Лексемы со значением природа в корпусе кубанских песен

ПЛАН

Вступ

Роздiл I. Теоретичнi засади дослiдження англiйськоi ненормованоi лексики

1.1 Термiнологiчнi проблеми визначення ненормованоi лексики

1.2 Експресивний потенцiал та структурнi особливостi англiйського сленгу

1.3 Фонетичнi, граматичнi i словотворчi характеристики сленгу англiйськоi мови

Роздiл II. Лiтературознавчi та семантико-стилiстичнi аспекти функцiонування англiйськоi ненормованоi лексики в романi Дж.Д.Селiнджера тАЬНад прiрвою у житiтАЭ

2.1 Образ молодого американця тАУ представника тАЬсамотнього поколiннятАЭ в романi Селiнджера тАЬНад прiрвою у житiтАЭ

2.2 Стилiстична забарвленiсть мови Холдена Колфiлда

Роздiл III. Перекладознавчi проблеми вiдтворення ненормованоi лексики

Висновки

Бiблiографiя

ВСТУП

Актуальнiсть теми. Територiальнi, оточуючi, соцiальнi умови життя i, навiть, клiмат впливають на спiлкування мовцiв. В однiй i тiй же мовi ми вiдразу пiзнаiмо мешканцiв рiзних регiонiв, звертаючи увагу на вiдмiнностi семантичноi i синтаксичноi структури, на фонетичнi вiдхилення.

Значну частину словникового складу сучасноi англiйськоi мови складають слова тАЬзниженого стилiстичного тону тАЭ ,чи тАЬнелiтературнi (ненормованi)тАЭ слова. Сюди входять слова i вирази професiйних чи соцiальних жаргонiв (iнодi iх об'iднують пiд термiном спецiальний сленг), слова сленгу чи iнтержаргону, вульгаризми, дiалектизми.

Вивчення слiв ненормованоi лексики викликаi особливе зацiкавлення. Аналiз мови як суспiльного явища в його iсторичному розвитку потребуi вивчення функцiонування мови в рiзних прошарках суспiльства i професiйних групах, тому що тут виникаi проблема взаiмодii нацiональноi мови з соцiальними дiалектами, лiтературного розмовного мовлення певноi епохи з нелiтературним мовленням.

Особливу увагу в нашому дослiдженнi придiлено визначенню термiну тАЬсленгтАЭ та його особливостям. Спричинено це тим, що в науковiй лiтературi з англiйськоi мови iдностi поглядiв нi в розумiннi, нi в оцiнцi сленгу немаi.

Однi автори об'iднують пiд термiном сленг слова злодiйського жаргону, грубу лексику, професiоналiзми, дiалектизми i загальновживанi експресивнi розмовнi слова. Деякi автори включають сюди взагалi всi неологiзми.

РЖншi вважають, що помiтка тАЬсленгтАЭ повинна бути поставлена тiльки для тоi частини словникового складу, яка протиставлена лiтературному вокабуляру, але при цьому не мiстить дiалектизмiв, професiоналiзмiв i слiв жаргонного характеру. Жаргоннi слова та арготизми видiляються у цьому випадку в окрему группу i визначаються термiнами jargon чи cant.

Розходження в стилiстичнiй оцiнцi сленгу виражаiться в тому, що однi автори вважають, що сленг псуi, забруднюi лiтературну мову, що це паразитарний шар лексики, з яким необхiдно боротися. РЖншi, навпаки, вбачають в ньому елемент, який надаi мовi жвавостi i образностi, сприяi збагаченню i удосконаленню мови. Словник Вебстера, наприклад, навiть у визначеннi сленгу вiдмiчаi, що сленг робить мову бiльш яскравою i живою.

Сленг охоплюi майже всi сфери життя, описуi майже всi ситуацii, крiм нудних, тому що сленгове слово народжуiться як результат емоцiйного вiдношення мовця до предмету розмови. Сленг тАУ це постiйний словотвiр, в основi якого лежить принцип мовноi гри. Нерiдко саме комiчний, iгровий ефект виступаi головним в сленговому текстi. Мовцю важливо не тiльки тАЬщо сказатитАЭ, але й тАЬяк сказатитАЭ, щоб бути цiкавим оповiдачем.

Сленг тАУ це живий органiзм, що знаходиться в процесi постiйноi змiни i вiдновлення. Вiн постiйно запозичуi одиницi з жаргонiв i iнших пiдсистем англiйськоi мови, а також сам стаi постачальником слiв просторiчного, розмовного вжитку тАУ така доля чекаi на популярний сленгiзм, який через багаторазовiсть повтору втрачаi своi експресивне забарвлення. Рухомiсть сленгу робить неможливим його фiксацiю на паперi. Можемо лише прослiдкувати деякi загальнi особливостi притаманнi сленгу англiйськоi мови, закони його розвитку. Для характеристики ненормованоi лексики ми обрали сленг 50-х рокiв ХХ столiття, базуючи своi дослiдження на матерiалi роману Дж.Д.Селiнджера тАЮНад прiрвою у житiтАЭ. Причиною такого вибору було те, що на теперiшнiй час немаi лiтературного перекладу сучасного художнього твору, де б використовувалася експресивно-емотивна лексика, тому ми обмежились аналiзом перекладу ненормованоi лексики 50-х рокiв.

Стан розробки. В англiйському мовознавствi спостерiгаються чiтке розмежування термiнiв тАЬжаргонтАЭ, тАЬарготАЭ i тАЬсленгтАЭ, хоча i тут цi слова нерiдко взаiмозамiнюються. Так, i в словнику Меррiам Уебстерс, i в Оксфордському тлумачному словнику значення тАЬтаiмна, засекречена моватАЭ належить термiну тАЬарготАЭ, а професiйна лексика входить в семантичне поле жаргону. Але в оцiнцi цих понять по критерiям тАЬекспресивнiстьтАЭ, тАЬцiль утвореннятАЭ i тАЬколо користувачiвтАЭ упорядники словникiв не солiдарнi, а iнодi мають протилежнi думки. В англомовнiй лiнгвiстицi прийнято використовувати термiн тАЬсленгтАЭ на позначення некодифiкованоi мови, але проблема не в тому, щоб вiддiлити сленг вiд жаргону i арго, а в тому, щоб зафiксувати перехiд слiв зi сленгу в розмовне мовлення (popular speech).

На проблему видiлення чи невидiлення сленгу i як поняття, i як термiну серед iнших пiдгруп ненормованоi лексики у вiтчизняних мовознавцiв iснуi декiлька точок зору. Так, РЖ.Р.Гальперiн у своiй статтi тАЮПро термiн сленгтАЭ, вказуючи на невизначенiсть цiii категорii, взагалi заперечуi його iснування. Його аргументацiя базуiться на результатах дослiджень англiйських вчених-лексикографiв, головним чином на iх досвiдi у складаннi словникiв англiйськоi мови, якi показали, що одне й те саме слово у рiзних словниках маi рiзне лiнгвiстичне визначення. РЖснуi також думка про тотожнiсть двох понять сленгу i жаргону, якоi дотримуються росiйськi дослiдники РД.Г.Борисова-Лунашанець, А.Н.Мазурова.

В розробцi термiнологii приймаi участь майже кожен фiлолог, що займаiться проблемами некодифiкованоi мови. Деякi лiнгвiсти утворюють промiжнi термiни, наприклад, iнтержаргон, iнтерсленг, мiжжаргонна лексика тощо. Такий багатий словотвiр може здатися надмiрним: вiн не полегшуi, а навпаки ускладнюi роботу над дослiдженням сленгу.

В теперiшнiй час кiлькiсть наукових робiт, присвячених ненормованiй лексицi, значно зменшилась. Перiодичнi видання та збiрники фiлологiчних праць вiдмiчають схожу тенденцiю. Увага бiльшоi частини дослiдникiв перейшла на iдiостилi сучасних письменникiв, а також на рiзноманiтнi корпоративнi жаргони, якi зтАШявляються разом з новими професiями i видами дiяльностi: менеджментом, обслуговуванням комптАЩютерiв, юриспунденцiiю тощо.

Неоднозначнiсть поглядiв науковцiв щодо визначення термiну тАЬненормована лексикатАЭ, тАЬсленгтАЭ тощо, а також явнi труднощi, що виникають при перекладi сленгу та передачi його емоцiйно-експресивного характеру i функцiональноi релевантностi, визначили спрямованiсть дослiдження i обумовили вибiр теми дипломноi роботи тАУ тАЮФункцiональна релевантнiсть та експресивний потенцiал англiйськоi ненормованоi лексики як перекладознавча проблема (на матерiалi роману Дж.Д.Селiнджера тАЮНад прiрвою у житiтАЭ)тАЭ.

ОбтАЩiкт дослiдження тАУ ненормована лексика англiйськоi мови.

Предмет дослiдження тАУ семантичнi та стильовi аспекти функцiонування сленгу в англiйськiй мовi.

Мета тАУ дослiдити основнi тенденцii та шляхи реалiзацii стильових та експресивно-емотивних особливостей американського сленгу в цiльовiй мовi.

В процесi дослiдження вирiшувалися такi завдання:

1. Проаналiзувати теоретичнi позицii вiтчизняних та зарубiжних мовознавцiв щодо дефiнiцiй тАЬненормована лексикатАЭ, тАЬсленгтАЭ тощо та iх емотивного забарвлення;

2. Дослiдити фонетичнi, граматичнi та словотворчi вiдхилення сленгу вiд мовноi норми;

3. Визначити соцiально-iсторичну обумовленiсть та особливостi функцiонування сленгу в американськiй повоiннiй лiтературi ХХ столiття;

4. Дати характеристику ненормованiй лексицi та оцiнити стан стилiстичного забарвлення мови Холдена Колфiлда у романi Дж.Д.Селiнджера тАЮНад прiрвою у житiтАЭ;

5. Дослiдити адекватнiсть перекладу, ступiнь функцiональноi релевантностi та шляхи вiдтворення семантично-стильових та експресивних характеристик англiйського сленгу в цiльовiй мовi (на матерiалi роману Дж.Д.Селiнджера тАЮНад прiрвою у житiтАЭ).

Теоретичною основою дослiдження слугували монографii та пiдручники з лексикологii англiйськоi мови (Г.Б.Антрушина, РЖ.В.Арнольд, М.РЖ.Мостовий, В.А.Хомяков, тощо), стилiстики (Ш.Баллi, РЖ.Р.Гальперiн, А.Н.Мороховський, А.Д.Швейцер, тощо), дiалектологii англiйськоi мови (РЖ.РЖ.Маковський, Л.РЖ.Бараннiкова, О.РЖ.Бродович, тощо) та перекладу, якi розкривають теоретичнi позицii вiтчизняних та зарубiжних мовознавцiв щодо визначення понять тАЬненормована лексикатАЭ, тАЬсленгтАЭ тощо, iх експресивно-емотивне забарвлення, а також теоретичнi засади вiдтворення мовних одиниць iноземноi мови засобами цiльовоi мови.

В процесi написання дипломноi роботи використовувалися тлумачнi та двомовнi словники сленгу та розмовники, якi дали можливiсть прослiдкувати семантику та динамiку розвитку сленгу англiйськоi мови, а також представили багатий матерiал для аналiзу шляхiв вiдтворення мовних вiдхилень засобами рiдноi мови.

Допомiжним матерiалом у вивченнi дослiджуваноi проблеми були статтi, повтАЩязанi з особливостями функцiонування та властивостями сленгу, взятi з комптАЩютерноi мережi РЖнтернет.

У дипломнiй роботi були використанi такi методи: порiвняльно-iсторичний аналiз, систематизацiя, узагальнення, аналiз результатiв вирiшення дослiджуваноi проблеми, зiставний метод.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягають у систематизацii теоретичних поглядiв мовознавцiв щодо особливостi функцiонування ненормованоi лексики в англiйськiй мовi, у визначеннi спiввiднесеностi понять тАЬненормована лексикатАЭ та тАЬсленгтАЭ, в обТСрунтуваннi закономiрностей вживання та аналiзi експресивних можливостей сленгу англiйськоi мови, у визначеннi проблеми вiдтворюваностi та релевантностi сленгу при його перекладi на цiльову мову.

Практична значущiсть дослiдження полягаi в тому, що його результати дають можливiсть перекладачам, викладачам i студентам враховувати закономiрностi розвитку та семантико-стильових характеристик сленгу як особливого шару вокабуляру при здiйсненi художнього перекладу, а також в процесi розробки та вивчення вузiвських курсiв тАЮЛексикологiятАЭ, тАЮСтилiстика англiйськоi мовитАЭ, тАЮТеорiя та практика перекладутАЭ, тАЮАмериканська лiтературатАЭ.

Поставленi мета i завдання дослiдження визначили структуру дипломноi роботи, що складаiться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, що налiчуi 50 назв.

Роздiл I. Теоретичнi засади дослiдження англiйськоi ненормованоi лексики

1.1 Термiнологiчнi проблеми визначення ненормованоi лексики

американський сленг мова ненормована лексика

Етимологiя термiну тАЬненормована лексикатАЭ не визначена, проте, судячи з самого виразу можна зробити висновки, що це поняття нерозривно повтАЩязане з поняттям мовноi норми. Норма в мовi тАУ це iсторично обумовлена сукупнiсть загальновживаних мовних засобiв, а також правила iхнього добору i використання, визнанi суспiльством як найбiльш придатнi в конкретний iсторичний перiод[19]. Найбiльш характерними ознаками мовноi норми виступають вiдносна стабiльнiсть i диференцiйованiсть мовних засобiв, тенденцiя до всенародностi, наддiалектний i надсоцiальний характер, що не виключаi, однак, багатоi функцiонально-стилiстичноi диференцiацii.

Не слiд розумiти мовну норму як незмiнну систему правил слововживання, усiлякi вiдхилення вiд якого неминуче ведуть до помилок у використаннi мови. Не говорячи вже про iсторичну мiнливiсть мовноi норми, необхiдно мати на увазi, що в дiйсностi вона не iснуi як монолiт, а представлена сукупнiстю цiлоi мережi приватних норм (усно-розмовна норма, письмова норма, соцiальна норма та iншi).

Вiтчизняний лiнгвiст Н.Н. Семенюк вiдзначаi, що мовна норма тАУ це сукупнiсть найбiльш стiйких традицiйних в реалiзацii елементiв мовноi структури, вiдiбраних i закрiплених мовною практикою[30].

Виходячи з того, що в сучасному мовознавствi не iснуi iдиного загальноприйнятого визначення поняття ненормованоi лексики, вважаiмо за необхiдне охарактеризувати iснуючi погляди науковцiв на саме поняття тАЬненормована лексикатАЭ. До ненормованоi ми вiдносимо шар лексики, яка рiзними дослiдниками визначаiться як жаргон, арго, сленг, вульгаризми та просторiччя.

Лiнгвiстичний енциклопедичний словник даi таке визначення жаргону: тАЬЖаргон (франц. jargon) тАУ рiзновид мови, що використовуiться переважно в усному мовленнi окремоi вiдносно стiйкоi соцiальноi групи, яка обтАЩiднуi людей однiii професii (жаргон програмiстiв), спiльних iнтересiв чи одного вiку (жаргон молодi). Вiд загальнонародноi мови жаргон вiдрiзняiться специфiчною лексикою i фразеологiiю та особливим використанням словотворчих засобiв. Лексика жаргону поповнюiться за рахунок запозичень з iнших мов (тАЬчувактАЭ тАУ хлопець з циганськоi мови), але бiльша ii частина утворюiться шляхом переоформлення (тАЬбаскеттАЭ тАУ баскетбол), а частiше тАУ переосмислення загальновживаних слiв (тАЬтачкатАЭ тАУ автомобiль). Спiввiдношення лексики розмовного походження, а також характер ii переосмислення в жаргонi тАУ вiд жартiвливо-iронiчного до грубо-вульгарного тАУ залежить вiд цiннiсноi орiiнтацii i характеру соцiальноi групи: маi вона вiдкритий чи понтайливий характер, органiчно входить у суспiльство чи протиставляi себе йому. У вiдкритих групах (молодь) жаргон тАУ це колективна гра (О. Есперсен). У закритих групах жаргон тАУ це засiб конспiрацii. Жаргонiзми частiше вiдображають гумористичне чи фамiльярне ставлення до предметiв дiйсностi (у перiод Великоi Вiтчизняноi Вiйни предмети мали побутовi назви: тАЬкеросинкатАЭ, тАЬстажеркатАЭ тАУ лiтаки рiзниз типiв). Вирази жаргону швидко замiнюються новими: у 50-60-х роках ХХ столiття тАЬтугрикитАЭ, тАЬрупiiтАЭ тАУ грошi, в 70-х рр. тАУ тАЬмонетитАЭ, тАЬманiтАЭ, у 80-х тАУ тАЬбабкiтАЭ. Лексика жаргону проникаi у лiтературну мову через просторiччя i мову художньоi лiтератури, де вона використовуiться як засiб мовноi характеристики. РЖнодi термiн тАЬ жаргонтАЭ застосовують для позначення перекрученоi, неправильноi мови. Тому у власне термiнологiчному смислi його часто замiнюють словосполученням типу тАЬмова студенстватАЭ та термiнами тАЬарготАЭ i тАЬсленгтАЭ[19].

Лiнгвiсти РД.М.Чекалiна та Т.М.Ушакова вiдносять жаргон до соцiальних дiалектiв. Пiд жаргоном вони розумiють мову певних соцiальних груп, яка виникаi природним шляхом пiд час iх професiйноi дiяльностi чи створюiться навмисно для вiдокремлення якоiсь групи вiд iншого населення. Жаргони тАУ це тАЬштучнiтАЭ мови, якi не мають свого основного словникового фонду, своii граматичноi будови, але якi дублюють слова загальнонародноi мови спецiальними лексемами. Останнi можуть бути як оригiнальними (зокрема, метафоричнi номiнацii), так i змiненими варiантами iснуючих слiв (за допомогою особливих суфiксiв, префiксiв, перестановки скорочень тощо). Може мати мiсце також i перекручення в мовi всiх слiв шляхом додавання морфем чи перестановки складiв, своiрiдне кодування мови. Будь-яка бiльш-менш закрита соцiальна група може мати свiй жаргон, своi особливi слова чи вирази. РЖнодi жаргон виникаi всереденi окремого учбового закладу. Професiйнi слова характеризують мову людей всерединi свого професiйного кола, поза ним слова можуть бути незрозумiлими, тому iх уникають, звертаються до загальновживаноi лексики, чи, навпаки, iх використовують, щоб тАЬзакодуватитАЭ мову. РЖнодi жаргоннi професiоналiзми переходять у нацiональну мову, залишаючись при цьому стилiстично-заниженими[41].

РД.М.Чекалiна та Т.М.Ушакова зазначають, що все частiше термiн тАЬжаргонтАЭ витiсняiться термiном тАЬарготАЭ, хоча спочатку цим термiнам вiдповiдав рiзний змiст. Термiн тАЬ жаргонтАЭ бiльш давнiй. Вже в XIIIст., як свiдчить П.Про, у граматицi провансальськоi мови тАЬLe Donats provensalsтАЭ говориться про таiмний злодiйський жаргон, який згадують усi наступнi столiття. У серединi XVIIст. паризькi волоцюги заснували так зване королiство. Банди мали своiх королiв, намiсникiв у провiнцiях i перiодичнi зiбрання тАУ тАЬгенеральнi штатитАЭ. тАЬСтарiйшинитАЭ банд навчали молодих членiв таiмнiй мовi. В тому випадку, якщо засекреченi слова ставали зрозумiлими занадто багатьом, вони замiнювалися на iншi, мова тАЬреформуваласятАЭ. Ось цей жаргон декласованих елементiв i отримуi назву арго. Етимологiя слова достатньо туманна. Вважаiться, що воно походить вiд старофранц. ergot, яке означаi гострi кiгтi хижого звiра. У мову злодiiв це слово увiйшло в переосмисленому значеннi тАЬкрадiжкатАЭ, тАЬзлодiйствотАЭ, а потiм в XVст. тАУ тАЬспiлка злодiiвтАЭ. Таким чином, термiн тАЬжаргонтАЭ, який означав спочатку мову злодiiв, розширив свою семантику i, як вважають автори, означаi будь-який соцiальний дiалект. Термiн тАЬарготАЭ також розширив своi значення, тому в сучаснiй мовi вiн вживаiться двояко:

1. секретна мова, злодiйський жаргон, iснуючий до середини XIXст.;

2. узуальне арго, тобто професiйнi жаргони (арго вiйськове, театральне) i мова певних соцiальних груп (шкiльне арго, молодiжне арго). Спроби розмежувати термiни тАЬ жаргонтАЭ i тАЬарготАЭ в iх вторинних значеннях, якi спостерiгаються в деяких лiнгвiстичних працях, виявляють марними. На думку РД.М.Чекалiноi та Т.М.Ушаковоi, термiн тАЬарготАЭ маi очевидну тенденцiю стати iдиновживаним[41].

У лiнгвiстичному енциклопедичному словнику читаiмо про термiн тАЬарготАЭ таке: тАЬАрго (фрaнц. argot) тАУ особлива мова деякоi обмеженоi професiйноi чи соцiальноi групи, яка складаiться з довiльно вибраних видозмiнених елементiв однiii чи декiлькох природнiх мов. Арго вживаiться, як правило, з метою приховання предмету комунiкацii, а також як засiб уособлення групи вiд iншоi частини суспiльстватАЭ[19].

У лексикологii англiйськоi мови замiсть термiнiв тАЬжаргонтАЭ i тАЬарготАЭ часто зустрiчаiться термiн тАЬсленгтАЭ. У лiнгвiстичному словнику даiться таке визначення: тАЬСленг (англ. slang) тАУ

1)те ж, що i жаргон (у вiтчизнянiй лiтературi переважно по вiдношенню до англомовних краiн);

2)сукупнiсть жаргонiзмiв, якi складають шар розмовноi лексики, що вiдображаi грубо-фамiльярне, iнодi гумористичне ставлення до предмету мовлення. Вживаiться переважно в умовах невимушеного спiлкування: англ. junkie тАЬнаркомантАЭ, gal тАЬдiвчинатАЭ. Сленг складаiться зi слiв i фразеологiзмiв, якi виникли i спочатку вживались в окремих соцiальних групах i вiдображали цiннiсну орiiнтацiю цих груп. Ставши загальновживаними, цi слова часто зберiгають емоцiйно-оцiночний характер, хоча знак оцiнки може змiнюватися. Елементи сленгу або швидко виходять з ужитку, або входять в лiтературну мову, призводячи до виникнення тонкоi стилiстичноi i семантичноi вiдмiнностi. Сленг огрублюi мову, суперечить нормам i культурi мови[19].

Вiдомий росiйський мовознавець О.РЖ.Смiрницький пише, що явище, яке отримало назву сленг в англiйськiй лiнгвiстичнiй лiтературi, викликаi особливий iнтерес. Вiн вважаi, що, з одного боку, поняття тАЬсленгтАЭ тiсно повтАЩязане з уявленням про яскраву емоцiйно-експресивну забарвленiсть слiв. Разом з цим за походженням сленг, у бiльшостi випадкiв являi собою лексику, властиву однiй обмеженiй професiйнiй, соцiальнiй чи iншiй особливiй групi населення. Генетично сленг тАУ це розмовний чи фамiльярний стиль мови в певнiй спецiальнiй галузi. Будучи застосованим у межах цiii галузi, на думку О.РЖ.Смiрницького, сленг маi не бiльшу емоцiйно-експресивну забарвленiсть, нiж ii маi, наприклад, розмовний стиль в порiвняннi з книжним чи поетичним. Особливоi стилiстичноi та емоцiйноi забарвленостi, виразностi сленг набуваi тодi, коли вiн вживаiться не в обмеженому колi людей, а широко застосовуiться людьми, якi не мають прямого вiдношення до даноi професii чи соцiальноi групи[35:201].

Видатний англiйський дослiдник сленгу Е.Партрiдж i його послiдовники (Дж.Грiнок i К.Кiттрiдж) визначають сленг як iснуючi в розмовнiй сферi досить нетривалi, нестiйкi, нiяк некодифiкованi, а часто взагалi безладнi та випадковi сукупностi лексем, що вiдображають суспiльну свiдомiсть людей, якi належать до певного соцiального чи професiйного середовища. Сленг розглядаiться як свiдоме, навмисне вживання елементiв загальнолiтературного словника в розмовнiй мовi для суто стилiстичних цiлей: для створення ефекту новизни, незвичайностi, для передачi певного настрою мовця, для надання висловлюванню конкретностi, жвавостi, виразностi, точностi, стислостi, образностi, а також щоб уникнути штампiв, клiше[49:9].

Великий Оксфордський словник англiйськоi мови визначаi сленг як суто розмовну мову, що вважаiться нижче стандарту мови освiчених людей i складаiться чи з нових слiв, чи з загальнорозповсюджених, вживаних у спецiальних значеннях, i як сукупнiсть лексем, що використовуються групою осiб нижчих прошаркiв суспiльства i користуються поганою репутацiiю[20:10].

В англiстицi найбiльш розгорнуте визначення сленгу, на нашу думку, даi В.А.Хомяков. Сленг тАУ це особливий периферiйний лексичний шар, що знаходиться як поза межами лiтературноi розмовноi мови, так i за межами дiалектiв загальнонацiональноi англiйськоi мови. Вiн включаi в себе, з одного боку, шар специфiчноi лексики i фразеологii професiйних говорiв, соцiальних жаргонiв i арго злочинного свiту, та, з iншого боку, шар широко розповсюдженоi i загальнозрозумiлоi емоцiйно-експресиноi лексики та фразеологii нелiтературноi мови[38].

Таким чином, сленг визнаiться антиподом лiтературноi мови й ототожнюiться частково з жаргоном, а частково з професiоналiзмами i розмовною мовою.

Вiдомий росiйський англiст РЖ.Р.Гальперiн справедливо вказуi в звтАЩязку з цим, що варто переглянути склад лексики, який вiдноситься звичайно до сленгу, i вiдмежувати ii вiд слiв жаргонного характеру, професiоналiзмiв, розмовних слiв (колоквiалiзмiв), образних слiв i виразiв[10].

Деякi автори розглядають сленг як вульгарну, злодiйську мову, яку варто уникати i яка приречена на швидке вiдмирання; iншi, навпаки, вважають сленг ознакою життя, вiдновлення i поступального розвитку мови. Ф.Дж.Уiлстек писав, що педантизм у мовi тАУ це дурiстьтАж, сленг дуже часто i вираженням концентрованоi життiвоi сили (vivality) мови. Американський лiнгiст С.РЖ.Хаякава називаi сленг тАЬпоезiiю повсякденного життятАЭ.

В англiйських пiдручниках з лексикологii часто зустрiчаються поняття тАЬвульгаризмтАЭ i тАЬпросторiччятАЭ.

В лiнгвiстичному енциклопедичному словнику знайдемо такi визначення: тАЬвульгаризмтАЭ (вiд лат.vulgaris тАУ простий, звичайний) тАУ просторiчне слово чи вираз[19].

Просторiччя тАУ одна з форм нацiональноi мови, поряд з дiалектною, жаргонною i лiтературною мовами. Разом з народними говорами i жаргонами складаi усну некодифiковану сферу загальнонацiональноi мовноi комунiкацii тАУ народно-розмовну мову. Просторiччя, на вiдмiну вiд говорiв i жаргонiв, загальнозрозумiла для носiiв нацiональноi мови. Будучи категорiiю унiверсальною для нацiональних мов, просторiччя в кожнiй з них маi специфiчнi особливостi та своi особливi взаiмостосунки з лiтературною мовою[19].

Просторiччя тАУ термiн русистики, i можна говорити лише про подiбнiсть за функцiями i будовою сфери в iнших конкретних мовах. Для просторiччя характернi експресивно заниженi оцiночнi слова з гамою вiдтiнкiв вiд фамiльярностi до грубостi, якi можна замiнити нейтральними синонiмами в лiтературнiй мовi. В росiйськiй мовi просторiччя тАУ це iсторично утворена мовна система (на базi московського розмовного койне), становлення i розвиток якоi тiсно повтАЩязанi з формуванням росiйськоi нацiональноi мови. Росiйське просторiччя тАУ одне з джерел лiтературноi мови нового часу. Коли сформувалася i стала функцiонувати в рамках росiйськоi лiтературноi мови розмовного мовлення, межi просторiччя стабiлiзувалися, склалися форми спiввiдношення i взаiмодii просторiччя з лiтературною мовою. У загальнолiтературному мовному вжитку термiн тАЬпросторiччятАЭ нерiдко використовують на позначення окремого слова чи звороту заниженого грубого чи грубо-фамiльярного забарвлення[19].

Отже, до категорii ненормованоi лексики ми вiдносимо поняття жаргону, арго, сленгу, вульгаризмiв i просторiччя, як особливого шару експресивно забарвленого вокабуляру, що маi певнi функцiонально-стилiстичнi характеристики. Також необхiдно вiдмiтити той факт, що в деяких випадках поняття просторiччя i сленгу ототожнюються. Ми цiлком подiляiмо думку окремих дослiдникiв, що термiн тАЬсленгтАЭ характерний бiльш для англiйськоi лексикографii, а термiн тАЬпросторiччятАЭ використовуiться на позначення експресино-емоцiйноi лексики росiйськоi мови.

1.2 Експресивний потенцiал та структурнi

особоливостi англiйського сленгу

Теза про те, що емоцii тАУ одна з форм пiзнання, вiдображення, оцiнки обтАЩiктивноi дiйсностi, визнаiться представниками рiзних наук, передусiм психологами та фiлософами. Це вихiдне положення всiх дослiдникiв маi загальне уточнення: емоцii тАУ особлива, своiрiдна форма пiзнання i вiдображення дiйсностi, в них людина виступаi одночасно i обтАЩiктом, i субтАЩiктом пiзнання, тобто емоцii повтАЩязанi з потребами людини, що лежать в основi мотивiв його дiяльностi.

Достатньо складними виявляються процеси позначення емоцiй. Так, за спостереженнями росiйського вченого Додонова, в розмовнiй практицi ми часто вживаiмо одне i те саме слово на позначення рiзних переживань, так що iх дiйсний характер стаi зрозумiлий лише з контексту. У той же час одна i та сама емоцiя може позначатися рiзними словами.

Таким чином, лiнгвiст в першу чергу повинен дослiджувати власне мовнi механiзми позначення i вираження емоцiй, тим бiльше, що почуття тiльки тодi набувають значення для лiнгвiста, коли вони вираженi мовними засобами. Однак, цi засоби ще не систематизованi.

Взагалi, за думкою лiнгвiстiв, емоцii постiйно порушують якiсь iдеально-середнi нейтральнi конструкцii. Виникаi питання: чи можливо розглядати емоцiйну насиченiсть не як порушення мовних норм, а як необхiдний елемент деяких сторiн вираження, що мають чiткi мовнi характеристики?

Мабуть, механiзм виявлення емоцiй у мовленнi полягаi в тому, що деяким спецiалiзованим засобам мови притаманна передача емоцiй разом з основною iнформацiiю.

У цьому вiдношеннi iнтерес становить монографiя росiйського вченого Н.С.Трубецкого тАЬОснови фонологiiтАЭ. На думку дослiдника, експресивна функцiя мовлення полягаi в характеристицi мовця. Все те, що служить в мовленнi для характеристики мовця, виконуi експресивну функцiю. Елементи, що виконують цю функцiю, можуть бути досить рiзноманiтними: приналежнiсть мовця до певного людського типу, його фiзичнi та духовнi особливостi тощо тАУ про це все можна судити з його голосу, з його вимови, з його загального стилю мовлення[37].

Експресiю Н.С.Трубецький вiдносить повнiстю до сфери стилiстики. Стилiстика вивчаi експресивнi факти мовноi системи з точки зору iх емоцiйного змiсту, тобто вираження в мовленнi явищ зi сфери почуттiв i дiя мовних фактiв на почуття [4:136].

Розмовне мовлення завжди в бiльшiй чи меншiй мiрi емоцiйне. Природньо, що носii мови можуть суттiво вiдрiзнятися один вiд одного за ступенем емоцiйностi чи розсудливостi своii натури. Але навiть найбiльш логiчно мисляча людина змушена використовувати загальновживанi засоби, вiдчуваючи, що афективне мовлення тАУ це найкращий засiб навтАЩязати свою думку спiврозмовнику.

Кожен добре розумii, що вiн користуiться мовленням не для того, щоб говорити з собою i не заради самого себе. Будь-яка розмова тАУ це певне зiткення, де суперниками виступають двi особистостi: одне тАЬятАЭ прагне переконати iнше. Навiть у невимушенiй бесiдi завжди зачiпаються життiвi зацiкавлення спiврозмовникiв, кожен з них завжди вкладаi щось особисте тАУ це може бути реальна зацiкавленiсть, несвiдоме бажання або чистий iнстинкт, невизначене почуття. Варто лише поспостерiгати за фактами, щоб переконатися в одному: мовець майже завжди намагаiться донести до слухача i навтАЩязати йому не стiльки логiчний змiст, скiльки його субтАЩiктивну сторону[37]. Тут вже проявляiться апелятивна функцiя мовних засобiв (за Н.С.Трубецьким). Вона полягаi у збудженнi спiврозмовника певних почуттiв.

Ще на початку XIXст. В.фон Гумбольдт вiдмiтив, що мова як дiяльнiсть людини пронизана почуттями. У всi часи люди вiдчували, вiдчувають i будуть вiдчувати однi й тi самi почуття: радiсть, горе, любов, сум. Але мова не i дзеркальним вiдображенням свiту, тому, зрозумiло, свiт емоцiй i набiр мовних засобiв, що iх вiдображаi, не можуть повнiстю спiвпадати. В той же час психологи вiдмiчають, що словник емоцiй в рiзних мовах далеко не однаковий, хоча немаi нi одного переживання, яке було б недосяжне для однiii нацii i досяжне для iншоi, тобто самi емоцii тАУ унiверсальнi, а типологiчна структура емоцiйноi лексики не спiвпадаi в рiзних мовах, маi нацiональну специфiку, оскiльки вiдображення iх в кожнiй мовi самобутнi.

Яскраво виражений емоцiйний, оцiночний експресивний характер в англiйськiй мовi маi особливий, генетично досить неоднорiдний шар лексики i фразеологii, який називають сленгом, що використовуiться в розмовнiй мовi i знаходиться поза межами лiтературноi норми. Найважливiшою властивiстю сленгiзмiв i iх грубо-цинiчна чи груба експресивнiсть, зневажлива i жартiвлива образнiсть, iронiчне або презирливе забарвлення, що вiдрiзняi iх вiд синонiмiчних слiв i словосполучень з лiтературноi мови[1:90]. Наведемо декiлька прикладiв[45]:

Сленгiзм Лiтературний еквiвалент

hit the haygo to bed

suckersimpleton

stinkernasty customer

cold-meat partyfuneral

dead pan black face

shiner black eye

sawbones surgeon, doctor

bum steer misinformation

baloney nonsense

dumb cluck Ваstupid person

Прийнято вважати, що якщо сленгiзми представляють собою стилiстичнi синонiми слiв i словосполучень лiтературного мовлення, вони нiколи не i iдиним засобом вираження тих чи iнших понять [1]. Це твердження потребуi уточнення. Воно вiдповiдаi дiйсностi в тому смислi, що для сленгу, в основному, характерна не номiнативна, а експресивна функцiя. Але в той же час серед слiв i словосполучень, що входять в сленг, i й такi (хоча iх кiлькiсть не i великою), якi не мають словникових вiдповiдникiв в iнших пластах лексики. Так, наприклад, американськi лексикографи Л.Беррi i М.Ван ден Барк, вказуючи в своiму словнику сленгу (L.V.Berrey and M.Van den Bark. The American Thesaurus of Slang.) лiтературнi еквiваленти сленгiзмiв, змушенi в деяких випадках вдаватися до описових прийомiв для пояснення тих лексичних одиниць, що вiдносяться до сленгу, але не мають постiйних i рiвнозначних вiдповiдникiв:

blind dateтАУ a social engagement with an unknown person; a person whose identity is not known with whom a social engagement is made;

gold digger тАУ a young woman who accepts a manтАЩs attentions for the sake of his gifts;

sugar daddy - a wealthy lover, esp. one who contributes to the support of a gold digger;

inside dope тАУ confidential information.

Це пояснюiться тим, що деякi лексичнi одиницi сленгу виражають специфiчнi поняття, якi в лiтературнiй мовi можуть передаватися лише за допомогою вiльних словосполучень. РЖнодi саме такi слова i стiйкi словосполучення нерiдко переходять зi сленгу в лiтературно-розмовну i навiть книжну лексику (наприклад, hitch-hiker, soap opera, pep talk, graft та iншi).

Сленг далекий вiд будь-якоi пiднесеностi, урочистостi, пишномовностi. За влучним визначенням Е.Партрiджа, для сленгу характерним i бажання тАЬнiчого не сприймати серйознотАЭ. У цьому легко переконатися, якщо, наприклад, порiвняти книжне passaway, cтилiстично-нейтральне die i сленгове kick in; урочисто пiднесене join in wedlock, нейтральне marry i сленгове jump the hurdle [45].

Багатьом словам сленгу притаманнi влучний гумор, гротескне пiднесення безглуздоi або смiшноi сторони предметiв чи явищ, якi вони позначають:

Darned if this bunch of cradle-robbers didnтАЩt get hold of some young-kids [43:156].

The rest of the time they ate chocolates, went to the motion pictures, went window-shopping[43:156].

Сленгiзм cradle-robbers використовуiться по вiдношенню до лiтнього чоловiка, який одружуiться на молодiй жiнцi чи залицяiться до неi. Window-shopping тАУ найулюбленiше заняття тих, в кого немаi грошей, щоб робити покупки, i хто обмежуiться оглядом вiтрин. До цiii групи сленгiзмiв можемо вiднести такi слова, як rubber-neck тАУ турист, shotgun marriage тАУ змушене одруження, Monday morning quarterback тАУ людина, що даi поради з запiзненням, whodunit тАУ детективний роман чи фiльм, описуючий загадкове вбивство[45].

Особливо яскравим емоцiйно-оцiночним забарвленням володiють сленгiзми, що вiдображають рiзноманiтнi негативнi явища, притаманнi сучаснiй дiйсностi (наприклад, yellow dog fund тАУ грошi, видiленi для пiдкупу, kickback тАУ незаконне затримання грошей iз заробiтноi плати на користь наймача, gorilla тАУ гангстер, ride the gravy train тАУ отримувати незаконнi прибутки, rake-off тАУ доля у незаконному доходi)[45].

У той же час у сленгу i немало слiв, якi характеризуються вульгарним вiдтiнком i використовуються лише з метою надати грубо фамiльярний тон або створити ефект новизни i оригiнальностi.

Як вiдомо, сленг вiдноситься до найменш стiйких шарiв лексики. Лексика сленгу пiдлягаi постiйному вiдновленню. Деякi сленгiзми проникають у лiтературну мову, але бiльша iх частина вiдносно швидко виходить з ужитку. Американськi лексикографи Берджен i Корнелiя Еванс стверджують, що сленг швидко старii i нiщо так не позбавляi мовлення виразностi i оригiнальностi як сленг, що вийшов з моди. РЖншими словами, в даному випадку сленгiзми справляють стилiстичний ефект, повнiстю протилежний тому, якого прагнув досягти мовець. Однак, серед слiв i виразiв i й такi, якi складають його вiдносно бiльш стiйку частину. Такi сленгiзми, як наприклад, sucker, wise up, cinch, bunk використовуються вже напротязi досить довгого часу. Але для сленгу вцiлому характерна вiдсутнiсть стабiльностi.

Деякi дослiдники англiйського сленгу видiляють найбiльш вагомi вiдмiннi властивостi сленгу[36]:

-сленг тАУ це лексичне явище. Сленг тАУ це певна лексика (слова i словосполучення, якi називають сленгiзмами);

-сленг тАУ це нелiтературна мова, тобто слова i словосполучення, що знаходяться за межами лiтературноi англiйськоi мови (Standard English, KingтАЩs English) тАУ з точки зору вимог сучасноi лiтературноi норми;

-сленг тАУ це лексика, яка виникаi i використовуiться передусiм в усному мовленнi. Спочатку сленг проникаi в лiтературу як засiб характеристики особливостей усного мовлення в певному середовищi. Однак деяка частина сленгiзмiв iнодi використовуiться в лiтературi i для iнших стилiстичних цiлей як специфiчна експресивна лексика (як правило, синонiмiчного характеру вiдносно до лiтературноi);

-сленг тАУ це емоцiйнозабарвлена лексика;

-сленг характеризуiться бiльш-менш яскраво вираженим фамiльярним забарвленням бiльшостi слiв i словосполучень. Ця властивiсть сленгу обмежуi стилiстичнi межi його використання. Лексика сленгу повтАЩязана з певним розмовно-просторiчним фамiльярним стилем мовлення англiйськоi мови;

-фамiльярно-емоцiйне забарвлення багатьох виразiв сленгу вiдрiзняiться бiльшою рiзноманiтнiстю вiдтiнкiв (жартiвливий, iронiчний, глузливий, призирливий, грубий i навiть вульгарний). Деякi дослiдники вiдносять до сленгу також непристойнi слова (нецензурнi) i вирази (лайка).

Загальним для емоцiйного забарвлення бiльшостi слiв i виразiв сленгу i критична (переважно негативна) оцiнка даних предметiв, явищ, дiй, тощо у фамiльярнiй i часто грубiй формi, тому лексика сленгу маi якби занижене стилiстичне забарвлення по вiдношенню до лiтературного мовлення. Сленг означаi свiдому образу будь-якоi звичайноi норми доречностi.

В зарубiжнiй лексикографii ця властивiсть вважаiться основним при визначеннi належностi тоi чи iншоi лексико-фразеологiчноi одиницi до сленгу.

Такий критерiй i найбiльш загальним, що застосовуiться майже у всiх випадках. Недолiком його i залежнiсть вiд цiлого ряду непостiйних суб'iктивних факторiв i схильнiсть до безперервних змiн.

- Сленгiзми походять з рiзних джерел (професiйнi або соцiальнi групи). Але iх загальне використання чи зрозу

Вместе с этим смотрят:

AIDS

Airplanes and security

Biological Weapons

Bird Flu

Chemical Weapons