Становлення та основнi засади полiтичноi системи польського суспiльства

Контрольна робота з полiтологii на тему:

1. Загальна характеристика Польщi

Польща (Rzeczpospolita Polska, Республiка Польща) тАУ словтАЩянська держава в Центральнiй РДвропi. Президентська, парламентська республiка. Глава держави тАУ Президент. Законодавчий орган тАУ однопалатний парламент тАУ Сейм. Основнi полiтичнi партii: Соцiал-демократiя Республiки Польща, обтАЩiднання Союз лiвих сил тАУ Унiя Працi, Польська обтАЩiднана робiтнича, ОбтАЩiднана селянська. Прапор тАУ полотнище з двох однакових за шириною горизонтальних смуг: бiлоi верхньоi i червоноi нижньоi. Герб тАУ орел. Грошова одиниця тАУ злотий. Державна мова тАУ польська. Столиця тАУ Варшава (1,641 млн. мешканцiв). Населення тАУ 38,5 млн. мешканцiв (1994 р.), (123 мешканцiв на км2). 98,5 % тАУ поляки, 1,5 % тАУ украiнцi, бiлоруси, литовцi. За вiросповiданням тАУ римо-католики (95 %). Мiське населення тАУ 62 %. Найбiльшi мiста: Лодзь (848 тис.), Кракiв (750 тис.), Вроцлав (640 тис.), Познань (578 тис.), Гданськ (468 тис.), Щецин (395 тис.).

Територiя тАУ 312,7 тис. км2. Омиваiться Балтiйським морем.

Територiя низовинна з льодовиковими та перигляцiальними ландшафтами i численними озерами (75 % територii вище 200 м над рiвнем моря) На пiвночi тАУ широка смуга озерних краiв (Великопольське, Поморське, Мазурське). Далi на пiвднi тАУ мореннi високi рiвнини з пагорбами. Височини: Сiлезька, Кракiвсько- Ченстоховська, Келецька, Розточчя. На пiвднi тАУ гори Захiднi та Центральнi Бескиди, Татри (найвищi у Польщi, г. Риси тАУ 2499 м.), Судети. Клiмат помiрний, теплий. Густа рiчкова мережа, i мiнеральнi джерела. Кориснi копалини: камтАЩяне вугiлля (провiдне мiсце в РДвропi), сiрка, руди срiбла, цинку, мiдi, свинцю, природний газ, камтАЩяна сiль.

Промисловiсть: гiрничодобувна, чорна та кольорова металургiя, машинобудування (в т. ч. транспортне i суднобудування), хiмiчна (мiн. добрива, побутова хiм.), фармацевтична, текстильна, харчова. Частка в свiтовому промисловому виробництвi тАУ 3,7 %. Пiд. Сiльськогосподарськi угiддя зайнято 61 % площi краiни. Головнi сiльськогосподарськi культури: жито, пшениця, ячмiнь, овес, картопля, цукровi буряки. Вирощуються також овочi, тютюн, кормовi та ягiднi культури. Транспорт: довжина залiзниць тАУ 30 тис. Км, автомобiльних шляхiв тАУ понад 150 тис. Км. Головнi морськi порти: Гданськ, Гдиня, Щецин. Експорт: машини, промислове устаткування, судна, продукцiя хiмiчноi промисловостi, товари широкого вжитку, вугiлля, кокс, мiдь, сiрка, цинк. РЖмпорт: нафта та нафтопродукти, газ, зерно.

РЖсторична довiдка. У РЖ тис. територiю Польщi населяли словтАЩянськi племена вiсляни, мазовшани та iн. Держава почала складатися в Х ст. при князi Мешко РЖ. Вiн же у 966 р. ввiв християнство за римським зразком. У 1025 р. Болеслав РЖ Хоробрий обтАЩiднав польськi землi та став першим королем. Спочатку столицею молодоi держави було м. Гнiзно, а в ХРЖ тАУ ХVРЖ ст. тАУ Кракiв. У 1385 р. була укладена Кревська унiя мiж Польщею та Литвою. Пiсля перемоги над нiмецькими рицарями Тевтонського ордену в 1410 р. пiд Грюнвальдом обтАЩiднаних польсько-литовсько-руських сил пiд командуванням польського короля Владислава РЖРЖ Ягелло (Ягайло) Польща почала активно розширювати своi володiння. У 1569 р. була пiдписана Люблiнська унiя про обтАЩiднання Польщi з Великим князiвством Литовським в одну державу, до складу якоi ввiйшли i бiльшi частини сучасних Украiни та Бiлорусi. Але послабленням Речi Посполитоi в XVII тАУ XVIII ст. в силу внутрiшнiх чвар i суперечностей, а також пiд впливом нацiональних повстань i революцiй, скористалися ii сусiди. У результатi трьох подiлiв Польщi 1772, 1793, 1795 рр., а також за Петербурзькою конвенцiiю 1797 р. ii територiя була подiлена мiж Пруссiiю, Австрiiю та Росiiю. Польща була вiдновлена тiльки пiсля розвалу Австро-Угорщини наприкiнцi Першоi свiтовоi вiйни i проiснувала до 1 вересня 1939 р., коли на неi напала Нiмеччина, а 17 вересня вступ радянських вiйськ довершив розгром Другоi Речi Посполитоi. Польська держава як народно-демократична, а потiм соцiалiстична була вiдновлена тiльки пiсля Другоi свiтовоi вiйни. У сiчнi 1947 р. вiдбулися вибори до Законодавчого сейму, на яких перемiг блок на чолi з прокомунiстичною Польською робiтничою партiiю, а з 1952 р. держава стала називатися Польська Народна Республiка. Пiсля глибокоi полiтичноi та соцiально-економiчноi кризи 80-х рокiв ХХ ст. розпочався злам соцiалiстичноi держави. Трансформацiя охопила всi сфери життя. Був запроваджений iнститут президентства (1989 р., Войцех Ярузельський). На парламентських виборах 1989 р. перемогу одержало профспiлкове обтАЩiднання "Солiдарнiсть", а ще через рiк ii лiдер Лех Валенса став першим всенародно обраним президентом постсоцiалiстичноi Польщi.

2. Основи полiтичного та економiчного ладу

Республiка Польща i демократичною правовою державою, яка здiйснюi принципи соцiальноi справедливостi. Верховна влада в Республiцi Польща належить народовi. Народ здiйснюi владу через своiх представникiв, обраних до Сейму та Сенату; влада здiйснюiться також шляхом волевиявлення на референдумi. Принципи i порядок проведення референдуму визначаються законом. Додержання законiв Республiки Польща тАУ головний обовтАЩязок кожного державного органу. Усi органи державноi влади та адмiнiстрацii дiють на основi положень законiв. Полiтичнi партii обтАЩiднують на принципах добровiльностi та рiвностi громадян Республiки Польща з метою здiйснювати вплив на формування державноi полiтики демократичними методами. Висновок про те, що мета та дiяльнiсть полiтичноi партii не вiдповiдають Конституцii, даi Конституцiйний трибунал.

Республiка Польща гарантуi участь мiсцевого самоврядування у здiйсненнi влади, а також свободу дiяльностi iнших форм самоврядування. Республiка Польща гарантуi свободу господарськоi дiяльностi незалежно вiд форми власностi; ця свобода може бути обмежена лише законом.

Республiка Польща охороняi власнiсть i право успадкування, а також гарантуi повну охорону особистоi власностi. Експропрiацiя допускаiться лише для публiчних потреб за вiдповiдне вiдшкодування збиткiв.

Збройнi сили Республiки Польща стоять на вартi суверенiтету та незалежностi польського народу, його безпеки i миру.

3. Становлення сучасноi структури польськоi полiтичноi системи

У вереснi 1993 року в результатi парламентських виборiв в Польщi понад 20 % голосiв виборцiв набрав Союз демократичних лiвих сил (СДЛС), що дало йому 171 мiсце в Сеймi, i бiльше 15 % голосiв тАУ 131 мiсце в Сеймi тАУ отримала Польська селянська партiя ( ПСП ). Остання створила коалiцiю з СДЛС, яка, незважаючи на всi труднощi i конфлiкти, проiснувала понад два роки ( бiльше нiж будь тАУ яка iнша парламентська коалiцiя ).

Полiтичний блок, котрий набрав найбiльшу кiлькiсть мiсць тАУ СДЛС, включав 28 груп. Найбiльш значущою була Соцiал тАУ демократiя Республiки Польща i Всепольське обтАЩiднання профспiлок. В склад коалiцii входило ряд органiзацiй: соцiал- демократичноi i комунiстичноi орiiнтацii.

СДЛС виник в 1989 роцi перед президентськими виборами.

Тодi кандидату вiд лiвих сил вдалося набрати 10% голосiв виборцiв.

Вирiшальну роль, безсумнiвно, в укрiпленi СДЛС, з моменту його створення, стало приiднання до лiвих Всепольського обтАЩiднання профспiлок (5 млн. членiв, для порiвняння в Солiдарностi тАУ 2 млн. осiб).

Пiсля парламентських виборiв 1991 року, коли лiвий блок набрав бiля 12% голосiв, клуб лiвицi був другим по величинi в парламентi. Але представники iнших партiй дуже обережно вiднеслися до контактiв з лiвими i клуб лiвицi фактично знаходився в iзоляцii. Тодi представникiв СДЛС не було нi в президii Сейму, нi в числi голiв парламентських комiсiй.

О.Кваснiвський, тодi лiдер СДЛС, заявив у 1993 р.: "Ми просто новi лiвi в новiй Польщi". Пiсля обрання О.Кваснiвського президентом Польщi, вiн вийшов з лав СДЛС. З 1992 р. ще наочнiше спостерiгався економiчний рiст в Польщi, його темпи дуже сильно зросли в 1995 р. За темпами економiчного росту (понад 5% за рiк) Польщу навiть порiвнювали з "азiатськими тиграми".

Тiльки в першiй половинi 1995 року iноземнi iнвестицii складали 1/5 всiх iноземних iнвестицiй з 1990 року. Експорт в 1994 роцi вирiс на 20%, знизився бюджетний дефiцит. Але в 90-тi роки в Польщi зростала тенденцiя росту безробiття, по ii рiвню в РДвропi вона поступалася лише РЖспанii i РЖрландii. Завдяки програмi протидii безробiттю i помтАЩякшення ii наслiдкiв за останнi роки скоротилась кiлькiсть безробiтних.

Уряд i Сейм постiйно працюють над удосконаленням системи соцiального забезпечення. В 1995 роцi уряд провiв через Сейм найновiший закон про комерцiю i приватизацiю.

1995-1997 роки характеризувалися незавершенiстю реформ державноi адмiнiстрацii i мiсцевого самоврядування. Але завдяки прийняттю новоi Конституцii в 1997 роцi цi реформи пiдходять до завершення.

В мiжнароднiй сферi Польща домоглась важливих результатiв, насамперед мова йде про вступ до НАТО та практичну пiдготовку до вступу в РДвропейський союз з 2003-2004 року.

Звичайно, прагматизм, реалiзм i цiлеспрямованiсть у майбутнi (при вiдмовi вiд безкiнечного пошуку винних за комунiстичне минуле i зречення вiд особистоi iсторii) допомогли перемогти О.Кваснiвському на президентських виборах, як кандидату вiд лiвих сил, котрий очолював партiю СДЛС. Вiн апелював не до ортодоксальних комунiстичних iдей, а до досягнень i досвiду свiтовоi соцiал-демократii, до спадщини демократичного, реформаторського i патрiотичного орiiнтовного крила парламентськоi опозицii.

Реальний пiдхiд О.Кваснiвського до життя дав змогу прийти до висновку, що реформи можливi лише тодi, коли хоч би половина суспiльства в них зацiкавлена, а соцiальний мир i суспiльна безпека мають свою цiну.

4. Основнi гiлки влади в структурi полiтичноi системи

4.1 Формування законодавчоi влади в Польщi

Формування законодавчоi влади в Польщi у другiй половинi ХХ ст. вiдбувалося в залежностi вiд полiтичноi ситуацii, що iснувала в суспiльствi. Так в конституцii 1952 року чiтко прослiджуiться соцiалiстичне спрямування. Вже у першiй статтi даноi конституцii зазначалося, що Польська Народна Республiка i соцiалiстичною державою, в якiй вся влада належить трудящим мiста та села. В краiнi не iснувало багатопартiйностi як такоi. Хоча формально в державi були iншi партii, проте монопольно влада згруповувалась в руках iдиноi прокомунiстичноi полiтичноi сили тАУ Польськоi ОбтАЩiднаноi робiтничоi партii, яка проголошувалася "провiдною полiтичною силою суспiльства в побудовi соцiалiзму" (ст. 3, п. 1). Верховним органом державноi влади тАУ Сейм Польськоi Народноi Республiки, що був найвищим виразником волi трудящих i здiйснював суверенне право народу (ст. 20, п. 1-2).

Сейм складався з 460 депутатiв, що обиралися шляхом таiмного голосування на основi загального, прямого та рiвного виборчого права (ст. 21, п. 1; ст. 94). Депутати Сейму обиралися на чотири роки (ст. 28; п. 1). Головою Сейму був Маршал Сейму, який обирався зi складу Сейму та голосував на його засiданнях (сесiях) i слiдкував за його роботою (ст. 23). До повноважень Сейму належало затвердження нацiональних соцiально-економiчних планiв строком на кiлька рокiв; затвердження державного бюджету та контроль за його виконанням (ст. 24). На своiму першому засiданнi Сейм обирав iз числа депутатiв Державну раду в складi голови Державноi ради, чотирьох його заступникiв, секретаря та одинадцяти членiв (ст. 29; п. 1). РЖз закiнченням повноважень Сейму Державна рада продовжувала функцiонувати до обрання Державноi ради Сеймом нового скликання (ст. 29; п. 3). В ст. 30 наводився перелiк повноважень Державноi Ради, з якого можна зробити висновок, що даний орган мав досить широке коло повноважень: призначати вибори до Сейму та скликати його засiдання; слiдкувати за дотриманням конституцii в перiод мiж сесiями Сейму; видавати декрети, що мали силу закону; ратифiкувати мiжнароднi договори; приймати вiрчi грамоти акредитованих при Державнiй Радi дипломатичних представникiв iнших держав; здiйснювати право помилування; призначати осiб на цивiльнi та вiйськовi посади, передбаченi законом. Та, не дивлячись на таке, досить широке коло повноважень, у всiй своiй дiяльностi Державна Рада пiдпорядковувалась Сейму. До повноважень Сейму належала i така функцiя, як призначення та вiдставка Уряду Польськоi Народноi Республiки тАУ Ради мiнiстрiв або окремих членiв Уряду (ст. 37). Депутатом Сейму мiг бути обраний громадянин, що досяг 21 року (ст. 96). Кандидатiв у депутати висували полiтичнi та громадськi органiзацii (ст. 100). Кожен депутат мав звiтувати перед виборцями про свою дiяльнiсть i дiяльнiсть органу, в який його було обрано (ст. 101).

Заключною статтею даноi конституцii визначалася одна з найголовнiших функцiй Сейму. Ця стаття проголошувала, що конституцiя може бути змiнена лише за законом, який прийме Сейм Польськоi Народноi Республiки бiльшiстю, не меншою за двi третини голосiв, якщо присутнiх не менш, як половина загальноi кiлькостi депутатiв.

Отже, проаналiзувавши конституцiю 1952 року, а саме ii роздiл, що стосуiться вищих органiв державноi влади, можна сказати, що за часiв соцiалiстичноi iдеологii парламентаризму, в сучасному розумiннi цього поняття, в тодiшнiй Польщi не iснувало. Усе життя суспiльства пiдпорядковувалося iдинiй iдеологii, всi сфери життя людини спрямовувалися командною системою комунiстичноi партii. РЖ очевидно, що в таких умовах i мови не може бути про вiльний демократичний розвиток краiни.

Наприкiнцi 80-х i на початку 90-х рокiв ХХ ст. у Польщi, як i в усiх краiнах соцiалiстичного табору, визрiли обтАЩiктивнi причини, що привели до краху командно-адмiнiстративноi системи. В усiх краiнах почали здiйснюватися системнi перетворення, що торкнулися практично всiх сфер суспiльного життя. Могутня соцiалiстична машина припинила своi iснування, з нею загинула i iдина соцiалiстична iдеологiя. Комунiстична партiя втратила монополiю на владу i була вже неспроможна контролювати усi сфери життя людей. Отже, краiни колишньоi соцiалiстичноi спiвдружностi опинилися на роздорiжжi: перед ними постало складне питання, яким шляхом йти далi, в якому напрямку розвиватися? Бiльшiсть з них обрали демократичний шлях розвитку, що було вiдображено в основних законах нових демократичних держав.

Спочатку конституцiя 1992, а потiм i конституцiя 1997 рокiв проголосили, що Республiка Польща i демократичною правовою державою, яка здiйснюi принципи соцiальноi справедливостi. У першiй статтi цих конституцiй зазначаiться, що органами держави у сферi законодавчоi влади i Сейм i Сенат Республiки Польща, у сферi виконавчоi влади тАУ Президент Республiки Польща та Рада Мiнiстрiв, у сферi судовоi влади тАУ незалежнi суди. Тобто з даноi статтi видно, що в краiнi здiйснюiться чiткий розподiл владних повноважень, а це i однiiю з найголовнiших ознак демократизацii життя. Верховна влада в Республiцi Польща належить народовi. Народ здiйснюi владу через своiх представникiв, обраних до Сейму та Сенату. Сейм складаiться з 460, а Сенат iз 100 депутатiв та сенаторiв. Усi вони обираються на загальних, рiвних, прямих i пропорцiйних виборах шляхом таiмного голосування (ст. 3). Термiн повноважень Сейму та Сенату складаi 4 роки з дня виборiв. Вибори призначаються президентом, а не Державною Радою (як це передбачалося конституцiiю 1952 р.). Маршал та вiце-маршал, що обираються зi складу Сейму, утворюють Президiю Сейму. Президiя скликаi сесii Сейму та керуi його роботою (ст. 10). Основною функцiiю парламенту i законотворення. Законодавча iнiцiатива належить депутатам, Сенатовi, Президентовi та Радi Мiнiстрiв. Право вносити поправки до законопроектiв пiд час обговорення iх Сеймом належить заявниковi, депутатам i Радi Мiнiстрiв (ст. 15; п. 1, 3). Прийнятий Сеймом i Сенатом закон Маршал Сейму подаi на пiдпис Президентовi. Президент пiдписуi закон впродовж 30 днiв з моменту його подання та вiддаi розпорядження про його опублiкування в Законодавчому вiснику Республiки Польща. Президент може вiдмовитися пiдписати закон i разом з умотивованою пропозицiiю передати його Сеймовi на повторне обговорення. Пiсля повторного затвердження закону Сеймом бiльшiстю у двi третини голiв Президент протягом семи днiв пiдписуi закон i вiддаi розпорядження про його опублiкування у Законодавчому вiснику Республiки Польща (ст. 18, п. 1-3).

З питань, якi мають особливе значення для держави, може проводитися референдум. Призначити референдум маi право Сейм (прийнявши постанову абсолютною бiльшiстю голосiв) або Президент, за згодою Сенату, висловленою абсолютною бiльшiстю голосiв (ст. 19, п. 1,2).

До повноважень парламенту належить i затвердження державного бюджету. Проект закону про державний бюджет у Сейм подаi Рада Мiнiстрiв. Сенат може ухвалити постанову про затвердження прийнятого Сеймом закону про державний бюджет або внести в нього поправки впродовж 20 днiв з дня передання його Сенатовi.

Отже, коло питань, що вирiшуi парламент, дiйсно широке та рiзнобiчне, оскiльки функцiонування даного органу законодавчоi влади маi життiво важливе значення для нормального та стабiльного життя суспiльства.

Останнi парламентськi вибори вiдбулися в Польщi восени 2001 року. Вони не принесли несподiванок у сенсi визначення переможця. Як i передбачалося ним став блок Союзу лiвих демократiв (СЛД) та Унii Працi (УП) на чолi з 55-рiчним Лiшеком Мiллером. За цю полiтичну посткомунiстичну структуру лiвого спрямування вiддали голоси майже 42,7 % виборцiв (хоча попередньо демократичнiй лiвицi прогнозувалася пiдтримка не менше 51 % електорату). Такий результат дав можливiсть блоку СЛД-УП отримати 226 депутатських мандатiв iз 460, що не привело до його абсолютноi бiльшостi в нижнiй палатi парламенту. Для порiвняння, пiсля перемоги на попереднiх парламентських виборах 1997 р. коалiцiя демократичних сил Акцiя виборча "Солiдарнiсть"(АВС) одержала 202 мiсця у Сеймi.

Перемiна полiтичних настроiв полякiв i вибiр електорату у 2001 роцi на користь лiвих пояснюiться насамперед тим, що iх обтАЩiктивним союзником стала економiчна та полiтична ситуацiя в державi. Уповiльнення темпiв економiчного зростання, бюджетний дефiцит, фiнансова криза, високий рiвень безробiття (насамперед у селах i маленьких мiстечках) серйозно пiдiрвали ще недавно достатньо мiцнi позицii "Солiдарностi" тАУ партii, що вiдiграла вирiшальну роль становленнi новоi демократичноi Польськоi Республiки. Проти правих зiграла i iх поразка на президентських виборах 2000 року: найбiльш iмовiрного конкурента Кваснiвського лiберала Олеховського (вiн здобув пiдтримку 17,3 % виборцiв) правий табiр звинуватив напередоднi виборiв у всiх "смертних" для польського полiтика грiхах тАУ вiд iврейського походження до спiвробiтництва iз спецслужбами.

Загалом парламентськi вибори тАУ 2001 продемонстрували наступне: по-перше, низьку електоральну активнiсть: у них взяло участь 45,8 % всiх виборцiв; по-друге, радикальний, цiлком демократичний i вповнi прогнозований перехiд iнiцiативи вiд правих (АВС) до лiвих (СЛД-УП); по-третi, розчарування полякiв реформами уряду РДжи Бузека та партiйними розбiжностями всерединi попередньоi коалiцii, що обтАЩiднала представникiв рiзних iдеологiчних напрямкiв: вiд консервативних католикiв до"послiдовно" правих; по-четверте, появу двох нових полiтичних сил на правому фланзi тАУ лiберальноi партii "Громадянська платформа" (12,7 % голосiв виборцiв) та партii "Право i справедливiсть" (9,8 %). Можна констатувати, що найважливiшим пiдсумком останнiх польських парламентських виборiв стало формування та змiцнення сильних полiтичних рухiв, якi сповiдують лiберальнi цiнностi та ведуть краiну до iнтеграцii у iвропейське спiвтовариство, спираючись уже не стiльки на антирадянську та антикомунiстичну iдеологiю, а, насамперед, на прагматичнi iнтереси полякiв.

4.2 Виконавча влада Республiки Польща

полiтичний влада сейм президентство судовий

4.2.1 РЖнститут президентства в Польщi

Одним з найважливiших елементiв державного механiзму i глава держави тАУ особа, яка займаi формально найвище мiсце в структурi державних iнститутiв i водночас здiйснюi функцiю представництва самоi держави в цiлому. Главою держави в Польщi на сучасному етапi розвитку i президент.

РЖнститут президентства виник i сформувався у перiод становлення сучасноi державностi. Але його ТСенеза повтАЩязана з феодальною державою i навiть з бiльш раннiми часами, коли монарх (правитель) не тiльки виступав у ролi верховного носiя влади, а й ототожнювався з самою державою. Юридичний статус i полiтичне значення сучасного глави держави залежить вiд форми державного правлiння. Оскiльки Польща i парламентсько-президентською республiкою, то главою держави виступаi вiдповiдно президент, якого обирають строком на 5 рокiв (ст. 29.4 Конституцii Республiки Польща). Президент обираiться народом на загальних, рiвних i прямих виборах шляхом таiмного голосування абсолютною бiльшiстю (ст. 29.2 Конституцii Республiки Польща). В Польщi, так як i бiльшостi краiн свiту, допускаiться лише одне переобрання президента пiсля закiнчення першого строку його перебування на цьому посту. Це не заперечуi можливостi з часом знову балотуватись на виборах президента.

Президент обiймаi посаду пiсля складення Нацiональним Зборам присяги такого змiсту: "З волi народу стаючи на посаду Президента Республiки Польщi, урочисто присягаю зберiгати вiрнiсть положенням Конституцii, непохитно захищати гiднiсть народу, незалежнiсть та безпеку держави, а благо Вiтчизни та добробут громадян завжди вважати своiм найвищим обовтАЩязком". До присяги можуть бути доданi слова "Нехай допоможе менi Бог"(ст. 30 Конституцii Республiки Польща).

Звичайно, пост президента стаi вакантним пiсля закiнчення строку повноважень особи, що його займала. Достроково вакантним вiн може опинитися внаслiдок смертi, недiiздатностi або добровiльноi вiдставки президента, а також усунення його з посади через притягнення до вiдповiдальностi у порядку iмпiчменту або iнших подiбних процедур (ст. 49.1 Конституцii Республiки Польща).

РЖнодi встановлюiться порядок дострокового усунення президента на основi результатiв референдуму. У Польщi передбачаiться тимчасове замiщення посади президента лише до нових виборiв, якi мають вiдбутися у найближчий, визначений конституцiiю, час. Пост президента тимчасово замiщуi голова нижньоi (Маршалок Сейму), а якщо i вiн не може виконувати цих функцiй тАУ голова верхньоi (Маршалок Сенату) палати парламенту (ст. 49. 2 Конституцii Республiки Польща).

Особливостi конституцiйного статусу глави держави визначають характер i обсяг його повноважень. Так, у Польщi глава держави одержуi свiй мандат вiд виборчого корпусу i завжди надiлений широкими та реальними владними повноваженнями. Президент i важливою ланкою у державному механiзмi й вiдiграi чи не найголовнiшу роль у державно-полiтичному життi. Компетенцiя глави держави та його iнституцiональне значення встановлюiться конституцiiю у загальному виглядi. "Президент Республiки Польща i вищим представником держави у внутрiшнiх i мiжнародних вiдносинах. Вiн стежить за виконанням Конституцii Республiки Польща, стоiть на сторожi суверенiтету i безпеки держави, недоторканостi i цiлiсностi ii територii, а також виконання мiжнародних договорiв", тАУ записано в ст. 28 Конституцii Республiки Польща.

У сферi, повтАЩязанiй з реалiзацiiю законодавчоi влади, одним з повноважень глави держави, тобто президента, визначаiться право законотворчоi iнiцiативи. Право президента на законотворчу iнiцiативу у парламентi обтАЩiктивно посилюi його статус. До найважливiших повноважень глави держави у сферi здiйснення законодавчоi влади слiд вiднести право вето i право повернути закон для повторного розгляду до парламенту. Реалiзацiя цих прав повтАЩязана з процедурою промульгацii i певною мiрою i ii альтернативою. За конституцiiю президент Польщi маi право вето. Прийнятi повторно закони президент зобовтАЩязаний пiдписати протягом семи днiв i обнародувати (ст. 18 Конституцii Республiки Польща). У Польщi глава держави, на вiдмiну вiд iнших краiн, маi право розпустити нижню палату парламенту, якщо вона впродовж одного i трьох мiсяцiв, вiдповiдно, пiсля подання законопроекту про бюджет не приймуть його. У цьому випадку президент Польщi дii на власний розсуд, в той час, наприклад, як у Хорватii президент приймаi рiшення про розпуск палати за пропозицiiю уряду. До того ж це його рiшення потребуi пiдтримки з боку голови самоi палати i контрасигнування з боку премтАЩiр-мiнiстра.

Надiлений глава держави i повноваженнями, повтАЩязаними зi сферою реалiзацii виконавчоi влади. Так, президенту надане право призначати на найвищi посади на державну (цивiльну та вiйськову) службу. Повноваження глави держави повтАЩязанi й iз сферою реалiзацii судовоi влади. Серед них, у першу чергу, слiд вiдзначити право помилування, помтАЩякшення та скасування визначених судом кримiнальних покарань (ст. 43 Конституцii Республiки Польща). До повноважень президента, спiввiднесених iз сферою судовоi влади, також належить встановлення конституцiiю права призначення суддiв або участi у процедурi таких призначень (ст. 42 Конституцii Республiки Польща).

Президент надiлений повноваженнями у сферi зовнiшньополiтичноi дiяльностi держави. До таких повноважень слiд насамперед вiднести традицiйне право глави держави акредитувати та приймати дипломатичних представникiв (ст. 32 Конституцii Республiки Польща). До повноважень президента у зовнiшньополiтичнiй сферi вiдноситься право на ратифiкацiю та денонсацiю мiжнародних договорiв або участь у цьому процесi. Що стосуiться найважливiших договорiв (договори, що стосуються державних кордонiв, оборонних союзiв, а також договори, якi спричиняють фiнансовий тягар для держави або необхiднiсть змiн у законодавствi), президент маi право на ратифiкацiю лише за його делегуванням.

Серед iнших повноважень глави держави слiд назвати право iнiцiювати референдум. Воно встановлено у Конституцii.

Конституцiя надаi право президенту звертатися з посланням до парламенту або до народу. Кожне президентське послання мiстить не тiльки аналiз певноi ситуацii, а й конкретнi пропозицii. РЖ хоч послання юридично не зобовтАЩязуi парламентарiiв, фактично його змiст сприймаiться як законодавча програма виконавчоi влади (ст. 39 Конституцii Республiки Польща).

Важливе значення мають повноваження глави держави, що виникають у звтАЩязку з оголошенням надзвичайного стану. У Конституцii Польщi оголошення главою держави надзвичайного стану потребуi санкцii парламенту. Надзвичайний стан вводиться на певний термiн, але не довший як на три мiсяцi, i на частинi чи на всiй територii держави у разi виникнення загрози внутрiшнiй безпецi або у випадку стихiйного лиха. Протягом дii надзвичайного стану Сейм не може бути розпущеним, а строк його повноважень спливаi не ранiше як через три мiсяцi з дня закiнчення надзвичайного стану. Нi конституцiйнi закони, нi положення про вибори не можуть бути змiненi пiд час надзвичайного стану (ст. 37 Конституцii Республiки Польща).

У випадку виникнення зовнiшньоi небезпеки Президент може ввести воiнний стан на частинi або на всiй територii Республiки Польща, а також оголосити часткову або загальну мобiлiзацiю. При цьому органiзацiя державних органiв пiд час воiнного стану й iншi юридичнi наслiдки його введення визначаються Законом (ст. 36 Конституцii Республiки Польща).

Як вже було сказано ранiше, президент в Польщi обираiться строком на 5 рокiв. У результатi перших загальнонародних президентських виборiв 1990 року главою держави було обрано Леха Валенсу.

Черговi вибори вiдбулися в 1995 роцi. Пiдготовка до них велась без особливоi реклами. З самого початку було зрозумiло, що боротьба пiде мiж кандидатами чи одним кандидатом вiд лiвих сил, тобто, вiд тих, якi входять в правлячу на той час коалiцiю Соцiал-демократii Республiки Польща i Польськоi селянськоi партii, а також деяких коалiцiйних з ними лiвих партiй, i з другого боку тАУ кандидатами вiд так званоi "правицi" (цим термiном у Польщi прийнято називати рiзнорiдну масу правих, християнських, нацiоналiстичних партiй i профспiлкового обтАЩiднання "Солiдарнiсть").

Коли розпочалась безпосередня боротьба претендентiв на президентський пост, кандидатiв зтАЩявилось аж 17 чоловiк. Серед цих претендентiв спiввiдношення сил було таким, що, здавалось, нi в кого не викликаi сумнiву перемога когось з "правицi". Адже 16 претендентам вiд цього блоку протистояв лише один вiд лiвих сил. Ним був Олександр Кваснiвський тАУ лiдер партii Соцiал-демократiя Республiки Польща (СДРП) i обтАЩiднаного навколо неi Союзу демократичних лiвих сил (СДЛС).

Популярний в той час в державi президент Л. Валенса не поспiшав офiцiйно висувати свою кандидатуру. Лише через кiлька мiсяцiв пiсля оприлюднення програм цiлого ряду кандидатiв вiд рiзних партiй вiн виставив i свою кандидатуру. Пiдтримала i безпосередньо проводила його передвиборну кампанiю невелика, спецiально для цього створена органiзацiя тАУ Безпартiйний блок пiдтримки реформ.

О. Кваснiвський розпочав свою передвиборну кампанiю ранiше вiд iнших претендентiв, дiяв виключно органiзовано та динамiчно. Вiн добре обдумав свою програму, метою якоi було досягнення громадянського миру i стабiльностi в суспiльствi, а також спрямованiсть на соцiально орiiнтовану ринкову економiку, турботу про молодь i пенсiонерiв, низькооплачуванi верстви суспiльства. В умовах практичноi вiдсутностi у лiвих сил своiх засобiв масовоi iнформацii О. Кваснiвський iз своiм штабом змушений був обтАЩiздити майже всю Польщу, побувавши в 47 iз тогочасних 49 воiводств Польщi, в понад 200 мiстах i населених пунктах. По-друге, велика пiдготовча робота була проведена його партiiю тАУ СДРП i коалiцiiю СДЛС. На вiдмiну вiд правих партiй, лiвий блок виступав органiзовано, iдиним фронтом за iдиного кандидата. Все це дозволило О.Кваснiвському пройти в другий тур разом з дiючим на той час президентом Л.Валенсою. У Польщi тодi вперше вiдбулися телевiзiйнi дебати сам на сам мiж двома кандидатами, якi пройшли в другий тур. Вiд результатiв цього поiдинку багато в чому залежало й те, за кого будуть вiдданi голоси того електорату, чиi кандидати не пройшли до другого туру, або хто взагалi не прийшов на вибори. Офiцiйнi данi такi: в другому турi О.Кваснiвський отримав 51.72% (понад 9,7 млн. голосiв), а Л.Валенса тАУ 48.28% (приблизно 9,06 млн. голосiв). Лiдер лiвих сил перемiг у 34 воiводствах, правих тАУ лише в 15. О.Кваснiвський перемiг серед виборцiв молодшого та середнього поколiння i в середнiх по величинi мiстах. Л.Валенса знайшов пiдтримку в основному там, де ще впливова "Солiдарнiсть", у великих мiстах з потужними пiдприiмствами тАУ Варшавi, Краковi, Гданську, Катовiце. Незважаючи на спроби "правицi", яка зазнала поразки, дискредитувати новообраного президента i оголосити вибори не дiйсними, О.Кваснiвський, згiдно рiшення Конституцiйного Трибуналу, який пiдтвердив результати виборiв, 23 грудня в Сеймi прийняв присягу i виголосив коротку промову, в якiй виклав орiiнтири своii майбутньоi дiяльностi в якостi президента. На початку жовтня 2000 р. на чергових президентських виборах О.Кваснiвський пiдтвердив мiцнiсть своiх державницьких позицiй, отримавши перемогу уже в першому турi. Його головний конкурент тАУ лiберал Анджей Олеховський тАУ набрав лише 17,3 % голосiв виборцiв. Тепер, очевидно, саме О.Кваснiвському доведеться вводити Польщу до РДвропейського Союзу. Адже, незважаючи на всю неоднозначнiсть даного кроку, принципове позитивне рiшення прийнято i справа лише за конкретними механiзмами впровадження його в життя. Попередньо дата входження Польщi до РДС визначена 1 сiчня 2003 або 2004 року.

4.2.2 Рада Мiнiстрiв

Рада Мiнiстрiв здiйснюi внутрiшню та зовнiшню полiтику Республiки Польща, керуi всiiю урядовою адмiнiстрацiiю. Рада мiнiстрiв приймаi рiшення з усiх питань державноi полiтики, якi Конституцiйним Законом або iншими законами не належали до компетенцii Президента, iнших органiв державноi виконавчоi влади чи органiв самоврядування. Зокрема:

1) забезпечуi виконання законiв;

2) видаi розпорядження, що мають силу закону, iз

дотриманням вiдповiдних умов;

3) керуi, координуi та контролюi роботу всiх iнших органiв державноi виконавчоi влади, несучи вiдповiдальнiсть за iхню дiяльнiсть перед Сеймом;

4) охороняi згiдно iз законами iнтереси Державноi скарбницi;

5) складаi проект бюджету та iнших фiнансових планiв держави, а пiсля затвердження Сеймом керуi iх виконанням;

6) здiйснюi у межах та формах, встановлених Конституцiйним Законом та iншими законами, нагляд за мiсцевим самоврядуванням, а також iншими видами самоврядування;

7) пiдтримуi вiдносини та укладаi договори з урядами iнших краiн, а також з мiжнародними органiзацiями;

8) забезпечуi зовнiшню та внутрiшню безпеку держави.

Уряд складаiться iз:

1. Голови Ради Мiнiстрiв, який його очолюi;

2. заступникiв Голови Ради Мiнiстрiв;

3. мiнiстрiв;

4. голiв встановлених законом комiсiй i комiтетiв, що здiйснюють функцii вищих органiв державноi виконавчоi влади, призначених у чинному порядку.

У разi не призначення заступника Голови Ради Мiнiстрiв його обовтАЩязки може виконувати один iз мiнiстрiв. Рада Мiнiстрiв працюi колегiально. Органiзацiя та порядок ii роботи визначаiться законом.

На виконання законiв i вiдповiдно до наданих ними повноважень Рада Мiнiстрiв видаi розпорядження. Уряд приймаi постанови у межах своiх конституцiйних повноважень.

Голова Ради Мiнiстрiв керуi роботою Ради Мiнiстрiв, а також координуi та контролюi роботу окремих мiнiстрiв. Голова Ради Мiнiстрiв i службовим керiвником усiх працiвникiв урядовоi адмiнiстрацii. На виконання законiв i вiдповiдно до наданих ними повноважень Голова Ради Мiнiстрiв видаi розпорядження.

Сфера дiяльностi мiнiстра визначаiться законом. Мiнiстр керуi певною дiлянкою роботи державноi виконавчоi влади, користуючись допомогою державних секретарiв i заступникiв мiнiстра, яких призначаi на посаду Голова Ради Мiнiстрiв за пропозицiiю мiнiстра.

На виконання законiв i вiдповiдно до наданих ними повноважень мiнiстр видаi розпорядження та накази. Рада Мiнiстрiв за пропозицiiю Голови Ради Мiнiстрiв може скасувати розпорядження чи наказ мiнiстра.

Главою урядовоi адмiнiстрацii на мiсцi виступаi воiвода, а також представник Ради Мiнiстрiв у воiводствi. Порядок призначення та вiдкликання, а також сфера дiяльностi воiвод визначаiться законом.

Президент призначаi Голову Ради Мiнiстрiв i за його пропозицiiю Уряд у складi, запропонованому Головою Ради Мiнiстрiв, впродовж 14 днiв з часу першого засiдання Сейму або прийняття вiдставки Ради Мiнiстрiв. Призначення Президентом Голови Ради Мiнiстрiв вiдбуваiться одночасно з формуванням складу Уряду.

Голова Ради Мiнiстрiв не пiзнiше 14 днiв з дня призначення його на посаду подаi Сеймовi програму дiяльностi Уряду разом з пропозицiiю виразити вотум довiри. Сейм виражаi вотум довiри абсолютною бiльшiстю голосiв.

У разi призначення Ради Мiнiстрiв у порядку, встановленому статтею 57, Сейм впродовж 21 дня абсолютною бiльшiстю голосiв обираi Голову Ради Мiнiстрiв, а також запропонований ним склад Ради Мiнiстрiв. Президент затверджуi обраний таким чином Уряд та приводить його до присяги.

Якщо Раду Мiнiстрiв у встановленому порядку сформувати неможливо, то Президент призначаi Голову Ради Мiнiстрiв i за його пропозицiiю тАУ Уряд, проте за умови, що Сейм виражаi вотум довiри бiльшiстю голосiв. В iншому випадку Сейм впродовж 21 дня бiльшiстю голосiв обираi Голову Ради Мiнiстрiв, а також, запропонований ним склад Ради Мiнiстрiв. Президент затверджуi обраний таким чином Уряд та приводить його до присяги. При цьому пропозицiю щодо призначення мiнiстрiв закордонних справ, оборони та внутрiшнiх справ Голова Ради Мiнiстрiв подаi, ознайомившись iз думкою Президента.

У разi неможливостi сформувати Раду Мiнiстрiв наведеним вище способом, Президент розпускаi Сейм або впродовж 14 днiв призначаi Голову Ради Мiнiстрiв i Раду Мiнiстрiв на термiн, не довший за шiсть мiсяцiв. Якщо протягом цього строку Сейм не виразить вотум до

Вместе с этим смотрят:

Выявление основных проблем молодежной политики КПРФ и поиск путей их решения

Грузино-абхазский тупик

Евроскептицизм в структуре европейской внутренней политики

Западные трактовки социальной справедливости

Использование Интернета в избирательных кампаниях