правопису.

2.2 Основна органiзацiйно-творча робота над ВлСловарем украiнськоi мовиВ»

2.2.1 Лексикографiчний аспект

Словник Бориса Грiнченка вiдбиваi багатство виражальних засобiв украiнськоi мови ХРЖХ тАУ початку XX столiття. Вiн фiксуi народнорозмовну i фольклорну мову, дiбрану з рiзноманiтних етнографiчних джерел земських видань, а також записану з живих уст.

У ВлСловарi украiнськоi мовиВ» зiбрана лексика, що широко використовувалася РЖ. Котляревським, М. Коцюбинським, Панасом Мирним, Т. Шевченком, Лесею Украiнкою та iншими майстрами украiнськоi словесностi. Про це писав сам Борис Грiнченко: ВлКращими ж для нашоi роботи письменниками ми вважаiмо тих, якi бiльш чи менш майстерно володiючи словом, у той же час черпали свiй словесний матерiал безпосередньо з народноi мови. До таких вiдносимо старiших письменникiв: Котляревського, Гулака-Артемовського, Квiтку, Макаровського, Шевченка, Марка Вовчка, Ганну Барвiнок, Симонова i потiм П. Кулiша, особливо в його творах птАЩятидесятих i шiстдесятих рокiвтАЭ [2, с. 9]. РЖншомовна лексика теж знайшла мiсце у ВлСловарi украiнськоi мовитАЭ. Нею Борис Грiнченко широко послугувався у своiх лiтературних творах (факультет, унiверситет, екзамени, гiмназист, iсторико-фiлологiчний, економiчний, соцiальний та iн.).

Частина цiii лексики потрапила в реiстр ВлСловаря украiнськоi мовитАЭ. Працюючи, Борис Грiнченко намагався подавати тi слова й вирази, в реальному iснуваннi яких вiн був особисто впевнений. Неперевiренi слова, за твердженням автора, до ВлСловаря украiнськоi мовитАЭ не включалися.

2.2.2 Композицiйний аспект та спосiб обробки кожного слова

Щодо складу словника, розмiщення у ньому матерiалу i методу викладу необхiдно зробити наступнi зауваги:

1) з географiчних назв у словник включено лише назви нацiй, частин свiту, держав, краiн i великих украiнських мiст:

Американець, нця, м. Американець. Американець Франклiн первий показав, що грiм буваi од громовини. Ком. РЖРЖ. 66 [2, c. 7];

Пiвнiч, ночi, м. 1) Полночь. Нема мого миленького, що карii очi, нi з ким менi розмовляти, сидя до пiвночi. Мет. 2) Съверь. А там далi, на пiвнiч, на високому шпилi стояла церква. Левиц. Пов. 4 [2, c. 157];

Молдава и молдова, ви, ж. Молдавiя. Каменец. у. [2, c. 440];

Львiв, вова м.Львовъ, Лембергъ (городъ в Галицiи). Львiв не всякому здорiв. Ном. № 718 [2, c. 384].

2) у словник включенi пестливi i збiльшенi iменники, пестливi прикметники i прислiвники, вищий та найвищий ступенi порiвняння прикметникiв i прислiвникiв (якщо вони мали певнi особливостi у значеннi чи вiдходили вiд основних правил творення);

Ненька, ки, ж. Ум. отъ неня [2, c. 552];

Вовцюга, ги, м. Ув. отъ вовк. К. ЦН. 196 [2, c. 245].

3) у словнику наявнi дiiприкметники, якi вживаються як прикметники або набули особливого значення, або мають вiдхили вiд основних правил творення;

Спiвливий, а, е = Спiвучий. Якi спiвали баби. Черниг. г. Соловей инший удасться дуже спiвливий. Волч. y. [2, c. 176].

4) доконанi i недоконанi види дiiслiв у словнику пояснюються разом при недоконанiй формi, а вiд доконаноi форми зроблена примiтка;

Каювати, каюю, юiш, гл. Рубить въ деревъ замки для связи. Ниж. 181 [2, c. 229].

5) для деяких технiчних термiнiв у словнику доданi малюнки, а також доданий опис усiх частин механiзмiв [2, c. 380];

6) усi слова з префiксом у знаходяться у словнику на лiтеру У (незважаючи на те, що деякi слова можуть набувати префiкс в без змiни значення слова), а на словах на лiтеру В робили примiтки;

Утiкачка, ки, ж. Бъглянка [2, c. 364];

ВттАжСм. УттАж [2, c. 258]

7) теж саме було зроблено для префiксiв вiд i од. Слова розмiщенi на лiтеру В, а примiтки тАУ на О;

Вiдзиватися, ваюся, iшся, сов. в. вiдiзватися, звуся, вешся, гл. Отзываться, отозваться. Чуб. I. 141 [2, c. 213].

8) у словнику поданi слова на букву Ф, хоча для украiнського народу характерна вимова слiв з хв або х;

Филижанка, ки, ж. Чайная чашка. А послi танцiв варенухи по филижанцi пiднесли. Котл. Ен. I. 20 [2, c. 376].

9) для дiiслiв з префiксальним i зробленi примiтки;

РЖззтАжСм. ЗзтАж [2, c. 197];

РЖззiститАжззiсти, злiм, ззiси, гл. Съъсть. Адам ззiв кисличку, а у нас оскома на зубах. Ном. № 125 [2, c. 151].

10) у загальний алфавiт словника ВлСписок крестных имён людейВ» не входить, вiн поданий спецiальним додатком.

Анна, ни, ж. = Ганна. Чуб. РЖРЖРЖ. 95 [2, c. 548].

Палинар, ра, м. Аполлинарiй. Лохв. у. [2, c. 558].

Cпосiб обробки кожного слова такий: над словом ставиться наголос (де необхiдно тАУ подвiйний), виняток становлять лише слова, взятi зi словника РЖ. Верхратського, який не ставив наголос у своiй роботi. У списку скорочень до слiв подаються граматичнi особливостi. При iменниках зазначаiться родовий вiдмiнок однини, при дiiсловах тАУ 1-ша i 2-га особа однини теперiшнього часу, виняток становлять дiiслова з префiксом по недоконаного виду, якi позначають дiю, виконану декiлькома предметами один за одним (наприклад: хлопцi похрипли, люде поперескакували через рiвчак): при них зазначаiться 1-ша i 2-га особа множини. Для пояснення слiв пiдбирався найбiльш близький росiйський синонiм (або декiлька), якщо ж такого синонiма не було знайдено тАУ використовувався описовий спосiб. Сумнiвнi переклади помiченi знаком питання. Слова, значення яких було невiдомим, залишалися без перекладу, але з прикладом або щонайменше з точною примiткою на джерело.

У передмовi до ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Борис Грiнченко дякуi за допомогу П. Житецькому, К. Михальчуку, а також усiм iншим, хто вклав свою працю на користь словника, вiн також дякуi В. Гнатюку, РД. Чекаленку, В. Шухевичу за пояснення значень деяких слiв.

2.2.3 Редагування джерел

Редагування джерел, що використовувались у ВлСловарi украiнськоi мовиВ»:

1) на перше мiсце ставився матерiал, який було знайдено в етнографiчних збiрниках тАУ вiн уважаiться найбiльш достовiрним, тому що його можна перевiрити багатьма випадками вживання;

2) слова, записанi вiд народу тАУ такий матерiал дуже цiнний, але цi записи дають лише один випадок вживання слова i не можуть бути перевiренi чи доповненi iншими джерелами. також можливо, що збирач народних висловiв зрозумiв не основне значення слова, а побiжне.

Що ж до того, якими словниками користувався укладач, то можемо зазначити наступне. Борис Грiнченко дуже пильно вiдбирав такi матерiали. Вiн користувався словником РД. Желехiвського i Г. Шитковського, але брав лише тi слова, в яких був упевнений. Також стали у нагодi словник Т. Шевченка i О. Афанасьiва-Чужбинського. У M. Закревського було взято лише декiлька слiв, зi словника М. Уманця було взято лише кiлька прикладiв. Без уваги укладача були залишенi словники O. Партацького, I. Поповича, РД. Тимченка, M. Чопел, також були проiгнорованi дослiдження словникiв наукових i технiчних термiнiв (I. Верхратського, I. Левицького).

Висновок до роздiлу

ВлСловарь украiнськоi мовиВ» Б. Грiнченка перевершуi всi типи попереднiх украiнських словникiв за обсягом свого реiстру, використанням джерел, складом i добором лексики, розробкою семантики, точнiстю й широтою документацii та принципами певноi нормалiзацii лексичного складу украiнськоi мови. Цi параметри ставлять його в ряд цiнних тлумачних i перекладних словникiв. Вiн вiдiграв важливу роль у фiксацii i нормуваннi народноi лексики в новiй украiнськiй лiтературнiй мовi. За допомогою своii редакторськоi майстерностi Б. Грiнченко змiг здiйснити установку на найповнiше вiдбиття живоi лiтературноi мови. Джерелом йому слугували етнографiчнi та фольклорнi записи, що фiксують слова на позначення деталей житла i побуту, народних промислiв, традицiй i культурних надбань украiнського народу.

Роздiл РЖРЖРЖ. ВлСЛОВАРЬ УКРАРЗНСЬКОРЗ МОВИВ» БОРИСА ГРРЖНЧЕНКА У СУЧАСНОСТРЖ

грiнченко словарь украiнський мова

3.1 Використання ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка у сучаснiй лексикографii

Борис Грiнченко був цiлком свiдомий того, що впорядкований ним словник не вiдображаi всього багатства украiнськоi мови i не i бездоганним, однак видатний лексикограф сподiвався, що ВлСловарь украiнськоi мовиВ» стане основою для подальшоi працi над словниками украiнськоi мови.

Цiлком справедливо писав В. Сiмович про ВлСловарь украiнськоi мовиВ»: ВлСе праця капiтальна. На нiй будуть опиратися всi дослiдники мови, нею будуть користуватися всi тi, хто схотять укладати словник. Отсим словарем зискав собi Грiнченко невмирущу славуВ» [8. с. 130].

Пiдтвердженням цьому може бути приклад створення фундаментального одинадцятитомного ВлСловника украiнськоi мовиВ» (1970 тАУ 1980 рр.). У передмовi до нього так i зазначено: ВлСловник увiбрав усе цiнне з лексичних багатств украiнськоi мови, зiбраних i опрацьованих у попереднiх лексикографiчних працях, зокрематАжi Словнику украiнськоi мови Бориса ГрiнченкаВ».

Порiвняймо витлумачення слова ВларшинВ» в обох цих словниках.У ВлСловнику украiнськоi мовиВ» (1970 тАУ 1980 рр.) подаiться визначення цього слова так:

Аршин, а, ч., заст. Давня схiднословтАЩянська мiра довжини, яка вживалася до запровадження метричноi системи; 0,711 м. Зимою були великi снiги, так деiнде закидало, що аршинiв у три було [Кв. тАУ Осн. РЖРЖ, 1956, 144].

Пiд аршин [ставати], заст. тАУ iти до вiйська. А у вдови один син, Та й той якраз пiд аршин [Шевч., РЖ, 1951, 233].

У ВлСловарi украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка знаходимо таке:

Аршин, на, м. 1) Аршинъ. У нас на спiдницю вiсiм аршин набереться. Васильк. у. 2) В Полт. губ. при измъренiи земли тАУ погонная сажень по ширинъ десятины, а въ нъкоторыхъ мъстностяхъ Миргор. и Хорол. у.у въ десятинъ считает 20 аршин, слъдовательно аршин = 120 кв. саж. Вас. 3) стати, пiти пiд аршин. Быть взятым в солдаты. Ой у вдовы один сын, та й той пiшов пiд аршин. Н. п.

Крiм того, нами виявлено використання ВлСловаря украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка при укладаннi й iнших словникiв. Зокрема ВлУкраiнсько-росiйський словникВ» [7-е видання, Киiв, вид-во ВлУкраiнська радянська енциклопедiяВ» iм. М. Бажана, 1990]. В ньому зазначено так: ВлПри укладаннi словника були використанi лексикографiчнi джерела: тАж, Словарь украiнськоi мови, за ред. Б. Д. Грiнченка, тт. 1 тАУ 4. тАУ К.: Вид-во АН УРСР, 1958-1959В».

Порiвняймо:

ВлУкраiнсько-росiйський словникВ»:

дар|ом нар. 1) даром, разг. задаром; 2) (без оснований, без пользы) напрасно; даром (в некоторых выражениях); -овий даровой; -овизна разг. даровщин[к]а.

ВлСловарь украiнськоi мовиВ» Бориса Грiнченка:

Даром, пар. 1) Даромъ, безвозмездно. Всiм дiвочкам роспродаi, Галочцi даром даi. Мет. 302. Поймайте менi перловий вiнок, я вас, молода, даром не схочу: первому рибалочцi тАУ в перловий вiнок, другому рибалочцi тАУ щирозлотий пе

Вместе с этим смотрят:

AIDS

Airplanes and security

Biological Weapons

Bird Flu

Chemical Weapons