Вiдокремленi члени речення у творчостi О. Гончара
План
Вступ. Науково-лiнгвiстичнi дослiдження мови художньоi лiтератури.
РЖ. Основна частина. РЖндивiдуальний стиль Олеся Гончара як авторська своiрiднiсть використання мовних засобiв художньоi лiтератури.
1.1 Теоретичнi вiдомостi з дослiдження вiдокремлених конструкцiй на матерiалi художнiх текстiв.
1.2 Самобутнiсть стилю письменника у авторському використаннi мовних засобiв для зображення дiйсностi.
1.3 Мова художнiх творiв О.Гончара тАУ засiб розкриття змiсту творiв письменника.
1.4 Застосування напiвпредикативних конструкцiй у романi ВлСоборВ» О. Гончара.
1.5 Роль вiдокремлених членiв речення утворах Гончара Олеся Тадейовича ВлЛюдина i зброяВ» та ВлТвоя зоряВ».
1.6 РЖнверсiя у новелi письменника ВлЗа мить щастяВ».
Висновки
Вступ. Науково-лiнгвiстичнi основи дослiдження мови художньоi лiтератури
Особливе мiсце в системi стилiв нацiональноi мови належить художньому стилю, який вирiзняiться специфiчною мовною органiзацiiю. Лiнгвiстичне дослiдження мови художньоi лiтератури передбачаi розгляд питань, пов'язаних з визначенням понять: iндивiдуальний стиль письменника, текст, контекст, контекстуальна реалiзацiя мовних одиниць, емоцiйнiсть.
ВаПосилення iнтересу науковцiв до проблем лiнгвiстики тексту зумовлюi необхiднiсть розгляду питань, пов'язаних з функцiями i текстотворчими можливостями напiвпредикативних конструкцiй у художнiх текстах. Варто зазначити, що проблема художнього мовлення i однiiю з актуальних проблем фiлологiчноi науки - Як лiтературознавства, так i мовознавства. Враховуючи, що будiвельним матерiалом лiтератури, ii першоелементом i мова, природно будувати вивчення образних засобiв лiтератури на власне лiнгвiстичному грунтi.
ВаУ сучаснiй лiнгвiстицi можна видiлити наступнi аспекти дослiдження iнверсii: структурний i функцiональний. Питання функцiонування вiдокремлених мовних конструкцiй у текстах присвяченi роботи О.О. Потебнi, С. Х. Чавдарова, РЖ. Р. Вихованця, К. Ф. Шульжука, А. П. Грищенка, Н. В. Гуйванюк, С. П. Бевзенко, Н. М. Сологуб, Мельничук О. С. та iн.
Однак багатоплановiсть об'iкта дослiдження (вiдокремлених членiв речення), а також багатожанровi сфери функцiонування зумовлюi можливiсть i необхiднiсть подальшого дослiдження цiii проблеми.
Мова i стиль художнiх творiв Олеся Гончара були предметом дослiдження М. РЖ. Братан, В. М. Галич, РЖ. С. Гнатюк, С. РЖ. Головащука, М. Т. Демського, О. М. Демськоi, Г. М. Колесника, Н. А. Москаленко, Ю. Ф. Прадiда, Н. М. Сологуб, РЖ. Р. Семенчука, О. А. Стiшова та iнших.
Актуальнiсть теми дослiдження визначаiться:
1) значимiстю художнього слова та провiдною роллю Олеся Гончара в розвитковi украiнськоi лiтературноi мови XX столiття;
2) потребою подальшого вивчення функцiональних властивостей напiвпредикативних конструкцiй у тих чи iнших мовленнiвих умовах, зокрема в художнiх текстах;
3) необхiднiстю структурного аналiзу вiдокремлених конструкцiй та iх функцiонального навантаження в художньому мовлення.
Метою мого дослiдження i вивчення особливостей функцiонування:
тАУ вивчення особливостей функцiонування загально мовних та iндивiдуально-авторських напiвпредикативних конструкцiй у художнiх творах О. Гончара;
тАУ ознайомлення з iндивiдуальними рисами творчоi манери письменника, визначення стилiстичного ефекту вставних конструкцiй у художнiх творах письменника.
ВаПоставлена мета передбачаi реалiзацiю таких завдань:
а) виявити вiдокремленi конструкцii у художнiх творах Олеся Гончара;
б) розглянути специфiку художнього тексту;
в) дослiдити i описати особливостi використання вiдокремлених членiв речення i iх смислове навантаження в контекстi.
г) визначити стилiстичний ефект напiвпредикативних конструкцiй у художнiх текстах.
Предметом дослiдження i синтаксичнi конструкцii, що функцiонують у художнiх творах Олеся Гончара [ Гончар О. Т. Твори: В 7-и т. тАУ К.: Днiпро,1987. тАУ7 т.]
РЖ. Основна частина
РЖндивiдуальний стиль Олеся Гончара як авторська своiрiднiсть використання мовних засобiв художньоi лiтературиВiдокремленi другоряднi члени речення вивчали ще М. Греч, О. Востоков, Ф. Буслаiв. Вони трактували вiдокремленi звороти як скороченi пiдряднi речення. О. Потебня обТСрунтовано критикував такий пiдхiд. Вiн зазначав, що термiн Влскорочене пiдрядне реченняВ» збовтАЩязаний своiм походженням помилковiй теорii, що якщо логiчному судженню вiдповiдаi не речення, член реченняВ»
О. Пiшковський запровадив термiн Влвiдокремленi другоряднi члени реченняВ»: Влвiдокремленим другорядним членом називаiться другорядний член, який уподiбнився (один чи разом з iншими, залежними вiд нього членами) щодо мелодii i ритму тАУ паралельно тАУщодо звтАЩязкiв своiх з оточуючими членами окремому пiдрядковому реченнюВ».
У сучасному мовознавствi наявнi рiзнi пiдходи до проблеми речень з вiдокремленими другорядними членами. РЖ. Слинько, Н.Гуйванюк, М.Кобилянська вважають, Влщо вчення про вiдокремленi члени речення недостатнi, бо в ньому звертаiться головна увага на iнтонацiйно тАУ смисловi сторони цього явища, тобто обТСрунтовуiться по сутi, пунктуацiяВ».
Цi вченi окремо розглядають речення з пояснювальнотАУуточню вальними зворотами, якi теж не визначають як члени речення, скiльки вони не входять до складу моделi, а тiльки поширюють ii на рiвнi комунiкативного вживання.
А. Загнiтко розглядаi цi конструкцii як речення з опосередкованими компонентами, видiляючи серед них такi, що характеризуються або повторним значенням, або уточненням.
Не заперечуючи доцiльностi та необхiдностi нових пiдходiв до проблем вiдокремлених другорядних членiв речення маi рацiю РЖ. Вихованець,який трактуi ускладню вальнi компоненти як вiдокремленi та опосередкованi другоряднi члени.
Традицiйно вiдокремлення розглядають як ускладнення синтаксичноi структури простого речення. Це i смислове та iнтонацiйне видiлення у реченнi непоширеного чи поширеного другорядного члена речення, який унаслiдок цього набуваi бiльшоi самостiйностi.
Вiдокремленi члени речення мiстять елемент додаткового повiдомлення, тому набувають бiльшоi синтаксичноi ваги i стилiстичноi виразностi в реченнi, нiж невiдокремленi, наприклад: ВлДiвчата рухались безряддям, наближеним до шляху(О.Гончар).
Вiдокремлений дiiприкметниковий зворот наближеним до шляху не лише характеризуi предмет, ай виражаi додаткове твердження.
Вiдокремленi другоряднi члени функцiонують переважно у лiтературнiй мовi. Вони збагачують гнучкiсть синтаксичноi структури лiтературноi мови.
РЖснують умови вiдокремлення другорядних членiв:
1. Смислове навантаження вiдокремлюваного члена.
2. Порядок слiв.
3. Непоширенiсть-поширенiсть
4. Неможливiсть входження у синтаксичне словосполучення.
5. Вимоги стилiстичного порядку тощо.
Окрiм загальних на вiдокремлення впливають також частковi умови, що сприяють вiдокремленню лише деяких рiзновидiв другорядних членiв. До них, наприклад, належать: близькiсть неоднакових за синтаксичною функцiiю членiв речення, а також неможливiсть синтаксичноi сполучуваностi окремих звтАЩязаних за змiстом слiв ( наприклад, особових займенникiв i означень чи прикладок до них).
Вiдокремленню бiльшою мiрою сприяi позицiя другорядних членiв речення, iх поширенiсть та наявнiсть додаткового смислового навантаження.
Проблеми системних вiдношень у синтаксисi на сьогоднi становлять значний iнтерес i, зокрема вимагають глибокого i всебiчного вивчення особливостей граматичних значень рiзних синтаксичних конструкцiй.
В украiнському мовознавствi проблеми вiдокремлення найбiльш грунтовно висвiтленi О. С. Мельничуком. Вiдокремлення - це змiстове та iнтонацiйне видiлення другорядних членiв речення з метою посилення iх змiсту i значення, надання iм певноi самостiйностi. Вiдокремленi члени речення уточнюють висловлену думку, конкретизують опис дii, дають поглиблену характеристику особи чи предмета, вносять у речення експресивне забарвлення.
Вiдокремленим другорядним членом речення властива напiвпредикативна функцiя, а також функцiя додатковоi характеристики, яка нерiдко поiднуiться з першою (напiвпредикативною). Напiвпредикативна функцiя - це функцiя додаткового ствердження якихось ознак ситуацii, на думку мовця, менш важливих порiвняно з тими, що виражаються присудком. Функцiя додатковоi характеристики полягаi в спецiальнiй увазi мовця до додаткових ознак предмета чи явища, що залишилися невираженими через присудок. Ця функцiя найвиразнiше виявляiться у вiдокремлених уточнювальних обставинах та означеннях, у яких додаткова характеристика (мiсця, часу) тощо. Нерiдко виступаi як iдина функцiя вiдокремлення. Члени речення вiдокремлюються за допомогою iнтонацiйного видiлення, тобто, якщо вiдокремлений член речення стоiть не на початку речення, перед ним пiдвищуiться голос, робиться пауза, а також зосереджуiться фразовий наголос, властивий для iнтонацiйно-змiстових вiдрiзкiв, на якi розчленовуються речення. На письмi вiдокремленi члени речення вiддiляються роздiловими знаками (комами, зрiдка тире).
Для вiдокремлення другорядних членiв речення в украiнськiй мовi використовують такi засоби, як порядок слiв, паузи, iнтонацiю, наголошення, темп вимови.
Вiдокремлюватися може будь тАУ який другорядний член речення: означення, обставини, додатки (як непоширенi, вираженi одним словом, так i з залежними словами), а також кiлька другорядних членiв, повтАЩязаних сурядним звтАЩязком.
Загальнi умови вiдокремлення другорядних членiв речення такi:
1) порядок слiв, вiд якого залежить вiдокремлення означень, прикладок, обставин;
2) ступiнь обтяженостi члена речення залежними словами, що впливаi на вiдокремлення означень, прикладок, обставин i додаткiв;
3) уточню вальний характер одного члена речення щодо iншого, що маi значення для вiдокремлення означень, прикладок, обставин, додаткiв;
4) семантичне навантаження члена речення, що зумовлюi вiдокремлення означень, прикладок, обставин.
Окрiм загальних на вiдокремлення впливають також частковi умови, що сприяють вiдокремленню лише деяких рiзновидiв другорядних членiв. До них, наприклад, належать: близькiсть неоднакових за синтаксичною функцiiю членiв речення, а також неможливiсть синтаксичноi сполучуваностi окремих звтАШязаних за змiстом слiв (наприклад, особових займенникiв i означень чи прикладок до них).
Яскравi приклади напiвпредикативних конструкцiй можна знайти у творчому доробку Олеся Гончара. Автор використовуi вiдокремленi прикладки, а саме:
1. Поширену, що стоiть пiсля iменника, до якого вона вiдноситься: тАЬЗвертаючись до образу Лесi Украiнки, до цього феномена людськоi стiйкостi можемо бачити, якою силою може вставати в людинi високiсть ii помислiв, значимiсть життiвого iдеалу, безмiр любовi до свого народу.тАЭ (О. Гончар).
2. Непоширену i поширену прикладки, що стоять при особовому займеннику ( незалежно вiд позицii): а) тАЬСин Донеччини, задушевний лiрик, вiн [ В. Сосюра] був серед тих, хто глибоко вiдчув красу украiнського поетичного слова i виявив його новi можливостiтАЭ ( О. Гончар).
б) тАЬПiднявшись iз найглибших надр крiпацького розпашiлого пекла, вiн, великий Тарас, з прометеiвською силою викриття жбурне в очi царям, панству слово гнiвутАЭ. (О. Гончар)
3. Вiдокремленi обставини допусту, вираженi iменником з прийменником незважаючи на: тАЬ Незважаючи на ранню пору, то в одному кiнцi, то в iншому зривалася пiснятАЭ. (О. Гончар)
4. Звороти зi словами у звтАЩязку з, залежно вiд, згiдно з, вiдповiдно до, завдяки, за згодою та iн. вiдокремлюються зрiдка, за бажанням автора. Це залежить вiд того, наскiльки зворот поширений, чи i у ньому додаткове обставинне значення, яка його стилiстична функцiя: тАЬУсупереч зовнiшнiй легковажностi, Люба напрочуд чесно умiла зберiгати таiмницiтАЭ. ( О. Гончар)
5. Вiдокремлену обставину, виражену дiiприслiвником, який стоiть перед дiiсловом: тАЬ Над висотою ракети хотiли сягнути неба i, знесилившись, гнулися i вмирали, розсипаючись холодним сяйвом.тАЭ ( О. Гончар)
6. Обставини причини, що вираженi iменниками з прийменниками: тАЬ Завдяки розповiдям Ференца, вiн добре уявляi собi внутрiшнi розташування готелю.тАЭ (О. Гончар).
7. Обставини, вираженi прислiвником, якщо вони уточнюють значення попереднього обставинного слова: тАЬ Вся велич того, що робиться на його батькiвщинi, звiдси, збоку, самому Хомi ставало нiби зрозумiлiшою i видимiшою.тАЭ ( О. Гончар)
8. Означення, вираженi прикметником i дiiприкметником, а також прикметниковим i дiiпрекметниковим зворотом, якщо воно вiдноситься до особових займенникiв: тАЬЗ ними, з цими людьми, чесними i простими, вiн пройшов уже сотнi кiлометрiв i мрiяв пройти ще сотнi.тАЭ ( О. Гончар)
9. Препозитивнi означення ( як поширенi, так i непоширенi), якi поряд з атрибутивними мають додаткове обставинне значення: тАЬЗнесилений, кiнь зупинився важко дишучи.тАЭ (О. Гончар)
10. Неузгодженi означення, вираженi iменниками у формi непрямих вiдмiнкiв з прийменниками, а зрiдка й без них, якщо треба пiдкреслити виражене ними значення: тАЬ Прибували з моря рибалки, стали виходити на берег, у своiх зюйдвестках, у важких рибальських чоботях.тАЭ ( О. Гончар)
11. Поширенi неузгодженi означення, вираженi iменниками, якщо вони виступають поряд з узгодженими: тАЬ Перед очима витала левада, зелена, весела, над рiчкою.тАЭ (О. Гончар)
12. Поширенi узгодженi означення, якщо вони стоять пiсля означу вального iменника: тАЬ На високому березi, з обшитою каменем набережною, стояло село, незруйноване, мирне. тАЬ ( О. Гончар)
13. РЖнфiнiтиви, що стосуються пiдметiв, присудкiв чи обтАЩiктних поширювачiв. Бiльш точно називати iх особливими вiдокремленими пояснювальними зворотами: тАЬ Взагалi, вiн маi дивну властивiсть тАУ зникати при очах, ставати зовсiм непомiтним i нiколи нiкому не заважати.тАЭ (О. Гончар)
14. Слова i словосполучення з обставинним чи модальним значенням, якi мають додаткову предикативнiсть i тому можуть бути розгорненi у реченнi: тАЬ РЖ найвища, по-моiму, тАУце краса вiрностi.тАЭ (О. Гончар)
15. Вiдокремленi означення, що вiдносяться до пiдмета, виражено займенником, i за змiстом тiсно повтАЩзанi з присудком: тАЬ А вони, заклопотанi пристрiлюванням, зовсiм не помiчали його хвилювання.тАЭ ( О. Гончар)
16. Прикметниковий зворот: тАЬ З цього, пiвденного, боку економiя мала не зовсiм привабливий вигляд.тАЭ ( О. Гончар)
17. Конструкцii зi сполучником як, що набули модального характеру: тАЬМабуть, тАУ як це нерiдко буваi, тАУ кричали навлежки.тАЭ (О. Гончар)
18. Конструкцiя, яка поiднуi ознаку з обставинно-причиновим вiдтiнком: тАЬ РЖ слухали вони вже не хрипкi команди сага йди, а суворий голос Дениса Блаженна, i вiн, як найдосвiдченiший з молодих командирiв узяв на себе командування ротою.тАЭ
Отже, письменник широко використовуi вiдокремленi члени речення з метою уточнення висловленоi думки, конкретизацii опису дiй. Цi конструкцii надають можливiсть поглиблено характеризувати особу чи предмет, вносять у речення експресивне забарвлення. РЗхня функцiя полягаi у спецiальнiй увазi автора до додаткових ознак предмета чи явища.
Основною категорiiю в галузi лiнгвiстичного вивчення художньоi лiтератури i поняття iндивiдуального стилю. РЖндивiдуальний стиль письменника квалiфiкуiться як iдейно-художня, мовно-стилiстична своiрiднiсть творчостi письменника й безпосередньо вiдбiр i синтез виражальних засобiв.
В iндивiдуальному стилi письменника чiтко знаходить своi вираження авторська позицiя щодо тих чи iнших проблем, щодо вибору тих чи iнших виражальних засобiв, тобто риси його мовотворчоi iндивiдуальностi.
Особливою художньою майстернiстю вiдзначаiться творчiсть Олеся Терентiйовича Гончара. Вiдомий учений М. Жулинський про творчу майстернiсть письменника зазначав так: тАЭВражаi жанрова своiрiднiсть його романiв, поетична чистота i мудра зрiлiсть свiтобачення, гуманiстична концепцiя людини i свiтутАЭ [? C.7]. Доцiльно зауважити, що феномен художнього слова освоюiться дещо сповiльнено. Важко не погодитися з думкою самого митця: тАЬМаiмо вiдтворити в наших сучасних украiнцiв i украiнську генетичну памтАЩять, почуття гордостi маiмо i до збайдужiлих душ торкнутися запашистим iвшан-зiллям рiдного слова!тАЭ[c.46 ]
У творчостi Олеся Гончара домiнуi образ автора чи художнi Я тАУ увесь комплекс морального i духовного вираження iндивiдуальноi сутi митця, який динамiчно взаiмодii з щоденною реальнiстю суспiльного буття i стимулюi вiдтворення його волi, фантазii, почуттiв, спiвпереживання, iнтуiцii, логiчного аналiзу явищ i подiй.
Глибоке фiлософське осмислення дiйсностi, проникнення в таiну людськоi душi, глобальна важливiсть i масштабнiсть проблем, порушуваних письменником, умiння бачити прекрасне в життi, людях, природi й передати своi свiтосприйняття й свiтовiдчуття читача, тонкий художнiй смак i рiдкiсне мистецьке обдарування тАУ ось прикметнi риси Олеся Гончара як неперевершеного майстра слова, мудрого мислителя, громадянина, патрiота рiдноi Батькiвщини.
Розвиток та розквiт украiнського лiтературного слова, нацiональноi мовноi культури ХХ столiття нерозривно повтАЩя заний iз творчiстю яскравоi особистостi тАУ Олесем Тадеiвичем Гончаром. Досконально знаючи украiнську лiтературну мову, вiн вправно користувався ii величезними скарбами тАУ золотими злитками синтаксичних конструкцiй тАУ одним з найбiльш впливових мовностилiстичних засобiв у художнiх творах митця. До цього часу мовознавцi системно вивчають в синтаксичному складi художнiх текстiв письменника напiвпредикативнi конструкцii, у яких знайшли свiй вiдбиток невичерпнi багатства й можливостi загальнонародноi украiнськоi мови. Вiдокремленi члени речення у художнiх текстах виступають не самочинно, а через призму авторського художньо-образного свiтобачення. Вони i органiчним елементом у мовнiй тканинi романiв, повiстей, оповiдань. РЖз майстерним вплетенням вiдокремлених членiв речення у мовну канву сторiнки художнiх творiв наповнюються життям, запамтАЩятовуються, хвилюють.
Художня мова у лiтературному текстi виступаi його зовнiшньою формою, конкретно тАУ чуттiвою словесною оболонкою, у якiй втiлюiться змiст i за допомогою якоi вiдтворюються образи й подii, про якi йдеться у творi, передаiться авторське ставлення. Художня своiрiднiсть мовленнiвоi органiзацii лiтературного твору знаходить свiй вияв у специфiчному пiдборi або ж твореннi слiв i форм iх синтаксичного сполучення, що вводяться в текст твору й увиразнюють емоцiйно тАУ смислову, комунiкативну спрямованiсть його мови.
Питання вивчення художньоi мови вивчали видатнi мовознавцi Л. Булаховськiй, В. Виноградов, В. ГригортАЩiв, П. Житецький, О. Бiлецький, Г. Винокур, В. Ващенко, Л. Савицька та iншi. Проблеми вивчення мови художнiх творiв привертала увагу й лiтературознавцiв, а саме: Б. Томашевського, Ю. Тинянова, В. Лисина, Л. Тимофiiва, О. Галича, РД. Васильiва, Р ГромтАЩяка та iншi. Значну увагу вивченню мови художнього твору придiляли Т. Бугайко, М. Рибникова, М. Кудряшов, О. Мазуркевич, В. Недiлько, РД. Пасiчник, В. Пахаренко, Н. Волошина та iншi.
Для створення високохудожнього тексту, який може захопити читача, викликати естетичне задоволення, Олесь Гончар використовуi рiзнi мовнi засоби. У його лiтературних творах художня мова вiдображаi всю складнiсть життя, пояснюi його, даi оцiнку змальованим явищам, людським почуттям i вiдтворюi зображення у найрiзноманiтнiших формах iх вияву. Як доводить мовознавець П. Дудик, художня, зображувальна, мистецька точнiсть у доборi й використаннi Олесем Гончаром метафор, епiтетiв, персонiфiкацiй тощо тАУ це вияв справдi художнього мислення i його художньо-мовленнiвого втiлення, вiдтворення.
Пiд час роботи над художнiм твором Олесь Гончар своiрiдно проектуi його iнтонацiйний малюнок, формуi синтаксичну структуру кожноi художньоi фрази з орiiнтацiiю на те, як вимовить ii читач i як сприйме слухач. Без такого ритмiко тАУ iнтонацiйного оформлення художнього тексту не сприймалися б в усiй своiй красi картинки природи, позитивна ритмiка працi, а також такий стан людини, за якого непривiтнiсть, тужливiсть на душi поступаiться мiсцем радощам, бажанням за найскладнiших життiвих ситуацiй усе ж прямувати до них, сповнюватися i жити ними.
Художня мова творiв Олеся Гончара вiдзначаiться застосуванням слiв, якi мають свiй ритм, тембр i звучання. тАЬХудожнi ресурси кожного окремого слова можуть бути невичерпними, але кожен письменник надiляi своi слово рiзною мiрою енергii. Чим бiльше тАУ тим краще, тим довiчнi ший роман чи повiсть, тим вони потрiбнiшi. РД ця начебто прихована вiд стороннього ока енергiя в ожному словi Олеся Гончара, запаси ii щедрi, ми постiйно черпаiмо цю енергiю, а вона так i зостаiться невичерпною, бо ii надiлено секретом тривалоi незнищенностi, постiйноi зарядженостiтАжтАЭ [?, с. 60].
Своiрiдний, гончарiвський ритм прози тАУ вiд перших невеликих новел до масштабних творiв останнього часу з iх символiчними узагальненнями тАУ i складовою частиною художньоi цiлiсностi творiв Олеся Гончара. Вiн пiдпорядковуiться цiй цiлiсностi i певною мiрою визначаiться нею.
За твердженням багатьох учених, ритм художньоi прози вiдiграi значну роль у творчому процесi письменника. Поезiя зовсiм не мислиться без ритму. Проза детальнiша i конкретнiша, нiж поезiя. Водночас вона багатослiвнiша.
Ритм потАУрiзному виявляiться на рiзних рiвнях художнього твору, вiн може бути виявлений i в чергуваннi бiльш чи менш образно насичених уривкiв тексту, повторах i контрастах тих чи iнших тем, мотивiв, образiв i ситуацiй тощо. Проте ритм прозового художнього мовлення i не лише одним iз повноправних тАЬчленiвтАЭ цього ряду ритмiв, а й необхiдним матерiальним фундаментом для iснування всiх iнших ритмiв у прозовому творi.
Ритм прози ТСрунтуiться на властивостях мови взагалi. Ритм притаманний будь-якому стильовому рiзновидi прози. Ритмiчна органiзацiя художнього твору особлива, оскiльки в ньому всi рiзновиди мовлення використовуються як будiвельний матерiал. Рiзнi форми i ступенi ритмiчностi трансформуються тут i стають складовими принципово новоi художньо-мовленнiвоi системи. В цiй системi взаiмодiють i обтАЩiднуються ознаки рiзних видiв книжного i розмовного, усного i писемного. РЖдеться насамперед про принципи i характер обтАЩiднання, що зумовлюються вже не законами мови, а законами мистецтва, звуковим сприйманням зображуваного.
Ритмiчний малюнок прози Олеся Гончара створюють iнверсiйнi означення, а також поширенi прикладки, що часто вживаються як приiднувальнi конструкцii. Нанизування прикладок вiдтворюi характерний ритм фiлософсько-поетичних роздумiв, осмислень свiту письменником: тАЬтАжВузловтАЩяз життя перед нами. Поет парусiвтАжПерший iхнiй будiвничий, безсловесний iхнiй спiвець (тАЬБерег любовiтАЭ). Такий тип синтаксичноi органiзацii не лише впливаi на ритм творiв, а й сприяi видiленню, увиразненню оцiнних характеристик: тАЬПросто генiальний виявився тип. Знавець психологii. Кафка!тАЭ (тАЬСобортАЭ).
На ритмiчну органiзацiю може впливати своiрiдне вживання рiзнотипних синтаксичних структур. Приiднання даi можливiсть акцентувати увагу на важливому, видiлити смисловi елементи, що разом з iншими синтаксичними явищами (iнверсiiю) створюi ритм-спогад: тАЬ Померкло, стерлося все. Навiть те, що звуть незабутнiм першим коханням. Ти тАУ як жива. Бо далекi Руднi гори скрiзь iдуть за мноютАж тАЬ(тАЬМодри КаменьтАЭ).
Як джерело ритму використовуються вiдокремленi члени речення, iнтонацiя яких тАЬпiдхоплюiтьсятАЭ у Олеся Гончара часто пiдрядними реченнями, а також однорiднi члени речення: тАЬТи виходиш на деревтАЩяний рiзьблений ганок, у бiлiй легкiй сукнi з чорною повтАЩязкою на руцi, i дивишся вниз. За Модрий Камень, де колись пролягала наша оборонатАЭ; тАЬтАжгоритАжзеленi, пишнi, зiгрiтi весняним сонцем, коли полонини, як синi озера, зацвiтають тим першим цвiтом весни, що по-вашому зветься тАУ небовий ключтАЭ.
Вiд перших новел, через великi романнi структури i до новел останнього часу проходить ця ознака стилю Олеся Гончара. Такi ритмiчнi обрамлення мають, зокрема, тАЬ ПрапороносцiтАЭ, тАЬЛюдина i зброятАЭ,тАЭСобортАЭ, тАШтАЩТронкатАЭ, тАЬБерег любовiтАЭ, тАЬТвоя зорятАЭ, окремi новели з тАЬДалеких вогнищтАЭ.
Характерними для синтаксису прози Олеся Гончара i iнверсiйнi означення типу сонце розпатлане, гори зеленi, пишнi та iн; що зумовлюють своiрiдну мелодику його фрази, ii певну уповiльненiсть.
Вiдокремлення, у творах письменника, створюють рiзнi вiдтiнки, тембри i темпи авторського викладу, увиразнюють виклад, виявляють творчу iндивiдуальнiсть письменника.
Роман дii на читача так, як дii на слухача музичний твiр. Вiдчути нюанси цiii музики в лiнгвопоетицi твору означаi пiзнати естетику нацiональноi мови, а також естетику iндивiдуального слова.
Центральним символiчним образом роману i собор з одноiменною назвою. Символiчний образ собору у творi тАУ це соцiальне значення, грань, яка роздiляi рiзнi категорii людей, що i персонажами одноiменного роману. Олесь Гончар широко застосовуi вiдокремленi члени речення як засiб розкриття змiсту роману. Вперше ознайомлюючи читача зi Зачиплянкою, автор використовуi вiдокремлене означення: тАЬОпiвночi, коли промчить, прошурхоче велосипедами нiчна змiна у бiк заводiв, i, зморена денними клопотами, За чiплянка нарештi поринаi в сон i висне над нею з просторiв неба мiсяць зеленорогийтАжтАЭ. Символiчнiсть собору автор розкриваi за допомогою вiдокремленого означення: тАЬтАжстоiть серед заводського селища, весь освiтлений, парусно-повний i чистий, як тодi, у минувшинi, коли вперше тут виник, вичарувався з душi своiх мудрих дужих майстрiв.тАЭ [? c. 270].
Мариво краси собору руйнуiться за допомогою використання письменником вiдокремленоi обставини: тАЬОбгнила декорацiя, осунулась, знову оголивши всi банi, вкритi ржею, i За чiплянка звиклася з таким станом речей, хiба що лелека надто розкладаiться з собором, тодi котрийсь iз металургiв спiдлоба гляне в той бiктАЭ.
тАЬСобори душтАЭ людських контрастують з тАЬпустомолотамитАЭ,тАЭбраконьiрами душтАЭ,тАЭдрiбнодухамитАЭ,тАЭюнисоiдамитАЭ типу Лободи. Смислового навантаження опису цього персонажу надаi вiдокремлена прикладка: тАЬЗа чiплянку на цьому засiданнi представляв ii висуванець Лобода Володимир РЖзотович, син славетного колись на весь край обер -майстра РЖзота Лободи, заслуженого металурга республiкитАЭ. Корисливе iство горе-сина Олесь Гончар викриваi, використовуючи вiдокремлену обставину: тАЬРЖ тепер от, коли на засiданнi знову зайшлося про собор i було кинуто кудись у жужмо паперiв ту ваговиту реплiку, зачiплянський висуванець одразу вловив, як йому здалося, ii суть i, розвинувши думку, зауважив iз скромнiстю пiдлеглого, що на тому мiсцi доречно увтАЩязалось би будiвництво зразкового критого ринку для трудящихтАЭ.
Навiть коли собор перетворили в склад, для героiнi роману РДльки вiн постаi в народному, високому уявленнi. Негативне ставлення дiвчини до пристосуванцiв автор передаi вiдокремленим означенням. Юнка спiдлоба позираi, як чоловiки тАЬтягнуть комбiкорм iз соборутАжй обидва маленькi, миршавi, вовтузяться з тими лантухами перед собором, тАУ мов жуки, мов шашель, перед величчю його.тАЭ
У романi тАЬСобортАЭ наявнi образи-символи, наприклад, символiчними у творi i назви кольорiв. Концептуальними для Олеся Гончара виступають бiлий, блакитний, рожевий, чорний, бурий кольори. Створюючи портрет Вiруньки письменник використовуi вiдокремлену обставину: тАЬБiлi яблука щiк поблискують, i плечi бiлiють, купаючись в мiсячнiм молоцiтАЭ.
Важливо зазначити й те, що в систему естетичних можливостей кольорiв у романi Олеся Гончара входить також бурий колiр. Вiн набуваi негативних емоцiйно-оцiнювальних характеристик. Це символ забрудненого навколишнього середовища i його автор змальовуi за допомогою вiдокремленого означення: тАЬтАжзаводи зробили небо кудлатим, буро-оранжевимтАЭ. Бурий колiр переходить у палiтрi в оранжевий, червоний, жовтий. У мiкрополе його включаiться вiдносний прикметник залiзний, що набуваi якiсностi за рахунок вiдокремленого означення: тАЬ Дим отой, червоний, залiзний, то ж ваш? РЖ коксохiмiчний смердючийтАжРЖ азотно-туковий, що й листя на деревах вiд нього жовтiiтАЭ. Причиною бурого лиха i металургiйний завод, що зображуiться вiдокремленою обставиною: тАЭ А перед вiкнами селища, за вишняками, за Днiпром, нiч крiзь нiч палахкотить ятриво домен, вулканиться червоно. Там народжуiться метал. Небо тремтить i глибшим стаi щоразу, коли металургiйний виплiскуi заграви, бурхаючи з крутого берега лавою розпечених шлакiв тАЭ.
Духовний голод в душевних черевах тАЬ розпатланих первiсних постатейтАЭ Олесь Гончар розкриваi за допомогою вiдокремленого означення: тАЬ Нiхто не прийде, тАУ буркнув верхолаз. тАУ ми замикаiмо цикл. З пiтекантропа вийшли, пройшли свiй шлях i зникаiм, поглинутi вiчнiстютАжВичерпали себетАжтАЭ
Кiнцiвку твору автор емоцiйно забарвлюi за допомогою вiдокремленоi обставини: тАЬСобори душ своiх бережiть, друзiтАжСобори душтАжтАУi, пропiкши РДльку поглядом зiрких оченят, подався погрiбцем далi.тАЭ
художнiй лiтература гончар стиль
Романiстика Гончара тАУ масштабний лiтопис вiйни. Зображуючи цiлiсний образ воiнного лихолiття, у романi тАЬ Людина i зброятАЭ письменник вiдкриваi найболючiшi сторiнки вiйни. За допомогою вiдокремлених обставин автор майстерно змальовуi як переформовуiться свiт, у який увiрвалась вiйна. Перед читачем постаi чи не найапокалiптичнiша сцена нерiвного бою iз нiмецьким танком: тАЬ За рiчкою зтАЩявилося скреготливе потворищетАж, всi, пiдхоплюючись, кинулись iз кюветiв натовпами на мiсттАжКотрогось бiйця, що бiг поблизу Духновича, обдало полумтАЩям, видно, куля влучила йому в пiдняту пляшку, i вiн, так увесь облитий полумтАЩям, бiг iще далi, поки хтось зiштовхнув його з мосту вниз у воду, а танк, в текучому полумтАЩi, все повзетАжна мiст, чавлячи, пiдгрiбаючи людейтАжтАЭ
Тема людини i зброi розглядаiться у романi ще пiд одним кутом зору тАУ якою стаi людина, коли ii логiку дiй визначаi зброя. Використовуючи вiдокремленi означення автор зображуi страшнi картини бомбардування станцii: тАЬТьма i вогонь. Весь свiт тiльки це тАУ первiсна тьма i тривожний, небачених розмiрiв вогонь.тАЭ
Вiйна це передчасна смерть. Вона зупиняi людину на пiвдорозi життя, страшну смерть Дробахи Письменник описуi за допомогою вiдокремлених означень: тАЬ тАжсеред цiii роз ритвини, серед розтолоченого, змiшаного з землею стеблиння лежав Дробах. Голова вивернута пiд спину, зуби оскаленi, обличчя чорне, спалене геть. тАЭ
Людина у творi у центрi уваги, але яка це божевiльна увага: тАЬЛiс прожекторiвтАжна самому вiстрi одного з них раптово зблиснуло щось бiле, слiпучетАжНа вiстрях прожекторiв тАУ людина, дюралюмiнiй i бомби.тАЭ
У романi тАЬТвоя зорятАЭ Олесь Гончар за допомогою вiдокремлених членiв речення ( вiдокремлених означень, обставин, додаткiв) подаi читачевi образ Романа Винника, який на Спаса увiнчував тАУ тАЬзасвiдчувавтАЭ своiми яблуками, а були вони тАЭпiд цвiт зорiтАЭ тАУмежовi стовпчики впродовж дорогитАж: тАЬ Ось такий, облiплений бджолами, постаi вiн i зараз нам, десь iз блакитноi далечi, зтАЩявившись над свистючим Дунаiм.тАЭ; тАЬ Господар з-пiд своiх житнiх брiв бачив нас наскрiзь! Виринувши з глибини садка, дядько Винник прямуi назустрiч нашiй ватазi, сухорлявий, високий, у соломтАЩяному брилi, ноги босi i, як у бiгуна, легкi.тАЭ
Описуючи сад, автор вдало використовуi вiдокремленi обставини: тАЬ Коли в Романовiм садку починаi щось дозрiвати, коли щось там, беручись румтАЩянцем заманливо проблискуi крiзь листя, тодi ми, почуваiмо спрагу найбiльшутАж; тАЬ В Романовi володiння не ступи, не потривож садок, нi отi вулики, що повнi мирного гудiння, трудяться, не знаючи втоми, тримаючись свого ладу та своiх законiв.; тАЬ Був у садку Романовiм куток, повитий особливою таiмничiстю, доступний, мабуть, лише бджолам i сонцю.тАЭ
Яблука дядька Романа, як спогад дитинства, Олесь Гончар описуi використовуючи вiдокремленi означення: тАШтАЩ Лежить на долонi, червонощоке, свiже, велике, просто мов сонце вранiшнi.тАЭ; тАЬ Червонобоке, запашне, хiба що з ним зрiвняiться пахощами в цьому стернистому степу, де цiле лiто, день крiзь день ми чуiмо лиш пахiть пилюки.тАЭ
Незабутнiм залишаiться у памтАЩятi героiв роману незвичайне частування яблуками дiтлахiв, яке письменник змальовуi за допомогою вiдокремлених означень та обставин: тАЬУвiнчавши яблуком найближчий до нас стовпчик, дядько Роман пiшов далi не озираючись.тАЭ; тАЬДядько Роман iз ледь помiтним, зовсiм поменшалим вузликом у руцi затримуiться ще бiля одного стовпця, i обернувшись, який час дивиться на дорогу, вквiтчану яблуками.тАЭ
Образ Романа Вiнника як дбалого господаря автор зображуi за допомогою:
тАУ вiдокремленоi прикладки: тАЬМудрий у вуликах народ, тАУ пояснюi нам, пастушатам, господар, коли ми розглядаiмо володiння тАЬбджолиного отаманатАЭ.
тАУ вiдокремленого означення: тАЬ Бджолине поселення трохи аж схоже на нашу слободу: вулики стоять, мов хатки, чепурненькi, в усяку пору повнi життя, оповитi духом таiмничостi. Рай!тАЭ
тАУ Вiдокремленим додатком: тАЬ Крiм усього, що барвить своiм корiнням, листям та бубками, Художниковi для його особливих, ще не знайдених фарб треба було воску, доброго, ярого.тАЭ
Чарiвнi картини природи Олесь Гончар змальовуi, використовуючи вiдокремленi означення та обставини: тАЬ Загомоняться, а там, дивись, уже й згасли вечiрнi заграви, то не степ у синявi лiтньоi ночi, садок стоiть заворожений, безшелесний, всесвiт нiби вслухаiться в себе самого, зникаючи своiми таiмницями в безвiстях, десь за межами меж.тАЭ; тАЬ Дивлячись на михтiння зiрок, що течуть у високостях неба,люди задаватимуть собi думи про загадковостi життя i про тi iснуючi поза ними зорянi недосяжностi.тАЭ
Спостережливiсть дядька Романа автор пiдкреслюi вiдокремленими обставинами: тАЬБачили ви бджолу, як вона, забравшись у гарбузову квiтку, втонувши в золотому пилку, аж стогне там вiд щастя та насолоди тАУ знайшла, що шукалатАжтАЭ
1.6 РЖнверсiя у новелi Олеся Гончара тАЬ За мить щастятАЭ
Поетичною сповiддю можна назвати новелу Олеся Гончара Вл За мить щастяВ». Вона маi характерний настроiвий зачин тАУ нiби мiсток мiж сьогоднiшнiм i минулим. Зачин твору тАУ це одна розгорнута ускладнена конструкцiя. Пiднесеного настрою надають новелi використанi письменником вiдокремленi означення: Вл Де й бралися в нього, грубого артилериста, цi слова-пестощi, цi ласкавi спiви душi, спiви до неi, iдиноi, що й справдi мовби зробила його щасливим, пiднесла своiю любовтАЩю на якiсь досi не знанi верхогiртАЩяВ»; Вл Вирви та бруд, та сморiд вiйни, смерть одну тiльки бачив, а вона, ця любов несподiвана, зтАЩявилась, мов з неба, i сонячним духом, подихом самого життя тебе обдалатАжВ»
Синтаксис новелитАУ це синтаксис iнверсiйного порядку слiв, властивого для схвильованого емоцiйного монологу. Поезiя у прозi тАУ саме так можна оцiнювати художню мову новели Вл За мить щастяВ». РЖ тут не можна не дооцiнити використання О. Гончарем вiдокремлених членiв речення. Читача тримаi у полонi пейзаж лiтнього сонячного дня: ВлДунайське небо шовками-блаватами, переливаючись, пашii, хмелить хлопцяВ»; Вл Стерня. Свiже литво полукiпкiв, снопи i снопи тАУ все виблискуi золотом, брискаючи жнивярним сонцем.В»
Використовуючи вiдокремленi обставини письменник передаi змiну золотисто-мажорних кольорiв початку новели дощовим сумним пейзажем: Вл Дощило, i передосiннi хмари облягали небо, коли батальйони похмуро шикувалися тАУ не на плацу, а на iншому глухому узлiссi.
ВаНовела Олеся Гончара Вл За мить щастяВ» дii так, як дii на слухача музичний твiр. Вiдчути
Вместе с этим смотрят:
AIDS
Airplanes and security
Biological Weapons
Bird Flu
Chemical Weapons