Поняття, завдання і функції органів внутрішніх справ

Страница 5

Кримінальним проявам з боку неповнолітніх та захисту неповнолітніх від негативного впливу дорослих. І вказаний Закон, і Положення визначають правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціалізованих установ, на які покладається здійснення спеціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку. [18, с. 405]

До органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ, наприклад, віднесено:

- кримінальну міліцію органів внутрішніх справ у справах неповнолітніх;

- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону передбачено функціонування в системі МВС якісно нової самостійної служби – кримінальної міліції у справах неповнолітніх, якій надане право здійснювати на підставах і в порядку, встановлених

Законом, гласні та негласні оперативно – розшукові заходи з метою запобігання злочинам та їх розкриття.

Для виконання покладених на міліцію завдань чинне законодавство наділяє її певними повноваженнями, серед яких найбільш суттєвими є правомочність застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів захисту, вогнепальної зброї. Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані і не дали бажаних наслідків усі інші форми попереднього впливу на правопорушників:

а) для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу й інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;

б) для припинення масових заворушень;

в) для затримання і доставляння в міліцію правопорушників;

г) для звільнення заручників тощо.

Використання спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції і звільнення заручників, має передувати попередження про намір їх застосування.

Забороняється застосування спеціальних засобів:

а) до вагітних жінок, осіб похилого віку, інвалідів та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров’ю людей, працівника міліції, або озброєного нападу;

б) приміщеннях дипломатичних установ і там, де виготовляються вибухові речовини, та в дитячих і лікувальних установах.

Відповідальність за організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку покладається на Міністра внутрішніх справ.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція при виконанні своїх завдань зобов’язана: [2, с. 25]

- забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

- здійснювати профілактичні, оперативно-розшукові заходи;

- приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та оперативно на них реагувати;

- допомагати органам досудового слідства;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху і здійснювати технічний огляд транспорту;

- контролювати додержання реєстраційно-міграційних правил;

- брати участь у проведенні карантинних заходів;

- здійснювати привід (доставляння) до відповідних державних органів громадян у встановленому законом порядку;

- забезпечувати виконання загальнообов’язкових рішень місцевих рад та ін.

Коло обов’язків міліції є досить різноманітним залежно від завдань і функцій, які покладено на цей державний правоохоронний орган. Чинне законодавство особливо наголошує, що працівник міліції на території України незалежно від посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов’язаний вжити заходів для запобігання і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і доповісти про це в найближчий підрозділ міліції.

При розгляданні діяльності міліції як складової частини органів внутрішніх справ потрібно включити і діяльність органів досудового слідства.

Досудове слідство – кримінально-процесуальна діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, провадженні слідчих і інших процесуальних дій та самостійному застосуванні норм права з метою захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб, створення умов для здійснення справедливого правосудця.

Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі рганш внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів служби безпеки України, досудове слідство покликане вирішити або створити умови для подальшого вирішення судом найважливішого завдання – забезпечення справедливості та всіх інших завдань кримінального процесу.

Підслідність – це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний проваджувати досудове слідство.

Розрізняють предметну (родову), персональну, альтернативну, територіальну підслідність та підслідність за зв'язком справ.

Досудове слідство провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425 цього Кодексу, по яких досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.

Початок провадження досудового слідства

Досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження. Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом доби надсилає прокуророві.

Місце провадження досудового слідства

Досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків чи за визначенням прокурора.

Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає справу прокуророві для направлення її за підслідністю

Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення виконати в десятиденний строк.

У межах міста або району, хоч і поділеного на кілька слідчих дільниць, слідчий зобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії.

Висновок

Органи внутрішніх справ є одним із елементів системи правоохоронних органів України.

Їхня діяльність спрямована на забезпечення громадського порядку на всій території держави. На органи внутрішніх справ України покладені завдання по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави, боротьби зі злочинністю, охороні громадського порядку, запобігання та припинення правопорушень і забезпечення провадження в справах, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ, забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони особливо важливих державних об`єктів.

Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ здійснюється на трьох рівнях – центральному, регіональному та місцевому.

До основних функцій відносяться такі: гарантування особистості безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, й розкриття й розслідування злочинів та осіб, що скоїли; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Функції забезпечення мають внутрішній характер і спрямовані на забезпечення ефективної діяльності органів внутрішніх справ.