Стратегічне планування розвитку територіальних громад: якою є реальна готовність муніципальних управлінців до нього

Страница 2

ЗСВ виступає ефективним способом структурування муніципального утворення на функціонально-цільові підсистеми й реалізації дворівневої моделі розробки стратегії, що є необхідним з урахуванням підвищеної складності системи і забезпечує цілеспрямований ситуаційний аналіз та визначення пріоритетів розвитку. При цьому жодна група потреб громади не залишається без стратегічної уваги.

ЗСВ є засобом створення структури управління "знизу" від потреб громади. Для кожної ЗСВ визначається центр стратегічної відповідальності (частина управлінського ресурсу, що виділяється на конкретну ЗСВ), конкретна "потужність" якого встановлюється з урахуванням пріоритетів сформованої стратегії. Тим самим здійснюється адаптація структури під стратегію, забезпечується спрямування на досягнення стратегічних результатів, що виражаються у підвищенні рівня та якості життя громади, а сама структура є клієнт-орієнтованою.

Завершальним моментом забезпечення цілеспрямованості муніципального розвитку на досягнення стратегічних пріоритетів є застосування для цього проектного підходу. На базовому рівні розробки стратегії, де згідно запропонованої концепції "пріоритет-проект" формуються проекти для реалізації стратегічних пріоритетів, процес цілепокладання продовжується максимальною конкретизацією цілей проектів з погляду їх реальності, досяжності, вимірюваності та прив’язки до часу. Проектний підхід дозволяє нетрадиційним способом підійти до оцінки ступеня досягнення встановлених стратегічних цілей і реалізації пріоритетів та подолати відомі складності визначення та вимірювання кінцевого результату у сфері суспільного управління. Виконання проекту з обґрунтовано встановленими цілями може розглядатися як факт досягнення результату, описаного ціллю проекту. Проект, таким чином, структурує і детермінує плановані стратегічні результати, виступає одиницею звітування муніципальних управлінців перед громадою й керівництвом за результативність та ефективність діяльності, служить засобом програмно-цільового підходу до розподілу коштів місцевого бюджету.

На підсумок зазначимо, що, з одного боку, реалії свідчать про необхідність подальшого розвитку стратегічного мислення муніципальних управлінців для істотного підвищення корисності та дієвості стратегічних планів. З іншого боку, наука вже значною мірою готова пропонувати системні підходи до розв’язання найбільш актуальних і складних управлінських проблем переходу до ефективного муніципального менеджменту, де стратегічне планування розвитку територіальної громади посідає провідне місце. І одним із найважливіших завдань муніципального руху є створення організаційного та науково-методичного забезпечення для інтенсивного навчання персоналу поглибленим підходам до вибору й реалізації шляхів розвитку територіальних громад і перетворення стратегічного планування у важливий ресурс і потужний резерв місцевого розвитку.