ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГ: СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ юридична допомога консалтинг послуга

Страница 2

Щодо особи, якій надається допомога, то це може бути як фізична особа, при чому всіх статусів - громадянин країни, іноземний громадянин, а також особа без громадянства, - так і юридична особа. Юридичні послуги зазвичай платні, плата за юридичні послуги визначається домовленістю між клієнтом та організацією, яка їх надає. В деяких випадках юридична допомога надається безоплатно. Конституція гарантує надання юридичної допомоги безоплатно в окремих випадках. Цей принцип є в уже наведеній вище ст. 59 Конституції України. Але умови надання юридичної допомоги безоплатно в ній не зазначені, а містяться у відповідних нормативно-правових актах.

Отже, юридичний консалтинг - це, коротко кажучи, надання кваліфікованої допомоги юриста у різноманітних формах, найпоширенішою з яких є консультування. У зв’язку з подальшою глобалізацією юридичний консалтинг стає все більш популярним в Україні. Існує декілька шляхів розвитку цього виду соціальних послуг, серед яких стратегія експорту, ліцензування, франчайзингу, злиття і поглинання, а також стратегічні альянси.

РОЗДІЛ 2. Основні форми надання та види юридичних послуг

На сьогодні існує декілька форм надання юридичної допомоги. Серед них:

1. Адвокатура, які є серцевиною юридичної допомоги. Саме з нею частіше всього у суспільстві асоціюється надання юридичних послуг.

2. Нотаріат, який виконує скромну, але необхідну роботу, без якої наші суди мали б набагато більше справ.

3. І, нарешті, «інші форми надання юридичної допомоги», які являють собою довгий перелік різних форм надання юридичних послуг, при чому цей перелік є відкритим.

Тепер розглянемо кожну групу окремо.

2.1 Адвокатура

Найважливішою формою надання юридичної допомоги вважається адвокатура. На неї покладене основне навантаження надання юридичних послуг. Згідно українського законодавства, адвокатура визначається як добровільне професійне громадське об’єднання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб і надавати їм іншу юридичну допомогу.[3]

Адвокатура відокремлена від держави, адвокати нею не оплачуються. В той же час адвокатура не переслідує комерційних цілей. Вона незалежна і може протистояти будь-яким спробам державних або інших органів чи посадових осіб впливати на неї. Адвокат може і повинен сам об’єктивно і незалежно вести довірені йому справи. Цьому сприяє ряд законодавчих норм, серед яких Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів та інші документи.

Основними напрямки діяльності адвокатури є:

· надання консультацій з юридичних питань, довідок щодо діючого законодавства;

· виступ в якості захисника підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного в кримінальному судочинстві. Захист людини в суді по кримінальній справі - важлива особливість адвокатури, вона по суті справи виділяє адвокатів із маси працівників юридичного консалтингу;

· здійснення представництва в судах та інших органах фізичних осіб по цивільним та адміністративним справам;

· надання допомоги у складанні скарг, заяв, позовів та інших правових документів;

· правове обслуговування юридичних осіб, які не мають своїх юрисконсультів. Цей напрямок діяльності адвоката доволі обширний, так як включає в себе ряд функцій: складання договорів, перевірка законності прийнятих на підприємстві рішень, претензійна та представницька роль в судах, консультація з правових аспектів управління організацією.

Для організації та оптимізації роботи адвокатів з надання юридичних послуг, президіумами колегій адвокатів створюються юридичні консультації. Місця їх розташування і кількість працюючих в них адвокатів визначаються президіумами колегій адвокатів за згодою з органами юстиції. Населення саме там знаходить правову допомогу з питань, які його цікавлять.[4]

2.2 Нотаріат

Нотаріат - це також дуже цікава форма організації юридичної допомоги. Учинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Але у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Основним законодавчим актом, який регулює діяльність нотаріату в державі, є Закон України «Про нотаріат». Його ст. 1 визначає цей інститут як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати безспірні права і факти, що мають юридичне значення, і вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності[5]. У Законі міститься й перелік нотаріальних дій, які виконують нотаріуси.

Вперше Закон "Про нотаріат" регулює приватну нотаріальну діяльність. Реєстрацію цієї діяльності проводять відповідні управління юстиції за заявою особи, яка має свідоцтво про право займатися нотаріальною діяльністю. Відмова в реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допускається. Особа, яка вперше починає свою нотаріальну діяльність, складає в урочистій обстановці присягу про виконання своїх обов'язків згідно із законом і власною совістю.

Нотаріус має право:

· вимагати від підприємств, установ і організацій відомості і документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

· складати проекти угод і заяв;

· виготовляти копії документів;

· давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій;

· давати консультації правового характеру.

Нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки й асоціації для захисту своїх соціальних та професійних прав, здійснення методичної і видавничої роботи, створення спеціальних фондів. Нотаріус зобов'язаний: виконувати свої професіональні обов'язки відповідно до закону і складеної присяги;сприяти громадянам і організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій;зберігати в таємниці відомості, одержані у зв'язку з вчиненням нотаріальної дії;відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі невідповідності її законодавству України або міжнародним договорам. Шкода, заподіяна незаконними або недбалими діями державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Шкода, заподіяна такими самими діями приватним нотаріусом, відшкодовується в повному розмірі, який визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Як уже говорилося, існує три форми здійснення нотаріальних дій. Розглянемо компетенцію надання юридичних послуг кожної з них.

Отже, державні нотаріальні контори:

· посвідчують угоди, вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

· видають свідоцтва про право на спадщину, право власності на частку в спільному майні подружжя, придбання житлових будинків з прилюдних торгів;

· накладають заборону на відчуження нерухомого майна;

· засвідчують правильність копій документів і виписок з них, підписи на документах, правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;

· посвідчують факти, що громадянин живий, перебуває в певному місці, факт тотожності громадянина з особою, зображеною на фото, та час пред'явлення документів;

· передають заяви фізичних і юридичних осіб іншим особам;

· приймають у депозит грошові суми й цінні папери;

· вчиняють виконавчі написи, протести векселів, морські протести;

· приймають чеки до платежу і посвідчують неоплату їх;

· приймають на зберігання документи;

· скасовують, розривають і змінюють угоди за поданням прохання однієї зі сторін;

· посвідчують заповіти та ін.

Приватні нотаріальні контори мають право вчиняти перелічені нотаріальні дії крім:

· накладання і зняття заборони відчуження нерухомого майна;

· видачі свідоцтва про право на спадщину і про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них;