Комерційна інформація і засоби її захисту

Страница 2

- документи про сплату податків;

- відомості про чисельність працюючих, їх склад, плату в цілому та за професіями і посадами, також інформація про наявність вільних робочих місць;

- відомості про участь посадових осіб підприємства в малих підприємствах об’єднаннях, спілках і інших організаціях які займаються підприємницькою діяльністю;

- дані про платоспроможність;

- інформація про забруднення навколишнього середовища, недотримання безпечних умов праці. Про реалізацію продукції, що завдає шкоди людині а також інформація про розміри нанесених збитків.

Інформація є різна. За суспільним призначенням її поділяють на:

- масова інформація (призначена всім суб’єктам ринку);

- спеціальна інформація (розрахована на різні категорії фахівців);

- особиста інформація (адресується обмеженому колу осіб).

За ступенем оброблення є: первина інформація – це інформація яка виникає безпосередньо під час або в результаті наукової роботи, виробничої і суспільної діяльності суб’єктів ринку; вторинна інформація – виникає як результат аналітико-синтетичної переробки (первинної інформації). За формую подання : не документальна і документальна інформація.

Класифікація інформації – це її поділ на класифікаційні угрупування за різними ознаками. Такі угрупування називають інформаційними об’єктами. Існує багато видів наукової класифікації інформації: об’єктивна, атрибутивна, функціональна, прагматична, законодавча і ін.

На підприємствах слід розробляти і затверджувати "Положення про охорону комерційної таємниці і комерційної інформації". Крім цього в положенні необхідно складати перелік відомостей які становлять комерційну таємницю і видати наказ про затвердження цього переліку. Ще одним кроком захисту комерційної інформації є договір про нерозголошення комерційної таємниці. Цей договір підписується з працівниками підприємства, які мають доступ до конфіденційної інформації.

Крім того в трудових контрактах необхідно робити запис, що до обов’язків працівників не розголошування комерційної таємниці а також запис щодо їх відповідальності – звільнення тощо.

Охорона комерційної таємниці органами державної влади

1. Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отриманню встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

2. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

2. Організована злочинність, її особливості і небезпека для бізнесу

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності.

Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та Інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

В попередньому розділі йшлося про нерозголошення комерційної таємниці. Адже розповсюдження цієї таємниці є організована злочинність.

За розголошення комерційної таємниці може наступити адміністративна, кримінальна, цивільно-правова відповідальність.

Адміністративна відповідальність – це штраф у розмірі від 9 до 18 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ).

Він сплачується за використання і розголошення комерційної таємниці і конфедеційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. Для того щоб притягти до адміністративної відповідальності певну особу треба неодмінно довести, що вона діяла умисно. Також адміністративна відповідальність наступає:

- за неправомірне збирання комерційної таємниці;

- за розголошення комерційної таємниці (якщо певні відомості стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків);

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці.

За вчинення вищеназначених дій юридичних осіб – суб’єктів господарювання штрафують у розмірі до 30% виручки від реалізації товарів чи надання послуг за останній звітний рік.

Якщо виручки визначити неможливо або вона відсутня то накладають штраф до 5 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Юридичні особи не суб’єкти господарювання штрафуються до 2 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підставою для кримінальної відповідальності є умисні дії спрямовані на утримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення або іншого застосування, а також їх незаконне використання якщо воно завдало суттєвої шкоди суб’єкту діяльності.

Покарання – штраф від 200 до 1 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і позбавлення волі на строк до 3 років або обмеження до 5 років.

Підставою для кримінальної відповідальності є: умисне розголошення комерційної таємниці особою, якій вона відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, яке здійснене без згоди власника і завдало суттєвої шкоди суб’єкту діяльності.

Покарання – штраф, від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права займатися певною діяльністю або обіймати певні посади на строк від 2 до 3 років, або виправні роботи чи позбавлення волі на строк до 2 років.

Цивільно-правова відповідальність фіксується в договорах "Положення про комерційну таємницю", підприємство самостійно визначає в договорах міру відповідальності – звільнення чи штраф.

Можуть бути і силові методи організованої злочинності, щоб дізнатися про фірму як найбільше або просто пограбування. Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. Яка ж існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу. Аерозольний балончик - це, як правило, алюмінієвий контейнер ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйливими речовинами. Отруйливі речовини, які використовують в газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне ураження людини. Радіус дії зазвичай становить - 1,5-3 м. Кількість рідини розрахована на 5-8 с дії. Отруйлива речовина діє на людину протягом 10-20 хв. (в міліцейських балонах концентрація отруйливих речовин вища). У травні 1995 р. було введено в дію розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось виготовляти і продавати в Україні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Балончиками з газом С8 дозволялось користуватись тільки міліції.

Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, збереження і носіння газових пістолетів потрібно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми. Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. На придбання пневматичної зброї непотрібно дозволу.

Найсуворіші покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.