ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГ: СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ юридична допомога консалтинг послуга

Страница 4

Розвиток юридичного бізнесу в Україні має свої особливості, але загалом він кардинально не відрізняється від тенденцій світового юридичного бізнесу. Інша справа, що не всі розуміють ці тенденції, не використовують як засіб зростання. Разом із підвищенням конкуренції та рівня «щільності» юридичних фірм, потужно в останнє десятиріччя проявилося прагнення до глобалізації юридичного бізнесу.

Процеси глобалізації на ринку зумовлюють потребу у виборі певного шляху, яким має крокувати компанія для того, аби залишитися в бізнесі. Для України та країн СНД цей шлях полягає в одному з двох варіантів – створенні потужної компанії власними силами чи приєднанні до вже існуючого бренда. Свої недоліки та переваги можна знайти в кожному з названих шляхів.

Стратегічний менеджмент, який є основною дисципліною у сучасних бізнес-школах, рекомендує використовувати кілька стратегій входження і конкуренції на зовнішніх ринках. Цікавим є те, що ці рекомендації діють і відносно національного ринку: як для іноземних компаній,що на нього заходять, так і для національних фірм, які намагаються не втрачати позиції.

1. Стратегія експорту. Передбачає передачу українським оптовим фірмам функцій поширення продукції і реалізації маркетингової політики. Стратегія зводить до мінімуму ризики зарубіжної компанії і потреби у вкладанні капіталу. Розвиток експорту передбачає створення дилерської і дистриб'юторської мережі, що сприяє просуванню і зміцненню торгової марки.

На перший погляд, не зрозуміло: як це пов'язано саме із юридичним бізнесом. Але придивившись можна провести ряд паралелей. Виступаючи на IV Щорічному Форумі «Ринок надання юридичних послуг в Україні», Олег Макаров, розповідаючи про критерії успіху співпраці юридичних фірм при роботі на спільного клієнта, зазначив: «Працювати разом – не лише краще, але й вигідніше, ніж самому». Отож, цей вид стратегії можна порівняти з тим, що Олег Макаров назвав стратегічною співпрацею – офіси української компанії виходять на ринок під назвою іноземної фірми (наприклад, ЮФ «Арцингер та партнери»).

2. Стратегія ліцензування. Полягає в продажу патенту або ліцензії і застосовується компаніями – власниками технологій і нововведень, які не мають організаційних можливостей або ресурсів для виходу на зарубіжний ринок. На жаль, до юридичного бізнесу не застосовується. Уявіть таку фантастичну ситуацію: Clifford Chance почала розповсюджувати щось на кшталт ліцензій на використання свого бренда. Скільки компаній воліли б отримати таку ліцензію? Питання дискусійне.

3. Стратегія франчайзингу. На юридичному ринку її можна порівняти з афіліацією – коли юридична компанія залишає за собою бренд, але передає технологію (наприклад, The Silecky Firm і міжнародна ЮФ Squire, Sanders & Dempsey).

4. Стратегія злиття і поглинання. Відносини власності, звісно ж, надійніші за партнерство. Але багато гучних поглинань не виправдують сподівань, які на них покладаються. Як приклад можна назвати придбання компанією Ford компанії Jaguar, яка, незважаючи на всі зусилля, не змогла стати лідером у сегменті авто класу «люкс», де домінують Mercedes, BMW і Lexus.

Злиття і поглинання – типовий для юридичного бізнесу спосіб розвитку. Наразі слід очікувати, що кількість бутикових фірм зменшуватиметься за рахунок злиття з іншими відповідними представниками вузької спеціалізації в юридичному бізнесі. При цьому можна буде спостерігати й альтернативний процес – вихід частини партнерів (разом із юристами) зі складу невеликих бутикових компаній та приєднання до представників великого юридичного бізнесу.

5. Стратегічні альянси. Основне завдання стратегічного партнерства – досягнення синергетичного ефекту, який проявляється при об'єднанні компетенцій і ресурсів учасників партнерського проекту. Завдяки зовнішнім партнерським відносинам компанія здобуває цінні ресурси і можливості, яких не могла б отримати в іншому разі, а найважливішою умовою об'єднання зусиль є усунення суперечностей і побудова глибоких, довгострокових відносин. [9]

Звичайно, недавня криза, яка частково має місце і сьогодні, не могла не вплинути на діяльність консалтингових фірм. В посткризовий період особливу актуальність набувають якісні юридичні послуги, пов’язані з реструктуризацією заборгованостей, визнанням недійсними договорів позики і забезпечення боргових зобов’язань. Наряду з колекторською набула розповсюдження антиколекторська практика, спрямована на захист від «вибиття» боргів. Принципово новий сервіс - оптимізація кредиторської заборгованості підприємства і оновлення його «податкової історії».[10]

На сьогоднішній день ринок юридичних послуг поступово виходить з кризи і починає новий етап розвитку. Особливу увагу фірми надають покращенню якості сервісу і удосконаленню досягнень, напрацьованих за роки практики. На думку багатьох експертів, ринок юридичних послуг стабілізується. З’являються нові амбіційні компанії, які мають всі шанси закріпити свої позиції, вибитися в лідери і з часом витіснити колишню еліту. Про це свідчать реальні факти. Так, в переліку одного з провідних рейтингів юридичних фірм за 2009 р. уже не значаться такі колись топові представники юридичної галузі, як, наприклад, ЮФ «Фарго».

В минулому році розпалася і одна з найбільших за кількістю персоналу компаній «Жаріков і Синиченко».

Український юридичний ринок все більше проявляє сегментацію. Навіть найбільші фірми, які зробили собі ім’я на тому, що охоплювали всі галузі практики і надавали послуги повного спектру, зараз сконцентрувалися на декількох найбільш прибуткових галузях. Саме за свою універсальність багато фірм поплатилися у 2009 р. Економічна криза особливо жорстко відобразилася і на сегментах ІРО, фінансування, іноземних інвестицій.

На сьогодні навіть сугубо консалтингові фірми перепрофілювалися і оголосили про посилення напрямку судових практик. Розгляд судових суперечок залишається найбільшим сегментом активного ринку юридичних послуг.

В минулому році сформувався новий союз практик «Іпотечне кредитування - виконавче виробництво - банкротство». Раніше така спайка могла бути сугубо ситуативною, зараз же юридична фірма, здатна забезпечити комплекс послуг в цих трьох сферах, набуває в якості клієнтів банківські установи, а часто і боржників по іпотечним кредитам, які, як ніхто інший, розраховують на допомогу юриста.

Якщо ж говорити про ринок юридичних послуг в цілому, то персонал цієї сфери доволі відчутно провідчував негативний вплив кризи, особливо у фірмах з некоректною організацією роботи. Наприклад, навіть великі і поважаємі юридичні організації скоротили цілі департаменти, що займалися нерухомістю. Колись попит на ці послуги був величезним, тому були створені спеціалізовані департаменти. Зараз же об’єм роботи в даному секторі критично знизився, і більшість спеціалістів фактично опинилися на вулиці.

Якби там не було, після кризи на юридичному ринку кількість безробітніх спеціалістів збільшилась. Так що ті організації, які уже відновили свої сили і готові запросити нових співробітників, мають хороші шанси вдосконалити кадровий склад.

Більшість фірм надають комплексні послуги з метою утримання клієнту і розвитку своїх практик. Така робота потребує повної віддачі і чіткої організації діяльності юристів. Спеціалізовані компанії вимушені розвивати комплекс сервісів для утримання клієнтів, яким легше досягнути розуміння з одною юридичною фірмою по всіх поточних питаннях. Як показує практика, для розвитку комплексного підходу необхідне залучення широкого кола професіоналів.

В нинішніх умовах, коли як юридичні компанії, так і їх клієнти тільки починають виходити з кризи, вартість правових послуг розраховується в більшості випадків індивідуально і раніше фіксовані ставки можуть суттєво коливатися в залежності від категорії того чи іншого клієнта.

Застосовувати традиційні критерії ціна-якість відносно ринку юридичних послуг важка навіть самим юристам, так як типових робіт в принципі не існує. Навіть в таку масову практику, як реєстрація підприємства, спеціалісти включають різноманітний об’єм заходів, іноді, наприклад, обмежуючись підготовкою уставних документів. Оцінити якість сервісу також важко, так як єдиних вимог і нормативів немає, а будь-яка оцінка носить суб’єктивний і часто суперечливий характер.