Конституція України та сучасна конституційна реформа

Страница 2

За періодом дії Конституція України є постійною, за порядком зміни належить до жорстких, згідно державного режиму та форми правління –– демократична республіканська, за формою територіального устрою –– це Конституція унітарної держави з автономним утворенням у складі [10, с. 77].

1.2 Конституція України як соціальна цінність

Конституція України як соціальна цінність проявляється в наступну по-перше, як нормативно-правовий акт, що наділений вищою юридичною силою і визначає демократичну спрямованість розвитку держави і суспільства, правової і політичної системи; по-друге, як документ, в якому знайшли втілення цінності і ідеали світового конституціоналізму (пріоритет прав людини, народовладдя, верховенство права, республіканська форма правління, поділ влад, політична, економічна та ідеологічна різноманітність, рівність перед законом тощо; по-третє, як акт, що встановлює межі втручання держави в особисте і асоційоване житті громадян (обмежувальна функція конституції); по-четверте, як інформаційна цінність, оскільки знайомлячись з текстом Конституції України, громадяни, іноземці, особи без громадянства вітчизняні та зарубіжні юридичні особи, державні та недержавні інституції дістають інформацію про конституційний лад країни, правовий статус людини і громадянина, політичний режим територіальний устрій держави, гарантії прав особи тощо. Конституція — своєрідний паспорт держави: по-п'яте, як інструмент забезпечення балансу інтересів різних соціальних груп , прошарків населення (щоправда, цей баланс весь час коливається під впливом різних чинників) Стабільна легітимна конституція, як свідчить світовий досвід, відтворює і інституційно оформлює досягнутий в суспільстві консенсус різних політичних сил відносно політико-правового і соціально-економічного устрою суспільства і держави; по-шосте, як документ, що консолідує суспільство на відповідному етапі його розвитку; по-сьоме, в Конституції України містяться програмні положення, які визначають демократичний вектор розвитку українського суспільства [25, с.10].

Цінність Конституції полягає в тому, що її положення є основою подальшої модернізації держави і суспільства, вона — фактор демократизації соціуму. Слід враховувати й те що Конституція є базою забезпечення стабільності державного і суспільного ладу України. Вона є основою стабільного демократичного конституційного статусу людини і громадянина. В Конституції України дістали втілення концептуальні положення Загальної декларації прав людини і громадянина, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про соціально-економічні і культурні права, Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод тощо.

Цінність Конституції не можна відривати від цінності конституційного права як провідної галузі національної правової системи. Соціальна цінність конституційного права полягає в тому. що воно регулює найбільш важливі корінні економічні, соціальні та політичні відносини. Прогалини, суперечності в конституційному тексті можуть негативно впливати на становлення не тільки конституційного законодавства, а й законодавства інших галузей права. І навпаки, вдосконалення Конституції, конституційного законодавства позитивно відбивається на розвитку правової системи вцілому і окремих її блоків. Слід зазначити, що наявність у Конституції України загальних положень, принципів, дефініцій не позбавляє Конституцію нормативності, а навпаки, свідчить про більш широке використання в її тексті якостей нормативності.

Велика соціальна цінність конституційних принципів обумовлена тим, що вони акумулюють, узагальнюють найбільш важливі, соціально значущі явища, процеси матеріального та духовного життя суспільства, дають їм оцінку і вводять їх у межі прийнятих в державі нормативів. Конституція України найбільш узагальнено і разом з тим ємко закріплює грані свободи і активності особи, в тому числі у державно-правовій сфері [ 25, с.11].

Цінність Конституції має не тільки внутрішній, а й зовнішній аспект прояву, оскільки вона закріплює ціннісні орієнтації Української держави в міжнародних зв'язках, визначає співвідношення внутрішнього і міжнародного законодавства, питання імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство України. Це дуже важливо з точки зору входження нашої держави в європейський і світовий правовий простір.

Важливо, щоб Конституція як соціальна цінність під впливом політичних чинників не стала фактором дестабілізації соціуму. Це суперечило б її природі як політико-правового акта, що консолідує суспільство

1.3 Історія прийняття Конституції України 1996 року

Конституція України 1996 р. стала першою загальновизнаною у всьому світі вітчизняною конституцією незалежної української держави. На відміну від Конституції Пилипа Орлика 1710 p., Конституції УНР 1918 р. та низки українських радянських конституцій, чинна Конституція України ефективно діє впродовж років самостійного і незалежного існування нашої держави.

Історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін умовно можна поділити на три основних періоди: перший період (1991-1996 pp.) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України 1996 p.; другий період (1996-2004 pp.) став періодом реалізації Конституції України 1996 p.; третій період (2004 р. — донині) позначився початком процесу внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційної реформи). Кожному із зазначених періодів властиві свої особливості, специфіка [ 13, с. 58].

Перший період історії Конституції України 1996 р. (1991-1996 pp.) був започаткований розпадом колишнього СРСР та становленням України як незалежної самостійної суверенної держави. Цей період є найбільш складним і суперечливим. Його умовно можна поділити на декілька підперіодів:

1) від прийняття Декларації про державний суверенітет України 1990 р. до підготовки Концепції Конституції України 1992 p.;

Після урочистого прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною Радою України Акта проголошення незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. Україна була визнана суверенною державою та повноцінним суб'єктом міжнародно-правових відносин більшістю країн світу. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування молодої незалежної держави.

2) від прийняття Концепції Конституції України 1992 р. — до винесення першого проекту Конституції України на народне обговорення (15 липня — 1 грудня 1992 p.);

Перший проект Конституції, розроблений робочою групою Л. П. Юзькова, зазнав редакційних змін від 29 січня 1992 р. і привернув серйозну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних спеціалістів. Його обговорення проводилися 3-5 березня 1992 р. на міжнародному семінарі у Празі, 3-5 липня у Києві на симпозіумі «Конституція незалежної України», а також на численних «круглих столах». Цей проект після відповідних доповнень та численних експертиз 5 червня 1992 р. був ухвалений Конституційною комісією і винесений на розгляд Верховної Ради України. 1 липня 1992 р., яка ухвалила постанову про винесення розробленого проекту Конституції У країни до 1 листопада 1992 р. на всенародне обговорення.

3) від завершення обговорення першого проекту Конституції України в грудні 1992 р. — до підготовки та затвердження Верховною Радою України другого проекту Конституції України у травні 1993 p.;

Перший проект Конституції України, як і наступні конституційні проекти, не був реалізований через перманентні протистояння між Президентом України та Верховною Радою України на фоні тривалої соціально-економічної кризи в Україні.

4) травень — листопад 1993 р. — доопрацювання другого проекту Конституції України;

5) листопад 1993 р. — 1995 р. — конституційна криза в Україні;