Збагачення англiйського словника iншомовними запозиченнями

ПЛАН

Вступ

Роздiл РЖ. Запозичення як засiб збагачення словникового запасу англiйськоi мови

1.1ВаВаВа Мiсце iншомовних запозичень в словниковому складi англiйськоi мови

1.2ВаВаВа Класифiкацiя запозичень. РЖнтернацiональнi слова

1.3ВаВаВа Асимiляцiя запозичень. Фонетична адаптацiя

1.4ВаВаВа Вплив запозичень на обсяг словника i семантичну структуру англiйськоi мови. Орфографiчний вплив французькоi мови

Роздiл РЖРЖ. Основнi джерела запозичень

2.1ВаВаВа Власномовна лексика

2.2ВаВаВа Залишки кельтських мов в англiйськiй мовi

2.3ВаВаВа Латинськi запозичення. Елементи грецькоi мови

2.4ВаВаВа Запозичення з скандинавських мов

2.5ВаВаВа Запозичення з романських мов. Норманське завоювання

2.6ВаВаВа Запозичення з iнших германських мов

2.7ВаВаВа Запозичення з iталiйськоi та iспанськоi мов

2.8ВаВаВа Запозичення з росiйськоi мови. Украiнсько-англiйськi лексичнi вiдповiдностi

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальнiсть теми. Термiн тАЮзапозиченнятАЭ означаi процес надходження та засвоiння iншомовних слiв внаслiдок рiзних соцiальних причин, а саме: вiйни, торгiвлi, подорожей, технiчного спiвробiтництва, культурних зв'язкiв тощо.

Запозичення в рiзних мовах по-рiзному впливають на збагачення словникового запасу. В певних мовах вони не мали такого впливу, який мiг би iстотно вiдобразитися на словниковому запасi мови. В iнших мовах у рiзнi iсторичнi епохи вони мали такий iстотний вплив, що навiть службовi слова як, наприклад, займенники, прийменники, запозиченi з iнших мов, витiсняли корiннi службовi слова. Оскiльки процес запозичення i властивим для кожноi мови i особливо значущим для лексичного складу англiйськоi мови, ця тема завжди розглядалася як важлива i актуальна. Вона маi достатньо матерiалу i для розгляду i для дослiдження.

Жива мова - це явище, яке постiйно змiнюiться та розвиваiться: приходить щось нове, зникаi непотрiбне, зайве. Вiдтак, для учених, що працюють в областi лексикологii, залишаiться багато питань, якi потребують розгляду.

Проблема полягаi у тому, що в процесi тривалого iсторичного розвитку англiйська мова у той чи iнший спосiб запозичила значну кiлькiсть iноземних слiв, якi проникли в словниковий склад мови. Серед цих слiв i як службовi слова, так i словотворчi морфеми. Така велика кiлькiсть запозичених слiв в англiйськiй мовi дала пiдставу деяким лiнгвiстам стверджувати, що англiйська мова втратила свою самобутнiсть i що вона i "гiбридною мовою". Англiйський лiнгвiст А. Бо, наприклад, стверджуi, що словотворча здатнiсть англiйськоi мови почала помiтно затухати у зв'язку з тiiю легкiстю, з якою ця мова звертаiться до iнших мов у разi потреби позначення нового поняття. [29,315] Ми вважаiмо, що цi твердження не вiдповiдають дiйсностi.

Актуальнiсть даного дослiдження зумовила вибiр теми дипломноi роботи: тАЮЗбагачення англiйського словника за рахунок iншомовних запозиченьтАЭ.

Об'iктом дослiдження у нашiй роботi i запозичення, якi i наслiдком зближення народiв на ТСрунтi економiчних, полiтичних i культурних зв'язкiв.

Предметом даноi роботи i процес запозичення, який i властивим для кожноi мови.

Основна мета роботи - довести, що хоча в англiйськiй мовi велика кiлькiсть слiв i запозиченими, ця мова не втратила своii самобутностi.

Виходячи з поставленоi мети, завданнями даного дослiдження i:

1. визначити роль i мiсце iншомовних запозичень в лексичному складi англiйськоi мови;

2. дослiдити особливостi функцiонування власномовноi лексики в сучаснiй англiйськiй мовi;

3. здiйснити класифiкацiю запозичень;

4. охарактеризувати асимiляцiю запозичень та iх фонетичну адаптацiю;

5. розглянути основнi джерела запозичень:

тАв залишки кельтських мов в англiйськiй;

тАв латинськi та грецькi запозичення;

тАв запозичення з скандинавських мов;

тАв запозичення з романських мов;

тАв запозичення з iнших германських мов;

тАв запозичення з iталiйськоi та iспанськоi мов;

тАв запозичення з росiйськоi мови та украiнсько-англiйськi вiдповiдники.

Теоретичною основою дослiдження стали працi загального характеру з основ англiйськоi лексикологii РЖ.В. Арнольда, T. РЖ. Арбековоi, Е. А. Войнова та А.М.Смирницького. [6,7,10,28] При розглядi проблем запозичення iншомовних лексичних одиниць i iх перекладу були проаналiзованi працi Д. В. Аракiна, РЖ. В.Корунця, М.РЖ. Мостового [5,19,25], англо-украiнський словник i украiнсько-англiйський словник правничоi термiнологii. [2, 24]

Наукова новизна та теоретичне значення. Розгляд запозичення слiв можна вести рiзними шляхами. РЖсторiя англiйськоi мови вивчаi склад мови, ii фонетичнi, граматичнi i лексичнi особливостi в рiзнi епохи розвитку мови, вивчаi словниковий запас англiйськоi мови в кожний даний перiод ii розвитку. Тому в iсторii мови запозичення з iнших мов розглядаються стосовно даного перiоду iснування мови. РЖншими словами, всi запозичення розглядаються в конкретну епоху. Ми ж дослiджуiмо стан словникового запасу англiйськоi мови в цiлому, розглядаiмо iншомовнi запозичення, якi потрапили в дослiджувану мову у рiзнi перiоди ii розвитку.

Практична значущiсть. Результати роботи допоможуть учням та студентам, якi хочуть поглибити своi знання в галузi лексикологii та iсторii англiйськоi мови.

Поставленi мета та завдання дослiдження визначили структуру дипломноi роботи, яка складаiться зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, що мiстить 32 назви, та додаткiв.

РОЗДРЖЛ РЖ. ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ЗАСРЖБ ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ АНГЛРЖЙСЬКОРЗ МОВИ

1.1 Мiсце iншомовних запозичень в словниковому

складi англiйськоi мови

Роль запозичень (borrowings, loan-words) в рiзних мовах неоднакова i залежить вiд конкретних умов розвитку кожноi мови. Вiдсоток запозичень в англiйськiй мовi i значно вищим, нiж в iнших мовах. В англiйськоi мови порiвняно з iншими мовами була можливiсть запозичувати iншомовнi слова за умов безпосереднього контакту: спочатку з iноземними завойовниками, якi постiйно змiнювали один одного на Британських островах, а пiзнiше завдяки торговiй експансii i колонiзаторськiй активностi самих англiйцiв. Пiдраховано, що кiлькiсть одвiчних слiв в англiйському словнику складаi лише 30%. Ця обставина стала для багатьох дослiдникiв причиною перебiльшення значення запозичень, вони стверджували, що англiйська мова не германська, а романо-германська, розглядаючи змiшаний характер англiйськоi лексики як ii найважливiшу особливiсть. Деякi вченi (зокрема, Мейе) навiть вважали, що лексика настiльки легко запозичуiться розвинутими мовами, що i нехарактерною для мовноi специфiки. [7,308]

Цифра 30% характеризуi кiлькiсть одвiчних слiв в словнику, але не даi жодних уявлень про iх вживання. При цьому пiдрахунку зустрiчаються такi одвiчнi слова, як: have, he, on, good, thing, з якими ми постiйно зустрiчаiмося в розмовнiй мовi, i такi запозичення, як: vehicle, fuselage, chauffeur, neologism, якi зустрiчаються дуже рiдко. Тому, якщо пiдраховувати вiдсоток не за словником, а за розмовною мовою, враховуючи кожне слово стiльки разiв, скiльки воно зустрiчаiться, очевидно результат виявиться зовсiм iншим. Дiйсно, по вiдношенню до запозичуваних шарiв лексики англiйська мова володii певною своiрiднiстю, i в нiй зустрiчаються запозичення в таких частинах мови, якi в iнших мовах залишаються цiлком одвiчними. Наприклад: займенники they в усiх своiх формах i same, сполучники: till i though, сильнi дiiслова: take i thrive запозиченi з скандинавськоi мови.

Було б невiрним вважати, що роль слова в мовi визначаiться тим, чи i воно запозиченим чи одвiчним. Тим бiльше, що всi найбiльш вживанi прийменники, сполучники, прислiвники мiсця i часу, усi допомiжнi i модальнi дiiслова, майже всi сильнi дiiслова i майже всi займенники, прикметники з суплетивним створенням ступенiв порiвняння, всi числiвники, за винятком second, million, billion, i також бiльшiсть iменникiв, якi позначають звичайнi поняття, що постiйно беруть участь в актi комунiкацii, i одвiчними словами. З цього випливаi, що навiть в сферi лексики англiйська мова залишаiться германською мовою.

Загальний закон, який стосуiться нерiвномiрних змiн в елементах мови i який вiдноситься до проблеми запозичень, формулюiться таким чином: найчастiше проникають в словниковий склад мови найбiльш рухомi елементи мови, рiдше проникають стiйкi елементи фонду i майже не зазнаi iноземного впливу граматична будова мови.

Той чи iнший вплив однiii мови на iншу завжди пояснюiться iсторичними причинами: вiйни, завоювання, подорожi, торгiвля стають причинами тiсних взаiмозв'язкiв мiж рiзними мовами. РЖнтенсивнiсть запозичення iншомовних слiв i вiдмiнною в рiзнi перiоди. В залежностi вiд конкретних iсторичних умов вона iнодi збiльшуiться, а iнодi, навпаки, зменшуiться. При цьому ступiнь впливу однiii мови на iншу у значнiй мiрi залежить вiд мовного фактору, а саме вiд ступеню близькостi взаiмодiючих мов, та вiд того, яка в них спорiдненiсть мiж собою.

Помилковi уявлення щодо проблеми запозичень, якi iснували в лiнгвiстицi, торкаються не лише перебiльшення iх ролi в розвитку мови. Пiдхiд до цiii теми був одностороннiм i формальним. Дослiдникiв цiкавили здебiльшого джерела i дати запозичень i, в кращому випадку, iсторичнi причини i умови запозичення.

При всiй необхiдностi цих даних обмежуватись ними в жодному разi не потрiбно. Тепер вчених цiкавить не тiльки звiдки i чому прийшло запозичене слово, але i те, як воно асимiлювалося в мовi, як спiвпало з ii граматичною будовою i фонетичними нормами, як змiнило своi значення, i якi змiни були викликанi з його появою в словниковому складi мови, яка його запозичила. Власне кажучи, про необхiднiсть саме такого пiдходу до запозичень окремi росiйськi вченi зазначали вже давно. Зокрема, вiдомий росiйський лiнгвiст XIX ст. А.А.Потебня вважав, що неправильно запитувати про те, звiдки запозичене слово, а потрiбно запитувати про те, що додалося, що було створено в результатi дiяльностi, яка розвивалась завдяки певному поштовху при запозиченнi слова вiд iншого народу. [19,462] Але ця точка зору в свiй час не отримала схвалення.

А.А.Потебня звертав увагу на творчий елемент в процесi запозичення. тАЮЗапозичувати, - говорив вiн - це означаi брати для того, щоб у тебе була можливiсть внести в скарбницю людськоi культури бiльше, нiж отримуватитАЭ [19,463] Такий пiдхiд до питання, яке стосуiться запозичень, дозволяi виявити закономiрностi, яким пiдкоряiться розвиток словникового запасу мови, пояснити явища, якi в ньому вiдбуваються, i виявити iхнi причини, показати зв'язок мiж iсторiiю окремих слiв, iсторiiю мови i iсторiiю народу. Тепер ми спробуiмо довести це твердження за допомогою прикладу.

ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа Коли ми розглядаiмо розвиток слова sport, нам не достатньо знати, що це слово запозичене в середньоанглiйський перiод iз давньофранцузькоi мови, в якiй воно писалося як desport i походило вiд пiзньо-латинського слова disportus. Важливо те, що слова disport i disportus означали вiдвертання, вiдхилення, що пiд час запозичення вiдбулась спецiалiзацiя значення, i в середньоанглiйськiй мовi це слово мало бiльш загальне значення, нiж тепер, маючи значення тАЮрозвага, спорт, веселiсть, жвавiстьтАЭ. Легко помiтити, що поряд з цим словом в той перiод англiйською мовою були запозиченi багато слiв з французькоi мови, якi були пов'язанi з розвагами вельмож (панства). Це пояснюiться тим фактом, що пiсля того, як в XI столiттi норманськi барони стали повновладними господарями краiни, рештки англосаксонського панства засвоювали iх побут, традицii i одночасно норманський дiалект давньофранцузькоi мови. Вiдтак, це слово пiдкоряiться англiйськiй системi граматичних змiн iменникiв, отримуючи у множинi закiнчення -s. В ньому не тiльки замiнено всi звуки англiйськими i читаiться остання лiтера t, але i вiдпадаi, оскiльки це явище часто зустрiчаiться саме в французьких запозиченнях, перший склад, в результатi чого слово в звуковому вiдношеннi ще бiльше уподiбнюiться одвiчним англiйським словам, для яких характерна односкладнiсть. В новоанглiйськiй мовi це слово зазнаi ще деяких змiн в семантицi i позначаi фiзичнi вправи, безпосередньо у виглядi iгор i змагань, саме з цим значенням i в своiй новiй формi воно знову запозичуiться назад французькою мовою та iншими мовами i набуваi значення iнтернацiонального слова.

В словниковому запасi англiйськоi мови паралельно зберiгаiться i дiiслово disport тАУ тАЮрозважатисятАЭ, яке виявляiться маловживаним.

Внаслiдок системного характеру мови загалом, i зокрема лексики, нiяке нове поповнення словника запозиченими словами не може пройти безслiдно для решти словникового запасу. Зазвичай, запозичене слово набуваi одне чи декiлька значень слiв, якi семантично i близькими до нього, i якi вже ранiше iснували в мовi. При цьому вiдбуваiться перегрупування в структурi змiсту, тобто, будь-яке другорядне значення може стати центральним i навпаки. Нерiдко вiдбуваiться i витiснення слiв з мови, якi i з новим словом близькими за значенням. Вiдбуваiться це тому, що тривале спiвiснування цiлковитих синонiмiв в мовi i неможливим, вiдтак завжди iх значення лiквiдуються або розмежовуiться ,чи з мови витiсняються непотрiбнi слова.

Взаiмодiю запозичень i словникового складу мови, яка iх запозичила, можна прослiдкувати з iсторii слiв, якi позначають поняття тАЮпрацювати, трудитисятАЭ, якi i синонiмами одвiчному to work. Наведемо приклад запозичення в середньоанглiйськiй перiод дiiслiв: labouren тАУ тАЮтрудитися, прикладати великих зусильтАЭ (вiд давньофранцузького labourer - лат. laborare) i travaillen - 2важко трудитисятАЭ (вiд давньофранцузького travatiller - лат. trepaliare тАЮмучититАЭ), перше з цих дiiслiв, i близько синонiмiчним одвiчному англiйському слову swincan, витiснило останнi iз загальнонародноi мови у деякi територiальнi дiалекти. Друге дiiслово travailler не витримало конкуренцii з одвiчним дiiсловом werken i тому вiдбулися значнi змiни в структурi його змiсту. З XVI столiття його основним значенням стаi тАЮподорожуватитАЭ (в сучаснiй англiйськiй мовi to travel). В цьому значеннi воно витiсняi одвiчне дiiслово lithen < liðan тАЮподорожуватитАЭ, яке до появи дiiслова travailler вже було маловживаним.

Згодом англiйська мова запозичила давньофранцузький iменник travail, який в перекладi означав важку працю i муки при пологах. Вiн мало змiнив свiй фонетичний вигляд, але зберiг типовий для французькоi мови наголос на другому складi [træ'veil]. Вiд нього було створено i вiдповiдне дiiслово to travail - важко трудитись i мучитись пiд час пологiв. В результатi з'являiться так звана дублетна пара to travel - to travail.

Спiльний вплив iсторико-лiнгвiстичних i iсторико-економiчних причин на розвиток групи семантично-близьких слiв цiкаво спостерiгати на прикладi англiйських слiв, якiй означають тАЮфортецятАЭ.

Давньоанглiйське слово burgh означало тАЮфортеця, замок, укрiпленнятАЭ. В XI столiттi норманськi барони принесли з собою слово castel, яке було здрiбнiлою формою вiд латинського слова castra, яке позначало той тип феодальних фортець, якi вони будували i в яких вони проживали. Пiсля того, як в середньоанглiйську мову проникло слово castel, слово burgh втратило значення тАЮзамоктАЭ i тАЮфортецятАЭ, але зберегло значення тАУ тАЮукрiплене мiстотАЭ. Це значення зберiгалось до того часу, поки винайдення пороху не викликало перевороту в фортифiкацiйнiй технiцi. Для нових систем фортець, якi з'явилися, використовувалось запозичене на початку XIV столiття давньофранцузьке слово forteresse. В XV столiттi слово burgh втрачаi значення тАЮукрiплене мiстотАЭ, але центральним стаi значення тАЮмiсто, яке володii мунiципалiтетом, певними привiлеями i посилаi представникiв в парламенттАЭ, яке з'явилося iз зростанням мiст i в зв'язку з iх економiчним i полiтичним розвитком. Наступне його значення i дещо видозмiненим, тому в сучаснiй англiйськiй мовi iснуi форма слова borough, яка i одиницею адмiнiстративного подiлу. Таким чином, полiсемантичне слово - це слово, яке постiйно втрачало частину своiх значень i семантично видозмiнювалось при появi в мовi французьких синонiмiв.

В iнших випадках, якщо слова були моносемантичними i належали до такоi сфери лексики, в якiй французький вплив був особливо iнтенсивним, одвiчнi слова змiнювали своi значення, стилiстично розмежовувались з своiми iншомовними синонiмами чи були цiлком витiсненi з мови. Так, давньоанглiйське слово scrud - в сучаснiй англiйськiй мовi shroud, означаi тАЮодягтАЭ. В XIII столiттi з'являiться давньофранцузьке слово habit, яке мало те ж саме значення. Тодi shroud змiнюi своi значення, i вже означаi мiсце, яке надаi притулок, захист. В XIV столiттi з'являiться ще одне слово зi значенням одяг, а саме garment i ряд назв для позначення окремих речей одягу. Старе слово shroud, яке не застосовувалось в характеристицi одягу французького пошиву, означало спочатку покрив, а згодом саван, отримуючи при цьому дещо трiумфуючий вiдтiнок.

Слiд зазначити, що запозиченi слова, якi закрiпились в мовi, не завжди витiсняють вiдповiднi одвiчнi слова. Викликанi ними змiни в словниковому складi можуть проявитися в стилiстичному перегрупуваннi чи в розмежуваннi значень. Наприклад, запозиченi слова people (франц. peuple) i remain (давньофранц. remainder) вiдтiснили одвiчнi слова folk i abide, перше в розмовну, а друге в поетичну сфери вживання. При цьому слово folk отримало дещо специфiчний емоцiональний вiдтiнок i додаткове значення. Воно вживаiться тодi, коли ми говоримо про свою сiм'ю, про своiх землякiв, односельчан та iн. Це слово i широко вживаним в народнiй розмовнiй мовi i в народнiй творчостi i недарма входить до складу термiну folklore.

Отже, загальний закон про систематизацiю явищ мови, який вiдноситься до проблеми запозичень, можна вiдповiдно сформулювати таким чином: будь-якi змiни в словниковому складi мови у виглядi проникнення iншомовних запозичень спричиняють семантичнi i стилiстичнi змiни в словах, якi вже iснують в мовi, i зрушення в синонiмiчних групах.

1.2 Класифiкацiя запозичень. РЖнтернацiональнi слова

Запозичення, якi iснують в словниковому складi мови, можна класифiкувати за такими принципами: за джерелом запозичення, за тим, який аспект слова був запозичений, i за ступенем асимiляцii.

За джерелами i епохами запозичення в словниковому складi англiйськоi мови РЖ.В.Арнольд подiляi на такi типи:

1. Кельтськi запозичення.

2. Латинськi запозичення перших столiть нашоi ери, тобто тi, якi потрапили в мову ще до приходу англiв i саксiв на Британськi острови (так званий перший шар латинських запозичень).

3. Латинськi запозичення VI - VII ст., епохи утвердження християнства в Англii (так званий другий шар латинських запозичень).

4. Скандинавськi запозичення доби скандинавських нападiв (VIII - IX ст.) i особливо скандинавського завоювання (X ст.).

5. Старi французькi запозичення (XII - XV ст.), зумовленi норманським завоюванням.

6. Латинськi запозичення XV - XVI ст., пов'язанi з добою Вiдродження (так званий третiй шар латинських запозичень).

7. Новi французькi запозичення пiсля XVI ст.

8. Запозичення з грецькоi, iталiйськоi, голландськоi, iспанськоi, росiйськоi, украiнськоi, нiмецькоi та iнших мов, зумовленi економiчними, полiтичними, культурними та iншими зв'язками з цими народами. [7,305]

Ми вважаiмо класифiкацiю, запропоновану РЖ.В. Арнольд, найбiльш вдалою, тому при охарактеризуваннi запозиченоi лексики ми скористаiмося саме нею.

Класифiкацiя за джерелом запозичення i найбiльш популярною, але не iдиною. Т.РЖ. Арбекова класифiкуi запозичення за тим, який аспект слова виявляiться новим для мови, яка iх запозичила.[6,67] За таким принципом запозичення в свою чергу подiляють на фонетичнi кальки (translation-loans), семантичнi i запозичення словотвiрних елементiв.

Перший iз названих типiв, тобто, фонетичнi запозичення утворюють основну i найбiльш численну групу. Вони характеризуються тим, що iх загальний звуковий комплекс виявляiться новим для мови, яка iх запозичила, хоча кожен зi складових звукiв iнодi замiнено звуком мови, в яку вони потрапили. Тобто, слова sport, labour, travel, people, castle, fortress та iншi i представниками саме фонетичних запозичень.

Кальками називають слова у виглядi буквального перекладу iншомовного слова чи виразу, тобто, точне iх вiдтворення засобами мови, яка iх запозичила зi збереженням морфологiчноi структури i мотивування.

Такими кальками i, наприклад, запозичення iз мов iндiанцiв, бiльшiсть яких згодом стали iнтернацiональними: pale-face блiдолиций, pipe of peace трубка свiту.

Пiд семантичним запозиченням розумiiмо запозичення нового значення, дуже часто слова з переносним значенням, яке вже iснуi в мовi.

Досить легко семантичне запозичення вiдбуваiться у спорiднених мовах. Цiлий ряд прикладiв можна знайти серед скандинавських запозичень. Так, наприклад, давньоанглiйське дiiслово dwellan тАЮбаритисятАЭ, пiд впливом давньоскандинавського dwellja тАЮжититАЭ, в сучаснiй англiйськiй мовi iснуi як dwell тАЮжититАЭ. Таким чином, в звуковому вiдношеннi dwell бере початок з англiйського дiiслова, а в семантичному зi скандинавського.

У iменникiв iснуi бiльше випадкiв семантичного запозичення, нiж у дiiслiв. Наприклад, iменник gift в давньоанглiйськiй мовi означав не подарунок, а викуп за дружину, а згодом в процесi асоцiацii за сумiжнiстю - весiлля. Скандинавське слово gift означало тАЮдар, подаруноктАЭ, i це вiддзеркалилось на одвiчному значеннi слова.

Звичайно, морфеми запозичуються не iзольовано, а в словах: якщо будь-якi iншомовнi морфеми входять до складу бiльшостi запозичених слiв, то морфологiчна структура цих слiв починаi ставати зрозумiлою, а самi морфеми входять до складу словотворчих засобiв мови, яка iх запозичуi. Бiльшiсть грецьких i латинських слiв стали iнтернацiональними префiксами. Наприклад, anti-, counter-, inter-, sub-, ultra- та iн. В усiх мовах широко використовуються грецькi суфiкси: -ist, -ism, -isk.

Але слiд зазначити, що далеко не всi запозиченi слова цiлковито асимiлюються так само як слова travel i sport.

Тому за ступенем iх асимiляцii запозичення можна подiлити на:

1. Тi, якi повнiстю асимiлювались, вони вiдповiдають усiм морфологiчним, фонетичним i орфографiчним нормам мови, яка iх запозичила i сприймаються людьми, якi спiлкуються, як англiйськi, а не iншомовнi слова. Деякi з них можна вiднести до основного словникового фонду: travel, street, iншi - до iншоi частини словникового складу: operate, trail.

2. Тi, якi частково асимiлювались, тобто залишилися iншомовними за своiю вимовою, написанням чи граматичними формами: analysis, pl.analyses, bacillus, pl.bacilli formula, pl.formulas and formulae, bacterium, pl.bacteria, boulevard ['bu:liwa], travail [træ'veil], restaurant ['restərə:ŋ].

Цi слова часто вiдрiзняються хиткiстю вимови: останнiй склад в словi restaurant вимовляiмо: [rə:ŋ], [ra: ŋ], [rə:], [rəŋ].

3. Тi, що частково асимiлювались i позначають поняття, пов'язанi з iншими краiнами, та не мають англiйського еквiвалента. Наприклад:

- з росiйськоi мови: steppe, rouble, verst;

- з iспанськоi мови: duenna, hidalgo, matador, real.

До цiii групи вiдносяться назви понять, якi пов'язанi з iноземною нацiональною культурою, наприклад, назви нацiонального одягу, житла, музичних iнструментiв, посад, професiй та iн., i з чужоземною природою, тобто, назви рослин, тварин.

Особливу групу утворюють iнтернацiональнi слова. Нерiдко буваi, що слово, яке позначаi нове важливе поняття, запозичуiться не однiiю, а декiлькома мовами. Таким чином, формуiться мiжнародний фонд лексики, який включаi в себе мiжнародну термiнологiю з рiзних сфер людськоi дiяльностi: полiтики, фiлософii, науки, технiки, мистецтва, а також бiльшiсть абстрактних слiв.

РЖнтернацiональнi або мiжнароднi слова, запозиченi з одного джерела, спiвпадають графiчно, за звуковою спiльнiстю i в деякiй мiрi за змiстом, складаючи спiльне надбання декiлькох мов вiдразу. Бiльшiсть з них i результатом паралельного збагачення нових мов за рахунок лексики древнiх мов, тобто латинськоi i грецькоi (democracy, proletarian, philosophy).

РЖнша частина iх запозичена з сучасних мов:

revolution, bourgeois - з французькоi мови;

sonata, soprano, violoncello - з iталiйськоi мови.

До iнтернацiональних слiв не вiдносяться спорiдненi вiдповiдники - слова, наявнiсть яких в декiлькох мовах i наслiдком спорiдненостi цих мов та iх походження вiд однiii кореневоi основи:

англ. motherВаВа нiм. MutterВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа рос. матьВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа укр. мати

англ. noseВаВаВаВаВаВа нiм. NaseВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа рос. носВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа укр. нiс

англ. gooseВаВаВаВа нiм. HansВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа рос. гусьВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа укр. гусак

Важливо звернути особливу увагу на вiдмiнностi мiж ними, якi iснують не лише в зовнiшньому виглядi слова (iндустрiя - industry), але i в значеннi. Наприклад, слово control в англiйськiй мовi i багатозначним, i основним його значенням i не контроль, а управлiння, керiвництво, влада. General, iменник, який спiвпадаi з украiнським iменником генерал за значенням, але частiше зустрiчаiться прикметник general - це полiсемантично означаi тАЮзагальний, головний, звичайнийтАЭ. Украiнське слово тАЮiндустрiятАЭ вживаiться рiдше, нiж його синонiм тАЮпромисловiстьтАЭ, i вже тому це слово не спiвпадаi еквiвалентно з англiйським словом industry. Щодо росiйськоi мови, то слово тАЮпромышленностьтАЭ, окрiм тАЮпромисловостiтАЭ маi ще й iнше значення тАЮтрудолюбиетАЭ i тАЮприлежаниетАЭ i тому дуже часто викликаi проблеми при перекладi.

Слово magazine в англiйськiй мовi маi два значення: тАЮжурналтАЭ i тАЮсклад воiнних запасiвтАЭ, нi одне з яких не вiдповiдаi украiнському слову магазин.

РЖменник original i украiнське слово оригiнал спiвпадають в усiх своiх значеннях. Але у слова original iснуi омонiм - прикметник, у якого значення оригiнальний буде другорядним, а основним значенням буде тАУ тАЮпершопочатковий, iстиннийтАЭ.

Причиною розбiжностей в значеннях i насамперед та обставина, що слово, яке i багатозначним в тiй мовi, з якоi воно запозичуiться, в iншу мову часто потрапляi тiльки в одному з своiх значень, найчастiше в спецiальному (фаховому). Наприклад, англiйське слово aut i украiнське слово аут (використовуiться в спортi). Бувають такi випадки, коли iнтернацiональнi слова, якi спiвпадають в прямому значення, мають певнi розбiжностi при переносному значеннi. Слово атом не вживаiться в украiнськiй мовi в переносному значеннi тАЮмалюк, крихiткатАЭ, як це iнодi трапляiться в англiйськiй мовi. Чарльз Дiккенс, описуючи маленького Поля Домбi, називаi його the atom. [12,15] На украiнську мову цю метафору можна перекласти словом тАЮкрихiткатАЭ.

1.3 Асимiляцiя запозичень. Фонетична адаптацiя

Змiни лексичного складу стосуються змiни форми i значення, головним чином, слiв. Тi змiни, що мають мiсце у середовищi власномовних слiв, складають iсторичний розвиток лексики. Запозичення до того ж часто змiнюють не лише форму, а i значення, якi пiдпорядковуються законам мови, що iх запозичила.

Фонетична адаптацiя лексики iноземного походження полягаi у пристосуваннi фонем i iх сполучень до англiйського фонетичного стандарту. Уже при запозиченнi латинських слiв до V ст.н.е. спостерiгаються змiни, особливо у складi голосних, при асимiляцii цих слiв англiйською мовою, наприклад: assa (ass) - лат.asinus; butere (butter) - лат.butyrum; ciese (cheese) - лат.саseus; mynet (coin, mint) - лат. moneta. Особливо змiнювалась фонетична форма слова у тих випадках, коли вiд запозичення утворювалось похiдне слово; це стосуiться дiiслiв, запозичених з латинськоi мови пiсля прийняття християнства у 579 роцi (так званий другий перiод латинських запозичень). Наприклад: лат. dictare - давньоанг. dihtian (compose); лат. expendere - давньоанг. aspendan (spend); лат. mutare - давньоангл. bemutian (change); лат. saltarae - давньоанг. sealtian (збереглося у виглядi складовоi частини слова somersault тАЮперекидатисятАЭ) тощо.

Спорiдненiсть форм однiii групи слiв при запозиченнi сприяла закрiпленню iх у мовi, що запозичувала. Так, давньоанг. gifan i сканд. gefa дали спочатку форми given, yiven i, нарештi, give; давньоанг. sunu i сканд. sunr - форми sune - sone - son.

Пiсля норманського завоювання 1066 р. переважна частина запозичень з романських мов не стiльки змiнилася пiд впливом англосаксонськоi лексики, скiльки сама здiйснила на неi помiтний вплив. Запозичення новiтнього часу знаходяться на стадii фонетичного становлення; часто зберiгаючи власну орфографiю, вони змiнюють вимову у вiдповiдностi до англiйськоi норми. Наприклад, французькi запозичення bouquet, buffet, communique, fiancee передають незвичнi закiнчення за допомогою дифтонга [еi]. Слово courage,запозичене значно ранiше, змiнило у вiдповiдностi з англiйською нормою i вимову, i наголос.

До певноi мiри змiнилися незвичнi приголоснi нiмецькоi мови, наприклад: blitz [blits], rucksack ['ruksæk], zeppelin ['zepəlin].

При надходженнi до англiйськоi мови слова з iнших мов часто втрачали своi граматичнi категорii, закiнчення, систему вiдмiнювання i дiiвiдмiнювання та з часом набирали граматичних рис, властивих англiйськiй мовi.

Якщо французька мова, починаючи з XI ст. i мала вплив на англiйську мову у галузi фонетики i семантики, то на розвиток граматичноi будови вона суттiво не вплинула. Найефективнiшi змiни у граматицi англiйськоi мови вiдбулися у ii пiвнiчних дiалектах, що впливу французькоi мови майже не зазнали. Такi процеси, як згортання вiдмiнкових закiнчень з наступним iх зникненням, вiдбулося в Англii швидше, нiж у континентальнiй французькiй мовi. Ця рiзниця дуже суттiва, оскiльки зникнення вiдмiнкових закiнчень в англiйськiй мовi закiнчилося у XII ст., тодi як у французькiй - лише у XIV ст. Це свiдчить про вплив граматичноi системи англiйськоi мови на велику кiлькiсть лексичних запозичень з iншоi мови.

Пiсля XVI ст. запозичення iз класичних мов часто зберiгають свою граматичну форму множини, наприклад: addendum - addenda, datum - data, index - indices, phenomenon - phenomena. Поодинокi слова iз цiii групи запозичень набули форми множини, властивоi англiйськiй мовi, наприклад: formula - formulas, formulae; vacuum - vacuums, vacua. РЖснують i слова, що повнiстю пiдпорядкованi граматичним законам мови, якою вони запозиченi, наприклад: alibi - alibis, item - items. При утвореннi форми множини, властивоi англiйськiй мовi, iнколи змiнювалися значення запозичення iз латинськоi, наприклад: genius тАЮгенiйтАЭ - geniuses тАЮгенiiтАЭ i genii тАЮдухи, демонитАЭ.

Наведенi слова складають лише незначну частину запозичень. Переважна бiльшiсть, поряд з фонетичним узгодженням, вiдноситься до загальних правил граматики англiйськоi мови. Запозичення надходило, як правило, в однiй iз його форм, бо повнiстю парадигма слова не запозичувалась. Процес засвоiння зводився до введення слова в парадигматичний ряд, властивий мовi, що запозичуi. Тип основи запозиченого слова мiг рiзко вiдрiзнятися вiд структури основ власномовноi парадигми. Тому процес запозичення часто супроводжувався явищем спрощення або морфологiчного перерозкладу. Французькi основи мали, у порiвняннi з англiйськими, багатоскладову будову. У запозичених французьких основах явище чергування було вiдсутнi, i, навiть якщо воно з часом з'явилось внаслiдок рiзних фонетичних змiн, то це призводило до такого спiввiдношення чергування, яке не було властиве англiйськiй мовi.

Окремi змiни мали мiсце також у галузi синтаксису: у реченнi на перше мiсце, незалежно вiд синтаксичноi структури мови, з якоi запозичувалась лексема, почав виходити пiдмет, а означення, яке у французькiй мовi iде пiсля iменника, в англiйськiй мовi вживаiться перед ним.

При переходi слова iз однiii мови в iншу змiн зазнають не лише його фонетична i граматична структура, але i значення. Нацiональнi уявлення про однi i тi ж поняття у рiзних народiв часто рiзнi, як рiзними бувають i предмети щоденного побуту, одяг, iжа, зброя. До того ж, користування запозиченим словом в оточеннi iншомовних слiв у потоцi мовлення неодмiнно впливаi на його лексико-семантичне наповнення. Так, якщо слово було запозичене не окремо, а у складi цiлоi фрази, воно потрапляло в оточення власномовних другорядних частин мови. В англiйських текстах, що збереглися пiсля XII ст., спостерiгаються вживання запозичених французьких слiв у конструкцiях з прийменниками at, by, mid, of, through, with.

В окремих випадках запозичувалася фраза, особливо пiсля норманського завоювання. Поодинокi фрази дiйсно дали поштовх до утворення вiдповiдних кальок, наприклад: aller en exil - to go in exile; mettre son etude - to set one's study. Запозичене слово входило до звичайного для англiйськоi мови прийменникового словосполучення, яке з часом могло стати навiть сталим. Але при розчленуваннi такого сполучення слово залишалося у мовi, засвоюючись у тому значеннi, яке воно мало при запозиченнi. При цьому воно могло входити до вiдповiдного синонiмiчного ряду, лексико-семантичноi групи, а через кiлька поколiнь уже не сприйматися як запозичене.

Значна частина запозичень до англiйськоi мови надiйшла внаслiдок перекладацькоi роботи. Першi англiйськi глосарii, англо-латинськi i латинсько-англiйськi, вiдомi з початку VII столiття. У глосарiях слова розташовувались не за алфавiтом, а в порядку виявлення iх у текстi, i кожний укладач-переписувач тлумачив тАЮважкiтАЭ латинськi слова, вiдбираючи вдалi, на його погляд, англiйськi лексичнi вiдповiдностi. Для кожного iсторичного перiоду iснували своi правила перекладу; роль i завдання перекладачiв з часом змiнювалась, змiнюючи при цьому значення запозичених слiв.

У 1349 роцi англiйською мовою почалося викладання у школах, а у другiй половинi XIV столiття англiйська мова витiснила французьку в усiх колах суспiльства. На кiнець XIV - початок XV ст. припадаi просвiтительська дiяльнiсть двох видатних митцiв англiйського Вiдродження - Джерi Чосера i Уiльяма Кекстона. На початку XV ст. закони, статути, постанови, якi ранiше писалися латинською або французькою мовами, пишуться англiйською.

Вiдтак, англiйська мова остаточно перемогла французьку, залишившись мовою усiх кiл населення. Зазнавши певного впливу, вона продовжувала розвиватись за власними законами.

1.4 Вплив запозичень на обсяг словника i семантичну структуру англiйськоi мови. Орфографiчний вплив французькоi мови

Асимiляцiя французькоi лексики проходила поряд зi змiнами, що iх викликала французька мова в орфографii, фонетицi i граматицi.

Якщо кiлькiсть запозичень у давньоанглiйськiй мовi була незначною, то пiсля норманського завоювання запозичення стали масовими i складали одне iз джерел збагачення англiйського словника.

Процес запозичень був найефективнiшим не вiдразу пiсля завоювання, а пiзнiше, коли англiйська мова уже почала витiсняти французьку.

РЖнтенсивнi процеси цього часу - словотвiр i семантичний розвиток значень - стосувались як запозичених, так i власномовних елементiв.

У писемнiй мовi французькi запозичення починають з'являтись на початку XII столiття. Переважна бiльшiсть запозичень зроблена пiсля 1250 року, до якого було запозичено менше тисячi слiв.

Зростання словника за рахунок запозичень розширило синонiмiчнi ряди англiйськоi лексики та спонукало до виникнення нових, а також до утворення етимологiчних дублетiв.

3 французькою мовою надiйшли запозичення з кельтськоi, латинськоi, грецькоi та германських мов. При цьому значення багатьох слiв зазнали семантичноi змiни, або навiть, змiнили сферу вживання, наприклад:

лат.ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа франц.ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа англ.

ad visumВаВаВаВаВаВаВаВа avis тАЮпоглядтАЭВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа advice тАЮпорадатАЭ

defendereВаВаВаВаВаВаВаВа defendrer тАЮзаборонятитАЭВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа defend тАЮзахищатитАЭ

restareВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа rester тАЮзалишатисятАЭВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа rest тАЮвiдпочиватитАЭ

trabsВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа travailler тАЮпрацюватитАЭВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа travel тАЮподорожуватитАЭ

Подiбна доля спiткала низку нiмецьких слiв, що перейшли до англiйськоi мови через французьку, наприклад: нiм. blinken тАЮсяятитАЭ - англ. blanch, blank тАЮпустийтАЭ, нiм. Bock тАЮцаптАЭ - англ. butcher тАЮрiзниктАЭ, давньогерман. danson тАЮтягтитАЭ - англ. dance тАЮтанцюватитАЭ.

Внаслiдок запозичень зникли з вжитку англiйськi слова beorn тАЮвоiн, чоловiктАЭ, еа тАЮрiчкатАЭ, fela тАЮбагатотАЭ, gearu тАЮготовийтАЭ. Серед загальновживаних слiв, витiснених французькими, були bleo - colour, dе man - judge, eam - uncle, flitan - contend, here - army, leod (украiнське тАЮлюдтАЭ) - people, sib - peace. Зникли також синонiми до таких слiв, як тАЮбiйтАЭ, тАЮвоiнтАЭ, тАЮсхоплюватитАЭ, тАЮморетАЭ тощо. Пов'язано це з запозиченням нових слiв, що принесли з собою переосмислення значень i, вiдповiдно, уявлень в суспiльно-iсторичних умовах тогочасного життя.

Вместе с этим смотрят:

AIDS

Airplanes and security

Biological Weapons

Bird Flu

Chemical Weapons