Версии предательства Иуды

Вступ

       Вiдомий бiблейський персонаж - РЖуда РЖскарiотський, якого ми знаiмо як зрадника РЖсуса Хреста, став в останнi часи об`iетом зацiкавленостi як вiтчизняних так i зарубiжних дослiдникiв Бiблii та питаннь христiанськоi релiгii. Всi вони намагаються знайти i пояснити причини вчинку  РЖуди, що вимусило його, людину з духовними та гуманiтарними якостями за 30 срiбникiв продати свого Вчителя.

       Сам по собi образ РЖуди загадковий, i не зважаючи на його вiдому роль в драматичних подiях Страстноi недiлi, ми по сутi про нього мало чого знаiмо. РДвангелiсти повiдомляють про РЖуду дуже скупо, тiльки Матфей розповiдаi про покаяння та самогубство РЖуди. Що стосуiться мотивiв зради РЖуди, то про них розповiдаi тiльки Иоанн.

       Але все ж таки, чому РЖуда зрадив РЖсуса Христа? На це питання покi що не iснуi твердоi вiдповiдi. У зв`язку з цим вченi-бiблеiсти в своiх дослiдженнях почали висувати численнi версii, побачивши в особi РЖуди не тiльки iндивiдуальну проблему, але й символ деяких темних сторiн людського характеру. Всi цi версii дуже рiзноманiтнi i протиречивi. В них РЖуда РЖскарiот зробив свiй вчинок i як людина матерiальноi корисностi, i як патрiот РЖудеi, а то i як людина, яка опинилася в безвiхiдному станi, втративши надii в майбутнi царства Божьiгого. Цьому питанню присвятили своi працi такi дослiдники, як Костiв К., З. Косiдовський, Феррар, Е. Ренар, Ф. Хоул, якi все ж такi на науковiй основi, використовуючи певний ряд джерел, змогли бiльш об`iктивно ставитись до питання РЖудиной зради.

       РЖуда РЖскарiот - син Симона (РЖвана 6: 71; 13; 2; 26) уроженець РЖудеi. Назва тАЬРЖскарiоттАЭ походить вiд арамейського тАЬiш КерiоттАЭ, тобто тАЬлюдина з КарiотутАЭ. Це прiзвище було спецiально додано РЖудi, щоб таким чином вiдрiзнити його вiд iншого РЖуди помiж апостолами. Вiн був iдиним iудиянином серед iнших учнiв Христа - галилян. В життi РЖуди срiблолюбство й рацiоналiзм брали верх над духовними та гуманiтарними якостями, iнакше кажучи, вiн керувався головним чином вимогами розуму, логiки й матерiальноi корисностi. РЖсус Христос покликав його, як i всiх iнших на свого учня, вiн ходив з Вчителем, прислуховувався до його науки i бачив його великi справи. Мав здiбностi управителя i був скарбником учнiвськоi каси. Христос добре знав серце  i характер РЖуди i вже тодi бачив в ньому свого зрадника. А потiм за 30 срiбникiв вiд первосвященникiв зрадив свого вчителя. Дивлячись на наслiдки вчинка, визнав свiй грiх, кинув у храмi грошi i покинчив самогубством1.

       Ця трактовка тАЬгрошовоготАЭ мотиву вчинка РЖуди пiдтримуiться розповiддю Иоанна. Згiдно його версii, РЖуда, перебуваючи на посадi казначея, зловживав добрiстю Христа i навiть крав грошi з загальноi казни. За Иоанном виходить що РЖуда був просто хопучою i саме жадiбнiсть до грошей i штовхнула його до зрадництва.

       Однак, ця версiя малоперекондива. Навряд чи РЖуда був таким, якщо вiн добровiльно супроводжував Христа в його мандрiвках i якщо РЖсус зi свого боку не тiльки включив його в коло 12-ти своiх самих близьких учнiв, але й довiрив йому фiнансовi справи2.

       Цiкаво, що дослiдникi звернули увагу на етнiчну належнiсть РЖуди. Як вже вiдомо, призвiще тАЬРЖскарiоттАЭ - значить тАЬлюдина з КарiотутАЭ. Складнiсть в тому, що iснувало два мiста Карiота.

       Один з них був розташован в РЖудеi. Якщо припустити, що батькiвщина  РЖуди, то вiн був iдиним iудеянином з оточення РЖсуса, так як сам Христос i його учнi були з Галилеi. А на тi часи iснувало врожування мiж населенням двох iврейських областей i можливо спiвтоварищi вiдносилися до РЖуди з недовiрою. Це ображало його i вiн поступово втрачав вiру в РЖсуса. Пiд час так званоi тАЬгалилейськоi кризитАЭ, коли вчення РЖсуса про живий хлiб, який зiйшов з неба, обурило навiть його наближених, i можливо тут i вiдбувся кардинальний перелом в душi РЖуди.

       Втративши вiру в РЖсуса, РЖуда, можливо дивився на нього iншими очами. Коли при в`iздi до РЖiрусалиму РЖсуса проголосили царем РЖзраеля, в РЖудi заговорив iудейський (жидiвський) патрiот. РЖсуса вiн бачив одним з тих галилейських безглуздих, що накликали лихо на краiну3.

       Друге мiсто Карiот знаходився в Моаве, на схiдному узбережжi Мертвого моря. Якщо РЖуда звiдти, то можливо вiн був язичником або iудеiм, але вихованом в язичному оточенi. Ця обставина могла  суттiво впливати на його вiдношення з РЖсусом. РЖуда, можливо, мрiяв про власну кар`iру в месiанському царствi Божому, яке в його уявленнi являi конкретне земне царство - царство РЖзраiля. Деякi апостоли саме так тулмачили пророцтво РЖсуса, а РЖуда мiркував також, як один з них. Зрозумiв, що Христос маi наувазi зовсiм iнше i не маi намiру вiдновити РЖудейську державу, де РЖуда, за даними, планував стати мiнiстром скарбу, вiн також зрозумiв, що його надii зруйнованi й тодi у поривi вiдчайдушшя i гнiву видав РЖсуса священикам4.

       Виходить, що РЖуда, етнiчно належавший до iврейського походження, зрадив свого Вчителя заради майбутнього свого народу, здiйснивши своiрiдний тАЬпатрiотичнийтАЭ подвиг. Але, як бачимо, мрiючи про царство РЖзраiля, вiн бачив там своi мiсце мiнiстром скарбiв, а це ще раз пiдкреслюi тяготiння РЖуди до грошей.

       По однiii з гипотез РЖуда був обiбраний. Вiн прийшов до iудейських священикiв та тАЬсторгувавсятАЭ (бо таку маленьку цiну вони поставили йому за РЖсуса) погодився на зраду вчителя, щоб якось виправити своi матерiальне становище5.

       Напрошуеться питання, чи любив РЖуда РЖсуса, як один з його учнiв, що пiшов по цьому шляху? Можливо, РЖуда не зраджував би Христа, як би не любив його, як би не вiдчував, що менш любили, нiж iнших6. РЖснуi ще багато iнших гiпотез про мотиви зради РЖуди, всiх iх перерахувати просто не можливо. Для прикладу, можна назвати лише декилька самих цiкавих:

  1. РЖуда пiшов на зраду РЖсуса, сподiваючись таким чином прискорити появу царства Божого на землi;
  2. РЖуда хотiв переконатися, чи зможе РЖсус врятуватися i доказати тим самим, що вiн дiйсно тот, за кого видаi себе, тобто месiя, передвiщений пророками i цар РЖзраiльський;
  3. РЖуда хотiв врятувати РЖсуса вiд розмотованноi юрби, що зробила замах на його життя i тому подбав щоб його заарештували.7

       Але тут треба звернути увагу на мотив, пов`язаний з бажанням РЖуди врятувати Христа цiною його арешту. Коли РЖсус вiйшов до РЖiрусалиму як Месiя - Цар РЖзраiлю, це розлютувало фарисеiв та храмову аристократию i на нарадi у РЖосiфа Касiафа було вирiшено заарештувати РЖсуса . Тим часом, агенти iудейських первосвященникiв запитiвали учнiв Христа, спдiваючись отримати вiд них необхiднi вiдомостi. РЖ вони знайшли те, що шукали, в особi РЖуди РЖскарiота. Цей бiдолага, по зовсiм нез`ясованим мотивам, зрадив РЖiсуса, надав всi необхiднi вказання i навiть напросився бути провiдником загону, якому зазначалося здiйснити арешт (хоч подiбна крайня ступень такоi мерзотностi ледве ймовiрна)8.

       Не вiдкидая факту, що РЖуда спiвдiяв арешту свого Вчителя, ми можемо зробити припущення, що з його боку у цiй справi було бiльше поспiшностi, чим коварства, i можливо, прокляття, якi посипалися на РЖуду до деякоi ступенi не зовсiм справедливi, Може дiйсно РЖуда пiшов по такому шляху - зрадити Христа, щоб врятувати його, але за слабкiстю, простоти, поспiшностi дiй загубити його9.

       Всi цi версii ледве не привели на багаття iнвiзицii Вiкентiя Ферерiя, друга та капелана Авiньонського папи Бенедiкта ХРЖРЖРЖ (1394-1423). Як свiдчать документи, що зберiгаються в Ватiканi, Федерiй прочитав проповiдь про РЖуду. Згiдно його версii, РЖуда хотiв молити РЖсуса щоб той простив його, але не змiг пробитися через юрбу, яка оточувала Христа на шляху до Голгофи i добитися вибачення за свiй вчинок. Тодi вiн вирiшив покiнчити самогубством - повiситись, щоб душа змогла злетiти на Голгофу i добитися вибачення за свiй вчинок. Так воно i трапилось. Тому коли РЖсус потрапив на небо, душа РЖуди опинилася праворуч вiд нього серед iнших душ блажених. Саме так описують цей факт М.Амврозiнi та М.Уiллiс, автори книги тАЬСекретнi архiви ВтiканутАЭ10.

       РЖуда опинився серед блажених! Це неймовiрно. Щоб РЖуда пiсля цього що вiн наробив став поряд с Богом!

       Пiсля цього на Вiкентiя Ферерiя звалилося грiзне слiдство iнквизицii. Його врятував папа Бенедикт ХРЖРЖРЖ який наказав спалити матерiали слiдства, в саме слiдство припинити11.

       Та ось, нарештi, одна з найцiкавiших версiй: всi сказання про РЖуду, це видумка. РЖ самого РЖуди РЖскарiота взагалi не iснувало i нi якоi зради Христа не було. В пiдкрiплення цiii версii можна послатися на свiдоцтва апостола Павла. У своiму посланнi до корiфян, вiн говорить про те, як проходила остання вечеря, i як РЖсус воскречнув, одразуж явився дванадцяти апостолам.

       В описаннi апостолом Павлом Останньоi вечерi взагалi нема мови про РЖуду та його зраду, що дуже дивно, якщо врахувати, як яскраво вiдiбражають цей iнцидент iвангелiсти12.

       Другий факт - появлення РЖсуса апостолам без наймалiшого нагадування про вiдсутнiсть РЖуди13.

       РЖ вирiшальний факт - пслання до карифян - джерело бiльш раннього перiоду, нiж РДвангелiя та тАЬДiяння апостолiвтАЭ. Напрошуiться один висновок: при Павлi сказання про РЖуду взагалi не iснувало. Ця легенда виникла десятирiччами пiзнiше. Пiсля руйнування РЖiрусалиму до еллiнських мiст хлинув потiк iврейських бiжiнцiв. Почали спалахувати конфлiкти мiж ними та приверженцями РЖсуса Христа. З Нового завiту ми знаiмо, що цi конфлiкти набували жорстокого характеру i саме в цiй атмосферi народився легендарний образ РЖуди, який вiддзеркалював у своiму обличчi iвреiв та iх вiдповiдальнiсть за загибель спасителя14.

Висновки

       Таким чином, розглянувши деякi версii зради зради РЖуди, треба казати, що не можна вважати хоч би одну з них найбiльш затверджувальною та близькоi до реальностi. Але на вiдмiну вiд iнших, вiдкидаючи срiблолюбство, любов до грошей, матервальнi корисностi, як мотиви вчинка РЖуди, багато дослiдникiв дослiдникiв всеж таки зупинняються на питаннi про етнiчну належнiсть РЖуди, i можливо, враховуючи вiдносини мiж населенням iврейських областей, i його зрадництво вважають як неординарну спробу прискорити прихiд Божьiго царства.

       Хто ж РЖуда? Зрадник - хапуга, патрiот, чи просто слабовiльна людина? Це вже загадка iсторii. Можливо новi дослiдження Бiблii та РДвангелiя, тулмачення iх текстiв призведуть до нових версiй.  Може i дiйсно небуло нiякого РЖуди i не було зради. А покi що i по сьогоднi iм`я РЖуди РЖскарiота асоцiюiться з багатьма негативними рисами людського суспiльства.

Використана лiтература

  1. Косидовський З. Сказание евангелистов. М.1981
  2. Костiв К. Словник - довiдник бiблейських осiб, племен i народiв. К.1995
  3. Морiак Франсуа. Жизнь Иисуса. М.1991
  4. Ренар Э. Жизнь Иисуса Христа. М.1991

1 Костiв К. Словник - довiдник бiблейських осiб, племен i народiв. К. 1995., с. 399

2 Косидовський З. Сказання евангелистов М.1981 с.191

3 Косидовських З. Сказання iвангелiстов. М. 1981., с,192

4 Костiв К. Словник-довiдник бiблейських осiб, племен i народiв. К. 1995. с 399.

5 Феррар Ф. Жизнь Иисуса.М.1991.,с.319

6 Мориак Ф.Жизнь Иисуса.М.1991.,с.212

7 Косидовський З. Сказания евангелистов.М.,1981.с.193

8 Ренан Э. Жизнь Иисуса.М.1991.,с.251

9 Там же: с.251

10 Косидовський З. Сказания евангилистов.М.1981

11 Там же: с.194

12 Косидовський З. Указ. соч. с.194

13 Там же с.155

14 Косидовський З. Указ. соч. с.195

Вместе с этим смотрят:

Виды религий
Возникновение ислама. Шариат - мусульманское право
Возникновение ислама. Шариат и его основные источники
Возникновение религии