Застосування водолiкувальних процедур в реабiлiтацii хворих при захворюваннях травноi системи

Курсова робота

Застосування водолiкувальних процедур в реабiлiтацii хворих при захворюваннях травноi системи

Содержание

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1.Фiзiологiчнi основи механiзму дii мiнеральних вод

1.1 Критерii оцiнки лiкувальних мiнеральних вод, внутрiшнi вживання, фiзiологiчне i лiкувальне значення окремих iх елементiв

1.2 Механiзм дii мiнеральних вод при внутрiшньому iх вживаннi

РОЗДРЖЛ 2. Методи i методика внутрiшнього вживання мiнеральних вод

2.1 Показання лiкування мiнеральними водами при внутрiшньому вживаннi

2.2 Методика внутрiшнього вживання мiнеральних вод

2.3 Спецiальнi методи внутрiшнього вживання мiнеральних вод

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальнiсть

Проблема реабiлiтацii хворих з захворюваннями травноi системи на даний момент i актуальною, тому що спостерiгаiться тенденцiя до збiльшення випадкiв захворюваностi. Так Влвиразковим колiтом щорiчно в РДвропi i США хворiють 10 людей iз 100 тисячВ» [1,с.159] i це лише статистика в розвинених краiнах РДвропи , де рiвень життя вищiй нiж в нашiй краiнi. ВлВважаеться , 80-90% населення всього свiту мають хронiчний гастрит, але не завжди дiагноз ставиться, в звтАЩязку з нечiткою картиноюВ»[15,с.6].Хронiчний гастрит дуже часто виникаi у дiтей Влу бiльшостi нiж 80% дiтей хронiчний гастрит пов,язаний з персистекцiiю у слизовiй оболонцi переважно вихiдного вiддiлу шлунку h.pilori i перебiг захворювання такий, як при гелiкобактерасоцiйованному астральному гастритiВ»[7,с.386].

Перенесення деяких iнфекцiйних захворювань травноi системи може викликати виникнення виразковоi хвороби шлунку, так вважаiться, що одним iз факторiв виникнення i збудник h.pilori .За статистикою Влвиразкову хворобу шлунку дiагностують в 11-13% пацiiнтiв, подвiйноi локалiзацii (у шлунку i 12-ти палiй кишцi) у 4-6%В» [8,с.155].В»Поширенiсть виразковоi хвороби у дiтей в Украiнi становить 1,5-2,8%,ii у 7 разiв частiше виявляють у дiтей шкiльного вiку, у 2 рази частiше у мiстах, поширенiсть виразковоi хвороби у школярiв останнi 10 рокiв збiльшилась втричiВ»[3,с.215].

Окрiм захворювань шлунку збiльшилась кiлькiсть випадкiв захворювання тонкого та товстого кишечника. Так Влслизова колiка товстоi кишки зустрiчаiться у 20% населення, iз них половина жiнки вiком 20-30 рокiвВ»[10,с.343].В наш час на першому мiстi за летальнiстю стоять онкологiчнi захворювання .Спостерiгаiться збiльшення кiлькостi випадкiв виникнення раку органiв травлення, так Влдо передракових станiв шлунку вiдносять атрофiчний гастрит пiсля його резекцii з приводу виразковоi хворобиВ»[11,с.7].

Збiльшилося число випадкiв захворювань печiнки i жовчного мiхура. За статистикою Влзахворювання жовчного мiхура та жовчовивiдних шляхiв спостерiгаються з частотою 4-5%В»[5,с.504].Також збiльшилась частота аномалiй та вад травноi системи. Так, наприклад, Вланомалiй та вади розвитку жовчовивiдних шляхiв та жовчного мiхура становить 6-8% всiх аномалiй внутрiшнiх органiвВ»[2,с.412].

Виникнення iнфекцiйних захворювань травноi системи, незважаючи на суспiльний прогрес, не лише не зменшилося, а й почастiшало. ВлЗа даними ВООЗ, понад 33% населення свiту iнфiкованi вiрусом гепатиту В, сьогоднi 5% з них, тобто, понад 350 млн. i хронiчними носiями цiii iнфекцiiВ» [9,с.4].

Мета дослiдження тАУ визначити i обТСрунтувати фiзiологiчну i лiкувальну дiю рiзних видiв водолiкування на систему травлення.

Завдання наукового дослiдження:

1.Проаналiзувати i опрацювати методику застосування водолiкування при захворюваннях травноi системи,

2.Визначити i обТСрунтувати механiзм дii, фiзiологiчну i лiкувальну дiю водолiкування на систему травлення.

Об,ект наукового дослiдження тАУ система водолiкувальних заходiв при захворюваннях системи травлення.

Предмет наукового дослiдження тАУ змiст водолiкувальних процедур в реабiлiтацii хворих при захворюваннях травноi системи.

РОЗДРЖЛ 1. ФРЖЗРЖОЛОГРЖЧНРЖ ОСНОВИ МЕХАНРЖЗМУ ДРЖРЗ МРЖНЕРАЛЬНИХ ВОД

1.1 Критерii оцiнки лiкувальних мiнеральних вод внутрiшнього застосування, фiзiологiчне i лiкувальне значення окремих iхнiх елементiв

мiнеральна вода лiкування травна система

По загальнiй мiнералiзацiй (сума всiх анiонiв i катiонiв, недисоцiйованих молекул у грамах на 1 л.)мiнеральнi води роздiляють на води малоi мiнералiзацii (1,5-2,5 г/л),середньоi мiнералiзацii (5-15 г/л), високоi мiнералiзацii (15-35 г/л),розсоли (води з мiнералiзацiiю понад 35 i до 150 г/л) i мiцнi розсоли (з мiнералiзацiiю понад 150 г/л).

Води з бiльш низькою мiнералiзацiiю (менш 1,5-2 г/л) також можуть бути вiднесенi до лiкувальних, якщо вони мiстять специфiчнi бiологiчно активнi iнгредiiнти. Загальна мiнералiзацiя визначаiться геохiмiчними закономiрностями i залежить вiд ступеня розчинностi рiзних солей при вилужуваннi гiрських порiд рiзними по хiмiчному складi мiнеральними водами.

Для питного лiкування використовують мало мiнералiзованi води i води середньоi, але частiше останнi. Води високоi мiнералiзацii застосовуються (у розведеннi) як проносний засiб, наприклад мiнеральна вода Баталiнська (М=21,44 г/л), що також використовуiться для дренажу жовчних шляхiв, при ожирiннi. Мiнеральна вода Лугела з мiнералiзацiiю 52 г/л призначаiться усередину як десенсибiлiзуючiй засiб.

Води високоi мiнералiзацii i розсоли використовуються тiльки для зовнiшнiх процедур, для внутрiшнього застосування тАУ у розведеннi з прiсною чи мало мiнералiзованою водою.

Для оцiнки фiзiологiчноi i терапевтичноi дii мiнеральних вод крiм загальноi мiнералiзацii велике значення маi iонний склад, це найчастiше анiони гiдрокарбонати (НСО-3),хлор (СРЖ-), сульфати (SО4 2-), а також катiони тАУ натрiй (Na+),кальцiй (Ca2+),магнiй(Mg+),калiй (Ka+).

З гiдрокарбонатiв у мiнеральних водах частiше зустрiчаються двовуглекислi солi натрiю, магнiю i кальцiю, що утворяться при вилужуваннi доломiтiв, вапнякiв, мергелiв. Гiдрокарбонати гальмують кислотворення в шлунку (перша фаза дii). Реагуючи зi шлунковим соком, вони утворюють двоокис вуглецю (друга фаза дii), трохи стимулюючу шлункову секрецiя. Пiд впливом гiдрокарбонатно-натрiiвих вод зменшуiться кiлькiсть водневих iонiв, що разом з iонами хлору i складовими частинами хлористоводневоi кислоти. Нейтралiзацiя кислого секрету шлунку цими водами обумовлюi бiльш швидке спорожнювання шлунку i, отже, зменшення секрецii гастрична, тому iх рекомендують при пiдвищеному рiвнi кислототворення, при наявностi спазму воротаря, явищ ацидозу. Доведено iхнiй сприятливий вплив на жовчотворну i жовчовидiльну функцii. Протизапальна дiя лугу мiнеральних вод обумовлюi розрiдження (видимоi) поверхнi слизу при пiдвищеному утвореннi ii в шлунку i кишках. Показано данi води i при цукровому дiабетi, тому що вони полiпшують вуглеводний обмiн i нормалiзують кислотно тАУ основний стан в органiзмi. Сприятлива дiя зазначених вод на нуклеiновий обмiн дозволяi рекомендувати iх при сечокислих дiатезах.

Гiдрокарбонати полiпшують засвоiння мiкро- i мiкроелементiв, пiдвищують окиснi процеси, пiдсилюють дiурез, заповнюють недолiк карбонатiв кровi, чим пiдвищують лужнi резерви органiзму.

До гiдрокарбонатних вод вiдносяться Боржомi, Саiрме, Луганська, Поляна Купiль, Поляна Квасова (Закарпатська область) i багато iнших.

Хлор у пiдземних водах утворюiться з хлориду натрiю i сильвiнiту. При питному лiкуваннi iон хлору стимулюi секреторну i моторну функцii шлунка, жовчовидiлення i панкреатичну секрецiю, видiльну функцiю нирок. Вiн i вихiдним субстратом утворення хлористоводневих кислот шлункового соку i стимулюi утворення ii в шлунку. Хлориднi води показанi при хронiчних гастритах iз секреторною недостатнiстю, при рядi iнших захворювань травного апарата (хронiчнi колiти i ентероколiти, хронiчнi холецистити, гепатити та iн.).

З хлоридiв у мiнеральних водах зустрiчаються хлориди натрiю (найчастiше),кальцiю, калiю, значно рiдше тАУ хлорид магнiю.

До хлорид них вод вiдносяться: мiнеральнi води джерела № 2 курорти Трускавець, Друскининкай, Миргородська Куяльник i iншi; розсольнi джерела №6 курорту Моршин, джерела Усольi, Мальта (РЖркутська область), Бар бара (курорту Трускавець).

Сульфати в пiдземних водах утворюються в результатi вилужування порiд, що мiстять гiпс, i при розщепленнi органiчних речовин, багатих з,iднаннями сiрки. Ряд анаеробних бактерiй редукують iони сульфату до сiрководню. Сульфати в мiнеральних водах зустрiчаються у видi сульфатiв кальцiю (Краiнка, Кисловодський сульфатний нарзан, Слов,янське i Смирновське джерела), натрiю (Феодосiя), магнiю (Баталiнська в Ставропольському краi).

Сульфатнi мiнеральнi води впливають на функцiональний стан печiнки, вони сприяють вiдновленню функцii гепатоцитiв, пiдсилюють моторику жовчного мiхура, сприяючi його спорожненню, попереджаючи застiй жовчi, полiпшують холестериновий бiлковий обмiни. Варто особливо пiдкреслити, що холекiнетичний ефект настаi поступово, не викликаючи больових вiдчуттiв. Сульфатнi мiнеральнi води сприяють процесам усмоктування в кишках, перистальтику i секрецiю, що обумовлюi проносну дiю.

Натрiй вiдiграi важливу роль у регуляцii водяного обмiну й осмотичного тиску в тканинах, робить стимулюючу дiю на секреторну функцiю залоз травноi системи, пiдсилюi перистальтику кишок, стимулюi жовчотворну i жовчовидiльну функцii гепатобiлiарноi системи.

Калiй i основним мiнеральним катiоном, що мiститься в кожнiй живiй клiтцi. Гiдрокарбонати калiю вiдiграють важливу роль у регуляцii осмотичного тиску. РЖон калiю активiзуi ряд ферментiв, пiдсилюi тонус i моторну функцiю шлунку i кишок, бере участь у процесi синтезу глiкогену в печiнцi, що i одним з основних депо калiю. Важлива роль належить калiю i у регуляцii секрецii хлористоводневоi кислоти.

Зниження вмiсту калiю в органiзмi супроводжуiться порушеннями з боку харчового каналу тАУ зниженням апетиту, блювотою, зниженням перистальтики кишок.

Мiнеральна вода, що мiстить калiй, надходить зi скважини №6 курорту Моршин, джерела Келечiн.

Магнiй у мiнеральних водах зустрiчаiться рiдше i у менших кiлькостях, чим iншi катiони. Вiн i складовою частиною рiдин тканини органiзму. РЖони магнiю всмоктуються в шлунку й у початкових вiддiлах тонкоi кишки, попадають у печiнку, де частково депонуються. Сприятливий вплив магнiю на функцiональний стан гепатобiлiарноi системи пов,язано з його жовчогiнною дiiю i здатнiстю знижувати рiвень холестерину в кровi i у жовчi. Солi магнiю володiють спазмолiтичною дiiю на жовчний мiхур i сфiнктер Оддi. Магнiй бере участь у всiх важливих для клiтинного метаболiзму ферментативних процесах, зокрема вiдкладаючись в м,яза, активiзуi анаеробний обмiн вуглеводiв. Розчини солей магнiю каналiзують дiяльнiсть ряду ферментiв травного каналу тАУ трипсину i ери псина, знижують збудливiсть центральноi нервовоi системи, роблять виражений послаблюючий ефект.

З вод, що мiстять понад 20 мг/л магнiю, вiдзначимо Баталiнську, Кримський нарзан, Московську, води типу кисловодських.

Кальцiй у пiдземних водах утворюються з вапняку i порiд, що мiстять хлорид натрiю i сильвiнiт.

При захворюваннях травноi системи показанi мiнеральнi води, що мiстять кальцiй, лiкувальна дiя якого багато в чому пов,язана з анти спастичним ефектом. Вiдiграють визначну роль i в,язкi властивостi кальцiю, його зневоднюючи дiя. Мiнеральнi води, що мiстять кальцiй, активiзують ряд ферментiв, знижують проникнiсть клiтинних мембран за рахунок iхнього ущiльнення, перешкоджаючi утворенню ексудату. Вони також пiдвищують дiурез. До вод, що мiстять кальцiй, вiдносяться: Краiнка (Тульська область), Буковинська, Амурська (Амурська область), Железноводськi води, РЖжевськi мiнеральнi води.

Мiнеральнi води, що мiстять мiкроелементи, вiдносяться до спецiальних вод. Незважаючи на те що у водах мiкроелементи присутнi в невеликих кiлькостях, фармакодинамiчна дiя iх значна. Видiлено двi групи мiкроелементiв, що по характеру фармакологiчноi дii чiтко вiдрiзняються. До першого вiдносять миш,як, залiзо, кобальт, мiдь, марганець, i iншi важки метали, до другого тАУ йод i бром.

Марганець виявляiться у всiх тканинах органiзму, вiн бере участь в окисно тАУ вiдновних процесах i регуляцii кровотворення, бiлковому i вуглеводному обмiнах, сприяi видiленню азотистих речовин, впливаi на вмiст таких вiтамiнiв, як аскорбiнова i нiкотинова кислоти. Мають данi про сприятливий вплив його на статевий розвиток. Терапевтичний ефект мiнеральних вод, що мiстять марганець, при патологii травного апарата обумовлений i тим, що вiн входить до складу протеолiтичних ферментiв.

До мiнеральних вод, що мiстять марганець, вiдносяться води курортiв Кваси, Шаян, Келечiн (Закарпатська область).

Як вiдомо, бор знижуi окиснi процеси, що варто враховувати при призначеннi мiнеральних вод, що мiстять цей елемент. З мiнеральних вод, що мiстять цей елемент. З мiнеральних вод, що мiстять бор, слiд зазначити такi, як Поляна Квасова, Драговська, Свалявська (Закарпатська область).

Кремнiiва кислота в мiнеральних водах знаходиться в калоiднiй недiсоцiйованiй формi, чим пiдрозумiваються адсорбцiйнi, в,язкi, протизапальнi властивостi цих вод. У слабомiнералiзованих термальних водах прийнятий критерiй змiсту кремнiiвоi кислоти тАУ 50 мг/л. Вони показанi при патологii травноi системи.

До кременистих мiнеральних вод вiдносяться Березовська, Харкiвська №2, води курортiв Рай тАУ РДлiновка (Харкiвська область), Шаян, Кваси (Закарпатська область), Капал тАУ Арасан.

В оцiнцi лiкувальноi дii мiнеральних вод велике значення належить газовому складу i iх газонасиченостi. В усiх мiнеральних водах мiстяться природнi гази.

Найчастiше зустрiчаються вуглекислi води (мiстять вугiльний ангiдрид СО2), сульфiднi (мiстять сульфiди Н2S тАУ НS), сiрководневi при рН <6,5 (при рН 6 практично всi сульфiди знаходяться у формi молекулярного сiрководню, при рН 8,0 тАУ у видi гiдро сульфiдного iону). Азотнi (мiстять N2).

Для питного лiкування основне значення мають води, що мiстять двоокис вуглецю; використання радонових вод обмежено.

В оцiнцi лiкувальноi дii мiнеральних вод особливу роль граi ступiнь газонасиченостi мiнеральних вод - вмiст газiв у 1 л даноi води. Так, вода вважаiться сульфiдною, якщо кiлькiсть сульфiдiв у нiй не нижче 10 мг/л.

Критерii вмiсту двоокису вуглецю у водах для питного лiкування тАУ не менше0,5 г/л. Кiлькiсть вуглекислого газу в шлунку збiльшуiться за рахунок гiдрокарбонатних iонiв, що майже завжди знаходяться у вуглекислих водах. Пляшковi мiнеральнi води газують, насичуючи iх двоокисом вуглецю, що даi можливiсть протягом тривалого часу зберiгати хiмiчний склад води i пiдвищувати iхнi смаковi якостi (двоокис вуглецю обумовлюi велику розчиннiсть солей i запобiгаi випаданню iх в осад). При прийомi усередину вуглекислi води стимулюють секреторну функцiю шлунку, пiдвищують рухову функцiю шлунку i кишок. Тому при хронiчних гастритах iз секреторною недостатнiстю показанi вуглекислi хлоридно-натрiiвi води. При пiдвищеному рiвнi кисло утворення показанi лужнi мiнеральнi води.

Вуглекислi води численнi i рiзноманiтнi. Води типу Нарзан (сульфатно тАУ гiдрокарбонатно тАУ магнiiво тАУ кальцiiвi i магнiiво тАУ кальцiiвi) тАУ курорт Кисловодськ (Ставропольський край); джерела Аршан №6 (Читинська область). Води типу Боржомi (гiдрокарбонатно тАУ натрiiвi) тАУ Поляна Квасова, Свалява, Лужаньська, Плосковська (Закарпатська область). Води гiдрокарбонатно тАУ сульфатно тАУ натрiiвi тАУ кальцiiвi тАУ Смирновська, Слав,яновська. Води типу РДсентуки (гiдрокарбонатно тАУ хлоридно тАУ натрiiвi) тАУ РДсентуки №4, №17, джерела №14 П,ятигорська (Ставропольський край), джерела РЖстi тАУ Су (верхнiй), Драговська. Води джульфiнського типу (вуглекислi мишковистi тАУ Квасовська (Закарпатська область); Авадхара. Води типу Аренi (хлоридно тАУ гiдрокарбонатно тАУ натрiiвi) бiльш високоi мiнералiзацii тАУ Яворницька (Закарпатська область) Анкаван, Сойми (Закарпатська область).

Фiзiологiчна i терапевтична дiя мiнеральних вод визначаiться характером активноi реакцii (рН) мiнеральних вод, що маi особливе значення при призначеннi iх усередину.

Важливе значення в лiкувальнiй дii мiнеральних вод мають температурний фактор, газовий склад, вмiст сiрководню, радiоактивностi та iн. Температура мiнеральноi води i обов,язковим критерiiм ii оцiнки. Температура пiдземних мiнеральних вод залежить вiд умов формування i циркуляцii iх у надрах земноi кори тАУ вони можуть бути на глибинi вiд декiлькох метрiв до декiлькох кiлометрiв. Генетично з високою температурою пов,язаний ряд властивостей мiнеральних вод i iх склад тАУ висока лужнiсть, збагачення кремнiiвою кислотою, перенасиченiсть азотом i iн.

З великоi кiлькостi мiнеральних вод для питного лiкування, зрошень, промивань шлунку i кишок, крiм мiнералiзованих вод, що мiстять фiзiологiчно активнi елементи й органiчнi речовини, застосовуються найчастiше лужнi, солоно-лужнi, солонi, сульфатно-кальцiiвi води.

1.2 Механiзм дii мiнеральних вод при внутрiшньому iх застосуваннi

Мiнеральнi води вiдносяться до числа складних фiзико-хiмiчних подразникiв i пiдкоряються загальним i фiзiологiчним закономiрностям, установленим вiтчизняною фiзiологiчною школою.

При прийомi мiнеральноi води у середину спостерiгаiться реакцiя цiлiсного органiзму, що виявляiться значними зрушеннями в рiзних системах i органах. Видiляють три фази в дii мiнеральних вод на органiзм: 1) складно-рефлекторну, 2) нервово-хiмiчну, 3) фазу пiслядii. Разом з тим рефлекторний механiзм маi мiсце при здiйсненнi всiх трьох фаз так само, як складно-рефлекторна фаза пов,язана з участю гуморальних факторiв. У реалiзацццii рефлекторного акта беруть участь ацетилхолiн i катехоламiн, гiстамiн та iн.

Мiнеральна вода, прийнята усередину, впливаi безпосередньо на iнтерорецептори всього харчового каналу, визначаi змiну секреторноi, моторноi, всмоктувальноi i iнших функцiй. Потрапивши в кровоносне русло, iнгредiiнти мiнеральних вод впливають на iнтерорецептори судин. У механiзмi дii мiнеральних вод при внутрiшнiм застосуваннi iх маi значення цiлий ряд факторiв тАУ нервовi, гуморальнi, гормональнi.

Характер впливу мiнеральних вод на травну систему багато в чому визначаiться особливостями реакцii iнтерорецепторiв на зовнiшнiй подразник, а також фiзико-хiмiчними особливостями даноi мiнеральноi води i методикою ii прийому. Виниклi пiд впливом мiнеральних вод рефлекторнi i нейрогуморальнi процеси викликають функцiональнi зрушення травних залоз. Цiкаво, що мало мiнералiзованi води пiдвищують рефлекторнi реакцiй хеморецепторiв внутрiшнiх органiв, високомiнералiзованi тАУ знижують iх чи навiть псують. Установлено також, що мiнеральнi води, що мiстять органiчнi речовини, стимулюють кислотоутворюючу, секреторну, протеолiтичну функцii шлунку, пiдвищують холерез.

Значення рефлекторних реакцiй у механiзмi лiкувальноi дii мiнеральних вод при iхньому внутрiшнiм застосуваннi пiдтверджуiться численними фактами. Насамперед це швидкiсть реакцii всього харчового каналу у вiдповiдь на введення мiнеральноi води. Установлено також, що при зiткненнi мiнеральноi води зi слизистою оболонкою одного з органiв у вiдповiдну реакцiю включаються i iншi органи системи травлення. Новокаiнизацiя чи атропiнiзацiя, порушуючи рефлекторну дугу, обумовлюi чiтку змiну реакцii даного органа у вiдповiдь на введення мiнеральноi води.

Вивчення умовно тАУ рефлекторноi дiяльностi тварин при впливi мiнеральноi води на слизову оболонку харчового каналу пiдтверджуi роль кори великого мозку в механiзмi фiзiологiчноi i лiкувальноi дii мiнеральноi води. Участь кори великого мозку в рефлекторному механiзмi дii мiнеральних вод доведено дослiдами на тваринах, у яких пiд впливом мiнеральноi води пiдвищуiться умовно тАУ рефлекторна дiяльнiсть.

Змiни у функцiональному станi центральноi нервовоi системи обумовлюють зрушення в характерi вiдповiдних реакцiй органiв травлення при впливi на них мiнеральних вод. Мiнеральнi води рефлекторним шляхом впливають на багато фiзiологiчних процесiв в органiзмi тАУ хiмiчнi, бiохiмiчнi, ферментативнi, окиснювально тАУ вiдновнi. Пiдтверджена також роль вегетативноi нервовоi системи в механiзмi лiкувальноi дii мiнеральних вод.

У розвитку складно тАУ рефлекторноi фази дii мiнеральних вод велика роль належить гормональнiй ланцi. В даний час не викликаi сумнiвiв, що стимуляцiя секреторноi дiяльностi шлунка (пiлоричний ефект) при прийомi мiнеральних вод за 30 хв. до iжi багато в чому обумовлена видiленням гормону гастрична.

Надходження великоi кiлькостi рiзних анiонiв i катiонiв iстотно змiнюi водно тАУ сольовий обмiн, впливаi на кислотно тАУ основний стан. Цi змiни (трансмiнералiзацiя) iстотно впливають на функцiональний стан органiв травлення. У нервово тАУ хiмiчнiй фазi дii мiнеральних вод велика роль належить бiологiчно активним речовинам тАУ ацетилхолiнам i катехоламiнам, гiстамiну i серотонiну, кортикостероiдам i iн. Так, у перiод прояву руховоi активностi шлунка i кишок знижують чутливiсть холiнергiчних структур до холiно- i симпатомiметичних речовин.

РОЗДРЖЛ 2. МЕТОДИ РЖ МЕТОДИКА ВНУТРРЖШНЬОГО ВЖИВАННЯ МРЖНЕРАЛЬНИХ ВОД

2.1 Показання лiкування мiнеральними водами при внутрiшньому вживаннi

Хвороби органiв травлення

А. Хвороби стравоходу

1. Рефлекс - езофагiт: болючий, диспептичний , дисфагiчний i змiшаноi форми, легкого i середнього ступеня, поза фазою загострення.

Б.Хвороби шлунка.

1. Хронiчний гастрит iз секреторною недостатнiстю, а також зi збереженою i пiдвищеною секрецiiю, поза фазою загострення. Гастро дуоденiт з порушеною секреторною i моторною функцiiю шлунка.

2. Виразкова хвороба шлунка, виразкова хвороба дванадцятипалоi кишки, гастроiюнальна виразка у фазi ремiсii, неповноi чи ремiсii згасаючого загострення без руховоi недостатностi шлунка, схильностi до кровотеч, пенентрацii в пiдозрi на можливiсть злоякiсного переродження.

3. Хвороби оперованого шлунка: iз приводу виразковоi хвороби шлунка i дванадцятипалоi кишки не ранiше, нiж через 1 тАУ 2 мiс.пiсля операцiiю з наявнiстю демпiнг- i гiпоглiкемiчного синдрому легкого i середнього ступеню, астенiчного синдрому, при змiцнiлому пiсляоперацiйному рубцi i задовiльному загальному станi.

В. Хвороби кишечнику

1. Хронiчнi колiти i ентероколiти легкого i середнього ступеня, крiм стенозуючих, туберкульозних, виразкових, бацилярних i амебних форм поза фазою загострення.

2. Функцiональнi розлади кишечнику: дискенезii з явищами кишкового стазу чи дiареiю поза фазою загострення.

Г. Хвороби печiнки, жовчних шляхiв i пiдшлунковоi залози

1. Залишковi явища хвороби Боткiна пiсля закiнчення жовтушного перiоду в неактивнiй фазi чи фазi загасання активностi (чи вiдсутнiсть слабкого вираженого больового синдрому, збiльшення печiнки не бiльше нiж на 1-2 см, нормальнi розмiри селезiнки, нормальна температура, не рiзко вираженi змiни кровi, невеликi вiдхилення функцiональних проб печiнки.

2. Хронiчнi гепатити, залишковi явища пiсля токсично - хiмiчних поразок печiнки в неактивнiй фазi при незначних вiдхиленнях функцiональних проб печiнки, при загальному задовiльному станi.

3.Хронiчнi холецистiти, холангiти, ангiохолiти рiзноi етiологii без схильностi до частих загострень, без явищ жовтяницi i при нормальному ШОРД.

4. Пiсля оперативного втручання на печiнцi i жовчних шляхах не ранiше чим через 4-6 тиж. При задовiльному загальному станi i змiцнiлому пiсляоперацiйному рубцi.

5. Дискенезii жовчних шляхiв i жовчного мiхура.

6. Панкреатит хронiчний (крiм туберкульозного) при вiдсутностi схильностi до частих загострень.

7. Перигастрити, перидуоденiти, перигепатити, перихолецестити, пери колiти, що розвивалися на грунтi хронiчних запалень (не туберкульозного походження) пiсля операцiй i травм черевноi порожнини.

2.2 Методики внутрiшнього застосування мiнеральних вод

Методики питного лiкування при патологii органiв травлення визначаються дiагнозом захворювання, стадiiю плину його, характером функцiонального стану органа, наявнiстю супутнiх захворювань, реактивнiстю органiзму в цiлому, вiком хворого.

При розробцi диференцiйованих методик питного лiкування необхiдно враховувати наступнi положення.

Мiсце i час прийому мiнеральноi води. На курортах питне лiкування мiнеральними водами приводиться безпосередньо з джерела. Установлено , що при правильному збереженнi пляшкових мiнеральних вод склад iх не змiнюiться i тому фiзiологiчна дiя iх на органiзм не вiдрiзняiться вiд такого при прийомi води безпосередньо в джерела. Однак загальна терапевтична ефективнiсть комплексного лiкування хворих з патологiiю органiв травлення на курортах бiльш висока. Разом з тим вiдомо, що деякi мiнеральнi води в значнiй мiрi втрачають лiкувальнi властивостi при короткочасному збереженнi.

Варто рекомендувати пити мiнеральну воду безпосередньо в бюветi, роблячи прогулянки, що сприяi кращому усмоктуваннi мiнеральноi води. РЖнодi прийом води з джерела протипоказаний ослабленим хворим, при загостреннi захворювання.

Маi значення i темп питва мiнеральноi води. Наприклад, при хронiчному гастритi iз секреторною недостатнiстю мiнеральну воду рекомендують пити повiльно, ковтками, що сприяi бiльш тривалому контакту мiнеральноi води зi слизистою оболонкою рота i шлунка i , iх рецепторним апаратом. Крiм того, у цих випадках подовжуiться пiлорична фаза дii води, що впливаi на видiлення гастрина.

З огляду на те, що в рядi випадкiв ( наприклад, при наявностi супутнiх захворювань гепатобiлiарноi системи, схильностi до поносiв i iн.) воду треба пити в теплому видi, а при повiльному прийомi iде швидке остигання ii, необхiдно спочатку випити частину води, а залишок замiнити новою теплою водою, не змiнюючи загальноi кiлькостi на прийом. Для проносноi дii, воду варто пити швидко, залпом.

Велике значення маi час прийому мiнеральноi води стосовно прийому iжi. Особливiсть фiзiологiчноi дii i лiкувальний ефект мiнеральних вод рiзнi в залежностi вiд того, чи прийнята мiнеральна вода до, пiд час чи пiсля iжi. Для одержання вираженого терапевтичного ефекту прийом мiнеральноi води варто рекомендувати натще. Мiнеральна вода, прийнята натще, швидше евакуюiться зi шлунка i швидше досягаi тонкоi кишки.

Призначаючи мiнеральну воду натще, припускають, що вона зробить безпосереднiй вплив на рецептори шлунка i залозистий апарат його, стимулюючи видiлення гастрична, компоненти ii будуть швидше всмоктуватися в харчовому каналi.

При зiткненнi мiнеральноi води з пiлоричним вiддiлом шлунка видiляiться гастрит, i чим довше буде затримуватися вона в шлунку, тим довше буде гуморальна (гастринова) фаза секрецii. Подовженню останньоi сприяi також змiшування в шлунку мiнеральноi води з iжею. Час прийому мiнеральноi води стосовно прийому iжi багато в чому визначаiться характером секреторноi функцii шлунка. При зниженi секреторноi функцii шлунка ворона призначаiться за 30 хв. до вживання iжi.

При евакуацii мiнеральноi води зi шлунка i надходження ii в дванадцятипалу кишку настаi гальмування шлунковоi секрецii, що i обумовлюi гальмiвний ефект.

Прийом мiнеральноi води за 1 ч. 30 хв. до iжi розрахований на те, що до моменту надходження iжi в шлунок вода успii евакуюватися в дванадцятипалу кишку, i з,являiться гальмiвний дуоденальний рефлекс, що приводить до зниження рiвня кислоутворення.

Таким чином, виявилися обТСрунтованими рекомендацii з прийому мiнеральноi води хворим з пiдвищеною секреторною функцiiю за 60-90 хв. до iжi.

Частота прийому i дозування мiнеральноi води. Звичайно мiнеральну воду приймають 3 рази в день. Однак при захворюваннях, що протiкають з пiдвищеною секреторною функцiiю шлунку, вираженою печiiю, число прийомiв збiльшуiться до 6 на добу (загальна кiлькiсть води при цьому не перевищуi загально прийнятих норм).

При схильностi до послаблення стулу ранковий прийом мiнеральноi води, особливо на початку курсу лiкування, не рекомендуiться.

При сполученнi захворювань травного апарата i серцево тАУ судинноi системи з явищами порушення кровообiгу частота прийомiв зменшуiться до двох чи одного разу на добу.

При визначеннi однократного дозування завжди варто пам,ятати про iндивiдуальну непереносимiсть, пiдвищенiй чутливостi окремих хворих до питного лiкування мiнеральними водами, а також враховувати функцiональний стан iнших органiв i систем органiзму.

Дозування мiнеральноi води залежить також вiд ii хiмiчного складу, загальноi мiнералiзацii. При малiй i середнiй мiнералiзацii (до 15 мг/л) кiлькiсть мiнеральноi води на прийом складаi до 200-250 мол. У рядi випадкiв кiлькiсть мiнеральноi води на прийом може бути зменшено. Води з мiнералiзацiiю вище 15 г/л, а тим бiльше розсоли розводять прiсною водою.

При деяких захворюваннях кiлькiсть води на прийом змiнюiться. При виразковiй хворобi, що протiкаi з рiзко пiдвищеною секрецiiю, печiiю, особливо на початку курсу лiкування, мiнеральну воду варто призначати в кiлькостi не бiльш 100 мол. при гарному перенесеннi поступово пiдвищують до 200-250 мол. При хронiчних гастритах iз секреторною недостатнiстю i схильнiсть до послаблення стулу ранковий прийом мiнеральноi води до початку курсу лiкування скасовуiться i кiлькiсть ii на кожен прийом скорочуiться до 50-100 мол.

Невеликi кiлькостi мiнеральноi води показанi показанi також при порушеннi евакуаторноi функцii шлунку, при захворюваннi кишок, що супроводжуються поносом. Зменшена кiлькiсть мiнеральноi води на прийом рекомендуiться i при загостреннi хронiчного панкреатиту, що особливо супроводжуiться поносом чи болем.

Води високоi мiнералiзацii, що застосовуiться при запорах i для дуоденальних дренажiв, завжди призначаiться в невеликих кiлькостях (вiд столовоi ложки до 80-100 мол.).

Температура мiнеральноi води вiдiграi важливу роль. В даний час вважаiться помилковою точка зору, що мiнеральну воду варто приймати ВлнатуральноiВ» температури, тобто такий, який вона знаходиться в джерелi. При необхiдностi мiнеральноi води пiдiгрiвають, а дуже гарячi прохолоджують до необхiдноi температур. Тепла мiнеральна вода робить болезаспокiйливу i спазмолiтину дiю i полiпшуi моторно тАУ евакуаторну функцiю шлунку, нормалiзуi тонус шлунка i дванадцятипалоi кишки, сприяi зниженню секреторноi функцii шлунка у хворих виразковою хворобою. Пiдiгрiв води забезпечуi дегазацiю (видалення надлишку вугiльноi кислоти).

Мiнеральну воду в теплому видi варто пити при наступних захворюваннях шлунка: виразковоi хвороби, пiлородуоденiтi, при захворюваннях печiнки, жовчних шляхiв i кишок, що супроводжуiться поносом чи спастичним запором. Холодну мiнеральну воду рекомендуiться пити при атонii кишок.

При хронiчних гастритах iз секреторною недостатнiстю мiнеральна вода призначаiться кiмнатноi температури (при супутнiх захворюваннях i печiнки i жовчних шляхiв i схильностi до поносу рекомендуiться тепла мiнеральна вода).

Тривалiсть питного лiкування в умовах санаторiю 24 днi. У деяких випадках. Коли на початку курсу лiкування кiлькiсть мiнеральноi води на прийом було зменшено або по визначених причинах (загострення) хворий пив воду протягом короткого часу. Можна рекомендувати продовжити курс лiкування будинку тiiю же водою, якщо вона розливаiться, або iншою водою аналогiчного хiмiчного складу.

У домашнiй обстановцi тривалiсть курсу лiкування мiнеральною водою при визначених показаннях може бути збiльшена до 6 тижнiв. Повторнi курси лiкування варто проводити не ранiше чим через 3 мес. Звичайно досить двох курсiв протягом року. Вибiр часу для проведення повторного курсу лiкування визначаiться станом хворого, особливостями плину захворювання. При хронiчному пiлородуоденiтi i деяких iнших захворюваннях прийом мiнеральноi води включаiться в загальний комплекс проти рецидивного лiкування.

2.3 Спецiальнi методи внутрiшнього застосування мiнеральних вод

До спецiальних методiв внутрiшнього застосування мiнеральних вод вiдносяться наступнi.

Промивання шлунка. Серед рiзноманiтних методiв внутрiшнього застосування мiнеральних вод широко використовуiться промивання шлунка. Промивання шлунка проводять товстим шлунковим зондом. Пiсля введення зонда витягають весь шлунковий умiст. Потiм до зовнiшнього кiнця зонда прикрiпляють скляну лiйку (обсяг до 500 мол). Лiйку опускають нижче рiвня шлунка хворого i заповнюють мiнеральною водою. Поступово пiднiмають лiйку вище рiвня голови хворого, i вода повiльно надходить у шлунок. Необхiдно, щоб у лiйцi залишалася невелика кiлькiсть води, потiм лiйку швидко опускають у низ, i вода через зонд виливаiться разом з промивними водами, зi шлунка вiддаляються залишки iжi, слиз i т.п. При проведеннi промивання шлунка необхiдно памтАЩятати:

- одномоментно в шлунок варто вводити не бiльш 500 мол води;

- кiлькiсть мiнеральноi води на одне промивання коливаiться вiд 2 до 4-5 л;

- на курс лiкування 4-6, iнодi 8 промивань;

- при наявностi застою iжi, уповiльненоi евакуацii промивання варто призначати пiсля вечерi;

- вода для промивання повинна бути теплою;

- пiсля промивання шлунка мiнеральною водою черговий прийом мiнеральноi води варто пропустити.

РЖнодi промивання шлунку роблять без зонда, при цьому хворий випиваi 3-4 склянки мiнеральноi води i потiм штучно викликаi блювоту.

Замiсть мiнеральноi води промивання шлунка можна проводити содовим розчином (10 м на 1 л води), розчином натрiю хлориду, калiю перманганату.

Хворим пiсля резекцii шлунка промивання кукси шлунка мiнеральною водою призначають обмежено, тiльки при порушеннi функцii анастамозу (анастомози), при наявностi вираженого гастриту, синдрому петлi. Промивання шлунку в цих хворих проводять за щадною методикою: одномоментне введення не бiльш 250-300 мол води пiд малим тиском, загальна витрата води тАУ 1,5-2 л одну процедуру в 5-6 прийомiв, 1-2 рази в тиждень, всього 3-4 процедури на курс лiкування. Промивання кукси шлунки впливаi на плин запального процесу, полiпшуi моторику кукси шлунка.

Показання до промивання шлунка: уповiльнення евакуацii зi шлунка _ атонiя, стеноз воротаря; запальнi процеси в шлунку з великим утворенням слизу; вираженi явища ацидизму (печiя, вiдрижка кислим);харчове отруiння; зазначеннi вище хвороби оперованого шлунку; явища шлункового стазу пiсля ваготомii.

Слiд зазначити, що при рядi захворювань промивання шлунку протипоказаний тАУ цироз печiнки, гiпертонiчна хвороба, дивертикул стравоходу, виразкова хвороба зi схильнiстю кровотеч, вираженi форми хвороби Менетрii, полiпоз шлунка, геморагiчнi i ерозивнi гастрити.

Промивання шлунка i лiкувальною процедурою, що робить виражений сприятливий вплив на функцiональний стан шлунка й iнших органiв травноi системи. Мiнеральна вода, введена в шлунок, впливаючи на механорецептори, терморецептори, хеморецептори, викликаi складнi вiдповiднi рефлекторнi реакцii. Визначена кiлькiсть мiнеральноi води залишаiться в шлунку i всмоктуiться, роблячи вплив на весь органiзм , однак основна кiлькiсть води залишаiться в шлунку i всмоктуiться в тонкiй кишцi. Полiпшуiться моторика шлунка, спостерiгаiться посилення жовчовидiлення, пiдвищуiться зовнiшньо тАУ секреторна функцiя пiдшлунковоi залози.

При промиваннi шлунка вiдбуваiться видалення з нього застояних харчових мас, бактерiй, слизу, що сприяi зменшенню запальних явищ у слизовiй оболонцi шлунка. Клiнiчно вiдзначаiться зникненням вiдрижки, печii, почуття ваги в надчеревнiй областi. Зрошення шлунка. У шлунок хворого вводиться спарений зонд, що складаiться з двох тонких зондiв (один трохи ширше iншого). Процедура проводиться в положеннi хворого на правому боцi. Через тонкий зонд, з,iднаний iз градуйованою судиною, тепла мiнеральна вода (37 тАУ 38 С) зi швидкiстю 1 л протягом 5-6 хв. надходить у шлунок i з тiiю же швидкiстю через широкий зонд виливаiться в пiдставлений таз. Тривалiсть процедури до 20 хв. За цей перiод через шлунок може бути пропущено 3-4 л води. Процедура проводиться через день, на курс 4-8 зрошень.

Транс дуоденальне промива

Вместе с этим смотрят:

Анализ медицинских информационных систем для лечебно-профилактических учреждений санаторного типа

Ассортимент лекарственных средств для лечения аллергии

Взаимосвязь нарушения осанки в следствии плоскостопия

Возникновение, лечение и профилактика нозокомиальных инфекций, вызванных грибами рода Candida

Гомеопатия в гериатрии