Кодифікаційний процес

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характерні риси кодифікаційного процесу 1922 - 1929 років

1.1 Причини і передумови першої кодифікації законодавства УРСР

1.2 Етапи кодифікації, стадії кодифікаційного процесу. Шляхи кодифікації законодавства УСРР

Розділ 2. Кодифікація цивільного права і суміжних галузей

2.1 Цивільний кодекс УСРР 1922 року. Кодифікація земельного права

2.2 Сімейний кодекс України 1926 року

2.3 Кодекс законів про працю 1922 року

Розділ 3. Кодифікація в галузях кримінального і адміністративного права. Процесуальне законодавство і кодифікаційний процес 1920-х років

3.1 Кримінальний кодекс УСРР

3.2 Перша кодифікація адміністративного законодавства України

3.3 Кодифікація процесуального законодавства

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

На даний момент Україна знаходиться в стані формування нової системи законодавства. Видається велика кількість нормативних актів різними правотворчими органами. І вже не перший рік юристи-правники чекають на затвердження систематизованих актів (насамперед кодексів), які б враховували тенденції і політичного і економічного розвитку незалежної держави. Насамперед - в галузі цивільного, сімейного, земельного права (останнє дуже актуальне), кримінального, адміністративного права, цивільного і кримінального процесу.

Тому на мій погляд, саме зараз на порозі чергової кодифікації законодавства України, цікавим є питання про те, як здійснювалась кодифікація законодавства в країні раніше, які уроки можна засвоїти з минулого, що використати найдоцільніше тепер. Отже, звернення до теми Кодифікація законодавства в УСРР 1922 - 1929 рр. є невипадковим.

Слід відмітити, що сама процедура підготовки і запровадження кодифікаційних актів має певну специфіку в порівнянні з загальним процесом правотворчості. В даній роботі буде приділена увага цьому питанню. Звичайно, процес кодифікації (як особливого виду систематизації, при якому зміст нормативних актів, що упорядковуються, істотно переробляється) в минулому - в 20-ті роки ХХ ст. і зараз істотно відрізняється. Але враховуючи темпи, якими просувається кодифікація в незалежній Україні, можливе запозичення певного позитивного досвіду з минулого.

Оскільки об'єм роботи невеликий, то в ній крім акцентування на рисах кодифікаційного процесу, буде висвітлена кодифікація лише в найважливіших, найвизначальніших в будь-якій системі права галузях (перераховані вище). Варто підкреслити що робота не претендує охопити всі галузі: це справа серйозних досліджень, великих монографій.

Розділ 1. Характерні риси кодифікаційного процесу 1922 - 1929 років

1.1 Причини і передумови першої кодифікації законодавства УРСР

Перша широка кодифікація радянського законодавства УСРР почалась в 1920 р. після розгрому Денікіна, відновлення нормальної діяльності правотворчих органів. Тривала вона майже десятиліття. І це було не випадково. Так, Усенко И.Б.1 відзначає, що для цього склався ряд об'єктивних передумов. По-перше, це був перший тривалий період мирного будівництва. По-друге, для такого правового процесу, як кодифікація законодавства, необхідна стабілізація суспільних відносин, консолідація суспільно-політичних умов, що мало місце в УСРР на той час. По-третє, вже були закладені основи всіх галузей права.

Кодифікація законодавства в УССР була необхідна з багатьох причин. Всі автори, які вивчають дане питання, обов'язково відмічають такі. Нормативного наповнення і відповідного узгодження безсумнівно потребувала нова економічна політика. Перехід до нової економічної політики висунув ряд складних проблем, пов'язаних з допущенням певної свободи обороту, появи буржуазії - орендарів, оптових торговців, комісіонерів і т.п. Усенко И.Б.2 відмічає, що допущення товарно-грошових відносин через ринок вимагало заходів, "направлених на підтримку соціалістичних підприємств, обмеження капіталістичних елементів і використання капіталізму під контролем держави". Неп був нерозривно пов'язаний з перебудовою управління народним господарством, новими формами стимулювання і оплати праці, державним регулюванням товарно-грошових відносин. На той період різні органи радянської влади видавали велику кількість декретів, постанов та інших нормативних актів, часто дублювали один одного, містили прогалини і протиріччя.

Слід відмітити, що ще в 1919 р. П.Стучка запропонував розпочати кодифікацію нового прав. Головне місце в ній повинна була зайняти Конституція, за якою йшло "соціальне право", яке включало в себе сімейне право і право соціального забезпечення. Далі розміщувались "майнові права", під якими Стучка розумів норми, що визнавали або обмежували ці права (про націоналізацію). Завершували план кодифікації "правила про працю", “залишки договірного права” і міжнародне право. Систематизовані таким чином норми складуть обов’язкове для всіх право, а всі інші доповнять їх як “технічні інструкції”. Кодифікація розглядалася як черговий етап в розвитку революційної правосвідомості, як засіб “кращого в даних умовах досягнення мети” (П. Стучка). Орієнтація на революційну “правосвідомість” як черговий етап в розвитку і найважливіше джерело права містилась в концепціях прибічників психологічної школи права (М. Рейснер), які ототожнювали право з революційною правосвідомістю. На протилежних позиціях стояли послідовники соціологічної інтерпретації права, які відносились до законодавства як до планової політики (І. Іл’їнський).

Музиченко П.П.1 відзначає, що такої широкої кодифікації, та ще й проведеної в такі короткі терміни, людство не знало. Були прийняті важливі законодавчі акти, які регулювали майнові, договірні, трудові, земельні відносини тощо.

1.2 Етапи кодифікації, стадії кодифікаційного процесу. Шляхи кодифікації законодавства УСРР

Кодифікація законодавства в УСРР здійснювалась двома шляхами: рецепцією законодавства РСФРР, розробкою власних законодавчих актів. Перший шлях був переважаючим, законодавство УСРР було в більшості випадків точною копією законодавства РСФРР. Радянська історико-правова наука пояснювала це однотипністю соціалістичних держав, відсутністю юридичних кадрів в Україні, єдністю загальних цілей двох братніх народів тощо. Але головна причина такої “рецепції” корінилася в прагненні більшовицької партії до уніфікації як державної, так і правової системи, що значно полегшувало б зусилля центральної влади по впровадженню в життя ідей соціалістичного будівництва1.

Усенко И.Б.2 виділяв такі етапи кодифікаційного процесу в УСРР. Перший – це період розробки і затвердження таких важливих кодифікованих актів, як Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю, Земельний, Кримінальний кодекси, робота над Цивільно-процесуальним кодексом (в НКЮ), розробка шлюбно-сімейного кодексу, підготовка проекту Виправно-трудового кодексу (приблизно 1920-1924 рр.). З кінця 1924 р. до кінця 1925 р. можна відмітити певну зміну характеру кодифікаційних робіт. Утворення СРСР і його конституційне оформлення в січні 1924 р. обумовили появу загальносоюзного законодавства. Були внесені відповідні зміни в Конституцію УСРР. З метою узгодження республіканського і загальносоюзного законодавства починається підготовка нових редакцій кримінального, кримінально-процесуального, земельного і ін. кодексів. У жовтні 1925 р. було прийняте нове положення про судоустрій УСРР. Завершилась більшість кодифікаційних робіт, затверджені Тимчасові будівельні правила, Виправно-трудовий і Ветеринарний кодекси. На І етапі склалась система законодавства, були кодифіковані більшість його галузей. Ці акти відобразили задачі відновлювального періоду, початку непу.

Другий етап подальшої кодифікації на основі Конституції СРСР 1924 р., приведення раніше прийнятих кодифікованих актів у відповідність із загальносоюзним законодавством. На межі 1925-1926 рр. держава приступила до реконструкції народного господарства. ХІV з’їзд ВКП(б) поставив мету – в історично мінімальний строк перетворити країну із переважно аграрної в індустріальну, реорганізувати на соціалістичних засадах сільське господарство, підвищити народний добробут і забезпечити обороноздатність країни. Все назване суттєвим чином вплинуло на характер, задачі кодифікаційних робіт. Відмінними рисами цього етапу були відображення в кодифікованих актах задач реконструктивного періоду, завершення роботи по приведенню республіканських кодексів у відповідність з загально союзним законодавством. В УСРР була проведена велика робота по вдосконаленню існувавших кодексів. Так, в липні 1927 р. були прийняті в новій редакції КК і КПК УСРР, одночасно в ЗК внесені великі зміни і доповнення. Був прийнятий Кодекс законів про шлюб і сім’ю, опіку і акти громадянського стану в УСРР(травень 1926 р) і Адміністративний кодекс (1927 р.). розробка нових кодифікованих актів проводилась і в 1928-1929 рр. У лютому 1928 р. замість Тимчасових будівельних правил був прийнятий Статут цивільного будівництва. В серпні 1928 р. прийнятий Гірничий кодекс, в вересні 1929 р. – нова редакція Положення про судоустрій. УСРР і ЦПК УСРР.