Юридичний аналіз складу злочину «Хуліганство»

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня Спеціаліст

на тему:

Юридичний аналіз складу злочину «Хуліганство»

Львів – 2010 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та юридичний аналіз складу хуліганства

1.1 Об’єкт хуліганства

1.2 Об’єктивна сторона хуліганства

1.3 Суб’єкт хуліганства

1.4 Суб’єктивна сторона хуліганства

Розділ 2. Види складів хуліганства та їх юридичний аналіз

2.1 Хуліганство з кваліфікуючими ознаками

2.2 Хуліганство з особливо кваліфікуючими ознаками

Розділ 3. Застосування покарання за хуліганство

Розділ 4. Відмежування хуліганства від суміжних правопорушень

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Подальший розвиток демократизації суспільства, зміцнення правової основи держави і суспільного життя передбачає всеохоплюючу охорону політичних, майнових та інших особистих прав і свобод людини. Така охорона повинна здійснюватися на основі законності та правопорядку.

Кожний громадянин повинен дотримуватися закону, виконувати свої обов’язки як перед суспільством, так і перед державою, поважати права і законні інтереси інших людей.

Натомість, криміногенна ситуація, яка склалася в Україні, перетворилася у найбільш небезпечне соціальне лихо, що створює серйозну загрозу розбудові незалежної держави.

Одним з небезпечних і все ще досить поширеним посяганням на громадський порядок є хуліганство. Так, згідно статистичної інформації МВС України про стан та структуру злочинності в Україні за 2005 рік було зареєстровано 14959 кримінальних справ, порушених за ознаками статті 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України).[1] У 2005 році в провадженні судів перебувало 10175 кримінальних справ про хуліганство. Закінчено провадження у 8414 кримінальних справах цієї категорії, що становить 82,7 % від тих, що перебували у провадженні. Із постановленням вироку суди розглянули 5808 справ.[2]

Особа, яка вчиняє хуліганство, посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті та побуті, часто завдає шкоди особистим інтересам людей, їхньому здоров’ю, власності, навколишньому середовищу тощо. На підґрунті досвіду практичних працівників міліції та вивченні статистичних даних можна зробити висновок, що хуліганство являється своєрідною «початковою школою» злочинності. Хуліганство, як вид протиправного діяння, небезпечне для суспільства тим, що на його ґрунті вчиняється ряд інших, більш тяжких злочинів. Хулігани часто перетворюються в злісних, а з них – в хуліганів-ґвалтівників, хуліганів-вбивць.

Скоюючи хуліганські дії, особа грубо протиставляє себе суспільству, прийнятим в ньому правилам поведінки. Все це сприяє формуванню в її свідомості антисоціальних мотивів, які пізніше проявляються у скоєнні інших, більш тяжких злочинів. Тому, боротьба зі злочинністю немислима без активізації боротьби з хуліганством.

Не зважаючи на те, що боротьбі з хуліганством приділено увагу, багато її питань продовжують залишатись спірними, інші з них розроблені не досить глибоко і повно. Це стосується розуміння об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони хуліганства, його кваліфікуючих ознак, відмежування даного злочину від суміжних деліктів. Має певні проблеми, а інколи й допускає помилки при застосуванні статті 296 КК України і практика. Покращення потребує і саме кримінальне законодавство, яке регулює відповідальність за хуліганство.

Все вище викладене і обумовило вибір мною даної теми в якості дипломної роботи.

Стан розробки теми в літературі. Юридичному аналізу складу злочину «Хуліганство» було присвячено чимало праць як українських вчених, так і вчених країн пострадянського простору. Не зважаючи на значне число публікацій, присвячених проблемам хуліганства, і що цьому питанню приділяється велика увага на конференціях, симпозіумах, семінарах, збагачення літератури відповідними монографіями і статтями не припиняється. Дана тема активно досліджувалася ще науковцями колишнього СРСР і, хоч із прийняттям нового Кримінального кодексу України 2001 року юридичний склад хуліганства був дещо змінений, багато питань, розроблених в той час, залишаються актуальними і сьогодні. Однак, не зважаючи на це, чимало наукових тверджень вже застаріли і потребують переосмислення. При написанні даної дипломної роботи я намагався систематизувати та синтезувати досліджені праці, на основі чого сформулювати власні висновки та погляди на ті чи інші актуальні питання даної теми.

Науково-теоретичну основу дослідження та юридичного аналізу складу злочину «Хуліганство» склали праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Бажанова М.І., Герцензона О.А., Горбунової О.М., Гришаніна П.Ф., Гришаєва П.І., Даньшина І.М., Калмикова В.Т., Кириченка В.Ф., Коржанського М.Й., Куца М.Т., Кидиралієвої С.К., Матишевського П.С., Навроцького В.О., Накловича М.Л., Налуцишина В.В., Піщенка Г.І., Яценка С.С. та інших.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове визначення і розкриття змісту кримінально-правових ознак хуліганства, з’ясування особливостей конструкції юридичних складів цього злочину, включаючи і особливості його понятійного апарату, встановлення критеріїв розмежування хуліганства та інших злочинів проти особи, власності, від дрібного хуліганства, що становить собою адміністративний проступок, а також питання призначення покарання за його вчинення. Метою дослідження також є поглиблення та конкретизація наукової бази для практичного застосування цієї норми, наукове обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення редакції ст.296 КК України та удосконалення практики її застосування.

Мета дослідження реалізована у завданнях, які полягають у наступному:

1) дослідити юридичну природу кримінально караного хуліганства як злочину та здійснити порівняльний аналіз норм про хуліганство за КК України 1960 року та нині чинним Кримінальним кодексом України;

2) з наукових позицій та практичного їх значення дослідити та визначити зміст поняття «громадський порядок» і його співвідношення з поняттями «громадський спокій», «громадська безпека», «правопорядок», а також зміст понять «особлива зухвалість» та «винятковий цинізм» та визначити їх кримінально-правове значення;

3) дослідити значення термінологічних зворотів «з мотивів явної неповаги до суспільства», «публічність хуліганства» та визначити їх вплив на механізм кримінально-правової охорони соціальних цінностей від хуліганських посягань;

4) провести аналіз кваліфікуючого та особливо кваліфікуючих складів злочину «Хуліганство»;

5) на підставі аналізу об’єктивних і суб’єктивних ознак, що утворюють юридичні склади хуліганства як злочину, виявити існуючі недоліки в розумінні змісту цих ознак, які є оціночними;

6) виробити наукові пропозиції щодо удосконалення диспозиції ст.296 КК України та оптимально сформулювати санкції з уточненням видів і розмірів покарань за хуліганство.

Об’єктом дослідження є хуліганство як злочинне посягання, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.296 КК України.

Предметом дослідження є юридичний склад злочину «Хуліганство».

Методи дослідження. Методологічною основою дипломної роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань. Для цього у роботі було використано такі методи: порівняльно-правовий – при співставленні положень чинного КК України, що регламентує відповідальність за хуліганство, з відповідними положеннями КК України 1960 року; діалектичний – при вивченні юридичної природи хуліганства як кримінально-правового явища, визначенні його ознак та структурних елементів; формально-логічний – при аналізі основного, кваліфікуючого та особливо кваліфікуючих складів хуліганства; формально-догматичний (юридичний) – при здійсненні тлумачення окремих термінів, понять, визначень та понятійних (термінологічних) зворотів; статистичний – при дослідженні статистичних даних про злочин, склад якого передбачений ст.296 КК України та матеріалів слідчо-прокурорської та судової практики, що дало можливість оцінити стан, динаміку та тенденції наявності хуліганських проявів та їх небезпечності.