Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi

ВСТУП

Актуальнiсть теми дослiдження. Проблема цiннiсно-мотивацiйних характеристик педагогiчноi культури робiтника освiтнього закладу на етапi модернiзацii управлiнськоi дiяльностi набуваi сьогоднi особливоi актуальностi. Через цiннiсно-мотивацiйнi характеристики розкриваiться сутнiсть, змiст та форми дiяльностi керiвника навчального закладу, що дозволяi зрозумiти, якими шляхами маi здiйснюватися адаптацiя сучасного керiвника до ринкових вiдносин у суспiльствi; як керiвник, що виступаi субтАЩiктом формування цiннiсних орiiнтацiй всього колективу i спрямовуi його роботу в певне русло, вмii вирiшувати конфлiкти у власнiй мотивацiйнiй сферi, iнтегрувати новi цiнностi i цiннiснi системи.

Аксiологiчний аспект управлiнськоi дiяльностi виступаi внутрiшнiм чинником глибокоi педагогiчноi орiiнтацii керiвника будь-якого навчального закладу[56, 132].

Цiннiснi орiiнтацii керiвника загальноосвiтнього навчального закладу i найважливiшим елементом його внутрiшньоi культури, що закрiплюiться життiвим досвiдом, всiiю сукупнiстю його емоцiйних переживань i вiдмежовуi значуще, суттiве для даноi людини вiд несуттiвого, незначущого. Сукупнiсть цiннiсних орiiнтацiй, що вже склалися, вiдстоялися, утворюють свого роду вiсь свiдомостi, яка забезпечуi сталiсть особистостi керiвника, спадковiсть певного типу поведiнки i дiяльностi в управлiннi i керiвництвi. Цi процеси простежуються у спрямованостi потреб, запитiв i iнтересiв [68, 23].

Внаслiдок цього цiннiснi орiiнтацii виступають найважливiшим фактором, який регулюi дii керiвника. Основний змiст цiннiсних орiiнтацiй людини взагалi тАУ це правовi, полiтичнi, фiлософськi, естетичнi, моральнi релiгiйнi переконання, глибокi i стiйкi прихильностi, непохитнi принципи поведiнки. Тому в кожному суспiльствi цiннiснi орiiнтацii особистостi стають обтАЩiктом виховання i самовиховання, цiлеспрямованого впливу.

Змiст дii i розвитку цiннiсних орiiнтацiй керiвника повтАЩязаний з необхiднiстю вирiшення багатьох людських проблем протирiч i конфлiктiв у соцiальнiй сферi, вибором прагнень i поривань особистостi, що виражаiться в найбiльш загальнiй формi боротьби мiж обовтАЩязком i бажанням, мотивами морального та утилiтарного характеру [71, 43].

Керiвникам шкiл, якi багато рокiв обiймають посаду директора чи його заступника, звичайно, iнколи важко адаптуватися до нових цiннiсних орiiнтацiй в освiтi та суспiльствi. До суттiвих змiн в орiiнтирах легко переходить тiльки людина конструктивна, здатна швидко перебудовуватися. Чим довше за часом керiвник був адаптований до попереднього соцiуму, тим складнiше вiдмовитися вiд стiйких розвинутих цiннiсних орiiнтацiй.

Цiннiснi орiiнтацii керiвника навчального закладу виступають ознакою зрiлостi його особистостi, показником ступеня його соцiальностi. Це тАУ призма сприйняття не тiльки зовнiшнього, але й внутрiшнього свiту iндивiда, обумовлений звтАЩязок для вирiшення в iндивiдуальному планi питання про сенс життя, завдяки якому вiдбуваiться iнтеграцiя сукупностi цiннiсних особливостей як дещо цiлiсне i своiрiдне, характерне саме для даноi особистостi [69, 12].

Якiсть керiвника навчального закладу визначаiться усвiдомленням необхiдноi змiни в цiннiсних орiiнтацiях на етапах серйозних соцiальних змiн у суспiльствi. Свiдомий перегляд власних цiнностей, здатнiсть вирiшити протирiччя i конфлiкти у власнiй мотивацiйнiй сферi свiдчать про високий рiвень особистiсноi культури керiвника, вмiння аналiзувати певнi змiни в усiй сукупностi цiннiсних орiiнтацiй та новоi iх iнтеграцii вiдповiдно до мети та завдань освiти.

Сукупнiсть цiннiсних орiiнтацiй обумовлюi також такi риси особистостi, як висока моральнiсть цiлiснiсть, здатнiсть до вольових зусиль в iмтАЩя обраних iдеалiв i цiнностей, активнiсть життiвоi позицii. Суперечливостi в цiннiсних орiiнтацiях породжують непослiдовнiсть у поведiнцi керiвника [85, 6].

У сучасних умовах реформування освiти необхiдно обтАЩiктивно та дiалектично пiдходити до управлiнцiв, що мають талант i можливий потенцiал до управлiння, але не можуть швидко переорiiнтуватися вiдповiдно до нових цiнностей ринкового суспiльства. У такому випадку iм необхiдно проаналiзувати власну цiннiсну орiiнтацiю.

З своiми виявами i функцiями в регуляцii поведiнки управлiння мотивуючi фактори можуть бути подiленi на декiлька вiдносно самостiйних складових характеристик: матерiальнi потреби, прагнення та iнстинкти як джерела активностi особистостi керiвника; мотиви як причини, що визначають вибiр спрямованостi поведiнки; емоцii, субтАЩiктивнi переважання (прагнення, бажання) та установки як засоби регуляцii поведiнки людини на керiвнiй посадi [85, 20].

Згiдно з першою характеристикою мотивiв поведiнки, керiвник освiти i людиною з низьким рiвнем загальноi культури, у якоi пiдсвiдомiсть визначаi спрямованiсть цiннiсних орiiнтацiй. Друга характеристика визначаi людину як особливiсть iмпульсивну, особлива активнiсть якоi виявляiться в критичних або визначальних для неi ситуацiях, i здатну не реагувати на подii, що не стосуються ii особистiсних iнтересiв.

Найдоцiльнiшою для даного часу i третя характеристика мотивiв дiяльностi, в якiй цiннiсна сфера регулюiться певними особистiсними установками, здатнiстю внести корекцiю у поведiнку i дiяльнiсть у бiльшостi випадкiв. Тут спостерiгаiться постiйний розвиток мотивiв дiяльностi.

Розвиток цiннiсноi орiiнтацii вiдбуваiться через змiну i розширення кола дiяльностi, що перетворюi предметну дiяльнiсть.

Розширення дiапазону мотивiв дiяльностi веде до перегляду або поновлення системи цiнностей. Всю систему цiнностей умовно можна подiлити на три категорii: предметнi цiнностi (вся рiзноманiтнiсть предметiв людськоi дiяльностi i природних явищ); субтАЩiктивнi цiнностi як способи i критерii, на засадах яких виробляються процедури оцiнювання вiдповiдних явищ; соцiальнi цiнностi як явища, прийнятi даним суспiльством, предметнi i субтАЩiктивнi цiнностi виступають нiби два полюси цiннiсного ставлення керiвника до найближчого соцiуму [76, 43].

Цiнностi, потреби, iнтереси та iдеали, якi притаманнi суспiльству на певному етапi розвитку, виступають у ролi потенцiйних матерiалiв, що у випадку iнтерiоризацii особистостi можуть набути спонукальноi сили i стати реально дiючими мотивами.

Прийняття основних категорiй iндивiдуальноi свiдомостi зi сфери суспiльних теорiй, перехiд вiд зовнiшнього до внутрiшнього виступаi показником конструктивноi цiннiсноi адаптацii керiвника освiтнього закладу до нових процесiв, якi вiдбуваються в суспiльствi, i перенесення цих процесiв у систему сучасноi освiти. Також iнтерiоризацiя виступаi показником усвiдомлення людиною нових суспiльних цiнностей, а також необхiднiсть термiнового переосмислення всiii староi системи [88, 76].

Керiвник загальноосвiтнього навчального закладу маi потенцiал ще не використаних мотивiв, якi можуть почати дiяти вiдповiдно до нових орiiнтацiй i бiльш високого рiвня розвитку управлiнськоi культури.

Цi орiiнтацii виконують функцiю змiстоутворення, тобто надають дiйсностi, що чiтко вiддзеркалюiться в iндивiдуальнiй свiдомостi керiвника, певного значення. Реформування вiтчизняноi освiти, вiльний вибiр форм i методiв визначаi новi змiстоутворення, надаi нового сенсу цiннiсноi орiiнтацii мотивам дiяльностi керiвника i пiдлеглих. Нове змiстоутворення полягаi, насамперед, у вихованнi не виконавця, а творчоi особистостi, здатноi конструктивно змiнювати свiт.

Слiд зазначити, що реальнi мотиви керiвника навчального закладу потрiбно вiдрiзняти вiд мотивацiй, тобто рацiональних пояснень дii через вказiвки на соцiально прийнятi обставини, що спонукають до вибору конкретноi дii. Такi мотивацii можуть свiдомо використовуватися управлiнцем для маскування дiйсного мотиву його поведiнки [96, 59].

У наш скрутний час небажання вирiшувати складнi проблеми, якi стоять перед керiвниками загальноосвiтнiх навчальних закладiв, можна мотивувати безвихiднiстю моменту, вiдсутнiстю iнтересу з боку держави, недостатньою матерiальною базою тощо. Але в данiй ситуацii частiше за все спостерiгаiться не спонукання до дiяльностi, а мотивацiю вiдмови вiд неi.

Соцiальнi цiнностi i мотиви, заломлюючись крiзь призму iндивiдуальноi життiдiяльностi, входять до психологiчноi структури керiвника у формi особистiсних його цiнностей. Кожному керiвнику освiти притаманна специфiчна iiрархiя цiнностей, якi виступають звтАЩязуючою ланкою мiж культурою суспiльства i сформованою керiвником культурою навчального закладу, мiж суспiльним та iндивiдуальним [110, 164].

Освiтнi дii вiдображаються у свiдомостi керiвника у формi цiннiсних орiiнтацiй, якi мiстять у собi також широке коло соцiальних цiнностей, визнаних керiвником, але не завжди прийнятих ним як власнi цiлi i принципи. Такi цiнностi не спонукають до реальних мотивiв дiяльностi управлiнця, i навiть iнколи призводять як до конфлiктiв у мотивацiйнiй сферi особистостi, так i в педагогiчному колективi.

У цiннiсних категорiях вираженi певнi орiiнтацii знань, iнтересiв i переваг рiзних соцiальних груп та особистостi. Кожна iсторично конкретна доба може характеризуватися специфiчним набором та iiрархiiю цiнностей, система яких сприймаiться як найбiльш високий рiвень соцiальноi регуляцii. У нiй зафiксованi тi критерii соцiально визнаного (даним суспiльством i соцiальною групою), на основi якого розгортаються бiльш конкретнi i спецiалiзованi системи нормативного контролю, вiдповiднi суспiльнi iнститути i цiлеспрямованi дii самих людей. Засвоiння цiii системи кожною конкретною особистiстю складаi необхiдну основу соцiалiзацii особистостi i пiдтримання нормативного порядку в суспiльствi [114, 352].

У свiдомостi зрiлоi iндивiдуальностi цiнностi виконують функцiю перспективних стратегiчних життiвих цiлей i мотивiв життiдiяльностi, реалiзацiя яких виражаiться у здiйсненнi особистiстю певного внеску в культуру, усвiдомленнi особистiстю нових форм обтАЩiктивних i субтАЩiктивних цiнностей [4, 22].

Людиною з високим рiвнем культури керiвництва можна вважати таку особистiсть, в якоi цiннiснi орiiнтацii на працю домiнують над iншими: орiiнтацiями: на сiмтАЩю, суспiльну дiяльнiсть та iншi сфери самоствердження iндивiда. При цьому найчастiше зустрiчаiться така методологiчна помилка у пiдходах до визначення рiвня культури керiвника навчального закладу: фiксацiя розповсюдженостi цiннiсних орiiнтацiй без урахування сили iх мотивацiйного впливу на пiдлеглих.

Ступiнь науковоi розробленостi даноi проблеми показуi рiзноманiття пiдходiв, концепцiй i теорiй цiннiсноi орiiнтацii. Проблема цiннiсноi орiiнтацii людськоi дiяльностi, у тому числi управлiнськоi, уже давно i предметом дослiджень як закордонних, так i вiтчизняних авторiв серед яких слiд назвати (А.С. Афонiн [1], В.И. Бондарь [3], Л.М. Карамушка [51], Ю.А. Конаржевський [57],М.М. Поташник [98], Маслоу [124], М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури [74]).

Спираючись на роботи: А. Маслоу тАЬРЖiрархiя потребтАЭ, тАЬдвофакторну модельтАЭ Ф. Герцберга, тАЬтеорiя РЖВЗтАЭ К. Альдерфер, потреби: успiху, влади, приналежностi Д. Мак-Клелланда, теорiю очiкувань В. Врума, а також вiтчизняних вчених Л.М. Карамушка тАЬПсихологiя управлiннятАЭ, М.Л. Портнов тАЬАзбука школьного управлениятАЭ, М.М. Поташник тАЬУправление современной школойтАЭ, В.О. Сухомлинський тАЬРозмова з молодим директором школитАЭ, було визначено, що у навчальному закладi цiннiснi орiiнтацii керiвника формують цiннiснi орiiнтацii всього колективу, визначають прiоритети, напрямки i форми дiяльностi, вибiр загального спрямування школи та ii профiлю.

ОбтАЩiктом дослiдження iпроблемиуправлiння загальноосвiтнiм навчальним закладом.

Предмет дослiдження. Аксiологiчнi проблеми управлiнськоi дiяльностi робiтника освiти в умовах модернiзацii освiтньоi галузi в Украiнi.

Мета дослiдження. Визначити якiсну модель цiннiсноi орiiнтацii в управлiнськiй дiяльностi, що забезпечить успiшне керiвництво загальноосвiтнiм навчальним закладом.

Завдання дослiдження:

1. ЗтАЩясувати сутнiсть, структуру та функцii управлiнськоi дiяльностi керiвника ЗНЗ.

2. Визначити роль цiннiсноi орiiнтацii особистостi в структурi управлiнськоi дiяльностi та шляхи ii реалiзацii.

Гiпотеза. Автор виходить з тези, що керiвник маi потенцiал ще невикористаних цiннiсних орiiнтацiй, якi можуть почати дiяти вiдповiдно до нових умов i бiльш високого рiвня розвитку управлiнськоi культури. Керiвником з високим рiвнем освiтньоi культури автор вважаi таку особистiсть, в якоi цiннiснi орiiнтацii на рацiональну дiяльнiсть, що сприяi розвитку ЗНЗ i домiнуючими, i обТСрунтованими.

Вiдповiдно до завдання дослiдження використовувався комплекс таких методiв:

1) теоретичний аналiз фiлософськоi та психолого-педагогiчноi лiтератури, як вiтчизняних так i зарубiжних авторiв;

2) порiвняльний аналiз, узагальнення, синтез, системний аналiз.

Теоретичну основу роботи складають сучаснi концепцii психологiв, педагогiв з проблеми управлiння та цiннiсних мотивiв у процесi управлiння ЗНЗ (А.С. Афонiна [1], В.И. Бондаря [3], Л.М. Карамушки [51], Ю.А. Конаржевського [57],М.М. Поташника [98], Маслоу [124], М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоури [74]).

Наукова новизна дослiдження полягаi у розробцi та уточненнi якiсноi моделi цiннiсноi орiiнтацii потреб та мотивiв, як механiзмiв формування педагогiчноi культури сучасного керiвника ЗНЗ.

Практичне значення. Результати дослiдження можуть бути використанi директорами шкiл, студентами факультетiв додатковоi та пiслядипломноi освiти за спецiальнiстю тАЬУправлiння навчальним закладомтАЭ, викладачами педагогiчних вузiв.

Структура дослiдження. Робота складаiться з вступу, двох роздiлiв, висновкiв до кожного роздiлу, висновкiв, списку використаних джерел (124).

РОЗДРЖЛ 1. УПРАВЛРЖНСЬКА ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ В ЗАГАЛЬНООСВРЖТНРЖХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ, РЗРЗ СУТНРЖСТЬ РЖ ФОРМИ

1.1 Особливостi управлiнськоi дiяльностi в загальноосвiтнiх навчальних закладах

Процеси глобальних змiн, що вiдбуваються на сучасному етапi розвитку як всього украiнського суспiльства в цiлому, так i освiти зокрема, вимагають нових пiдходiв i принципiв управлiння навчальними закладами, прiоритетними серед яких стають основи теорii менеджменту як науки про конкурентоспроможне професiйне управлiння. Сучасне становище в Украiнi вимагаi формування вiдповiдного рiвня управлiнського знання. Столiттями у суспiльнiй свiдомостi формувалось уявлення про управлiння i про керiвникiв як про привiлейований прошарок, що керуi суспiльством та окремими обтАЩiктами. Тому обтАЩiкт управлiння, тобто народ чи якийсь окремо взятий колектив, вважав цiлком природним надiляти своiх керiвникiв доленосними функцiями, що перетворюють iх, по сутi, у власникiв вiдповiдних закладiв чи установ. Сучасний рiвень розвитку менеджменту повинен виходити з того, що обтАЩiктом управлiння i органiзацiйна культура того чи iншого типу, що поiднуi людей iдиною неповторною оболонкою в тiй чи iншiй органiзацii [16, 89].

Особистiсть, як ii розумiють психологи, це кожна окрема людина з притаманними iй iндивiдуальними особливостями характеру, iнтелекту, емоцiйноi сфери. До психологiчних якостей особистостi належать характер, темперамент, здiбностi людини, а також особливостi психологii, зумовленi ii вродженими якостями та вихованням.

Немаi жодного сумнiву, що особистi риси керiвника, як у дзеркалi, вiдображаються у стилi його роботи. Найважливiшими рисами керiвника, нанаш погляд,i: органiзаторськi здiбностi; почуття вiдповiдальностi; принциповiсть; вимогливiсть, яка маi бути поiднана з гуманiзмом, добротою, людянiстю; справедливiсть як поiднання доброти i правосуддя; пiдпорядкованiсть особистих iнтересiв iнтересам справи; новаторство, винахiдливiсть, iнновацiйний пiдхiд; самостiйнiсть здатнiсть самостiйно йти до поставлених цiлей, мати й вiдстоювати власну думку; гнучкiсть (не в розумiннi безпринципностi, а як здатнiсть враховувати обставини, що змiнюються, рiзнi характери й манеру поведiнки людей); стриманiсть тАУ умiння контролювати свою поведiнку, володiти собою; доброзичливiсть, великодушнiсть, умiння вибачати; вiдсутнiсть поганих звичок; звичка постiйно слiдкувати за своiю зовнiшнiстю; оптимiзм (оптимiстично налаштований керiвник сприяi покращанню у всiх настрою, викликаi бажання працювати) [17, 39].

Окремо слiд сказати про такий момент, як харизма. Харизма тАУ це влада над людьми, побудована не на логiцi, а на силi особистих рисах характеру i здiбностях лiдера. В основi ii лежить привабливiсть керiвника. Харизматичний керiвник тАУ це керiвник вiд Бога, той, який користуiться глибокою повагою людей до нього i вiрою в його безмежнi можливостi. Його особистiсть зачаровуi, притягуi до себе, випромiнюi магнетизм. Харизматичний керiвник маi, як правило, вражаючу зовнiшнiсть, незалежний характер, визначнi риторичнi здiбностi, упевнену манеру поведiнки. Вiн сприймаi як належне захоплення своiю особою. Харизматичний вплив лiдера особливо сильний на людей, що мають потребу в присутностi поряд сильноi людини, якiй вони, так би мовити, належать i пiдкоряються. Не всi харизматичнi лiдери мають позитивну спрямованiсть, iнодi це антигромадськi особистостi, наприклад, кримiнальнi авторитети. Подiбнi харизматичнi лiдери менших масштабiв часом впливають на учнiв, боротися з iх впливом важко, але необхiдно [35, 13].

Харизматичний керiвник у ролi директора тАУ це найбiльш ефективний керiвник, хоча такi керiвники трапляються рiдко. Харизма тАУ рiдкiсне явище, як i будь-який талант.

З особистiсних якостей керiвника випливають також особливостi стилюйого роботи.Зупинимося на тих, якi вважаiмо основними. Вкажемо, перш за все, на дiловитiсть та органiзованiсть. У роботi маi бути певна система, порядок, на кожний день треба складати чiткий план, домагатися точного його виконання. Порядок маi бути також у документацii, на робочому мiсцi, у всьому. Керiвник мусить того ж вимагати й вiд пiдлеглих. Далi вкажемо на:

- компетентнiсть, знання своii справи тАУ знання директивних документiв, вiдповiдних законiв шкiльноi економiки, методики, новiтнiх педагогiчних технологiй;

- вмiння працювати колективно, володiння мистецтвом спiльно обговорювати й вирiшувати справи. Протилежне тАУ авторитарний, командний стиль, який мусить поступово здавати своi позицii перед колективним;

- оперативнiсть, умiння цiнувати свiй час i час своiх пiдлеглих, лаконiчнiсть;

- далекогляднiсть тАУ умiння бачити, тримати у полi зору проблему, головнi моменти;

- вiдкритiсть, вiдвертiсть, прозорiсть у роботi. Протилежне тАУ цiлковита таiмничiсть у всьому. Деякi керiвники саме на таiмничостi будують усю свою дiяльнiсть. Завдяки цьому створюiться тАЬiмiджтАЭ всезнаючого i всесильного директора, що тримаi в руках усе, в тому числi i вашу долю. Але це швидше феодальний, а не сучасний демократичний стиль;

- рiвне, однаково обтАЩiктивне ставлення до всiх членiв колективу (симпатii й антипатii демонструвати небажано);

- мистецтво переконувати;

- культура спiлкування, ввiчливiсть;

- почуття гумору необхiдне, щоб знiмати стрес у людей i в себе. Протилежне тАУ вiдсутнiсть почуття гумору, постiйно напружена атмосфера, так зване тАЬстресове менеджерствотАЬ;

- умiння гасити конфлiкти в колективi, лiквiдувати iх причини;

- чутливiсть, турбота про людей. Протилежне тАУ черствiсть, байдужiсть до проблем iнших [50, 163].

Чим бiльше у керiвника позитивних рис з числа вказаних вище, тим ефективнiша його праця, тим краща атмосфера в керованому ним колективi, тим меншими зусиллями досягаiться бажаний результат.

Жодна iнша професiя не висуваi таких вимог до людини, як професiя педагога, вчителя, вихователя, керiвника загальноосвiтнього навчального закладу. Педагог-керiвник зобов'язаний бути яскравою, неповторною особистiстю, носiiм загальнолюдських цiнностей, глибоких i рiзноманiтних знань, високоi культури; прагнути до втiлення в собi людського iдеалу [63, 36].

Особливi професiйнi i суспiльнi функцii керiвника школи: необхiднiсть бути завжди на виду в най обтАЩiктивнiших суддiв тАУ своiх вихованцiв, зацiкавлених батькiв, колег, широкоi громадськостi тАУ пред'являють пiдвищенi вимоги до особистостi директора, його морального обличчя.

Практична управлiнська дiяльнiсть лише наполовину побудована на рацiональних технологiях, друга ii половина тАУ мистецтво. Тому перша вимога до сучасного керiвника школи тАУ наявнiсть здiбностей до управлiнськоi дiяльностi.

Педагог, керiвник тАУ це перш за все i завжди великий трудiвник. Тому найважливiшими професiйними якостями педагога, керiвника мусять бути визнанi: працелюбство, працездатнiсть, дисциплiнованiсть, умiння визначити мету, вибрати шляхи ii досягнення, органiзованiсть, наполегливiсть, систематичне i планомiрне пiдвищення свого професiйного рiвня, вiдповiдальнiсть, прагнення постiйно пiдвищувати якiсть своii працi [119, 2].

В умовах переходу до ринкових вiдносин особливоi значимостi набувають людськi якостi керiвника школи, якi стають професiйно значущими передумовами створення сприятливих стосункiв у педагогiчному процесi загальноосвiтньоi школи.

До цих якостей належать: людянiсть, доброта, терплячiсть, поряднiсть, чеснiсть, вiдповiдальнiсть, справедливiсть, обов'язковiсть, об'iктивнiсть, щедрiсть, повага до людей, висока моральнiсть, оптимiзм, емоцiйна урiвноваженiсть, потреба в спiлкуваннi, iнтерес до життя педагогiв, спiвробiтникiв школи i вихованцiв, доброзичливiсть, самокритичнiсть, дружелюбнiсть, стриманiсть, гiднiсть, патрiотизм, релiгiйнiсть, принциповiсть, чуйнiсть, емоцiйна культура тощо. Керiвник повинен бути, лiдером здатним вести за собою пiдлеглих, використовуючи свiй авторитет, професiоналiзм, позитивнi емоцii. Повинен бути дипломатом, успiшно долати внутрiшнi та зовнiшнi конфлiкти. Насамперед керiвник тАУ це просто людина, яка володii глибокими знаннями та вмiннями, рiвнем культури, чеснiстю, рiшучiстю характеру i в той же час розсудливiстю, здатна бути в усiх вiдношеннях зразком для оточуючих [113, 157].

Особистiсть керiвника школи, його загальна ерудицiя, професiйна пiдготовка, такт, енергiйнiсть, органiзаторськi здiбностi визначають обличчя школи, дiяльнiсть педагогiчного та учнiвського колективiв.

Кожний директор маi своi особливостi i достоiнства. Однак i ряд особливих якостей, необхiдних для формування керiвника школи. До них належать:

Висока культура, бездоганна моральнiсть. Сучасний директор школи повинен мати фундаментальну загальноосвiтню пiдготовку, стежити за найважливiшими подiями в Украiнi та за ii межами, йому притаманна висока принциповiсть, особистого життя. Грунтовне знання сучасноi педагогiки i психологii, майстернiсть педагога, компетентнiсть у питаннях науки i культури, тонкий художнiй смак надають особистостi директора школи особливоi привабливостi й не дозволяють йому опуститися до рiвня пересiчного господарника.

- Керiвник школи повинен умiло розподiляти обов'язки, створювати сприятливi умови для роботи, органiзувати належну допомогу, контроль i керiвництво, забезпечити високу дiлову активнiсть колективу i постачання школи необхiдними матерiалами й посiбниками, виявляти твердiсть, рiшучiсть i вимогливiсть.

- Нинi справедливо придiляiться багато уваги принципам гуманiзацii працi. Це особливо важливо у сферi педагогiчноi працi. Керiвник школи просто зобов'язаний бути великим оптимiстом, гуманною людиною, поважати людей, любити дiтей [105, 53].

Таким чином, для молодих керiвникiв загальноосвiтнього навчально-виховного закладу i дуже важлива власна модель, програма розвитку особистостi менеджера освiти i удосконалення у здiйсненнi управлiнськоi дiяльностi на посадi керiвника школи.

Зупинимося на тих принципах, якi особливо необхiднi в теперiшнiй перiод iнтеграцii до iвропейських структур: компетентнiсть, гуманiзацiя та демократизацiя управлiння навчально-виховним процесом.

Компетентнiсть i результатом ТСрунтовноi базовоi пiдготовки та неперервного пiдвищення свiтоглядного, професiйного та загальнокультурного рiвня у рiзноманiтних формах i, головне, через самоосвiту [96, 32].

Принципи науковостi управлiння, структурно-функцiонального аналiзу, ситуацiйного пiдходу пов'язанi саме з компетентнiстю, тобто з готовнiстю керiвника навчального закладу виконувати своi професiйнi обов'язки вiдповiдно до сучасних теоретичних поглядiв, дотримуватися свiтових вимог до менеджменту.

Компетентнiсть тАУ це поiднання такого рiвня науки та практики в дiяльностi конкретного менеджера навчально-виховного процесу, яке даi змогу досягати високого кiнцевого результату з мiнiмальними витратами нервовоi та фiзичноi енергii людей, ефективно органiзовувати особисту працю та працю керованого колективу.

Компетентний керiвник школи чи ВНЗ спираiться передусiм на практичнi рекомендацii щодо забезпечення всебiчного розвитку особистостi, творчих здiбностей, використання дiагностичних методик, запобiгання конфлiктам, стимулювання та об'iднання колективу, вдосконалення стилю керiвництва [76, 61].

Реалiзуючи iдеi демократизацii та гуманiстичного свiтогляду з орiiнтацiiю на iвропейськi та загальнолюдськi цiнностi, треба пам'ятати про нацiональнi та регiональнi особливостi Украiни, враховувати регiональний менталiтет населення, творчо пiдходити до концепцiй освiти.

Принцип гуманiзацii ТСрунтуiться на увазi до кожноi особистостi, з якою менеджер навчально-виховного процесу вступаi в дiлове спiлкування: до викладача, учня, випадкового вiдвiдувача. Людина розглядаiться не як ресурс, а як кiнцева цiль, заради якоi здiйснюiться управлiнська дiяльнiсть, i водночас як важливий фактор, вiд якого залежить кiнцевий результат [42, 104].

Режим функцiонування, в якому за звичкою працюють численнi навчальнi заклади, веде, особливо в перехiдний перiод, до занепаду. Щоб вижити в кризових умовах, школi треба переходити до режиму розвитку.

Демократизацiя передбачаi децентралiзацiю, самостiйнiсть освiтнiх закладiв, право педагогiв на творчий пошук, широкi права учнiв та студентiв.

Завдяки демократизацii актуалiзуються педагогiчнi альтернативи, полегшуiться тягар на бюджет, суспiльство все ширше переймаiться розвитком освiти. Однак i i недолiки: боротьба освiтнiх закладiв за виживання в умовах нерегульованого ринку, вимушений педагогiчний егоiзм, розвал iдиноi системи неперервноi освiти та освiтянського простору, комерцiалiзацiя за природою своiю некомерцiйноi сфери суспiльного господарства [44, 14].

Принципи компетентностi, гуманiзацii освiти i демократизацii управлiння нею допомагають менеджеру навчально-виховного процесу розробити успiшну стратегiю та навчального закладу на основi проблемно-орiiнтованого аналiзу разом з колективом формуi план реалiзацii змiн. РЖнтегральна характеристика педагогiчного колективу тАУ рiвень його розвитку (рiвень зрiлостi) визначаiться як здатнiсть колективу ставити актуальнi та реалiстичнi загальнi цiлi, формувати структуру iндивiдуальних цiлей, iнтегрованих iз загальними цiлями, будувати та гнучко змiнювати структуру взаiмодiй та взаiмовiдносин, що забезпечують досягнення поставлених цiлей з максимально можливою ефективнiстю [55, 37].

Питання про здiбностi до управлiнськоi дiяльностi, як i про педагогiчнi цiнностi, перебуваi в сучаснiй педагогiчнiй науцi у стадii розробки. Здiбностi до педагогiчноi дiяльностi тАУ це цiнностi особистостi, що iнтегровано виражаються в природних нахилах до роботи з людьми, дiтьми, любовi до дiтей i своiх колег педагогiв, отримання задоволення вiд спiлкування з ними.

На наш погляд, слiд погодитися з авторами якi видiляють такi головнi групи цiнностей:

- Органiзаторськi. Виявляються в умiннi згуртувати колектив учителiв, учнiв, допомiжний персонал школи, залучити iх до працi, розподiляти обов'язки, спланувати роботу, пiдвести пiдсумки зробленому i т.д.

- Дидактичнi. Уданому випадку керiвник школи маi бути учителем учителiв. Вiн повинен дати чiтку й конкретну вiдповiдь на будь-яке запитання будь-якого учителя, пов'язане з процесом освiти i навчання учнiв.

- Перцептивнi, що виявляються в умiннi проникати в душевний свiт кожноi людини, об'iктивно оцiнювати ii емоцiйний стан, виявляти особливостi психiки.

- Комунiкативнi цiнностi, якi виявляються в умiннi встановлювати педагогiчно доцiльнi стосунки з учнями, iх батьками, колегами, керiвниками громадських, державних, освiтнiх та iнших установ i органiзацiй.

- Сугестивнi цiнностi, якi виявляються в умiннi здiйснювати емоцiйний вплив на своiх колег, учнiв, iхнiх батькiв та iн.

- Дослiдницькi цiнностi виявляються в умiннi пiзнавати i об'iктивно оцiнювати педагогiчнi ситуацii i процеси.

- Науково-пiзнавальнi цiнностi передбачають засвоiння наукових знань у своiй галузi [84, 11].

Багато спецiалiстiв подiляють думку про те, що вiдсутнiсть яскраво виражених здiбностей може бути компенсована розвитком iнших важливих професiйних якостей тАУ працелюбства, чесного i серйозного ставлення до своiх обов'язкiв, систематичноi i постiйноi роботи над собою.

Сучасна наука стверджуi, що здiбностi до педагогiчноi дiяльностi (талант, покликання, задатки) тАУ це важлива передумова оволодiння педагогiчною дiяльнiстю, однак не i вирiшальною професiйною якiстю. Можна мати гарнi задатки, але так i не розкрити iх, i, навпаки, здавалося б, людина й не видiлялася видатними здiбностями, але при наполегливiй, цiлеспрямованiй, творчiй працi змiцнiла, пiднеслася до вершин педагогiчноi й управлiнськоi майстерностi [90, 29].

Вступ до Болонського процесу вимагаi перегляду концептуальних засад навчального процесу на всiх рiвнях. Особливо це стосуiться середньоi загальноосвiтньоi школи, оскiльки саме вона закладаi пiдвалини нашоi краiни, життiву компетентнiсть ii випускникiв. Саме зi школи розпочинаються витоки нових технологiй, нових напрямкiв наукового знання, нового свiто уявлення i свiторозумiння громадян. Школа започатковуi духовне вiдродження украiнського народу, формуi нову особистiсть, що здатна активно i творчо реалiзовувати як власний так i загальнодержавний потенцiали. Саме у школi закладаються основи украiнського громадянського суспiльства, правовоi держави, основи прав i свобод кожноi людини, що прагне до саморозвитку i духовного вдосконалення.

Усе це наполегливо вимагаi суттiвих змiн в органiзацii дiяльностi i функцiонуваннi усiх навчальних закладiв, а особливо тАУ загальноосвiтнiх. РЖ тут на перший план витiкаi управлiнсько-органiзаторська та координацiйно-контрольна дiяльнiсть керiвника школи. В нинiшнiх умовах ця дiяльнiсть чiтко набуваi характеру менеджменства тАУ сучасного процесу планування, органiзацii, мотивацii та контролю, необхiдних для формування та досягнення найвищого рiвня дiяльностi конкурентоспроможного середнього загальноосвiтнього навчального закладу [109, 82].

Очевидно, що в даному процесi ключовою постаттю i особа директора школи. Розбудова принципово новоi системи освiти передбачаi i новi, модернiзованi, iнновацiйнi властивостi управлiння закладом освiти, якi генеруються його керiвником. Сучасний директор маi бути не простим реалiзатором нормативних документiв i вказiвок, а дiячем, що здатний не лише обтАЩiднати колектив навколо нових завдань, генерувати новi iдеi та досягти нових результатiв за рахунок оптимiзацii й кооперацii наявних ресурсiв, постiйно нацiлених на саморозвиток, а й передбачати наслiдки дiяльностi навчального закладу, його вплив як на учнiв тАУ майбутнiх громадян краiни, так i на саму краiну.

У Великому тлумачному словнику сучасноi украiнськоi мови вiдзначено: "Управляти тАУ спрямовувати дiяльнiсть, роботу кого тАУ, чоготАУнебудь; бути на чолi когось, чогось; керувати"'.

В.Г. Афанасьiв трактуi поняття "управлiння" як "сукупнiсть певних дiй (операцiй), що здiйснюють суб'iкти управлiння з метою забезпечення та перетворення руху до заданоi мети" [82, 54].

М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурi вважають: "управлiння тАУ це процес планування, органiзацii, мотивацii i контролю, необхiдний для того, щоб сформулювати i досягти мети органiзацii" [74, 220].

У тому ж великому тлумачному словнику сучасноi украiнськоi мови вiдзначено, що "Менеджмент тАУ сукупнiсть принципiв, методiв i форм управлiння з метою пiдвищення ефективностi, збiльшення прибуткiв"

Керiвництво школою тАУ це не тiльки складна i багатогранна сфера дiяльностi ii директора, в якiй поiднуються аспекти органiзацiйного, педагогiчного, соцiального, психологiчного та технiчного характеру. Сьогоднi це процес переводу складноi динамiчноi системи, якою i школа, у бiльш високий якiсний стан, що вiдповiдаi загальноiвропейським стандартам.

Важливими факторами, що визначають стан i результати управлiння ЗНЗ i норми та критерii iх оцiнки. Березняк РД.С. у статтi тАЬ директор школи i вчитель: Етика взаiмовiдносинтАЭ визначаi основнi умови ефективноi дiяльностi у галузi середньоi освiти. Насамперед це такi:

- обовтАЩязкове охоплення всiх дiтей шкiльного вiку навчанням;

- створення у школi та вдома вiдповiдних умов навчання;

- ТСрунтовнiсть вивчення шкiльних дисциплiн, якiсть знань, умiнь та навичок учнiв;

- залучення до справи навчання i виховання учнiвських органiзацiй та самоврядування, а також батькiвського комiтету;

- послiдовне здiйснення принципу виховуючого та розвивального навчання;

- постiйна наполеглива робота педагогiчного колективу з пiдвищення якостi знань учнiв;

- впровадження у школi принципiв науковоi органiзацii працi;

- мiцна трудова дисциплiна в школi;

- органiзацiя системи внутрiшньо-шкiльного контролю, вивчення системи роботи вчителiв;

- робота школи з батьками учнiв.

Система управлiння освiтою на державному, територiальному i внутрiшньо-шкiльному рiвнях залишилася незмiнною, як i десятирiччя тому. Таким чином, тАЬнезмiнюванiстьтАЭ системи управлiння i потужним стабiлiзуючим, можна навiть сказати, тАЬконсервуючимтАЭ фактором. Змiни педагогiчного процесу, не пiдкрiпленi органiзацiйними та управлiнськими дiями не приведуть до реальних змiн системи [6, 46].

Будь-яка органiзацiя, в тому числi й освiтня, на перше мiсце у своiму функцiонуваннi ставить досягнення першостi у своiй сферi дiяльностi. Адже зi змiною державних орiiнтирiв в освiтнiй системi змiнилися також i тенденцii, що вивели на перший план особистiснi цiлi, якi можна реалiзувати через професiйне визнання. Також фахiвцi з менеджменту вважають, що ТСрунтом успiшностi i досягнення особистiстю мети через певну професiйну дiяльнiсть, бо професiйна дiяльнiсть тАУ одна зi сфер самореалiзацii особистостi, де людина маi можливiсть розкрити, проявити й розвинути професiйнi якостi.

Ще однiiю аксiомою i положення про безпосередню залежнiсть результатiв роботи педагогiчних колективiв навчальних закладiв вiд управлiнськоi дiяльностi керiвникiв. Пiдтвердженням цього i слова В. Сухомлинського, який зазначав, що тАЮмистецтво керiвництва загальноосвiтньою школою полягаi в тому, щоб учителiв початкових класiв i вчителiв середнiх та старших класiв об'iднували iдинi педагогiчнi переконання, щоб iндивiдуальна творчiсть, а без цього неможливий творчий колектив, образно кажучи, текла невичерпними джерелами в iдиний потiк колективноi майстерностi, колективного досвiду, колективноi турботи про знання учнiв", бо саме учень стоiть у центрi педагогiчного процесу й саме на формування рiзних освiтнiх можливостей останнього скерована система освiти [73, 6].

Сучасними фахiвцями видiляються три групи закономiрностей управлiння загальноосвiтнiми навчальними закладами. Це закономiрностi, що обумовленi впливом систем бiльш загального рiвня та закономiрностi динамiки процесу управлiння; соцiально-психологiчнi закономiрностi управлiння.

До першоi групи вiдносять: залежнiсть мети, технологiй управ

Вместе с этим смотрят:

Американская система менеджмента на предприятии

Анализ основных этапов построения и решения математических моделей оптимизации организационных структур в системе менеджмента качества

Анализ системы найма и отбора персонала в организации

Анализ системы управления качеством и разработка организационных мероприятий по повышению ее эффективности на ООО "Фрегат"

Анализ современной системы управления персоналом